Танки з лазерними установками в СРСР та сучасні лазерні розробки.

У 80-ті роки в Радянському Союзі був успішно реалізований проект з оснащення танків потужними лазерними установками. Ці бойові машини,  досі не мають аналогів у світі. Проектування радянської супермашини почалося в вісімдесяті роки в науково-виробничому об'єднанні «Астрофізика». Генеральним конструктором підприємства був Микола Дмитрович Устинов, який доводився сином Міністру Оборони Дмитру Устинову. Можливо, саме тому партія не шкодувала ресурсів на найсміливіші проекти «Астрофізики». Так, вже через чотири роки після призначення Устинова на посаду з'явився досвідчений зразок самохідного лазерного комплексу «Стилет».
Завдання комплексу полягало в забезпеченні протидії оптико-електронним системам спостереження і керування зброєю поля бою в жорстких кліматичних і експлуатаційних умовах, що пред'являються до бронетехніки. Під керівництвом фахівців з «Уралтрансмаша» лазерну систему встановили на добре перевірене шасі ГМЗ, на якому до того часу вже базувалися деякі самохідні артилерійські установки і зенітно-ракетні комплекси. «Стилет» побудували у двох примірниках. Лазерний комплекс володів видатними для того часу тактико-технічними характеристиками, «Стилет» і сьогодні відповідає основним вимогам ведення оборонно-тактичних операцій (формально, до речі, комплекс складається на озброєнні і по сей день). Машина майбутнього, хоч і була прийнята на озброєння, серійний випуск «Стилета» так і не був налагоджений.
Але на «Стилеті» історія радянських лазерних танків не закінчилася. Зовсім скоро

«Астрофізика» і «Уралтрансмаш» розпочали новий проект, і послідовником стилета став самохідний лазерний комплекс 1К17 «Стиснення». Як розвиток ідей «Стилета» був спроектований і побудований новий СЛК 1К17 «Стиснення». Це був комплекс нового покоління з автоматичним пошуком і наведенням на бликуючий об'єкт випромінювання багатоканального лазера (твердотільний лазер на оксиді алюмінію Al2O3) в якому невелика частина атомів алюмінію заміщена іонами тривалентного хрому, або попросту - на кристалі рубіна. Для створення інверсної заселеності використовувалось оптичне накачування, тобто, освітлення кристала рубіна потужним спалахом світла. Рубіну надали форму циліндричного стержня, кінці якого були ретельно відполіровані, посріблені, і служили дзеркалами для лазера. Для освітлення рубінового стрижня застосовували імпульсні ксенонові газорозрядні лампи-спалахи, через які розряджались батареї високовольтних конденсаторів. Лампа-спалах мала форму спіральної трубки, обвиваючись навколо рубінового стрижня. Під дією потужного імпульсу світла в рубіновому стержні створювалась інверсна заселеність і завдяки наявності дзеркал збуджувалась лазерна генерація, тривалість якої трохи менше тривалості спалаху накачувати лампи. Спеціально для «Стиснення» був вирощений штучний кристал масою близько 30 кг . Лазерна гармата живилась від потужного генератора, який приводився в дію автономною силовою установкою.

Але результат повністю виправдовував витрачені ресурси - такі технології були не мислимі для решти світу, як мінімум, ще десять років вперед.

Хто знає, куди могли завести подальші розробки лазерних комплексів. Але з розпадом СРСР, як і багато інших оборонних програм, проект «Стиснення» було вирішено закрити. 

Новини розробок лазерної зброї в світі.На попередніх випробуваннях гармата потужністю 10 кіловат збила 30 дронів-цілей і не промахнулася жодного разу.
За повідомленням розробників, гармата може атакувати цілі, що летять зі швидкістю до 180 кілометрів на годину на висоті 50 метрів і знаходяться на відстані двох кілометрів від гармати. Положення цілі та її захоплення в приціл за допомогою оптико-електронних датчиків займають приблизно 5 секунд. Габарити зброї дозволяють розміщувати його на вантажному автомобілі або достатньо великому армійському позашляховику.10-кіловатна потужність збігаються з потужністю аналогічної гармати HEL MD, створеного раніше корпорацією Lockheed Martin.Американський аналог, побудований за участю Boeing і Rheinmetall, вже пройшов два випробування, збивши 150 мінометних снарядів і безпілотників.Співробітник Jiuyuan Hi-Tech Equipment Corporation, що брала участь у розробці китайського знаряддя, Ії Цзінцон в розмові з журналістами видання Popular Science повідомив, що компанія і академія продовжать роботу над більш потужними лазерами.Використання лазерної гармати для захисту від дронів набагато ефективніше, ніж снайпери і дрони-перехоплювачі. Також це набагато безпечніше, оскільки лазер з меншою ймовірністю заподіє шкоду тим, хто випадково опинився в зоні його роботи.В даний час одним з найбільш потужних лазерних гармат у світі є USN, встановлена ​​на військовому кораблі США Ponce. При потужності 33 кіловата USN може знищувати ворожі човни, безпілотники і ракети. Вартість одного пострілу USN вкрай мала і становить менше долара. Випробування гармати в зв'язці з системи наведення зенітного вогню Phalanx пройшли влітку 2014 року в Перській затоці.http://www.qwrt.ru/news/2692 

P.S. Лазерна техніка может розроблятіся и в Україні, це навіть економічно вигідно.

 - Використання лазерної гармати для захисту від дронів набагато ефективніше, ніж снайпери і дрони-перехоплювачі.

 - При потужності 33 кіловата USN може знищувати ворожі човни, безпілотники і ракети. Вартість одного пострілу USN вкрай мала і становить менше долара.

 - Така зброя може збивати мінометні снаряди та безпілотники. А це стратегія "залізного куполу" для ППО та оборони взагалі.Київський "Арсенал" та "Кристал" має деякі авангардні розробки та ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ. Тож слід відновіті традиції української нгаукової школи, долаючі невігластво в вітчізняній науці позбавившись п'ятої колони у ВНЗ, науці, вісокотехнологічному виробництві.

Віктор Друг

Французька весна в Україні» 2015

У Києві стартував масштабний фестиваль «Французька весна в Україні», який в цьому році відбуватиметься вже 12-й раз. Програма, підготовлена та реалізована за підтримки Французького культурного центру і «Альянс Франсез», традиційно буде представлена з варіаціями в семи українських містах – Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Рівному, Одесі та Запоріжжі.

Офіційне відкриття фестивалю відбулося на Софійській площі столиці 4 квітня, де був представлений художній перформанс «Я – мрія». Протягом двадцяти хвилин, а саме стільки тривало світлове 3D-шоу, дзвіницю та купола Софійського собору прикрашали інсталяції на громадянську тематику, тему свободи людини, свободи преси, свободи самовираження. За основу перфомансу була покладена відома промова Мартіна Лютера Кінга «У мене є мрія». В мозаїчних картинках показали символи Революції Гідности та всього того, через що довелось пройти Україні за останні часи.

З додатковими подіями та точними датами для окремих міст можна ознайомитись на офіційному сайті http://institutfrancais-ukraine.com/ua/programmation/printemps-2015

Автори шоу – французька компанія Spectaculaires, Les Allumeurs d’images.

Катерина Купрієнко

Старша профільна школа: панацея чи лише частина механізму?

27 березня 2015 року у конференц-залі інформаційної агенції «УкрІнформ» відбулося відкрите засідання у формі круглого столу на тему: «Старша профільна школа (наукова та мистецька): виклики та перспективи реформування». Питання круглого столу стосувалися реформування системи освіти в українських загальноосвітніх навчальних закладах, структури їхнього існування. Приводом до обговорення стала підготовка рамкових  законопроектів «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», що кардинально змінюють структуру середньої освіти в Україні. Участь у обговоренні брали  заступник Міністра освіти та науки України Павло Полянський, представники фонду «Відкрита політика» Ірина Жданова та Ніна Компаніченко,  заступник директора Департаменту мистецтв та навчальних закладів – начальник відділу  аналізу та прогнозування діяльності навчальних закладів та науки Міністерства культури України Тетна Колос, а, також, директори навчальних закладів профільного типу. 

Перекваліфікація старших шкіл у профільні школи, які забезпечуватимуть диференціацію навчання та більш глибоку підготовку фахівців, явище, про яке йде мова ще з 2002 року.  17 квітня 2002 року указом Президента України Леоніда Кучми було затверджено Національну доктрину розвитку освіти. Було затверджено 12-річну форму навчання, з профілізацією останніх трьох років навчання. Бувши Міністром освіти  Дмитро Табачник же скасував останній рік старшої школи. 

Сьогодні проблема профілізації середньої освіти постала знову, і може бути втілена у життя. Середні загальноосвітні навчальні заклади очікують разючі зміни. 

Структура профільних шкіл

Якщо зазначені законопроекти буде ухвалено, то структура середньої освіти виглядатиме наступним чином:

5 років молодшої школи;

4 роки базової середньої освіти;

3 роки старшої школи.

Загалом, 12 років навчання.

За словами Павла Полянського, що є одним з творців законопроектів, молодша школа стане стандартизованим явищем, кожна дитина матиме право на зарахування у школу за місцем проживання, не залежно від її навичок. Так, «вступні іспити», які 5-6-річні діти повинні складати заради того, аби розпочати свій довгий шлях у стінах школи, будуть скасованими. Школи надаватимуть усі необхідні знання та навички уже після першого дзвінка. Уніфікована система навчання – загальна для усіх учнів існуватиме до 9 класу включно – саме стільки класів складатиме базова середня освіта, обов’язкова для кожного учня. «Вступ до першого класу дітей буде здійснюватися тільки на підставі їхнього місця проживання. Ніяких не може бути вступних тестувань, випробовувань і співбесід до першого класу», - зазначив заступник міністра освіти і науки України.

Після 9 класу учень матиме вступати до старшої школи, системи переходу, звичної українцеві, не існуватиме. Діти будуть змушені здавати Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), за результатами якого проходимуть конкурсний відбір до навчального закладу – так само як до ВНЗ. Тобто, дитина, яка провчилася 9 років у певній школі, отримавши незадовільні бали зовнішнього оцінювання, буде змушена вступати до іншої старшої школи, а, можливо, і зовсім покинути навчання. Чи можливе буде повторне складання таких іспитів, або проходження повторного курсу навчання у середній школі – залишається відкритим питанням.

Вступивши-таки до старшої школи, учень продовжуватиме навчання ще 3 роки за одним із напрямів, які групуються у два види:

Академічний напрям, який готуватиме учнів до вступу в університети;

Профільний напрям, що надасть учневі профільну спеціалізовану освіту (так, як профільні технічні училища до цього).

Згідно інформації, наданої учасниками круглого столу, наукові ліцеї та мистецькі школи стануть видами старших профільних шкіл, які і надаватимуть повну середню освіту учням 10-12 класів.

Наукові ліцеї створюватимуться як бюджетна державні організації, або як підрозділи ВНЗ. Фінансуватимуться вони Міністерством освіти і науки, або університетами, які створюватимуть ліцеї. 

Пан Полянський зазначив, що створювати ліцеї зможе будь-яка фізична, або юридична особа, і що це розширить можливості їх функціонування. Тобто, такі навчальні заклади можуть мати приватний характер. Виникають асоціації з приватними ВНЗ, які, залежно від настроїв влади,спочатку почали активно виникати в Україні, а згодом так само активно зачинили свої двері, залишивши студентів без дипломів.  Єдине, що виправдовує такі ідеї, це вимога відповідати загальним критеріям загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеню, що має забезпечити відповідність ліцеїв високим стандартам освіти, та збереже учнів від неякісної освіти, наданої  такими навчальними закладами.

У законопроектах йдеться про контроль за діяльністю наукових ліцеїв та мистецьких шкіл чиновниками МОН. Доречніше було б надати такі повноваження Громадській національній агенції з оцінювання якості освіти та громадським радам. Таких висновків доходить пан Полянський.

Досвід інших країн

Принцип, який закладено у концепцію середньої освіти, уже діє в інших країнах. Проаналізувавши їхнісистеми освіти, можна прослідкувати наслідування, до якого вдалася українська влада. Схожість прослідковується і у функціонуванні Англійських старших шкіл, і Французських. Цікавим є поділ на напрями у США.

Так, Філатова Л.О,  у своїй статті «Профильное обучение в зарубежных странах» аналізує структуру старших шкіл європейських країн, таких як Англія  і Франція, та США.

В Англії середня освіта ділиться на три етапи:  початкова школа (6 років), неповна середня школа (5 років) та повна середня школа (2 роки).  Під час останнього етапу формуються два профілі навчання: академічний та неакадемічний. Учні готуються до більш високих вимог університетських програм, вивчаючи обмежений курс предметів, необхідних для вступу. Також обов’язковим є курс загальногуманітарного характеру (економіка, соціологія, історія релігії, суспільствознавство).  Така система освіти критикується в Англії за недостатню широту освіти.

 Французська система частково стала в основу тої реформації, яку готує українська  влада. Вона поділяється на три етапи: 6+4+3, відповідно, початкова школа, коледж, ліцей. Ліцейна освіта у Франції поділяється на три типи: 

1) загальна спрямованість;

2) технологічна спрямованість;

3) професійна спрямованість.

Навчання у ліцеях направлене на здачу іспитів – бакалореату.  Бакалореат має вісім напрямів: економічний і соціальний «бак»; літературний;  медико-соціальний; агрономії та охорони навколишнього середовища; індустріальних технологій; лабораторних технологій; третичного сектора економіки.

Середні школи США мають два варіанти поділу: 6+3+3 та 8+4.  Учні розділяються на три профілі (академічний, загальний і професійний) на останніх трьох або двох роках навчання, що залежить від штату.  Випускники академічного потоку можуть поступати у ВНЗ, а випускники загального напряму – у дворічні коледжі. У старшій середній школі  є обов’язкові предмети:  англійська мова та література, суспільствознавство, державознавство, всесвітня історія, математика, фізкультура. Також є певний набір курсів (від 16 до 24), які учень повинен вивчити  до кінця старшої школи. Якщо учень обрав професійний  профіль, то він вивчає прикладні дисципліни, необхідні у майбутній професії.

Аналіз функціонування профільної середньої освіти інших країн, дозволяє якнайкраще пристосувати ці напрацювання в українській системі освіти. Не можна оминути увагою і критику, якої завдають наведеним системам  педагоги країн. Отже, зміна системи середньої освіти не панацея, а лише механізм, який потрібно коригувати згідно існуючих реалій.

Більш широке коло проблем

Учасники круглого столу торкнулися також більш широких питань підготовки юних науковців та митців.

Гендиректор  Фонду «Відкрита політика» Ірина Жданова зазначила, що слід законодавчо врегулювати такі проблеми як закритий для школярів доступ до професійних лабораторій. Лише це пригальмовує розвиток вітчизняної науки. Пілотним проектом, що міг би стати прикладом для зміни ситуації, буде низка наукових майстер-класів для дітей під час святкування днів науки в інституті Патона. 

Ще одним питанням, яке залишається надзвичайно актуальним, є питання стажування і співпраця дітей та молоді з науковими керівниками, участь у наукових конференціях.

Низький рівень популяризації українських науки та мистецтва, особливо у ЗМІ,  призводить до того, що молоде покоління українців погано обізнане у цих сферах та майже не має уявлення про напрямки сучасної науки та мистецтва. Так, в Україні майже не існує науково-популярних періодичних видань та телепрограм, які б доступно розповідали про наукові дослідження та відкриття. Існують рубрики під назвою «Наука та технології», «Культура» у пресі, але вони не  вгамовують голоду та не забезпечують достатньої обізнаності аудиторії. Тим паче, українські ЗМІ зовсім мовчать про юних талантів, які лише починають свій шлях у царині науки та мистецтва. Про профільні школи, які виховують молодих митців, знають в Україні менше, ніж закордоном.

«Коли я запрошую телебачення на єдиний концерт, який ми даємо 19-го березня на день народження видатного композитора Лисенка, то жодна камера не приїжджає», - зазначає  Валентин Шерстюк директор київської державної середньої спеціалізованої школи – інтернату імені М.В. Лисенка.

Реформування середньої освіти, створення профільних напрямів навчання  - це система, яку обрали школи у багатьох країнах світу. Таке рішення було продиктовано бажанням створити високий освітній рівень спеціалістів та можливості самовдосконалення  кожного людини як фахівця та особистості. Але усе це красиві слова. Потрібно розуміти, що зміна системи освіти – це не лише зміна структури процесу навчання, це зміна цілої системи взаємозв’язків у функціонуванні як суспільства, так і державного апарату. Покращення освіти учнів – це питання не тільки навчання, це питання популяризації знань, залучення дітей до наукових та мистецьких процесів, які відбуваються у країні та на міжнародному рівні. Тому варто приділити достатньо уваги  кожній частині великого механізму, що б дозволив запустити процес активного розвитку науки та освіти в Україні та виховувати експертів ще зі шкільної лави.

Катерина Самойленко

Чи достатньо однієї години для збереження екосистеми Землі?

У статті мова ітиме про проблеми зміни клімату та ставлення до нашого спільного дому – планети «Земля». Поштовхом до написання цієї статті було те, що під час цьогорічної акції «Години Землі», яка відбулась 28 березня, та була вже дев’ятою за рахунком, один із моїх знайомих написав у соціальній мережі, що його сусід в гуртожитку не дав йому «зробити свій внесок у збереження Землі» та заборонив вимкнути світло.

«Година Землі» – є щорічною міжнародною акцією, яка проводиться з 2007 р. в останню суботу березня з 20.30 до 21.30 за поясним часом того місця, де вона відбувається. Ініціатором створення «Години Землі» була організація World Wide Fund for Nature (Всесвітнім фондом природи), яка займається збереженням природи та дослідженням щодо відновлення природного середовища. Мета проведення такого заходу – привернути увагу до екологічних проблем Землі та вирішення їх.

Українські міста вперше залучились до проведення «Години Землі» у 2009 р. З цього часу Україна є активним учасником заходу. Велика кількість людей вважає за необхідне вимкнути світло в себе вдома, таким чином «зробити свій внесок у збереження Землі». Так само вважає і мій знайомий, який цьогоріч не зміг зробити свій внесок та змушений чекати цілий рік!

Проблема в тому, що дбати про збереження природи потрібно не одну годину на рік, а протягом всіх 365 чи 366 (в залежності чи високосний рік чи ні) днів у році. Якщо людина протягом року не вимикає світло в душі/туалеті/на кухні чи деінде, не вимикає з мережі непотрібні електричні прилади, а потім на одну годинку вимкне комп’ютер та світло вдома і цей час проведе за своїм планшетом чи телефоном, то нівелюється саме значення проведення «Години Землі». Найгіршим є те, що вимкнувши світло, така людина почуває себе неабияким героєм, який робить свій значний внесок у збереження Землі – нашого спільного дому, а про необхідність щоденної економії навіть не задумується. 

Якби такі люди як мій знайомий справді хотіли б зберегти довкілля, то вони мали б звертати увагу на безпідставне використання електроенергії протягом року, а не тільки під час «Години Землі». Сама акція покликана звернути увагу на проблеми довкілля та намагатись вирішувати їх постійно, а не тільки під час проведення «Години Землі».

Також виникає питання, хто зробив більший внесок у збереження довкілля: людина, яка вимикає світло один раз в рік на годину, чи людина, яка намагається менше використовувати електроенергії не через бажання зберегти природу, а через бажання зменшити кількість витрат на комуналку? Крім того, влада давно просить нас економити, через складну ситуацію з постачанням ресурсів, на яких працюють наші електростанції. Чомусь мало українців захотіли економити через проблеми в нашій країні, а звертають увагу на такі питання тільки протягом однієї години в році. І це стосується не тільки електроенергії.

Хочеш посприяти збереженню клімату чи зменшити  фінансові навантаження на свою країну – роби це системно, а не тільки під час символічних акцій! Тільки тоді такі заходи нестимуть за собою позитивні зміни, яких добиваються їхні організатори.

Роман Палюх

Угорщина

Лікувально-оздоровча країна

Там, де хлюпоче блакитний Дунай і рясніє вітрильниками Балатон, де росте паприка і цілий рік цвітуть лотоси Хевіза, де чорнобриві господині харчевень і чард не втомлюються пригощати подорожніх димлячим гуляшем і солодким токаєм, - живуть романтичні і меланхолійні мадяри, вони ж - угорці.

Винахідлива Угорщина вважається батьківщиною сірників і кубика Рубіка, кулькових ручок і кінескопа, кольорового телебачення і звукозапису, а також катастрофічно складної мови з 25 відмінками - особливої ​​гордості угорської нації.

А ще ця родюча земля подарувала світові чардаш і Ференца Ліста з його «Угорською рапсодією», автобус «Ікарус» і Імре Кальмана з його оперетами, торт «Естерхазі» і Джорджа Сороса з його фондом. Навіть легендарні гусари, сміливі, веселі, безбашенні, - і ті з Угорщини.

Сучасна туристична Угорщина - це термальні СПА-курорти і аквапарки, яхт-клуби та виноробні, старовинні замки та кулінарні шедеври.

А ще це сама сонячна країна Центральної Європи: сонце тут світить 1979 годин на рік!

Олена Зімірова

Українці переорієнтовуються на Причорномор'я

В Україні недорогою альтернативою Криму завжди було чорноморське узбережжя Миколаївської та Херсонської областей. Дуже багато українців, оцінивши прейскуранти кримських пансіонатів і готелів, швидко переорієнтовуються на Причорномор'я.

Херсонська область

Це найрозвиненіший в плані туризму регіон Причорномор'я. На Херсонщині є можливості як для пляжного відпочинку (адже область має вихід відразу до двох морів - Чорного і Азовського), так і для активної екскурсійної програми.

Транспортне сполучення - що в Миколаївській, що в Херсонській області - однакове: від обласних центрів до курортів дістатися легко, а от проїхати громадським транспортом від одного курорту до іншого вздовж узбережжя складно, а іноді й просто неможливо. Хіба що між Скадовськом та Лазурним сполучення цілком стерпне. Але це якраз виняток з правил.

На херсонському узбережжі Чорного моря головними центрами курортного життя є місто Скадовськ і селища Лазурне, Залізний Порт. Справедливості заради згадаємо ще Хорли на півострові з цікавою назвою Горький кут.

Залізний порт

Скільки завгодно іронізуйте, але саме тут формується курортний комплекс, схожий на ті, що можна побачити на узбережжі Болгарії. Залізний Порт являє собою широкий пляж з набережної, на якому повно атракціонів та кафе. За набережною починаються ряди пансіонатів і приватних будинків з кімнатами для приїжджих, а ще далі - таврійський степ.

«Місць розміщення» в Залізному Порту багато і на будь-який гаманець: від збережених з радянських часів турбаз зі щитовими будиночками, біля яких народ готує їжу на примусах, до міні-готелів, які претендують на 3 зірки. Вони побудовані буквально в останні пару років і претендувати на «зірки» можуть, але явно не дотягують до справжніх курортних «трійок». Якщо інтер'єр готелів не підкачав, то басейн не працює, або такого просто немає ... Але от пляж в Залізному Порту, напевно, кращий за всі, що є в цьому регіоні. Це дуже широка смуга, яка однією стороною впирається в межу Чорноморського заповідника. Вітер з моря здуває спеку і зайву вологу. Тому тут дихається явно легше, ніж у відгородженому від моря Скадовську.

Лазурне

Море і пляж на цій ділянці узбережжя такі ж, як біля Залізного Порта. Вода трохи каламутна.

Саме ж селище розпорошене та неорганізоване. Якщо набережна виглядає більш-менш облаштованою, то добиратися до неї від центру доводиться через торговельні ряди, місцевих жителів, які розклали дари херсонських полів на ящиках, та інший схожий антураж. Берег у Лазурному зайнятий територіями пансіонатів. А «приватні готелі» знаходяться у дворах приватних будинків за дорогою, що йде паралельно морю. В проміжках між житловим сектором і пансіонатами розкидані будови, пустирі, стихійні кемпінги.

Скадовськ

Затишне містечко зі зручним і зрозумілим плануванням. Вулиці Скадовська досить чисті, без характерних для провінції заростей бур'янів. У центрі - набережна з усім, що має бути в курортному містечку. Далі від центру - з одного боку порт, за яким знову пляж, з іншого, в напрямку Лазурного, - ряд пансіонатів.

У місті є кілька готелів різних категорій і маса жителів, пристрасно бажаючих здати вам хоч ліжко в сарайчику, хоч однокімнатну квартиру.

Пляж у місті - це бита черепашка, добре втоптана пляжниками. У воді ближче до липня з'явиться маса водоростей.

Хорли

На сході Херсонщини у Каркинітську затоку врізається півострів Горький кут. Море навколо нього дрібне, пляжі широкі. На півдні півострова і знаходиться с. Хорли. Дістатися сюди можна або від з/д станції Каланчак (27 км) або з Херсона (120 км).

«Курорт» Хорли - це пара пансіонатів і турбаз, кемпінг і приватний сектор. Інтер'єр кімнат несе на собі відбиток повітового готелю. Втім, критикувати можна скільки завгодно, але якщо грошей обмаль, а на море хочеться, то чому б не податися і на Горький кут? Адже ціна відпочинку в Хорлах така ж невисока, як і рівень житла та сервісу.

Миколаївська область

Узбережжя області не особливо протяжне - всього 70-80 км. Але на Миколаївщині в сушу глибоко врізаються лимани і русла великих річок. Вони створюють непереборну перешкоду для руху уздовж берега. Курортні зони розташовані відокремлено.

Головними місцями відпочинку на Миколаївщині є Коблево, Рибаківка, м. Очаків з Чорноморкою і Кінбурнська коса, до якої зручно добиратися з того ж Очакова.

Рибаківка

Курортна Миколаївщина починалася саме звідси - з першого в регіоні піонерського табору. І до цих пір Рибаківка користується репутацією місця сімейного та дитячого відпочинку. Деякі дитячі табори так і працюють за призначенням, деякі переобладнали в пансіонати.

Виглядає курорт приблизно так: на прибережній височині знаходиться власне с. Рибаківка. Від неї вздовж моря тягнеться смуга лісу, в якому і розташовані численні (близько 90) пансіонати, табори і бази. У минулі роки тут постійно були перебої з водою. Але наразі стала до ладу водонапірна башта, тому однією проблемою стане менше.

В центрі курорту вечорами досить гамірно через дискотеки, тобто молоді тут теж багато. Більше того, в Рибаківці працює хороша школа кайт-серфінгу (катання на дошці за повітряним змієм). Місцева акваторія ідеальна для цього спорту.

Очаків

Саме містечко виглядає сонним. Таке враження складається, якщо пройтися у спеку від автостанції до моря. Однак ближче до пляжу і далеко від центру Очаків перетворюється на типовий курортне містечко.

Пляжі тут нерідко перебувають під крутими схилами, а далі на захід (до Рибаківки) берег витягується в Табірну косу, на якій утворилася курортна зона Чорноморка, що складається з десятків турбаз з невеликих котеджів.

У самому Очакові є і багатоповерхові пансіонати радянської побудови. Море на цій ділянці узбережжя мілководне і тепле, пляжі - пісок та бита черепашка.

Тут просто рай для любителів невибагливого відпочинку, що складається з валяння на пляжі вдень і пиття пива під музику Сердючки вечорами. А додай сюди сервісу і комфортного житла - було б ідеальне місце для дитячого відпочинку.

Кінбурнська коса

Це місце виділяється в списку курортів Причорномор'я. Воно, без перебільшення, унікальне для України. Унікальне як своєю природою, так і історією. Кінбурнська коса являє собою виступ суші хитромудрої форми, що вдається на 40 км в Чорне море.

Пейзаж на косі - степ з штучними лісовими насадженнями. Береги - широкі піщані пляжі. В адміністративному плані коса поділена між Херсонською та Миколаївською областями.

Плавання на катері з Очакова сюди займе близько години. Можна проїхати і з боку берега, від Голої Пристані. Але не лізьте на Кінбурн на звичайній машині. Доріг там немає (асфальт закінчується в с. Геройському), є тільки напрямок у вигляді укатаних грунтовок. Це бездоріжжя заважає розвитку курортної інфраструктури, але воно ж зберігає природу коси.

Кінбурнська коса ідеально підходить для любителів спілкування з природою. Зупинитися можна або на турбазі, або у приватника в селі Покровка. Втім, можна просто приїхати сюди з Очакова вранці, а ввечері повернутися назад у цивілізацію.

Коблево

Наймасовіший курорт області. Приватного сектора тут взагалі немає. Села відокремлені від пансіонатів смугою городів.

Важлива перевага Коблева - сюди легко добиратися. Курорт знаходиться між Миколаєвом та Одесою. З цих обласних центрів налагоджене регулярне сполучення прямо на курорт. Також можна дістатися до а/с «Коблево» на трасі Одеса - Миколаїв. Від неї до узбережжя всього 4 км, і маршрутки їздять кожні 15-20 хвилин.

Коблевські пляжі типові для Причорномор'я - досить широкі, складаються з битої черепашки, змішаної з піском. За пляжем починається соснова лісопосадка, посеред якої стоять пансіонати і турбази. Набережну недавно реконструювали і замостили плиткою. Незважаючи на загальний скромний рівень коблевських «місць розміщення», курортна інфраструктура тут розвинена. Є все, що потрібно для того, щоб прожити днів 10: магазини, ринки, різнокаліберні кафе, інтернет-клуби. Що ще виділяє Коблево в ряду недорогих місць відпочинку, так це аквапарк прямо при в'їзді.

Олена Зімірова

Як малі та cередні компанії виживають у Євросоюзі

Як пише видання "Лівий берег", у Європейському Союзі держава допомагає малому та середньому бізнесу (далі - МСБ) за допомогою кредитних гарантій, компенсації витрат на виплату відсотків по позиках, інвестицій в акціонерний капітал. В Україні подібні програми існують тільки на папері, а підприємцям залишається сподіватися тільки на себе.

Половина всієї доданої вартості в світі припадає на малі та середні підприємства, а в Євросоюзі цей показник ще вищий: близько 58%. До того ж малий і середній бізнес забезпечує дві третини робочих місць і в світі, і в ЄС, і в Україні (близько 70% на 2013 рік).

В Україні МСБ виробляє 7-9% ВВП, але цей показник може бути ще вище, адже в тіні - до половини всієї економіки. Побічно частку МСБ оцінюють за обсягом реалізованої продукції - в Україні цей показник близько 60%, в основному за рахунок того, що майже 73% всіх підприємств торгівлі якраз відносяться до категорії малих і середніх. Майже всі вітчизняні політики обіцяють підтримку МСБ, адже це значна частина електорату.

Не тільки робочі місця

Особливу роль малого та середнього бізнесу у розвитку народного господарства почали відзначати в післявоєнній Німеччині: там в середині минулого століття зародилася концепція про малий та середній бізнес як драйвер економічного зростання та запоруку соціальної стабільності.

А значить, МСБ слід було підтримувати не просто в рамках соціальної допомоги, але з суто прагматичних міркувань: система з сотні дрібних підприємств - стійкіша, ніж кілька гігантських корпорацій-монополістів. Економічні ризики між малими та середніми економічними агентами розподілені більш рівномірно, а значить з держави знята турбота про гігантів, яким не можна дозволити збанкрутувати. Незважаючи на те, що ефективність дрібного підприємства свідомо нижча, ніж великої корпорації за рахунок одних тільки масштабів, саме цей сегмент економіки досі вважається самим чутливим, але таким важливим елементом національного господарства. Саме тому навіть адепти "чистого ринку" на Заході все ж вважають необхідним надавати державну підтримку малому і середньому бізнесу.

Політика ЄС: навчи жити і допоможи матеріально

Фантазія чиновників Євросоюзу при створенні програм підтримки та розвитку МСБ, втім, обмежена: згідно з правилами ЄС бізнес не можна прямо субсидувати, а також вдаватися до протекціонізму і порушувати принципи рівної конкуренції - як усередині країни, так і між різними країнами...

Але все ж головна проблема МСБ - доступ до ліквідності. Для її вирішення з залученням державних грошей видають кредитні гарантії, кредити за пільговою ставкою або з більш лояльними умовами, надають податкові кредити і допомогу в залученні акціонерного капіталу через фінансові установи, що спеціалізуються на високоризикових активах.

Наприклад, з серпня 2014 в ЄС діє програма «Конкурентоспроможність малих і середніх підприємств» (COSME). У її рамках теж діють два фінансових інструменти, що допомагають МСБ вирішити проблему доступу до грошей.

Перший і головний з двох - гарантування кредитів (Loan Guarantee Facility). Фінансові установи, які висловили бажання брати участь у програмі, можуть заручитися гарантією з боку ЄС при видачі кредиту невеликому або зовсім новому підприємству, що не має кредитної історії або цінної застави. Гарантія від загальноєвропейського фонду збільшує ймовірність того, що банк погодиться видати позику. Очікується, що на один євро гарантії доводиться до 30 євро реально виданого кредиту. За розрахунками єврочиновників, COSME повинна допомогти в загальній складності 330 тисячам малих і середніх підприємств отримати кредитне фінансування на загальну суму до 21 млрд євро. 90% одержувачів таких кредитів будуть мікропідприємствами (до 10 співробітників), а середній розмір гарантованого кредиту для них складе 65 тис. євро. Саме ця категорія МСБ зазнає найбільших труднощів із залученням фінансування.

Другий інструмент, передбачений в рамках COSME - схема «Капітал заради зростання» (The Equity Facility for Growth): ЄС вкладе кошти у фонди, готові ризикувати і інвестувати в невеликі фірми, які здадуться їм перспективними, особливе сприяння обіцяють компаніям, які працюють на зовнішніх ринках. Очікується, що завдяки вливанням з боку ЄС таке фінансування отримають близько півтисячі підприємств, а загальний обсяг інвестицій досягне 4 млрд євро.

Ще один спосіб вирішити проблему ліквідності - допомогти повернути борги. У 2012-2014 р у всіх країнах ЄС проходила інформаційна кампанія: бізнес обмінювався досвідом по боротьбі з недисциплінованими боржниками, у тому числі - з інших країн, оскільки низька платіжна дисципліна по той бік держкордону може відбити у бізнесу бажання зв'язуватися з зарубіжними партнерами.

Лише чверть суб'єктів МСБ в Євросоюзі займаються експортом та користуються перевагами єдиного ринку в ЄС. Над збільшенням цього показника працює портал Your Europe Business, що надає практичну інформацію про загальноєвропейські та національні норми і законодавство, про органи влади, відповідальні за спілкування з бізнесом, і служби підтримки. А на порталі, присвяченому «інтернаціоналізації МСБ», підприємці можуть отримати інформацію про ринки за межами ЄС.

Крім того, проводять і заходи більш загального характеру - на кшталт «Європейського тижня МСБ», який насправді триває цілий рік як загальноєвропейська кампанія з пропаганди підприємництва.

Єврокомісія підтримує роботу декількох загальноєвропейських мереж допомоги МСБ. Наприклад, діє Enterprise Europe Network, яка покликана допомагати малим компаніям з доступом до інформації про ринки, подоланням бюрократичних перешкод і пошуком партнерів в інших країнах ЄС та за його межами. Мережа також допомагає пристосуватися до суворих екологічних вимог ЄС і дає поради по доступ до фінансування.

Справа кожної країни

Крім загальноєвропейських програм та ініціатив, у кожній країні є і свої національні - головне, щоб вони не суперечили загальним нормам і обмеженням. Так, наприклад, у Польщі система фінансової допомоги МСБ практично копіює загальноєвропейську, тільки на національному рівні. З 2013 року там діє Портфельна гарантійна лінія: завдяки прийнятим змінам в законодавстві державний банк BGK може видавати гарантії за кредитами на заповнення оборотних коштів, які комерційні банки видають МСБ. Він гарантує виплату 60% вартості кредиту у випадку неплатоспроможності підприємства, інші 40% ризику бере на себе фінансова установа-кредитор. Гарантійна програма розрахована на два роки: перший рік гарантія видається за нульовою ставкою, протягом другого року ставка становить 0,5%. Є і винятки: гарантію не може отримати підприємство, яке працює на сировинному ринку в агросекторі або у вуглевидобутку.

Подібна програма працює у Великобританії (Enterprise Finance Guarantee Loan): держгарантія покриває 75% кредиту в розмірі від 1 тис. До 1 млн фунтів з терміном виплати - від 3 місяців до 10 років. При цьому 2% від тіла кредиту, що залишається, будуть стягувати в якості річної плати за користування гарантією. Важливо розуміти, що гарантія дається саме банку, щоб захистити його в разі банкрутства підприємства-боржника.

Інша британська програма (Business Finance Partnership) також працює в рамках загальноєвропейської схеми: держава дає інвестиційним фондам гроші, які ті вкладають у середній бізнес з річним оборотом до 500 млн фунтів. Або в малий бізнес, з оборотом до 75 млн фунтів. За програмою для середнього бізнесу на даний момент таким чином було освоєно 172 млн фунтів державних плюс 705 млн приватних грошей, кошти отримали 18 середніх підприємств. Малому бізнесу (880 підприємств) дісталося 85 млн фунтів від держави і 155 млн від приватних інвесторів.

В рамках програми Start Up Loans підприємствам, що відкрилися менше року тому або ще тільки планують відкритися, через комерційні банки доступні кредити в розмірі до 15 тис. Фунтів за ставкою 6% з терміном виплати 1-5 років. Ці гроші отримали вже 27 тис. підприємств. Середній розмір кредиту - 6 тис. фунтів.

У програмі приваблює простота процедури: після того, як претендент заповнив невелику заявку на сайті, з ним зв'язується чиновник і допомагає йому заповнити анкету, після чого анкету розглядають і приймають рішення про видачу позики. Разом з грошима підприємство отримує від держагентства і куратора, який допомагає стартапу порадами. Учасникам програми доступні також тренінги та безкоштовне бухгалтерське програмне забезпечення.

Україна

Звичайно, не всі ці схеми можуть принести реальну віддачу в сьогоднішній Україні. Насамперед нам варто працювати над «рамковими» умовами роботи малого та середнього бізнесу, загальним бізнес-кліматом.

Поки в бюджеті не планується грошей на скільки-небудь істотну фінансову допомогу МСБ, місцеві та центральні влади тільки декларують свою готовність допомагати і спрощувати бюрократичну тяганину, відкривати всілякі «єдині вікна», мораторії (погано дотримувані) на перевірки і т.д. Хоча обсяг оподаткування для МСБ знаходиться на досить-таки комфортному рівні: зараз, коли в рамках бюджетної економії податки підвищують для всіх, для платників єдиного податку, приміром, ставку навіть знизили з 5 до 4% від доходу.

Тим не менш, аналітикам інформаційної кампанії Stronger Together вдалося знайти тільки 2 фонди, що займаються підтримкою МСБ в Україні: Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу та Український фонд підтримки підприємництва. Причому перший існує тільки на папері, а наші запити різні відомства тільки перенаправляли один одному. Один з нині працюючих чиновників, який був присутній при відкритті фонду, припустив, що "фонд так і не розпочав роботу через відсутність фінансування". Другий - видав всього 40 мікрокредитів на суму 9,8 млн грн в 2013 році, за 2014 досі не надав звіту, а у портфелі "історій успіху" фонду за весь період діяльності - тільки 7 кейсів незважаючи на те, що він має представництва у всіх регіонах.

З одного боку, держбюджет, як і вся система державних і комерційних банків, переживає не найкращі часи. З іншого, обмежений доступ до фінансування - напевно, сама нагальна проблема українських підприємців, особливо з урахуванням складної економічної ситуації. Якщо для європейських мікропідприємств медіанна процентна ставка становить 7%, для українського брата набагато вище - все 24-32%.

Програма-мінімум для нинішньої влади - стабілізувати інфляцію і валютний курс, а вже потім - наблизити до європейського рівня кредитні ставки, які історично в Україні на дуже високому рівні. У середньостроковій перспективі - також розробити ефективні фінансові інструменти подібно європейським.

Денис Горбач
Переклад на українську мову
А. Ясенський