Українці під час війни

Авторка 

Катерина Шпак

Протягом більше ніж 100 днів українці живуть у постійному стресі. Паніка, невизначеність, страх – це те, з чим нам доводиться стикатись у новій реальності. Якщо подивитись результати дослідження психологічного стану українців на 24 лютого, то ми можемо побачити доволі песимістичну картину. За шкалою від 0 до 10, де 0 – максимальний рівень спокою, а 10 – максимальний рівень паніки, страху та невпевненості, свій психологічний стан респонденти в середньому оцінили в 7,9 балів. Майже 60% опитаних обрали бали від 8 до 10. Тож ці результати говорять про те, що на початку війни люди були вкрай схвильовані й мали високий рівень стресу.  

Проте, за даними на травень ситуація кардинально змінилась. Так частка опитаних, які оцінили свій стан від 8 до 10, зменшилась з 57% до 15%. А 94% респондентів сказали, що вірять у перемогу України. Це вже свідчить про те, що люди стали впевненішими і більш налаштованими на боротьбу з ворогом. 

Також варто зазначити про загальний настрій українців. За даними дослідницької компанії “Gradus” впевненість у здатності України відбити наступ Росії висловили 82% респондентів. А віру в те, що згуртованість і спротив українського суспільства є запорукою перемоги, висловили 57%. 

Окрім цього, суспільство демонструє свою мужність у конкретних справах. Про це говорять і соціальні дослідження. Так було виявлено, що 57% українців долучились до волонтерства чи благодійництва. 80% респондентів віком від 18 до 29 років допомагали фінансово або власною працею. 

За час, що триває війна в Україні, було також створено безліч соціальних проєктів, які спрямовані на підтримку постраждалих, внутрішньо переміщених та всіх інших, хто потребує допомоги. Одним із таких проєктів є безкоштовне протезування дітей, які втратили кінцівки внаслідок військових дій Росії. Основна мета цієї ініціативи полягає в облаштуванні біопротезної лабораторії й обладнанні лікарні, щоб мати змогу проводити складні операції. У рамках проєкту вже розпочався збір коштів на перші потреби.

З’явились також цікаві творчі ініціативи. Наприклад, був розроблений сайт Never again gallery, де українські ілюстратори представили перероблені плакати 40-х років у тематиці війни в Україні. Головна мета проєкту – розповісти європейським країнам про страшні події, що відбуваються на території нашої держави. А також закликати народи підтримувати Україну в боротьбі з агресором. 

Отже, не буде перебільшенням сказати, що українці – сильна нація, яка ніколи не здасться. Росія хотіла зламати наш дух, відібрати жагу до свободи, а в результаті об’єднала українське суспільство. Ми продовжуємо доводити, що можемо витримати будь-які негаразди і залишатись незламними перед обличчям ворога.  

Благодійні фонди в Україні під час війни

Made in Ukraine: відомі винаходи українців

Авторка: 

Доломанжи Карина

Відкрийте будь-який новиннєвий ресурс. Що Ви бачите на головній сторінці? Так, це у більшості випадків новини про Україну, а саме про війну з рф. Висвітлювання української трагедії у міжнародних ЗМІ дуже важливе, бо допомагає людям дізнатися більше про нашу країну та людей. Але що буде з іноземцями, якщо вони дізнаються скільки відомих на весь світ речей винайшли українці?

 Напевно, мало хто з мешканців навіть нашої країни знає, що такий важливий винахід як гасова лампа – справа українських рук. У XXI столітті люди скоріше побачать її у музеї, ніж у чиємусь будинку. А ось у другій половині XIX століття гасова лампа широко використовувалася. Зараз майже вийшла з ужитку з розвитком електричного освітлення у першій половині XX ст. Лампа на основі згоряння гасу була створена львівськими аптекарями Ігнатієм Лукасевичем і Яном Зехом у 1853 році. Одночасно з лампою був винайдений і новий спосіб отримання гасу шляхом дистиляції й очищення нафти.

  Українці у небі, на рейках, під водою та у космосі - наші пращури вигадали та сконструювали одразу чотири відомі на весь світ транспортні засоби. Підкоренням неба займався Ігор Сікорський, котрий емігрував у США. Він створив перший гвинтокрил. У 1931 році Сікорський запатентував проєкт машини з двома пропелерами - горизонтальним на даху і вертикальним на хвості. Перший вертоліт «VS-300» піднявся в небо в 1939 році. Трохи пізніше на основі «VS-300» був створений перший у світі вертоліт-амфібія на поплавковому шасі, який міг злітати з води і сідати на суші.

  Одними з найпопулярніших та мальовничих трамвайних маршрутів є 5-й маршрут в Одесі та 12-й у Києві. Багато хто мав змогу подорожувати ними, але мало хто знає, що історія виникнення трамвая тісно зв’язана з Україною. За прогрес у рейковому транспорті відповідав полтавець Федір Піроцький. Ще на початку 1870-тих він розробив технологію передачі електроенергії через залізний дріт. У 1880 році Піроцький представив проєкт застосування електрики "для руху залізничних потягів з подачею струму". Через рік в Берліні поїхав перший трамвай, вироблений компанією «Siemens» за схемою українця.

   Наша країна має гарне географічне розташування: помірний клімат, гори та цілих два моря. Морські глибини з давніх часів приваблювали українців. Та наші люди ніколи не цікавляться чимось дарма. Ось і водний інтерес козаків наштовхнув на винайдення першого підводного човна-чайку. Безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків, чайка, був створений в XVI-XVII століттях. Зовні бортів кріпився очеретяний пояс, який дозволяв спускати човен під воду й утримувати його на плаву в такому стані. Швидкість чайки становила приблизно 15 км/год, що дозволяло козакам без труднощів втекти від турецьких галер.

 А коли наші винахідники закінчили досліджувати свою територію, то мрії потягнули на високе – у прямому на переносному сенсі. Майстерний українець родом з Житомира Сергій Корольов є конструктором радянської ракетно-космічної техніки і засновником космонавтики. У 1931 році він разом з колегою Фрідріхом Цандером домоглися створення громадської організації з вивчення реактивного руху, яка згодом стала державною науково-конструкторською лабораторією з розробки ракетних літальних апаратів. У 1957 році Корольов запустив на навколоземну орбіту перший в історії штучний супутник Землі.

В українському менталітеті та культурі людина, а тим паче її здоров’я завжди цінувалася більш ніж усе інше. Звичайно, наші науковці прагнули зробити свій внесок у світову медицину задля допомоги людям. Та їм це вдалося, хоча іноді вся слава йшла іншим людям. Наприклад такий медичний винахід як рентген. Усі приписують це відкриття, навіть назвали на честь нього, німцю Вільгельму Рентгену. Але насправді українець Іван Пулюй за 14 років до німецького колеги сконструював трубку, яка згодом стала прообразом сучасних рентгенівських апаратів. Він набагато глибше, ніж Рентген проаналізував природу і механізми виникнення променів, а також на прикладах продемонстрував їх суть. Саме Іван Пулюй першим у світі зробив рентгенівській знімок людського скелета.

   Але і в нашій історії винаходів є назва на честь українця, а саме – В’ячеслава Євмінова. Його прізвище носить тренажер, а точніше «профілактор Євмінова». До створення тренажера і відомої зараз у всьому світі методики профілактики і лікування захворювань хребта тренера підштовхнула власна серйозна травма. В ході експериментів з дозуванням навантажень і виконання вправ під різними кутами, які активізували обмінні процеси та зміцнювали м'язи хребта був винайдений тренажер.

  Українські вчені своїми відкриттями досі хочуть допомогти не тільки людям, але й медичним працівникам, котрі їх лікують. Так у 2014 році наукові співробітники Аерокосмічного інституту та Національного авіаційного університету створили рідкий струменевий скальпель, який не пошкоджує судинну систему при проведенні операцій на внутрішніх органах людини. Високий тиск при роботі апарату дозволяє видаляти не м'язові тканини з мінімальною крововтратою. Скальпель не має аналогів на Заході і є інструментом багаторазового використання. А ось у 2005 році вчені з Інституту мікробіології і вірусології НАН України створили новий антибіотик батумін, що володіє високою активністю до всіх видів стафілококу. Новий вид бактерій «Pseudomonas batumici» за своїм хімічним складом цей препарат не має аналогів.

  Якщо проаналізувати історію кіномистецтва, друку, транспорту чи ще якусь, то обов’язково знайдеться українське коріння. Зараз напис «Made in Ukraine» має сакральний сенс. Це зроблено вдома, а отже – золотими українськими руками з усього серця та душі. Українці – неймовірна нація, котра може досягнути успіху у будь-якій справі. Ми це доводимо вже багато століть та ладні довершувати світ далі. Важливо пам’ятати відомих українських вчених та гордо нести у собі українську ДНК!

Вже понад три тижні до України повертається більше людей, ніж виїжджає — Держприкордонслужба

Вже понад три тижні до України повертається більше людей, ніж виїжджає — Держприкордонслужба

За минулу добу з України виїхали понад 33 тисячі осіб, натомість повернулися — майже 36 тисяч, повідомляє ТСН.

Близько 21 тисячі з тих, хто вибули за кордон, поїхали до Польщі, решта прослідували до Словаччини, Угорщини, Румунії та Молдови.

Про це повідомляє Державна прикордонна служба.

Зазначається, що за добу 6 червня західні кордони України з ЄС та Молдовою перетнули майже 70 тисяч осіб та понад 16 тисяч транспортних засобів.

"До України за минулу добу прибули майже 36 тисяч осіб, понад 32 тисячі з них – українці. Вже більше трьох тижнів кількість громадян, які повертаються до України, більша від чисельності тих, які виїжджають за кордон", - йдеться  вповідомленні.

Крім того, в ДПСУ кажуть, що було оформлено 123 вантажівки з гуманітарною допомогою.

Нагадаємо, станом на 30 травня 60% від усієї кількості українських біженців вже повернулися на Батьківщину. І ця цифра, вважають у МВС, буде зростати.

Політика Франції та Німеччини до повномасштабної українсько-російської війни

Авторка Катерина Шпак

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну протягом 8 років періодично проходили переговори у форматі «Нормандської четвірки». У цьому процесі Франція дотримувалась загальноєвропейського вектору по відношенню до України і Росії. Вона, як офіційний посередник, сприяла підписанню Мінських домовленостей, що на деякий час послабило напруженість між Україною та Росією. Та незважаючи на це, варто наголосити на полярності думок щодо конфлікту в політично-експертних колах країни. Важливо зазначити, що французький уряд мало цікавила політична ситуація в Україні до кризи. Українська держава не була вагомим гравцем в економічному плані для європейської країни. Так за даними 2014 року Україна посідала 54 і 67 місця за експортом та імпортом відповідно. Натомість, відносини з Російською Федерацією у Франції були тісніші. Так для Парижа великим ударом стало накладання санкцій на Росію у зв’язку з її вторгненням на територію України. Між двома державами ще в 2011 році був підписаний контракт на будівництво десантних кораблів-вертольотоносців для російського ВМФ. Він був вигідний для кораблебудівної галузі Франції, і його розірвання означало великі втрати в економіці. Проте, не дивлячись на негативні настрої в середині країни щодо відмови від договору, керівництво Франції розірвало контракт. 

Також анексія Криму і вторгнення російських військ в Донецьку та Луганську області сприйнялись Парижем негативно. Держава брала участь в накладанні санкцій на Російську Федерацію та виступала за виключення країни-агресорки з «Великої вісімки». Окрім того, саме Франція стала ініціаторкою переговорів у «нормандському форматі». Та в більшій мірі участь Франції у вирішенні збройного конфлікту між Україною і Росією викликана присутністю держави в ЄС, Раді безпеки ООН та перейманням проблемами власної безпеки. Також варто зазначити, що на активному залученні Франції до врегулювання конфлікту наполягала Німеччина. А деякі українські чиновники зізнавались, що навряд чи б Париж став частиною Мінського процесу, якби не тверда позиція Берліну.

Суперечливим варіантом Франції у вирішенні конфлікту став так званий «план Мореля». Він стосувався організації виборів на тимчасово окупованій території Донбасу. Його суть полягала в тому, щоб провести вибори без відведення збройних підрозділів і виведення іноземних сил. Проте, цей план не був підтриманий Києвом. Деякі експерти вважали, що така ініціатива призведе до формальних зв’язків ОРДЛО з Україною, а де-факто райони будуть підпорядковуватись Росії. 

Важливим елементом у французько-російських відносинах стали спільні проблеми. Обидві країни мали побоювання щодо міжнародного тероризму й міграції з Близького Сходу. Таким чином, у безпековій сфері Париж і Москва позиціонували себе як партнери. У французькому Сенаті домінували проросійські погляди, а прихильники Кремля могли лобіювати російські позиції. Так у 2016 році нижній парламент прийняв резолюцію щодо скасування санкцій. А через деякий час резолюція була підтримана верхньою палатою парламенту. Такі дії чітко дали зрозуміти настрій французького керівництва стосовно РФ. 

З приходом до влади Емануеля Макрона 2017 року офіційна позиція Франції не змінилась. Новий президент запевняв, що не визнає анексію Криму та підтримує суверенітет України. Макрон наголошував на тому, що конфлікт має бути вирішений лише дипломатичним шляхом і наполягав на продовженні переговорів у «нормандському форматі» й виконанні Мінських домовленостей. Французький президент усвідомлював природу російського політичного режиму й наміри РФ щодо України. 

Проте, ставлення Макрона до Москви змінилось у 2020 році. В одному своєму інтерв’ю президент Франції зазначив, що готовий до зближення з РФ. Макрон вірив, що безпека і стабільність в Європі можлива за відновлення довіри до Росії. Франція продовжувала виступати за переговори в Нормандському форматі та підтримувати співпрацю з РФ. 

Тож Франція була упередженим посередником. Країна керувалась власними інтересами, проводячи медіаційний процес. Франція прагнула якнайшвидше завершити конфлікт, щоб мати змогу продовжувати тісну торгівельну та економічну співпрацю з Росією. Також Москва розглядалась як партнер у вирішенні проблем загрози тероризму й міграції. До того ж Франція наполягала на імплементації Мінських домовленостей, що не було в інтересах української сторони. Таким чином, Париж демонстрував двояке ставлення по відношенню до конфлікту між Україною та Росією. 

Позиція Німеччини щодо війни на Сході України також не була однозначною. У своїй зовнішній політиці ФРН послуговувалась демократичними принципами, виступала за співпрацю з іншими міжнародними акторами і підтримувала тенденції європейської інтеграції. Також Німеччина скептично відносилась до воєнного шляху вирішення суперечок. Такий пацифістський настрій країни пояснюється каяттям за скоєне Третім рейхом під час Другої світової війни. 

У політиці ФРН простежувався принцип Ostpolitik, який країна використовувала і під час холодної війни стосовно Радянського Союзу. Його ідея полягає в тому, що економічна та політична взаємодія з Росією призведе до позитивних змін. Так, міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр вважав, що економічна взаємодія з РФ призведе до розвитку країни і зближення її з Європейським Союзом.

Але після анексії Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей риторика Німеччини змінилась. Через порушення міжнародного права і неповагу до демократичних цінностей Німеччина вдалась до санкцій проти Росії, навіть незважаючи на те, що ці обмеження також мали негативний вплив і на економіку ФРН. Окрім цього, Ангела Меркель визнала анексію Криму злочином, а міністр фінансів Вольфганг Шойбле порівняв цю окупацію з загарбанням Судетської області Гітлером у 1938 році. 

Та незважаючи на експансіоністську політику Росії, підтримка Ostpolitik залишилась у бізнес-середовищі та інтелектуальних колах Німеччини. Національні компанії виступали за скасування санкцій одразу після покращення відносин з РФ. Також проти обмежень висловлювались і деякі колишні політики, які прагнули відновлення діалогу з Москвою. Принципи Ostpolitik були поширені і в колах правлячої еліти. Так, Франк-Вальтер Штайнмаєр – міністр закордонних справ – підтримував цю політику і вважав, що саме переговори є єдиним способом вирішити конфлікт, а співпраця є довгостроковою метою у відносинах з Росією. 

Протягом 2015 року політика Німеччини поєднувалась із засудженням російських дій та підтримкою діалогу з країною-агресоркою. У цьому ж році Ангела Меркель відмовилась постачати зброю Україні й наполягала на дипломатичних шляхах вирішення конфлікту, що призвело до появи Мінську-2. Так зменшення інтенсивності бойових дій призвели до певного відновлення відносин Німеччини з Росією. Яскравим прикладом цього є візит Меркель до Москви з приводу річниці закінчення Другої світової війни. Уже влітку 2015 року німецькі енергетичні компанії відновили співпрацю з російським «Газпромом». А згодом на міжнародному економічному форумі компанії обох країн підписали меморандум щодо розширення газопроводу «Північний потік». 

Офіційна позиція німецького уряду не була однозначною. Влада відкрито не підтримувала будівництво газопроводу, але розуміла, що «Північний потік-2» сприятиме європейській енергетичній безпеці й буде вигідним для їхньої країни. Представники міністерства вважали, що партнерство з Росією не шкодить німецько-українським відносинам, адже проєкти успішно реалізовувались протягом усього конфлікту. Так, німецькі політики не бажали ескалації напруженості з РФ і прагнули до розвитку дипломатичних та торгівельних відносин з країною. Штайнмаєр навіть запропонував інвестиційні та енергетичні поступки Європейського Союзу. Окрім цього, Німеччина зосереджувала увагу на таких проблемах, як міжнародний тероризм, транскордонна торгівля наркотиками, ризики в кіберпросторі. І партнером у цих напрямках країна розглядала саме Москву. Штайнмаєр навіть запропонував повернути Росію до G-8, якщо та буде співпрацювати із Заходом щодо сирійської кризи та виконувати умови Мінську-2. 

Отже, Франція та Німеччина хотіли якомога швидше врегулювати кризу, яка загрожувала безпеці на континенті. Так країни прагнули встановити мир підписанням угоди, а не вирішенням реальних проблем. Така поведінка свідчила про те, що посередники піклувались перш за все про власті інтереси. Адже вони мали економічні зв’язки з Росією, які не хотіли псувати. Неоднозначна позиція європейських країн має вплив і на теперішні події. Німеччина та Франція 8 років вагались у своїй політиці щодо Москви. Але сьогодні стало зрозуміло, що державі-агресору не можна було давати жодних шансів на розвиток і співпрацю.  

Список використаної літератури:

1. Денисенко К. Ю., Ковтун О. Ю. ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ ЩОДО УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО – РОСІЙСЬКОЇ ВІЙНИ // Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2021.№ 148.  С. 27-34.

2. Нарочницкая Екатерина Алексеевна Франция и украинский конфликт // АПЕ. 2018. №4. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/frantsiya-i-ukrainskiy-konflikt.

3. АУДИТ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ: УКРАЇНА-ФРАНЦІЯ // ДИСКУСІЙНА ЗАПИСКА / Інститут світової політики. Київ, 2016.  С. 44.

4. French and German approaches to Russia Convergence yes, EU compatibility no [Електронний ресурс]: research Paper. 2021. https://www.chathamhouse.org/sites/default/files/2021-11/2021-11-30-french-german-approaches-russia-marange-and-stewart.pdf.

5. Siddi M.  Germany’s evolving relationship with Russia: Towards a norm-based Ostpolitik? // Finnish Institute of International Affairs. 2016. URL: https://www.researchgate.net/publication/303737806_Germany%27s_evolving_relationship_with_Russia_Towards_a_norm-based_Ostpolitik.

Комбіноване застосування авіації і артилерії стало ключовим фактором недавніх тактичних успіхів росії на сході України, - британська розвідка

Російська повітряна активність залишається високою над територіями на Донбасі, російські літаки завдають ударів, використовуючи як керовані, так і некеровані боєприпаси, повідомляє газета День. 

Комбіноване застосування авіації і артилерії стало ключовим фактором недавніх тактичних успіхів Росії в регіоні.

"Більш широке використання некерованих боєприпасів призвело до широкомасштабного руйнування населених пунктів на Донбасі і майже напевно викликало значний супутній збиток і жертви серед цивільного населення", - йдеться в повідомленні.

У відомстві заявили, що нездатність Росії придушити або знищити українські стратегічні системи ППО в перші дні конфлікту обмежила її можливості з надання тактичної повітряної підтримки наземним маневреним елементам, що сприяло провалу наступу на Київ.

"Внаслідок цього Російська повітряна активність в основному обмежувалася глибокими ударами з використанням крилатих ракет повітряного і наземного запуску, щоб порушити рух українських підкріплень і поставок", - йдеться в повідомленні.

У розвідці підкреслили, що самі по собі ці удари не змогли зробити істотного впливу на конфлікт, і в результаті російські запаси високоточних керованих ракет значно виснажилися.

"З перемиканням оперативного фокуса на Донбас Росія змогла збільшити використання тактичної авіації для підтримки свого повзучого просування, поєднуючи авіаудари з масованими артилерійськими обстрілами для забезпечення своєї переважної вогневої потужності", - йдеться в повідомленні.

Меми як інструмент інформаційної війни

Авторка 

Валерія Булаєва

"Зараз не до жартів". Впевнена, саме таку фразу хоч раз чув кожен українець від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Саме з 24 лютого 2022 року нам здалося, що ми більше ніколи не зможемо посміхатися. Яке було наше здивування, коли наші відчайдушні захисники почали знімати жартівливі відео у популярну соціальну мережу Тік-Ток, коли відомі стендапери почали проводити свої шоу у бомбосховищах а "інтернет-війська" почали наповнювати соцмережі гумористичними картинками - мемами. То чому ж саме меми стали невід’ємною частиною інформаційної боротьби?

Наразі меми виконують три основні функції: декатастрофізують ситуацію, знищують культ ворога, розповсюджують правду за межами України. Є багато яскравих прикладів, коли однією картинкою ми можемо висвітлити усю правду цієї війни. Наприклад, меми про Чорнобаївку. Це місто потерпає від постійних обстрілів і навряд чи хтось би знав про це, якби не відомий жарт де зображений Вілл Смітт. Можемо пригадати свій жах, коли почули перші постріли. А перші усмішки від висміювання ворога? За останній час ми маємо цілу добірку народної творчості, яка висміює жагу окупантів до мародерства. 

Не висміюванням єдиним сильні меми. Також вони підіймають патріотичний дух та віру у перемогу. Відомий вислів «Наша армія б’ється так, що це НАТО має подати заявку на вступ до України» змушує вірити у силу та перемогу. Саме завдяки цьому вислову багато українців усвідомили силу та непереможність українських захисників. 

Меми – це майбутня частина післявоєнної творчості. І тут ми можемо зрозуміти, що саме вони допомагають незламному українському народу на інформаційному фронті, адже заряджають наш дух та віру у перемогу.