Феномен "культури скасування" та її вплив на свободу слова: Де межа між відповідальністю за слова та цензурою?

Авторка:

Катерина Макущенко

 Що таке "культура скасування"?

  "Культура скасування" – це явище, коли людина або група людей зазнає публічного осуду та бойкоту за свої висловлювання або дії, які певна частина суспільства вважає неприйнятними або образливими для себе. Це може призвести до втрати роботи, соціального статусу, репутації та навіть до юридичних наслідків.

Історія культури скасування

  Подібна форма бойкоту відома людству ще з давніх часів, раніше вона називалася остракізмом — практикою політичної боротьби у деяких полісах Стародавньої Греції, коли людину, що могла загрожувати демократії, виганяли з міста. Cеред таких, зокрема, були й видатні державні діячі, як-от Арістід, Фемістокл та Фукідід. 

  Походження сучасного терміну cancel culture залишається невідомим. Проте, згідно з книгою "The Coddling of the American Mind" (2018), автори якої - соціальний психолог Джонатан Хайдт та активіст Грег Лук'янов - вважають, що цей феномен бере свій початок з "культу безпеки", який існує в американських університетах. Цей "культ" характеризується нетерпимістю до будь-яких думок, які можуть бути розцінені як расистські, сексистські або трансфобні. 

Вплив на свободу слова

   Cancel culture може мати негативний вплив на свободу слова, оскільки вона створює атмосферу страху та самоцензури. Люди можуть боятися висловлювати свою думку, якщо вона відрізняється від загальноприйнятої, навіть якщо ця думка є законною та не містить закликів до насильства або ненависті. Якщо люди бояться висловлювати свої думки, це може призвести до зменшення різноманітності думок в суспільстві, що може призвести до того, що лише одна точка зору буде домінувати в публічному просторі. 

Відповідальність за слова:

   Водночас, важливо зазначити, що свобода слова не є абсолютною. Кожна людина несе відповідальність за свої слова, особливо якщо вони можуть завдати шкоди іншим людям. Слова можуть бути використані для поширення ненависті, дискримінації, наклепу та інших форм насильства. У таких випадках суспільство має право реагувати та засуджувати такі висловлювання. 

Де межа?

   Питання про те, де проходить межа між відповідальністю за слова та цензурою, є дуже складним і залежить від конкретної ситуації. Важливо враховувати контекст, намір людини, її аудиторію та можливі наслідки її слів.

Деякі критерії, які можуть допомогти визначити цю межу:

 Заклики до насильства або ненависті: Висловлювання, які прямо закликають до насильства або ненависті щодо певної групи людей, не можуть бути виправдані свободою слова. 

 Дискримінація та утиск: Висловлювання, які містять дискримінацію або утиск за ознакою раси, національності, статі, сексуальної орієнтації, релігії або інших ознак, також не можуть бути виправдані свободою слова. 

  Наклеп та неправдива інформація: Поширення неправдивої інформації, яка завдає шкоди іншій людині або групі людей, не є свободою слова. 

  Особисті образи та перехід на особистості: Перехід на особистості та особисті образи не є конструктивним діалогом та не сприяє пошуку істини.

  "Культура скасування" не завжди є негативним явищем. У деяких випадках вона може бути ефективним інструментом для боротьби з неприйнятною поведінкою та захисту прав людини. Важливо розрізняти між критикою та цькуванням. Критика є важливою для розвитку суспільства, але цькування та публічне приниження людини не є прийнятними. Кожна людина має право на помилку. Важливо давати людям можливість виправити свої помилки та змінити свою поведінку.