Проєкт «Ілюзія»: межі реальності Володимира Семківа

Авторка: 

Анна Патер

   У Львові Арт-цетр «Дзиґа» відкрив новий мистецький проєкт Володимира Семківа‒ «Ілюзія», який триватиме до 11 квітня. Інсталяція, яка стала рефдексією автора на реальність в якій ми проживаємо вже три роки. «Війна. Все чорно-біле. Досі? Хтось втомився? Хтось несе. Хтось буде героєм. Хто хоче бути героєм? Суспільство негероїв боїться героїв? Чия правда? Чия ілюзія?»‒ спонукає задуматись над такими питаннями митець. 

 Роботи Семківа‒ інсталяції з дереʼяних скульптур грубо стилізовані узагальненими формами до образної натяковості, що нагадує абстрактну постать‒ людину, істоту, тінь. «Вона: крокує, вона боїться, обурюється, протестує і ховається, розпачає, або…в поєднанні з ТІННЮ, яка дуже вдало матеріалізована в додатковий обʼєкт, який разом із скульптурою творить нове дійство, в якому прочитуються нові коди. Постать ( скульптура) намагається зануритись у свою тінь ‒ являється додаткова напруга‒ потужне мовчання перед криком.»‒ розповідає скульптор.

 Володимир Семків‒ сучасний скульптор, народився с.Прибужани, Україна 1983 року. Освіту отримав у Львівській національній академії, спеціальність «Монументальна скульптура» та в Гданській академії мистецтв, Польща. 

 Сучасні персональні виставки: «Homo» (2020, Львів), «Від коріння» (2023, Київ), «Радість» (2023, Одеса), «Інше» (2023, Львів), «Твоє-моє» (2024, Львів), «Kindergarten» (2024, Львів). 

  Основа проєкту «Ілюзія»‒ межа між реальністю та її сприйняттям. Війна, що змінила нас, зробивши простір чорно-білим, продовживши залишати по собі: страх, біль та втому. Але чи справді ми сприймаємо дійсність такою як вона є? Чи не загубились ми у власній ілюзії?

 Володимир Семків спробував зрозуміти світ через взаємодію світла та тіней: «коли зʼявляється СВІТЛО, як промінь, який творить на ТІНІ нові тіні‒ напруга посилюється‒ раз за разом роблячи очікування (чогось) нестерпним здається (інколи, або може) наступний промінь вирве з нічного неба шахед. Зір загострюється‒ від довгої напруги‒ обриси тіні починають мерехтіти. Нагадуючи марева, міражі, ілюзію».

   «Ілюзія» — це про тягар війни, про страх правди, про пошук виходу із  нескінченного тунелю невизначеності. Це про суспільство, яке одночасно творить героїв і боїться їх. Це про присутність і відсутність, про рух і застиглість, про світло, яке може як вказати шлях, так і породити ще більше тіней.