Майбутнє ринку праці: зручність віддаленої роботи в постпандемічному світі

Авторка: Вікторія П'ятницька

    Коли світ виходить із тіні пандемії COVID-19, на робочому місці відбулася одна незаперечна трансформація: перехід до віддаленої та гібридної моделей роботи. Організаціям по всьому світу довелося швидко адаптуватися до цих змін, виявивши, що наслідки цієї трансформації виходять далеко за рамки складнощів місцезнаходження. Тривалий вплив флексибельності віддаленої роботи можна відчути в різних аспектах професійного життя, включаючи продуктивність, задоволеність працівників і організаційну культуру.

   До пандемії віддалена робота часто вважалася розкішшю або привілеєм, призначеним для обраних посад у прогресивних компаніях. Однак необхідність заходів соціального дистанціювання змусила організації переглянути свої операційні структури та прийняти більш гнучкий підхід. Результатом стало різке зростання впровадження дистанційної роботи, за оцінками, близько 40% робочої сили США працювали віддалено до середини 2020 року. Цей несподіваний переворот показав, що продуктивність не обов’язково різко падає у віддаленому режимі; у багатьох випадках він значно покращився. Співробітникам сподобалась відсутність довгих поїздок на роботу та назад, свобода створення власного робочого середовища та гнучкість керування своїм графіком, що сприяло підвищенню задоволеності роботою.

   Однією з найбільш переконливих переваг гнучкості віддаленої роботи є покращення балансу між роботою та особистим життям. Завдяки можливості легше поєднувати професійне й особисте життя співробітники стали краще розпоряджатися своїм часом і відчули зниження стресу. Крім того, компанії розширили коло талантів, яке більше не обмежується місцевими кандидатами. Включивши віддалену роботу в свої стратегії найму, організації отримають доступ до різноманітних навичок і ідей, збагачуючи культуру свого робочого місця.

  Економія коштів є ще однією значною перевагою, яка приносить користь як роботодавцям, так і працівникам. Компанії можуть скоротити накладні витрати, пов’язані з утриманням великих офісних приміщень, а співробітники заощадять на витратах і часі на дорогу. Крім того, зменшення заповнюваності офісів означає менший вплив на навколишнє середовище, що відповідає більш глобльним цілям сталого розвитку.

 Однак перехід до гнучкості віддаленої роботи не є безпроблемним. Багато віддалених працівників кажуть про почуття ізоляції, пропускаючи соціальні взаємодії, які сприяють згуртуванню команди та почуттю причетності (корпоративи, кава з колегами зранку, тімбілдінги). Без щоденної взаємодії віч-на-віч, характерної для традиційних офісних умов, моральний стан може постраждати. Крім того, онлайн спілкування може стати підводним каменем у віддалених колективах. Велика залежність від цифрових інструментів може призвести до непорозумінь або затримок, що вплине на командну роботу та співпрацю.

  Поєднання роботи з особистим життям також може бути нелегким, оскільки працівникам може бути важко встановити чіткі межі та кордони, працюючи вдома. Це може призвести до вигорання. Для працівників надзвичайно важливо розставляти свої кордони, щоб уникнути перевтоми та зберегти своє ментальне здоров’я.

   З точки зору керування персоналом, управління дистанційними колективами вимагає іншого підходу. Традиційні методи  управління можуть бути неефективними у віддаленому контексті, що потребує переходу до стилів управління, заснованих на довірі, орієнтованих на результат. Крім того, залежність від технологій може стати палкою з двома кінцями, оскільки компанії повинні інвестувати в надійні інструменти та програмне забезпечення для полегшення співпраці, забезпечуючи при цьому всім співробітникам рівний доступ до необхідних технологій.

  Забігаючи наперед, очевидно, що гібридна модель роботи, швидше за все, стане нормою. Ця модель поєднує найкращі аспекти віддаленої роботи та роботи в офісі, дозволяючи співробітникам обирати робоче середовище на основі особистих уподобань і потреб проекту. Щоб успішно впоратися зі складнощами цієї нової реальності, організаціям потрібно буде зосередитися на розвитку сильної дистанційної культури- регулярні чек-апи та онлайн тімбілдінги.

  Крім того, підтримка ментального здоров’я має стати пріоритетом, оскільки працівники адаптуються до цього нового способу роботи. Політика, яка заохочуватиме працівників заряджатися, буде важливою для забезпечення сталості віддаленої роботи в довгостроковій перспективі. Програми навчання, які озброюють менеджерів навичками ефективного керування дистанційними командами, також будуть мати вирішальне значення у сприянні сприятливому та продуктивному середовищу.

  Підсумовуючи, перехід до гнучкості віддаленої роботи – це не просто швидкоплинна тенденція, яка народилася з необхідності; це - фундаментальна зміна нашого сприйняття самої роботи. Приймаючи цю трансформацію та долаючи притаманні їй виклики, організації можуть створити більш інклюзивне, активне та продуктивне робоче середовище. Майбутнє роботи залежить не лише від того, де ми працюємо, а й від того, як ми переосмислюємо наші стосунки з роботою. Коли ми адаптуємося до цієї нової норми, ключ до успіху полягатиме у флексибельності, зв’язку та підтримці різноманітних потреб сучасної робочої сили.

Використана література:

1. Barrero, J. M., Bloom, N., & Davis, S. J. (2021). "Why Working from Home Will Stick." 

2. Chui, M., & Manyika, J. (2020). "What the COVID-19 crisis means for the future of work." McKinsey & Company. 

3. Gensler. (2021). "The Future of Work: How the Pandemic Has Reshaped Office Life." 

4. Pew Research Center. (2021). "The Link Between Remote Work and Productivity During the Pandemic."