Інформаційна безпека в умовах війни

Авторка: Вікторія Вакіна

    Світ змінюється щодня – разом із ним змінюється і спосіб, у який ми сприймаємо інформацію. Ще кілька десятиліть тому головним джерелом новин був телевізор або газета. Сьогодні ж ми отримуємо новини щохвилини: через сповіщення в смартфоні, стрічки в соцмережах, повідомлення в месенджерах або заголовки з телеграм-каналів. Кількість інформації зростає настільки стрімко, що розрізнити правду й вигадку стає дедалі складніше. Особливо небезпечною є дезінформація – вона впливає на суспільну думку, сіє паніку, підбурює ворожнечу, і навіть може ставати причиною політичних чи соціальних криз. У періоди воєн, пандемій чи нестабільності ця загроза лише зростає. Саме тому знання, як перевіряти новини, критично необхідне кожному – незалежно від віку, професії чи освіти.

Де шукати правду

Перший крок до фільтрації інформації – це аналіз джерела. Варто завжди звертати увагу, де саме ви читаєте новину: чи має сайт або сторінка в соцмережі чітко вказаного власника, журналістів або редакцію. Якщо ресурс не містить жодної інформації про авторів, працює без контактів – це серйозна підозра. Часто фейкові сайти маскуються під відомі бренди, копіюючи логотипи, кольорову гаму чи навіть доменні імена.

Заголовки, які кричать

Емоційні заголовки – це ще один інструмент маніпуляції, часто використовуваний у фейкових новинах. Заголовок на кшталт «УВАГА! Сьогодні вночі ворог планує запустити  ШАХЕДИ по всій території України. Перейдіть за ПОСИЛАННЯМ та дізнайтесь яка ситуація буде у Вашому місті» – це типовий приклад клікбейту. Він не інформує, а провокує, викликає страх або обурення. Важливо не зупинятися на заголовку, а прочитати весь матеріал. Якщо в тексті багато помилок, відсутні факти, а наводяться лише «думки очевидців», «власні джерела», і при цьому жодного конкретного посилання на офіційні коментарі, то ця новина, швидше за все, є фейком або маніпуляцією.

Чому важливо перевіряти в кількох джерелах

Надійна інформація ніколи не залишається ексклюзивною для одного каналу. Якщо подія справді відбулася – про неї напишуть одразу кілька медіа. Варто спробувати знайти новину в різних джерелах – особливо якщо ви отримали її з приватного чату, телеграм-каналу або сторінки в соцмережі. Для цього можна використовувати пошук за ключовими словами в Google. Якщо крім сумнівного ресурсу ніхто про це не повідомляє – варто засумніватися в достовірності. Перевірка в кількох авторитетних джерелах – це проста, але дієва звичка, яка може вберегти від маніпуляцій.

Коли візуальний контент вводить в оману

Зображення і відео легко редагуються, вириваються з контексту або використовуються з іншої країни чи події. У фейкових новинах нерідко публікують старі фото з підписами про «свіжі інциденти» або змонтовані кадри, які викликають емоції. Щоб перевірити правдивість зображення, можна скористатися сервісами зворотного пошуку – Google Images. Для відео доступні інструменти InVID, YouTube DataViewer. Часто навіть кілька кліків вистачає, щоб дізнатися, що «термінова новина» – насправді архівний запис з іншої країни, опублікований ще п’ять років тому.

Фактчекери і критичне мислення

Сьогодні існують цілі команди журналістів, які професійно займаються фактчекінгом – перевіркою сумнівної інформації. В Україні активно працюють проєкти StopFake, VoxCheck, По той бік новин, міжнародні: Snopes, FactCheck.org, Reuters Fact Check, AP Fact Check. Вони щодня розвінчують десятки фейків, розбирають, як і навіщо створюється дезінформація, і пояснюють, кому вона вигідна. Але окрім зовнішніх сервісів, кожна людина має власний головний «фільтр» – критичне мислення. Ставте запитання: Хто це поширює? Для чого? Яка в цьому вигода? Чи викликає ця інформація надмірні емоції? Якщо відповідь хоча б на одне з них насторожує, то перевірка обов’язкова.

Під час війни в Україні перевірка інформації –  це  не просто навичка, а життєво важлива потреба. Фейки працюють на ворога: вони сіють паніку, зневіру й розколюють суспільство. Кожен, хто думає критично й не поширює неправду, робить свій внесок у спільну інформаційну оборону країни.