Таро: як з гри для вельмож стати предметом ворожіння

Авторка: 

Марія Труш

  Кожний з нас бачив, як часто гадалки використовують карти таро для тлумачення долі. Є вже навіть різні колоди в залежності від питання: Уейта, Марсельське, Тота, Манара та багато інших. Існує легенда, що в Стародавньому Єгипті був храм з 22-ма кімнатами, де висіли символічні картини, звідки і виникли старші аркани. Інші дослідники вважають що вони виникли з кабали, опираючись на те, що 22 букви та 10 Сефірот Кабали – основа системи таро. Але все набагато прозаїчно.

 Найдостовірніщі згадки карт датуються в Італії  на початку ХV століття (1420-1440 роки) та називалась «Carte da trionfi» (Карта тріумфів (або козирів)). Гра нагадувала бридж і користувалась популярністю серед знаті. В 1530 році, щоб відрізнити від інших ігр, використовували назву «tarocchi» (в однині – «tarocco»). Гра швидко поширилась по всій Європі, особливо користувалась популярності і трансформувалось в слово «tarot». 

  Точно не відомо коли таро почали використовувати для ворожіння, але не можна виключати що в малюнках таро присутні геометричні, єретичні та кабалістичні символи, так як тоді було раннє італійське Відродження, що було поверненням до античної культури та поєднанням з християнством. Можливо, це повязано з тим що поети той епохи писали вірші знаменитих людей порівнюючи з козирями в грі. Такі вірші називали «tarocchi appropriati», і в одному з випадків (1527 р.) їх присвячують людській душі. Також в 1540 році виходить книга «Ворожіння», де автор Франческо Марколіно да Фоллі, де розповідає про легкий спосіб гадати на гральних картах. Тому можливо з того моменту таро пов’язують з ізотерикою.

  Але, повертаючись до їх малюнків, більшість дослідників через це і вважають що зображення відсилають до старовинних народів. Згадки про таро як гадання датується 1700 роком в Болоньї.  В 1781 році виходить книга «Первісний світ», звідки і було припущено що таро прийшли з Стародавнього Єгипту. Після цього доля таро дуже змінилась, особливо використання як прикладу окультизму використання Марсельського, що з тих пір асоціюється тільки з гаданням. В 1856 році дослідник Еліфас Леві випускає роботу «Вчення і ритуал вищої магії», де порівнює старші аркани з буквами івриту. Цією схемою, що запропонував Леві, скористався С. Л. Макгрегор Мазерс, автор таро «Золоті зірки», він же в 1887 році описує езотеричні атрибути в своєму манускрипті «Книга Т». Вчення продовжує Артур Едвард Уейт, що в 1910 році публікує книгу «Ілюстрований ключ до таро». Під його керівництвом Помелла Колеман-Сміт намалювала нову колоду – таро Райдера-Уейта.

  Помітний внесок вніс Алістер Кроулі, відомий спірітист, що в 1940 році випускає «Книгу Тота», де в символіці таро розписує кабалістичні та астрологічні елементи, що повністю зв’язує таро і містику. Останнім дослідником був Тимоті Лір, що додав до 2 нові карти до колоди.

 Таро пройшло доволі дивну трансформацію, але залишається цікавим для всіх, хто хоч раз хотів дізнатись про таро.