Українська мода

Авторка: Ольга Єжакова

  Українська мода не стоїть на місці, вона завжди оновлюється, змінюється, вражає і додає нові фарби і колоьори у цій галузі та показує себе усьому світу, а українських дизайнерів поважають по всьому світу.

  Мода нашої країни існує вже доволі давно.

 Ще на початку 20-го століття в Україні були крамниці з тканинами та ательє на різний смак та бюджет, тож українки завжди полюбляли гарно вбиратись і бути сучасними в ті часи, хоч і українські міста не були світовими столицями моди. Але українки завжди вміли показати себе і свої вбрання.

  На той час наймодніші пані були помічені і місті Львові, через їх вміння гарно піднести себе та свій стиль, але й у Києві пані полюбляли стильно одягатись, кажуть що киянки одягалися яскравіше за жінок у Німеччині, Австрії та Європі, що є великим компліментом особливо для моди тих часів.

 Наразі українська мода розвивається дуже стрімко і в гарному напрямку.

  В Україні з'являються доволі багато нових та молодих дизайнерів які додають та створюють щось нове, цікаве і сучасне. Талановиті митці представляють свої роботи на наймасшабніших тижнях моди в Мілані, Лондоні, Парижі та Нью Йорку.

  Дизайнери не тільки показують свою роботу, але й представляють нашу країну і розповідають про те, що в непростий для нас час вони працюють, творять красу не дивлячись на всі складнощі і не прості умови, проте всеодно показують всьому світу нашу сильну націю і творіння. 

 Багато світових зірок та знаменитостей обирають одяг українського виробництва, ми можемо побачити зірок на червоних доріжках в українських брендах, такаж, часто журналісти роблять фото де можна помітити роботу наших талановитих майстрів.

 Відомі зірки такі як: співачки Beyonce, Adele та Rita Ora, модель Bella Hadid обирають такі  українські бренди як: Bevza, Ruslan Baginskiy, Anna October, Litkovska і виглядають у них неперевершено.

 Наприклад для свого світового турне співачка Beyonce була одягнута у сукні “Frolov” від нашого дизайнера Івана Фролова.

 З останніх новин, 28 вересня відбувся тиждень моди у Парижі де були українські дизайнери з представленням своїх виробів і з  якими зустрілася всесвітньо відома редакторка американського журналу VOGUE Анна Вінтур. Вона поспілкувалася з дизайнерами і виявила неабияку підтримку України, це був великий вияв поваги до нашої країни і українських митців зазначили дизайнери Руслан Багінський та Іван Фролов, які поділилися кадрами з цієї події на сторінках у своїх соц мережах.

Танцювальна чума до загибелі

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

  Одне з найдивніших і складних масових божевіль в історії людства, трапилося в 1518 році, в місті Страсбурзі. Близько 400 людей танцювали без зупинки на міських вулицях, внаслідок чого більшість з них померла від серцевих нападів, перевтом і фізичного виснаження. Рваний одяг, обличчя з лякаючими гримасами та криваві сліди – ось атрибути цієї «веселості». Причиною всьому стала невідома хвороба, танцювальна чума, яка охопила сотні людей, змусивши рухатися без зупинки впродовж днів, тижнів, місяців. Ці люди просто не могли не танцювати. Все почалося із жінки, відомої як фрау Троффеа (Troffea).

  Одного разу вона вийшла на вулицю  почала танцювати. Люди виходили зі своїх будинків, дивилися, дивувалися, сміялися та плескали.

  Ніхто не розумів, чому вона танцює. Жінка не зупинялася упродовж шести днів, не відпочиваючи ні вдень, ні вночі.

  Танець перервався лише коли вона знепритомніла. Але коли до Троффеа приєдналися сусіди, всім стало не до сміху – хвороба почала поширюватись на глядачів. Так, весь наступний місяць близько 400 людей безперервно танцювали без музики чи пісень, доводячи себе до виснаження або навіть до смерті. У міру залучення до танцю все нових і нових людей, стурбовані городяни, влада та лікарі почали бити на сполох. Місцеві лікарі виключили надприродні причини недуги, і оголосили, що танцювальне божевілля є хворобою, спричиненою «гарячою кров'ю».

  Представники влади вирішили, що хворі зможуть вилікуватись від хвороби, якщо дозволити їм танцювати цілодобово. Так би мовити «витанцюють» свою недугу. У місті відкрили два танцювальні зали та збудували дерев'яну сцену. Запросили музикантів, щоб ті своєю грою сприяли громадянам безперервно танцювати. Танці тривали місяцями. Але ніхто не мав бажання рухатися і не насолоджувався тим, що відбувається. Навпаки, Уоллер пише: «Сучасники були впевнені, що страждаючі не хотіли танцювати, і коли могли, просили про допомогу». Це суперечить припущенням, що вони були добровільними членами якогось культу, і події починають здаватися ще похмурішими.

  Коли стало ясно, що вжиті заходи ніяк не ведуть до поліпшення ситуації, адміністрація міста заборонила всі розваги в місті, включаючи азартні ігри, проституцію, музику та танці. Над громадянами, що танцювали, проводили різні релігійні обряди. За кілька тижнів епідемія пішла на спад.

  Більшості уражених удалося відновити контроль над своїми тілами.

  Незабаром, шалений танець припинився, залишивши по собі за різними оцінками від 300 до 600 мертвих городян, які дотанцювали до смерті. Справжні причини такого дивного явища встановити не вдалося. Сучасна гіпотеза передбачає, що танцювальна чума була викликана отруєнням психоактивними продуктами ріжків, що вражає різні злаки. Справа в тому, що алколоїди, що містяться в ріжку за хімічною структурою, близькі до речовини відомої як ЛСД.

  У середні віки були зареєстровані й інші випадки Танцювальної чуми, але події у Страсбурзі є найвідомішими, вони підтверджуються різними історичними документами, включаючи записи лікарів, місцеві хроніки та документи міської влади.

Скандинавська міфологія

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

Боги Аси

  Скандинавська міфологія - міфологія древніх скандинавів, що розвинулася із давньонімецької міфології. В цілому будь яка міфологія – збір міфів та релігійних уявлень різноманітних народів, які колись вважалися правдою.

  Скандинавська міфологія відображена в основному в ісландських літературних текстах, створених у ранньохристиянський період. Скандинавська міфологія настільки переконлива та вражаюча, що її іноді називають особливою, скандинавською релігією. Інформація про міфологію древніх германців вкрай уривчаста через ранню і глибоку християнізацію західнонімецьких племен.

  Відомостей про скандинавську міфологію значно більше завдяки пізнішій християнізації Скандинавії та збереженню дохристиянської культурної традиції в Ісландії аж до Ісландського відродження XIII століття.

Походження світу за уявленнями стародавніх скандинавів.

  Спочатку була безодня Гінунгагап, потім з'явилися темний світ - Ніфельхейм та світ вогню - Муспелльсхейм. За їхньої взаємодії виникла вода і з'явився велетень Імір, а під рукою

  Іміра — хлопчик і дівчинка. Щоб годувати дітей, з інею вийшла корова Аудхумла, що харчується сіллю, яку вона злизувала з каміння. Поступово з каменю з'явився Бурі, батько найбільшого бога Одіна та його братів. Брати вбили велетня Іміра; його шкіра стала землею, череп – небом, мозок – хмарами, кров – річками та морем, кістки та зуби – горами та камінням, волосся – лісом. Неймовірно цікава теорія, а якщо бути точнішим віра в те, як з'явився світ.

  Багато різних деталей, які створюють цілісну картину, і тому ідея створення землі таким чином здається надзвичайно захоплюючою. З пахв Іміра і завдяки тертю ніг були народжені решта інеїстих велетнів. Але не варто забувати про те, що скандинавська міфологія, як і будь-яка інша неймовірно велика, і звичайно ж лише одним міфом про створення землі не вдалося відбутися, тому ось ще один міф про створення всесвіту:

  Скандинавська еддична міфологічна система має просторову модель світу, що включає «горизонтальну» та «вертикальну» проекції, при цьому при переході від першої до другої передбачається низка трансформацій.

  Горизонтальна схема є антропоцентричною і будується на основі протиставлення земель: Мідгард, який населений людьми і займає серединну частину землі, протиставлений Утгарду, Йотунхейму, описаним як пустельна, кам'яниста і холодна околиця землі, де мешкають велетні-єтуни, а також навколишній світовий океан в якому знаходиться чудовисько Йормунганд, змій Мідгарда. Напевно звучить трохи заплутано, але це не так. Протиставлення цих земель розуміється дослідниками як опозиція між центром та периферією, внутрішнім та зовнішнім, «своїм» та «чужим», «культурою» та «природою». Країна єтунів розташована на півночі та сході. Північ демонізована, там знаходиться царство мертвих хель, що явно виступає у вертикальній проекції. В рамках обох проекцій існує мотив чотирьох карликів-цвергів: їхні імена відповідають чотирьом сторонам світу, Аустрі, Вестрі, Нордрі, Судрі, в той же час вони підтримують небо по кутах. Основа вертикальної проекції - світове дерево, представлене як ясен Іггдрасіль, що зв'язує Мідгард і небо, Асгард, де живуть боги і розташоване житло загиблих воїнів - вальхалла, а також підземний світ, царство мертвих, хель і водні джерела.

Головні боги та богині.

  Головним серед скандинавських богів був Одін, бог битв, мудрості (щоб здобути мудрість, він віддав одне око) та поезії. Дружина Одіна, Фрігг, добра і гарна, опікувалася подружжям, дітям і домашньому господарству. Воїни-вікінги особливо шанували могутнього бога Тора, повелителя неба i грому, і Тюра, бога боїв. Улюбленим богом усіх скандинавів був Бальдер, син Одіна, бог весни та оновлень — убитий, він іде в інший світ, щоб повернутися при відродженні світу.

  Не всі боги були гідні захоплення: Локі, брат Одіна, бог вогню та знищення, батько найстрашнішого чудовиська- вовка Ферніра, змія Йормунганда та богині смерті Хель, був здатний на недостойні вчинки.

  У скандинавських богів екстремальне довголіття, нелюдські фізичні здібності та різні магічні сили. Оскільки скандинавські боги є фізичними істотами, вони можуть мати дітей зі смертними.

  Молодість від яблук: скандинавські боги швидко старіють і ослабнуть, якщо не регулярно будуть їсти Яблука Молодості богині Ідунн.

  Смертність: скандинавських богів неймовірно складно вбити, але вони, на відміну греко-римських богів, в повному обсязі безсмертні. Багатьом богам призначено загинути під час Рагнароку, дня загибелі богів.

  Світ численних богів скандинавів ділився на дві групи: аси та вани. Люди, керовані асами, богами війни та неба, були добрими та щасливими, не ворогували, не грабували.

  Золота у людей було так багато, що ним оздоблювали житла.

  Ванам, богам землі, родючості та благополуччя, було прикро, що люди вважають асів своїми улюбленими богами, і вони вирішили зробити людей заздрісними та злими. Для цього вони послали до людей чаклунку, яка показала владу золота. Золото зіпсувало людей, вони стали ворогувати і домагатися панування над іншими. Аси, вирішивши відновити колишній порядок, розпочали війну проти ванів. Обидві сторони вели кровопролитні війни, втратили багато воїнів, як домовилися про мир і об'єдналися, щоб боротися проти спільного ворога, велетнів.

Міфічні істоти.

  Сувора і прекрасна природа Скандинавії відбитa у численних казкових персонажах міфах. Від скандинавів, мабуть, пішла віра в долю: богині-норни прядуть нитки долі всіх людей. Світ древніх скандинавів населяли чудові створіння: до них належали створені Одіном з повітря і світла вічно юні, прекрасніші, ніж сонце, альви чи ельфи. Під землею невпинно працювали могутні гноми — умілі майстри, які виготовили багато предметів, що стали символічним, наприклад, молот Мьолльнір для бога Тора.

  Валькірії — блакитноокі та світловолосі жінки, в обладунках, що відбиваються в північному сяйві, несли загиблих воїнів у Вальгаллу, царство Одіна. Богам протистояли йотуни, предки велетнів. Дурність йотунів успадкували тролі, потворні істоти, що з'являються ночами. Силою їх не здолати, але їх можна перехитрити.

Міфи про небесні світила.

  У минулі часи сонцем і місяцем ніхто не керував, і вони рухалися небом на свій розсуд. Боги вирішили навести лад і встановити черговість їх появи на небі. Велетня Ніч, яка була на зборах богів, запропонувала рішення: вона та її син, прекрасний білявий День, вирушать на небо, щоб супроводжувати місяць і сонце. Боги погодилися, і Ніч почала правити колісницею, на якій розташовувався місяць, а її син, День, возив по небу сонце. Пізніше, за волею Одіна, Ніч і День передали свої вози земним дітям на ім'я Сонце та Місяць, які з того часу керують ходом світил та живуть серед богів. Одне погано: за ними ганяються вовки-перевертні з лісу відьом, які готові їх проковтнути. Їм це вдасться, коли настане Загибель Богів.

  Скандинавська міфологія відрізняється своєю особливістю та чарівністю. Багата фантазія міфів стала джерелом натхнення для творчих людей. Міфи лягли в основу сюжетів та описи персонажів у відомому телесеріалі «Гра престолів», у книзі «Володар кілець» Дж. Р.Р. Толкієна, у фільмах про вікінгів та у багатьох романах-фентезі.

  Найскладніша і місцями навіть нищівна музика німецького композитора Р. Вагнера в «Кільці Нібелунга» (нібелунги - це карлики, що живуть під землею в Ніфльхеймі, що володіють незліченними скарбами), що показує згубну владу золота, написана під враженням сюжетів скандинавських і північногерманських.

Медитація — ліки від усього

Авторка: Ольга Єжакова

Що взагалі таке медитація?

Медитація – це практика, яка передбачає зосередження розуму та усвідомлення моменту “тут та зараз”. Це можна зробити різними способами, наприклад, зосередитись на диханні, повторюючи мантру або просто спостерігаючи за своїми думками та емоціями. 

Медитація — має багато переваг: зменшує стрес та тривогу, надає відчуття спокою і умиротворення, зайві думки покидають тіло та розум.

 Після цієї практики наша свідомість та розум  стають більш “вільними” від згусток негативних думок та подій.

А тіло почувається розслабленним і перезавантажується. 

Багато факторів впливають на нас кожен день такі як: побутові проблеми, робота, різні новини — це порушує нашу рівновагу, спокій та ментальне здоров'я.

Аби почувати себе в гармонії і без зайвих думок вам в цьому допоможуть практики з медитації.

Також, медитація підходить людям будь-якого віку і статі, як чоловікам так і жінкам.

Одна з ключових переваг медитації у тому, що вона дозволяє людям відійти від повсякденного життя та знайти відчуття внутрішнього спокою та ясності. 

Як почати медитувати?

По-перше, медитацією можна займатись як вранці так і ввечері і по 15 хв і по 30хв. 

По-друге, для правильної обстановки необхідно вимкнути свої гаджети, відпуститти свої думки і зосередитись на самій медитації.

Медитації наразі можна знайти де завгодно, YouTube або різні платформи чи гайди з готовими медитаціями наприклад є гарні та сучасні застосунки від експертів у цій галузі, наприклад: Headspace, Calm, Stop, Breathe & Think та Sleepo.

Ці застосунки є доступними абсолютно для кожного, також вони мають різні курси, лекції, міні уроки як безкоштовні так і платні.

Застосунки допомагають у формуванні корисних звичок, які можуть змінити життя, та підтримують ментальне здоров’я. Застосуноки пропонують різні програми відповідно до ваших цілей: заспокоїтися, зменшити тривогу або покращити сон. 

Головна мета застосунків через спеціальні медитативні системи, розроблені фахівцями на основі наукових медичних досліджень, допомогти користувачам заспокоїтися, розслабитися та впоратися з нападами тривоги, паніки та агресії. 

Перед тим, як розпочати медитацію, знайдіть спокійне місце, бажано лягти на спину та заспокоїти свої думки. Заплющте очі, глибоко вдихніть і видихніть. Зосередьтеся на вашому диханні.

Довіртеся своєму подиху і дозвольте йому стати ритмічним та спокійним.

Уявіть, що ви знаходитесь у безпечному та спокійному місці. Це може бути будь-яке місце, яке викликає у вас відчуття комфорту. Наприклад, тихий пляж, озеро, поле з квітами чи просторий будинок вашої мрії або затишна кімната з дитинства. 

Візуалізуйте у всіх фарбах це місце, відчуйте запахи, звуки, кольори і спокій.

Потім сфокусуйтеся на диханні. Дозвольте вашому диханню стати вашим центром та фокусом уваги.

Як керувати рабами, або Короткий вступ в життя рабів

Авторка: Каріна Кішук

  Рабовласництво становило ключову і дуже складну державну інституцію стародавнього Рима протягом усього часу його існування. Воно було настільки важливим, що нікому й на думку не спадало, ніби його може не бути. Володіти рабами було так само природно, як сьогодні голосувати за консерваторів у Вілдширі або за лейбористів у Гемпстеді. Погляди рабів нікого не цікавили.

  Рабовласники в гніві були швидкими на розправу: за найменші провини, як-от намагання заперечити або зухвалий погляд, рабів шмагали батогами або ламали їм ноги.

  Щоправда, рабовласникам варто було б остерігатися марнославства. Немає нічого вульгарнішого за соціального парвеню, у якого цілий сонм абсолютно непотрібних йому рабів займається всілякими дурницями просто через те, що господарю захотілось продемонструвати всім навколо своє непомірне багатство. Наприклад, один рабовласник тримав раба, чиєю функцією було нагадувати своєму господареві імена людей, яких той приймав. Як це образливо для гостей, коли їхні імена нагадує хазяїнові якийсь раб! А ще гірше, коли цю роботу доручають старому слузі, який уже не годиться ні для чого іншого і від старості стратив розум. Він постійно помиляється, змушуючи всіх ніяковіти. Можливо, найкурйозніший випадок такого використання рабів пов’язаний із багатієм на ім’я Кальвізій Сабін. Він успадкував величезний статок, але був неосвіченим, і пам’ять його була настільки поганою, що він не міг запам’ятати навіть імені героїв Гомерових поем. Бажаючи показати себе освіченою людиною й так довести, що заслуговує на багатство і високе становище, він за високу ціну купив кількох розумних рабів і примусив їх запам’ятати найвидатніші витвори літератури. Один мусив вивчити напам’ять усього Гомера, другий – Гесіода, а ще дев’ятеро завчили вірші дев’яти ліричних поетів. Їм довелося докласти немало зусиль, аби цього досягнути. А створивши це «коло літературознавців», він почав надокучати гостям за обіднім столом: щохвилини просив когось із них процитувати кілька поетичних рядків, щоб раби їх продовжили. Сабін запевняв, що ці раби коштували йому цілого статку. Щиро кажучи, така сама кількість шаф, наповнених книжками, обійшлася б йому дешевше.

  Звичайно, не всі раби належать таким ексцентричним приватним особам.

  Римська держава теж використовувала багато рабів для виконання таких робіт, як ведення обліку і ремонт доріг.

  В усіх закутках імперії землю обробляли раби, а не дрібні землевласники, які й зробили Рим великим. На поля ступали ноги, скуті кайданами, землю обробляли руки, що були биті, до людей оберталися затавровані лиця. Мати - земля була не настільки нерозумна, щоб не помітити, як на зміну гордим і вільним селянам прийшли нахабні й ледачі раби. Зовсім не дивно, що тоді не одержували від господарств, де працюють раби, тих прибутків, які колись мали від праці вільних римських громадян. Головна проблема полягає в тому, що рабові немає заради чого працювати добре. Його нагодують незалежно від того, чи продуктивним буде господарство. Проте існують деякі способи, за допомогою яких можна звести цей недолік до мінімуму і примусити або підкупити раба, щоб він працював більш продуктивно.

  По-перше, старанну працю треба винагороджувати. Гарних рабів дуже деморалізує, коли вони бачать, що всю важку роботу виконують вони, а їжу доводиться ділити порівну з тими, хто байдикував. Також важливо, щоб кожний раб мав чітко визначену довготермінову мету. Якщо рабовласник в цьому зацікавлений, то може запропонувати їм старанною працею заробити собі свободу. Свобода як довгострокова мета й винагорода за лояльність і працелюбність – це справедливо і вигідно. Якщо раб повірить, що цієї мети можна досягти, він працюватиме старанно, з усіх сил її наближаючи. Дозвіл рабові мати дітей дає йому ще один стимул працювати сумлінніше. Народивши дітей, раби зможуть насолоджуватися перевагами сімейного життя. А коли рабовласник був невдоволений ними, можна було їх покарати, продавши дітей іншому власникові. Якщо рабовласник час від часу заохочує старанних робітників, дає їм вихідні, то цим підвищує ймовірність результативної роботи в майбутньому.

  По-друге, кожним раб повинен мати чіткі обов’язки. Це створює прозору систему звітності та забезпечує напружену працю, адже раби знають, що за невиконану роботу відповість саме той, кому її було доручено. А от коли всі роблять одне й те саме, ніхто конкретно ні за що не відповідає. Якщо хтось один працював старанно, нагороджені будуть усі, а не цей окремий працівник;

коли ж усі працюють абияк, неможливо визначити, хто за це відповідальний.

  Ось чому орачів треба тримати на відстані від виноградарів, а пастухів – окремо від різноробів.

  Кожен раб у межах призначених йому обов’язків мав нести особисту відповідальність за збереження та належне утримання свого знаряддя праці.

  Він зобов’язаний стежити за тим, щоб воно не залишалося під дощем, чистити його, змащувати і не кидати абиде.

  Приклади доброчесної поведінки рабів викликають особливе захоплення, бо є досить рідкісними. Ці дії заслуговують на похвалу навіть більше, ніж такі самі дії вільних осіб, адже це вчинки тих, хто працює під примусом. Навіть перебуваючи під неприємною для себе владою, раби зуміли полюбити своїх господарів і подолати ту кривду, що її завдає рабство.

  Раби постійно згадуються в «Соннику» Артемідора, датованому ІІ ст. н.е. і нерідко у зв’язку із сексуальними стосунками. Це дає підстави припустити, що підсвідомість римлянина зазнала впливу ієрархічного та репресивного навколишнього світу. Але давні римляни не інтерпретували снів у дусі витіснених бажань і не вважали їх відбитком якихось реальних подій.

  Рабство – це хвороба, якої потрібно остерігатися найбільше. Вона забирає життя й свободу багатьох тисяч людей, перекреслюючи все, у що ті вірили та чого прагнули. Свобода ж – найвище благо, за яке варто боротися й виборювати за будь-яку ціну хоча б для наступного покоління, яке відбудує суспільство по - новому й принесе у світ багато корисного й прекрасного.

Редакція газети "Українська молодь"

свідоцтво про державну реєстрацію газети серія КВ № 19579-9379Р від 24 жовтня 2012 року

e-mail: ukrainska.molod@gmail.com

тел. +38 063 233 77 07

факс.: +38 044 278 72 72