БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ вже 8-го та 10-го травня! Перший концерт – sold out, на другий залишилось обмаль квитків

 «Перший концерт у ми зіграємо у день мого народження. Всі останні роки я святкую цей день саме так – на сцені. І сподіваюсь, що це буде продовжуватись ще довго», – Сергій Танчинець.

  Масштабне шоу відбудеться двічі: 8 та 10 травня. Це ще один шанс стати частиною великого музичного шоу.

  Днями гурт оголосив, що концерт 08.05  – продано! Та за численними проханнями шанувальників, які все ж хочуть відсвяткувати день народження Сергія разом з гуртом – БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ виділили ще 100 додаткових квитків на перший оголошений концерт. 

  Придбати квитки на концерти можна на сайті гурту – www.bezobmezhen.ua.

  Щодо благодійної складової: більшу частину виручених коштів буде спрямовано на закупівлю FPV-дронів та автівок для Сил Оборони України.

  Нагадаємо, що крайній концерт у Палаці Спорту гурт відіграв у 2018 році, зібравши біля 10-ти тисяч фанів, а запис концерту у YouTube набрав близько 5-ти мільйонів переглядів. 

 «У нас давно був оголошений концерт на НСК «Олімпійський», та зараз, на жаль, його просто неможливо зіграти. Нам вдалось знайти альтернативу для тих, хто хоче використати квитки вже зараз. Щоб потрапити на концерт 8 та 10 травня наші слухачі зможуть обміняти свій квиток, придбаний на наш стадіонний виступ у Києві.», – Сергій Танчинець 

 Проте концерт на НСК «Олімпійському» гурт не скасовує: «Ми обов'язково відіграємо «Олімпійський», ці план нікуди не зникають. Запит на концерт є, у нас ще є наснага й бажання. Дякуючи силам оборони України, ми маємо можливість жити й працювати далі, тому все обов'язково відбудеться, після Перемоги.»

Леонід Коваленко

«А де батько?» або чому батько завжди осторонь в проблемах сім’ї

Авторка: Марія Труш

   За довоєнними даними кожна п’ята сім’я в Україні була неповною, з початком війни матерів-одиначок стало набагато більше. Також підвищилась заборгованість по аліментам. За даними 2024 року в Єдиному реєстрі зафіксовано 187 246 боржників, 91% - чоловіки. Так, на фоні війни, це не здається проблемою і вже є здвиги у позитивний бік (було стягнуто 3,6 млрд грн, що більше ніж за минулі роки). Але все одно, проблема в суспільстві залишається – нормалізована відсутність батька у вихованні дітей.

   Розглядаючи вищезгадані приклади, можна сказати, що ні один з батьків нічого не робили для захисту дітей. Чому так склалося? По-перше, у патріархальній системі саме мати виховує дітей, батько заробляє. Але наразі у сім’ях, щоб дитина мала можливість збудувати гарне майбутнє, працювати повинні обидва в парі, при цьому побут і виховання все одно традиційно залишається на жінці. Через це залишається проблема що мати має велику загруженість у порівнянні з батьком, через що з’явився термін «друга зміна», що означає побут після роботи. Це відносять до «радянського фемінізму», що проявляється у тому що матері вирішують все: гроші, побут, культурну програму у сім’ї, виховання дітей. При цьому батько нічого не робить і просто існує в родині, тому що «дитині потрібен батько та повна сім’я». Але чи потрібен такий член, що не змінює погоду. У суспільстві до сих пір зустрічається ті, що хвалять батька, що, наприклад, гуляє з дітьми на вулиці, але мати не хвалять, бо це – очікуване і її обов’язок. Також, якщо батько виховує дитину один – він герой, а якщо мати – це її обов’язок (також існує мізогінний термін РСП – розлучена з причепом, де причеп це дитина). 

   Також, повертаючись до аліментів та розлучень, у суспільстві стала нормою, що колишня дружина – колишні і діти. Зовсім недавно були великі проблеми у стягуванні аліментів. Деякі роботодавці чоловіки до сих пір можуть допомогти колезі знизити суму шляхом виведення офіційного доходу у мінімальний, що роблять аліменти мізерними. У суспільстві чоловік буде казати, що колишня забороняє бачитись з дітьми, хоча частіше всього вони просто забувають про дитину. 

   Чи є зміни у суспільстві? Звичайно так. З підняттям проблем жінок та створення благодійних фондів для батьків-одинаків, більше стало культивуватись ідея спільного виховання дитини. Також у Скандинавії законодавчо вирішили проблему небажаних вагітностей: у випадку, якщо жінка завагітніє від чоловіка під час незахищеного статевого акту і вона вирішить залишити дитину, батько зобов’язаний платити аліменти та мінятись з матір’ю проживання дитини на тиждень. При порушенні – кримінальна відповідальність. Завдяки цьому уникнути відповідальності від батьківства скандинавському чоловіку неможливо. Отже, поки у суспільстві зникне стереотип про те що дітьми – відповідальність не тільки матері, але й батька, то може зменшиться кількість злочинів проти дітей.  

Work&Travel: міфи і реальність

Авторка: Анна Патер

   Відкривати нові міста, знайомитись з різними культурами, зустрічатись з новими й цікавими людьми‒ образ «ідеальної роботи» з постійними подорожами. Соціальні мережі з яскравими фото журналістів та блогерів у мальовничих куточках світу чи IT-спеціалістів з ноутбуком на пляжі лише підсилюють мрію про таку роботу. Складається враження, що «work&travel»‒ це стиль життя, де кожний день наповнений пригодами, відкриттями і свободою. Але чи все так безтурботно? Чи справді робота і подорожі‒ ідеальне поєднання?

Хто працює у форматі «work&travel»?

  Формат «роботи та подорожей» давно еволюціонував від студентських програм до стилю життя десятків тисяч фахівців з різних сфер, що поєднують професійну діяльність із постійним переміщенням. Серед основних професій, які активно практикують віддалену роботу: журналісти та репортери, фотографи та відеографи, мандрівники медики й волонтери, цифрові спеціалісти (з сфери IT, дизайну, маркетингу, копірайтингу), аніматори , гіди та працівники круїзів, співробітники міжнародних організацій (дипломатія), а також сезонні працівники (на фермах, у готелях, кафе в туристичних регіонах). Ці професії обʼєднує не лише життя на валізі, а й гнучкий графік і готовність до адаптації. Вони вимагають як фахових навичок, так і сили волі, відкритості до світу та любові до руху.

Міфи про роботу з подорожами:

-  Це як відпустка, тільки з ноутбуком.

-  Робота залишається роботою‒ попри іншу локацію, обовʼязки є і будуть, а з ними і дедлайни, наради, стрес. Іноді через різні часові пояси доводиться працювати уночі або у несприятливих умовах (поганий інтернет, шум, спека, холод, неоплачувана компанією оренда чи транспорт).

-  Це завжди вигідно фінансово.

-  Неодноразово потрібно витрачати багато грошей на квитки, житло, страховку, документи, які роботодавець не завжди перекриває. Деякі професії (особливо сезонні) мають невеликий реальний заробіток, що може бути нижчим ніж очікуваний.

-  Ідеальні фото ‒ реальність щодня.

-  За однією красивою світлиною можуть стояти години важкої праці, логістичні проблеми та навіть виснаження і емоційне вигорання. Багато мандрівних професіоналів скаржаться на відсутність особистого простору, стійкості та стабільності.

-  Це нескінченні пригоди і нові знайомства.

-  Хоч подорожі відкривають нові горизонти, реальність часто включає самотність, ізоляцію, складнощі з побутом. Нові знайомства не тільки не завжди виявляються тривалими чи глибокими, а й можуть бути небезпечними.

-  Можна легко адаптуватися до будь-якого середовища.

-  Адаптація‒ це не завжди швидкий та не шкідливий процес. Новий клімат, культура, мова, їжа можуть викликати стрес та харчові розлади. Не кожен має достатній рівень стійкості до постійних змін.

   Перечисленні вище міфи лише верхівка айсбергу, що передбачає робота в подорожах. Важливо розуміти, що отримана свобода не має заважати відповідальності. Той, хто обирає цей шлях має бути готовим до труднощів та несподіванок. Особи з такими характерними рисами можуть спробувати роботу такого формату: автономні та самостійна, адаптивні та стресостійкі, з відкритим мисленням та прагненням досліджувати світ, мандрівні душі, що сприймають подорож не як хобі, а як пристрасть.

   Отже, робота в подорожах не полягає в яскравих фото, в каві та ноутбуку біля океану, це насамперед‒ самодисципліна й готовність вийти за межі власного комфорту. Такий унікальний стиль життя є можливістю для особистого та професійного зростання, здобуття нового досвіду, якого не отримаєш в офісі. Однак із перевагами завжди є і труднощі‒ нестабільність, емоційне виснаження, потреба постійної адаптації. Тож перш ніж обирати для себе такий професійний шлях, варто чесно відповісти на запитання: я готовий до реальності, що стоїть за міфами? 

Справжнє спілкування з однолітками: чому це важливо

Авторка: Поліна Крамар

У сучасному світі, де технології часто заміняють живу розмову, вміння спілкуватися з однолітками стає особливо цінним. Це не просто обмін словами — це спосіб краще пізнати себе й інших, розвивати емпатію та навчитися будувати стосунки.

Коли ми спілкуємося з людьми свого віку, ми не тільки ділимося думками чи переживаннями, а й вчимося чути. Саме через живий діалог приходить розуміння різних поглядів на життя, формується здатність підтримувати, допомагати та приймати допомогу. Звичайна розмова може стати першим кроком до справжньої дружби або навіть змінити наше уявлення про світ.

Крім того, спілкування вчить вирішувати конфлікти мирним шляхом. У дискусіях, суперечках чи навіть непорозуміннях люди навчаються шукати компроміси, відстоювати свої ідеї без образ та агресії. Це надзвичайно важливі навички, які будуть потрібні у подальшому житті.

Ще одна причина, чому важливо не замикатися в собі, — це підтримка емоційного здоров’я. Розмови з однолітками допомагають знизити рівень стресу, розвіяти сумні думки, надихнутися чи навіть просто відчути, що ти не один у своїх переживаннях.

Нарешті, через спілкування розвивається впевненість у собі. Коли людина бачить, що її слухають, що її думка важлива для інших, вона починає краще розуміти власну цінність і сміливіше висловлювати свої почуття.

Отже, живе спілкування з однолітками — це не просто приємне проведення часу. Це справжній простір для росту, відкриттів та становлення себе як особистості.

Про легкість доступу до інформації та допомогу ШІ

Авторка: Діана Мельник

  В світі, де правлять культи продуктивності, ефективності та терміновості завжди необхідно пам'ятати  як не втратити когнітивні навички від мислення до генерації конкретного проєкту через легкість необмеженого доступу до потрібної інформації та зменшення інтенсивності зусиль, які ми прикладаємо аби її знайти.

  З появою такого інструменту пошуку на більшість виникаючих питань як варіативні додатки штучного інтелекту, люди дедалі частіше зменшують сили та терміни, які прикладаються для того аби віднайти потрібне. Звичайно ж, з одного боку це неймовірна передова технологія, яка береже і сили, і економить час, проте чи задумувались ви коли небудь яку ціну ми платимо за такий прогресивний підхід електронного помічника?

  Основна проблема полягає не тільки в тому, що додатки штучного інтелекту здебільшого спроєктовані алгоритмами і, в свою чергу, вчать нас, людей, споживачів думати також алгоритмами: придумати промт  за поставленою задачею, вказавши необхідні характеристики для пошуку і отримати відповідь з подальшим трансформуванням її в певний власний продукт, але й те, що дедалі частіше використання цієї технології  погіршує наші навички мислити, аналізувати, перевіряти, порівнювати і робити свої висновки стосовно будь якої теми. Це, в свою чергу, веде до деградації як в професійному плані, так і деструкції на побутовому. Можливо ви за собою помічали як ваша мультизадачність та якість пам'яті, здатність до довшого утримання attention span - вміння протягом певного часу утримувати увагу на одному ділі без відволікання на другорядні, значно втратила в силі з роками. Умовно колись вам було легко тримати в голові декілька планів на день одночасно від завести дитину в садочок, надіслати директору фінансовий звіт, купити молока, забрати посилку з пошти і це нікуди не випадало з пам'яті, до того, що зараз бодай один пункт з цього ланцюжка випаде, якщо не поставити собі нагадування. Причини цього явища можуть критися не тільки в фізіологічних змінах через дефіцит певних мікро та макроелементів, як спершу можна було б подумати, але й в самому неочевидному, через це і підступному - регулярній допомозі штучного інтелекту.

  Спершу вам може здатися, що ви зробите це всього раз, тільки тому що конкретно це завдання для вас є недостатньо цікавим, конкретно цей план буде швидше виконати за допомогою чату gpt, або переслідуватимуть спокусливі думки на кшталт : "Я не можу зробити цього сам", але згодом це входить в звичку, яка призводить до того, що потім ви не можете самотужки написати текст чи навіть просто робочий імейл.

  Коли люди, що вивчають іноземну мову постійно опираються на Grammarly чи інші додатки з вбудованим ШІ для вивчення мов, вони втрачають вміння самостійно виправляти власні помилки, самостійно їх знаходити, шукати синоніми до лексики, запам'ятовувати закінчення та варіативні деталі, тому що знають, що ШІ зробить це за них.

  Коли ми даємо задачу написати текст чи есе штучному інтелектові, наша навичка написання тексту стає гіршою, формулювання речень робиться простішим, підбір потрібних термінів стає дедалі складнішим, втрачається почуття структуризації, розподілу за зручністю для майбутнього читача.

Тож що робити?

  В намаганнях зменшити свою певну, свого роду,  залежність від цієї нової хвороби, необхідно насамперед діяти лагідно, а не одразу виключати можливість питати у нього інформацію з метою одразу відмовитися від нього як такого. Дійте з повагою до себе і поступово, розуміючи, що спочатку може бути важко, особливо, якщо ситуація вже є запущеною і рука все частіше тягнеться до додатку з ШІ замість альтернативних, дещо складніших джерел. Спробуйте приборкати бажання спитати будь що нове у штучного інтелекту задля спрощення задачі і тим більше йдіть далі - ускладнюйте її.

Витратьте час. Не задавайте надто легких запитань чату гпт, видумуйте для нього промти складніші, з ключовими словами, датами, іменами, різними джерелами, спробуйте шукати іншою мовою для вдосконалення свого навчання та особливо вміння перекладати усно. Якщо маєте час - скористайтесь іншими варіантами пошуку: браузерних систем, декількох сайтів, книг, журналів, опитайте друзів та проаналізуйте сказане ними. Таким чином, ви додаєте більших зусиль та переборюєте власний дискомфорт, що сприятиме кращому запамятовуванню і, що важливо, на довгу перспективу, а це вже покращить рівень вашої освіти в майбутньому.

Зробіть власне дослідження. Виконайте пошук з різних джерел інформації і порівняйте, подумайте чи є написане достовірним, проведіть факт-чекінг і найкраще - у випадку, якщо інформація не співпадає по цим базам виникнення, різниться між собою. Проаналізуйте чому і з яких причин на одному сайті чи журналі вона подається саме одним визначеним способом, а вже на іншому - другим, в чому може полягати така різниця. Особливо тому що ШІ досі дуже часто помиляється, тож на перших етапах свого психологічного детоксу, спробуйте як мінімум перевіряти надану ним відповідь.

Витратьте час на те, аби створити щось власне своє. Прекрасним способом запам'ятовування і , найголовніше, усвідомлення нової винайденої інформації буде написання короткого конспекту з цієї теми або переказ рідним. Спробуйте зосередитися на прочитаному, переписати це своїми словами, вибравши найголовніше і згодом впровадити це в важливій для вас сфері - на роботі, в кружку гобі, деінде ще. Знову ж таки, якщо ви тільки починаєте свій шлях зменшення панування ШІ як основного інструменту, намагайтесь його відповідь доповнити, видозмінити, переписати її своїми словами, придумати ще якісь, незгадані аргументи, віднайти "забуті" ним факти. Проявіть креативність та поміркуйте як можна по-перше, поставити задачу чи запитання таким чином, щоб ШІ думав довше, покращив свою відповідь, а по-друге, поконкуруйте з ним, позмагайтесь в видачі кращого результату, а потім всю подану і вами, і ним інформацію згенеруйте у власний продукт.

Відставте гаджети та інші провокуючі фактори інформаційного потоку шуму. Не слухайте музику, подкасти на фоні, відео та фільми, не відволікайтесь на споживання чужого контенту, адже нудьга породжує креативність. Ви матимете унікальну можливість відчути та спостерігати як ваш мозок створить бажання помалювати, написати, вигадати, створити.

З плином часу, ви зможете порівняти між минулим та сьогоднішнім собою як налагоджується ваша здатність думати, покращується пам'ять та головне - вдосконалюється критичне мислення та діяльність як особистості думаючої.

Актуальні питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб в умовах війни

 Авторка: Вікторія Вакіна

Станом на  квітень 2025 року  в Україні офіційно зареєстровано 4 601 146 внутрішньо переміщених осіб. Жінки становлять 59,7% цієї категорії населення, чоловіки — 40,3%. Ці статистичні дані були оприлюднені Міністерством соціальної політики України через офіційний інформаційний дашборд, розроблений Інформаційно-обчислювальним центром Мінсоцполітики. Основною причиною внутрішнього переміщення стало повномасштабне вторгнення рф в Україну. Внаслідок активних бойових дій, обстрілів, окупації населених пунктів та цілеспрямованого знищення цивільної інфраструктури — мільйони житлових будинків були пошкоджені або повністю зруйновані. Це змусило громадян залишити свої домівки та переїхати до безпечніших регіонів країни.

Для оперативного забезпечення ВПО тимчасовим житлом в Україні активно розвивається будівництво модульного житла. Модульні будинки — це утеплені, мобільні конструкції, які заздалегідь мебльовані та оснащені необхідними комунікаціями. Вони дозволяють швидко надавати притулок у тих регіонах, де спостерігається найбільша потреба, і значно полегшують життя тим, хто втратив своє постійне місце проживання.

В Україні наразі діють не лише державні програми, а й онлайн-платформи, які допомагають внутрішньо переміщеним особам отримати безкоштовне тимчасове житло. Зокрема, на сайті SviyDim.media переселенці можуть ознайомитися з актуальними пропозиціями, умовами проживання та залишити заявку на прихисток, обравши потрібний регіон. Окрім того, внутрішньо переміщені особи можуть скористатися державним порталом «Дія», де доступна послуга подання заявки на щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг. Через сс також доступна програма єВідновлення, яка дозволяє подати заяву на компенсацію за пошкоджене або зруйноване житло.

Щоб отримати безкоштовне житло в Україні як переселенець, потрібно бути офіційно зареєстрованим як ВПО та звернутися до органів місцевого самоврядування або ЦНАПу. Необхідно подати заяву, довідку ВПО, документи, що підтверджують зруйноване житло та родинні зв’язки.

Значну підтримку ВПО надають міжнародні організації. Зокрема, Банк розвитку Ради Європи в 2024 році виділив 100 мільйонів євро для двох житлових проєктів в Україні. Окрім цього, уряд України з 2025 року запровадив новий експериментальний проєкт із надання субсидій на оренду житла для ВПО. Цей проєкт спрямований на те, щоб допомогти тим, хто орендує житло та витрачає понад 20% свого сукупного доходу на оренду. Субсидії на оренду житла є додатковою Для підтримки внутрішньо переміщених осіб також передбачені виплати на проживання. Вони становлять: - 2000 грн на місяць для дорослих; - 3000 грн на місяць для дітей та осіб з інвалідністю.

Допоки воєнна ситуація в Україні не буде врегульована, питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб залишатиметься одним із найбільш важливих. Незважаючи на існування програм та ініціатив для підтримки переселенців, їхня кількість залишається значною, а потреби в безпечному та стабільному житлі не зменшуються. Тривала війна та руйнування інфраструктури ускладнюють процес повернення людей до рідних домівок та забезпечення їх належними умовами для життя.

«Час»: фільм, де оживає вираз «час це гроші»

Авторка: 

Марія Труш

   В 2011 році відбувся показ фільму «Час» з Джастіном Тімберлейком в головній ролі. Кінострічка викликала змішані виклики. 

   Події відбуваються в майбутньому, де науковці перемогли ген старіння, тому люди візуально зупиняються в 25 років. Але з’являється таймер часу, де години та дні життя одночасно і валютою в цьому світі. Місцевість, де відбуваються події, ділиться на гетто, де все залежить від кількості зароблених годин і хвилин, та Нью-Грінвіч, де жили багатії, що жили вічно. Події починаються з одного дня Вілла Салас, хлопця з нетрів, що разом з матір’ю тяжко працює щоб заробити ще одні 24 години. Одного вечора Вілл рятує від рекетирів, що відбирали у інших час, одного чоловіка з міста вічних, і той віддає своє століття, пояснивши це тим що набридло жити. Хлопець хотів відвести матір в місто її мрії, але вона помирає, закінчився час. З горя Салас поїхав в Нью-Грінвіч, де знайомиться з Філіпом Вейзом та його донькою Сільвією. Весь час за  Віллом  слідкують вартові часу, що не вірять в те що він отримав 100 років задарма і підозрюють у вбивстві. Тікаючи від вартових, Вілл Салас хапає з собою Сільвію. Після гонитви вони потрапляють у гетто, де намагаються вижити та одночасно грабуючи банки батька дівчини, роздаючи години життя біднякам. Тим часом їх розшукують: Леон, один з вартових часом, та містер Вейз. 

   Це кістяк всієї історії фільму. Без сумніву, задумка цікава та незвична, а ідеї подані цікаві: кожне життя важливе та кожна хвилина його неповторна. Але якщо дивитись касові збори, то в 2011-му році «Час» зайняв третє місце після «Кота в чоботях» та «Паранормального явища 3».  Якщо дивитись тверезо на фільм, то це типова історія Робін Гуда, але в пост-кіберпанку. В нас є багаті, і вони погані тому що живуть краще ніж люди в гетто. Головний герой обкрадає багатих, впевнений що свій час вони всі заробили лише грабуванням інших та жорстокістю, та віддає бідним, хоча бачив приклади як вони спускали цю можливість (наприклад, його друг, якому він дав 10 років,той пропив їх і помер). Так робив і його батько, що може значити, що герой впевнений в своїй правоті. Але, в нас є герой Леон, що зміг вирватись із зубожіння, ставши вартовим часом. І він теж є поганцем в лорі сюжету. Про типовість також вказують персонажі. Сільвія – дівчина з багатої сім’ї, любить небезпеки, закохана в Вілла. Це все що про неї дізнається глядач. Лінія кохання швидко почалась, як тільки вони познайомились, та як тільки хлопець приймає її сторону, не задумуючись. Філіп Вейз теж не те що дуже розкритий злодій: він багатий, має декілька банків в гетто, гіперопікає доньку. Це все, що про нього ми знаємо. Трошки олюднений Леон: вартовий часу, теж з гетто, сумлінно робить свою роботу. Тобто Філіп і Леон погані, тому що один багатий, а інший виконує свої обов’язки. Зрозуміло, що засуджується сама система, але вищезгадані герої просто змогли добитись успіху в ній, швидше за все знайшовши альтернативу в житті. Через що розповідь не відповідає на питання: як цей світ працює загалом, якими методами багатії ставали, окрім рекету (більш того, подається лише так, що вони свої статки отримали лише нечистим методом, хоча Філіп Вейз має свою систему банків, звідки він заробляє), за рахунок чого люди ідуть у вартові часу та як їх обирають, а також скільки гетто взагалі та який відсоток багатих на бідних. 

   Підсумовуючи, «The Time» - фільм, що має гарну основну думку, що час швидкоплинний і ти сам вирішуєш як повинен прожити, але, якщо розглядати його через призму грошових відносин, а в сюжеті час це гроші, то ненависть Вілла Салас до багатих безпідставна. Тому оцінка фільму 5/10: якщо з точки зору людських життів глядачу сподобається, якщо з точки зору деталей та економіки – невідомо.