«На що він піде заради неї?» — вийшов новий трейлер фільму Павла Острікова «Ти – космос»

   Компанія ForeFilms представила новий трейлер і постер довгоочікуваної романтичного фільму Павла Острікова «Ти – космос», головного героя в якому зіграв актор та військовослужбовець Володимир Кравчук.

   У центрі сюжету — український космічний далекобійник Андрій Мельник, який перевозить ядерні відходи з Землі на супутник Юпітера. Після несподіваного вибуху Землі, уламки якої знищують все навколо, Андрій залишається останньою людиною у Всесвіті. Та раптом на звʼязок виходить француженка Катрін, яка потребує допомоги. Попри відстань та перешкоди, Андрій вирішує врятувати її за будь-яку ціну.

   Фільм уже підкорює аудиторію в Європі. Після початку кінотеатрального прокату в Німеччині та Польщі глядачі діляться своїми враженнями у соцмережах:

  «Це справді найкращий фільм, з яким ніщо не може зрівнятися. Щоразу, коли я намагаюся розповісти людям про цей фільм, я починаю плакати до сліз. Він такий хороший і такий щемкий, а ще жарти неймовірні», – написала на Leterrboxd одна з глядачок після показу.

   Крім того, фільм вже отримав неабияку відзнаку на більш ніж пʼятидесяти міжнародних фестивалях. Серед ключових — головні нагороди на науково-фантастичних фестивалях у Страсбурзі, Трієсті, Парижі, Бостоні, Невшателі. А вже на початку жовтня «Ти – космос» позмагається за головну нагороду в Європейській конкурсній програмі Одеського міжнародного кінофестивалю. Переможець отримає статуетку Золотий Дюк. 

  Промоцію стрічки підтримали SWEET.TV, Starlight Media, Army TV, Uklon, Сільпо та MGID, офіційним дистриб’ютором виступає компанія Кіноманія.

  ТНе пропустіть у кіно з 20 листопада!

Трейлер доступний для перегляду за посиланням: https://youtu.be/xRc7oWuDjR4 

ДОВІДКА

Назва фільму: «Ти — космос»

Дата виходу: 20 листопада 2025 року

Жанр: комедія, драма, історія кохання, наукова фантастика

Режисер і сценарист: Павло Остріков

Продюсери: Володимир Яценко, Анна Яценко

Копродюсери: Антон Іфланд Стетнер, Єва Куперман

Виконавча продюсерка: Олександра Братищенко

Лінійний продюсер: Павло Колобюк

Оператор-постановник: Микита Кузьменко

Художник-постановник: Владлен Одуденко

Художниця з костюмів: Марія Керо

Художниця з гриму: Марія Пілунська

Кастинг директорка: Алла Самойленко

Режисер монтажу: Іван Банніков

Звук: Сергій Степанський

Композитор: Микита Моісеєв

У ролях: Володимир Кравчук, Леонід Попадько, Дарія Плахтій, Алексія Депікер

Леонід Коваленко

Сон як вирішальний чинник самопочуття людини

Авторка:

Діана Гайдук

   Як тривалість сну впливає на наше самопочуття, або чому важливо мати налагоджений режим сну

   Сон є важливою частиною життя кожної людини. Його тривалість варіюється залежно від віку, але загалом для дорослих вона в нормі становить 7-9 годин на добу. За цей проміжок часу в людському організмі відбуваються численні процеси, які впливають на наше самопочуття впродовж дня.

   Завдяки хорошому сну тіло людини відновлює свої сили, мозок очищується від токсинів та формує міцну довгострокову пам'ять. До переваг здорового сну також належать:

-  зміцнення імунної системи; 

-  покращення настрою;

-  нормалізація роботи серця;

-  сприяння творчості;

-  поліпшення уваги.

   Для того, аби сон був якісним та достатнім за своєю тривалістю, необхідно створити сприятливі для комфорту тіла та мозку умови навколо. Основними чинниками, які формують здоровий сон є комфортний температурний режим, здорове харчування, зручне і комфортне спальне місце, прогулянки перед сном, свіже повітря та зменшена освітленість в спальні.

   Якщо у вас є проблеми зі сном, Ви можете проконсультуватись у  фахівців психологів.

   Цікаві факти про сон:

Сон триває приблизно третину життя людини.

Усі бачать сни, але не всі них пам'ятають.

Сни сняться не тільки людям, а й тваринам.

Найдовший період без сну, що увійшов в Книгу рекордів Гіннесса, – 11 днів.

Сучасні люди сплять на 30% менше, ніж їхні предки 200 років тому.

   Отже, сон безпосередньо впливає не лише на фізичне здоров'я людини, а й на її психологічний стан. Тож дотримуйтесь правил здорового сну, аби ваше тіло та мозок були в нормі, а продуктивності вистачало на нові звершення!

Втомлене покоління: чому студенти вигоряють раніше, ніж починають кар’єру?

 Авторка: Аліна Бокатова

   Чому молоді люди, які ще тільки готуються увійти у професійне життя, почуваються так, ніби вже встигли виснажитися? Університети й коледжі сьогодні переповнені студентами, котрі дедалі частіше скаржаться на постійну втому, втрату мотивації, відчуття, що сил немає навіть на звичайні справи. Це не просто «лінь» чи «недосипання» — дедалі більше науковців і психологів визнають: в студентському поколінні з'являються прояви вигоряння ще до того, як вони отримують першу роботу.

   Причина цього — не лише у навчальних програмах чи дедлайнах.

   Проблема глибша: сучасна молодь вимагає від себе надто багато. «Треба бути найкращим», «потрібно встигати всюди», «я не можу дозволити собі відставати» — ці внутрішні гасла підточують нервову систему. У результаті замість радості від навчання приходить виснаження, замість ентузіазму —апатія.

   Сьогодні студенти живуть у постійному стані змагання із самими собою: більше знань, більше активностей, більше досягнень. Вони намагаються відповідати очікуванням суспільства й власним амбіціям, не залишаючи простору для відпочинку. Постійний тиск, високі вимоги до себе й відсутність часу на відновлення формують ґрунт для емоційного вигорання.

   Емоційне вигорання — це стан психічного й фізичного виснаження, що виникає через тривалий стрес. Воно проявляється у:

- постійній втомі, навіть після сну;

- дратівливості та втраченій стійкості до труднощів;

- проблемах із концентрацією й пам’яттю;

- фізичних симптомах — від головного болю до зниженого імунітету.

   Для багатьох студентів це стає пасткою: ще не розпочавши кар’єру, вони вже почуваються так, ніби «вигоріли» від життя. Мить, коли мав би запалати вогонь нових можливостей, перетворюється на темряву виснаження.

   Та вихід є. Перший крок — дати собі право бути недосконалим.

   Усвідомити, що цінність людини не вимірюється кількістю завдань у списку, а здатністю зберігати баланс.

   Що може допомогти зупинити процес вигорання?

- Чітке планування: реалістично розподіляти завдання, а не брати все й одразу.

- Відпочинок як обов’язковий пункт: вечір для сну, прогулянки, спорту чи спокійного читання.

- Фізичні й дихальні практики: йога, розтяжка, «квадратне дихання» (4–4–4–4 секунди).

- Психологічні вправи: майндфулнес, щоденник думок, позитивні установки.

   І головне — спілкування й взаємна підтримка. Поділитися переживаннями з друзями чи близькими іноді важливіше за будь-які техніки. Бо емоційне вигорання — не індивідуальний «недолік», а соціальна проблема, яку можна подолати разом.

   Студенти, які навчаться берегти себе сьогодні, зможуть завтра будувати сильне суспільство без надломів і втрат. Бо справжня сила покоління полягає не в тому, щоб горіти до останньої іскри, а в тому, щоб навчитися світити довго й яскраво.

Поле Пам’яті. Час Відновлення: у Києві стартує Третє Українське Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтв

  Вражаючі технології та мистецтво: інсталяції, відео- та аудіоарт, біо арт, VR та AR-проєкти на UBiennale 2025 «Поле Пам’яті. Час Відновлення» в Києві

  Поле Пам’яті. Час Відновлення: у Києві стартує Третє Українське Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва

   В  жовтні в музеї історії міста Києва пройде Третє Українське Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва - UBiennale 2025 «Поле Пам’яті. Час Відновлення». Упродовж дванадцяти днів глядачі зможуть відвідати експозицію, де сучасне мистецтво зустрічається з технологіями AR/VR/AI, та взяти участь у професійній програмі, воркшопах і спеціальних подіях. Програма дуже різноманітна та буде цікава і дорослим, і дітям. Вхід вільний завдяки підтримці Українського культурного фонду.

   UBiennale: «Поле Пам’яті. Час Відновлення» - простір мистецької рефлексії, де сучасне мистецтво та нові технології - доповнена реальність, віртуальна реальність та штучний інтелект працюють із темами пам’яті та відродження, взаємодії людини й природи, боротьби за право бути й творити майбутнє.

   Цьогоріч у програмі понад 20 робіт з 15 країн, що поєднують відео й саунд арт, AR/VR/MR, генеративні й дата проєкти, інтерактивні та кінетичні інсталяції, перформативні практики. Окрема ексклюзивна міжнародна секція представить мистецтво з Іспанії, Португалії та Польщі.

    Вперше українська аудиторія побачить VR-роботу з Австрії, презентовану цього року на Венеційській бієнале, локалізовану українською мовою. Також до програми входить VR/імерсивний проєкт із Литви, натхненний мистецтвом і музикою видатного художника Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса - поетична подорож-медитація про творчість і людське дорослішання.

  На відвідувачів чекає багато українських прем’єр - інсталяції, відео- та аудіоарт, біо арт, роботи з VR-шоломами, AR-проєкти та унікальні технологічні костюми, які можна приміряти через власний смартфон і навіть через TikTok-маски; серед учасників з України - Вероніка Чередніченко, Сергій Петлюк, Олена Гром із проєктом «Мавки. Камуфляж», успішно презентованим за кордоном, Олег Харч із проєктом про Ілона Маска та Чорнобиль, Дмитро Грешко з відеоінсталяцією на матеріалах фільму «Дівія», показаного на МКФ у Карлових Варах, Юлія Овчарук із віртуальними костюмами тощо.

   Паралельно відбудеться професійна дводенна програма з участю українських та міжнародних кураторів, митців, дослідників і інженерів нових медіа: відкриті лекції, дискусії, воркшопи, нетворкінг. Заплановано онлайн-виступ перформерів із Канади з можливістю перегляду у VR, презентуючи музику, створену «грибами» за допомогою нових технологій.

  Куратори: український куратор Валерій Коршунов та міжнародний куратор Юрій Лех.

   «Ця бієнале об’єднує сучасне мистецтво та передові технології, щоб показати глибокий зв’язок між травмою й відродженням, між руйнуванням і створенням. Вона ставить перед глядачем фундаментальні питання: що значить боротися за право на існування? Як біль і втрати стають основою для творення нового? Як природа, що розділяє нашу боротьбу, допомагає нам знайти шлях до відновлення?

   Ми хочемо дати голос українським митцям, хто створює свої роботи під час війни, щоб зібрати живі свідчення й перетворити їх на видимість, дати авторам простір професійного обміну та міжнародної присутності, а суспільству - досвід співпереживання й дії», - Валерій Коршунов, куратор бієнале.

Професійна програма

   Паралельно з виставкою відбуватиметься дводенна професійна панель за участю українських і міжнародних кураторів, митців, дослідників та інженерів нових медіа. Лекції, дискусії й практичні воркшопи допоможуть побачити, як народжуються проєкти на стику мистецтва й технологій, а нетворкінг відкриє двері до нових співпраць. Онлайн‑перформанс із Канади, який можна переглянути у VR, переносить світову сцену буквально у вашу присутність. Кураторські тури, публічні зустрічі з авторами та покази з коментарями додають глибинного контексту. Якщо ви шукаєте не просто візуальні враження, а знання й контакти — це вагома причина відвідати UBiennale.

Чому це важливо

   UBiennale - унікальна для України подія, де рівень художньої якості поєднується з інноваційністю технологій. Вона створює безпечне поле для розмови про пам’ять і відновлення, посилює міжнародну видимість українських авторів і запрошує глядачів до співтворчості - не байдужості. Тут народжуються нові сенси, партнерства й компетенції, які залишаються з вами після виходу з музею. Візит на бієнале — це інвестиція у власну чутливість, обізнаність і включеність у світове культурне поле.

Практична інформація

    Бієнале створена як простір спільного досвіду - її зручно відвідувати всією сім’єю. На сайті  Ubiennale.com та в соцмережах (Facebook та Instagram) буде доступний детальний розклад подій і години роботи, а також інформація для преси (акредитація та прескіт). Слідкуйте за оновленнями та діліться враженнями з хештегами #UBiennale.

  Медіапартнери проєкту: Вечірній Київ, Depo.ua, Dsnews, ТиКиїв

Що: UBiennale: «Поле Пам’яті. Час Відновлення»

Коли: а жовтні, 12:00-19:00 (Ср-Нд), вихідні Пн-Вт

Де: Музеї історії міста Києвa

Леонід Коваленко

Вплив музики на людину

Авторка: 

Оксана Морощук

  Ще від шаманських звуків музика стала зціленням та медитацією. Дотепер вірусні треки в Інтернеті викликають своєрідну залежність. Сім нот не лише слуховий рефлекс, а й фундамент ритму для тіла людини. 

    Музика як ліки для всіх і від усього. Вона може: вгамувати біль, зарядити енергією, повернути у минуле, відволікти від реальності. 

  Музикотерапія. Науково доведений метод спрямований відновити функціональні навички пацієнтів, після неврологічних порушень. Як працює ця терапія : музика стимулює різні ділянки мозку, що відповідають за рух, мову, концентрацію уваги та емоції. Під час сеансу лунає музика, що активує нейропластичність у пацієнта. Все відбувається безпечно та головне ритмічно. 

  Темна сторона музики. Чому ми плачемо під музику або намагаємось “добити себе” її прослуховуванням? Реакція може бути як позитивна, так і негативна. Мелодія стає токсичною здебільшого через ностальгію, коли переповнюють емоції і виділяються гормони ендорфіни. Деякі композиції тісно пов'язані з особистими спогадами та досвідом, викликають емоційні асоціації та сльози. Відчуття, ніби ми переживаємо ці моменти знову. “Добити себе” в такому стані означає не насолоджуватись піснею, а вслухатися у текст та знаходити себе. 

  Реакція мозку на повторювальну музику. З часом деякі мелодії “засідають” нам у голову. Наспівування однієї і тієї ж самої пісні викликає - залежність від музики. Запускаються хімічні процеси, де мозок отримує дофаміновий підйом, що прагне повторити цей стан. Музика формує таким чином емоційну звичку, а деякі треки стають ефективною пігулкою для настрою. 

   Музика проти безсоння. Спокійна класична музика допоможе швидше заснути та  покращити сон. Тихі звуки знижують рівень кортизолу (гормон стресу) і виробляють дофамін (гормон щастя). Мелодія блокує мозок від тривожних думок, що створює затишну атмосферу для відпочинку. 

Як мовив Едвард Гріг: 

«Слова іноді потребують музики, але музика не потребує нічого»

  Музика як мистецтво існує впродовж віків, незалежно від людини. А от ми, потребуємо гармонії навіть зі звуком. 

Посилання на “10 фактів: як музика впливає на ваш мозок та емоції “.

https://jcs.ua/ua/news/10_faktov_kak_muzyka_vliyaet_na_mozg/?srsltid=AfmBOorc_kl-vZ2fVghzkOUYIS9LhISizNF52_j_gava_zp0NSnr6bTN 

Психологія порядку: як прибирання впливає на емоційний стан

Авторка:

Софія Кутова

Від хаосу в кімнаті до хаосу в голові

   Уявіть собі: ви заходите додому після довгого дня, і перше, що бачите, — це розкидані речі, брудний посуд у раковині та хаос на робочому столі. Замість очікуваного відчуття спокою та розслаблення, ви відчуваєте втому, роздратування та пригнічення. Ця реакція — не просто наслідок лінощів чи естетичного дискомфорту. Це глибинний психологічний механізм, що безпосередньо пов'язує фізичний безлад із нашим внутрішнім станом.

   Кожен предмет, що лежить не на своєму місці, є візуальним подразником, який мозок змушений обробляти. Цей постійний потік інформації створює так зване когнітивне навантаження. Мозок, як і будь-який інший орган, має обмежену кількість ресурсів. Коли він перевантажений надмірною кількістю варіантів для вибору та необхідністю багато думати, щоб взаємодіяти з інтерфейсом (у даному випадку, з власним домом), виникає стан, відомий як "параліч прийняття рішень". Коли перед нами надто багато вибору — куди покласти ключі, де знайти потрібний документ, як розібрати цю купу речей — мозок виснажується, що призводить до ступору. Людина просто перестає діяти, дозволяючи негативній енергії накопичуватися з часом.   

   Дослідження підтверджують, що надмірний безлад у домі змушує людину відчувати його як ворожий простір, а не як притулок. Це фундаментальне порушення базової потреби людини в безпеці та комфорті. Відсутність порядку посилює відчуття хаосу, знижує концентрацію та продуктивність. Таким чином, безлад не просто дратує — він створює замкнене коло: емоційні труднощі породжують безлад, а безлад посилює стрес, підвищуючи рівень гормону кортизолу.   

Чому прибирання — це терапія: наукове підґрунтя

    Прибирання — це не просто рутинна робота. Це потужний інструмент для саморегуляції емоційного стану. Воно дозволяє досягти трьох основних ефектів: заспокоєння, відновлення сил та активізацію, що посилює мобілізацію ресурсів організму.   

Повернення контролю та відчуття досягнення

   У світі, де ми часто відчуваємо безпорадність і неможливість впливати на зовнішні події, прибирання дає нам унікальне і потужне відчуття контролю над власним життям. Це мікромодель управління, де ми бачимо, як наші дії миттєво змінюють простір навколо. Наведення чистоти та порядку є видимим прогресом, що допомагає нормалізувати емоційний стан у неспокійний час.   

   Крім того, прибирання активує систему винагороди в мозку. Видимий результат — чиста раковина, складений одяг або блискуча підлога — є потужним стимулом, що призводить до відчуття задоволення і навіть гордості від виконаної роботи. Навіть така дрібниця, як застеляння ліжка, робить життя впорядкованим і продуманим. Задоволення від виконаного завдання позитивно впливає на самооцінку, підвищуючи впевненість у собі та допомагаючи справлятися з пригніченістю. Фізичне навантаження, пов'язане з прибиранням, сприяє виробленню ендорфінів — "гормонів радості".   

Прибирання як медитація та усвідомленість

   Рутинні та повторювані дії прибирання (миття, витирання, складання) можуть стати формою медитації. Вони допомагають сконцентруватися на процесі "тут і зараз", відволікаючись від тривожних думок та переосмислюючи ситуацію. Цей "ментальний детокс" дозволяє відсторонитися від надуманих тривог, що допомагає подолати стрес і відчути спокій. Прихильники філософії буддизму також відзначають, що прибирання на емоційному рівні дуже схоже з медитацією, оскільки людина, будучи присутньою тут і зараз, водночас може перебувати думками в іншому місці, розвантажуючи свій мозок.   

   Позитивний вплив прибирання є кумулятивним. Кожен крок дає невелике відчуття контролю та задоволення, що в сукупності знімає стрес і відновлює внутрішній баланс. Цей позитивний емоційний стан, своєю чергою, підвищує мотивацію та загальну психофізіологічну реактивність, що допомагає подолати прокрастинацію.   

Коли порядок стає пасткою: зворотний бік медалі

   Хоча прибирання є потужним інструментом для покращення ментальної стійкості, важливо пам'ятати, що його ефективність залежить від мотивації та психологічного стану. Якщо прибирання перетворюється на нав'язливу ідею, це може свідчити про психологічну нестійкість, яка може вилитись в таке явище як перфекціонізм.

Перфекціонізм — це надмірне прагнення до ідеального результату, яке не приносить задоволення, а супроводжується постійною тривогою, страхом помилок та нездатністю делегувати роботу. Перфекціоніст часто витрачає надмірну кількість часу на деталі, що може призвести до прокрастинації, вигорання та соціальної ізоляції.   

   Важливо розрізняти, чи прибирання є інструментом для покращення життя, чи психологічним симптомом. Здорова поведінка мотивована прагненням до спокою, тоді як нездорова — страхом перед хаосом.   

Прибирання як турбота про себе: покроковий посібник

  Перетворити прибирання з обтяжливої повинності на корисну практику можливо, змінивши ставлення до неї. Сприймайте прибирання як інвестицію у власне ментальне здоров'я та форму турботи про себе.   

Що допоможе:

- Створити план, щоб уникнути хаосу. Розбийте завдання на дрібні кроки, щоб уникнути "паралічу прийняття рішень" та відчуття перевантаження. Застосування технік, як-от «ще п’яти» або «Помодоро», допомагає зробити перший крок і встановити чіткі часові рамки для виконання завдання.   

-  Звільнити простір — звільнити розум. Регулярне позбавлення від зайвого мотлоху — це не лише організація простору, а й прощання з минулим, яке може символічно звільнити місце для нового. Коли не можете вирішити, залишити річ чи ні, запитайте себе: «Чи приносить вона мені користь або радість?». Це допомагає не накопичувати речі, які викликають емоційну прив'язаність, але не мають практичної цінності.   

-  Створити атмосферу. Перетворіть рутинну роботу на приємний ритуал. Налаштуйтеся на позитивні хвилі, увімкніть музику  або подбайте про достатнє освітлення. Навіть додавання рослин в інтер'єр може покращити концентрацію і пам'ять, а також знизити рівень стресу. Ці елементи допомагають мозку менше відволікатися на візуальний шум.   

- Насолоджуйтесь рутиною. Не намагайтеся охопити все й одразу. Краще виконувати прибирання регулярно, невеликими діями. Це знижує когнітивне навантаження та допомагає мозку перейти в режим автопілоту, що сприяє розвантаженню та впорядкуванню думок.   

  Отже, порядок у домі є відображенням порядку в голові. Прибирання — це потужний, доступний кожному інструмент для управління своїм емоційним станом, зниження стресу та підвищення самооцінки. Це не просто ганчірка і миючий засіб, а філософія піклування про себе, що допомагає відновити внутрішній спокій, особливо у неспокійні часи.

  Однак, важливо пам’ятати, що прибирання — це інструмент, а не панацея. Його ефективність залежить від нашого ставлення до нього. Коли ми сприймаємо прибирання як усвідомлений процес, що дарує відчуття контролю та задоволення, воно стає не просто рутиною, а справжнім шляхом до гармонії та внутрішнього балансу.

Джерела: 

https://youknow.com.ua/2025/01/10/zv-iazok-mizh-zdorov-iam-i-prybyranniam-oseli/

https://poradnica.com.ua/prybyrannya-v-domi-horosha-psyhoterapiya/

https://genius.space/lab/generalne-pribirannya-dlya-dushi-yak-ochishhennya-prostoru-vdoma-pokrashhuye-zhittya/ 

Як народилися казки? Від усних страшилок до сучасних ідей

Авторка: Дарина Комина

   Уявімо собі часи, коли світ ще не знав електрики. Єдине світло багріло від свічки чи багаття, а довга зимова ніч була нагодою для нової оповіді. Саме так народжувалися перші казки, геть недитячі, часто повні страху, магії та пересторог. Це була форма колективної пам’яті та мудрості, і не зовсім слугувала «колисанкою» перед сном. Казки допомагали пояснити незрозуміле, навчали виживати, застерігали від небезпек і водночас давали простір для уяви.

  Усні казки виникали як «соціальні інструкції». Зокрема, у середньовічній Європі Червона Шапочка була попередженням для дівчаток: «Не відходь від дороги, бо вовк (або ж якщо перекласти образ – небезпечний чоловік) тебе з’їсть». В азійських культурах казки нерідко були втіленням колективної історії та моральних правил: герої уособлювали хитрість, сміливість чи покору. В Африці популярні оповіді пропавука Анансі, що завдяки кмітливості долав сильніших за себе. У цих сюжетах мало солодкої чарівності. Там панували голод, темний ліс, злі духи й непередбачувані сили природи. Але саме так люди вчилися співіснувати звласними страхами.

   У XVII столітті француз Шарль Перро одним із перших вирішив записати народні історії для поколінь. Його «Казки матінки Гуски» подарували світу Попелюшку, Сплячу Красуню та Червону Шапочку в тому вигляді, який ми приблизно знаємо сьогодні. Але в первісних версіях вони були суворими, повчальними й зовсім не дитячими.

   У XIX столітті брати Якоб та Вільгельм Грімм подорожували німецькими селами, слухали селян і ретельно фіксували їхні оповіді. Їхня мета була радше науковою – зберегти фольклор, аніж розважати дітей. У перших виданнях їхні тексти були жорстокими: сестри Попелюшки відрізали собі пальці, щоб влізти у туфельку, а Білосніжка помирала кілька разів. Лише згодом ці казки «пом’якшили» для сімейного читання.

   А що ж у нашій культурі? В українській традиції казки також мали не лише розважальну, а й дидактичну функцію. «Котигорошко» – це історія про силу, що народжується з простого зернятка, і про перемогу добра над злом. «Коза-дереза» чи «Лисичка-сестричка» слугували прикладами сюжетів, де хитрість і винахідливість важливіші за грубу силу. У XIX столітті український фольклорактивно записували етнографи: Іван Рудченко, Михайло Драгоманов, а згодом і Іван Франко. Він, до речі, видав збірку «Коли ще звірі говорили», де систематизував казкові мотиви. Леся Українка теж торкалася казкових форм у своїх літературних обробках, надаючи їм філософського звучання.

   Казки в Україні були тісно пов’язані з народними піснями та думами. Вони передавали не тільки моральні уроки, а й образ національної ідентичності, де завжди є боротьба зі злом, підступним ворогом чи темною силою, але герой знаходить шлях до перемоги.

   У ХХ столітті казки почали аналізувати психологи. Австрійський психоаналітик Бруно Беттельгейм у своїй книжці The Uses of Enchantment пояснював, що казка допомагає дитині осмислити власні страхи, бо зло в ній завжди конкретне (вовк, відьма, змій), а добро, зрештою, перемагає. Це створює для психіки дитину «безпечний простір» для роботи з тривогами. Не менш важливо, що казки залишаються «модульними історіями». Один і той самий сюжет може бути адаптований у різні епохи: від усної традиції до книжок, мультфільмів, кіно й навіть відеоігор. «Попелюшка» сьогодні живе в анімації Disney, у феміністичних переспівах сучасних авторок та навіть у форматі серіалів.

   Тож шлях казки – це еволюція від усної страшилки до глобального культурного феномену. Вони народилися у темряві, але пережили століття, аби ми й сьогодні відкривали для себе їхню магію у книжках із ілюстраціями, фільмах, VR-проєктах чи комп’ютерних іграх.

   І, хоча здається, що казки призначені для дітей, насправді вони завжди були для дорослих. Адже в них знайдеться відбиток колективного досвіду, страхів і мрій. І коли ми читаємо дитині «Котигорошка» чи «Сплячу красуню», ми передаємо їй пам’ять про те, як людство навчилося жити зі своїми страхами і перетворювати їх на історії.