Що їли до появи холодильника? Коротка історія зберігання їжі

Авторка: 

Дарина Комина

До того, як холодильник став звичним елементом кожної кухні, зберігати продукти було не менш складно, ніж їх приготувати. Люди з покоління в покоління винаходили способи, щоб боротися з часом, пліснявою і спекою. Усе, що сьогодні здається «делікатесом з фермерського ринку», колись було просто способом прожити до наступного врожаю.

Якщо сягати аж до початку існування людства, то все було досить просто: раціон складався з сирого, щойно впольованого м’яса, дикорослих плодів, горіхів і коріння. До появи будь-яких знарядь зберігання, їжу споживали «тут і зараз». Люди швидко вчилися, що залишки м’яса в холодну пору зберігаються довше, а ягоди в сухому кліматі не псуються. Так, задовго до холодильників, виникли перші інтуїтивні способи зберігання: заморожування в снігу, сушіння на сонці, обмазування жиром або закопування в ямах. 

Проте все змінилося, коли людина опанувала вогонь. Смаження на відкритому полум’ї не лише покращило смак, а й зробило їжу безпечнішою, більш засвоюваною і вперше дало відчуття приготованої страви. Це була перша кулінарна революція, що навіть сприяла розвитку мозку: термічна обробка зменшувала потребу в тривалому жуванні й травленні.

Археологи знаходять у неолітичних поселеннях рештки спеціально викопаних ям для зберігання м’яса та зерна або ж куполоподібних підвалів, що в Стародавньому Ірані були споруджені з піску за глини. У Стародавньому Китаї люди використовували замерзлу річкову воду як природну «морозильну камеру». У льоді зберігали їжу, аби вона довше залишалась свіжою. А в античній Греції та Римі продукти й напої охолоджували за допомогою снігу, що складали в заглиблення в землі та вкривали гіллям і травою, створюючи природні холодильники.

Однак зберігати їжу холодом було можливо лише в певних кліматичних умовах або сезонах. Тому з часом люди почали шукати більш універсальні способи консервації. Одним із найдавніших і найефективніших методів стало соління. Сіль не лише надавала смаку, а й виступала природним консервантом, адже вона витягувала вологу з продуктів, уповільнюючи розвиток бактерій. Цей спосіб був настільки ефективним, що став поширеним у різних культурах: від рибалок Середземномор’я до кочових племен Азії. Недаремно в Стародавньому Римі солдатам видавали salarium – платню сіллю, звідси і пішло англійське слово "salary" (зарплата), бо раніше сіль вважалась чи не скарбом. 

Іще один давній спосіб продовжити «життя» продуктам назвали коптінням, тобто обробка м’яса чи риби димом від тліючої деревини, що не лише надавала їжі характерного запаху та смаку, але й захищала її від мікроорганізмів завдяки природним антисептичним властивостям диму. Ще мисливські племена розвішували шматки м’яса над багаттям, щоб зберегти здобич довше. Ця практика, по суті, і стала пращуром сучасного копчення. Паралельно існувало і в’ялення – метод висушування продуктів на сонці чи в спеціально провітрюваних місцях. М’ясо та фрукти втрачали вологу, що робило їх менш вразливими до псування. У деяких пустельних культурах, зокрема на Близькому Сході, в’ялення було майже єдиним варіантом тривалого зберігання їжі через нестачу деревини для диму чи льоду для охолодження.

На відміну від вищезгаданих методів, квашення і бродіння використовували силу не ззовні, а зсередини, а саме бактерії. Люди помітили, що капуста, буряки, молоко чи фрукти, залишені в певних умовах, починають змінювати смак, запах і навіть структуру. Однак не псуватися, а навпаки, ці продукти ставали смачними й корисними. Квашення, особливо популярне у слов’янських народів, перетворило капусту на вітамінну «бомбу» на зиму. Молочнокислі бактерії, що виникають у процесі бродіння, не лише консервували продукт, а й збагачували його корисними мікроелементами. У Кореї подібним чином створили ферментовану капусту кімчі, у Скандинавії – ферментовану рибу, а в Монголії – кумис із кислого молока. Ці природні процеси бродіння згодом лягли в основу цілої харчової культури: від хлібопечення на дріжджах до виготовлення сиру, вина й пива.

Ще задовго до появи консервів, холодильників і вакуумних упаковок, люди навчилися використовувати жир, мед та олію як природні консерванти. У цих середовищах майже не розмножуються бактерії, тому їжа могла зберігатися довгий час без псування. Також одним із найдавніших методів зберігання продуктів було заливання м’яса або птиці розтопленим жиром, найчастіше гусячим або свинячим смальцем. У Франції ця практика отримала назву confit – тушковане м’ясо, занурене в жир, зберігали в глиняних горщиках при низькій температурі. Це дозволяло запастися м’ясом на місяці вперед без жодної солі.

Мед також відігравав роль природного консерванту. Завдяки своїм антисептичним властивостям, він дозволяв зберігати фрукти, ягоди, горіхи, а іноді навіть м’ясо. Давні єгиптяни, наприклад, використовували мед не лише в їжі, а й у ритуальних цілях, бо навіть муміфікували ним тіла. Так само і оливкова олія в Середземномор’ї виконувала подвійну функцію: не лише консервувала сир, овочі, м’ясо чи рибу, а й захищала від повітря, діючи як бар’єр проти окислення. В Італії та Греції й досі можна знайти традиційні рецепти зберігання в’ялених томатів чи артишоків у скляних банках із олією – технологія, перевірена тисячоліттями.

З розвитком технологій люди почали шукати способи не лише зберігати їжу за допомогою природних умов, а й штучно їх відтворювати. Уже в XVII столітті в Європі експериментували з охолодженням за допомогою льоду та хімічних сумішей. Наприклад, у палацах Франції чи Англії лід зберігали в спеціальних льодовнях, схожих на підземні кімнати, де він тримався навіть до літа. Перші механічні холодильні пристрої з'явились у XIX столітті. У 1834 році американський винахідник Джейкоб Перкінс запатентував першу систему штучного охолодження з використанням компресора. Саме вона вважається предком сучасного холодильника. А вже у другій половині ХІХ століття Карл фон Лінде, німецький інженер, створив більш досконалу модель, яку можна було застосовувати у промисловості, а пізніше і в побуті.

Сьогодні ми рідко задумуємося, що звичка зберігати продукти в холодильнику є результатом століть експериментів і спостережень. Але квашена капуста, в’ялене м’ясо чи сир у маслі – це не просто гастрономічні хіти, а живі сліди тисячолітньої культури. Багато з тих технік сьогодні повертаються в кулінарію не з необхідності, а з інтересу до традицій та справжнього смаку. І можливо, саме в цьому поверненні до старих методів готування є той сенс, якого так часто бракує у сучасному світі поспіху та доставки на завтра.

Мости між свідомостями: чи зможе ШІ навчитися говорити з представниками тваринного світу?

Авторка: 

Діана Мельник

   Як часто ви замислювалися над тим, що хотілось би сказати своєму пухнастому домашньому улюбленцю про те, що не можна дряпати диван або зрозуміти, що він намагається вам передати?

   Сучасні штучні інтелекти, зокрема мовні моделі на кшталт GPT, є передовими обчислювальними системами, побудованими на базі глибокого навчання та архітектури трансформерів. Їх головна особливість — здатність обробляти й аналізувати природну людську мову не через жорстко запрограмовані правила, а через виведення закономірностей зі статистики великих обсягів текстових даних. Такі моделі не просто «запам’ятовують» мову — вони будують абстрактні представлення смислів, структур, граматичних залежностей і контекстних значень, що дозволяє їм вільно адаптуватися до нових мовних ситуацій, стилів і задач. 

   У випадку GPT (Generative Pre-trained Transformer), модель тренується на мільярдах речень, абзаців і текстів із різних джерел, зокрема з наукових публікацій, художньої літератури, публічних сайтів, енциклопедій, форумів тощо. Це забезпечує їй здатність розуміти й формувати відповіді, базуючись на надзвичайно широкому фоні знань і мовних моделей. Але найбільший прорив полягає не просто в обробці мови — а у вмінні виявляти структурні закономірності в будь-якому вигляді даних, які мають повторюваність, контекстну варіативність і внутрішню логіку. 

   Це означає, що такі мовні моделі потенційно можна адаптувати до аналізу інших форм комунікації, які функціонально виконують ті самі завдання що й мова — передачу інформації, емоцій, намірів, попереджень, координації тощо. Одним з найцікавіших і найперспективніших напрямів тут є ідея того, що ШІ в майбутньому зможе вивчати й інтерпретувати мову тварин — і таким чином стати посередником у міжвидовому спілкуванні.

   Ідея міжвидового перекладу не є новою. Вже десятиліттями етологи, зоопсихологи та лінгвісти намагаються вивчити комунікаційні системи тварин — від простих жестів приматів до складних звукових сигналів китоподібних. Багато представників тваринного світу демонструють ознаки здатності до символічного мислення, категоризації, асоціативного навчання, а деякі — навіть до створення нових «слів» або сигналів у спонтанному середовищі. Наприклад, мавпи, навчені мові жестів, можуть комбінувати знаки, щоб описувати нові предмети. Папуги, зокрема африканські сірі, здатні не просто наслідувати людську мову, а використовувати слова у правильному контексті, що вказує на якесь мінімальне розуміння значення. Кашалоти та дельфіни мають складні звукові системи, які мають структуру, ритм, індивідуальні ідентифікатори та навіть варіативність у часі — своєрідні діалекти, подібні до тих, що існують у людських мовах.

Щоб зробити можливим переклад таких систем, мовна модель ШІ повинна пройти кілька складних етапів: 

-  Збір і класифікація сигналів; 

-  Контекстуалізація — розуміння того, коли і чому використовується сигнал; 

-  Побудова відповідника або смислового простору для цих сигналів; 

-  Навички генерації — відтворення подібного сигналу для зворотного зв’язку; 

   Тестування реакції тварини на створений сигнал. Наприклад, якщо кіт видає типове «мяу» щоразу, коли голодний, і після цього отримує їжу, ШІ, маючи достатньо таких прикладів у відео- або аудіо-форматі з підписами контексту, зможе створити модель, що зіставляє звук з конкретною ситуацією. 

   Більше того, якщо модель надає зворотний вплив — наприклад, генерує такий самий або схожий звук — і тварина реагує як на власний комунікативний сигнал, то це вже є справжнім двостороннім зв’язком. Саме такий динамічний підхід із зворотним зв’язком — ключ до справжнього перекладу, а не лише пасивного спостереження.

   Мовні моделі, зокрема GPT-типу, здатні не лише працювати з текстом, а й інтегрувати інформацію з інших модальностей: зображень, звуків, відео, біосигналів. Це робить їх універсальними аналітичними системами, які можуть працювати з даними, що походять із мікрофонів, камер, акселерометрів, нейроінтерфейсів. Наприклад, якщо звуки дельфінів конвертувати у спектрограми (візуальне представлення звукових частот у часі), модель, навчена на аналізі зображень, зможе обробляти їх подібно до того, як вона працює з рукописним текстом. 

   Якщо паралельно додати метаінформацію: «цей звук супроводжував момент ігор», «цей звук передував агресивній поведінці», «цей — був перед розлукою», модель поступово вибудує складну мапу значень, яку згодом можна буде зіставити з людськими категоріями — страх, радість, потреба, тривога тощо.

   У цьому контексті надзвичайно важливо, що ШІ здатен адаптуватися — тобто змінювати свою модель розуміння в залежності від нових даних. Ця властивість робить можливим індивідуальний підхід до конкретної тварини або навіть унікальної соціальної групи (наприклад, стада слонів або зграї вовків). Як і у випадку з людськими діалектами, одна й та сама комунікаційна одиниця може мати різні значення залежно від регіону, ситуації або інтонації. Лише системи, здатні до контекстного навчання і накопичення нових знань, можуть із цим впоратися.

   Уже зараз реалізуються перші практичні проєкти, які підтверджують ці можливості. Проєкт CETI (Cetacean Translation Initiative) працює над створенням корпусу звуків кашалотів і побудовою моделі перекладу їх сигналів у людські мови. Earth Species Project — некомерційна організація, що ставить собі за мету дешифрування всіх форм нелюдської комунікації за допомогою ШІ. У лабораторіях по всьому світу дослідники використовують системи глибокого навчання для аналізу вокалізації мавп, рухів щурів, вібрацій павуків, ультразвуків кажанів, комунікації бджіл тощо. Деякі проєкти вже зараз інтегрують моделі, які можуть з 80–90% точністю класифікувати емоційні стани тварини за допомогою аналізу міміки, тону голосу чи рухів хвоста — наприклад, у собак.

   Якщо припустити, що розвиток цих систем продовжиться експоненційно, то вже в найближчі 10–20 років ми можемо отримати перші комерційні або наукові «перекладачі», які, працюючи на базі великих мовних моделей, зможуть в режимі реального часу інтерпретувати тваринні сигнали. Це можуть бути застосунки на телефоні, смарт-аксесуари, вбудовані модулі в системи догляду за тваринами, навчальні платформи, системи для ветеринарії або навіть польові дослідницькі інструменти для екологів і зоозахисників.

   Однак значення цієї технології значно виходить за межі практичної користі. Якщо людство справді отримає інструмент, що дозволить чути думки тварин у символічній формі, це створить гуманітарний переворот у стосунках між видами. Ми більше не зможемо ігнорувати суб’єктність тварин, їхній внутрішній світ, досвід, пам’ять, соціальні зв’язки. Це поставить під сумнів існуючі практики експлуатації, знищення або утилітарного ставлення до живих істот. Виникне потреба у створенні нових етичних систем, можливо, правового статусу для певних видів, розширеного кола моральної турботи, навіть у зміні освітніх програм і філософських парадигм. Універсальні мовні моделі можуть стати інструментом цього усвідомлення. Вони відкриють не просто канал передачі сигналів, а міст між свідомостями, які до цього були розділені мовною та біологічною прірвою.

   У підсумку, мовні моделі — це не просто технологія обробки тексту. Це системи абстрактного мислення, здатні виявляти структуру в хаосі, вчитися з прикладів, адаптуватися до змін і створювати нові способи інтерпретації світу. Якщо вони навчаються людських мов — вони зможуть навчитися і мови тварин. Якщо вони можуть створювати переклад між іспанською та японською, вони зможуть створити переклад між кашалотами та людьми. І можливо, в найближчому майбутньому ми вперше в історії людства справді їх зрозуміємо. І тоді мовні моделі стануть не лише нашими помічниками — а справжніми послами між світами.

Як розвивалися плітки: від бабусь на лавках до Telegram-каналів

Авторка:

Дарина Комина

   Плітки переслідують нас, певно, стільки ж, скільки і існує людство. Вони стали найшвидшим способом передачі інформації, однак далеко не завжди правдивої, бо часто супроводжується осудом чи недовірою. Достатньо згадати знайому ситуацію: хтось побачив, як сусідка ввечері сідає в таксі з незнайомцем, і вже наступного дня в під’їзді обговорюють її «бурхливий, потаємний від чоловіка роман», хоча насправді то був її двоюрідний брат, що приїхав у відрядження. Один погляд, одна фраза, одне припущення – і ось уже народилася плітка, що живе власним життям, не потребуючи підтвердження.

   Плітки – це не просто балачки, а соціальний інструмент. Антропологи вважають, що вони виникли ще в доісторичні часи, коли первісні люди збиралися біля вогнища. За відсутності писемності та технологій, усна мова була єдиним засобом передати інформацію, і не тільки про загрози, але й про поведінку інших членів племені. Так плітки стали формою соціального контролю, що допомагала виявляти небезпечних або ненадійних осіб без відкритого конфлікту.

   У Стародавній Греції та Римі плітки набували публічного характеру. У грецьких містах-державах про політичних діячів, філософів і громадян ходили цілі «анекдоти» (збірки коротких історій, часто перебільшених). У Римі, наприклад, імператор Август доручав спеціальним людям збирати «чутки» серед населення, аби знати, про що говорять у народі. Горацій навіть писав сатири про тих, хто «живе чужими історіями», тобто пліткарів.

   У добу середньовічних інквізиції або полювання на відьом саме чутки часто слугували підставою для звинувачень. Жінку могли засудити лише тому, що «хтось чув», ніби вона варить зілля чи «надто часто розмовляє з кішкою». Плітка тут набувала форми соціального вироку без права на виправдання.

   В Японії у період Едо (1603-1868) існувала особлива форма вуличної журналістики – kawaraban, що в перекладі означає «черепичний листок». Назва походить від того, що перші випуски друкувалися на грубому папері або навіть на тонких глиняних табличках, схожих на черепицю. Kawaraban – це неофіційні бюлетені або газетки, що містили новини, чутки, сенсації, природні катастрофи, політичні конфлікти або незвичайні події. Часто такі листки містили примітивні гравюри, які допомагали навіть неписьменним людям зрозуміти суть подій. Kawaraban можна вважати аналогом сучасного таблоїду або Twitter-посту: коротко, яскраво, тривожно, іноді неправдиво.  

   У XVIII-XIX століттях у містах Європи з’являються салони, кав’ярні й клуби – місця, де інтелігенція та еліта обговорювали не лише філософію чи політику, а й приватне життя присутніх і відсутніх. Плітки тут виконували функцію соціального відбору, адже могли як підняти репутацію, так і її знищити. У цьому ж періоді з’являються перша бульварна преса з нотками сенсацій і чуток. У Франції XIX ст. популярними були «журнали дамських новин», де плітки про двір і відомих осіб подавались як розвага.

   В антропологічних дослідженнях Робіна Данбара, британського еволюційного психолога, зазначається, що плітки відіграють роль «соціального клею». Саме вони допомагають людям підтримувати зв’язки в групах до 150 осіб – так званий «число Данбара», яке вказує на межу ефективної соціальної взаємодії.

   З розвитком суспільства плітки еволюціонували разом із формами комунікації. У селах роль «інформаторів» виконували базарні торговки чи пралі, а в містах – сусідки в під’їзді. Цей соціальний феномен отримав навіть окрему назву «сарафанне радіо». На відміну від офіційних джерел, воно не потребувало жодного передавача чи вишки: лише рот, вухо і бажання «поділитись». Близький до цього і психологічний феномен «зіпсованого телефону» – себто процес, у якому повідомлення щоразу передається з незначними спотвореннями, аж поки не змінюється до непізнаванності. 

   Сьогодні плітка живе в соцмережах. Меми, Twitter-драми, Telegram-канали, Reddit-чутки, інсайди, фанатські теорії – усе це сучасні форми тієї ж давньої людської потреби знати (і говорити), що відбувається з іншими. У TikTok живе тренд на «storytime», де люди діляться особистими драмами, часто з перебільшенням. Водночас з’явився і зворотній ефект: іноді плітка живе кілька годин, бо швидко спростовується або губиться в потоці новин. Але її шкода може залишитись назавжди – в архівах Google, скриншотах чи чужій пам’яті. Це явище має власне ім’я – ефект Стрейзанд. У бажанні стерти неприємну інформацію ми ненароком привертаємо до неї ще більше уваги. Так відбувається і в побуті, і в політиці, і в медіа: варто комусь надто завзято «спростовувати чутки», як інтерес до них зростає в рази. Парадоксально, але в епоху соцмереж найкращий спосіб побороти плітку – часом просто не реагувати, бо кожна спроба «загасити пожежу» може лише додати масла у вогонь.

   Попри зміну епох і технологій, суть пліток лишається незмінною: це емоційна валюта людських стосунків. Ми досі обмінюємося чутками в офісній кухні, в коментарях під постами, у чатах або на вечірках. Просто тепер замість бюлетенів – анонімні телеграм-канали, замість базару – соцмережі, а замість голосу – стрічка новин. Плітка – це своєрідний спосіб говорити про важливе, ховаючи справжній зміст за маскою дрібниці. Через неї ми вивчаємо межі прийнятного, спільно формуємо моральні норми, але й ризикуємо зламати репутацію, засудити помилково чи перетворити чужу біографію на об’єкт розваги.

Медицина майбутнього вже сьогодні: прориви останніх 5 років, які змінюють саме поняття хвороби

Авторка: Діана Мельник

   Останні п’ять років у біології та медицині позначені не просто поступовим розвитком, а глибоким переломним етапом, у якому біоінженерія, редагування геному, регенеративна медицина, нейротехнології й молекулярні сенсори злилися в одну інтегровану систему, що фактично дозволяє проектувати, відновлювати та переписувати функції живого організму з точністю до окремих клітин, білків і генетичних послідовностей. 

   Вперше за всю історію людства ми отримали реальні клінічні підтвердження, що клітинна терапія не просто підтримує організм, а виправляє спадкові хвороби на рівні ДНК, повертає паралізованим людям рухливість і навіть дозволяє організму синтезувати ліки всередині себе. 

   Одним із найглибших проривів стала технологія prime editing, наступна генерація CRISPR, яка дозволяє не лише вирізати, а й замінювати, вставляти та переписувати довгі послідовності геному без розриву ДНК-ланцюга. Prime editing уже використовується в дослідженнях, що стосуються муковісцидозу, хвороби Гантінгтона, аміотрофічного латерального склерозу, і перспективи клінічного застосування відкриваються швидше, ніж очікували: у 2024 році стартували випробування в США для лікування спадкової атрофії сітківки. У паралельному напрямку триває розвиток in vivo генотерапії, коли система доставки (ліпідні наночастинки або вірусні вектори) вводиться в тіло і потрапляє в мішеневі клітини, де запускає редагування ДНК без потреби в лабораторному маніпулюванні клітинами пацієнта. 

   Це вже успішно протестовано в лікуванні хвороби Вільсона, фенілкетонурії, а також генетичних форм гіперхолестеринемії, де одноразове введення редагувального комплексу повністю нормалізувало ліпідний обмін. У клітинній терапії важливим стало створення універсальних алогенних стовбурових клітин, модифікованих так, щоби вони не викликали імунної відповіді. 

   З 2021 року такі клітини вже застосовуються в клінічних випробуваннях для регенерації міокарда після інфаркту, для відновлення печінкової тканини при цирозах і навіть для заміщення пошкоджених β-клітин у діабеті. У 2023 році японська компанія Fujifilm Cellular Dynamics повідомила про перше вирощування клітин сітківки із iPSC (індукованих плюрипотентних стовбурових клітин), які були пересаджені пацієнтам з віковою макулодистрофією, і частина з них змогла частково відновити зір. Такі процедури вже не експеримент, а початок епохи регенеративної офтальмології. Відбулись кардинальні зміни у сфері відновлення руху після спінальних травм: розроблені імпланти на основі нейромережевих чипів, які зчитують електричну активність кори головного мозку та передають сигнали безпосередньо на електростимулятори в області хребта, оминаючи пошкоджену ділянку. 

   У 2023 році швейцарський інститут EPFL показав, що такі імпланти дозволили паралізованим пацієнтам ходити, контролюючи ноги думками. Крім того, вперше в історії були повернуті реальні тактильні відчуття завдяки зворотному зв’язку через електричні імпульси у зону первинної соматосенсорної кори. Це відчиняє двері до реального злиття нервової системи людини з кіберпротезами, які не просто виконують команди, а “відчувають” та адаптуються до навколишнього середовища. У сфері лікування діабету з’явився радикально новий підхід — повна заміна функції підшлункової залози штучною β-тканинною системою, де людські β-клітини розміщують у захисній капсулі з алгінатного гідрогелю, що захищає їх від імунної системи, але дозволяє проникати глюкозі. Такі імпланти, розроблені в MIT та ViaCyte, були імплантовані десяткам пацієнтів, які зберігали нормальний рівень глюкози без інсуліну протягом понад року. На додаток, створено прототипи “живих сенсорів” — генетично модифікованих клітин, які в тілі реєструють метаболічні зміни й автоматично виділяють гормони або ліки, зокрема інсулін, кортизол або інтерлейкіни. 

   У лікуванні онкології розпочалась ера персоналізованих мРНК-вакцин, які виготовляють індивідуально для кожного пацієнта на основі геномного секвенування пухлини. Компанія BioNTech у співпраці з Genentech уже завершила фазу 2 випробувань вакцини проти меланоми, де після операції пацієнтам вводили мРНК-вакцину, яка “навчала” імунітет знищувати залишкові пухлинні клітини. Це зменшило рецидиви вдвічі порівняно з хіміотерапією. Одночасно із цим відбувається розвиток біоелектронної медицини, де імплантовані мікросхеми стежать за фізіологічними параметрами в режимі реального часу й точково стимулюють нервові вузли, зокрема блукаючий нерв, щоб контролювати запалення при хворобі Крона, ревматоїдному артриті чи системному вовчаку. 

   Це альтернативний шлях замість імуносупресантів, який дозволяє зменшити системну токсичність. Також запроваджуються біоінженерні органи на чипі — мініатюрні системи, що імітують функцію печінки, нирок, легень, серця й навіть мозку, які використовуються для тестування ліків, прогнозу токсичності та індивідуального підбору терапії — тобто створення “ліків під людину”, а не навпаки. Нарешті, ключовим моментом є те, що вся ця інфраструктура зливається з штучним інтелектом, який аналізує геном, мікробіом, біохімічні показники й фізіологічні сигнали, формуючи предиктивну (прогнозну) модель організму, яка може передбачити розвиток хвороб за місяці або роки до появи симптомів і запропонувати індивідуальні інтервенції. Таким чином, ми переходимо від “реактивної” до “превентивної, інтегрованої, персоналізованої” медицини, яка не лише лікує, а програмує життя.

Приклади і використані джерела:

1. Prime Medicine (2023) продемонструвала in vivo редагування генів сітківки у хворих та людських експлантатах: до 70 % успішного виправлення мутацій, що призводять до спадкової ретинопатії RHO‑adRP   - https://www.biospace.com/prime-medicine-presents-first-in-vivo-proof-of-concept-prime-editing-data-demonstrating-ability-of-prime-editors-to-treat-ophthalmological-diseases 

2. Дослідження base editing in vivo у мавп підтвердили тривале зниження холестерину (~60 %) через редагування PCSK9 у печінці  - https://en.wikipedia.org/wiki/PCSK9

3. Клінічний інтервенційний препарат VERVE‑102 (розроблений Verve, тепер партнери з Lilly) використовуючи base editing для редагування PCSK9, показав до 69 % зниження LDL у пацієнтів із спадковою гіперхолестеринемією після одноразового введення   - https://www.livescience.com/health/medicine-drugs/experimental-treatment-for-high-cholesterol-edits-dna-in-the-body-to-reduce-ldl

4. Черезалкогольна підшлункова капсула ViaCyte (VC‑02/Encaptra) у клінічних дослідженнях призвела до підвищення рівня С‑пептиду та зменшення потреби в інсуліні на 20 % протягом року  - https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11077715/

5. ViaCyte також розробляє CRISPR‑модифіковані β-клітини, здатні уникати імунної відповіді (без пересадки або супресії) - https://actu.epfl.ch/news/thought-controlled-walking-again-after-spinal-co-4/

"Кейпоп-мисливиці на демонів": Феномен, що приголомшив Світ

 Авторка: Софія Кутова

Вступ: коли K-Pop зустрічає демонів
Анімаційна сенсація "Кейпоп-мисливиці на демонів" (K-Pop Demon Hunters) від Sony Pictures Animation, розповсюджувана Netflix, вийшла 20 червня і швидко підкорила світ. Фільм знайомить глядачів з Huntr/x — гламурною K-Pop дівочою групою, яка таємно полює на демонів, щоб захистити своїх шанувальників від надприродних загроз. Їхня місія досягає кульмінації у протистоянні з конкуруючим бой-бендом демонів, Saja Boys. Цей фільм став культурним феноменом, побивши рекорди потокового перегляду, очоливши музичні чарти та викликавши глобальні обговорення, доводячи, що чудова історія може долати мовні та культурні бар'єри.   

Сюжет та персонажі: ритм і битва

В основі "Кейпоп-мисливиць на демонів" лежить історія Huntr/x, до складу якої входять лідерка Румі (озвучена Арден Чо), цинічна Міра (Мей Хонг) та енергійна Зої (Джі-йонг Ю). Вдень вони — поп-зірки; вночі — мисливиці на демонів. Їхнє найбільше випробування настає, коли король демонів Гві-Ма (Лі Бьон-хон) випускає Saja Boys — конкуруючий бой-бенд, таємно складений з демонів, які прагнуть світового панування.   

Румі бореться з прихованою напівдемонічною ідентичністю та соромом, навчаючись приймати себе та бути чесною з друзями. Джіну (Ан Хьо-соп), лідер Saja Boys, є складною фігурою, який спочатку зраджує Румі, але зрештою жертвує собою, щоб врятувати її. Фільм досліджує універсальні теми добра проти зла, позитивного впливу музики, сімейних стосунків, сорому, культурного розмаїття, дружби та довіри. Він підкреслює важливість прийняття всіх частин себе та опори на друзів. Фільм також торкається тиску та "перевантаженості" айдолів, хоча деякі критики вважали, що він не повністю розкриває "глибинні проблеми" ідол-культури. У фільмі зіграли зіркові актори, зокрема Арден Чо, Ан Хьо-соп, Мей Хонг, Джі-йонг Ю, Юнджін Кім, Джоел Кім Бустер, Ліза Коші, а також Деніел Де Кім, Кен Чонг та Лі Бьон-хон.   

Музика, що захоплює світ: саундтрек та віртуальні зірки

Оригінальний саундтрек фільму, створений TheBlackLabel та за участю провідних продюсерів, таких як Тедді (BLACKPINK) та Ліндгрен (BTS) , досяг виняткового глобального успіху. Він дебютував на 8-му місці в чарті Billboard 200, швидко піднявся до 3-го, а потім досяг вражаючого 2-го місця в основних американських музичних чартах, ставши найвищим анімаційним саундтреком з часів "Енканто". У Кореї пісня Huntr/x "Golden" посіла 1-ше місце в чарті Melon Top 100.   

Вигадані групи, Huntr/x та Saja Boys, вийшли за межі екрану, щоб стати справжніми музичними феноменами. Пісня Saja Boys "Your Idol" посіла 1-ше місце в чарті US Daily Top Songs, тоді як "Golden" Huntr/x досягла 2-го місця, зробивши їх найвищими за рейтингом чоловічою та жіночою K-Pop групами відповідно в історії потокового мовлення США. Це явище "віртуальні групи перемагають реальних айдолів" здивувало світ, причому NBC повідомляла про їхнє домінування в чартах над справжніми K-Pop зірками.   

Заразна пісня "Soda Pop" від Saja Boys (також згадується як Lion Boys) стала "гімном ігрових майданчиків". Її фірмовий танець з плечима став вірусним, а учні початкових шкіл заполонили соціальні мережі відеороликами з його відтворенням. Навіть реальні K-Pop суперзірки, такі як BTS (RM навіть невимушено наспівував текст), TWICE, Tomorrow X Together та NCT, приєдналися до челенджу "Soda Pop", ще більше посилюючи його поширення.   

Саундтрек містить суміш оригінальних пісень та класичних K-Pop треків. Оригінальні пісні, такі як "How It's Done", "Golden", "Soda Pop", "Takedown", "Free", "Your Idol" та "What It Sounds Like", є центральними для наративу. Справжні K-Pop артисти, такі як TWICE (Чонйон, Джіхьо, Чеонг виконують "Takedown"), EXO ("Love Me Right") та MeloMance ("Love Maybe"), роблять свій внесок, поряд з талановитими вокалістами EJAE (співає за Румі), Одрі Нуна, REI AMI, Ендрю Чой (співає за Джіну), Кевін Ву, Семьюїл Лі та Неквейв. Фільм навіть розглядається як сильний претендент на наступну премію "Оскар" у категоріях "Найкращий анімаційний повнометражний фільм" та "Найкраща оригінальна пісня".   

Серед вибраних пісень саундтреку "Кейпоп-мисливиці на демонів" та їхнього впливу: "Golden" від Huntr/x (EJAE, Audrey Nuna, REI AMI) є "magnum opus" Huntr/x, ключовою для відновлення бар'єру Хонмун, і посіла 1-ше місце в Melon Top 100, 2-ге місце в US Daily Top Songs, а також номінована на "Оскар". "Soda Pop" від Saja Boys (Andrew Choi, Neckway, Danny Chung, Kevin Woo, samUIL Lee) — це дебютна пісня Saja Boys, що стала вірусним танцем та "гімном ігрових майданчиків", з каверами від реальних K-Pop зірок. "Takedown" від Huntr/x (EJAE, Audrey Nuna, REI AMI, TWICE) — агресивний дисс-трек проти Saja Boys, що звучить під час битв, з додатковим зірковим впливом від TWICE та увійшов до UK Official Singles Chart Top 100. "Your Idol" від Saja Boys (Andrew Choi, Neckway, Danny Chung, Kevin Woo, samUIL Lee) — зловісна фінальна пісня Saja Boys для заманювання душ, що посіла 1-ше місце в US Daily Top Songs, ставши найвищим рейтингом серед чоловічих K-Pop груп у США. "Free" від Rumi & Jinu (EJAE, Andrew Choi) — дует, що символізує альянс Румі та Джіну, і є найближчим до відвертої пісні про кохання у фільмі.   

Візуальний стиль та анімаційні інновації

"Кейпоп-мисливиці на демонів" отримав визнання критиків за свою анімацію та візуальний стиль. Хоча фільм переважно створений за допомогою комп'ютерної графіки (CGI), він включає елементи "стоп-моушн" , що надає йому унікальної текстури. Режисерка Меггі Канг свідомо відійшла від гібридного 2D-3D стилю "Людини-павука: Через Всесвіти", обравши CG-версію естетики 2D-аніме. Режисери черпали натхнення з музичних відео, редакційної фотографії, K-драм, концертного освітлення та елементів аніме, прагнучи створити "дуже фотографічний та модний" стиль. Фільм впроваджує інновації в анімації персонажів, особливо щодо міміки, дозволяючи плавно переходити між "моментами високого гламуру", "анімованою агресією" та "гіпер-смішними" режимами "Чібі".   

Культурний міст: корейські мотиви та глобальний вплив

Попри те, що "Кейпоп-мисливиці на демонів" є американським виробництвом Sony Pictures Animation, фільм майстерно вплітає виразно корейські елементи, знайомлячи міжнародну аудиторію з корейською культурою. Це включає демонстрацію корейської їжі, такої як кімбап, традиційного одягу, такого як ханбок, та головних уборів, таких як гат. Навіть тонкі деталі, такі як корейські вивіски та використання слова "хубе" (молодший) для позначення суперників, сприяють автентичному відчуттю. Успіх фільму показує, що глобальна привабливість корейської культури ("Корейська хвиля") виходить за межі K-драм та K-Pop музики, поширюючись на анімаційні фільми.   

Фільм точно зображує елементи, знайомі світовій K-Pop аудиторії, такі як фанати, що розмахують банерами, знімають танцювальні челенджі, та айдоли, що відкрито висловлюють прихильність до своїх шанувальників. Ця відданість автентичності була результатом глибокого занурення виробничої команди в корейську культуру. Глобальний успіх фільму розглядається як доказ того, що "чудова історія може долати мову, культуру та формат". Успіх фільму відзначається навіть у дипломатичних колах як символ корейсько-американської співпраці.   

Рецепція та феномен успіху

"Кейпоп-мисливиці на демонів" зустріли надзвичайно схвальні відгуки критиків. Фільм встановив рекорд для Netflix, отримавши найвищий сукупний бал критиків та аудиторії серед оригінальних проєктів на Rotten Tomatoes, з рейтингом критиків 96% та 97% на Rotten Tomatoes, а також 77 на Metacritic. Критики високо оцінили його анімацію, візуальний стиль, озвучення, сюжет, гумор, емоційну глибину та музику. Приголомшливий прийом аудиторії та глобальне домінування фільму підтверджується його високим рейтингом у 85% на Rotten Tomatoes. Він швидко піднявся до 1-го місця серед найпопулярніших фільмів на Netflix у всьому світі, домінуючи в топ-10 чартах у 93 країнах. Він зібрав понад 56 мільйонів переглядів.   

До факторів, що сприяли успіху, належать: оригінальність, висока якість виробництва, культурна релевантність та близькість персонажів. Фільм викликав значне залучення фанатів, які вимагають сиквелу, створюють фан-арт та діляться теоріями. Попри широке визнання, деякі критики відзначили, що сюжет розвивався надто швидко, що призвело до поверхневих стосунків між персонажами.   

Майбутнє "Мисливиць": чи буде продовження?

Хоча офіційного підтвердження сиквелу ще не було, співрежисери Меггі Канг та Кріс Аппельханс висловили "сильний інтерес до продовження історії". Канг зазначила, що вони "заклали так багато для потенційної передісторії" і що "залишилося багато питань без відповідей", зокрема передісторії Зої та Міри. Акторський склад, включаючи Джі-йонг Ю та Арден Чо, так само прагне повернутися. Кінцівка першого фільму залишила ключові елементи відкритими для продовження, зокрема напівдемонічну ідентичність Румі та невизначену долю Джіну. Приголомшлива реакція аудиторії та залучення фанатів чітко вказують на сильний попит на сиквел або навіть телесеріал.   

Висновок: більше, ніж просто мультфільм

"Кейпоп-мисливиці на демонів" — це яскрава, насичена подіями музична одіссея, яка переосмислила очікування щодо оригінального контенту в епоху потокового мовлення. Від рекордного балу на Rotten Tomatoes до саундтреку, що очолює чарти, та вірусних танцювальних челенджів, фільм закріпив своє місце як значний культурний феномен. Він доводить, що аудиторія прагне оригінальності та якості, і що анімація продовжує бути потужним засобом для різноманітних та універсально резонуючих наративів. Його успіх прокладає шлях для більш культурно насичених та інноваційних анімаційних проєктів у глобальному масштабі. Успіх фільму як "культурного амбасадора" , що знайомить корейську культуру зі світовою аудиторією через доступний англомовний формат , знаменує значну еволюцію в поширенні культурного контенту. Це справді "запекло весела та насичена діями K-Pop одіссея" , яка запам'ятається на роки вперед.   

Джерела

https://m.economictimes.com/news/international/australia/k-pop-demon-hunters-the-animated-film-taking-netflix-by-storm-with-music-and-demons/articleshow/122430601.cms

https://timesofindia.indiatimes.com/entertainment/k-pop/music/news/virtual-k-pop-groups-beat-real-idols-the-miracle-created-by-a-streaming-animation/articleshow/122408433.cms

https://timesofindia.indiatimes.com/web-series/news/korean/k-pop-demon-hunters-take-over-with-viral-soundtrack-and-global-streaming-success/articleshow/122505958.cms

https://timesofindia.indiatimes.com/web-series/news/korean/k-pop-demon-hunters-take-over-with-viral-soundtrack-and-global-streaming-success/articleshow/122505958.cms

Що очікує моду в цьому році?

Авторка: 

Марія Труш

  Модні тенденції завжди формувались на фоні подій у світі. Це можна вважати певною стабільністю в житті людей, тому до сих пір за модними домами та показами мод слідкує тисячі. Що, можливо, з’явиться як тематика та атрибутика та стане повсякденністю.

Релігія

   Це може бути одна з елементів та темою. Вона може з’явитись на фоні нестабільності у світі, як щось, що не змінювалось. До цього ще можна віднести теми містики та фольклору. Це повернення до давності та пошуку спокою в етномотивах. Наприклад, в Україні ширяться магазини, де продається одяг з українськими орнаментами.

Ретро

  Часто деякі речі зі старих часі повертаються та переосмислюються в сучасності. Довгий час в моді були 2000-і. Наразі можна прогнозувати повернення 1920-х та 60-х років, наприклад перлини та банти. Такий прогноз можна зробити на фоні появи стилю Old Money: довгі плаття, брендовані стримані прикраси. Зрозуміло що вірогідніше всього це буде стиль капіталістичної частини Європи та Америки цих років.

Еко

   З підвищенням питання підтримки природи та забрудненням, може війти стиль Еко, що передбачає натуральні тканини, такі як льон або бавовна, пастельні та неяскраві палітри. Це може допомогти, так як речі створені з природних матеріалів довше зберігаються, а неяскраві кольори дозволять і подальшому стилізувати наступні роки.

Місто

   Але також може бути стиль міста, так як більшість людей наразі живе містах. Це може бути зручні речі (сумки-рюкзак) та кольори, такі як електричний синій. Скоріш за все він буде виражатись в зручність та простоту, щоб можна було ходити по дому. 

АІ-реальність

   Це буде показано як життя людини з приходом штучного інтелекту. Наприклад, дизайнери можуть робити образи, спираючись на ШІ, що полегшує роботу, так можна прикинути, чи будуть декілька елементів виглядати органічно чи ні. Тому можливо, буде більше цікавих варіантів та ідей, так як у модного дому більше буде часу на реалізацію без створення макетів.

  Ці варіанти лише як варіанти майбутніх тем показів, це може бути і не створитись, тому залишається лише чекати нові колекції і розглядати їх.

Зміни клімату: до чого може призвести глобальне потепління

Авторка: 

Діна Митник

https://www.bbc.com/news/science-environment-2402177

   Танення  льодовиків, лісові пожежі по всьому світу, посухи, руйнування екосистем, підвищення рівня води в Світовому океані - все це наслідки діяльності людини. Минулий рік був найспекотнішим за всю історію спостережень. Глобальне потепління вже призвело до катастрофічних наслідків, зміни клімату є причиною багатьох катаклізмів, які відбулись останнім часом. Ба більше, якщо не вжити заходів якнайшвидше тенденція стрімкого потепління зберігатиметься, а світ опиниться на межі незворотніх змін.

   Ясна річ, що клімат планети змінювався протягом всього часу її існування. Але з початком індустріальної доби зміни клімату стали ще більш помітними та ще більш яскраво вираженими. Активна діяльність людини та розвиток технологій з часом призвів до забруднення атмосфери парниковими газами, які, відповідно, спричиняють парниковий ефект.

 Здебільшого накопичення парникових газів в атмосфері відбувається через спалювання викопного палива (нафти, природного газу тощо), але виробництво електроенергії, промислова діяльність та транспорт також є не менш важливими чинниками, що зумовлюють забруднення атмосфери. Парникові гази, як-от: CH4, CO2, H2O, O3  утримують енергію Сонця у вигляді тепла, що мала б випромінюватись назад у космос. Частину цієї енергії поглинає Земля, а інша її частина (та, що мала б повернутись у космос) затримується в атмосфері. 

  Таке явище називається парниковим ефектом. Він одночасно і спричиняє глобальне потепління, і так само забезпечує можливість існування життя на Землі, бо без парникового ефекту наша планета була б холодною і непридатною для життя. Проте сьогодні концентрація парникових газів настільки висока, що може зумовити потепління катастрофічних масштабів.

   Трохи статистики. На більшій частині планети середньорічна температура у 2024 році була вищою приблизно на 1С за показники попередніх років, а метеорологічна служба Великобританії повідомляє, що починаючи з 1980-х років кожне десятиліття було спекотнішим за попереднє. 

  “Щоб оцінити, наскільки незвичайним був 2024 рік для різних місць, річні температури з 1979 по 2024 рік порівняли та ранжували, виявивши рекордні значення приблизно на третині (32%) планети. Крім того, 2024 рік був найтеплішим для всіх континентальних регіонів, крім Австралазії та Антарктиди”, - пише Copernicus

   Підвищення середньої глобальної температури на декілька градусів може здаватись мізерним, проте насправді це досить високий показник, адже аби підвищити температуру усієї планети потрібна значна кількість енергії. Так, до прикладу, падіння температури на декілька градусів спричинило Малий льодовиковий період, а зниження температури на п’ять градусів стало причиною зледеніння всієї Європи.

  На сьогодні середньорічна глобальна температура зросла на 1,5 градуси з Цельсієм, та якщо цей показник зросте ще на 0,5 , в майбутньому це може призвести до змін, які буде неможливо виправити. 

  Але людство відчуває руйнівні наслідки зміни клімату вже тепер. 

   Перш за все танення льодовиків змінює наше довкілля. Кількість води у Світовому океані збільшується, а повені стають дедалі частішими. Танення льодів може становити загрозу як острівним країнам та прибережним зонам, так і ресурсам питної води. 

   Крім того тепліші океанічні води можуть викликати сильніші шторми та урагани. Ураган утворюється завдяки тому, що тепле вологе повітря підіймається з поверхні океану,  тоді починаються сильні вітри, а задля того, щоб ураган розвивався температура повітря має становити щонайменше 27 градусів. Що теплішою є океанська вода, то більше енергії матиме ураган, то швидшим він буде, то більших руйнувань завдасть. 

  Але окрім повеней та штормів сильне потепління призводить до тривалих посух, лісових пожеж, неврожаїв, сильних і руйнівних злив. Дощ випадатиме сильніше за великої кількості вологи, а більша кількість вологи зумовлена підвищенням температури: підвищення температури навіть на 1 градус за Цельсієм спричинить збільшення вологи, яку може утримувати атмосфера на 7%. 

  Очевидно, що потепління спричинятиме ще й посухи: за даними WWA ймовірність посух останніми роками збільшилась більш ніж в 100 разів. Довготривала спека витягує вологу з грунтів та рослинності, тим самим створюючи ідеальні умови для лісових пожеж. Підвищення температури збільшує ймовірність блискавок, що теж може слугувати причиною для виникнення лісових пожеж.

   Оскільки останнім часом погодні умови стають все екстремальнішими, а катаклізми частішають, сільське господарство теж опинилось у зоні ризику. Вирощувати худобу так само як і аграрні культури стало важче. Сильний ураган або посуха можуть знищити урожай за увесь сезон. Тому подекуди вже виникають серйозні труднощі з постачанням продовольства, що, ймовірно, призведе до підвищення цін. 

   Щодо біологічного різноманіття, то зміна клімату становить серйозну загрозу для деяких з видів, адже середовища існування, до яких види пристосовувались впродовж століть змінюються практично в нас на очах.    Окремий вплив глобальне потепління здійснює на здоров’я людини: все більш поширеними стають хвороби, які переносяться комахами. 

   До того ж кліматичні зміни спричинять економічні наслідки: прогнозується, що відсоток населення, яке живе за межею бідності зросте.

 Проте навіть якщо людство негайно припинить використовувати викопне паливо і концентрація парникових газів зменшиться вже сьогодні, це не зупинить глобальне потепління. Атмосфера досить довгий час утримує вуглекислий газ, тому людство відчуватиме на собі наслідки зміни клімату ще довгі роки. 

   Яких заходів ми можемо вжити аби скоротити викиди парникових газів якомога швидше? Перш за все варто ощадливо витрачати електроенергію - що менше електроенергії ми споживаємо, то менше вуглекислого газу внаслідок її виробництва потрапить в атмосферу. Скористайтесь громадським транспортом замість персонального авто - це також зменшить викид шкідливих газів в атмосферу, а за можливості краще віддати перевагу екологічно чистому транспорту, енергозберігаючим пристроям та лампочкам, також важливо сортувати сміття. Посадіть дерево, воно не лише прикрашатиме ваш двір, а й поглинатиме вуглекислий газ та виділятиме кисень. Усі ці заходи допоможуть кожному окремо  мінімізувати свій вуглецевий слід. 

   Неможливо подолати глобальне потепління без людей, які готові змінювати свої звички заради майбутнього планети.