Історія успіху «з нічого»: пропаганда чи натхнення

Авторка: Марія Лушпіган

   «В мене не було нічого, і я зміг відкрити власну справу», «З простака в знаменитість», «Перетворили долар на мільярди» і т. п. З появою, ЗМІ, телебачення і соціальних мереж ці фрази чують хоча б раз на день, і якщо на початку свого поширення вони викликали зацікавлення і натхнення, то зараз все частіше зустрічається протилежний ефект: більшість людей починають сумніватися в своїх можливостях і навіть бажаннях. Що це? Пік поширення синдрому самозванця? Чи коріння даної теми пішло з глибшого джерела ніж ми думаємо?

   Тема досить делікатна і водночас актуальна для сучасності. Та чи може бути таке, що копнувши глибше люди нарешті знайдуть те, чого НАСПРАВДІ хотіли досягти?...

   З кого почали писати історії підняття «з ями до гори»? З людей, які пройшли тернистий шлях важких обставин і невдач, перш ніж стати успішними та відомими. Доволі поширена думка, але наскільки вона правдиво описує ситуацію? Навіть якщо взяти кілька відомих та успішних персон.

   Джефф Безос — від гаража до найбільшого онлайн-ритейлера у світі. У 1994 році Безос залишив стабільну роботу на Wall Street, щоб заснувати інтернет-книгарню Amazon у своєму гаражі. Інвесторами стали родичі, які вірили в його ідею. Компанія швидко зросла, розширила асортимент і перетворилася на світового лідера онлайн-торгівлі, хмарних сервісів та інновацій. Сьогодні Amazon — одне з найвпливовіших підприємств світу, а Безос став одним з найбагатших людей планети.

   Ілон Маск — багаторазові невдачі перед космічним проривом. Маск пережив банкрутства, провали та невдалі запуски. У 2008 році SpaceX була на межі закриття після трьох невдалих запусків ракет. Він вклав останні гроші в четверту спробу — і вона вдалася. Цей запуск став поворотним пунктом, давши компанії шанс укласти контракт з NASA. Сьогодні SpaceX робить багаторазові ракети стандартом галузі, а Маск є символом технологічного прориву.

   І так, ми пробіглися по найвідоміших історіях, і як і більшість в цьому поспіху пропустили дрібні, проте важливі деталі, які кардинально змінюють їхнє сприйняття. Що саме? Схема успішного успіху? Чарівний маневр на перемогу? Можливо!

   Найбільша частина людей з таким підйомом в біографії живе в США та Європі. Звісно це відбувалося в часи, коли дійсно треба було працювати, проте інші особливі риси чи можливості грали свою роль (зв’язки, гроші, час). У кожного з них була своя мета і «своя» кількість ресурсів, які вони вже мали і не боялися використати, але проблема в тому, що «звідки» вони їх отримали…

   Той самий Джеф Безос отримав приблизно 300 000 доларів США (приблизно 750 тис. дол. на сьогодні) від батьків, як інвестицію в Amazon. На перший погляд це часткова співпраця з боку родини… Насправді тут подвійна заковика. По-перше, в 90-ті далеко не кожна американська родина могла так легко ризикувати крупними грошима, а переважно фінансово забезпечені особи. І, по-друге, дідусь самого Безоса (Лоуренс Престон «Поп» Гез), як виявилося, був директором Агентства Передових Дослідницьких Проєктів Міністерства Оборони (ARPA), яке і розробило Інтернет. Звісно це дало засновнику Amazon певні переваги в знаннях і освоєнні ще малопоширеної на той час мережі, чим він і скористався в розвитку своєї бізнес ідеї. Всього дві складові – крупний фінансовий вклад батьків і один із засновників світової павутини поруч – проте з їх додаванням це вже не здається історією «з нуля».

   Ілон Маск же отримував певну фінансову підтримку від батька. Коли син переїхав до Канади, підприємець та політик Еррол Маск допомагав фінансово як і для прожиття, так стартапу в бізнесі.

Звичайно є «справжні» представники даного шляху. Але якщо придивитися, то їх не так багато в порівнянні з тими, хто не здобував, а вже «мав» ресурс.

   Джек Ма, який народився у бідній сім’ї в Китаї. Йому роками відмовляли у роботі, університети не хотіли його брати, а бізнес-ідеї довго не вірили інвестори. Попри це, він створив Alibaba — компанію, яка стала світовим гігантом електронної комерції.

   Опра Вінфрі — шлях із бідності до глобального медіамагната. Опра народилася в бідній родині та пройшла через складні життєві обставини. Вона почала працювати на місцевому телебаченні, де швидко проявила свій талант. Згодом її «The Oprah Winfrey Show» став одним із найвпливовіших ток-шоу у світі. Опра створила власну продакшн-компанію, медіа-мережу та стала першою чорношкірою жінкою-мільярдеркою у США.

   Ну звісно, одне – дізнатися ці історії, а інше як ти їх сприйматимеш. Якщо коротко і в фразах, то у когось може виникнути думки на кшталт «Вони змогли і я зможу», «Чим я гірша?», «На початку до вершини вона була як я» і т. п., і це цілком логічно, адже наш мозок звик аналізувати різну інформацію, а в період «успішного успіху» ще й порівнювати з чимось більш знайомим, в тому числі – собою. Чи добре це? Для кого і як. Адже кожен сприймає інформацію по-своєму.

   На початку 2000-х, коли дана тема лише набирала обертів, в цьому бачили переважно кольори натхнення і можливостей. Люди переважно чули що треба «намагатися», або хоча б спробувати. Стежка до перемоги в якійсь справі не подавалася як «ціль життя» чи «всім необхідне», а швидше «варіант». Навіть герої цих подій казали, що шлях до успіху у кожного свій і якщо віриш, то варто спробувати і вірити.

   Проте час йде і через років 15 почали поширювати ідею успіху в «максимальній швидкості» за будь-яких умов та сприймати ці історії як приклад подібних досягнень. Їх почали сприймати не як «можливий приклад», а як «чарівну інструкцію» та «токсичну мотивацію», особливо серед людей, які хочуть «багато та швидше».

   Цей психологічний фокус почали використовувати не лише для створення бізнесу, а й досягнення будь-якої мети. Проблема в тому, що на певну аудиторію почали робити різну подачу, через що першоджерело проходить фільтрацію і ми отримуємо або «досягни цього будь-якою ціною», або «ти вже досяг гарних результатів» – в обох випадках людина сучасна людина може зіткнутися з питанням «Це справді те, чого я хочу?». Після такого, не дивно, що більше половини людей нашого часу працюють не за спеціальністю. І роль у виборі тут грає не лише «історія успішної персони», але вплив соціуму, часовий період, оточення і навколишні обставини. Ти можеш побачити в молодому Стіві Джобсі себе нинішнього та ризикнути, проте не забувай що, по-перше він жив в іншій країні та інший час. По-друге, його сфера – комп’ютери, де тоді майже не було конкуренції, на відміну від сьогодення. Інакше можна значний період свого життя витратити на те, щоб здобути схожі навички і стати професіоналом, а потім зрозуміти – це «не моє». Що тоді? Власна справа чи найми?

   Як раз через те, що сьогодні набагато легше розпочати власну справу в багатьох сферах – люди йдуть на цей ризик, але про можливість провалу мало хто говорить і здогадується. Там де, здавалося, майже нічого окрім таланту і наполегливості не треба, потребують гроші, зв’язки, знання і т. д. Річ не лише про бізнес, а й омріяну посаду чи місце в соціумі. До таких підводних каменів готові не всі, тому люди або йдуть в нову сферу, або туди де зможуть використати вже наявний досвід, і зазвичай це особа як стала тим, ким в них не вийшло, а завдяки чужим вмінням вона зможе рухатися швидше з меншими витратами власних ресурсів. Ось і маємо: хтось залишає посаду і з досвідом йде у власну справу, а інший після власного провалу йде за шматком хліба до «переможця».

   Рівень важливості чи навіть шкоди цієї теми оцінити складно, адже сьогоднішній світ досить динамічний, і не відомо яка точка зору буде переважати вже завтра. Дана проблема лише підкреслює важливість власного вибору і що в кожній гарній картинці можуть загубити важливі деталі, що понесе може і непомітні, але вагомі наслідки.

   Зрештою, можна сказати, що кожен має СВІЙ шлях – хтось в свої 25 років почне свій бізнес і розвиватиме зв’язки, а інший закінчить університет і ще буде думати на яку професію йому податися, а третій взагалі тільки зараз зрозумів чого він хоче в цьому житті. Про який би «необхідний рівень досягнень» нам не кричали нам ці історії та суспільство, вибір завжди за тобою, бо неможливо, а головне – страшно пережити чужу історію. Давайте будувати свою – унікальну, нову, надихаючу, а головне СВОЮ!

Грамотність у медіа: як правильно споживати інформацію

 Авторка:

Діана Гайдук

Медіаграмотність як необхідна навичка, або чому важливо вміти перевіряти інформацію.

   Сучасна людина ледь не щодня споживає інформацію. Ми дізнаємося про щось із соцмереж, радіо, телебачення, газет. Але мало хто перевіряє джерела цієї інформації та аналізує її на наявність маніпулятивних прийомів. Саме медіаграмотність вчить нас, як безпечно жити в світі інформації.

   Медіаграмотність — це вміння критично сприймати, аналізувати, оцінювати та створювати інформацію в різних медіаформах, аби безпечно та ефективно взаємодіяти в інформаційному просторі.

Як правильно споживати інформацію:

- Правильно підібрати джерела, з яких будемо дізнаватися новини. Для того, аби бути переконаними в точності та достовірності інформації, необхідно мати хоча б два надійних джерела. 

- Усю інформацію, яку дізнаєтесь, перевіряйте у надійних джерелах. Якщо Ви почули чи прочитали важливу новину, та не побачили її на сайті хоча б одного медіа із тих, які ви обрали для користування з  списку перевірених медіаресурсів, які заслуговують довіри, то, скоріш за все, ця інформація є неправдивою.

-  Мисліть критично. Усю інформацію, яку споживаєте, аналізуйте на ймовірність маніпулятивних впливів. Дуже часто в Інтернеті з'являються кричущі заголовки, здебільшого на політичні теми, метою яких є дискримінація органів влади та демотивація суспільних настроїв. Якщо прочитали заголовок, який викликав у Вас дуже сильні негативні емоції, то існує велика ймовірність, що він вводить Вас у оману.

   У червні минулого року Асоціація інноваційної та цифрової освіти та Детектор медіа, за сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України і Національного демократичного інституту розробили інноваційний інструмент «Калькулятор фейків». Він дозволяє швидко з'ясувати, правдива новина чи фейкова.

https://www.fakecheck.in.ua/

   Сучасний інформаційний простір щодня зростає у своїх масштабах. Разом з ним зростає і кількість фейків, тож потрібно розвивати свої навички критичного сприйняття інформації. Вже зовсім скоро, з 24 по 30 жовтня у всьому світі проходитиме Глобальний тиждень медіаграмотності. В цей період багато інформаційних ресурсів проводять тести на визначення рівня медіаграмотності та ділять корисними порадами для його покращення, тож це чудова можливість покращити свої знання у сфері.

Як війна вплинула на рівень безробіття в Україні?

Авторка:

Вікторія Вакіна

 Трудова криза є однією з ключових соціально-економічних проблем, яка загострилась після 24 лютого 2022 року, через політичні та соціальні чинники, зокрема війну, нестабільність трудової сфери та міграції населення. Стагнація ринку праці призводить до скорочення обсягів виробництва, зниження внутрішнього валового продукту та мінімальне надходження податків до бюджету, як наслідок, це призводить до того, що держава обмежує свої можливості фінансування соціальних програм, освіти, медицини та оборони країни. Згідно з даними CES, у листопаді 2024 року, рівень безробіття досяг 15,1%. 

  Війна спричинила значні зміни, що ускладнили розвиток економіки, причиною яких є руйнування інфраструктури, закриття підприємств, міграцію за кордон та внутрішнє переміщення населення. Пошкодження промислових об’єктів і транспортної інфраструктури призвело до проблем з постачанням товарів та зупинки виробництва. Водночас закриття підприємств обмежило можливості зайнятості у населення, а міграція кваліфікованих працівників, призвела до дефіциту трудового потенціалу. Основною проблемою у працевлаштуванні внутрішньо переміщених осіб є конкуренція на локальних ринках праці.

Як це впливає на громадян?

  Втрата роботи завдає потужного удару по населенню, оскільки в першу чергу негативно впливає на фінансову стабільність, якість життя та емоційний стан людей. Відсутність регулярного доходу, змушує населення обмежувати себе у базових потребах, таких як: харчування, освіта та медичні послуги, як наслідок такі громадяни потребують державної підтримки у вигляді соціальних виплат і гуманітарної допомоги.  Безробіття є серйозним патогенним фактором, який підвищує рівень депресії, тривожності та емоційної нестабільності. Ключовим фактором є те, що тривала незайнятість спричиняє зниження мотивації до дій та самооцінки. 

  Крім того, трудова криза посилює соціальну нерівність, оскільки громадяни, які мають можливість працювати дистанційно, здатні забезпечити собі стабільність, тоді як особи, професія яких передбачає фізичну активність стикаються з обмеженими можливостями працевлаштування. Що стосується внутрішньо переміщених осіб та людей з інвалідністю, то ця категорія знаходиться в  складніших умовах, оскільки мають ще меншу можливість працевлаштування порівняно з іншими контингентом.  Як наслідок, виникає розрив між різними категоріями груп, що призводить до посилення бідності та соціальної ізоляції вразливих верств населення.

  Державне врегулювання ситуації з вразливими групами населення

Міністерство економіки України  створила флагманський проєкт «Робота без бар’єрів», який передбачає низку заходів для інтеграції на ринок праці осіб з інвалідністю, молоді без досвіду та ВПО. Одним із ключових завдань є надання мікрогрантів для започаткування або розвитку власного бізнесу в межах урядового проєкту «єРобота». До того ж роботодавцям надається компенсація фактичних витрат на облаштування робочих місць для працівників з інвалідністю та часткове відшкодування заробітної плати за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.  Окрім цього, особливо важливим для молоді є видача ваучерів на навчання для підвищення кваліфікації або здобуття освіти, ці заходи реалізуються Державною службою зайнятості.

  Згідно з офіційними даними НБУ за 2-й квартал 2024 року, рівень безробіття залишається високим, але спостерігається поступове зменшення. Прогнозується, що у 2025-2026 роках рівень незайнятості скоротиться до 10-12%. 

Події, що не мають кінця

Авторка:

Євгенія Буряк

  Мені інколи здається, що я проживаю два паралельних життя.
  Перше складається з сліз, ненависті, страху, безсилля, тривожності. Люди в полоні, військові з інвалідністю, зґвалтовані жінки, вбиті діти, покинуті бабусі, поранені тварини. Я їду в маршрутці, поруч сидить військовий з тремтячими руками і безнадійно каже чоловіку: «Я не хочу більше жити. З війною, мені здається, я постарів одразу на 50 років. Я просто не хочу жити. Навіщо я тут?!»

 Памʼятаю, працювала в дитячому комплексі влітку, і кожні вихідні до мене приходила бабуся з двома онуками — прекрасна дівчинка та хлопчик із великими очима. Їм по два з половиною роки, але хлопчик не говорить. Він не говорить, бо вони виїжджали з Ірпеня, коли обстрілювали машини з цивільними, коли за вікном лунали вибухи, на вулиці кричали люди, і місто було окуповане. Бабуся розповідала, що хлопчик довго кричав, а потім просто замовк. Він замовк і більше не говорив. Як це може не розбивати серце?

  Потім на машині я проїжджаю молодих дівчат, жінок, які стоять вздовж дороги з плакатами: «Поверніть азовців». Чи живі вони? Чи побачать ті полонені колись рідних? Як вони?

 Як українці переживають полон, смерть своїх синів, братів, дітей, жінок? Як переживаю я? Що твориться всередині мене?

  Нічні тривоги, вибухи — я відчуваю, що мене нічого не захистить, бо це непередбачувано. Голосні звуки, машини, крики — це все змушує моє серце стискатись. Скільки ще?

  Інколи відчуваю надто багато, але переважає безвихідь. Мені хочеться щось зробити, щось значуще, те, що зупинить війну, поверне військових додому, вилікує всіх. Але я не можу, і мене це злить. Хочеться плакати, кричати, а потім забитись кудись і тихенько сидіти. Просто замовкнути і нічого не відчувати, як той хлопчик із великими очима. Я тримаюсь, але мені так страшно. Страшно від того, що війна може тривати ще не один рік, що ще купу наших людей загине. Інші будуть зґвалтовані. Знущання, катування, голод, смерть, кров — це не просто слова з поганого словника. Це те, що переживають наші люди. А скільки ми ще не знаємо? Скільки правди ще залишається прихованою?

  Страшно, що одного дня мені зателефонує брат чи тато і скаже, що йде на війну. Куди я без сімʼї? Страшно, що одного дня шахед не пролетить мимо. А якщо війна дійде сюди? Якщо в мене не буде рідної землі? Зникне мова, знищать культуру?

 Звичайно, це все лиш мої переживання, але кожне з них виправдане. Чи не так?

  Друге моє життя — це ілюзія. Це життя, яке могло би бути в мене, якби цієї війни ніколи не було.

  Це шматочок нормальності. Я ходжу на концерти, в торгові центри, парки, заклади, зустрічаюсь із дівчатами в пабах, пʼю пиво, співаю караоке. Але мене наздоганяє думка: чи правильно то все? Чи не зраджую я наших людей, що зараз воюють, цими розвагами? Це на часі? Наскільки егоїстично хотіти чогось звичайного?

  У мене є це відчуття провини. І я щиро це знаю, як правильно. Я боюсь, що без цього я зламаюсь. Це та перезавантаження, яке допомагає триматись.

  Того, що МОГЛО БИ БУТИ, НЕ БУДЕ. Це факт. У мене ніколи не буде іншого життя. Іншої молодості, коли війна закінчиться. У мене не буде можливості знов пережити ці 19 років. Так наскільки ж егоїстично хотіти мирного життя?

 Ці 1000 днів повномасштабного вторгнення і 3925 днів російсько-української війни викарбувані в нашому житті. Ми не забудемо. Навіть не так — це забороняється забувати.

 Але краще налаштовуватись на підтримку. Підтримуйте в першу чергу себе, свій емоційний стан, своїх близьких та знайомих. Будьте добріші, щиріші. Війна нас має обʼєднувати, бо це наша спільна битва. Слава Україні! Героям слава!

Підтримка у важкі часи: Європейський Союз допомагає гуманітарним галузям України

  3-4 грудня 2024 року відбувся престур до Полтави, с. Абазівки та м. Решетилівки (Полтавська обл.), організований в межах Всеукраїнської комунікаційної кампанії «Разом навчаємося і зростаємо. ЄС та Україна творять спільне європейське майбутнє».

  В престурі взяли участь в. о. Голови Представництва ЄС в Україні Ремі Дюфло, Голова Регіонального центру Східної Європи Європейського інвестиційного банку Крістіна Мікулова, представники ПРООН. Учасники відвідали, що були створені, відновлені або модернізовані в межах профільних проектів та програм ЄС.   
  Полтавщина була обрана як один з кращих і масштабних регіональних прикладів демонстрації конкретних результатів потужної та системної підтримки Євросоюзом  освіти та молодіжної сфери, сталість проектів ЄС, започаткованих до початку бойових дій, їх розширення та масштабування попри воєнний час і інформування про нові можливості для навчання й розвитку.
  Протягом престуру було відвідано сім різнопланових локацій. Також в цей час в одному зі скверів Полтави була проведена виставка про комунікаційну кампанію ЄС.
  Перша зустріч в рамках туру пройшла в Молодіжному просторі, створеному 4 березня 2024 року на базі Центра культури та дозвілля Полтави, що веде свою історію з Полтавського міського Будинку культури, заснованого 1957 року. Ініціатива створення центру виникла на молодіжному Ідеятоні «#Solve_IT» за підтримки ЄС та ПРООН. Раніше тут був зал засідань, а зараз, як зазначила координатор Молодіжного простору Олена Стрілець, «живе приміщення і це тішить». З моменту відкриття у Просторі вже відбулось більше 100 різнопланових заходів. Їх відвідають понад 200 учасників в місяць. Простір функціонує у форматі вільного доступу – при потребі провести захід треба лише обрати бажаний час і заповнити відповідну гул-форму. Представники молоді, що були присутні на зустрічі, зазначили, що у Просторі наразі створюється основа всіх молодіжних проектів у місті.                                                           Аналітик із залучення молоді ПРООН Дмитро Томенко наголосив про важливість функціонування Простору – «щоб молодіжні організації в регіоні не померли». ПРООН надала допомогу в облаштуванні приміщення центру меблями та обладнанням на суму 4000 доларів США. 300 тисяч гривень на ремонт приміщення було виділено з державного бюджету області. 
  Наступною локацією туру став університет «Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка». На електронному табло фасаду центрального історичного корпусу університету був висвітлений напис «Вітаємо представників ЄС та ЄІБ!». Університет є одним з обраних закладів вищої освіти в рамках 1 фази проекту ЄІБ «Вища освіта України» (UHE), спрямованого на енергоефективну модернізацію будівель (роботи вже ведуться з 2023 року і частково завершені) за підтримки Європейського інвестиційного банку, а також має 4 модулі напряму «Жана Моне», впроваджені в навчальний процес, та низку студентів/викладачів, які брали участь у програмах «Еразмус+». Учасники престуру мали змогу оглянути енергомодернізацію перших двох будівель: навчального корпусу та гуртожитку. Товщинна утеплення стін склала 15 сантиметрів, і до 4 метрів вглиб фундаменту. Крім огляду об’єктів відбулась зустріч з керівництвом і студентами університету, які скористалися підтримкою ЄС. Заступник Полтавської ОВА зазначив, що «у нас надзвичайно великі освітні втрати», тому підтримка ЄС вищої школи України і участь студентів у європейських освітніх програмах є надважливою. Ректор університету Володимир Онищенко вручив подяку від університету в. о. Голови Представництва ЄС в Україні Ремі Дюфло.
  Після відвідин університету в конференц-залі «Прем’єр Готель Палаццо» відбулась зустріч з колективом і студентами двічі релокованого Луганського університету та з представниками євроклубів «Petroleum Hub» та «New Star». Євроклуб – це неформальне об’єднання молоді на чолі з координатором, метою якого є вивчення та поширення європейських цінностей під час різноманітних позакласних заходів. Він допомагає дізнатися більше про ЄС та процес європейської інтеграції в Україні. Загалом в Україні понад 400 євроклубів. Євроклуб «Petroleum Hub» був створений у січні 2022 року на базі Коледжу нафти і газу університету «Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка». Євроклуб «New Star» створений на початку 2024 року на базі кафедри міжнародних економічних відносин та туризму університету «Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка».
  4 грудня розпочався з зустрічі з учнями та педагогами у ЗОШ села Абазівка Полтавської області, підтримуваної проектом  ЄС «eTwinning» – програми, що започаткована у 2005 році як платформа для спільноти освітян та розвитку співпраці у сфері освіти. По програмі «eTwinning» в Полтавській області зареєстровано 71 навчальний заклад. Школа нараховує 130 учнів і 17 вчителів, має дев’ять класів І-ІІІ ступенів, проте немає власної спортзали, і в холодну пору року діти займаються в коридорі. Відбулась зустріч з «eTwinners» (вчителями) та учнями 3 класу. Діти презентували власні проекти, які отримали європейські нагороди в рамках програми «eTwinning»: комунікацію з учнями турецьких шкіл, екологічне виховання та навіть святкування Хелловіна. Отримавши подарунки від прес-аташе представництва ЄС Ніколо Гаспаріні, зі свого боку діти також не залишили без подарунків жодного учасника туру, подарувавши власноруч зроблених янголів з побажаннями.
  Після того відбувся переїзд до міста Решетилівка Полтавської області.
Першим об’єктом відвідин у Решетилівці став спортивно-реабілітаційний комплекс «Колос» для молоді з інвалідністю, реконструйованому за підтримки ЄС в партнерстві з ЄІБ та за технічної підтримки ПРООН. В «Колосі» також тренуються члени 4 національних збірних України з паралімпійських та дефлімпійських видів спорту, що постійно займають призові місця, зокрема з карате та волейболу сидячі, т. т. адаптивні спортсмени. Учасники туру мали змогу оглянути власне реконструйований СК (роботи профінансовано кредиту ЄІБ у розмірі 930000 євро та співфінансуванню 220000 євро від Полтавської області), гуртожиток для спортсменів (45 мільйонів гривень) та початок 2 черги реконструкції СК «Колос» – стадіон (майже 93 мільйонів гривень). Для учасників туру відбулись показові відпрацювання до Чемпіонату світу з карате.
  Фінальною інституцією у рамках туру став Решетилівський професійний аграрний ліцей ім. І. Г. Боровенського. Ліцей веде свою історію з 1985 року, і створений на базі СПТУ № 52. У ліцеї навчається 510 учнів і працює 51 педагог. Ліцей отримує допомогу через програму ЄС «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України». В межах цієї програми ліцей отримав комбайн, 2 трактори "Changfa", автобус, 3 вантажівки, 3 жатки, 2 сівалки та іншу сільськогосподарську техніку (загалом 15 одиниць) на загальну суму 800000 євро. Як зазначила директор ліцею Ніла Спільна, завдяки цій техніці вперше з 1990 року у ліцеї відбувся конкурсний відбір на спеціальність «Тракторист». Учасники престуру переїхали на учбову площадку ліцею, що має автобазу з майстернями і 41 гектар власних учбових земель (з них зокрема 2 гектари саду), де мали змогу оглянути вище перелічену техніку а також сучасний агродрон.
 Завершився престур неформальним відвідуванням Державної установи «Всеукраїнський центр вишивки та килимарства» Міністерстві культури України. Директор Центру, Заслужений майстер народної творчості України Надія Вакуленко провела для учасників туру екскурсію центром і зазначила, що Решетилівка є світовим центром унікальної вишивки «білим по білому», що подано на нематеріальну Спадщину ЮНЕСКО. 
 Редакція висловлює подяку медіаексперту комунікаційної кампанії Тетяні Вороніній та команді «CEU4U» за сприяння і допомогу участі в престурі. 
 Фото – Представництво Європейського Союзу в Україні.

Покоління Z і Альфа: нові цінності, ставлення до роботи та суспільства

Авторка: Олександра Мельниченко

  Сучасний світ швидко змінюється, а разом із ним і погляди молодих поколінь. Покоління Z (народжені між 1997 і 2012 роками) та Альфа (з 2013 року і далі) формують нові цінності та підходи до життя, роботи й суспільних стосунків. Вони виросли в умовах технологічного прогресу, глобалізації та соціальних змін, що вплинуло на їхній світогляд і поведінку.  

Цінності поколінь Z та Альфа 

  Молоді люди прагнуть брати участь у зміні світу на краще. Для покоління Z важливі теми сталого розвитку, прав людини та соціальної справедливості. Вони активно підтримують екологічні ініціативи, благодійність і волонтерські проєкти. 

  Покоління Альфа, виховане в середовищі зростаючої уваги до глобальних проблем, демонструє ще більшу зацікавленість в інноваційних рішеннях для сталого майбутнього. Екоактивізм стає для них невід'ємною частиною ідентичності.

Ставлення до роботи 

  Для покоління Z робота — це не просто заробіток, а частина їхнього життя, яка має бути гармонійно інтегрована з особистими інтересами та відпочинком. Вони цінують гнучкий графік, віддалену роботу та можливість професійного зростання. 

  Покоління Альфа, яке зараз лише вступає на ринок праці, виростає з розумінням, що робота може бути інтегрована з технологіями, автоматизацією та творчими підходами. Вони будуть віддавати перевагу сферам, де можна поєднувати власні захоплення з продуктивністю. 

Ставлення до суспільства 

  Для покоління Z толерантність і різноманітність є основними цінностями. Вони відкидають дискримінацію за будь-якими ознаками, підтримують гендерну рівність та захист прав меншин. 

  Альфа, виховане в цьому контексті, ще більше заглиблюється в ідею глобальної спільноти. Вони зростають із переконанням, що будь-які бар’єри між людьми мають бути усунуті. 

  Молодь хоче бути залученою до соціальних змін. Вони використовують соціальні мережі для просування своїх ідей, організації акцій та взаємодії з однодумцями. 

  Покоління Z і Альфа привносять у світ нові ідеї та цінності, які змінюють традиційні підходи до роботи, суспільства й технологій. Вони прагнуть гармонійного поєднання індивідуальних потреб із глобальними цілями, ставлячи на перше місце соціальну відповідальність, інновації та стійкий розвиток. 

Як сприяти покращенню “здоров’я” планети?

Авторка: Аріна
Ілларіонова

  Зараз у всіх на слуху екологічні проблеми. На кожній соціальній платформі можна знайти велику кількість інформації про стан природи. Нищівні процеси, які запустила людина призводить до руйнації флори та фауни тощо. Тому ми пропонуємо почати боротьбу з забруднення навколишнього середовища. Боротьба зі сміттям те, що потребує природа.

  Як же ми впливаємо на світ?

  В середньому Україна генерує 16 мільйонів тонн твердих побутових відходів. І лише 3 відсотки цих відходів переробляється, а інше залишається в природі. Через це нараховується  33 тисячі неконтрольованих та незаконних звалищ по всій Україні.

 Зараз в Україні  працює 34 сортувальні лінії у 28 населених пунктах, а також у 17 населених пунктах активно будуються сортувальні комплекси.

В той час як в Європі показник сортування сміття від 30% до 60%, в Україні показник становить лише 5-10%.

 То ж що потрібно робити, аби покращити ситуацію?

 Можна скористатися послугами Ecola. Це технологічний стартап в сортуванні та перероблюванню сміття. Вам не потрібно сортувати сміття. Лише ознайомитися як підготувати сировину, скласти її в один пакет, привезти сміття на станцію чи викликати Еколера за своєю адресою. 

 Вони відсортовують сировину відповідно до вимог переробників, спресують у тюки по 200-400 кг і передають на переробні підприємства. Ваша сировина буде використана для виробництва напівфабрикатів або нових товарів. 

  І все це в межах Київської області.

Окрім цього можна самостійно розподіляти сировину за різними типами й відносити в контейнери для роздільного збору. Важливим є вивіз небезпечних відходів (батарейки. Лампи, ліки тощо) в спеціальні пункти приймання.

Не нехтуйте природою, станьте її захисником.

Урядовість і регулювання поведінки: оздоровчі програми, екологічні ініціативи та освітні стандарти як інструменти влади

Авторка:

Анастасія Кириченко

Мішель Фуко

 Однією з цікавих тем на сьогодні є «оздоровчі плани» для працівників.  Зараз багато університетів і підприємств наполягають на  таких планах,  для тих працівників, які мають нездорову поведінку, таку як куріння та надмірна вага. В даній статті ми будемо розглядати звичайні речі за допомогою концепції Фуко.

 Заклади, які пропонують  «оздоровчі» програми, звичайно, можна розглядати як прояв концепції «уряду» Фуко, тому влада керує поведінкою населення за допомогою різних засобів, таких як: норми, закони, різні практики та дискурси.

 У цьому випадку урядові установи, університети та інші структури за допомогою державних стратегій регулюють поведінку робітників, службовців, тим самим мотивуючи їх прагнути до кращого, вести здоровий спосіб життя, за допомогою санкцій чи економічних стимулів.

  Як ви розумієте, владу мають не тільки державні установи, а й приватні корпорації та організації.

 Розглянемо інші приклади державної влади. Почну зі сфери охорони здоров’я, це обов’язкові програми вакцинації, це чудовий приклад влади, тут влада використовує свої повноваження, ресурси, щоб контролювати та керувати суспільством. Такі щеплення від туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, вітряної віспи, кору. У результаті держава регулює поведінку суспільства в інтересах здоров'я населення.

 До такого прикладу можу віднести і економічні заходи по боротьбі зі зміною клімату, адже, як ми всі знаємо, нашу ситуацію з кліматом і екологією важко назвати хорошою, тому держава теж регулює це питання. Наприклад, ви могли чути про податок на викиди вуглецю, це також приклад уряду, і така міра спрямована на зміну поведінки суспільства, зміну їхнього ставлення до навколишнього середовища. Ця інформація може проявлятися через освітні програми, пропаганду чи санкції. У яких країнах/регіонах діє податок на вуглець? Швеція, де податок вважається найбільшим у всьому світі, Канада, Велика Британія, Нова Зеландія, Південна Корея.

 І ще є освітні реформи та стандарти, як у школі, так і в університеті, у всіх навчальних підрозділах. Наприклад, навчальні програми, посібники, система оцінювання. Крім того, в школі або університеті є свої правила, які також впроваджуються, за типом «статуту». Це все спрямовано на те, щоб упорядкувати освітній процес, якісно відбілити процес, особливо на формування в людини певних цінностей, щоб у майбутньому мати певні навички і стандарти як громадянина.

  Висновок такий, що всі приклади показують нам, як державні/неурядові організації мають різні стратегії, системи управління та регулювання суспільства для управління мисленням і поведінкою для конкретних цілей.

Література:

Foucault, M. (1991). Governmentality. In G. Burchell, C. Gordon & P. Miller (Eds.), The Foucault Effect: Studies in Governmentality (pp. 87-104). University of Chicago Press.

Dean, M. (2010). Governmentality: Power and Rule in Modern Society (2nd ed.). SAGE Publications.

Rose, N. (1999). Powers of Freedom: Reframing Political Thought. Cambridge University Press.

Обʼєднана теорія керування враженнями Гофмана та теорія Бурдьє про звички та лінгвістичні ринки

Авторка: Анастасія Кириченко

Ервін Гоффман

  

  

  Розпочну з Гофмана, точніше з його ідей у ​​теорії враження. Усі наступні назви в його уявленнях метафоричні, таке як: «Життя як театр», що ж він мав на увазі? 

  В першу чергу мова піде про соціальну взаємодію, він вважає, що люди в повсякденному житті грають ролі, абсолютно різні ролі, як актори на сцені, але що і навіщо їм це потрібно? Справити певне враження на оточуючих; поведінка людей ділиться на дві частини.

- Фронтал – це те, що ми хочемо показати людям, щоб справити враження.

- Бек-стейдж– це дійсна поведінка, яка є поза очами глядачів. 

  Для прикладу візьмемо офіціанта:

  Фронтал- офіціант уважний, ввічливий, носить певний костюм і реквізит, біла/чорна сорочка, фартух, має зошит для прийняття замовлення, по ставленню видно, що він уважний до клієнтів, запитує про вподобання, алергію, щось радить, і все це відбувається в залі, де є глядачі, він створює позитивне враження на клієнтів, колег, і навіть, можливо, на керівництво. 

  За лаштунками, тобто бек-стейдж – тут офіціант може розслабитися, поводитися менш офіційно, обговорити з колегами плани на вихідні, зняти фартух, можуть бути наявні особисті речі, навіть тон, тембр голосу може змінитись, наприклад, якщо його дратує клієнт та поділитися цим випадком  із колегами.

  Якщо у нас «життя як театр/фронт і за лаштунками(бек-стейдж)», то у нас є і реквізит, і сценічні декорації, це можуть бути наші аксесуари, одяг, манери. Наприклад, мій друг юрист, завжди носить класику, виглядає дуже стильно, і це відразу справляє враження, позитивне, раніше я часто одягалася в класику, завжди приділяла велику увагу зовнішньому вигляду, але з часом все змінилося, я все одно виглядаю добре і акуратно, і речі стильно підібрані, але це більше повсякденний або спортивний стиль, бо в мене немає мети привернути увагу сторонніх. Я вважаю, що така ситуація може статись коли фокус спрямовується на інші речі, наприклад:

саморозвиток, роботу, хоббі.

  Також в уявленнях Гофмана є момент про контроль над враженнями, наприклад, людина, яка прийшла на співбесіду, завчасно готувалась до цього, робила все щоб уникнути неприємної ситуації, яка може зіпсувати враження про неї, вже знає яких тем необхідно уникати. Завдяки цьому індивідум контролює ситуацію і враження іншої людини про нього.

  До речі, Гофман працював у галузі мікросоціології та символічного інтеракціонізму, саме він допомагає зрозуміти, як взаємодії та ролі формують нашу поведінку та самосприйняття, а ще було таке поняття, як «мікросоціальні взаємодії» маленькі, повсякденні соціальні взаємодії між індивідами, зазвичай вони відбуваються або в маленьких дітей, або між двома людьми: міміка, розмови, однакові жести.

П'єр Бурдьє

  Давайте тепер поговоримо про Бурдьє, зразу уточню що спільного зі словом «враження» в нього немає нічого, але є питання соціальної взаємодії та самопрезентації, а тут ми попрацюємо з поняттями «габітус/капітал/поля».

Gabitus: це схильності, які визначають, як людина розуміє, сприймає світ, як вона його бачить, інтерпретує, взаємодіє, всі ці процеси формуються через соціалізацію.

Капітал: у Бурдьє існує 4 типи капіталу: економічний, який, звичайно, говорить сам за себе, це фінансові ресурси; культурний – це освіта, знання, наука; соціальний — це мережа соціальних зв’язків, спілкування, стосунків; символічний — про престиж, визнання, честь, які можна отримати лише через інші капітали.

Поля: це соціальний простір, у якому існують агенти, які мають різні типи капіталу, взаємодіють і борються за ресурси та перевагу.

Наприклад, сфери можуть бути політичні, культурні, освітні, абсолютно різні.

Інший момент, це — мовний капітал, що це? Це набір мовних умінь і навичок, які є дуже цінними, оскільки їх можна використовувати для досягнення цілей. Цей капітал включає такі аспекти, як: володіння мовою, рівень граматики, словниковий запас, вимова та акцент, важливі риторичні навички, оскільки це вміння переконувати, аргументувати, ефективно спілкуватися, пояснювати свою точку зору та думку.

Давайте перейдемо до найважливішого питання: інерції, теорії управління враженнями Гофмана з теорією звичок і мовних ринків Бурдьє.

Навіщо це робити?

  Моя думка така, що завдяки такій інтеграції ми можемо мати глибоке розуміння того, як соціальні структури та індивідуальні дії взаємодіють під час процесу самопрезентації.

  Я спробую поєднати такі теорії та концепції: управління враженнями- габітус-лінгвістичний капітал лінгвістичний ринок.

Ситуація: працівник повинен через місяць представити презентацію певної роботи перед колегами та начальством.

Підготовка презентації проходить через: звикання (розуміння, відповідальності за роботу) - управління враженнями (вибір відповідного одягу, мовленнєва репетиція) - мовний капітал (використання своїх мовних навичок, формування грамотного мовлення.

Проведення: gabitus (впевненість, походить від соціалізації) - управління враженнями (вербальні/невербальні жести) - лінгвістичний ринок (враховувати вимоги та норми).

Результат: звичка + лінгвістичний капітал = вдала презентація, контроль вражень, що сприяє впізнаваності та кар'єрному просуванню.

  Підсумовуючи, можу сказати, що така інтеграція дає зрозуміти внутрішні схильності, як вони впливають на самопрезентацію, як, поєднуючи звичку, лінгвістичний капітал може бути успішним.

Література:

Goffman, Erving. The Presentation of Self in Everyday Life. New York: Anchor Books, 1959.

Bourdieu, Pierre. Distinction: A Social Critique of the Judgement of Taste.

London: Routledge, 1984.

Bourdieu, Pierre. Language and Symbolic Power. Cambridge: Harvard University Press, 1991.

Schwartz, Barry. Goffman’s Dramaturgical Sociology: Personal Sales and Impression Management. Journal of Personality and Social Psychology

Авторка: Анастасія Кириченко

Соціологія як ключ до розуміння суспільства: від теорії до реальних викликів сучасної України

Авторка: Вікторія Пятницька

  Як студентка соціології, я б сказала, що соціологія - це соціальна наука зі сфери гуманітарних наук, яка досліджує людину та суспільство загалом - його ядро, його початок, передумови, соціальні явища, з якими ми стикаємось у повсякденному житті. Це дослідження, яке складається з соціальних інститутів і соціальних відносин, які взаємопов’язані та є частинами одного механізму, тобто всього світового суспільства.

  Соціологи наполегливо працюють роками, вивчаючи та з’ясовуючи, що відбувається з якої причини, які впливи та наслідки конкретного явища. Соціологія вивчає, як різні аспекти життя, такі як культурні норми, родина, з якої ми походимо, економіка, традиції, релігія, стать, місце проживання, навчання, професія, навколишнє середовище тощо, впливають і формують наше повсякденне життя та як вони впливають на нашу поведінку та прийняття рішень . Соціологи визначають конкретні феномени в суспільстві, які вони хочуть вивчати, потім вони визначають цілі, завдання, основні питання дослідження та висувають гіпотези. Для збору та аналізу необхідних даних використовуються якісні та кількісні методи. Дані збираються завдяки проведенню онлайн/офлайн опитувань, онлайн/офлайн інтерв’ю з цільовою аудиторією (необхідна вибірка також розраховується заздалегідь), вивчення цифр і статистики, вивчення наукової літератури на подібні теми.

  Після збору дані аналізуються шляхом розміщення їх у програмному забезпеченні для аналізу даних (наприклад, SPSS), шляхом застосування формул і створення різних видів діаграм, що ілюструють отримані результати. Після того, як дані зібрані та проаналізовані, гіпотези або ж підтверджуються, або ж «відкидаються», і згодом пишеться підсумкова частина. Як на мене, це - найвідповідальніша частина, бо ж дослідник все ж таки людина, і досить важко бути абсолютно об’єктивним і нейтральним, тлумачачи деякі соціальні явища, тому що дослідник також має певне соціальне походження, переконання, думку та досвід.

  Загалом, соціологія присвячена визначенню та з’ясуванню передумов, глибинних причин проблем/моделей поведінки в суспільстві та прагне знайти рішення для їх запобігання або вирішення. Це життєво важлива дисципліна, яка не тільки поглиблює наше розуміння та знання про минуле, але й дає нам зрозуміти, які заходи необхідно вжити, щоб запобігти подальшим проблемам у суспільстві та як покращити наше майбутнє.

  Сьогодні соціологія в Україні займає особливе місце. Небайдужі місцеві соціологічні спільноти, соціологи волонтерять для людей, які потерпають від наслідків війни. Тому виникає все більше соціологічних питань, люди ще більше підтримують і уважніше ставляться один до одного, ще більше ніж раніше.

  За останні роки усвідомлення владою важливості турботи про суспільство однозначно підвищилося.

  У сучасній Україні суспільство має безмежну кількість питань та спроб їх вирішень, особливо враховуючи всі соціальні, економічні та політичні проблеми, з якими нині стикається країна.

  Нині деякі сфери використання та цілі соціології в Україні включають культурологічні дослідження, охорону здоров’я та добробуту, економічний розвиток та заходи з покращення, освіту, дослідження міграції (оскільки багато людей емігрували), цифрову соціологію, розробку політики та оцінку, розуміння соціальної структур, громадянської активності та участі, а також вирішення конфліктів.

  Як соціологію можна застосувати для будь-якої роботи?

  Соціологія надзвичайно важлива і корисна для будь-якої роботи, оскільки соціологія вивчає людей і суспільство в цілому. Для моєї майбутньої роботи соціологія робить величезний внесок у розуміння соціального контексту, культурної обізнаності, групової динаміки, соціальної структури та нерівності, стратегій запобігання, політичних наслідків, володіння дослідницькими навичками та знаннями у сфері збору та аналізу даних. Також чудовою рисою соціології є співпраця з іншими дисциплінами: вона гнучка і взаємодіє буквально з усіма іншими галузями, оскільки вивчає їх і суспільство загалом. Я завжди кажу, що мені ніколи не набридає соціологія, тому що вона об”ємна і має так багато опцій та галузей на вибір; у кожній її галузі завжди є щось нове. Інтегруючи соціологічні принципи в будь-яку роботу, ми можемо підвищити нашу ефективність і продуктивність, краще зрозуміти досвід наших клієнтів і розпізнати моделі їхньої поведінки, а також зробити позитивний внесок у соціологічне благополуччя окремої особистості та спільноти в цілому.

Використана література:

Giddens, Anthony. Sociology. Polity Press, 2013.

Macionis, John J., and Kenneth Plummer. Sociology: A Global Introduction. Pearson,

2012.

“Від вуха до вуха військо” - МУР

Авторка: Арина Ілларіоновa

Я ідентифікую себе
Як народжена страждати
Як охоплена жевривом надія
На безпеку
Як нескорена воля
Як прапор у крові
Як дорогоцінні: "Слава героям"
Що поклали серце на полі
Як вирій думок
Сповнений ненависті
Як останні сили
Як жертва зросійщення
Що дає чітку відповідь 
Українською

Кожен українець знає бабусю, котра збила дрон банкою огірків; всі чули про викрадені російські танки цивільними. Ці історії те, що цілком можливо потрапить в підручники історії.

Кожен знає принаймні одну людину, яка відкрила збір для допомоги військовим. І знає безліч людей, які ці збори просувають. Чи впізнаєте ви себе в цих людях? Впевнена, що так.

“Героїзм українців під час війни” чи доречніше сказати: ”Героїзм українців протягом до-о-овгої  історії України”? Багато століть на наші землі точили зуб росіяни. І всі ці роки українці не здавалися, боронячи Батьківщину ціною свого життя. Відсьогодні нічого не змінилося. Військові стримують ворога,  а тил допомагає всім, чим може. Так було, є та буде. 

Військові та цивільні - єдиний організм, який не може існувати один без одного. Тому ми закликаємо підтримувати збори їх розповсюдженням, якщо немає можливості задонатити. Пам’ятаймо хто наш спільний ворог і будьмо підтримкою один одного.

Наш народ - герой, який не носить плаща, замість нього - бронежилет та відкриті “банки” волонтерів.

Переосмислення капіталізму: Час для соціальної справедливості та стійкого розвитку

Авторка: Вікторія Пятницька

 Капіталізм, як економічна система, тривалий час був двигуном зростання та інновацій. Однак сьогодні його недоліки стали надто очевидними, щоб їх ігнорувати. У розділі «Переосмислення капіталізму» з книги «Читання з економічної соціології», під редакцією Ніла Смелзера та Річарда Сведберга, автори висвітлюють низку проблем сучасного капіталізму, включаючи економічну нерівність, деградацію навколишнього середовища та загрози демократичним процесам. Вони також пропонують нові підходи до побудови економічної системи, яка б задовольняла потреби сучасного світу.

Ніл Смелзер

 Автори звертають увагу на те, як капіталізм посилює нерівність, дозволяючи небагатьом володіти значними багатствами, у той час як решта населення бореться за виживання. Глобалізація та фінансіалізація призвели до концентрації капіталу в руках транснаціональних корпорацій та фінансових інституцій, що ще більше ускладнює доступ до ресурсів і можливостей для більшості громадян.

Річард Сведберг

 Окрім цього, нерівність підриває демократію. Зростання багатства впливає на політичні рішення, коли великі корпорації та заможні особи мають можливість контролювати процеси ухвалення рішень. Це створює загрозу для рівноправної участі громадян у політичному житті. Замість цього, демократія стає більш виключною, а роль звичайного виборця звужується до мінімуму.

 Капіталізм також сприяє екологічним проблемам, оскільки пріоритетом є короткостроковий прибуток, а не довгострокова стійкість. Індустріалізація, війни, вирубка лісів, зміни клімату та втрати біорізноманіття — це лише деякі з викликів, спричинених прагненням до економічного зростання будь-якою ціною. Проблема полягає в тому, що капіталізм, за своєю суттю, не має механізмів для захисту екосистем, оскільки прибуток завжди буде домінувати над екологічними міркуваннями.

 Розділ закликає до термінових заходів, включаючи впровадження екологічних норм і політик, які спрямовані на перехід до сталої економіки. Необхідно переосмислити саму природу економічного розвитку, щоб включити в нього цілі збереження природних ресурсів.

 Один із ключових аспектів, який підкреслює автор, — це необхідність перегляду ролі держави в сучасній економічній системі. Сьогодні уряди відіграють роль регулятора ринків, втручаючись лише тоді, коли ринки втрачають стабільність. Однак це не достатньо для вирішення нових соціальних і екологічних викликів. Держави повинні відігравати активнішу роль у стимулюванні соціальної справедливості та стійкості. Це означає інвестиції в зелені робочі місця, запровадження політик підтримки маргіналізованих спільнот і забезпечення того, щоб економічне зростання приносило користь усім верствам населення.

 Автори вважають, що капіталізм потребує серйозної реформи. Неоліберальні ідеології, які довгий час домінували, підштовхували ринки до крайньої форми індивідуалізму та конкуренції. Але сьогодні дедалі більше стає зрозумілим, що без соціальної відповідальності та регуляції ці процеси лише поглиблюють кризи.

 Зміна можлива лише через спільні політичні зусилля, залучення громадян, підприємств і держав. Замість того, щоб продовжувати існуючу систему, яка виснажує ресурси та посилює нерівність, потрібно розвивати нову модель капіталізму, яка б поєднувала економічне зростання із соціальними та екологічними цілями.

 "Переосмислення капіталізму" — це заклик до дії. Він спрямований на те, щоб ми, як суспільство, переглянули свою економічну систему, яка так довго панувала без значних змін. Сьогодні, як ніколи, важливо знайти баланс між прибутком і добробутом людей та планети. Необхідна нова форма капіталізму, яка враховує як економічні, так і соціальні та екологічні аспекти розвитку.

Використана література:

Smelser, Neil J., and Richard Swedberg. Readings in Economic Sociology.

Castells, Manuel. The Rise of the Network Society.

Giddens, Anthony. The Consequences of Modernity.

Habermas, Jürgen. The Structural Transformation of the Public Sphere.

Екологічна перспектива України – її молодь

Авторка: 

Віана Пальчинська.

 Сучасні реалії, які відбуваються на теренах України, заклали підґрунтя для роздуму про її майбутнє, яке може не настати, якщо люди не передивляться власні бачення. 

 Коли кожна особа почне розглядати Україну не як землю своїх предків, а як майбутню країну для своїх дітей – тоді стан і розвиток держави буде на найвищому рівні. Деякі громадяни спираються на думку, що вони – це маленькі мурахи, які не зможуть змінити щось у країні або молоде покоління може знищувати себе самостійно та і своє оточення без перерви та оновлення, забруднювати природу та не робити користі для неї. Скільки всього глобального відбулося в Україні, що спотворило її красу!? Можна перелічувати безмежну кількість доказів катаклізмів,  аварій, викидів хімічних речовин, сміття, яке всюди, а населення країни цим дихає.  Минуле покоління повноцінно довело, що такі  володарювання над природою закінчуються зоною відчуження. 

 Майбутнє країни починається з кожного руху її жителів. Наразі необхідно зрозуміти, що найменша відмова від споживання поліетилену зможе більше стимулювати чистоту повітря. Як приклад початку нового – це закон № 1489-IX «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України», де йдеться про заборону безоплатного продажу пластикових пакетів у закладах торгівлі. Після початку дії цього нормативного акту, люди почали менше використовувати предмети, які погано перероблюються, а поширення зазнали багаторазові паперові та тканинні торбинки для продуктів. До змін долучились власники мінеральної води «Моршинська». Вони замінили пластикову ручку клейкою стрічкою на пляшках, що змогло зменшити кількість пластикових відходів на 45 т. Щорічна кількість викинутого сміття в Україні становить – 400 млн т., а переробленню підлягає тільки 3 – 6% від усієї кількості. Європейські країни стали більш компетентними у цьому питанні, бо сортуванню залишків приділяють велику увагу. На арені підприємств можна спостерігати, що бізнесмени почали пропагувати чистоту: встановили ящики для збору батарейок у приміщеннях магазинів, на подвір’ї багатьох крамниць є сміттєві баки для різних видів сміття. Таким чином підприємці заохочують своїх відвідувачів доєднуватися до аналогічних дій. 

 Ряд різноманітних ідей для покращення умов життя може поповнюватися щодня та до результату приведуть тільки втілення цих задумів і систематичні дії.