Чи змінилася цінність дому після початку повномасштабної війни?

Авторка: 

Василина Богоніс

    24.02.2022 став одним із найгірших днів для кожного українця. Я памʼятаю як ввечері 23 лютого, ще будувала плани на вихідні, хотіла зустрітись із подругою та сходити в заклад у нашому місті.

   Але цьому не судилося статися.

   Ранок наступного дня був для мене ще тим кошмаром, що вже говорити про людей, які опинилися в самому епіцентрі бойових дій.

   Зі шкільних років я дуже хотіла побувати в інших країнах. І ось у березні 2022 року це бажання здійснилось, проте геть не так, як я собі уявляла. Мене та моїх молодших сестер батьки відправили в Італію, до бабусі.

   Здавалося б, я могла насолоджуватись містом, побачити нові місця, зосередитись на навчанні, яке тоді тривало дистанційно, і хоча б трохи відволіктись від війни. Проте як виявилось, коли ти їдеш за кордон відпочивати - це одне, а коли їдеш туди на невизначений термін - геть інше.

  Мене тягнуло додому. Я не хотіла нічого робити, не хотіла гуляти, не могла насолоджуватись красивим містом. Думками я була з батьками, які залишилися в Україні, з моїми домашніми улюбленцями, які теж залишилися там, зі своєю кімнатою вдома, з друзями, які не виїхали.

   Це морально дуже тиснуло на мене. Моє місто було відносно далеко від бойових дій, проте менш страшно від цього не ставало.

   І ось нарешті, через півтора місяця, я повернулась додому.

   Неможливо передати те, що я відчувала в той момент. Це була суміш змішаних емоцій: полегшення, щастя, страху та стурбованості. Опинившись у рідному місті я відчула те саме відчуття дому: тут моє місце, тут я почуваюсь вільною, тут навіть дихати легше ніж за кордоном. Проте, так не у всіх так. Хтось залишився без домівки. Чиєсь місто або село було зруйноване. Хтось втратив близьку людину, а хтось домашнього улюбленця. Такі втрати назавжди впливають на людину та її ставлення до поняття «дім». І не кожен зможе зразу повернутися в Україну.

   Так, чи змінилась цінність дому для українців після війни?

   Мені здається, що так. Адже багато українців дізнались за ці роки, що означає залишити свій дім, переїхати в інше місто чи країну та почати життя практично з нуля.

   За даними опитування Соціологічної групи «Рейтинг», у 2025 році 88% опитаних українських жінок, які залишаються в Україні, назвали приналежність до України однією з причин свого рішення залишатися. Водночас 72% назвали серед причин власне житло або господарство.

   Ці цифри показують, що поняття дому не обмежується лише чотирма стінами.

   Для когось це власна квартира, для когось — рідне місто чи село, а для когось — люди, які залишилися в Україні.

  Можливо, саме тому після початку повномасштабної війни ми стали по-іншому дивитися на речі, які раніше здавалися звичайними. На свою кімнату. На кухню, де щоранку п’ємо чай чи каву. На знайомий двір. На можливість просто повернутися додому після важкого дня.

   Я колись мріяла побувати в інших країнах. Коли ця можливість нарешті з’явилася, я зрозуміла, що красиві вулиці чужого міста не можуть замінити відчуття, яке виникає, коли повертаєшся туди, де все знайоме.

   Можливо, дім — це не просто місце, де ми живемо.

   Це місце, де ми відчуваємо, що вдома.

Драмеді про Україну після війни: вийшов трейлер нового фільму Валентина Васяновича «За Перемогу!»

  Українська прем’єра нової стрічки режисера «Атлантиди» та «Відблиску» відбудеться 22 жовтня.

  Представлено офіційний трейлер нового фільму Валентина Васяновича «За Перемогу!» – іронічного драмеді про повоєнну Україну та спробу людини знайти своє місце в новій реальності. Кінотеатральний прокат стрічки розпочнеться 22 жовтня.

   Події у стрічці «За Перемогу!» розгортаються в Україні після завершення війни. Країна намагається повернутися до мирного життя, однак перемога не стає чарівною точкою, після якої всі проблеми зникають. Натомість герої опиняються у новій, подекуди абсурдній реальності, де їм доводиться заново шукати своє місце, професію, стосунки з іншими та відповідь на питання, як жити далі.

   Поєднуючи драму, іронію та абсурд, Валентин Васянович створює власну версію українського майбутнього – водночас впізнавану й парадоксальну. «За Перемогу!» говорить про повоєнне суспільство через особисту історію людини, яка дочекалася майбутнього, про яке мріяла, але виявила, що тепер до нього ще потрібно пристосуватися.

   Особливістю стрічки стало те, що режисер та його багаторічні колеги зіграли у фільмі самих себе. У «За Перемогу!» знялися Валентин Васянович, художник-постановник Владлен Одуденко, звукорежисер Сергій Степанський, оператор Михайло Любарський та продюсер Володимир Яценко. Це ще більше розмиває межу між вигаданим майбутнім і реальністю.

   «Валентин Васянович пропонує нам зазирнути туди, куди сьогодні ми майже боїмося дивитися, – у життя після Перемоги. Ми звикли уявляти її фінальною точкою, але насправді саме після неї почнеться найцікавіше: нам доведеться заново вчитися жити разом, домовлятися про спільні цінності, відбудовувати не лише міста, а й зв’язки між людьми. «За Перемогу!« говорить про це без пафосу – з іронією, але водночас дуже точно і чесно», – каже співпродюсерка фільму Анна Яценко.

   «За Перемогу!» – нова робота Валентина Васяновича, автора фільмів «Атлантида», «Рівень чорного» та «Відблиск».

   Світова прем’єра стрічки відбулася на 50-му Міжнародному кінофестивалі в Торонто. «За Перемогу!» став першим українським фільмом, відібраним до конкурсної програми Platform TIFF, присвяченої стрічкам із виразним авторським баченням і сильним режисерським голосом, та здобув її головну нагороду.

   В Україні фільм отримав одразу три відзнаки 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю. «За Перемогу!» визнали найкращим українським ігровим повнометражним фільмом, також стрічка стала переможцем за версією журі Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI та отримала спеціальну відзнаку MEGOGO.

   Фільм створено у копродукції Arsenal Films, ForeFilms та литовської M-Films.

   Український кінотеатральний прокат здійснює компанія Kinomania Film Distribution

   Українська прем’єра фільму «За Перемогу!» відбудеться 22 жовтня.

Трейлер фільму «За Перемогу!»  Валентина Васяновича можна переглянути тут: https://youtu.be/5rzM4DOWHZ4 

CИНОПСИС ФІЛЬМУ:

   «За перемогу!» — це іронічне драмеді про повоєнне майбутнє України. Головний герой фільму, кінорежисер, позбавлений можливості займатися професією. Його дружина з донькою вже три роки живуть у Відні і не бачать сенсу повертатися додому. Герой розуміє, що не може приєднатися до сім'ї, бо не здатен реалізуватися за межами України. Герої фільму намагаються віднайти себе в нових обставинах і вірять, що важкий період мине.

ДОВІДКА:

Автор сценарію, режисер, оператор: Валентин Васянович

Продюсери: Володимир Яценко, Анна Яценко, Валентин Васянович, Ія Мислицька

Оператор: Валентин Васянович, Михайло Любарський

Художники-постановники: Владлен Одуденко, Віталій Сударьков

Звукорежисер: Cергій Степанський

Художниця з костюмів: Ганна Чабанюк

Художниці з гриму: Марія Пілунська, Тетяна Боженок

У ролях: Валентин Васянович, Владлен Одуденко, Маріанна Новікова, Григорій Наумов, Володимир Кузнецов, Михайло Любарський, Cергій Степанський, Володимир Яценко, Юрій Огнєв, Ніка Мислицька

1 жовтня 2026 року

Осіння меланхолія: чому виникає та як допомогти собі?

Авторка: 

Анастасія Степанчук

   Осінь - дивовижна пора року, яка вражає своєю палітрою кольорів і змінює все навколо. Але разом із прохолодою та коротшими днями у деяких людей може змінюватися і настрій: думки починають плутатись, з'являється втома та апатія. Чому восени ми можемо почуватися саме так і як допомогти собі пережити цей період?

   Одним із факторів, який може впливати на самопочуття восени, є скорочення світлового дня та зміна температури. Восени темніє раніше, а кількість денного світла зменшується. За даними Національного інституту психічного здоров’я США (NIMH), сезонні зміни світлового дня можуть впливати на циркадний ритм — внутрішній біологічний годинник організму, який регулює сон, періоди активності та інші процеси. Дослідники також вивчають роль серотоніну та мелатоніну в сезонних змінах настрою та режиму сну.

   Для молоді осінь часто асоціюється з початком навчального року, а для когось — із поверненням до роботи після відпустки. Усі ці зміни можуть впливати на звичний ритм життя та самопочуття людини.

   Але найголовніше питання полягає в тому, як комфортніше пережити цей період? Ось кілька простих речей, які можуть допомогти підтримати свій емоційний стан.

-   Більше часу проводьте на свіжому повітрі

   Навіть коротка прогулянка протягом дня може стати способом переключитися від навчання чи роботи. За можливості варто виходити на вулицю у світлий час доби.

-  Не нехтуйте режимом сну

   Зміна звичного розпорядку може впливати на самопочуття, тому важливо лягати спати та прокидатися приблизно в один і той самий час.

-  Залишайте собі час на спілкування

   Коли стає холодніше, часто хочеться залишатися вдома й менше бачитися з людьми. Проте спілкування з друзями, спільні прогулянки чи інші заняття можуть допомогти не ізолюватися та урізноманітнити будні.

-  Займайтеся тим, що приносить задоволення

   Осінь не обов’язково має асоціюватися лише з навчанням, роботою та холодом. Книга, фільм, творчість, спорт або нове хобі можуть стати приємною частиною щоденного життя.

-  Не вимагайте від себе постійної продуктивності

   Восени може змінюватися рівень енергії, тому не варто сприймати кожен день із меншою активністю як власну неуспішність. Відпочинок також є важливою частиною нормального режиму.

   Осінь - не пора року, якої варто боятися. Зміна настрою та звичного ритму життя може бути частиною адаптації до нового сезону, і турбота про себе може допомогти пройти цей період комфортніше.

   Проте іноді пригнічений стан триває довго та не минає навіть після відпочинку й зміни звичного ритму. У такому випадку не варто ігнорувати свій стан — краще відвідати фахівця психолога . Підтримання психологічної стійкості є важливою складовою загального самопочуття та якості життя.

Успішний дебют Мальдери та перша в історії перемога України над Угорщиною

Авторка: 

Анастасія Клиновська

  На «Пушкаш Арені» в Будапешті відбувся матч першого туру Дивізіону B Ліги націй УЄФА 2026/27. Збірна України здобула мінімальну перемогу над господарями поля з рахунком 1:0, а Данило Сікан став автором єдиного гола зустрічі.

  У двох попередніх очних матчах, які відбулися у 1992 році, перемогу святкувала Угорщина.

   Поєдинок також став офіційним дебютом Андреа Мальдери на посаді головного тренера збірної України. Італійський фахівець очолив команду в травні 2026 року, змінивши Сергія Реброва.

   Угорці активно розпочали зустріч і вже на 11-й хвилині могли відкрити рахунок, однак після удару Даніела Лукача м'яч влучив у поперечину. Українці поступово вирівняли гру, а незадовго до перерви вийшли вперед. На 42-й хвилині Георгій Судаков подав із лівого флангу, а Данило Сікан ударом головою відправив м'яч у ворота суперника. У другому таймі господарі посилили тиск, намагаючись відігратися, тоді як українці шукали свої нагоди в контратаках. Найближчим до другого гола був Ігор Краснопір, проте реалізувати вихід сам на сам із воротарем йому не вдалося.

   Наприкінці зустрічі Україна залишилася в меншості через вилучення Олександра Назаренка, а між футболістами обох команд виникла сутичка.

   Попри напружене завершення матчу, підопічні Мальдери втримали перевагу та здобули перші три очки в новому розіграші Ліги націй.

Чи замінить штучний інтелект частину професій — і які навички стануть важливішими?

Авторка: 

Василина Богоніс

   Штучний інтелект із шаленою швидкістю входить у наше життя — і професійна сфера не стала винятком. Ще кілька років тому нам здавалося дивним попросити програму написати текст, створити зображення чи перекласти документ. Сьогодні ШІ може скласти план подорожі, розв’язати математичну задачу, проаналізувати таблицю, підготувати звіт або за кілька секунд запропонувати десять ідей для нового проєкту.

   І тут закономірно виникає трохи тривожне запитання: а що буде з нашою роботою? Чи справді одного дня ми прокинемося і виявимо, що частина професій більше не потрібна?

   Схоже, реальність буде трохи складнішою — і, можливо, не такою страшною, як нам іноді здається. Не «ШІ забере нашу роботу», а «ШІ змінить нашу роботу»

   Уявіть собі звичайний робочий день. Потрібно написати кілька листів, опрацювати таблицю, підготувати презентацію, знайти інформацію, скласти звіт, придумати заголовок і відповісти на десятки повідомлень.

   Деякі задачі вже зараз передають штучному інтелекту. Це ж не означає, що разом із ними зникає сама професія. Скоріше змінюється те, чим саме протягом робочого дня займається людина.

   Бухгалтер може використовувати ШІ для роботи з великими масивами інформації, маркетолог — для пошуку ідей та аналізу даних, менеджер — для підготовки документів і листів, дизайнер — для створення перших концепцій.

   Між «ШІ може це зробити» і «людина більше не потрібна» є величезна різниця.

   Дослідження МОП свідчать, що генеративний ШІ найсильніше чіпляється за ті сфери діяльності, де великий обсяг задач полягає у роботі з текстом та даними. Тут маємо на увазі насамперед канцлярські функції та адміністративні посади. Треба визнати, що частіше відбувається перетворення процесу праці, ніж повна ліквідація конкретної спеціальності.

   Тобто професії можуть не зникнути — вони можуть просто стати іншими. Наприклад, замість того щоб витрачати дві години на складання таблиці, людина витратить 15 хвилин на перевірку результату ШІ, а решту часу — на аналіз, комунікацію та прийняття рішень.

   І саме тут стає цікаво.

   Які професії можуть змінитися найбільше?

   Автоматизація найбільше торкається роботи, де багато повторюваних цифрових операцій: введення даних, підготовку стандартних документів, роботу з текстами, базовий аналіз інформації.

   Наприклад, якщо працівник щодня переносить однакові дані з одного документа в інший, формує типові звіти або відповідає на стандартні запити, частину такої роботи вже можна автоматизувати. Але навіть тут залишається те, що складніше передати машині: контекст, відповідальність і рішення.

   ШІ знаходить закономірність у таблиці. Людина ж розуміє, чому вона виникла і що робити. Може підготувати лист. Але людина вирішує, кому надіслати, як будувати комунікацію і чи варто це робити взагалі. Запропонує десять ідей. Людина ж обере ту, що справді підходить конкретному бізнесу, команді чи аудиторії.

   Тому майбутнє роботи, буде не стільки про зникнення професій, скільки про перерозподіл завдань всередині них.

   Які навички будуть потрібні людині?

   Якщо машина бере на себе все більше рутинної роботи, нам доведеться розвивати те, що допомагає правильно ставити завдання, перевіряти результат, працювати з людьми та приймати рішення.

- Вміння працювати зі штучним інтелектом

   У майбутньому буде недостатньо просто знати, що існує ChatGPT чи інший ШІ- сервіс.

  Треба розуміти, як працюють такі засоби в конкретній сфері: грамотно ставити запитання, подавати потрібний контекст, перевіряти факти, поєднувати різні методи та усвідомлювати межі можливостей.

  World Economic Forum називає AI та big data серед навичок, попит на які, за очікуваннями роботодавців, зростатиме найшвидше до 2030 року.

   Тобто питання поступово змінюється з:

«Чи потрібно мені вміти користуватися ШІ?» на: «Як я можу виконувати свою роботу краще завдяки ШІ?» І це вже зовсім інший підхід.

 - Критичне та аналітичне мислення

  ШІ може дати вам відповідь дуже впевнено — і водночас помилитися. Тому вміння перевіряти інформацію не менш важливе, ніж уміння швидко її отримати.

  Потрібно буде запитувати себе:

● чи можна довіряти отриманому результату;

● чи достатньо даних для такого висновку;

● чого бракує;

● чи не суперечить відповідь відомим фактам;

● яке рішення справді варто прийняти.

   У світі, де відповідь можна отримати за секунди, цінним стає не лише той, хто знає відповідь, а й той, хто вміє зрозуміти, чи правильна вона. Не випадково World Economic Forum відносить аналітичне мислення до ключових навичок, важливих для майбутньої роботи.

-  Креативність

   Здавалося б, якщо ШІ може придумати 100 ідей, навіщо нам власна фантазія? Але уявіть, що ви просите його придумати концепцію нового жіночого журналу. Він справді може запропонувати десятки варіантів. Але саме вам потрібно зрозуміти, який із них хочеться зробити своїм.

   Креативність — це не просто здатність щось вигадувати. Це вміння помічати незвичайні зв’язки, ставити цікаві запитання, відчувати контекст і знаходити рішення там, де ще немає готової інструкції.

   ШІ може допомогти розігнати фантазію, але власний погляд нікуди не зникає. Навпаки, можливо, він ставатиме ще важливішим.

- Комунікація та емоційний інтелект

   Але є речі, які ШІ поки не може зробити замість людини. Наприклад, зрозуміти, що подрузі сьогодні потрібна не порада, а обійми. Відчути, що колега засмучений, хоча він каже: “все добре”. Провести складну розмову з клієнтом. Підтримати команду після невдалого проєкту. Побудувати довіру.

   Так, штучний інтелект може допомогти підібрати правильні слова. Але відчути людину та зрозуміти контекст — зовсім інша навичка. Саме тому комунікація, лідерство, соціальний вплив, емпатія та здатність працювати з іншими людьми залишаються важливими навичками.

 - Готовність постійно вчитися

   Мабуть, одна з найважливіших навичок майбутнього — звикнути до думки, що навчання не закінчується після університету. Інструменти змінюватимуться.

   Професії трансформуватимуться, з’являтимуться нові ролі, а робочі процеси можуть змінитися буквально за кілька років.

   World Economic Forum прогнозує, що до 2030 року приблизно 59 зі 100 працівників потребуватимуть перенавчання або підвищення кваліфікації.

   Тому здатність сказати: «Я цього ще не вмію, але можу навчитися» може виявитися набагато кориснішою, ніж спроба все життя триматися за один набір навичок.

А що робити вже зараз?

   Не обов’язково вже записуватися на десять курсів із програмування або намагатися вивчити всі AI-сервіси, які з’являються щотижня. Можна почати значно простіше. Подивіться на власний робочий день і запитайте себе: «Що я роблю регулярно, але це забирає в мене занадто багато часу?»

  Можливо, саме цю частину роботи вже можна автоматизувати. Спробуйте використовувати ШІ як помічника, а не як магічну кнопку, яка думає замість вас.

   Перевіряйте його відповіді. Експериментуйте. Давайте більше контексту. Ставте уточнювальні запитання. І поступово ви зрозумієте, де він справді економить ваш час, а де, навпаки, створює додаткову роботу. Водночас розвивайте те, що складніше скопіювати: власний голос, смак, критичне мислення, креативність, комунікацію та здатність приймати рішення.

   Штучний інтелект, скоріш за все, не зробить нас непотрібними. Але він цілком може зробити непотрібними деякі способи, якими ми звикли працювати.

   І, можливо, у цьому є навіть щось хороше. Частину нудної рутини справді можна буде віддати машинам — а собі залишити більше часу на те, що робить роботу людською. На думки. На ідеї. На людей. На створення чогось свого.

   І, звісно, на ту саму чашку кави, яку ми нарешті вип’ємо не поспішаючи.

Срібло Єгора Курцева на юніорському Гран-прі в Анкарі стало найкращим результатом України за 28 років

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Український фігурист Єгор Курцев піднявся на другу сходинку п'єдесталу під час етапу юніорської серії Гран-прі в Туреччині. Для шістнадцятирічного спортсмена змагання в Анкарі принесли дебютну нагороду на такому рівні, а для вітчизняного чоловічого катання підсумковий результат виявився найкращим з 1998 року.

   У короткій програмі Єгор заробив 71,00 бал, показавши найкращий технічний результат серед усіх учасників – 41,47. У довільному прокаті Курцев заробив 130,95 бала, що дозволило йому зберегти за собою підсумкову срібну позицію із загальним результатом 201,95 бала. Перемогу виборов японець Дайя Ебіхара з сумою 216,66 бала, а трійку замкнув представник Південної Кореї Чхве Ха Бін із результатом 194,89 бала.

   Срібна медаль перервала семирічну паузу без п'єдесталів для українських одиночників на юніорських етапах Гран-прі після бронзи Івана Шмуратка в італійській Еньї 2019 року. Водночас вище третього місця наші фігуристи не піднімалися з часу тріумфу Андрія Кифоренка на домашньому етапі в Києві 28 років тому.