Интернет реклама УБС

17.06.24

Криза 20-ти років


Авторка: Валентина Ліскевич


  Кожна людина у своєму житті хоч раз але перебувала на розпутті і не знала яку дорогу вибрати.

  У сучасному суспільстві часто обговорюється проблема підлітків «перехідний вік», так, безумовно, це дуже важливий життєвий етап у житті кожної людини, але чомусь ніхто не акцентує увагу на не менш важливому періоді, а саме кризі 20 років.

  Якщо ж у підлітковому перехідному віці, вибудовуються навички взаємовідносини з батьками та суспільством, відстоювання своїх особистих кордонів, перша симпатія і не рідко перші відносини, формування чіткого розуміння себе, своїх бажань та характеру, то криза 20 років, набагато відповідальніший період.

  «Криза 20-ти років» несе в собі не певний вік, а період, у кризу можуть впасти молоді люди як 19 років, так і 27. Це той самий період, коли людина намагається робити те, чого довго хотіла, починає помилятися, розчаровуватися і впадати у відчай, але водночас це період насичений новим досвідом, який безперечно позначиться на подальшому житті. І проблема полягає в тому, що ці люди залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами, тому що в цьому віці за вас відповідальність несете лише ви самі, так, є рідні та друзі, але те, як складеться ваше життя далі, залежить тільки від шляху який ви оберете САМІ.

  Якщо ви зараз знаходитесь на кінцевій смузі до нервового зриву або істерики через те, що ви не розумієте чим хочете займатися, що вас не влаштовує ваше поточне життя, робота, захоплення і паралельно цьому ви і знати не знаєте, що вас би влаштувало, то не варто думати, що це кінець вашої історії і ви ніколи не знайдете гармонію з цим світом і собою, що похмуро житиме своє життя, цей етап проходять, якщо не всі, то безліч людей.

Коли тобі 20:

Нормально – не знати, чого ти хочеш.

Нормально – не розуміти ким ти хочеш бути.

Нормально – не знати як жити це життя.

Це все – НОРМАЛЬНО.

12.06.24

Літературні жанри: що це таке та які бувають?


Авторка: Вероніка Прокоф'єва

 Що таке літературні жанри? Це ознака тексту, що свідчить про його типові параметри. Тобто кожен літературний твір має набір особливих характеристик, який поєднує його зі схожими творами. Вперше про літературні жанри заговорили тисячі років тому. Античний філософ Аристотель у трактаті «Поетика» запропонував свою класифікацію. Мислитель дав перелік жанрів, які об'єднав у три напрями: оповідальний, ліричний та драматичний. Список було закріплено та не підлягав змінам. Кожному автору слід визначити жанр свого твору і суворо дотримуватися запропонованих параметрів.
 Класифікація тривалий час бралася за основу. У вісімнадцятому сторіччі підхід змінився. Деякі жанри стали неактуальними і зникли, інші, навпаки, з'являлися і набули популярності. Цей процес відбувається досі: автори вільні обирати форму свого твору та вигадувати нові жанри. Створити єдину чітку класифікацію дуже непросто, тому сьогодні у літературознавстві жанри об'єднані у три великі групи.

 Які бувають літературні жанри? За формою оповідання їх ділять на три роди:

  Епос, до якого входить: твори, в яких автор, чи то безпосередньо від себе, чи від імені вигаданої особи показує життя, його події та явища в розвитку. Жанри епічних творів: казка, легенда, роман, оповідання, новела, повість тощо.

  Лірика - перевага віршовані форми. Вони акцент зміщений вираження внутрішніх переживань і почуттів. Тут герої та події пізнаються не через об'єктивні всебічні описи, а через емоційне ставлення письменника. При цьому читач повинен дізнатися у творі себе та перейнятися емоціями автора. 

 Які бувають ліричні жанри? Традиційні представники лірики: Ода — хвалебний вірш, присвячений визначній людині чи події. Елегія - віршований філософський роздум про перипетії життя. Епіграма - твір, покликаний висміяти людину чи подію. Послання – лист-звернення. Романс - невеликий твір, що пробуджує почуття та фантазію. Крім цих, існують такі жанри, як сонет, гімн, курйозний вірш та ін.

  Драма - рід жанрів, в яких події викладаються через слова та дії героїв. Відмінна риса драматичних жанрів у цьому, що текст складається переважно з реплік персонажів, а авторські описи викладено у коротких ремарках. Характери героїв розкриваються через їх мовлення та вчинки.

 Що належить до драматичних жанрів?

 Драма - твір, побудований на конфлікті, однак позбавлений трагічних подій. Його сюжет розкриває протистояння героя суспільству, подій, себе, 

  Трагедія – жанр, схожий на драму, у якому головний герой стикається з непереборною перешкодою та гине.

 Комедія – твір, заснований на комічній ситуації. Вона з гумором викриває негативні соціальні та побутові явища, її фінал — легкий та смішний.

  Трагікомедія - суміжний жанр, який у кумедній формі зображує сумні події.

 Знання про літературні жанри допоможуть краще зрозуміти задум автора та оцінити його майстерність. Також знання допоможе краще сприйняти твір та зрозуміти його суть, що є не менш важливим.   Використовуйте підказки, щоб легко визначати, до яких жанрів відносяться твори, та не плутатися.

10.06.24

«Люди, які себе поважають, проводять аналіз води»



Інтерв'ю підготувала: Аліна Музира


  Товстоног Віра Семенівна - лікар загальної гігієни, Броварської районної філії державної установи, Київський обласний центр контролю профілактики хвороб. Працює у цій філії у відділі епідеміологічного нагляду та спостереження і профілактики інфекційних захворювань.

- Почнемо з пояснення, для людей, які не знайомі з цією галуззю медицини, що саме робить ваша установа?

- Ми проводимо дослідження атмосферного повітря, ґрунту, води, а також води з відкритих водойм. Оцінюємо умови навчання, харчування та відпочинку дітей у закладах освіти, закладах відпочинку та оздоровлення. Аналізуємо інфекційну захворюваність населення, беремо участь у розслідуванні причин виникнення інфекційних хвороб, неінфекційних захворювань, харчових отруєнь та отруєнь хімічного походження. Розслідуємо випадки забруднення навколишнього середовища, що негативно впливає на стан здоров'я населення. Проводимо санітарно-освітню роботу з профілактики інфекційних та неінфекційних захворювань, пропагуємо здоровий спосіб життя. Також беремо участь у розслідуванні скарг та звернень громадян, тісно співпрацюємо з органами виконавчої влади та самоврядування для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

- Ви займали керівні посади, чому пішли з них? Можете розповісти про свою кар'єру в Броварській районній філії ДУ "Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України?"

- Я розпочала свій трудовий шлях у 1983 році на посаді лікаря з гігієни дітей та підлітків у Броварській районній санітарно-епідеміологічній станції (нині

– Броварська районна філія ДУ "Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України").

  Згодом, протягом наступних років, я обіймала посади завідувача відділення гігієни дітей та підлітків (1991 рік), завідувача санітарно-гігієнічного відділу (2001 рік) та заступника головного державного санітарного лікаря Броварського району (2018 рік).

  У 2018 році мене було призначено на посаду директора Броварської районної філії. Можливо, я б і досі очолювала цю установу, якби не почалася повномасштабна війна в Україні. У березні 2022 року в мене народилася внучка, і через сімейні обставини, пов'язані з окупацією Броварського району російськими військами, я була змушена евакуюватися з сім'єю. Щоб мати можливість піклуватися про онуку та бути поруч з родиною, я написала заяву на переведення на посаду рядового лікаря.

- Взагалі, такого органу, як санітарно-епідеміологічна станція, більше не існує. Його замінив відділ ГУ Держпродспоживслужби. Яка ваша думка стосовно цього? Чому це було зроблено, і які наслідки це мало?

- Я вважаю, що це була певною мірою помилка, тому що після ліквідації санітарно-епідеміологічної служби, Держпродспоживслужба, в якій переважно працюють ветеринари та фахівці з Міністерства сільського господарства, не має достатніх знань, навичок і досвіду для запобігання і профілактики інфекційних та неінфекційних захворювань, а також харчових і хімічних отруєнь.

- Шукаючи інформацію, дізналась що з 1 жовтня 2023 року окремі положення в системі громадського здоров'я скасовують необхідність отримувати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Як це вплинуло на якість продукції?

- Звичайно, ці висновки зараз видає Держпродспоживслужба, а не ми. Як вони видаються, важко сказати, адже це інша структура і служба. Вони повинні видавати або не видавати ці висновки, і ми бачимо лише кінцевий результат. Буває, що декларація виробника на продукцію має формальне значення і повністю не відповідає вимогам. Всі якісні показники повинні бути вказані, щоб підтвердити відповідність продукції державним стандартам. Однак іноді зустрічаються скорочені схеми, де відсутні, наприклад, умови та термін зберігання, або не вказується вміст токсичних хімічних речовин і мікробіологічні показники. Отже, важко сказати, що продукція гарантованої якості завжди відповідає всім необхідним стандартам.

- За статистикою після ліквідації санстанції та впровадження додаткових постанов про те, що не обов'язково отримувати висновок, чи є випадки менш якісної продукції?

- Це не реєструється, не контролюється належним чином тепер.

  Раніше, перед отриманням висновку, проводилися обов'язкові обстеження і лабораторні дослідження. Зараз підприємства можуть відкриватися самостійно і не завжди реєструються у Держпродспоживслужбі. Ця служба повинна видавати експертні висновки і проводити реєстрацію таких закладів, але іноді підприємства обходять ці вимоги, відкриваючись без експлуатаційного дозволу та експертизи.

  В результаті, такі підприємства виробляють і реалізують продукцію без відповідних документів, що категорично заборонено. Продукція, від лаврового листа до м'ясопереробних і рибопереробних підприємств, повинна мати відповідні висновки державної експертизи.

- Під час повномасштабного вторгнення, коли окупанти заходили на територію Броварського району Київської області, де знаходиться ваша філія, це стовідсотково мало наслідки. Які наслідки ви помітили з професійної точки зору?

- Вони унеможливили нормальне життя місцевих жителів, принесли розруху, залишили значну частину людей без житла, зробили їх каліками та зруйнували десятки будівель. Їхньою метою було зруйнувати харчові підприємства, щоб залишити нас голодними, а також підприємства енергетичної інфраструктури, заклади освіти, дитячі садочки та загальноосвітні заклади.

  Прильоти ракет, бомби та снаряди негативно вплинули на навколишнє середовище району. Моніторинг довкілля у деокупованих населених пунктах показав негативний вплив не тільки на ґрунт і атмосферу повітря, але й на підземні джерела водопостачання. У значній частині свердловин питної води було виявлено перевищений вміст нітратів, нітритів, амонію, марганцю, загального заліза, фторидів та інших показників.

  Вода є життєво важливим ресурсом. Вона потрібна для приготування їжі, забезпечення гігієнічних вимог та утримання належного санітарного стану житла. Тому якість води дуже турбує наших фахівців. Люди, які себе поважають, повинні проводити аналіз води, яку вони споживають, щоб знати, яку воду вони вживають разом зі своїми родинами.

- Це дуже корисна інформація, і я думаю, що люди точно дослухаються і, можливо, проведуть аналіз води у себе вдома.

- Вашою філією все одно мають користуватися люди, наприклад, власники продукції та організації?

  Так, вони користуються нашими послугами через укладення угод для проведення відомчого контролю. Цей контроль охоплює якість продукції, санітарно-гігієнічний режим на підприємстві, якість води та сировини, обстеження персоналу. Тобто люди мають документи, які підтверджують якість їхньої продукції, стан персоналу та водопостачання, відповідність державним стандартам. Наші лабораторії проводять дослідження не лише м'ясних, рибних та овочевих продуктів, а й інших, таких як закваски, добавки, харчові речовини. Таким чином, підприємці, які серйозно ставляться до своєї діяльності, можуть гарантувати якість своєї продукції та зберегти довіру споживачів.

- О, приємно чути, що є такі совісні підприємці. А взагалі, як на вашу особисту статистику, скільки таких підприємців звертається до вас?

- На жаль, їх не так багато, але кількість почала зростати з минулого року, з 2022 року. Раніше було складно, багато людей виїжджали, закривали підприємства, і так далі. Проте у 2023 році зросла кількість тих, хто звертається до нас, іноді навіть із запитами на елементарні дослідження, наприклад, як якість піску у пісочницях у наших дитячих садках або ліцеях з дошкільними групами. Частину досліджень ми проводимо моніторингом, а частину їх нам замовляють, щоб мати ідею про умови, в яких виховуються їхні діти. Ми аналізуємо атмосферу у групових приміщеннях, харчування на кухнях, якість піску на наявність металів, мікробіологічні параметри, і так далі. Таким чином, коло звернень розширюється, і люди починають більш свідомо ставитися до цього.

- Які важливі моменти ви б хотіли, щоб люди виокремили та запам'ятали після читання цього інтерв’ю?

  Хочу підкреслити, що поважні громадяни, так само, як і всі ми, повинні бути уважними до якості води, яку ми споживаємо. Не ризикуйте з невідомих джерел або в магазинах з неперевіреною продукцією, особливо на стихійних ринках. Також, використання власного джерела водопостачання є найкращим варіантом, оскільки це не лише дешевше, але і сприяє здоров'ю, уникаючи можливих проблем.

  Інша важлива тема - особиста гігієна. Не забувайте ніколи мити овочі та фрукти перед вживанням, а також регулярно мити руки. Навчіть своїх дітей цим простим правилам, які допоможуть зберегти здоров'я та уникнути багатьох хвороб, особливо в епідемічні періоди.

  А щодо дозвілля, важливо займатися спортом та брати участь у літніх загартовувальних процедурах, але завжди слід пам'ятати про безпеку. Якщо біля озера або річки ви бачите знак "Купатися заборонено, це не просто так.

  Зазвичай, таке попередження свідчить про мікробне забруднення води, яке може становити серйозну загрозу для здоров'я.

  Бережіть себе і своїх близьких.

«Розстріляне Відродження». «Будинок Слово. Нескінчений роман» як втілення пам’яті про трагедію


Авторка: Олеся Заболотня 


  Вони були цвітом нації, але ворог їх розтоптав. Творили заради України – росія розстріляла. Трагедія, яку замовчували не один десяток років. А сьогодні жертви цього терору – символ боротьби заради майбутнього. Відродження тогочасної України, сьогодні цих діячів ми знаємо як «Розстріляне відродження».

  9 травня 2024 державні кінотеатри сколихнув художній фільм про цілу плеяду видатних людей минулого століття «Будинок Слово. Нескінчений роман». Насамперед це фільм художній, містить історичні факти та персонажів і не менш важливий для глядача. У режисера Тараса Томенка ця ідея зародилась ще в далекому 2012, тоді президентом був В. Янукович. Вся команда поставилась до фільмування досить серйозно: аби зробити історичних персонажів максимально живими та дійсно схожими на реальних митців, довелось вивчити архівні справи, знайти креслення реального будинку «Слово». Навіть акторів підібрали тих, що були схожі на діячів культури.

  Звичайно, що фільм художній, тому містить режисерські вигадки. Однією з них став головний герой стрічки Володимир Акімов. Він приїхав до будинку, аби проявити себе як поет  -початківець і був збірним персонажем із тих реальних мешканців, які доносили на своїх сусідів. І не випадково навіть нагадує молодого путіна. Це образ тієї маленької людини, яка як тільки отримує владу, починає творити справжній терор. У цьому персонажі втілилася тогочасна радянська влада, що нищила все українське.


  На екрані кожен із нас бачить нам знайомих героїв: Павло Тичина, Остап Вишня, Лесь Курбас, Володимир Сосюра, Михайль Семенко, Майк Йогансен та безліч інших. Не менш важливу роль відіграє «рушійна сила» «Слова» - Микола Хвильовий. У його кімнаті збираються діячі, які розкрили задум комуністів, але продовжують перед іншими удавати, що нічого не сталось.

  Ми спостерігаємо за тим, як вони продовжують писати про Україну та трагедію, що спіткала їх рідну землю. Особливо розуміння приходить під час моменту, коли Хвильовий бачить спустошені голодом села.

  1933 стає початком краху. Арешт Михайла Ялового в ніч з 12 на 13 травня. Того ж 13 травня, у квартирі Миколи Хвильового чергове зібрання, де мав би прозвучати новий роман письменника, який напередодні він спалив.

  Хвильовий говорить колегам наступне: «Зараз я вам покажу, як романи треба писати і яким має бути письменник в радянську епоху». Йде в інші кімнату, де згодом лунає постріл у скроню. Це було самогубство. Згодом більшість із тих, хто жив у будинку «Слово», заарештовує влада. 1937, урочище Сандармох, вони були жорстоко розстріляні. Не тільки ці митці, а ще й сотні жертв. Комусь звісно вдалось протриматися довше. Гуморист Остап Вишняпровів у таборах ГУЛАГу майже 10 років і після звільнення знов писав. Івану Багряному вдалась втеча і він далі продовжував писати в еміграції. А ось Максим Рильський, Павло Тичина і Володимир Сосюра хоча й уникнули покарання, проте за це відмовились від українського та писали те, що потрібно владі.


  Фільм про цю трагедію дійшов до нас лише тільки зараз, бо саме в цей час пробуджується інтерес до нашої культури. Якби, наприклад, цей фільм з’явився на екранах десь 2013-2014, то він би не пробудив тих потрібних емоцій. Хоча в школах постійно вчителі постійно наголошували на важливості періоду, усвідомлення масштабів трагедії з’явилось лише після повномасштабного вторгнення. Коли знову й знову українці продовжують гинути від рук вже сучасної влади кремля, яка не змінилась ще з тих радянських часів. І сьогодні ми вже маємо «Нове Розстріляне Відродження» - Володимир Вакуленко, Вікторія Амеліна, Максим Кривцов. Історія знову повторилась через 90 років…

07.06.24

Сприймайте всіх людей в своєму житті як вчителів. Будь-які слова та дії вчать вас чомусь


Авторка: Валентина Ліскевич


  Насправді, ця тема дуже спірна, адже, взаємодіючи з різними людьми, ми не завжди відразу розуміємо, чому вони можуть нас навчити, у більшості «вчити когось» автоматично дорівнює «дізнатися нову інформацію, яку до цього ніколи не знав», ми сприймаємо це все як чийсь життєвий досвід, прожитий урок, на основі яких ми можемо простежити паралель між нашим життям і схожими ситуаціями і зробити певні висновки, якщо це розшифрування сприймати як позначення «вчитель», то зрозуміти і ставитись до них відповідно дуже не складно, але сьогодні йтиметься про інший бік цього поняття.
  Розглянемо на прикладі: у вас є хороший друг чи приятель і, відбувається ситуація, що в момент, коли вам потрібна була якась допомога, опора пов'язана з цією людиною, вона не змогла її надати, ви розчарувалися, образилися, у вас зник настрій робити ті чи інші речі і, ймовірно, ви з вашим приятелем могли посваритися і, в кінцевому підсумку, ви не 
зробили те, що хотіли зробити, або, навпаки, ви зробили те, що хотіли, але без допомоги цієї людини.
  У моменті це виглядає так, ніби людина вам казала, що ви можете на неї покластися, але в кінці виходить, що ви самі впоралися і, здавалося б, чому може навчити цю людину в такій ситуації, вона просто не змогла допомогти.
  Насправді, він вам уже допоміг, тому що через час ви зрозумієте те, чого він вас навчив, зіткнувшись зі схожою ситуацією або з цією ж людиною, або з іншими, не можна передбачити яка з ситуацій стане кінцевою, де ви зрозумієте сенс всіх інших.
  Зрештою, ви розумієте, що ви можете впоратися і один, вам не потрібна жодна підтримка, допомога, опора саме в цьому життєвому аспекті в якихось справах, ви можете впоратися самостійно. І дуже важливо розуміти, що так, до цієї думки прийшли ви самі, але підштовхнула і наставила на цей шлях саме ця людина, важливо зрозуміти і зловити цей момент, що насправді людина просто зробила або сказала те, як вона думала чи хотіла в той момент, але ви винесли з цього величезний урок і, дивлячись вже на інші схожі чи ні ситуації, негативні або позитивні з іншими людьми або з цією ж людиною, якщо вам сказали щось не дуже приємне і ви сприйняли це якось негативно, потім згодом ви зрозумієте, що тоді  сказали неприємно і після цього ви почали робити ось так, тобто це було поштовхом, якоюсь  точкою неповернення, коли ви дійсно почали робити що-небудь, саме завдяки цьому моменту,  завдяки тому, що саме ця людина в цей час саме це вам сказала і, насправді, набагато легше  стає жити, коли ви сприймаєте людей як вчителів, як людей які дадуть вам щось нове, і, не важливо, буде це позитивним чи негативним, добре це на вас позначиться чи ні .
  Важливо зрозуміти, що так треба ставитись до всіх людей, яких ми знаємо і не знаємо, 
кожен із нас дає іншим щось нове.
  Нічого не відбувається в цьому житті просто так, усьому є причина і все має сенс і дуже  важливо пам'ятати, що все це має наслідки.
  Головне навчитися це все помічати і розуміти, тому що поки ви не почнете це робити, ви не зрозумієте і не відчуєте вашого зростання і ваших змін, все вимірюється в порівнянні.

05.06.24

Театр - це не нудно, це прекрасно!


Інтерв'ю записала:

Аліна Музира

 Рада представити Вам інтерв'ю у студентки Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Марії Мінієвої.

https://www.instagram.com/p/Cx7PyTatedx/?igsh=YmdneW5ham43ODYw

  Вона не здалася після першої невдачі під час вступу до Університету імені Карпенка-Карого. Її мрія про акторську майстерність була сильнішою за будь-які перешкоди. Тому, провчившись рік у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв, вона знову спробувала й цього разу досягла успіху.

  Марія - студентка, яка вже має досвід зйомок у кіно. Незважаючи на те, що зніматися на першому курсі в її університеті не дуже поширено, їй пощастило отримати роль у відомому українському серіалі "Сліпа". Також вона приймала участь в виставі "Спасіння" під час навчання в НАКККіМ.

- До повномасштабного вторгнення в Україну існувала ситуація, коли в українські проекти (серіали, фільми) часто запрошували акторів з росії.

Як ви думаєте, чому? Це був синдром меншовартості чи, можливо, справа дійсно в акторській грі?

- На мою думку, тут мав місце комплекс меншовартості. Але, мені здається, що російських акторів запрошували просто тому, що вони більш впізнавані на нашій території. Їх знають і наші люди, і їхні, а це дає можливість охопити більшу аудиторію і зібрати більші касові збори. На жаль, через це наші українські актори не мали великої можливості для розвитку.

- А взагалі, як ви бачите майбутнє українського кінематографу?

- Звісно, мені б дуже хотілося сподіватися, що воно буде розвиватися стрімко! Що, можливо, якісь західні партнери будуть долучатися до розвитку нашого кіно. Але зараз, вже навіть під час війни, ми можемо побачити дуже багато українських проектів: дуже якісних, дуже цікавих, де грають чудові актори. Режисери цих фільмів теж чудові, і тому я думаю, що якщо навіть під час війни ми здатні створювати якісні продукти, то й після, я думаю, нас чекає чудове майбутнє в цьому, в цій сфері.

- Чи є якісь роботи, які ви виділили для себе саме за останні роки?

- Мені запам'ятався фільм, який дуже актуальний зараз, це "Щедрик". Це українсько-польський фільм, і він описує події Другої світової війни та сім'ї, яка під час цих всіх подій, під час радянської окупації, а потім німецької окупації, надала притулок у себе різним дітеям, в тому числі євреям. Мені цей фільм дуже сильно запав у душу, тому що він торкається подій, які відбуваються зараз, і це дуже все відгукується. Фільм знятий неймовірно, акторська гра на висоті, тому я вам дуже раджу подивитися цей фільм, особливо під час різдвяних свят, тому що все ж таки мова йде про "Щедрик", який є нашою українською спадщиною. Я думаю, кожен українець має пишатися цим. Тому раджу.

- Хто для Вас є взірцем серед акторів театру, ким Ви захоплюєтеся?

- Ну, звісно, це моя майстриня Наталя Костянтинівна Доля, народна артистка України, провідна акторка Національного академічного театру імені Лесі Українки. Ось вона для мене приклад, мабуть, номер один, тому що вона моя наставниця, і те, як вона нас навчає, дуже мені відгукується. Також мені подобається театральна акторка театру Франка, Тетяна Міхіна. Я дивилася з нею дві вистави: "Украдене щастя" і «Трамвай “Бажання”». Її гра дійсно запала мені в душу. Вона змусила мене проживати історію її героїні разом з нею.

- Більшість людей, які йдуть на акторство, уявляють себе саме в кіно?

- Не завжди. Серед моїх одногрупників дуже багато людей, які бачать себе лише у театрі. Я насправді цього сама не очікувала. Я думала, що все ж таки більшість буде орієнтуватись на кіно, але дуже багато людей бачать себе саме в театрі, обожнюють лише театр і просто не уявляють себе на знімальному майданчику.

- А як ти можеш описати людей, які думають що театр це нудно?

- Це люди недосвідчені, з обмеженим кругозором, не можуть сфокусувати свою увагу на емоціях інших, хоча б на 2-3 години.

  Хоча, це справді важко. Враховуючи наші сучасні реалії. Якщо брати наприклад TikTok, коли кожне відео там, це доза допаміну. Мені самій інколи складно сконцентрувати свою увагу на двогодинному фільмі.

  Я не кожен день ходжу в театр, в мене не кожен день є ресурс, бажання прийти в театр, подивитись виставу, щось зрозуміти, щось проаналізувати.

  Але вистави розраховані на те, щоб наштовхнути глядачів на роздуми, змусити задуматись, переосмислити.

- Як ви бачите майбутнє українського театру? Яким Ви його уявляєте?

- Зараз дійсно спостерігається зростання зацікавленості людей у театрі. Це пов'язано з популяризацією вистав у TikTok, що, безсумнівно, робить театри більш медійними та доступними.

  Однак існує й певна проблема: люди приходять на вистави, щоб бути в тренді, не намагаючись дійсно їх зрозуміти. Вони публікують сторіс в Instagram та TikTok: «Ой, я нещодавно сходив на виставу "Конотопська відьма". Це було чудово! Також відвідав виставу Івана Уривського». Зараз по пану Уривському взагалі сходять з розуму в соц. мережах. Нещодавно у нього була прем'єра вистави "Марія Стюарт". Ще не було афіш, акторського складу, нічого, але квитки були продані вже в січні.

  З одного боку, це добре, адже завдяки TikTok театр стає популярнішим. Вистави потрапляють до рекомендацій, охоплюючи ширшу аудиторію, особливо молодь.

  З іншого боку, таке поверхове ставлення може призвести до нещирого сприйняття театру. Деякі глядачі не готові до аналізу та роздумів, їм важливо лише бути "в темі".

- Маріє, яких режисерів ви можете порадити?

- Давид Петросян: Його вистави вражають глядачів. Наприклад, “Отелло” у театрі Лесі Українки, де головну роль грає Наталя Доля, а також “Земля” у театрі Франка та вистава “Процес” на Подолі.

  Дмитро Богомазов: Ще один талановитий режисер. Його вистави у Франка можна вважати провідними. Зокрема, “Украдене щастя” та “Співай, Лоло, співай”.

  Кирило Кашліков: Художній керівник театру Лесі та режисер. Його вистава “Загадкове нічне вбивство собаки” — це мистецтво в чистому вигляді. Також варто подивитися “Каліку з острову Інішмаа".

  Євген Щербань: Молодий режисер, який вас вразить. Його вистава “Фальшивка” у театрі Лесі Українки — це щось особливе.

- Як обрати виставу для перегляду?

- Це залежить від вашого настрою. Можливо, ви хочете подивитися комедію або щось сумне. Також є вистави у жанрі театру абсурду. Якщо ви хочете познайомитися з класикою, рекомендую вибрати виставу за творами Шекспіра, наприклад, “Ромео і Джульєта” або “Отелло”. Якщо це комедія, то, можливо вам сподобається вистава “Номер 13”. Я також рекомендую подивитися мюзикл “Співай, Лоло, співай”.

  Дуже приємно дивитись на “Декамерон” що показують в молодому театрі. Це студенти четвертого курсу. Також вони влаштовують виставу “Кабаре”.

  Ще «Трамвай “Бажання”» якраз таки Уривського. Вона змусить задуматись про жіночу долю.

- Щоб б ти хотіла досягти цим інтерв'ю?

- Ну, звісно, хотілося б, щоб люди дійсно зацікавилися театром, а не просто "відсиділи" виставу. Важливо, щоб була оцінена робота акторів, режисерів і всіх, хто працює над виставою: костюмерів, декораторів, сценографів, режисерів по світлу і звуку, драматургів, які написали п'єсу. Це величезна праця і творчість. Процес створення сам по собі дуже заряджає, але отримувати відгуки від глядачів – це заряджає подвійно. Театр – це не нудно, це прекрасно!


Переклад на англійську мову

Translation in English

Theatre is not boring, it's wonderful!

I am pleased to present you an interview with Maria Minieva, a student of the Ivan Karpenko-Karyi National University of Theatre, Cinema and Television in Kyiv.

She didn't give up after her first failure when applying to Karpenko-Karyi University. Her dream of becoming an actor was stronger than any obstacles. So, after studying for a year at the National Academy of Management Personnel of Culture and Arts, she tried again and this time succeeded.

Maria is a student who has experience in filming. While being an actor in the first year of studing is not very common, she was lucky enough to get a role in the famous Ukrainian TV series called “The Blind”. She has also starred in the play "Salvation" while studying at NAKKKiM [National Academy of Management Personnel of Culture and Arts].

- Before the full-scale invasion of Ukraine, there was a situation when actors from Russia were often invited to Ukrainian projects (TV series, films). Why do you think this was? Was it an inferiority syndrome or was it really about acting?

- In my opinion, there was an inferiority complex here. But I think that Russian actors were invited simply because they are more recognizable in Ukraine. Both Ukrainians and Russians know them, and this makes it possible to reach a larger audience and make more box office.

Unfortunately, because of this, our Ukrainian actors didn’t have an opportunity to develop.

- In general, how do you see the future of Ukrainian cinema?

- Of course, I would like to hope that it will develop rapidly! That perhaps some Western partners would be involved in the development of our cinema. But now, even during the war, we can see a lot of Ukrainian projects: high-quality and interesting ones with great actors. The directors of these films are also great, and so I think that if we are able to create high-quality products even during the war, then I think we will have a great future in this field.

- Are there any works that you have highlighted for yourself in recent years?

- I remember a movie that is very relevant now, “Shchedryk” [A name of the Christmas song known in the English-speaking countries as “Carol of the Bells”]. This is a Ukrainian-Polish film, and it describes the events of the Second World War and a family that took in various children, including Jews, during all these events, during the Soviet occupation and then the German occupation. This movie touched me very deeply because it relates to the events that are happening now, and it resonates with me. The movie is incredibly well produced, the acting is top notch, so I strongly advise you to watch this movie, especially during the Christmas holidays, because it is about “Shchedryk”, which is our Ukrainian heritage. I think every Ukrainian should be proud of it. That's why I recommend it.

- Who are your role models among theatre actors, whom do you admire?

- Of course, this is my master, Natalia Konstiantynivna Dolia, People's Artist of Ukraine, leading actress of the Lesia Ukrainka National Academic Theatre. She is probably the number one example for me, because she is my mentor, and the way she teaches us appeals to me very much. I also like the theatre actress from the Ivan Franko Theatre, Tetiana Mikhina. I have watched her two performances: "Stolen Happiness” and “A Streetcar Named “Desire””. Her performance really sank into my soul. She made me walk through her character's story with her.

- Do most people who go into acting imagine acting in movies?

- Not always. Among my groupmates, there are a lot of people who see themselves only in theatre. I didn't really expect this myself. I thought that the majority would be oriented towards cinema, but a lot of people see themselves in theatre, adore only theatre, and simply cannot imagine themselves on a movie set.

- How can you describe people who think that theatre is boring?

- These people are inexperienced, with a narrow mindset, unable to focus their attention on the emotions of others, at least for 2-3 hours. Although, it's really hard. Given our modern realities.

If you take TikTok, for example, when every video there is a dose of dopamine. Sometimes it's hard for me to focus my attention on a two-hour movie too.

I don't go to the theatre every day, I don't have the energy and the desire to come to the theatre, watch a play, understand something, analyze something. But the performances are designed to provoke the audience to reflect, to make them think, to reconsider something.

- How do you see the future of Ukrainian theatre? How do you envision it?

- Nowadays, there is indeed an increase in people's interest in theatre. It is connected with the popularization of performances on TikTok, which undoubtedly makes theatres more popular and accessible.

However, there is also a problem: people come to performances to be in trend without really trying to understand the play. They post stories on Instagram and TikTok: "Oh, I recently went to see “The Witch of Konotop”. It was great! I also attended a performance by Ivan Uryvskyi”.

Right now, people are going crazy for Mr. Uryvskyi on social media. He has recently presented the play “Maria Stewart”. There were no posters, no cast, nothing, but the tickets were sold out in January.

On the one hand, this is good, because thanks to TikTok, the theatre is becoming more popular. The plays are getting promoted and recommended to the wider audience, especially young people.

However, such a shallow attitude can lead to insincere perception of the theatre. Some viewers are not ready for analysis and reflection, they just want to stay on topic.

- Maria, which directors can you recommend?

- Davyd Petrosian - his performances impress the audience. For example,"Othello" at the Lesia Ukrainka National Academic Theatre, where Natalia Dolia plays the main role, as well as "Earth" at the Ivan Franko Theatre and "The Process" at Podil Theatre.

Dmytro Bogomazov - another talented director. His performances at the Ivan Franko Theatre can be considered to be leading. In particular, “The Stolen Happiness” and "Sing, Lola, Sing".

Kyrylo Kashlikov - artistic director of the Lesia Ukrainka National Theatre and director. His play "The Mysterious Night Murder of a Dog" is art in its purest form. You should also watch “The Cripple of Inishmaan Island”.

Yevhen Shcherban - a young director who will amaze you. His play "Fake" at the Lesia Ukrainka Theatre is something special.

- How do you choose a play to watch?

- It depends on your mood. Maybe you want to see a comedy or something sad. There are also performances in the absurd genre. If you want to get acquainted with the classics, I recommend choosing a performance based on Shakespeare's works, for example, "Romeo and

Juliet" or "Othello". If it's a comedy, you might like the play "Number

13". I also recommend watching the musical "Sing, Lola, Sing".

It's a great pleasure to watch "Decameron" in the Young Theatre. It's performed by the fourth-year students. They also put on a performance of “Cabaret”. Also, “A Streetcar Named Desire” by Uryvskyi. It will make you think about women's fate.

- What would you like to achieve with this interview?

- Well, of course, I would like people to become really interested in theatre, and not just sit through a performance. It is important that the work of actors, directors and everyone who works on a performance is appreciated: costumers, set designers, scenographers, lighting and sound directors and playwrights. It's a lot of work and creativity. The process of creation is very energizing in itself, but receiving feedback

from the audience is twice as energizing. Theatre is not boring, it's wonderful!

03.06.24

«Королівський шлях українських парфумів в Замку-музеї «Радомисль»


  31 травня на Житомирщині в Замку-Музеї Радомисль/ Radomysl Castle-Museum міста Радомишль  відбулася презентація дегустаційного туру українських парфумів «Королівський шлях українських парфумів в Замку-музеї «Радомисль».


 

Гості цього заходу, журналісти, мали можливість познайомитися з історією, культурою та сучасним станом української парфумерної галузі, продегустувати унікальні авторські аромати від сучасних українських парфумерів та поспілкуватися з ними. 


  На початку презентації Українського дегустаційного парфумерного туру до всіх учасників з привітальним словом звернулася засновниця Замку-Музеї Радомисль  відома лікарка та громадська діячка, Народний депутат України VIII скликання у Верховна Рада України Ольга Богомолець. Вона не змогла прибути на захід, а тому всіх привітала через онлайн: «Війна, обстріли, страх і сум - щодня. Та десь потрібно брати сили, аби пережити цей складний час, допомагати нашим захисникам, оберігати наших близьких, і, звісно, перемагати. Тому позитивні емоції, теплі спогади, які підзаряджають нас енергією, набувають особливого сенсу. А ніщо так не пробуджує спогади й емоції, як приємний запах. От буває – відчуєте аромат, і одразу перед очима стане картина. Запах дитинства, запах кави на літньому відпочинку, запах роботи, запах квітів і саду, запах першого кохання. Так і формується наша пам’ять! Тому парфуми – це дещо значно більше, ніж стильний аксесуар. Тому наш захід - особливий  Дуже шкода, що сьогодні не змогла бути присутня у замку-музеї особисто. Та все одно – дуже вдячна усім учасникам і гостям, спонсорам та інформаційним партнерам за те, що наш захід відбувся! Ну і звісно, вдячна Збройним Силам України за те, що захищають нам, даючи можливість жити, радіти, наближати перемогу й іноді відпочивати душею!»






  Гостям заходу – пресі, блогерам, представникам туристичної галузі та лідерам думок з різних сфер діяльності організатори представили 7 талановитих українських авторів, які створюють майбутнє автентичної, саме української парфумерії з її особливими нотами, асоціаціями, натхненними нашою природою, історією, відчуттями та спогадами:

* Ася Волянська - @volya_parfum 

* Альона Штефан - ALLURE Parfume @allureparfums_ua

* Вікторія Сімич - EssenseByVita @simich.viktoriia

* Дмитро Ципердюк - "Frank Chugaiister"

* Ксандра Осініна - "Чар-зілля" @4ar.zillya @char_zillya.parfums 

* МАКС ТАБАЧУК @longhairedmax

* Юлія Манойло - MANOLI @manoliperfumes

  Українські парфумери в рамках Українського дегустаційного парфумерного туру презентували свої парфуми, розповіли про них та наддали можливість їх продегустувати. 



  Знайомство гостей з Українським дегустаційним парфумерним туром показало, як він організований, які переваги пропонує для тих хто має тури; екскурс в історію національної парфумерної галузі (його традиції та сучасні тренди; які парфуми виробляються в Україні та практичні поради як їх обрати; дегустація найкращих зразків). 

  Унікальністю парфумерного туру «Королівський шлях українських парфумів в Замку-музеї «Радомисль» та його послуги полягають в тому, що тільки в Замку-Музеї Радомисль можна придбати парфуми цих авторів і замовити послугу дегустації в романтичній атмосфері замку, з келихом українського вина після якої ви отрмаєте в подарунок парфум, що сподобався.


  Окрім цього в рамках парфумерного туру всім гостям було проведено екскурсію Музеєм української домашньої ікони ХVІІ-ХХст, який є єдиним у світі приватним музеєм домашніх ікон і старожитностей та найбільшим музеєм ікон у Східній Європі. Музей створений Ольгою Богомолець, яка за 15 років зібрала понад 5000 ікон.  Екскурсію музеєм безпосередньо провів директор музею Юрій Рудницький, який розповів багато цікавої інформації про ікони. 



  Ще були екскурсії безпосередньо ландшафтним парком замку та екскурсія  відновленою Папірнею, де архітектор та проектант замку Віктор Григорович Москалець провів майстер-клас з ручного виготовлення паперу, аналогічному тому,  на якому 400 років тому православні монахи друкували свої перші книги. Пан Віктор відродив славні традиції «папірні» Києво-Печерської Лаври. Фабрика з виробництва паперу має все обладнання, яке використовувалося у столітті, а також друкарський верстат для нанесення тексту на готові аркуші.


  Свого часу на місці замку знаходилася відома з хронік Радомишльська папірня, зведена між 1612 і 1615 рр. за наказом архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького (між 1550 і 1554—1624).


Леонід Коваленко