Як відчути осінь по справжньому?

Авторка: 

Василина Богоніс

   Осінь — неймовірна пора року. І так, я зараз абсолютно серйозно.

Діти не люблять її, бо розпочинається навчальний рік, молодь — бо починається студентське життя. Багато хто паралельно йде на роботу, і часу на такі безтурботні дні, як улітку, залишається дедалі менше. Ну а дорослі часто не люблять осінь через сезон дощів, похолодання та меланхолійний настрій.

Одні мінуси, скажете ви.

   Проте, якщо придивитися уважніше, можна побачити набагато більше: красиві осінні вулички прохолодними вечорами, сезонну випічку — особливо яблучний пиріг чи сінабони, прогулянки золотистим лісом, дощові дні, коли хочеться закутатися в плед і пити гарячий чай, або чашку гарячого шоколаду в улюбленій кав'ярні.

   Так багато дрібниць роблять осінь чудовою — потрібно лише захотіти їх помітити.

  Я була тією школяркою, яка ненавиділа осінь. Знову школа, уроки, коротші дні — усе це змушувало мене мріяти лише про те, щоб цей сезон швидше закінчився.

  І лише подорослішавши, я зрозуміла, наскільки сильно помилялася. Адже стільки приємних спогадів у мене пов'язано саме з осінню.

   Особливо закарбувався в пам'яті листопад — час, коли вже не було так тепло, як у вересні. Ми з батьками та сестрами ввечері сідали на диван, закутувалися в ковдри, готували гарячі напої та слухали історії мами й тата про їхнє дитинство та молодість.

   Ці спогади назавжди залишилися зі мною.

  Тепер, коли я вже працюю, мені хочеться проживати всі пори року на повну. І осінь — не виняток.

   Тому я пропоную вам цього року не чекати, коли осінь закінчиться, а спробувати по-справжньому її прожити. Авжеж, через війну в нашій країні буває важко залишатися на позитиві. Відключення світла, тривоги та постійна невизначеність часто забирають сили й бажання радіти звичайним речам. Проте життя не закінчується. І, мабуть, саме зараз особливо важливо вчитися знаходити маленькі промінчики світла навіть у найпохмуріші дні. 

   Осінь може бути не лише холодною, сірою та дощовою. Вона може бути затишною, смачною, спокійною, трохи меланхолійною, але по-своєму особливою.

   Тож я зібрала кілька простих ідей, які допоможуть цього року побачити в осені трохи більше, ніж просто дощі та холод.

Готуйте осінні страви

   Перше, що я просто обожнюю восени, — це сезонні страви. Особливо випічку.

   Є щось таке затишне в тому, щоб увімкнути на фоні «Відчайдушних домогосподарок», улюблений серіал або музику й просто готувати те, чого бажає душа. Яблучний пиріг, ароматні сінабони з корицею, гарбузовий крем-суп — восени навіть звичайне приготування їжі може перетворитися на маленький ритуал.

   Одним із моїх перших завдань на цю осінь буде приготувати домашні сінабони з корицею. Смакота!

   До речі, зараз у TikTok можна знайти безліч цікавих варіантів начинок для сінабонів. І якщо ви не любите солодке — це зовсім не проблема, адже існують і солоні варіанти. Особисто для мене це справжній мастхев цієї осені.

   До осінніх ритуалів я також віднесла б приготування глінтвейну. Особисто я не люблю алкоголь, тому зазвичай готую безалкогольний — і, чесно кажучи, він нічим не гірший за смаком. Цей ароматний, гарячий напій для мене на всі сто відсотків асоціюється з прохолодними осінніми вечорами.

   Іноді, щоб відчути пору року по-справжньому, не потрібно планувати щось грандіозне. Достатньо просто наповнити дім ароматом кориці, увімкнути улюблений серіал і дозволити собі нікуди не поспішати.

Ходіть в улюблені кав’ярні свого міста

   Осінні заклади по-своєму чарівні та особливі. Ці вогники на фасадах, аромат свіжої випічки й кави, осінній декор - усе це робить похід в улюблену кав’ярню ще приємнішим. 

   Осінь ніби створена для того, щоб зайти в кав’ярню, замовити гарячий напій і хоча б на годину забути про поспіх та щоденні справи. 

  А тим, хто працює віддалено, я особливо рекомендую спробувати хоча б раз попрацювати у кав’ярні. Зміна звичної атмосфери може подарувати нові враження, допомогти освіжити думки й навіть зробити робочий день продуктивнішим.

   Візьміть ноутбук, замовте улюблену каву чи гарячий шоколад і дозвольте собі провести звичайний робочий день трохи по-іншому. Іноді саме такі маленькі зміни допомагають відчути осінь по-справжньому. 

Світлотерапія (активності на свіжому повітрі)

   Зі зменшенням кількості сонячного світла восени ми часто починаємо відчувати себе менш бадьорими та енергійними. Коротші дні, похмура погода й постійне перебування в приміщенні можуть впливати на наш настрій, сон і загальне самопочуття. 

  Звісно, один із найпростіших способів додати у своє життя більше світла й руху — щоденні прогулянки на свіжому повітрі. Проте всі ми різні, і в кожного свій ритм життя: робота, діти, навчання та десятки інших справ. Тому знайти час на повноцінну прогулянку щодня може бути непросто.

   Але це зовсім не означає, що потрібно відмовитися від активностей на свіжому повітрі.

   Спробуйте знайти активність, яка приноситиме задоволення: прогулянку осіннім парком, поїздку за місто, похід у ліс чи навіть дорогу додому пішки замість транспорту. Не обов’язково щодня проходити десять тисяч кроків — іноді достатньо просто вийти на свіже повітря, помилуватися золотими деревами й зробити це маленькою приємною традицією. 

   Моя особиста порада цієї осені — влаштувати пікнік. Якщо ви живете у приватному будинку, можна зробити це просто у власному подвір’ї. А якщо в квартирі — вирушайте до парку чи лісу. Візьміть плед, гарячий чай і улюблені смаколики та просто насолодіться осінньою природою.

В’язання

   Можливо для когось це здається дивним або старомодним, проте в’язання - чудовий спосіб цікаво провести осінні вечори вдома. 

  Не обов’язково одразу вчитись в’язати светри чи навіть шарфи. В’яжіть просто для задоволення. Наприклад, можна створити теплі шкарпетки яскравого кольору або будь-якого іншого, який вам подобається. 

   Спиці та клубок ниток можна знайти в будь-якому магазині для творчості, а YouTube допоможе розібратися з основами в’язання буквально з нуля. До того ж це заняття має приємний бонус — результат залишається з вами: шкарпетки, шарфи, чохли на стільці, наволочки для диванних подушок чи навіть светрики для чотирилапих улюбленців. 

   Також в інтернеті можна замовити спеціальні набори для в’язання іграшок. Особисто я маю маленького пінгвіна в шапочці, якого вже давно планую зв’язати, і, можливо, саме цієї осені нарешті це зроблю. 

Створіть свій осінній скрапбук

   Можна збирати маленькі шматочки цієї осені: фотографії, квитки, етикетки, засушене листя, записки, вирізки з журналів чи навіть чеки з улюбленої кав’ярні. А потім оформити все це в один альбом.

   Це не обов’язково має бути ідеально чи красиво — головне, щоб він був про вашу осінь. Через кілька років буде особливо приємно відкрити його й згадати, якою вона була.

   Цю ідею я запозичила у блогерки Алли Малкін. Вона часто ділиться своїми сторінками та ідеями для ведення блокнотів в Instagram, і мені дуже подобається, як це виглядає. Я також планую цієї осені завести такий альбом і збирати в ньому маленькі шматочки свого життя. 

Почніть читати книгу

  Осінь — чудовий час, щоб нарешті взятися за книгу, яку ви давно відкладали. Особливо приємно читати ввечері, коли за вікном холодно, а ви сидите під пледом із чашкою гарячого чаю. Оберіть історію, у яку захочеться зануритися, і хоча б на годину відкладіть телефон та всі справи. 

   І знову ж таки, хочу залишити свою рекомендацію — «Чорна відьма» Лорі Форест. Це фентезійна історія про магію, навчання в університеті та дівчину, якій доведеться поставити під сумнів усе, у що вона вірила.

   Я сама планую прочитати її цієї осені, тому вже додала книгу до свого осіннього списку.

Влаштуйте кіновечір

   Не просто вмикайте серіал фоном, поки займаєтеся іншими справами, а зробіть із перегляду маленьку подію. Приготуйте улюблені снеки, зробіть гарячий напій, візьміть плед і виберіть фільм або серіал, який давно хотіли подивитися.

   А якщо не знаєте, що саме ввімкнути, створіть собі список осінніх фільмів і поступово переглядайте його протягом сезону.

   Я свій список уже склала і цієї осені планую передивитися: «Відчайдушних домогосподарок», «Секс у великому місті», «Дівчат Гілмор», «Вам лист» та «Сутінки». Останні — ну це просто мастхев для мене восени!

   А що додали б до свого осіннього списку ви?

Створіть свій осінній плейлист

   У кожної пори року має бути свій саундтрек, і осінь — не виняток. Зберіть пісні, які нагадують вам про цю пору року, і слухайте їх дорогою на роботу, під час прибирання або вечірньої прогулянки.

  Мені здається, навіть звичайна дорога додому може стати трохи атмосфернішою, якщо у навушниках грає правильна музика.

Влаштуйте осіннє розхламлення

   Осінь — чудовий час не лише для того, щоб дістати теплі пледи та светри, а й трохи оновити свій простір. Переберіть шафу, позбудьтеся речей, якими давно не користуєтеся, розберіть полички або той самий ящик, у який ми всі складаємо «щось, що потім пригодиться».

  Не обов’язково намагатися прибрати весь будинок за один день. Почніть з однієї маленької зони — і поступово рухайтеся далі.

   Мені здається, є щось особливе у відчутті, коли перед початком нового сезону ти звільняєш простір від зайвого й залишаєш місце для чогось нового. До того ж порядок навколо дорівнює порядок в голові.

Спробуйте вести осінній аудіощоденник

   Це трохи незвичніше, ніж звичайний щоденник. Наприкінці дня запишіть голосове  — буквально на хвилину — і розкажіть, яким був ваш день: що сьогодні вас розсмішило, здивувало, порадувало або просто запам’яталося.

   А наприкінці осені у вас залишиться маленький аудіоархів цього сезону. Мені здається, через кілька років буде дуже цікаво переслухати ці записи й почути себе тієї осені.

Вечір ігор з близькими

   Коли вечори стають холоднішими й темнішими, саме час діставати настільні ігри та збирати друзів або сім’ю разом.

   Особливо актуально це для нас, українців, адже ми знаємо, що з настанням холодів можуть знову початися відключення світла. Замість того щоб постійно сидіти й чекати, коли воно з’явиться, можна хоча б трохи відволіктися та провести цей час разом із близькими.

   Приготуйте щось смачне, зробіть гарячий чай чи какао, запаліть свічки або увімкніть ліхтарики — і діставайте улюблені ігри. Це можуть бути настільні ігри, карти, «Крокодил» або навіть власна вікторина.

   Особисто ми з батьками під час блекаутів часто грали в «Морський бій» просто на листочках або в UNO. І, чесно кажучи, саме такі вечори зараз згадуються з особливим теплом.

   Бо іноді гра — це не просто спосіб згаяти час без світла, а можливість хоча б ненадовго відволіктися від тривожних думок, посміятися й побути поруч із тими, кого любиш.

   На кінець хочу нагадати: будь-яке заняття восени можна перетворити на щось приємне та особливе саме для тебе. 

   Не потрібно змушувати себе робити те, що вам не приносить задоволення, лише тому, що всі навколо називають це «ідеальним способом провести осінь». Шукайте заняття та хобі, які відгукуються саме вам.

   Можливо, для когось ідеальна осінь — це прогулянки лісом і гарячий шоколад, а для когось — вечір за комп’ютером, улюблена книга чи в’язання. І це абсолютно нормально.

   Головне — знайти ті маленькі речі, які допоможуть саме вам чекати на новий осінній день, а не рахувати дні до закінчення цього сезону.

Скільки коштує бути гарною у 2026 році? Бʼюті-економія: так чи ні?

 Авторка: Олена Батіцька

  Бути доглянутою - це завжди дорого. Манікюр, педикюр, гарне волосся, догляд за шкірою - усе це давно стало базовою частиною бʼюті-рутини багатьох дівчат. А якщо продовжити цей список, він може здаватися нескінченним.

 Бʼюті-індустрія продовжує розширювати перелік процедур: ламінування, нанопластика, ботокс, різноманітні доглядові процедури та ще десятки новинок. Але чи справді все це нам потрібно? Чи є ці процедури необхідними у 2026 році, чи це лише черговий тренд? І скільки насправді коштує бути доглянутою людиною у сучасних бʼюті-реаліях?

Давайте розбиратися. 

   Для більш детального дослідження варто порівняти ситуацію на бʼюті-ринку в різних містах України.

Одеса: стабільні ціни та висока конкуренція

   Ситуація на бʼюті-ринку Одеси залишається відносно стабільною порівняно з іншими великими містами України — Києвом, Харковом, Дніпром та Львовом. Однією з причин цього є висока конкуренція серед майстрів. У місті працює велика кількість кваліфікованих фахівців та салонів краси.

   За даними платформ Opendatabot та YouControl, в Одесі налічується близько 386 салонів краси. Йдеться саме про мультикомплексні заклади, де клієнт може отримати одразу кілька послуг: манікюр, педикюр, стрижку, корекцію брів, масаж тощо.

   При цьому середній чек на манікюр у більшості салонів протягом останніх сезонів суттєво не змінювався. У частині закладів ціна зросла приблизно на 10%.

  Великі бʼюті-простори Одеси й надалі пропонують манікюр у середньому за 500–800 гривень. Додатково клієнтам часто пропонують ламінування брів та вій під час інших процедур. Середня вартість такого догляду становить близько 450–700 гривень, тоді як у деяких обласних містах ціна може бути значно нижчою.

   Але чи справді ламінування - необхідна процедура? Чи це просто тренд, який активно продає бʼюті-індустрія?

    Ми запитали про це дівчат. Їхні відповіді виявилися доволі різними:

«Як на мене, то, що є воно, що немає».

«Коли є кошти - я піду. Коли немає — то і йти не буду».

«Чесно, я раз зробила - мені достатньо. Типу… спробувала та й добре».

«Мені здається, якщо в когось зовсім-зовсім рідкі та короткі вії, то окей. А так я не робила. А от їм мені, здається, що саме те».

    Звичайно, це лише думки окремих людей, тому робити на їхній основі глобальні висновки не варто. Проте вони добре демонструють одну тенденцію: далеко не кожна процедура є необхідною для кожної людини.

   Якщо ламінування справді допомагає підкреслити природні вії чи брови та відповідає вашим потребам - процедура може бути виправданою. Якщо ж ні, не варто робити її лише тому, що вона зараз популярна або активно рекламується. Бʼюті-рутина має працювати на вас, а не навпаки.

Київ: дорожче, але з новим запитом на натуральність

    Якщо в Одесі ціни залишаються відносно стабільними, то столичний бʼюті-ринок демонструє іншу картину.

    Порівняно з 2025 роком ціни у Києві, за наведеними даними, зросли щонайменше на 20%. Середній чек за комплекс «манікюр та педикюр» становить близько 2500 гривень, а фарбування волосся в один тон - від 1800 до 3200 гривень.

   На формування вартості впливає одразу кілька факторів: рівень салону, оренда, комерційні тарифи, вартість матеріалів, робота майстра та загальна ситуація на ринку.

    Змінюється не лише ціна, а й сам запит клієнтів.

   У Києві дедалі більшої популярності набуває натуральність. Салони середнього та вищого сегментів усе частіше роблять акцент на природному вигляді, а клієнти замість агресивних процедур для волосся обирають догляд, спрямований на його відновлення та підтримання здорового стану.

  Те, що раніше сприймалося як черговий тренд, поступово перетворюється на усвідомлений підхід до догляду.

Причин цьому може бути декілька:

- Менший агресивний вплив на волосся, нігті та шкіру.

- Мобільність процедур — деякі послуги можна виконувати швидше та простіше, зокрема в умовах, коли звичний ритм життя порушується повітряними тривогами.

- Економія часу — доглядові процедури часто займають менше часу, ніж складні трансформації.

- Економія коштів — підтримувати природний вигляд іноді дешевше, ніж регулярно оплачувати складні процедури.

   Втім, це зовсім не означає, що кератин, нанопластика, нарощення чи інші процедури зникають із ринку. Вони залишаються популярними й, найімовірніше, будуть актуальними ще не один рік. Проте поступово змінюється саме ставлення до краси.На зміну «ідеальної Instagram-картинки» приходить інше бачення — натуральність, легкість та здоровий вигляд. І це вже не лише про моду. 

   Сучасна бʼюті-економія — це не обовʼязково відмова від догляду. Це вміння відрізняти те, що справді потрібно, від того, що нам просто добре продали.

  Бути красивою у 2026 році - не означає робити все. Можливо, справжня розкіш сьогодні

- це обирати лише те, що підходить саме тобі.

Чому молодь не хоче працювати «як раніше»?

Авторка: 

Василина Богоніс

   Чи справді сучасна молодь не хоче працювати ? Чи, можливо, просто більше не хоче жити за правилами, за якими жили її батьки?

   Кожне нове покоління виростає в іншій реальності. Те, що для наших батьків було нормою, для нас може здаватись неприйнятним - і навпаки.

   З роками ми отримуємо нові знання, змінюється виховання дітей, змінюється система освіти у школах та університетах, світ діджиталізується. Ці зміни завжди безповоротні, адже людство розвивається.

   Якщо змінюється світ - змінюються люди. Ще кілька десятиліть тому уявлення про «ідеальне життя» було значно більш визначеним: освіта, стабільна робота, сім’я, власне житло. Сьогодні цей сценарій уже не здається одним можливим.

   Що ж прийшло йому на заміну?

 Свобода вибору, самореалізація, досвід, можливість працювати з будь-якої точки планети та водночас подорожувати. Це те, що стало більш доступним, ніж раніше.

  Зараз молодь не хоче жити заради роботи. Не готова працювати щодня, заради 3 тижневої відпустки на рік. Для багатьох молодих людей робота більше не є основною ціллю. Вони хочуть мати час на подорожі, сім’ю, хобі, навчання та власні проєкти.

  Зарплата залишається важливою, але перестає бути єдиною причиною залишатися на роботі.

   Так що ж тоді молодь очікує від роботодавця?

   Повага. Сьогодні дедалі більше молодих людей відкрито говорять про особисті кордони та не готові сприймати крик, приниження чи надмірний тиск як нормальну частину робочого процесу. Тому ставлення керівника до працівника стає одним із важливих критеріїв під час вибору роботи.

  Гнучкість. Гнучкий графік для молодого працівника — це вже не просто бонус. Для багатьох це можливість поєднувати роботу з навчанням, особистим життям або додатковими проєктами.

   Розвиток. Молодим працівникам важливо розуміти, куди вони можуть рухатися далі. Можливість навчатися, отримувати нові навички та зростати всередині компанії дозволяє працівнику не відчувати, що він роками залишається на одному місці.

   Баланс. Молодий працівник не хоче, щоб робота займала весь його час. Після завершення робочого дня людина хоче мати можливість відпочити, провести час із сім’єю, займатися спортом чи власними справами. Постійні робочі дзвінки ввечері або у вихідні поступово перестають сприйматися як нормальна частина професійного життя.

   Зарплата. Попри всі розмови про комфорт та баланс, фінансова винагорода залишається одним із головних критеріїв. Молодь хоче отримувати зарплату, яка відповідає обсягу роботи, рівню відповідальності та професійним навичкам.

   Чи означає бажання працювати в комфортних умовах, що молодь стала менш працьовитою?

   Не обов’язково.

  Багато молодих людей не бояться роботи та починають свій професійний шлях із роботи офіціантами чи барменами, продавцями, будівельниками і багатьох інших подібних професій.

   Після закінчення університету вони нерідко пробують себе в різних сферах, змінюють напрямки, набувають нових навичок і шукають роботу, яка відповідає їхнім інтересам та здібностям.

  І тут виникає інше питання: чи готові роботодавці відповідати цим очікуванням?

   Я вважаю так, чим досвідченим стає спеціаліст, тим більше користі він може приносити компанії. Працівник, який розуміє процеси, має необхідні навички та може самостійно приймати рішення, потребує менше контролю з боку керівника й, відповідно, може працювати ефективніше.

   Тому інвестиції в працівника — навчання, розвиток, комфортні умови та гідну оплату — можуть бути вигідними не лише самому працівнику, а й роботодавцю.

   То чи справді молодь не хоче працювати «як раніше»?

  Можливо, правильніше сказати, що вона просто не хоче жити «як раніше». Світ змінився, разом із ним змінилися можливості, цінності та саме розуміння успішного життя.

   Для сучасного працівника робота все частіше стає лише частиною життя, а не його центром. Люди хочуть розвиватися, заробляти, будувати кар’єру, але водночас мати час на себе, близьких, подорожі та власні захоплення.

   І, можливо, головне завдання сучасного роботодавця — не змусити нове покоління працювати за старими правилами, а знайти спосіб створити умови, у яких працівник захоче залишатися, розвиватися та приносити результат.

   Бо хороша робота — це не та, на яку витрачається все життя. Це та, яка дозволяє людині будувати краще життя.

День пам’яті загиблих захисників України

Авторка: 

Юлія Гоменюк

   Щороку 29 серпня відзначається День пам’яті загиблих захисників України. У цей день вшановується пам’ять усіх захисників, полеглих  у боротьбі за незалежність, соборність та територіальну цілісність України. Цей день – нагода для українського суспільства віддати пошану загиблим, зосередитися на вдячності їм.

 Цей День пам’яті було започатковано у 23 серпня 2019 року указом Президента України. Документом цей день було визначено як “день щорічного вшанування військовослужбовців і добровольців, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.”  Запровадження пам’ятної дати мало на меті нагадати суспільство про подвиг загиблих героїв та про ціну української свободи.

   Вибір дати пов’язаний з подіями під Іловайськом серпня 2014 року. В кінці серпня, після важких затяжних боїв за місто, ситуація для українських угруповань стала критичною. Після домовленостей про вивід військ з району бойових дій колони українських військових почали залишати місто, проте російська сторона цинічно порушила домовленості: окупанти розстріляли українських військових коли вони проходили через “зелений коридор”. За даними Українського інституту національної пам’яті, внаслідок Іловайської трагедії загинули 366 українських воїнів. 

  Шлях, що мав бути “зеленим коридором” для воїнів, лежав крізь соняшникові поля, саме тому символом цього пам’ятного дня став соняшник. Його зображення використовують як символ пам’яті про загиблих, в цей день його маленьке зображення можна побачити на одязі, у медіа та в оформленні меморіальних подій.

   З початком повномасштабної війни суть цього меморіального дня розширилася. Тепер він не тільки про загиблих під час Іловайської трагедії, а також про воїнів, що віддали своє життя у боротьбі за незалежність України після початку повномасштабної війни. Цей день нагадує нам як і про російську окупацію Криму, Луганської та Донецької областей у 2014, так і про посилення російського наступу у 2022. 

 У 2026, проходили загальнонаціональна хвилина мовчання та мистецькі та освітні меморіальні заходи на честь загиблих. Під час хвилини мовчання, київський метрополітен припинив рух на одну хвилину, а наземний громадський транспорт по можливості зупинявся на одну хвилину.

   Меморіальні заходи проводили такі заклади, як Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» з виставкою картин литовської художниці Беати Куркуль, присвяченою пам’яті Захисників і Захисниць України; Центральна бібліотека ім. Т. Г. Шевченка для дітей та Музей книги і друкарства України з виставкою до Дня пам’яті загиблих Захисників і Захисниць України. Окрім того, на Софійській площі незабаром експонуватиметься тематична вулична виставка «Алея Героїв «Воїни Світла».

Олег Дорощук очолив світовий рейтинг World Athletics у стрибках у висоту

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Український стрибун у висоту Олег Дорощук піднявся на перше місце у світовому рейтингу World Athletics. Він випередив представників Нової Зеландії та Південної Кореї й став другим українським легкоатлетом, якому вдалося очолити світовий рейтинг у своїй дисципліні після його заснування у 2019 році. Раніше лідерську позицію серед українців посідала Ярослава Магучіх.

  Піднятися на вершину Дорощуку дозволили результати сезону-2026. Українець став чемпіоном світу в приміщенні, а також показував найкращий результат сезону у світі. На чемпіонаті Європи в Бірмінгемі він здобув срібну медаль, що також додало йому очок у рейтинговій боротьбі.

   За підсумками Дорощук має 1329 балів. Другим іде новозеландець Гаміш Керр із 1293 очками, третю позицію посідає представник Південної Кореї Ву Санхьок, в активі якого 1287 балів. У жіночій дисципліні перше місце продовжує утримувати Ярослава Магучіх. Вона має 1367 балів. Ще одна українка, Юлія Левченко, посідає третю позицію з 1334 очками.

Як не втратити опору під час війни? Про втому, страх та маленькі речі, які допомагають триматися на плаву

Авторка: 

Василина Богоніс

  

  Можна звикнути до сирен. Можна навчитися спати після безсонної ночі, перевіряти новини щогодини, прокидатися від вибухів і зранку все одно йти на роботу.

  Але звикнути — не означає не втомлюватися.

  Вже не перший рік українці живуть у реальності, до якої неможливо по-справжньому звикнути. Ми читаємо новини про обстріли, переживаємо за рідних, чекаємо повідомлень від близьких, прощаємося з людьми, яких ще вчора бачили у своїх соціальних мережах. Хтось втратив дім, хтось — близьку людину, хтось — відчуття безпеки, яке колись здавалося чимось природним. А хтось просто дуже втомився.

  І, можливо, саме про цю втому ми говоримо недостатньо.

  Нам часто здається, що потрібно триматися. Бути сильними. Працювати, допомагати, донатити, підтримувати інших і не дозволяти собі «розклеюватися».

 Але іноді хочеться просто перестати бути сильною людиною.

  Хочеться, щоб тебе обійняли. Без порад. Без «все буде добре, візьми себе в руки». Без спроб одразу знайти рішення. Просто обійняли та дали зрозуміти: «Я бачу, як тобі важко». І це нормально.

  Нам усім іноді потрібно побути слабкими. Поплакати. Поспати зайву годину. Скасувати плани. Не відповідати на повідомлення. Залишитися вдома. Дозволити собі день, коли єдине завдання — пережити його.

 Турбота про психологічну витривалість під час війни — це не про те, щоб завжди залишатися позитивними. І точно не про те, щоб змусити себе «не думати про погане».

  Це про те, щоб помічати свій стан і не залишати себе з ним наодинці.

  Якщо є можливість, розмова з психологом може стати великою підтримкою. Це простір, де не потрібно соромитися своїх сліз, страху чи втоми. Не потрібно боятися, що ви знову говорите про ту саму проблему, яка не відпускає вже місяцями, а то й більше.

  Іноді нам справді потрібно, щоб нас просто почули. (Я спілкувалася з психологом і можу з упевненістю сказати - це того варте!)

  Але якщо психолог зараз недоступний — через фінанси, відсутність можливості чи тому, що цей формат вам поки не підходить, це не означає, що ви залишилися без варіантів допомоги собі.

  Спробуйте знайти те, що повертає вам хоча б трохи внутрішньої тиші.

   Для когось це спорт. Для когось — танці, йога, малювання, в’язання, садівництво, кулінарія чи музика. Хтось читає, пише історії, збирає конструктори або займається фотографією. А комусь, як мені, допомагає… прибирання.

 Я люблю перебирати речі, косметику, засоби для догляду, наводити порядок вдома. Іноді здається, що разом із речами я потроху збираю свої думки докупи. 

  Не обов’язково шукати якесь «правильне» заняття. Воно не повинно бути корисним, продуктивним чи приносити результат.

  Воно просто має допомагати вам дихати трохи легше.

  А якщо сил немає навіть на це — нічого страшного. Можна просто увімкнути тиху музику, медитацію або звуки дощу/моря, лягти під ковдру і дати собі 15 хвилин спокою.

  Без планів на майбутнє.

 Без прокручування проблем у голові.

 Без необхідності щось вирішити прямо зараз.

 Просто побути. 

  І, звичайно, не варто забувати про людей поруч. Друга, подругу, маму, тата, кохану людину, сестру, брата — того, кому можна написати: «Мені зараз так важко».

  Але якщо наразі поруч немає людини, якій можна це сказати, я хочу нагадати ще про одну важливу річ.

  Ви вже є у себе. І це не означає, що ви повинні самі впоратися з усім болем, який принесла війна. Не повинні.

  Це лише означає, що навіть у найважчі дні ви можете спробувати бути на своєму боці.

  Дозволити собі відпочити.

  Дозволити собі плакати.

 Дозволити собі сміятися, коли хочеться.

 Дивитися фільми. Гуляти. Будувати плани. Купувати собі ту смачну каву біля будинку. Радіти сонцю чи навіть дощу.

Зображення: Pinterest (Vestara Kinkarron)

  Війна забрала у нас дуже багато. Але вона не повинна забрати ще й право жити.

  І якщо сьогодні вам важко — не вимагайте від себе надзусиль.

  Іноді достатньо просто прожити цей день. А завтра буде новий.