«УКРАЇНСЬКА ЗИМА: від Романа до Йордана»

  Киян та гостей столиці запрошують святкувати традиційну зиму в столиці. А саме вони можуть відвідати унікальний міжмузейний мистецький проєкт «УКРАЇНСЬКА ЗИМА: від Романа до Йордана», організований Національним музеєм народної архітектури та побуту України і Музеєм історії міста Києва. 

  Виставковий проєкт представить найяскравіший цикл зимових свят українців, що розпочинаються на Романа та закінчуються Водохрещем. Цей особливий святочний час сповнений давніми обрядами, звичаями та ритуалами: колядками і щедрівками, вертепами, ворожіннями, веселощами і гостиною.

  Відкриття проєкту «УКРАЇНСЬКА ЗИМА: від Романа до Йордана» припало на Адріївські вечорниці за новим календарем, які гості дійства відзначили разом із Фольклорним ансамблем «Кралиця»КНУКіМ.

  В урочистому відкритті свята в Музеї історії міста Києва взяли участь Ростислав КАРАНДЄЄВ – т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики України; Оксана ПОВЯКЕЛЬ – генеральний директор національного музею народної архітектури та побуту України;

  Діана ПОПОВА – генеральний директор Музею історії міста Києва.

  «Сьогодні, коли Україна потерпає від війни, коли ворог прагне знищити все українське, як ніколи важливо пам'ятати та зберігати власні традиції.  Українська зима – це  Різдво та Новий рік, це  період колядок і щедрівок, вертепів, молодіжних вечорниць із гаданнями й забавами та низки не менш важливих свят: Катерини, Андрія, Миколая, Меланки тощо. Завдяки нашим дружнім стосункам з колективом музею історії міста Києва ми маємо можливість представити це надбання широкому загалу у самому серці міста, де кожен дізнається ще більше про своє», - розповідає генеральна директорка Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Повякель.

  «Музей історії міста Києва завжди докладає чимало зусиль, щоб попри все подарувати киянам свято, створити атмосферу, в якій трапляються дива, а цього року в плідній співпраці з Національним музеєм народної архітектури та побуту України пропонуємо придивитися до коріння та відсвяткувати в українській традиції, надихнутися на втілення одного бажання на всіх», – наголошує генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова.

  У виставкових залах музею презентували унікальну фондову колекцію Національного музею народної архітектури та побуту України: різдвяно-новорічну атрибутику львівського етнографа та художника Володимира Шагала, різнорегіональну кераміку, традиційну дерев'яну скорбонку, металеві колядницькі дзвоники, автентичні зимові строї, килимарство, рушники, іконопис, картини наївного малярства Михайла Онацька, Івана Лисенка та інших. Виставковий простір доповнений витинанками та різдвяними листівками з фондів Музею історії міста Києва,  різдвяними роботами сучасних майстрів (Вікторії Філь, Аліни Ходань, Олени Романенко, Ірини Білай та вихованців дитячої студії «Соломія», Наталії Семенюк, Асі Аландаренко, Олени Єременко, Олени Рущак) та сучасними інтерактивними інсталяціями.

  Українську зиму неможливо уявити без колядування, щедрування, маланкування – усі ці традиції представлять виступи колоритних колективів та майстер-класи з виготовлення різдвяної атрибутики. Зануритися глибше в звичаї, притаманні циклу «від Романа до Йордана», допоможуть авторські екскурсії від провідних етнографів НМНАПУ.  

 Виставку організовано Національним музеєм народної архітектури та побуту України та Музеєм історії міста Києва. 

  Виставка триватиме до 14 січня.

  Графік роботи експозиції згідно графіку роботи МВЦ Музею історії міста Києва (вул. Б.Хмельницького, 7): 

Ср.-Нд.: 12:00-19:00, Пн-Вт.: вихідні

Леонід Коваленко

«Сарсуела. На хвилях іспанської пристрасті»

  8 грудня о 18.00 год. Національна оперета України (вул. Велика Васильківська, 53/3) запрошує на прем’єру україно-іспанського проєкту «Сарсуела. На хвилях іспанської пристрасті».

 О 17.00 відбудеться прес-конференція.

Спікери заходу:

 Генеральний директор-художній керівник театру Богдан Струтинський;

  Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Іспанія в Україні Рікардо Лопес-Аранда Хагу; 

  Іспанський режисер-постановник Ігнасіо Гарсіа; 

  Іспанські артисти: Марія Руїс (сопрано), Едуардо Сандоваль (тенор), Роза Сарагоза (танцівниця).

  Грандіозний проєкт, що несе в собі популяризацію іспанської культури через жанр сарсуели, який вперше так масштабно буде представлений в Україні.

  Відомо, що іспанська сарсуела є двох видів: перший нагадує за жанром оперету з драматичним текстом, другий – класичну оперу. Саме тому, на концерті звучатимуть найкращі пісні з обох типів сарсуели.

 Водночас, не обійдеться без запальних іспанських танців у стилі фламенко - з інструментами, що передають весь колорит цієї країни, її культуру та традиції. 

  У концерті візьмуть участь солісти театру, артисти балету, хор, симфонічний оркестр, а також іспанські артисти: Марія Руїс (сопрано), Едуардо Сандоваль (тенор), Роза Сарагоза (танцівниця). Режисер-постановник - Ігнасіо Гарсіа. 

Всіх запрошуємо на яскравий та пристрасний вечір іспанської музики з Національною оперетою України!

Леонід Коваленко

«КОЛОРИТ УКРАЇНИ»

  Першого дня зими у Музей Марії Заньковецької (філія Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, директор – Ирина Дробот ), відбулося відкриття персональної виставки «КОЛОРИТ УКРАЇНИ» присвяченої українському колориту талановитої молодої вродливої художниці з міста Фастова Тетяни Кашуби.

  Побачивши таку неординарну назву виставки «КОЛОРИТ УКРАЇНИ» зразу ставиш собі питання: «А що саме може бути колоритом України, в чому він проявляється?»  Саме слово колорит означає якусь характерну особливість чи своєрідність. Український колорит може бути сукупністю характерних ознак, які відрізняють культуру українців від культури інших народів. Переглянувши картини, побачив, що молодій чарівній художниці Тетяні Кашубі вдалося досить професійно передати на своїх авторських полотнах національний колорит української нації Через портрети українців та іншші виставлені картини для поцінувачів українського мистецтва художниця передала  відлуння етнічного мистецтва України. Загалом у роботах майстрині відчувається щира любов до України та її національної культури. 

  Друзі та гості, які завітали на виставку колоритної художниці вітали її в урочистих промовах та бажали творчих успіхів у подальшій роботі на благо рідної України. А один із організаторів виставки Сергій Коммісаров запропонував Тетяні Кашубі долучитися до могутнього колективну Міжнародного арт-об'єднання «Повертайся живим!» та акцентував увагу присутніх на тому, що творчість яскравої художниці в ім'я нашої великої Перемоги України на всі 100 відсотків заслуговує на це..

  Довідкова інформація про виставку «КОЛОРИТ УКРАЇНИ» :

  Доля України нерозривно пов’язана з духовністю української нації. В умовах сьогодення це є запорукою посилення національного світогляду та єдності нашого народу. Невід’ємною складовою духовного прояву нації є саме образотворче мистецтво. 

  В основі мистецького проекту - поєднання сучасності і національних традицій та аксесуарів у народному стилі. На виставці представлені образи сучасних українців у національному вбранні. Важливою складовою творчості художниці є висвітлення образу сильної, сучасної, незламної та вільної українки.  Твори Тетяни Кашуби засвідчують внутрішню силу, впевненість української жінки, її духовну та культурну велич. 

  У наш час портрет – один із найбільш популярніших жанрів живопису. Адже, хто як не люди зараз важливі, хто як не люди нам потрібні – наші рідні й близькі. Частина експозиції складається з портретів відомих людей, які від перших днів повномасштабної війни допомагали військовим та цивільним, що постраждали. Вони надихали українців об’єднуватися заради перемоги! Колекція «Картини в крузі» – це ворота у світ сучасної, незалежної та вільної українки. Вона водночас і приховує, і розкриває внутрішній стан, красу, унікальність відображений на полотні. Кожен образ розширюється та розкривається, цвітінні, як квітка в цвітінні. Образ жінки – джерело натхнення! Саме в цих картинах поєднується ніжність, яскравість і загадковість, які доповненні елементами народного вбрання та прикрас. Кожний мазок мастихіна затягує погляд, додає бажання розглядати, смакувати красу мистецтва в жінці! 

  БІОГРАФІЯ ХУДОЖНИЦІ : КУЗЬМИЧ (КАШУБА) Тетяна Анатоліївна народилася 4 лютого 1990 р. в селі Яхни Київської області (Україна) в сім’ї творчих людей. Мати – Кашуба Галина Максимівна, була вчителем трудового навчання та любила малювати, а батько –Кашуба Анатолій Савович, був пожежником, який водночас любив працювати з глиною та іншими матеріалами. Саме від батьків Тетяна успадкувала хист до мистецтва. 2012 р. Фастівському державному краєзнавчому музеї (м. Фастів) на тему: «Барви емоцій, втілені в життя». – відбулася перша персональна виставка в 2013 р. – здобула вищу освіту за спеціальністю «викладач образотворчого мистецтва» в Київському університеті імені Бориса Грінченка (м.Київ). 2015–2017 рр. – робота в Педагогічному музеї України (м. Київ), посада «Головний художник». 2015–2017 рр. – робота в Борівській школі мистецтв, посада «Викладач образотворчого мистецтва». 2016–2017 рр. – робота в дитячому клубі «RELEASE Education» (м. Київ), посада «викладач художньої студії». 2017 р. – відкрила власну художню студію «KOLORIT» (м. Фастів), де навчаються діти та дорослі. 2020 р. – персональна виставка витинанок у м. Фастів. Під час повномасштабної війни писала власні картини, які презентувала в м. Прага (Чехія). Згодом декілька картин було продано, а виручені кошти художниця передала на підтримку військовим. Також намалювала декілька муралів на стінах в «Українському центрі» в м. Прага (Чехія). Брала участь у різних заходах та аукціонах для збору коштів для ЗСУ. Зокрема розписувала гільзи та тубуси від снарядів.

Леонід Русич

Як змінилось ставлення до тварин, яких люди беруть з собою в бомбосховища, з початком повномасштабного вторгнення

Авторка: Тетяна Мельник

   Зима 2022 року, світом ширяться прогнози та дати повномасштабного вторгнення. Багато людей почали готуватись до подібного сценарію заздалегідь, купуючи запаси їжі, медикаментів та роздумуючи над планом евакуації. Для багатьох нагальним стало питання домашніх улюбленців та можливості утримання їх в бомбосховищах. Офіційні документи писали одне, адміністрації міст стверджували інше, залишаючи власників тварин розгубленими. В такій ситуації люди часто приймали рішення, що, або не будуть брати тварину в бомбосховище взагалі, або ж залишатимуться разом з нею. Як влада допустила таку помилку в комунікації з населенням?

   ЗМІ, які заявляли про заборону на утримання тварин в укриттях здебільшого спирались на постанову “Порядок заповнення та перебування в спорудах фонду захисних споруд цивільного захисту”. Даний документ дійсно забороняє приводити в укриття тварин, проте крім того забороняє рух в укритті без нагальної необхідності та загалом передбачає сценарій, який на дійсності виявився далеким від реальності. Крім того, документ датується 2018 роком, тобто був створений задовго до повномасштабного вторгнення. Журналісти намагались брати офіційні коментарі в представників влади, проте й там лунали твердження, які протиречили одне іншому. Наприклад, начальник обласного відділу захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій Володимир Кравцов у коментарі для “Суспільне” наголосив, що утримувати тварин в укритті ймовірно буде заборонено, адже укриття вважається громадським місцем. Натомість Микола Бойко, начальник відділу з питань цивільного захисту Деснянського району в інтервʼю для “Depo Київ” стверджував, що в офіційних правилах бомбосховищ немає нічого про домашніх тварин, а отже їх дозволять брати в укриття. Словом, офіційну та однозначну відповідь на таке важливе та хвилююче питання влада дати не спромоглася.

   Коли почалось повномасштабне вторгнення першими про цю проблему заговорили деякі депутати та зоозахисники. До прикладу, Кіра Рудик, депутатка від партії “Голос”, 25 лютого 2022 року опублікувала пост, в якому написала, що заборони на перебування тварин в бомбосховищі немає. Важливу роль зіграли різні зоозахисні організації, які в своїх соціальних мережах інформували людей, про те що домашніх улюбленців можна брати в укриття. Також подібна інформація згадувалась в телемарафоні новин. Проте комунікація “постфактум” залишила багатьох власників непідготовленими до ситуації, особливо в умовах стресу та потоку гнітючих новин.

   Звісно, під час підготовки до повномасштабного вторгнення на перше місце ставало питання захисту та порятунку людей. Проте питання про домашніх улюбленців вочевидь хвилювало тисячі українців, тому обовʼязком влади була чітка комунікація, або хоча б однозначна інструкція, яка б розставила все на свої місця. Адже у критичних ситуаціях правильне і продумане спілкування може врятувати не одне життя. 

І про хобі, і про роботу: що українці знімають в ТікТок

Авторка: Євгенія Шевченко

  Соціальна мережа ТікToк стає все більш популярною серед українців. Це зумовлено тим, що завдяки влаштованому штучному інтелекту, наповнення стрічки з відео є захоплюючим та цікавим для кожного користувача. А сама платформа розроблена таким чином, що на відміну від інших соціальних мереж, ТікТок використовують не стільки як засіб комунікації, а й як місце для самовираження, розваг та особистісного розвитку. 

 Спочатку ТікТоком користувалися для того, щоб знімати кумедні відео з жартами, танцями та співами. Потім подібна натуральність та легкість, яка зовсім не властива тому ж Інстаграму, в якому вже давно присутній стереотип ідеальної картинки, призвела до зацікавлення ним брендів та компаній. Вони почали використовувати ТікТок для реклами своїх товарів.

   Останні декілька років суспільство активно бореться з трансляцією ідеального життя в мережі. Ідеальна зовнішність, показова фігура, квартира з дизайнерським ремонтом – це все вже давно перестало привертати увагу аудиторії. Адже пришло розуміння, що ніхто і ніщо не може бути настільки досконалим у реальному житті. Тому подібний контент викликав лише негативну реакцію у суспільства. І тут немов рятівною паличкою стала платформа, яка просуває звичайне людське життя. 

  Наприклад, блогери почали частіше знімати себе у домашньому одязі та без макіяжу. Такі образи збирають більше переглядів та коментарів. Відповідно через це і потрапляють у тренди ТікТоку. А ті, хто хочуть прорекламувати свої послуги, почали використовувати метод контрасту. Часто можна побачити відеорекламу якоїсь клінінгової компанії у такому форматі: спочатку знімають страшенний хаос у квартирі, детально передають майже кожен клаптик жиру, а наступним кадром вже чистеньку кімнату. Порівнявши до та після клієнти підтягуються. Реклама через ТікТок працює.

  Немає жодного міста в Україні, яке б змогло встояти перед популярністю ТікТоку. Хештег #україна зібрав понад 67 більйонів переглядів!  Одразу стає цікаво про що ж можуть бути ці відео, що вони такі популярні?

   Українці знімають все, що їх оточує. Все своє життя. Але найбільше вони люблять знімати свої  міста. Центральні вулиці, парки, архітектурні споруди, огляди громадських закладів, мікрорайони – майже кожен куточок України можна знайти у ТікТоці.

  Молодь часто публікує те, як проводить свій вільний час. Більш доросла аудиторія знімає про свої робочі будні та про затори. Український бізнес теж не забуває рекламувати себе через ТікТок. 

   Популярними стали і відео з опитуваннями українців про війну, мовне питання, їхнє ставлення до тих чи інших проблем суспільства. Завдяки ним українські локації стали ще більш впізнаваними в світі.

«Українська спадщина: від Трипілля до сучасності»

 16 листопада в Науково-дослідному інституті українознавства Міністерства освіти і науки України відбувся круглий стіл з міжнародною участю «Українська спадщина: від Трипілля до сучасності» присвячений 130-й річниці відкриття Трипільської культури Вікентієм Хвойкою. 

 З доповідями на заході виступили науковці, освітяни та представники громадськості, які активно обговорили питання, вирішення збереження неповторної та унікальної культурної спадщини України від Трипілля до сьогодення, які в цей нелегкий час можуть посприяти консолідації українців та пришвидшити перемогу над російськими загарбниками.

 Напрямками роботи та пріоритетними проблемами, що піднімалися учасниками під час проведення круглого столу були наступними: 

•  Створення музею Вікентія Хвойки в Києві; 
• Традиційна культура українців – як основа формування національної ідентичності; 
• Українська мова та українська історія, як багатоманітна складова життєдіяльності української спільноти; 
• Національна культурна спадщина в контексті освітніх реформ; 
• Міжнародний досвід використання культурно-історичних реконструкцій та пам’яток Кукутені-Трипільської культури в освіті і виробництві; 
• Інноваційні проекти етногенезу українського народу (архео- і етнопарки, туристичні українські та міжнародні маршрути, реконструкції, сувеніри, професійна підготовка кадрового потенціалу) на основі фундаментальних та прикладних досліджень. 
• Археологічні дослідження Трипільської культури в роки незалежності України.

 На початку проведення наукового круглого столу було сформовано його президію, яку очолив доктор філософії, професор, заслужений працівник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор НДІУ В.Чернець. Також до президії увійшли доктор філософських наук, професор, завідувач відділу культурології НДІУ В. Ятченко,  кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу культурології НДІУ О.Трачук, екс-депутат відомий поет, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта», лауреат національної премії імені Тараса Шевченка П.Мовчан,  екс-депутат  доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» Г.Філіпчук. 

  Відкрив круглий стіл «Українська спадщина: від Трипілля до сучасності»» голова президії директор НДІУ В. Г. Чернець, який виступив із вступним словом. У своїй промові аналізуючи перебіг повномасштабної російсько-української війни та роль Інституту українознавства у вирі воєнного лихоліття В. Г. Чернець акцентував увагу на тому, що Трипілля є культурною неповторною спадщиною українців, яке треба всіляко вивчати, оберігати та пропагувати. Під час цієї підступної з боку Росії війни потрібно сміливіше любити Україну та чітко з науковою послідовністю аргументовано відстоювати, оберігати і захищати українську історичну й духовну спадщину. Саме це і є нині головним пріоритетом Інституту. 

  Після вступного слова керівника інституту відбувся показ колекції одягу «Далеке та близьке Трипілля, організованої старшим майстром Комунального закладу (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу» Наталії Рандюк. Перед присутніми під українську пісню вийшли чарівні юні дівчата, тримаючи в руках горщики з трипільським орнаментом. Вони були одягнуті у гарні шати,створені та реконструйовані за мотивами трипільської антропоморфної пластики та за зображеннями на тогочасній енеолітичній кераміці. З часом до них приєднався юнак, який згодом вибрав собі «наречену. Ймовірно, через цей перформанс студенти коледжу відтворили ритуал трипільського весілля, показавши, що Трипілля є дійсно досить близьким по духу, ментальності й світовідчуття до українських народних звичаїв і традицій.

 Далі продовжилася робота круглого столу, де з цікавими доповідями виступали його учасники.  Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» П. Мовчан привітав учасників круглого столу з цікавою доповіддю, де виклав все наболіле на душі та розповів про правдиву історію України, а щодо Трипілля наголосив, що воно у радянську тоталітарну добу перебувало під своєрідною забороною, тому настав час показати його унікальність та дотичність до української культури. Народний майстер України, член спілки художників України, член спілки дизайнерів України, засновник музею реконструкцій «Дивосвіт Трипілля» Л. Смолякова виголосила доповідь «Впровадження в навчальних закладах за матеріалами наукових досліджень Трипілля реконструкцій одягу, кераміки, дизайну у всеукраїнських та міжнародних проектах». Вона відзначила про важливість використання від час навчального процесу здобутків наших пращурів з метою формування в української молоді поваги і любові до минулого України.

 Доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу культурології НДІУ Ю. Мосенкіс, автор багатьох монографій і книг, зокрема: «Трипільський прасловник української мови» (2001), «Трипільська ґенеза милозвучності української мови» (2002), «Трипільська держава в Україні» (2003), «Трипільська міфологія: короткий словник термінів» (2003), «Розшифрування протоіндоєвропейської трипільської писемності» (2006), «Словник трипільської спадщини в українській мові» (2006) та інших, виголосив доповідь «Трипілля: мова, писемність, прадержавність». Виступаючий зазначив, що мова є божественним даром, а звук і знак стали одними з чинників творення людської цивілізації.

 Заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» Г. Філіпчук виступив з доповіддю: «Українознавство як парадигма освітньої політики». Він відзначив про важливість повернення українознавства як навчальної дисципліни в освітній процес початкової, середньої та вищої школи.

 Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу культурології НДІУ та старший науковий співробітник Інституту археології НАН України А. Скиба виголосив доповідь: «Актуалізація археологічної спадщини України в сучасному науковому просторі». Доповідач наголосив, що народи, які мешкали на території України від найдавніших часів до сьогодення залишили після себе великий культурний спадок, який, без сумніву є надбанням української культури. Це культурне багатство, відзначив вчений, треба оберігати, вивчати та популяризувати серед громадян України для посилення їх громадянської свідомості, оскільки національна ідея – це, передусім, національна культура. Кандидат історичних наук, доцент, викладач кафедри мистецтвознавства та мистецької освіти, Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука О. Босий виступив з доповіддю «Архаїчні символи і знаки у візуальному просторі сучасного українського суспільства», у якій на слайдах показав величезний етнозахисний механізм української культури, який допомагає українцям зберігати свою самобутність та передавати свої найкращі здобутки майбутнім поколінням.

 Окрім вищезазначених виступаючих на круглому столі «Українська спадщина: від Трипілля до сучасності» ще виступило чимало учасників із цікавими доповідями, з тезами яких можна безпосередньо ознайомитися на сайті головного організатора заходу Науково-дослідного інституті українознавства Міністерства освіти і науки України.

 Після завершення виступів відбулося обговорення результатів та прийняття його ухвали. У заключному слові В. Чернець відзначив, що трипільське культурне надбання є важливою складовою частиною української культурної спадщини, тому воно потребує фахового вивчення, збереження та популяризації в Україні та за її межами. «А нам – українцям треба ще сильніше любити Україну та її самобутню культуру!», – наголосив Василь Гнатович.

  За підсумками роботи учасники наукового форуму прийняли ухвалу круглого столу: 1) Звернутися до керівництва Міністерства культури та інформаційної політики України з клопотанням створити музей В. Хвойки. 2) Звернутися до керівництва Міністерства освіти і науки з пропозицією повернути до переліку освітньо-наукових спеціальностей «етнологію», а у навчальні заклади – «українознавство» як навчальний предмет. 3) Звернутися до керівництва Міністерства освіти і науки з пропозицією впровадити в освітній процес напрацювання та художні реконструкції одягу, кераміки, дизайну культурної спадщини Трипілля Л. Смолякової. 4) Звернутися до керівництва Міністерства культури та інформаційної політики України з клопотанням про відновлення у повному обсязі роботи Державного історико-культурного заповідника «Трехтемирів».

Леонід Коваленко.

Як український бізнес виживає в умовах війни: про релокацію та зміну фокусу виробництва

Авторка: Тетяна Мельник

 З початком повномасштабного вторгнення український бізнес стикнувся з численними викликами. Багато компаній втратили співробітників, деякі виробництва опинились в окупації. В такій ситуації власники бізнесів змушені були швидко реагувати на обставини та змінювати такти ведення бізнесу або ж вигадувати способи переміщення виробництва на іншу територію. Тож, як український бізнес адаптувався до роботи в умовах війни?

Першою та найбільшою загрозою для будь-якого підприємства чи дрібного бізнесу є пряма фізична загроза. В таких випадках релокація є чи не єдиним способом врятувати підприємство та забезпечити його подальшу роботу. Яскравим прикладом вдалої релокації є компанія “Чумак”, виробництво якої знаходилося на території Херсонської області. Після початку повномасштабного вторгнення компанія перемістила свої виробництва в різні куточки України. Серед них Запоріжжя, Луцьк, Тернопіль, Вінниця, тощо. На щастя, влада також зацікавлена в розвитку та відновленні економіки, тому пропонує державну програму релокації підприємств. В рамках програми власники бізнесів, які знаходяться в районах бойових дій, отримують нове місце розташування, допомогу в пошуку співробітників та закупівлі сировини, а також безкоштовне переміщення підприємства за допомогою Укрпошти та Укрзалізниці. Також підприємство може здійснити релокацію самотужки, підготувавши необхідні документи про переведення співробітників та зміну адреси. 

Друга загроза бізнесу - падіння продаж та охоплень через неактуальність товарів і послуг. Багато компаній, які пов’язані, наприклад, з розважальною сферою суттєво відчули на собі важкість роботи в умовах війни. Чимало підприємств у різних сферах обрали переналаштувати своє виробництво на іншу галузь, часто пов’язану з армійськими потребами. До прикладу, фонд K.FUND Василя Хмельницького, який до початку повномасштабного вторгнення займався збором коштів на підтримку різноманітних проєктів, переналаштувався на волонтерську допомогу та підтримку армії. 

Підсумовуючи, теперішній стан країни ускладнив й без того непросту ситуацію, в якій перебував український бізнес. Проте завдяки власним зусиллям підприємців та підтримці влади український бізнес продовжує боротись за своє існування.