Відбулась прем’єра оригінального горор-фільму відомої американської студії А24 Backrooms: Залаштунки

Авторка: 

Юлія Гоменюк

   28 травня 2026 у кінотеатрах України відбулась прем’єра оригінального горор-фільму відомої американської студії А24 Backrooms: Залаштунки. Світові збори фільму сягнули разючих 216,3 мільйона доларів, а збори у вікенд прем’єри у Північній Америці досягли 81 мільйон доларів. Успіх стрічки особливо вражає, враховуючи її бюджет в лише 10 мільйонів доларів. Такий фінансовий успіх приніс рекорд не лише самій стрічці та студії, а і її режисеру, Кейну Парсонсу, що у свої 20 років став наймолодшим режисером, чий фільм посів перше місце у вітчизняному прокаті у перший вікенд.

   Backrooms: Залаштунки розповідає історію продавця меблів Кларка (Чіветел Еджіофор), чиє життя пішло на спад після розлучення з дружиною, який знаходить “Залаштунки” у підвалі свого магазину, та його терапевтки Мері Кляйн (Ренате Рейнсве), яка, паралельно з допомогою іншим, бореться зі своїми власними травмами. Історія торкається тем не лише жахіть невідомого, а також складностей людської психіки, пам’яті, впливу травми на наше мислення та як вона схильна заганяти нас у “вузол” захисних механізмів. “Залаштунки” є не лише страшним тлом для втечі від монстрів, а репрезентацією внутрішніх світів персонажів. “Залаштунки” пам’ятають та відтворюють світ, але він викривлений, місцями неправильний. “Як спогад, який стає дедалі розмитішим, чим частіше його згадують” – як описують персонажі стрічки.

   Це наймасштабніша, але не перша амбіційна робота режисера. Кейн Парсонс перш за все відомий як ютубер, композитор та режисер візуальних ефектів. До свого дебюту на великому екрані юний режисер створював короткі горор-відео для свого каналу на YouTube Kane Pixels, серед яких були як і фанатські роботи, так і оригінальні проєкти. Серед його найпопулярніших ютуб-проєктів такі, як збірка фанатських роликів по аніме та манзі Attack on Titan, оригінальні проєкти The Oldest View (що подарував мережі ще одного відомого горор персонажа The Rolling Man), People Still Live Here та The Backrooms, що і став основою для фільму. Проєкт The Backrooms складається з 24 роликів, найпопулярніший з яких за 4 роки після публікації зібрав близько 87 мільйонів переглядів.

   Сама ідея “Залаштунків” не є оригінальною. Перший пост про місце, що існує поза межами нашої усвідомленої реальності та нагадує офісне приміщення 90-их років, з’явився у 2019 на сайті 4chan. До оригінального посту було прикріплено зображення таємничої кімнати зі старомодними жовтими шпалерами, дивними коридорами, офісними лампами та без жодних меблів. Опис зображення розповідає, що попасти в це місце можна якщо ви “noclip out of reality”, пройдете через метафоричні стіни реальності. Попри те, що кімната на фото порожня, допис також згадує невідоме “щось”, якого людина, що потрапила до цього місця, має уникати будь-яким способом. Хоч чому це “щось” є небезпечним допис не вказує, уява читачів сама активно домальовує жахливі наслідки зустрічі з “цим”. Цей допис і став основою для розвитку концепції “Залаштунків”, спершу як колективної історії у жанрі creepypasta. Основними характеристиками creepypasta є поширення історії через інтернет, залученість великої кількості користувачів до створення чи поширення її та певна популярність і вірусність. Цікаво, що термін також було створено на 4chan. “Залаштунки” відповідають усім критеріям creepypasta. Після оригінального допису, інші користувачі почали додавати свої ідеї до концепції: створювали дизайни монстрів, що населяють “Залаштунки”, нові рівні та кімнати, найпопулярнішими з яких стали Poolrooms (“кімнати з басейнами”) та Brickrooms (“кімнати з цегли”). Всі ці ідеї стали натхненням та основою проєкту Кейна Парсонса The Backrooms.

  Цей проєкт є одним з найпопулярніших творів у жанрі analog horror, піджанрі creepypasta, що відрізняється своїм використанням ностальгічного сетингу (зазвичай 80-ті чи 90-ті роки), предметів того часу (VHS касети, старі телевізори та інші аналогові технології того часу) та тропу “знайденого кадру”. Оригінальний ютуб-серіал та фільм використовують ці елементи. Події як кінострічки, так і оригінального проєкту розгортаються у 1990-их роках, проте у фільмі елементи “знайденого кадру” менш виражені: лише дві сцени на початку показані з перспективи старої VHS камери. Ще однією цікавою відмінністю є те, що ютуб-серіал фокусується на вигаданій компанії Async, що досліджує “Залаштунки” (або “Комплекс”, як компанія називає його) і залученість звичайних громадян не є основою історією, в той час, як кінокартина робить акцент на історії пересічних людей, що попадають до “Залаштунків” випадково. Компанія показана загадково протягом фільму, глядачі не до кінця розуміють її намірів, і лише в кінці розкривається її призначення та залучення з “Комплексом”. Така містичність компанії і дещо обірвана кінцівка і стала однією з причин критики кінокартини.

   Загалом, фільм було сприйнято позитивно. Середні оцінки глядачів на IMDb склали 7,1/10, 7,50/10 від критиків та 3,8/5 від глядачів на Rotten Tomatoes, та 3,4/5 на LetterBoxd. Фільм хвалять за гарну презентацію самої ідеї “Залаштунків”. Відзначають кінематографію, гарне нагнітання атмосфери без покладання на шок-фактор, передачу відчуття “лімінальності” та психологічність жаху у картині. Критик Микита Казимиров для Межі похвалив картину за доцільність скрімерів та погонь, гармонійний темп та те, як стрічка насичена різними деталями та відсиланнями на інтернет-культуру. Критик зазначив, що це ідеальний фільм для повторного походу у кіно.

   Сам факт того, що молодий режисер зміг успішно передати атмосферу своїх оригінальних проєктів, побудованих для зовсім іншого формату, на великому екрані та з відносно невеликим бюджетом є вражаючим. Критики зазначають, що Парсонс має велике майбутнє у кіноіндустрії. Фільм також хвалять за візуальну складову та акторську гру. Практичні та звукові ефекти також були на вищому рівні; все працювало на те, щоб передати відчуття “неприродності” та “сну під час гарячки”, що “Залаштунки” мають викликати.

   Критики, зокрема Hector Gonzalez від The Movie Buff, хвалять режисера за креативне використання концепту “Залаштунків”. Критик відзначає креативність Парсонса та те, як стрічка вправно грає з почуттям невідомого. Фраза “це як описувати собаку тому, хто ніколи її не бачив, і потім просити його намалювати її” задає одну з головних тем фільму – невідомість, її дослідження та надання їй значення. Протягом фільму глядач досліджує цю невідомість через очі персонажів, це змушує глядача почувати ту ж тривожність та острах, що і герої на екрані, і разом з персонажами знаходити значення цього невідомого кошмару. Проте, критик додає, що в це призводить до однієї зі слабкостей фільму – режисер сам надає значення “Залаштункам” і сам насаджує його авдиторії через діалоги головних героїв. Кларк прямим, наскільки це можливо в цьому контексті, текстом пояснює Мері, в чому суть “Залаштунків” та як вони працюють. Це знищило нюанс фільму та відкритість інтерпретації самої ідеї цього простору.

   Як критики, так і глядачі зауважили, що персонажі не були достатньо пропрацьовані, попри те, що фокус фільму був на їхній психології. Hector Gonzalez також критикує стрічку за те, що вона занадто багато часу проводить досліджуючи сеттинг, а не персонажів у цьому сетингу. Герої довго блукають тихими коридорами, і складається враження, що вони мають глибокий емоційний зв’язок з ними. Проте насправді ні досвід розлучення Кларка, ні травми дитинства і дорослого життя Мері не стають розкрити до кінця. Глядачі отримують лише діалоги та поодинокі репліки, які натякають на глибину їхніх історій (як от фраза Мері “мені нікого не вдалося врятувати”), але не розкриття цих ідей на екрані. Сюжет також критикують за надмірну ефемерність та недомовленість.

   Фільм Backrooms: Залаштунки є проривною картиною не тільки для студії А24 та Кейна Парсонса особисто, а і для молодих режисерів та горор-ентузіастів по всьому світу. Успішна картина, народжена з інтернет-легенди, вражає не тільки своїми темами та ідеями, закладеними у сюжет, а також своїм гарним виконанням та популярністю серед глядачів та критиків. Можливо, у майбутньому, на кіносвіт чекає розкриття нових юних талантів, та подальші прориви інтернет творінь на великі екрани.

Студентські гуртожитки це випробування чи приємні спогади? Що обирати вступникам 2026 : гуртожиток чи орендовану квартиру?

Авторка: 

Олена Батіцька

   Студентські роки — це той час, коли ти молодий, амбітний і маєш усе життя попереду. Студентство — це період, який минає досить швидко, але запам’ятовується на все життя.

  Для багатьох студентські роки асоціюються зі словом «гуртожиток». І недарма. За статистикою, понад 70% від загальної кількості абітурієнтів у 2025 році змінили своє місце проживання. Із них близько 40% обрали кімнату в гуртожитку, а близько 30% — орендовану квартиру.

   Проте постійне зростання цін на оренду протягом останнього року, зміни у студентському способі життя та бажання більшого комфорту змушують абітурієнтів ретельно зважувати всі «за» і «проти». То що ж обрати студентам у 2026 році? Доступний за ціною гуртожиток, ризикуючи зіткнутися з «умовами СРСР», чи витрачати більше коштів на оренду квартири заради комфорту та спокою?

   Сьогодні Одеса залишається одним із найпопулярніших міст для навчання, але водночас і одним із найнебезпечніших під час війни. Новини дедалі частіше повідомляють про обстріли як удень, так і вночі. Тому найважливішим критерієм як для гуртожитку, так і для квартири є наявність укриття.

  Наступним пунктом є умови проживання. Щоб дізнатися, що сьогодні можуть запропонувати гуртожитки, було проведено невелике дослідження серед колишніх студентів.

 Досліджували гуртожитки найбільших вишів Одеси.

   Ці університети досить відомі серед молоді. Престижні заклади, високі контракти й, начебто, гарні умови для проживання в гуртожитку. Але чи справді це так?

  Головна чутка, яка бентежить майбутніх студентів, — це таргани.

   І, на жаль, як стверджують студенти: «Таргани — це не міф. Це реальність». Саме таку відповідь ми почули від студентів цих вишів. За словами респондентів, подібна ситуація спостерігається і в гуртожитках багатьох університетів. Це те, з чим доводиться жити багатьом студентам.

   Можливо, наявність гарних умов проживання компенсувала б цей недолік? Давайте розберемося.

— Що б Ви сказали про кухню та вбиральню в гуртожитках університетів. Це сучасність чи «совдепівська класика»?

— Кухня та вбиральня  на порівняно нормальному рівні, якщо порівнювати гуртожитки  університетів. Але рівень зношеності меблів залишає бажати кращого. Туалети старі. Немає чіткого графіку прибирання. Вони постійно забруднені та засмічені.

   Не будемо навіть порушувати тему того, що в деяких гуртожитках деяких університетів не було розділення між вбиральнями для чоловіків і жінок.

— Так, умови загартовують уже з перших днів. Але й у цьому є свої нюанси.

   Ми завжди прагнемо жити в кращих умовах. Можливо, є шанс зробити життя навіть у таких гуртожитках комфортнішим? Наприклад, облаштувати власну кімнату за власні кошти та підтримувати чистоту після себе на спільній території кухні й вбиральні.

— Скажіть, будь ласка, а як щодо правил у гуртожитках університетів. Чи були вони?

— Так, звичайно. Студенти мали обов’язково повертатися до 23:00. Без пропуску вхід був заборонений. Також потрібно було не шуміти в коридорах і не заважати мешканцям сусідніх кімнат.

   Саме тут проявляється один із плюсів життя в гуртожитку — дисципліна. Чіткий графік та повага до своїх сусідів навчають відповідальності перед оточенням. Повага до особистого простору інших людей є надзвичайно важливою.

   Гуртожиток — це місце, де студенти вчаться знаходити компроміси в побуті, знаходять друзів, з якими їх пов’язують спільні інтереси. Тут дружба не залежить від того, навчаєтеся ви разом чи ні.

   «Я мала тут свою компанію», «Саме тут у мене з’явилися друзі, з якими я спілкуюся й досі», «Тут було настільки насичене життя, якого не було в моїх одногрупників, що жили на орендованій квартирі».

  Отже, результати дослідження показують, що універсальної відповіді немає. Вибір залежить від того, що є важливішим для конкретного студента: комфорт і приватність чи яскравий студентський досвід та нові знайомства.

   На жаль, сучасні умови проживання в багатьох гуртожитках Одеси не відповідають очікуванням молоді. Проте цю проблему необхідно висвітлювати та виносити на широкий громадський розгляд. Чому студенти XXI століття мають жити в умовах, які нагадують минуле? Чому вони повинні втрачати частину свого студентського досвіду через відсутність належного ремонту в гуртожитках? Особливо в той час, коли війна і без того забрала в них частину безтурботної молодості.

 Підсумовуючи відповіді респондентів на запитання: «Обираючи між гуртожитком і квартирою в Одесі, що б ви обрали?», більшість відповіла:

  «Гуртожиток — щоб навчитися цінувати гроші, особистий простір і той досвід, який залишається зі студентом на все життя».

Мінмолодьспорт і Фундація Пилипа Орлика розвиватимуть спільні проєкти для утвердження української ідентичності та молодіжної політики

  Міністерство молоді та спорту України та ГО «Фундація Пилипа Орлика» підписали Меморандум про співпрацю, який визначає спільні напрями роботи у сферах утвердження української національної та громадянської ідентичності і молодіжної політики.

   Партнерство спрямоване на розвиток ініціатив та проєктів, що сприятимуть зміцненню української ідентичності, популяризації історії України та українського державотворення, збереженню національної памʼяті, формуванню поваги до державних символів, української мови, традицій і суспільно-державних цінностей. 

   «Для нас це надзвичайно важливо, адже таким чином ми одночасно посилюємо кілька ключових напрямів роботи. По-перше, зміцнюємо наші зусилля з протидії російській пропаганді у світі. По-друге, посилюємо напрямок по #unrussiaUN. По-третє, отримуємо можливість масштабувати спільні освітні та просвітницькі ініціативи, спрямовані на утвердження громадянської стійкості та української ідентичності», — зазначив голова правління Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук. 

   Особливого значення цей напрям набуває в умовах повномасштабної війни, коли мільйони українців вимушено перебувають за межами країни. Збереження зв’язку з українською мовою, культурою, історією та суспільно-державними цінностями є важливою складовою підтримки української національної та громадянської ідентичності незалежно від місця проживання. Саме тому сторони розглядають культурні, освітні та інформаційні проєкти як інструмент зміцнення зв’язків між українцями в Україні та за кордоном, підтримки відчуття спільності та відповідальності за майбутнє держави.

   Окремим напрямом співпраці стане розвиток громадянської стійкості, критичного мислення і медіаграмотності, а також реалізація ініціатив, спрямованих на протидію дезінформації та пропаганді держави-агресора. У межах меморандуму також планується спільна робота над популяризацією історії України та культури. Важливим напрямом стане створення сучасних освітніх і комунікаційних форматів — від публічних дискусій та неформальної освіти до цифрових продуктів, документальних проєктів і молодіжних культурних ініціатив.

   Водночас меморандум передбачає реалізацію спільних освітніх, комунікаційних і просвітницьких проєктів, спрямованих на розвиток молодіжного потенціалу, підтримку активної громадянської участі та посилення суспільної стійкості в умовах війни й повоєнного відновлення України.

    Серед ключових напрямів співпраці — створення нових можливостей для молоді, зокрема молодих людей, які повертаються з тимчасово окупованої території України, підтримка їхньої самореалізації та залучення до суспільних процесів. Окрему увагу сторони приділятимуть проєктам, що сприяють формуванню поваги до державних символів, української мови, суспільно-державних цінностей та відповідального громадянства.

   Така співпраця дозволить об’єднати експертизу державного та громадського секторів для реалізації проєктів, які допомагатимуть молодим людям краще розуміти історію та цінності своєї країни, розвивати громадянську відповідальність і брати активну участь у розвитку України.

Леонід Коваленко

Перемога в Нідерландах. Ярослава Магучіх виграла етап Континентального туру

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Українська легкоатлетка Ярослава Магучіх посіла перше місце на змаганнях Золотого континентального туру в нідерландському місті Генгело. 

    Для золотої нагороди спортсменці вистачило результату 1.94 метра. 

     У секторі для стрибків у висоту українка випередила свою головну конкурентку – кубинку Даксі Брізон. 

   Шлях до лідерства змусив похвилюватися, адже на двох попередніх планках Ярослава використала по одній додатковій спробі. 

  Одразу після цього, уже в зафіксованому статусі переможниці, вона спробувала штурмувати висоту 2.00 метра. Проте подолати планку з трьох спроб не вдалося, тож найкращим у заліку Магучіх залишився її попередній переможний результат. 

    Тепер легкоатлетка готується до наступного старту, який відбудеться в середу, 24 червня, на змаганнях Золотого континентального туру в Загребі. 

Хатні улюбленці: домашні терапевти, чи привід для стресу?

Авторка:

Юлія Гоменюк

   Всім відомо, що хатні тваринки покращують настрій власників. Існує багато досліджень про те, як ігри та взаємодія з улюбленцями позитивно впливають на рівні стресу, психологічний стан та, навіть, фізичне здоров’я. Але чи дійсно все так просто? Звісно, є нюанс.

   Нове дослідження від дослідників нідерландських Open University та School for Mental Health and Neuroscience, опубліковане у Frontiers in Psychology, показало, що проведення часу з домашніми улюбленцями може мати негативний ефект на власниках. Згідно з дослідженням, взаємодія між твариною та її власником має багато складних механізмів, які залежать від виду тварину, частоти та тривалості взаємодії та контексту ситуації.

   Протягом 5 днів, 188 особам різних вікових категорій, рівнів освіти, шлюбного статусу та з різними улюбленцями 10 разів на день надходили сповіщення, що спонукали їх пройти опитування щодо того, що вони відчувають у даний момент. Дослідники отримали близько 8000 пройдених опитувань, які стали об’єктом аналізу.

   Науковці мали на меті дослідити не лише загальний вплив взаємодії з улюбленцем на психіку власника, а також здатність хатніх тваринок захищати господарів від стресу в момент, коли людина його відчуває.

   Згідно з його результатами, загалом, взаємодія з улюбленцями принесла господарям позитивні емоції, і чим більше було взаємодії – тим більш вираженим був позитивний ефект на настрої людини. Цей ефект спостерігався як у власників собак, так і у власників котів. Науковці зауважили, що власники собак частіше відносили себе до “собаколюбів”, а котів – до “котолюбів”. Частково цим дослідники пояснюють таку схожість у результаті між власниками обох видів.

   Щодо “поглинання” стресу власників тваринами результати виявились менш однозначними. Хоч просто бути в присутності улюбленців має допоміжні властивості, додаткова взаємодія з ними не приносить додаткових позитивних змін у стані, а часом навіть призводить до негативних. Це показує, що механізм відмінний від зменшення стресу призводить до позитивних ефектів взаємодії з улюбленцями. Як коментує один з дослідників: “Можливо, взаємодія з домашнім улюбленцем створює відчуття товариства, і домашні тварини допомагають людям відчувати більший зв'язок з навколишнім світом і менше самотності, що може сприяти покращенню емоційного добробуту.” Присутність улюбленця вже часто дає відчуття товариства та зменшення відчуття самотності, що дає ще одну підставу вважати, що саме присутність тварини відповідає за зменшення стресу, а не взаємодія.

   Цікавою знахідкою стала різниця в тому, як взаємодії з котами та собаками під час стресу по різному впливають на емоційний стан господарів. Коли власники котів взаємодіяли з улюбленцями перебуваючи у стресовому стані, ця взаємодія не допомагала зняти стрес, а навпаки – могла посилити його. Дослідники припускають, що це пов’язано з тим, що взаємодія з котами не така фізично активна та емоційно виразна, ніж взаємодія з собаками. Фізична активність пов’язується зі зниженням стресу, і взаємодія з котами не надає достатньо цього, в середньому. Взаємодія з собаками не показала погіршення емоційного стану під час стресу, але в той час не показала покращення: взаємодія з собаками під час стресового стану мала такий самий ефект, як і просто присутність улюбленця поруч. Несподівані результати щодо взаємодії з котами також пов’язують з неідеальністю дослідження: менше власників котів взяло участь у проєкті порівняно з кількістю власників собак, і зв’язок між котами та стресом у господарів не спостерігався послідовно в усіх аналізах.

   Дослідження також торкнулося теми різниці у рисах власників собак та котів. Попередні дослідження вказували, що власники собак схильні мати вищу самооцінку відносно людей без улюбленців, кращий ментальний стан та були більш задоволені життям. Власники котів же були схильні мати нижчу самооцінку (особливо жінки), відносно людей без хатніх тварин, мати гірший ментальний стан та бути менш задоволеними життям. Нідерландські дослідники наголосили, що ці відмінності у характері та сприйнятті також пояснювались такими факторами, як власні риси характеру господарів, задоволення базових потреб, емоційної урегульованості. Це дає підставу вважати, що не вид улюбленця впливає на самооцінку та задоволення життям, а певні риси характеру та емоційні потреби людей визначають, яку тварину вона заведе.

   Дослідники підсумовують, що на вибір улюбленця впливає на здатність того чи іншого виду регулювати стрес власника, а характер та вподобання самого господаря. Ефект собак та котів на настрій людей був загалом позитивним та схожим у мірі вияву, дослідження також показало, що взаємодія з ними не має додаткового ефекту полегшення стресу. Ці знахідки дають поштовх продовжувати вивчати стосунки між тваринами та людьми, та механізми, закладені у них.

  Дослідження команди Open University та School for Mental Health and Neuroscience: Human-animal interaction: understanding the role of dog and cat interactions in emotional wellbeing

   Попередні дослідження зв’язку між видом улюбленця та характером господаря: Schulz et al., 2020, Endo et al. (2020), Bao and Schreer (2016)

Великий старт футбольного свята. Як пройшов перший матч Чемпіонату світу 2026 року

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Чемпіонат світу з футболу 2026 року офіційно стартував. Збірна Мексики, яка ділить статус господарки турніру зі США та Канадою, розпочала свій шлях матчем-відкриттям проти Південної Африки.

   Рахунок у грі було відкрито дуже швидко – вже на дев'ятій хвилині завдяки влучному удару Хуліана Кіньйонеса. Взяття воріт дозволило мексиканцю увійти в історію та приєднатися до престижного списку футболістів, які забивали перші м'ячі на попередніх мундіалях. Він став в один ряд із Сезаром Сампайо, Папою Бубою Діопом, Філіппом Ламом, Сифіве Тшабалалою, Марсело та Еннером Валенсією.

  По перерві характер гри різко змінився. Вже на 49-й хвилині півзахисник Південної Африки Яя Сітоле достроково залишив поле і став першим вилученим футболістом на турнірі. Отримавши чисельну перевагу, господарі продовжили тиск, і на 67-й хвилині Рауль Хіменес збільшив перевагу своєї команди.

  Кінцівка зустрічі стала доволі неочікуваною. На 84-й хвилині африканська збірна втратила ще одного гравця через вилучення Темби Зване. Мексиканці також не змогли завершити гру в повному складі, адже на 92-й хвилині червону картку побачив Сезар Монтес. Подібна кількість вилучень вражає на тлі статистики попереднього мундіалю. На Чемпіонаті світу 2022 року за всі 64 матчі судді показали лише чотири червоні картки, тоді як зараз знадобився всього один поєдинок одразу для трьох.

  Найкращим гравцем матчу визнали Хуліана Кіньйонеса. Мексика стартувала з перемоги. Чемпіонат світу – з рекордом, якого ніхто не планував.

Інформаційна втома: люди починають уникати новин

Авторка:

Євгенія Супрун

   У сучасному світі люди щодня отримують величезну кількість інформації. Новини з’являються щохвилини, соціальні мережі постійно оновлюються, а Telegram-канали буквально змушують людину постійно бути “в курсі подій”. Проте останнім часом усе більше людей починають свідомо уникати новин або обмежувати їхнє споживання. Причиною цього стає інформаційна втома.

  Особливо гостро ця проблема проявилася після 2022 року. Українці щодня стикаються з великою кількістю тривожної інформації: новини про обстріли, втрати, політичні конфлікти, економічні труднощі. Постійне перебування в такому інформаційному середовищі сильно впливає на емоційний стан людини. Через це багато хто починає відчувати виснаження, тривогу та навіть апатію.

   Інформаційна втома проявляється по-різному. Хтось перестає читати новини взагалі, хтось видаляє соціальні мережі, а дехто просто намагається менше часу проводити в телефоні. При цьому проблема полягає не лише у великій кількості інформації, а й у швидкості її подачі. Людина часто не встигає нормально осмислити одну подію, як вже з’являється наступна.

   Окрему роль у цьому відіграють алгоритми соціальних мереж. Платформи спеціально підлаштовують стрічку так, щоб утримувати увагу користувача якомога довше. Через це людина постійно бачить емоційний контент, гучні заголовки та негативні новини. У результаті мозок перебуває у стані постійного напруження.

   Цікаво, що проблема інформаційної втоми актуальна не лише для України. У багатьох країнах Європи та США також говорять про те, що люди починають свідомо дистанціюватися від новинного потоку. Наприклад, у деяких європейських медіа вже навіть з’являється практика “повільних новин”, коли журналісти роблять акцент не на швидкості, а на якості та глибокому поясненні подій.

   Повністю відмовитися від новин сьогодні неможливо, адже інформація залишається важливою частиною життя сучасної людини. Проте дуже важливо навчитися контролювати власне медіаспоживання. Іноді корисно робити паузу, обмежувати час у соцмережах та обирати перевірені джерела інформації замість нескінченного скролінгу стрічки.