Тигролови

   2 червня в Національній опереті України (вул. Велика Васильківська, 53/3) відбудеться прем’єра мюзиклу «Тигролови» (за мотивами роману Івана Багряного «Тигролови») у постановці режисера Сергія Павлюка. Сценічна редакція мюзиклу  належить команді Національної оперети України. 

     Лібрето: Кирило Бескоровайний, Антон Гуманюк;

Композитори: Кирило Бескоровайний, Антон Гуманюк, Богдан Решетілов.

     «Сміливі завжди мають щастя» – важливий посил, що здатний надихнути та спонукати до рішучих дій. При цьому, не розгубити свій внутрішній світ та зберегти в собі людину – самодостатню, повноцінну та вільну, котра зможе проявити свою життєву позицію та перемогти зло. 

     Головний герой - молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного, знаходить у собі сили кинути виклик жорстокій системі, витримати надважкі випробування, перемогти відчай і безвихідь, вистояти та зберегти людяність, долаючи перепони на шляху до щастя.

     Богдан Струтинський, генеральний директор-художній керівник театру:

     «Настав час повертати величним українським іменам справжнє місце в історії. Це ті постаті, які пройшли довгий період від забуття до безсмертя. До таких належить український письменник, публіцист Іван Багряний. 

     Мюзикл «Тигролови» на головній сцені Національної оперети України як гімн (заклик) повернення  додому, до основ самоідентифікації».

     Сергій Павлюк, режисер-постановник:

     «Раніше, я вже мав справу з творчістю Багряного, коли ставив «Сад Гетсиманський» в Черкасах. Саме тому, коли Богдан Струтинський запропонував роботу над виставою «Тигролови», я одразу погодився.

     Це буде не драматична вистава, а мюзикл. У цьому і полягали певні складнощі та виклики. Головне, що у сценарії є любов, свобода та жага до життя».

Олександр Білозуб, художник-постановник:

     «Втілити такий знаменитий роман на сцені – дуже непросто, адже це великий епохальний відрізок часу, конкретні долі людей. Драматичний твір потрібно було адаптувати під закони сценічного варіанту. Відповідно декорація створює ритмічний, динамічний ряд, закритий простір, куди потрапляє головний герой. 

     І цей рух будується на динаміці нашого життя сьогодні. Той відрізок часу, воєнний рік, який проживають українці кожного дня. Тому, цей динамічний час змушує створювати такі динамічні проєкти -  з іншим мисленням». 

Кирило Бескровайний, композитор:

    «Над мюзиклом ми з Антоном Гуманюком почали роботу ще у травні 2018, захопившись книжкою Івана Багряного «Тигролови» й бродвейськими мюзиклами. Згодом ми показали демоверсії пісень та лібрето Богдану Струтинському й команді оперети. Вони повірили в постановку й познайомили нас з композитором Богданом Решетіловим. Спільно ми доопрацювали пісні, Богдан перетворив демозаписи в партитури, дописав нові. У нас дійсно вийшла синергія. П’ять років тому ми й не могли б уявити, що прем’єра відбуватиметься під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Але саме в цей час історія, яку описав Іван Багряний, відчувається найбільш близько. Це мюзикл про боротьбу за свободу і незалежність, про незламність, і врешті, про перемогу світла над темрявою. «Тигролови» – це про наше сьогодення».

Віртуальна реальність

Авторка: Вероніка Лифар

Віртуальна реальність донедавна здавалась далекою і фантастичною. Проте технічний процес привів нас до її появи навіть у вас вдома. Але віртуальний світ не таке вже й сучасне поняття. Термін  “віртуальність” почав виникати не з розвитком науки й техніки, а за далеких античних часів. У Платона цей термін означає  «уявний та можливий», ідеальний світ поза простором і часом. У Цицерона віртуальний – це те, чого немає зараз, але воно бажане і може бути досягнуте.

     Віртуальність передбачає наявність та  участь людини, хоча для неї така реальність “уявна” та лише у її сприйнятті. Чи лежать в основі віртуальної реальності психічні явища, та як вона впливає на людину ?  

     Розглянемо дослідження, чи присутня ілюзія потягу  у віртуальному середовищі. За відсутності фізичного руху людина здатна відчувати рух свого тіла, на зразок, коли ви покинули вагон потягу, а відчуваєте, ніби досі в дорозі. Суб’єктивне відчуття саморуху за відсутності фізичного руху, також відоме як векція, може виникнути у відповідь на сильні візуальні подразники. Викликати її можна за допомогою різноманітних органів чуття.  Наукове дослідження  показали, що векція  і присутність корелюють, що свідчить про те, що досвід векції  бажаний для додатків віртуальної реальності. 

     Ще один дослід свідчить, що технологія віртуальної реальності може служити ефективним нефармакологічним анальгетиком для полегшення болю. Під час відволікання людина занурюється в гру, представлену через наголовний дисплей,  більш технологічно просунуті конструкції можуть призвести до більш ефективного лікування болю. Дорослі здорові учасники брали участь у серії випробувань холодного преса, занурюючи руку в холодну воду якомога довше. Індивідуальну толерантність до болю вимірювали відповідно до часу до того, як учасник відібрав руку. використання  гри підвищило толерантність до болю в різних умовах. Найвища толерантність до болю була зафіксована, коли учасники одночасно піддавалися і грі, і додатковому звуку. Таким чином, одночасне включення звуку може відігравати важливу роль при розробці віртуальної реальності  для управління болем.

   Взаємодія із свідомістю людини і фізичним світом – основа віртуальної реальності. Чи буде людство поглинуте  віртуальною  реальністю, яка стає все ближче, доступніше, зрозуміліше та надає нові можливості для розвитку... 

За матеріалами − https://royalsocietypublishing.org, https://journals.indexcopernicus.com/

Бестселери і культурний код

Авторка: Даша Дацкова

     Текст, який став бестселером в одній країні, може залишитись незрозумілим читачами іншої: все тому, що розуміння твору залежить від культурного коду. Тому, буває, на сході бестселерами визнані одні книги, на заході визнані інші книги! 

  Сучасний світ намагається зрозуміти, чому певні книги стають бестселерами в одній країні, тоді як у інших країнах вони можуть бути не такими популярними. Одним з можливих відповідей є те, що розуміння твору залежить від культурного коду. Іншими словами, певні книги можуть бути популярними в одній країні через те, що їхній зміст, тема або стиль відповідають культурним уявленням та смакам цієї країни, а в інших країнах вони можуть не знайти відгуку серед місцевої аудиторії.

 Але, щоб зрозуміти цю проблему, для початку давайте розберемо, що таке “Бестселер”. Простими слова - це твір, який зайняв лідируючі позиції у списку найбільш популярних книг і викликав значний інтерес у читацької аудиторії. Та не завжди те, що подобається одній національності, може подобатись і іншій, наприклад на днях співачка Майлі Сайрус випустила свою нову пісню, як можливо більшість знають, пісні цієї артистки завжди в топ чартах у будь-якій країні, та не ця. Її пісня стало популярною лише в Україні. Чому так сталося? Тому що вона достатньо плаксива, сентиментальна, а в нашого народу такий зараз період, що подібний продукт нам відгукується. Так само і з книгами, напевно кожна книга про війну, буде в Україні ставати бестселером, тому що для нас це актуально.

  Але якщо українці зараз дуже цікавляться книгами про війну, то не факт, що так буде і надалі. Коли ми переможемо, то навпаки, у людей може початися відраза до усіх цих подій. Та тим не менш в кожної нації є те, що залишається вічно актуальним і завжди буде цікавим. Це так званий культурний код. Коротко кажучи  - це сукупність знань, вмінь, норм і цінностей, які характеризують культуру певного народу. Такий код впливає на сприйняття твору, оскільки відображає традиції, історію та світогляд країни, що відрізняється від інших країн. Як я вже наводила приклад з нашими подіями: бестселер в одній країні може бути пов’язаний зі специфічними історичними подіями або традиціями, які не мають аналогів в інших країнах. 

  Крім того, культурний код впливає на вибір тем та стилістики творів. Це означає, що книга, написана з огляду на одну культуру, може бути незрозумілою для читачів іншої культури.

 Так, наприклад, бестселер в Японії може бути пов’язаний зі специфічною японською культурою, менталітетом та традиціями, які не є зрозумілими для західних читачів. А бестселер в Західній Європі може бути пов’язаний з тематикою політичних революцій, що не є актуальним для інших країн.

Тож можна сказати, що культурний код може вплинути не тільки на розуміння твору, але й на сприйняття його теми. Наприклад, у деяких країнах книги про місцеві традиції, історію або героїчні подвиги можуть бути дуже популярними, тоді як в інших країнах читачі можуть більше зацікавитися книгами про науку, технології або політику. Наприклад, книги про історію та культуру Східної Європи.

   По суті, проблему бестселера можна вирішити шляхом розуміння того, як культурний код впливає на розуміння книг. Тобто, якщо у автора або видавців є ціль зробити книгу бестселером, то слід спробувати адаптовувати свої текстів до місцевого контексту та сприйняття, зокрема, до різних мов та культур. Наприклад, багато бестселерів українських перекладів мають додаткові пояснення для читачів, які не знайомі з місцевими традиціями та культурними особливостями.

 Тому, в загальному можемо зробити висновок, що текст, який став бестселером в одній країні, може залишитись незрозумілим читачами іншої: все тому, що розуміння твору залежить від культурного коду. Тож на сході – одні бестселери, на заході – інші! Але якщо захотіти, щоб книга була цікава і актуальна читачам іншої далекої країни, то слід вміти адаптувати, свої тексти під інші культури та країни і не одну, а під 195 країн. Чи це можливо? Час покаже.

 Ось декілька порад бестселерів, які можна почитати, щоб зрозуміти їх феномен: “Чоловік на ім'я Уве” Фредерік Бакман.“Вальс на прощання”, “Безсмертя”Мілан Кундера. “Не відпускай мене” Ішіґуро, Кадзуо. “Правда про справу Гаррі Квеберта”, “Книга Балтиморів”, “Зникнення Стефані Мейлер”, “Таємниця номеру 622” Жоель Діккер.  “Тінь вітру”, “Гра янгола” Сафон, К.Р.

Етнопортал у світ давньої України

   20 травня в  Національному музеїУ Національному музеї народної архітектури та побуту України реконструювали центральний вхід до музею. Попередній був збудований ще в 70-х роках минулого століття. Новий вхід розробили з урахуванням ландшафтних особливостей музею та туристичних запитів відвідувачів з України й світу. 

     Центральний вхід виконаний з дерева (сосна, смерека, дуб), металу та бетону. Колір обрали графітовий у поєднанні з природним деревом – аби вся композиція стала органічною частиною музею.                            «Теперішній музейний центральний вхід – це своєрідний етнопортал, який переносить відвідувача із сучасного, технологічного, урбаністичного світу в давні українські села XVII-XX століття з їхньою історією, архітектурою, побутом, світоглядом та традицією. Це місце для комфортного відпочинку, отримання якісної вичерпної інформації про музей, його історію, діяльність та доступні послуги (екскурсії, майстер-класи, освітні лекторії, свята тощо)», – розповідає Оксана Повякель, генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України (НМНАПУ).

     Центральний вхід виконаний з дерева (сосна, смерека, дуб), металу та бетону. Колір обрали графітовий у поєднанні з природним деревом – аби вся композиція стала органічною частиною музею. Одразу біля входу також облагородили територію: зробили оглядовий майданчик, поремонтували частину огорожі. 

    Реконструкція центрального входу до музею стала першим етапом реалізації великомасштабної державної програми «Магніти України». 2020 року Національний музей народної архітектури та побуту України став одним із 4 учасників цієї програми як символ України, місце культурної дипломатії та української самоідентифікації. 

     «Національний музей народної архітектури та побуту України – це унікальні традиції та звичаї українського народу. В музеї представлена наша історія та культурне надбання. Це те, що хоче знищити наш ворог. Ось чому нам так важливо нині не тільки берегти й відновлювати все, що нас ідентифікує українцями, а й максимально знайомити світ з нашою культурою. Адже вона є важливою частиною світової культурної спадщини», – сказав Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України. 

     У межах втілення ініціативи «Магніти України» міжнародна компанія у сфері аграрних та харчових технологій МХП і благодійний фонд «МХП – Громаді» відгукнулися на прохання Міністерства культури та інформаційної політики України й запропонували музею свій  патронат для підтримки цієї держпрограми. Благодійний фонд і компанія МХП взяли на себе розробку й фінансове забезпечення відродження НМНАПУ. 

     «Нам важливо підтримувати культурну ідентичність українців, їхнє прагнення пізнавати власну історію. Від початку повномасштабної війни ця ідея набула ще більшого сенсу для всіх нас, бо це – про нашу силу, єднання й мотивацію працювати заради перемоги. Тому ми, як відповідальний бізнес, фінансово підтримали цей проєкт», – наголошує Юрій Косюк, засновник і голова правління компанії МХП.

     Музей містить чимало історично-туристичних атракцій, що приваблюють не лише українців, а й туристів з багатьох країн. А доопрацювання інфраструктури та підвищення в такий спосіб якості послуг допомогло б привернути увагу значно ширшого кола мандрівників і розказати про справжню незалежну Україну. Тому партнери першочергово вирішили реконструювати центральний вхід до музею. 

     Роботи з його відновлення розпочалися перед початком повномасштабної війни. Однак, не припинялися ні під час масованих ракетних обстрілів, ні під час регулярних вимкнень електроенергії. 

     Окрім того, в межах реалізації тристороннього Меморандуму, що був підписаний між компанією МХП, МКІП та НМНАПУ 27 липня 2021 року в музеї вже другий рік поспіль засіваються поля пшениці, соняшника, ріпаку та люпину.  

     У межах відкриття реконструйованого входу 20 травня в музеї відбулися виступи фольклорних колективів “Громиця” та “Ягілочка”. Також патріотичний концерт відіграв гурт Kozak System на музейному співочому полі. А смаколиками гостей Музею просто неба в Пирогові пригощали мережа кулінарних ідей «М’ясомаркет» з кулінарним експертом МХП Аліком Мкртчяном та мережа безпечного стритфуду Döner Маркет.

----------------------------------------------------

     Національний музей народної архітектури та побуту України – архітектурно‑ландшафтний комплекс, що поєднав різноманітні історико‑етнографічні регіони України (Полісся, Слобожанщина та Полтавщина, Карпати, Середня Наддніпрянщина, Поділля та Південь). На території Музею встановлено приблизно 300 пам’яток народного будівництва XVI–XX ст. Фонди музею нараховують майже 100 тис. найрізноманітніших експонатів, зокрема традиційний одяг, тканину, меблі, знаряддя праці, вироби народних майстрів (гончарів, бондарів, теслів, ковалів та інших), народний живопис та розпис, музичні інструменти, дитячу іграшку тощо. 

https://www.facebook.com/pyrohiv.museum/ 

https://www.instagram.com/pyrohiv.museum/ 

https://www.tiktok.com/@pyrohiv.museum 

     «МХП – Громаді» – український благодійний фонд, який почав свою діяльність 2015 року. Його головна місія – комплексний розвиток громад. Географія діяльності налічує 13 областей України: понад 700 містечок і сіл. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Фонд системно підтримує людей, які перебувають у регіонах бойових дій, українських захисників та рятувальників, громади, лікарні та пологові будинки, благодійні установи, які дбають про дітей-сиріт та літніх людей, а також людей, які через війну залишилися без дому та засобів для існування. 

https://www.facebook.com/MHPgromadi 

https://www.instagram.com/mhp_gromadi/ 

https://www.tiktok.com/@mhp_gromadi 

     Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ”) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам’яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей. Також МКІП забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній та видавничій сфері, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері телебачення і радіомовлення.

https://www.facebook.com/MCIPUkraine/ 

https://t.me/mkipu 

https://www.instagram.com/mkip_ukraine/ 

https://twitter.com/MCIPUkraine 

https://www.youtube.com/MCIPUkraine

https://www.tiktok.com/@mcip.ua?lang=uk-UA

     Урочисте відкриття відбулося за участю Міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, засновника і голови правління компанії МХП Юрій Косюка, генеральниого директора Національного музею народної архітектури та побуту України (НМНАПУ) Оксани Повякель, 

     «Національний музей народної архітектури та побуту України – це унікальні традиції та звичаї українського народу. В музеї представлена наша історія та культурне надбання. Це те, що хоче знищити наш ворог. Ось чому нам так важливо нині не тільки берегти й відновлювати все, що нас ідентифікує українцями, а й максимально знайомити світ з нашою культурою», – сказав Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України.

     

Леонід Коваленко

Олексій Свертока

«УКРАЇНА МИРНА – УКРАЇНА СЬОГОДЕННЯ»

     В Музеї Марії Заньковецької (філія Музей театрального, музичного та кіномистецтва України ) відбулося відкриття дивовижної художньої виставки талановитої української художниці, учениці майстра станкового живопису Михайла Гуйди Марії Полякової «УКРАЇНА МИРНА – УКРАЇНА СЬОГОДЕННЯ».

     Ця довгоочікувана виставка стала однією з найбільш яскравих мистецьких прем'єр травня 2023 року не лише Києва, а й України. На виставку завітали друзі, рідні, коллеги по творчому цеху Марії Полякової, які дружньо привітали із її святом весняним вернісажем. Також (з допомогою телефону) було привітання директорки Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Ирини Дробот. Це було яскраве свято справжнього Мистецтва! 

     Перед учасниками фантастичного за кількістю та якістю картин вернісажу виступила і сама художниця, після емоційної промови якої у багатьох присутніх з'явилися сльози на очах. Мистецтво Маши Полякової працює на Перемогу України і є одним із камінчиків її потужнього фундаменту, адже декілька її робіт з початку війни (завдяки старанням організатора міжнародних арт-проєктів та книговидавця Максима Мельника) знайшли своїх нових господарів у Європі та Америці. А кошти після реалізації цих картин пішли на допомогу дітям загиблих військових батьків на війні. Художниця наполегливо і плідно пишеш картини у творчій майстерні задля Перемоги!.За її роботами чітко видно, як майстриня вкладає всю свою душу для того, щоб створити новий шедевр, який передає чітко та емоційно всю суть зображеного на ньому. Мабуть недаремно у Фейсбуці на сторінці художниці на її аватарці, біля фото, написані такі слова : «Битва за Україну. Захищаємо! Боремося! Перемагаємо!»

     Марія Полякова має безліч поклонників свого мистецтва. Так талановитій художниці завжди дарують розкішні букети квітів, присвячують пісні та складають про неї неймовірніі вірш. Під час вернісажу українська поетеса та перекладачка Victoria Lenets прочитала вірш, присвячений головній героїні святкового дійства:

«Дивлюся в Ваші глибокі очі

І бачу мрії дівочі,

Мудрість прадідів і дідів,

України історію з давніх віків.

В тендітній жінці - дух козацький,

Й характер неабиякий,

І не просто талант, а талантіще!

Ну, що тут сказати іще?» 

     Всі поцінювачі українського мистецтва, хто хоче побачити дійсно справжнє Мистецтво, знайдіть час і обов'язково завітайте на виставку однієї із найкращих сучасних художниць Марії Полякової «УКРАЇНА МИРНА – УКРАЇНА СЬОГОДЕННЯ». По завершенні перегляду цієї експозиції багато що зміниться у вашому персональному уявленні про роль та місце художника в країні, на території якої триває війна...

 Адреса Музею Марії Заньковецької у Києві : вул. Велика Впсильківська,121. Вихідний день – понеділок.

Леонід Коваленко

Сучасні українські художники та чому мистецтво варто уваги

Авторка: Владислава Давидовська

     Чим не стабільніше становище у світі, тим краще буде розвиватися образотворче мистецтво, історія доводить що творчість є невід’ємною частиною соціального, політичного та культурного життя, творчість за часів ще другої світової війни виступила зброєю та порятунком, художники приділяли багато уваги агітаційним формам вираження думок та вели активну пропагандистську художню діяльність задля боротьби з окупантами та для підтримання бойового духу. Окрім створення політичних плакатів для конкретної цілі, за допомогою вираження себе у такому форматі митці могли відрефлексувати пережиті трагедії, сьогодення не виняток в цьому плані. 

     Саме мистецтво бистріше за все трансформується в залежності від подій навколо, воно відповідає часу та кричить про поточні проблеми, мистецтво завжди було та буде візуальним проявом голосу, через творчість ми можемо висловлювати свої думки, ідеї та емоції або у творчості інших знаходити свої почуття, це візуальний спосіб комунікації який відіграє надзвичайно важливу роль особливо у нашому суспільстві на теперішній  час, адже саме через сучасне мистецтво в сукупності з такими технологіями як Інтернет ми маємо змогу створювати та популяризувати наше мистецтво під час війни як і у межах країни, так і за її кордонами. 

     Незважаючи на цей непростий для всіх нас час, у нас активно розвивається сучасне мистецтво, починаючи з класичного живопису закінчуючи 3D моделюванням та діджитал ілюстраціями, починаючи з абстрактних кольорових картин закінчуючи сатиричними портретами,  наша мета як глядача, принаймні, підтримувати митців онлайн, відвідувати виставки, надихатися та розповідати про них друзям, близьким та рідним, заохочувати та розповсюджувати  через соцмережі наших художників розуміючи, що це є частина нашої історії, яка створюється тут і зараз. А мета  митця збагачувати культурний внесок маючи такі координати як цінності, моральні та громадянські. 

     Художники, які особисто мені запали у душу: 

 

Український художник-абстракціоніст з Дніпра Vladimelnix (Владислав Мельник) який є ще й волонтером активно просуває своє мистецтво, ділиться думками та досвідом у соцмережах. 

Ірина Комащук та виставка її робіт «Привіт, у мене все добре» в Malevich bar у Києві яка відкрилася 16.05 цього року присвячена тому, що насправді ми ховаємо за словами «в мене все добре» коли це насправді не так.

Художниця з Харкова з псевдонімом Торі Кокі яка працює переважно у графічних техніках та неодноразово брала участь у міжнародних виставках, наразі працює над створенням commission-art як для української, так і для європейської аудиторії. 

 

Дора Либак яка представила свою персональну виставку у Львові під назвою «Вона». Роботи далекі від класичного академічного живопису і саме цим вони прекрасні, прості форми та легкі яскраві кольори, які запам’ятовуються та вирізняють роботи серед інших. 

 

Anna Veriki – художниця, яка поєднує монохромний живопис з яскравими акцентами, створює цікаві інсталяції, головними героями картин є оголені натури та тварини. 

 

 

 

Шкода лісів, які зазнають вирубки і як цю проблему можна вирішити?

Авторка: Валерія Волкова

     Лише 30% суші зайнято лісами, 50% тропічних лісів вже немає, а для того, щоб відновити їх потрібно сотні років; щохвилини зникає територія, яка за розміром схожа на декілька футбольних полів.

     Вирубка лісів – це величезна проблема для людства, про яку говорять регулярно, яку досі досліджують. Проте більшість поглиблено  не розуміють чому це екологічна проблема і до чого вона може призвести насправді. Ліс – це легені землі, завдяки яким ми дихаємо; це ціла екосистема, яка впливає на абсолютне все живе і неживе у світі.

     Виникає питання: чому вирубають так багато лісів? Деревину використовують у будівництві, для виготовлення паперу, інших предметів, також вирубка здійснюється для того, щоб прокласти дорогу або для освоєння сільськогосподарських  територій. Дуже часто ліса зникають через пожежі, і нерідко саме через людину. Інколи незаконно вирубують дерева, що теж  впливає на статистику.

     Усі це дуже впливає на планету, і найгірше, що ми самі творимо таку історію. Через знищення природи відбувається кліматичні зміни, забруднюється навколишнє середовище, гинуть тварини, погіршується стан атмосфери, руйнується ґрунт і багато іншого. Через вирубку та пожежі збільшується кількість викидів праникових газів, більше про це можна почитати тут: https://brovary.net.ua/shkoda-vid-vyrubuvannya-lisiv-bilsha-v-6-raziv-dumka-naukovtsiv/

     Також варто зазначити, що існує багато проектів для підтримки існування легень землі, один з них ініційовано в Карпатах «ПосадиДерево», щоб допомогти в розвитку перейдіть за покликанням: https://muse-travel.com/trees/

Більше про вирубку лісів саме в Україні можна прочитати тут: https://www.unian.ua/ecology/1194415-problemi-lisovih-resursiv-ukrajini.html

Дбайте про своє навколишнє середовище!