1 жовтня 2026 року

Осіння меланхолія: чому виникає та як допомогти собі?

Авторка: 

Анастасія Степанчук

   Осінь - дивовижна пора року, яка вражає своєю палітрою кольорів і змінює все навколо. Але разом із прохолодою та коротшими днями у деяких людей може змінюватися і настрій: думки починають плутатись, з'являється втома та апатія. Чому восени ми можемо почуватися саме так і як допомогти собі пережити цей період?

   Одним із факторів, який може впливати на самопочуття восени, є скорочення світлового дня та зміна температури. Восени темніє раніше, а кількість денного світла зменшується. За даними Національного інституту психічного здоров’я США (NIMH), сезонні зміни світлового дня можуть впливати на циркадний ритм — внутрішній біологічний годинник організму, який регулює сон, періоди активності та інші процеси. Дослідники також вивчають роль серотоніну та мелатоніну в сезонних змінах настрою та режиму сну.

   Для молоді осінь часто асоціюється з початком навчального року, а для когось — із поверненням до роботи після відпустки. Усі ці зміни можуть впливати на звичний ритм життя та самопочуття людини.

   Але найголовніше питання полягає в тому, як комфортніше пережити цей період? Ось кілька простих речей, які можуть допомогти підтримати свій емоційний стан.

-   Більше часу проводьте на свіжому повітрі

   Навіть коротка прогулянка протягом дня може стати способом переключитися від навчання чи роботи. За можливості варто виходити на вулицю у світлий час доби.

-  Не нехтуйте режимом сну

   Зміна звичного розпорядку може впливати на самопочуття, тому важливо лягати спати та прокидатися приблизно в один і той самий час.

-  Залишайте собі час на спілкування

   Коли стає холодніше, часто хочеться залишатися вдома й менше бачитися з людьми. Проте спілкування з друзями, спільні прогулянки чи інші заняття можуть допомогти не ізолюватися та урізноманітнити будні.

-  Займайтеся тим, що приносить задоволення

   Осінь не обов’язково має асоціюватися лише з навчанням, роботою та холодом. Книга, фільм, творчість, спорт або нове хобі можуть стати приємною частиною щоденного життя.

-  Не вимагайте від себе постійної продуктивності

   Восени може змінюватися рівень енергії, тому не варто сприймати кожен день із меншою активністю як власну неуспішність. Відпочинок також є важливою частиною нормального режиму.

   Осінь - не пора року, якої варто боятися. Зміна настрою та звичного ритму життя може бути частиною адаптації до нового сезону, і турбота про себе може допомогти пройти цей період комфортніше.

   Проте іноді пригнічений стан триває довго та не минає навіть після відпочинку й зміни звичного ритму. У такому випадку не варто ігнорувати свій стан — краще відвідати фахівця психолога . Підтримання психологічної стійкості є важливою складовою загального самопочуття та якості життя.

Успішний дебют Мальдери та перша в історії перемога України над Угорщиною

Авторка: 

Анастасія Клиновська

  На «Пушкаш Арені» в Будапешті відбувся матч першого туру Дивізіону B Ліги націй УЄФА 2026/27. Збірна України здобула мінімальну перемогу над господарями поля з рахунком 1:0, а Данило Сікан став автором єдиного гола зустрічі.

  У двох попередніх очних матчах, які відбулися у 1992 році, перемогу святкувала Угорщина.

   Поєдинок також став офіційним дебютом Андреа Мальдери на посаді головного тренера збірної України. Італійський фахівець очолив команду в травні 2026 року, змінивши Сергія Реброва.

   Угорці активно розпочали зустріч і вже на 11-й хвилині могли відкрити рахунок, однак після удару Даніела Лукача м'яч влучив у поперечину. Українці поступово вирівняли гру, а незадовго до перерви вийшли вперед. На 42-й хвилині Георгій Судаков подав із лівого флангу, а Данило Сікан ударом головою відправив м'яч у ворота суперника. У другому таймі господарі посилили тиск, намагаючись відігратися, тоді як українці шукали свої нагоди в контратаках. Найближчим до другого гола був Ігор Краснопір, проте реалізувати вихід сам на сам із воротарем йому не вдалося.

   Наприкінці зустрічі Україна залишилася в меншості через вилучення Олександра Назаренка, а між футболістами обох команд виникла сутичка.

   Попри напружене завершення матчу, підопічні Мальдери втримали перевагу та здобули перші три очки в новому розіграші Ліги націй.

Чи замінить штучний інтелект частину професій — і які навички стануть важливішими?

Авторка: 

Василина Богоніс

   Штучний інтелект із шаленою швидкістю входить у наше життя — і професійна сфера не стала винятком. Ще кілька років тому нам здавалося дивним попросити програму написати текст, створити зображення чи перекласти документ. Сьогодні ШІ може скласти план подорожі, розв’язати математичну задачу, проаналізувати таблицю, підготувати звіт або за кілька секунд запропонувати десять ідей для нового проєкту.

   І тут закономірно виникає трохи тривожне запитання: а що буде з нашою роботою? Чи справді одного дня ми прокинемося і виявимо, що частина професій більше не потрібна?

   Схоже, реальність буде трохи складнішою — і, можливо, не такою страшною, як нам іноді здається. Не «ШІ забере нашу роботу», а «ШІ змінить нашу роботу»

   Уявіть собі звичайний робочий день. Потрібно написати кілька листів, опрацювати таблицю, підготувати презентацію, знайти інформацію, скласти звіт, придумати заголовок і відповісти на десятки повідомлень.

   Деякі задачі вже зараз передають штучному інтелекту. Це ж не означає, що разом із ними зникає сама професія. Скоріше змінюється те, чим саме протягом робочого дня займається людина.

   Бухгалтер може використовувати ШІ для роботи з великими масивами інформації, маркетолог — для пошуку ідей та аналізу даних, менеджер — для підготовки документів і листів, дизайнер — для створення перших концепцій.

   Між «ШІ може це зробити» і «людина більше не потрібна» є величезна різниця.

   Дослідження МОП свідчать, що генеративний ШІ найсильніше чіпляється за ті сфери діяльності, де великий обсяг задач полягає у роботі з текстом та даними. Тут маємо на увазі насамперед канцлярські функції та адміністративні посади. Треба визнати, що частіше відбувається перетворення процесу праці, ніж повна ліквідація конкретної спеціальності.

   Тобто професії можуть не зникнути — вони можуть просто стати іншими. Наприклад, замість того щоб витрачати дві години на складання таблиці, людина витратить 15 хвилин на перевірку результату ШІ, а решту часу — на аналіз, комунікацію та прийняття рішень.

   І саме тут стає цікаво.

   Які професії можуть змінитися найбільше?

   Автоматизація найбільше торкається роботи, де багато повторюваних цифрових операцій: введення даних, підготовку стандартних документів, роботу з текстами, базовий аналіз інформації.

   Наприклад, якщо працівник щодня переносить однакові дані з одного документа в інший, формує типові звіти або відповідає на стандартні запити, частину такої роботи вже можна автоматизувати. Але навіть тут залишається те, що складніше передати машині: контекст, відповідальність і рішення.

   ШІ знаходить закономірність у таблиці. Людина ж розуміє, чому вона виникла і що робити. Може підготувати лист. Але людина вирішує, кому надіслати, як будувати комунікацію і чи варто це робити взагалі. Запропонує десять ідей. Людина ж обере ту, що справді підходить конкретному бізнесу, команді чи аудиторії.

   Тому майбутнє роботи, буде не стільки про зникнення професій, скільки про перерозподіл завдань всередині них.

   Які навички будуть потрібні людині?

   Якщо машина бере на себе все більше рутинної роботи, нам доведеться розвивати те, що допомагає правильно ставити завдання, перевіряти результат, працювати з людьми та приймати рішення.

- Вміння працювати зі штучним інтелектом

   У майбутньому буде недостатньо просто знати, що існує ChatGPT чи інший ШІ- сервіс.

  Треба розуміти, як працюють такі засоби в конкретній сфері: грамотно ставити запитання, подавати потрібний контекст, перевіряти факти, поєднувати різні методи та усвідомлювати межі можливостей.

  World Economic Forum називає AI та big data серед навичок, попит на які, за очікуваннями роботодавців, зростатиме найшвидше до 2030 року.

   Тобто питання поступово змінюється з:

«Чи потрібно мені вміти користуватися ШІ?» на: «Як я можу виконувати свою роботу краще завдяки ШІ?» І це вже зовсім інший підхід.

 - Критичне та аналітичне мислення

  ШІ може дати вам відповідь дуже впевнено — і водночас помилитися. Тому вміння перевіряти інформацію не менш важливе, ніж уміння швидко її отримати.

  Потрібно буде запитувати себе:

● чи можна довіряти отриманому результату;

● чи достатньо даних для такого висновку;

● чого бракує;

● чи не суперечить відповідь відомим фактам;

● яке рішення справді варто прийняти.

   У світі, де відповідь можна отримати за секунди, цінним стає не лише той, хто знає відповідь, а й той, хто вміє зрозуміти, чи правильна вона. Не випадково World Economic Forum відносить аналітичне мислення до ключових навичок, важливих для майбутньої роботи.

-  Креативність

   Здавалося б, якщо ШІ може придумати 100 ідей, навіщо нам власна фантазія? Але уявіть, що ви просите його придумати концепцію нового жіночого журналу. Він справді може запропонувати десятки варіантів. Але саме вам потрібно зрозуміти, який із них хочеться зробити своїм.

   Креативність — це не просто здатність щось вигадувати. Це вміння помічати незвичайні зв’язки, ставити цікаві запитання, відчувати контекст і знаходити рішення там, де ще немає готової інструкції.

   ШІ може допомогти розігнати фантазію, але власний погляд нікуди не зникає. Навпаки, можливо, він ставатиме ще важливішим.

- Комунікація та емоційний інтелект

   Але є речі, які ШІ поки не може зробити замість людини. Наприклад, зрозуміти, що подрузі сьогодні потрібна не порада, а обійми. Відчути, що колега засмучений, хоча він каже: “все добре”. Провести складну розмову з клієнтом. Підтримати команду після невдалого проєкту. Побудувати довіру.

   Так, штучний інтелект може допомогти підібрати правильні слова. Але відчути людину та зрозуміти контекст — зовсім інша навичка. Саме тому комунікація, лідерство, соціальний вплив, емпатія та здатність працювати з іншими людьми залишаються важливими навичками.

 - Готовність постійно вчитися

   Мабуть, одна з найважливіших навичок майбутнього — звикнути до думки, що навчання не закінчується після університету. Інструменти змінюватимуться.

   Професії трансформуватимуться, з’являтимуться нові ролі, а робочі процеси можуть змінитися буквально за кілька років.

   World Economic Forum прогнозує, що до 2030 року приблизно 59 зі 100 працівників потребуватимуть перенавчання або підвищення кваліфікації.

   Тому здатність сказати: «Я цього ще не вмію, але можу навчитися» може виявитися набагато кориснішою, ніж спроба все життя триматися за один набір навичок.

А що робити вже зараз?

   Не обов’язково вже записуватися на десять курсів із програмування або намагатися вивчити всі AI-сервіси, які з’являються щотижня. Можна почати значно простіше. Подивіться на власний робочий день і запитайте себе: «Що я роблю регулярно, але це забирає в мене занадто багато часу?»

  Можливо, саме цю частину роботи вже можна автоматизувати. Спробуйте використовувати ШІ як помічника, а не як магічну кнопку, яка думає замість вас.

   Перевіряйте його відповіді. Експериментуйте. Давайте більше контексту. Ставте уточнювальні запитання. І поступово ви зрозумієте, де він справді економить ваш час, а де, навпаки, створює додаткову роботу. Водночас розвивайте те, що складніше скопіювати: власний голос, смак, критичне мислення, креативність, комунікацію та здатність приймати рішення.

   Штучний інтелект, скоріш за все, не зробить нас непотрібними. Але він цілком може зробити непотрібними деякі способи, якими ми звикли працювати.

   І, можливо, у цьому є навіть щось хороше. Частину нудної рутини справді можна буде віддати машинам — а собі залишити більше часу на те, що робить роботу людською. На думки. На ідеї. На людей. На створення чогось свого.

   І, звісно, на ту саму чашку кави, яку ми нарешті вип’ємо не поспішаючи.

Срібло Єгора Курцева на юніорському Гран-прі в Анкарі стало найкращим результатом України за 28 років

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Український фігурист Єгор Курцев піднявся на другу сходинку п'єдесталу під час етапу юніорської серії Гран-прі в Туреччині. Для шістнадцятирічного спортсмена змагання в Анкарі принесли дебютну нагороду на такому рівні, а для вітчизняного чоловічого катання підсумковий результат виявився найкращим з 1998 року.

   У короткій програмі Єгор заробив 71,00 бал, показавши найкращий технічний результат серед усіх учасників – 41,47. У довільному прокаті Курцев заробив 130,95 бала, що дозволило йому зберегти за собою підсумкову срібну позицію із загальним результатом 201,95 бала. Перемогу виборов японець Дайя Ебіхара з сумою 216,66 бала, а трійку замкнув представник Південної Кореї Чхве Ха Бін із результатом 194,89 бала.

   Срібна медаль перервала семирічну паузу без п'єдесталів для українських одиночників на юніорських етапах Гран-прі після бронзи Івана Шмуратка в італійській Еньї 2019 року. Водночас вище третього місця наші фігуристи не піднімалися з часу тріумфу Андрія Кифоренка на домашньому етапі в Києві 28 років тому.

«Обережно: діти» – документальний фільм про дитинство, яке триває попри війну, виходить у прокат

З 24 вересня в український кінотеатральний прокат виходить повнометражний документальний фільм «Обережно: діти» режисерки Світлани Рудюк — історія про українських дітей, чиє дитинство змінила повномасштабна війна. Стрічку можна буде побачити у Києві, Львові, Одесі, Дніпрі, Харкові, Сумах, Житомирі та Білій Церкві – у кінотеатрах мережі «Планета Кіно», «Київського культурного кластера» та муніципальних кінотеатрах міст.

Документальний фільм Світлани Рудюк

Міжнародна назва: Attention: Children Оригінальна назва: Обережно: Діти Жанр: документальна драма

Мова оригіналу: українська

Мова субтитрів: українська, німецька, болгарська, англійська, іспанська Тривалість: 75 хвилин

Формат: 4K, HD, DCP

Виробнича компанія ТОВ «Добранічфільм»

вул. Василя Липківського, 16, 03035, Київ, Україна https://www.dobranichfilm.com/en/

Режисерка Світлана Рудюк sv.rudiuk@gmail.com

+380992628202

Копродюсерка Яна Лінднер

jana.lindner@miamedia.de

Копродукційна компанія Mia-Media Leipzig GmbH

Altenburger Straße 9, 04275 Leipzig,

Німеччина https://miamedia.de/

Продюсери Світлана Рудюк sv.rudiuk@gmail.com

+380992628202

Тася Пугач

anastasiapugach@gmail.com

+380956714313

ЛОГЛАЙН

Через калейдоскоп спогадів, емоцій і мрій українські діти повертаються до пережитого під час повномасштабного російського вторгнення і намагаються осмислити дитинство, назавжди змінене війною.

СИНОПСИС

Це калейдоскоп дитячих життів, емоцій і мрій під час російського вторгнення в Україну. Діти намагаються вижити й подолати травми війни, проговорюючи їх і занурюючись у власні спогади.

Вова зазнав тяжкого поранення і втратив батька. Богдан жив в окупації. Для Василіси бомбосховище стало звичним місцем.

Тимофій і Нікіта втратили свої домівки. Саша пережив депортацію і тепер шукає маму. Групу дітей військові евакуювали із зони бойових дій, і вони детально пам’ятають усі жахи війни. Після повернення з Польщі Ілля почав “допомагати” військовим. А діти з Чернігівщини щодня плетуть сітки для фронту.

Їх усіх об’єднала війна. Вони втратили дитинство, але зберегли віру в майбутнє.

Світлана Рудюк – українська режисерка, чия творчість поєднує емоційну глибину, соціальну актуальність і кінематографічну інтимність. Членкиня Спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії, вона представляє нове покоління українських режисерів, які створюють кіно з емпатією та внутрішнім сенсом.

Її фільми зосереджені на людській стійкості, етичних дилемах і невидимій силі звичайних людей. Досліджуючи реалії війни, жіночності чи підліткового віку, Світлана поєднує поетичний і дослідницький підходи – вибудовує довіру зі своїми героями та залишає простір для тиші, рефлексії й вразливості.

Режисерська фільмографія: Не так, як раніше (2025) Обережно: діти (2024)

Ріка (2023)

Так, я жінка (2022) Жіноча Power (2022)

Ваш Василь (2020)

РЕЖИСЕРСЬКЕ БАЧЕННЯ

Це не просто фільм, це понад три роки мого життя. І це були непрості роки.

Невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення ми почали знімати лікарів у дитячій лікарні «Охматдит». Там ми познайомилися з одним із пацієнтів – хлопчиком на ім’я Вова. Він пережив страшний обстріл, зазнав тяжких поранень і втратив батька. Але він не зламався – він боровся. І мене вразила сила цієї дитини. Ми дуже зблизилися з ним і його мамою. Дивлячись на Вову, я бачила в ньому інших дітей – десятки, сотні, тисячі… І тоді я зрозуміла, що ми можемо зберегти цей світ дитинства, їхні спогади й мрії. Адже кіно досі залишається інструментом збереження правди, фіксації та передачі емоцій і пульсу часу.

Так я почала шукати інші історії, інших дітей у різних регіонах України. Мені було важливо показати, з якими різними викликами війни вони стикаються. Але найголовніше – я хотіла не лише зняти про них фільм, а й хоча б трохи допомогти їм упоратися з цим страшним досвідом війни. Від психологів я дізналася, що травму, завдану людиною, можна прожити лише через іншу людину. Тому ми почали говорити з дітьми. Обережно, делікатно, по-дружньому. Вони сміялися, бешкетували, закривалися і, найважливіше, ділилися своїми спогадами й емоціями…

Кожна історія ставала своєрідним дзеркалом – і особистим, і узагальненим водночас. Ми побачили, в який вимір перенесла війна дітей – героїв нашого фільму. І як із цього калейдоскопа народжується візерунок війни. Це страшна й химерна картина, яка, попри все, у дитячій уяві складається в яскравий образ надії – світу без війни.

Режисерка: Світлана Рудюк

Операторка-постановниця: Таня Дуднік Звукорежисер: Сергій Прокопенко Композитор: Віталій Симоненко

Режисери монтажу: Антон Ярмонік, Анна Перепелиця

Оператори: Євгенія Бондаренко, Єгор Бондаренко, Євген Козеко

Звукооператори: Дмитро Скрипка, Сергій Прокопенко, Арсеній Номікосов

Психологиня: Надія Юхимович Колорист: Олексій Заволокін

Дизайн: Лілія Топор, Марина Бродовська, Віка Чичкан Виконавча продюсерка: Тася Пугач

Лінійний продюсер: Максим Рудюк Продюсерка: Світлана Рудюк

Ко-продюсерка: Яна Лінднер

Стипендія House of Europe дала змогу створити перший постер і тизер проєкту.

Виробництво фільму було підтримано Стабілізаційним фондом культури та освіти 2023 Міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut в Україні.

Німецький копродюсер Mia-Media ініціював і провів краудфандингову кампанію в Німеччині

ФЕСТИВАЛІ

Фільм був представлений на: OIFF 2024 Work-in-progress

IDFA Docs for Sale

DOK Leipzig Film Market

Світова прем’єра – Одеський міжнародний кінофестиваль, вересень 2025, Україна, конкурс документального кіно

ЦІКАВІ ФАКТИ

 Зйомки розпочалися в перші тижні повномасштабної війни. Команда почала працювати в дитячій лікарні «Охматдит», ще не знаючи, у що переросте цей проєкт. Це була спроба діяти, зафіксувати реальність у момент, коли світ навколо нас назавжди змінився.

 Кожен герой фільму – з різних міст і сіл України. У стрічці представлені діти з Київщини, Сумщини, Чернігівщини та Харківщини. Це дало змогу не лише розширити географію, а й створити мозаїку дитячих досвідів під час війни.

 Діти говорили – ми слухали. Інтерв’ю є серцем цього фільму. Щирі, емоційні розмови допомогли дітям поділитися та прожити свої історії, а глядачам – відчути їхню глибину. Ми свідомо обрали не залишатися відстороненими спостерігачами, а наблизитися до наших героїв.

Психолог на майданчику. Щоб захистити емоційний стан дітей, до команди було залучено психолога. Він підтримував як героїв фільму, так і знімальну групу протягом усього процесу.

Головний герой як провідник через інші історії. Історія Вови, знята в Києві та Варшаві, стала основою фільму. Через його шлях поступово розгортаються історії інших дітей.

 ЦІКАВІ ФАКТИ

Понад 50 годин матеріалу та емоційна драматургія.

Режисерка Світлана Рудюк ретельно вибудувала структуру фільму, щоб провести глядача емоційною подорожжю: від смутку до сміху, від страху до сили й тепла. Це як гойдалка – метафора того, через що сьогодні проходять українські діти.

Голос режисерки присутній у фільмі. Кінематографістка, яка зазвичай залишається за кадром, сама стала персонажкою – її голос веде глядача через досвід дітей. Це рішення далося нелегко, але воно зробило фільм глибоко особистим і живим.

Ночівлі в лікарні та повне занурення. Знімальна група проводила з дітьми довгі години, іноді навіть залишаючись на ніч у лікарні, щоб вибудувати довіру та не пропустити важливі, інтимні моменти.

Особлива увага до музики. Композитор Віталій Симоненко створив унікальний звуковий простір. Кожна дитина отримала власну музичну тему, що відображає її характер і досвід війни.

Фінальний саундтрек – голоси дітей. У фінальних титрах звучать реальні фрази героїв. Це катарсис – голос надії, який залишається з глядачем ще довго після завершення фільму.

www.dobranichfilm.com goodnightfilmua@gmail.com

+38(099)262-82-02

Постійні тривоги: як зберегти свою психологічну стійкість під час війни та постійних масованих атак?

Авторка: Олена Батіцька

  Війна завдає непоправних ран життю кожної людини. Для когось це втрата близьких,для когось - розлука, для когось - постійний страх… Війна є джерелом страху і для військових, які щодня виходять на позиції, ризикуючи власним життям заради оборони та захисту країни. Війна є джерелом страху і для цивільних. Адже щодня українці отримують сповіщення про повітряну тривогу, щодня жителі прифронтових областей чують загрозу FPV-дронів, щодня наша країна зазнає ударів з боку агресора.

   За таких обставин залишатися психологічно стійкими надзвичайно важко. За даними соціологічних опитувань, від 54% до 74% українців заявляють про погіршення свого психоемоційного стану впродовж останнього року.

 Але водночас майже дві третини українців - 66%, згідно з дослідженням Gradus Research, - бачать майбутнє країни оптимістично.

  Віра в краще - це один із кроків до збереження внутрішньої стійкості. Але лише її недостатньо, щоб підтримувати самопочуття,  внутрішній стан в режимі стабільності на п’ятому році повномасштабного вторгнення.

  То що ж робити в такому випадку та як протриматися в цей надзвичайно важкий для нашої країни період? Нижче наведено кілька дієвих порад від психологів.

-  Зменшіть кількість споживаної інформації в рази.

-  Відпишіться від численних Telegram-каналів. Виберіть лише ті, де завжди публікують перевірену інформацію. Наш мозок за останній час перевантажений вхідною інформацією та аналізом можливих варіантів розвитку подій. Обирайте джерела з чіткою та структурованою інформацією.

-  Шукайте контакт там, де це можливо.Що це означає? Під час тривоги, перебуваючи в укритті, знайдіть можливість із кимось поговорити, якщо людина здатна на це в цей момент. Спілкування відволікає та дає змогу нашій увазі хоча б частково переключитися на бесіду.

-  Робіть щось рутинне. Це також досить дієвий спосіб допомогти собі під час масованих атак. Якщо ви не в змозі спілкуватися в цей момент, спробуйте зайняти себе чимось. Візьміть аркуш паперу: малюйте, пишіть або робіть будь-що інше. Ваш мозок концентрує увагу на іншій діяльності, а рівень стресу поступово знижується.

- «Увімкніть» своє тіло. Під час стресу більшість людей немов перестає відчувати своє тіло: тремтять руки, паморочиться в голові, німіють ноги. Це можуть бути ознаки сильного нервового напруження. У такі моменти важливо сповільнитися, присісти, якщо це можливо, та зробити кілька повільних вдихів і видихів. Достатньо відчути, що ви можете дихати глибоко, повільно та на повні груди.

-  І головне — ресурс. Не перевантажуйте свій організм. Безсонні ночі надзвичайно сильно позначаються на здоров’ї. Давайте собі час на «відновлення». Дозвольте собі перейти в енергозберігальний режим. Не робіть усе на повну силу, якщо відчуваєте, що не в змозі. Краще взяти один вихідний після важкої ночі, ніж відпрацювати через силу, а потім розплачуватися за це власним здоров’ям та ліками.

  Ніхто не знає напевно найкращого способу «зберегти себе та свій стійкий психологічний стан» під час війни. Але експерти наголошують на важливості жити «тут і зараз». Адже ніхто з нас не знає, коли саме закінчиться війна та ці обстріли.

Але, як і ті 66% українців, ми віримо, що все закінчиться оптимістично і ми зможемо зажити без тривог - у мирній Україні. Заживемо «по-новому». Дотримуючись цих порад, ми зможемо берегти себе вже сьогодні. А одного дня ще покажемо: «Яка наша Україна!»