Интернет реклама УБС

10.11.26

Цифрова втома: чому після дня в телефоні ми почуваємося виснаженими?

Авторка: 
Ліна Пономаренко


  Ви коли-небудь помічали, що після цілого дня «сидіння» в телефоні ви почуваєтеся так, ніби розвантажували вагони? Хоча фізично ви просто лежали на дивані або сиділи в кріслі. Голова важка, в очах пісок, а рівень енергії на нулі.

  Це не лінь і не вигадка. Це абсолютно реальний стан, який сьогодні називають цифровою втомою.

  Чому ж гаджет, який важить якихось 200 грамів, здатний вижати з нас усі соки? Розберемося без складних медичних термінів. 

 Наш мозок не встигає «перетравлювати» інформацію: уявіть, що ви прийшли на шведський стіл і намагаєтеся з'їсти абсолютно все. Приблизно це ми робимо зі своїм мозком, коли гортаємо стрічку новин чи соціальні мережі. 

  За одну хвилину повз наші очі пролітають десятки сюжетів: смішне відео з котом, військова хроніка, «успішний успіх» колишнього однокласника, рецепт пирога та політичний мем. Мозок змушений миттєво перемикати емоції та аналізувати цей хаос. Така лавина інформації перевантажує робочу пам'ять, і система просто починає «гальмувати».

  Пастка «дешевого» дофаміну: соцмережі створені так, щоб тримати нас на гачку, щоб ми якомога довше гортали стрічку. Кожен лайк, цікаве відео чи повідомлення викликають прилив дофаміну - гормону задоволення та очікування, через що наш мозок абсолютно не хоче зупиняти цей процес. 

  Але цей дофамін штучний і «дешевий». Коли ми врешті відкладаємо телефон, настає так званий «дофаміновий відкат». Рівень гормону різко падає, і ми відчуваємо апатію, нудьгу та повне спустошення.

  Очі та шия працюють на межі: наше тіло не обдуриш. Годинами дивитися в одну точку на близькій відстані - це колосальне навантаження для м'язів очей. Додайте сюди синє світло екрана, яке обманює біологічний годинник і блокує вироблення мелатоніну (гормону сну).

  А ще згадайте позу «креветки», в якій ми зазвичай тримаємо телефон. Нахилена вперед голова створює навантаження на шию вагою до 27 кілограмів! Порушується кровообіг, мозок отримує менше кисню, звідси й відчуття туману в голові.

  Створення ілюзії відпочинку: найголовніша помилка - вважати скролінг відпочинком. Але для нашої нервової системи це не перепочинок. Це зміна одного виду роботи (продуктивної) на інший (хаотичне споживання). Справжній відпочинок для мозку - це тиша, споглядання природи, прогулянка або просто можливість «потупити» у вікно без жодного екрану.

  Закономірно, що у вас може виникнути бажання припинити цей нескінченний скролінг. Ви можете зробити це поступово: спочатку виділяти на 10-15 хвилин у телефоні менше, згодом заміняти цей час виконанням інших справ чи прогулянкою - способів вийти з цифрової пастки безліч, головне - ваше усвідомлене бажання!

09.11.26

У Києві оголосили переможців та переможниць 55-го кінофестивалю «Молодість»













   31 жовтня у Будинку кіно відбулася церемонія нагородження переможців та переможниць 55-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». 

  Ґран-прі здобув повнометражний фільм «Камуфляж» Микити Гібаленка (Німеччина). Стрічка розповідає про 22-річного Віталія, який намагається будувати нове життя після переїзду з України до Мюнхена. «Скіфського оленя» переможцю вручив голова журі міжнародного конкурсу Олег Сенцов.

   «Мені приємно стояти в залі, яка просочена темою та атмосферою кіно. На кінофестивалі “Молодість” я побачив багато цікавих фільмів, також на цьому кінофестивалі була премʼєра моїх фільмів. За тиждень до повномасштабного вторгнення тут відбулась прем’єра мого фільму “Носоріг”. Я стояв на цій сцені і не вірив, що війна почнеться. Але війна почалась, і зараз ми всією країною боремось. Ми вдячні всім, хто захищає країну, хто бореться в тилу. У нас з колегами майже всі рішення щодо переможців були спільними. Ми дискутували, але не сперечались. Особливо ми не сперечались щодо фільму, який отримує “Ґран-прі”», — повідомив зі сцени Олег Сенцов.

   Нагороду на церемонії отримали акторка Анна Яремчук-Бобало, яка зіграла матір головного героя, та консультант Ян Штукмаєр, член німецької знімальної групи стрічки.

   «Я мріяла, щоб фільм побачили в Україні. У Венеції, Німеччині, Бразилії, де ми показували його, глядачі після перегляду були вражені та запитували, що вони можуть зробити для України, чим допомогти. Адже у фільмі розповідається про нашу біду, про те, як ми залишаємо дім, не з власної волі, як ми мусимо інтегруватись в інших країнах, але як через це ми повертаємось додому, до своєї рідної, соловʼїної мови», — сказала зі сцени Анна Яремчук-Бобало.

   Переможець отримав сертифікат на 5 тис. доларів США від головного партнера фестивалю, оператора державних лотерей «М.С.Л.» Лото-Забава. Сертифікат вручив генеральний директор компанії Іван Залізняк.

  Найкращим повнометражним фільмом міжнародного конкурсу стала «Філіпіньяна» Рафаеля Мануеля (Філіппіни, Сінгапур, Сполучене Королівство, Нідерланди, Франція). Переможець отримав «Скіфського оленя» та 2 тис. доларів від кінофестивалю «Молодість». Вручив нагороду член журі та театральний режисер Євген Лавренчук.

  Спеціальну відзнаку отримала стрічка фільму «Пальне в жилах» П’єра ле Ґаля (Франція, Польща). Вручив її генеральний директор Європейської кіноакадемії 

Маттайс Ваутер Кнол.

 Найкращим короткометражним фільмом Міжнародного конкурсу журі визнало «Дьєґо» Мелісси Сільвери (Франція). Переможницю оголосила членкиня міжнародного журі, режисерка Аніта Узулнієце. Фільм отримав нагороду «Скіфський олень» і грошову премію в розмірі 2 тисяч доларів від кінофестивалю «Молодість».

 До глядачів із відеозверненням звернулася режисерка стрічки Мелісса Сільвера:

«Мій фільм виник із потреби — потреби мати розмову з батьком, якої ніколи не було. І ось замість розмови я створила цей фільм. Те, що він живе насиченим фестивальним життям та зворушує людей, для мене — величезна нагорода».

Спеціальну відзнаку журі отримала стрічка «Тиша» Павла Шпегуна (Україна).

«Колись я знімався, як актор у фільмі “Носоріг” Олега Сенцова, а зараз я стою поряд із ним на сцені. Я мрію показати свій фільм у Маріуполі, звідки я родом. Цей фільм про нас із вами, про людей, які переживають весь жах війни і в місті, й на фронті. Про людей, з якими ти пʼєш каву чи куриш цигарку й не знаєш, чи ця людина завтра відправиться на фронт і чи вона повернеться звідти» — зазначив у своїй промові зі сцени Павло Шпегун.

   Найкращим студентським фільмом міжнародного конкурсу стала стрічка «Ремінісценція» Ірини Мельниченко (Швейцарія). Переможницю оголосила членкиня міжнародного журі Махназ Мохаммаді. Режисерка отримала «Скіфського оленя» й 2 тис. доларів від кінофестивалю «Молодість».

  Спеціальну відзнаку присудили фільму «До завтра» Є Цзяченя (Тайвань).

 Міжнародний конкурс 55-ї «Молодості» оцінювало журі:

Олег Сенцов — режисер і військовослужбовець ЗСУ, голова журі (Україна);

Маттайс Ваутер Кнол— генеральний директор Європейської кіноакадемії (Нідерланди);

Махназ Мохаммаді — режисерка документального та ігрового кіно (Іран);

Євген Лавренчук  — театральний режисер, педагог і менеджер культури (Україна); 

Аніта Узулнієце – кінознавиця, доктор мистецтв, кінокритикиня та доцентка Університету RISEBA (Латвія).

  Приз глядацьких симпатій та «Скіфського оленя» отримав фільм «Безрідний» режисера Кая Штеніке (Німеччина, Швейцарія).

 Переможцем документального конкурсу стала стрічка-дебют «У війни нема дітей» Дмитра Тодорюка (Україна). Фільм отримав «Скіфського оленя» та 2 тис. доларів від кінофестивалю «Молодість». Переможця оголосила членкиня журі Світлана Зіновʼєва:

 «Ми переглянули дев’ять документальних дебютів. Деякі з них були про кінець, але ми хотіли нагородити фільм про початок. Своєю назвою він стверджує, що морок не породить собі продовження і є ті, хто йде вперед попри все. Стрічка дає надію, що покласти край горю можна щирим і безпосереднім дитячим переконанням, що світло й радість не відібрати у тих, хто сам є світлом і радістю», — зазначили члени журі у своєму обґрунтуванні.

   Спеціальну відзнаку журі присудило фільму «Дивись, ти впоралася» Ізабели Ґрейс Кон (США).

   «Особлива відзнака журі для фільму, який пішов на крок далі в спробі репрезентації жертв сексуального насильства без їх обʼєктивізації, надаючи голос дуже молодим людям, які уже послуговуються зовсім іншими словами, конфронтуючи реальність, яка раніше була окреслена з чужих давно не оновлених словників.

   Вітаємо режисерку Ізабеллу Ґрейс Кон за фільм “Дивись, ти впоралась” за слова, які ведуть до зцілення і відновлення», — наголосило журі.

Журі документального конкурсу 55-її «Молодості»:

Дмитро Сухолиткий-Собчук – кінорежисер, сценарист (Україна);

Наталія Ільчук – режисерка, мисткиня (Україна);

Світлана Зінов’єва – кінооператорка, продюсерка, сценаристка (Україна).

  «Скіфського оленя» та грошовий приз у розмірі 2 тис. доларів від кінофестивалю «Молодість» у конкурсі Teen Screen отримав фільм «Мов повітряний змій» Алана Дебертона (Бразилія).

  «У цьому фільмі висвітлено нелегкий процес дорослішання, стосунки між батьками й дітьми. Окремо хочемо відзначити неперевершену акторську гру головних героїв. Їм вдалося настільки переконливо передати всі емоції, що ми проживали ці почуття разом із ними. Також видно значне внутрішнє зростання персонажів», — повідомили у своєму зверненні журі.

  Спеціальну відзнаку за найкращу жіночу роль у фільмі «Усі ці Вибач довкола»  режисерки Фредеріке Мігом (Бельгія, Німеччина, Нідерланди) присудили акторці Лізі Вангемелрейк. 

  «За кожною роллю стоїть акторка, яка дарує своєму персонажу душу, характер, емоції та частинку самої себе. І ми хочемо відзначити за кращу жіночу роль Лізі Вангемелрейк за роль у картині “Усі ці вибач довкола”».

  Диплом переможниці передасть Надзвичайний і Повноважний Посол Бельгії в Україні Люк Якобс.

  Ще одну спеціальну відзнаку: за найкращу візуальну майстерність отримав отримав оператор фільму «Новенькі» Анхель Хара Табоада (Мексика, Іспанія).

   «Ми оцінювали світло, кадри та те, як камера передає емоції. Але одна робота змусила нас побачити більше, ніж просто картинку. І тому ми хочемо окремо відзначити операторську роботу в фільмі».

  Отримав відзнаку Надзвичайний і Повноважний Посол Мексики в Україні Ауденсіо Контрерас Ґонсалес.

   До складу журі програми Teen Screen на 55-й «Молодості» увійшли випускни_ці кіношколи Валерії Ходос:

Вікторія Шиндерук;

Анна Григоренко;

Ярослав Гуренко;

Нікіта Корягін.

 У національному конкурсі «Скіфського оленя» та 100 тис. гривень від платформи кіно та телебачення Київстар ТБ отримав фільм «Відкритий світ» режисерів Романа Хімея та Яреми Малащука. 

  «Нас зворушила її інтонація — водночас грайлива й ніжна, — що додає тепла й легкості почуттю туги, знайомому багатьом із нас», — повідомили члени журі.

  Сертифікат вручила керівниця контенту Київстар ТБ Марина Каплун, а саму нагороду — голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Євген Нищук.

  «Київстар ТБ завжди підтримує українське кіно, кіно, яке знаходить сучасну форму для людяних історій та говорить про наш досвід мовою, яка буде зрозуміла кожному по всьому світу. Тому ми вдячні за те, що ця історія про втрату та звʼязок із рідним місцем, а також про палке та нестримне бажання мати цей звʼязок будь-яким способом, навіть технологічним, отримала нагороду», — зазначила Марина Каплун.

 Спеціальну відзнаку у національному конкурсі отримала стрічка «ДІМ TV» Софії Гери (Україна):

  «У світі, де так багато людей були змушені залишити свої домівки, цей фільм стає проникливим роздумом про відчуття приналежності, ідентичність і пошук свого місця на землі», — наголосило журі. 

  Другу спеціальну відзнаку отримав філь «Інжир» Новруза Хікмета (Азербайджан, Україна).

 «За самобутній погляд і зрілу кіномову, які захопили нас і привнесли до конкурсу свіжий та самобутній голос, ми вирішили присудити першу спеціальну відзнаку фільму Новруза Хікмета».

   Отримуючи відзнаку, Новруз Хікмет подякував фестивалю зі сцени та згадав, як у 2013 році, невдовзі після переїзду до України, вперше відвідав «Молодість»:

   «Дуже дякую фестивалю й моєму улюбленому місту! У 2013 році я вперше потрапив на “Молодість” — тоді я щойно переїхав до України, і мені здавалося, що для того, аби бути частиною українського кіно, потрібно бути на цьому фестивалі. Відтоді минуло стільки років, і мені дуже приємно відчувати себе частиною цієї спільноти».

Національний конкурс 55-ї «Молодості» оцінювали:

В’ячеслав Туряниця – режисер, учасник колективу «Сучасне Українське Кіно» (Україна);

Радек Ліпка – організатор кінофестивалів і кінопрограмер, директор фестивалю CinEast у Люксембурзі (Польща);

Ксав’є Анрі-Рашід – кінопрограмер, засновник і керівник лондонської сейлз-агенції Film Republic (Франція, Сполучене Королівство).

Журі Спілки кінокритиків України нагородило дипломом за найкращій фільм національного конкурсу стрічку «Братчик» Христини Браславської (Україна)— «за режисерську й акторську майстерність, багатогранність образів і чутливе осмислення теми ЛГБТ-спільноти в контексті війни».

Спеціальну згадку отримав «Відкритий світ» Романа Хімея та Яреми Малащука (Україна). Журі відзначило винахідливий художній підхід фільму та його оригінальний погляд на досвід віддаленості від дому й пошук зв’язку з ним.

Журі Спілки кінокритиків України:

Анастасія Лях — кінокритикиня, членкиня Асоціації неігрового кіно України та Спілки кінокритиків України;

Дмитро Сидоренко — незалежний кінокритик, член Міжнародної федерації кінопреси та Спілки кінокритиків України;

Анастасія Тимусь — режисерка, членкиня Асоціації неігрового кіно України та Спілки кінокритиків України.

   Почесного «Скіфського оленя» за вклад в українське кіномистецтво вручили народній артистці України Аді Роговцевій. Нагороду від імені фестивалю передали продюсеру Ади Роговцевої — Богдану Жданову. Нагороду вручила віце-прем’єрка з гуманітарних питань, Міністерка культури України Тетяна Бережна. Привітав актрису і Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк. 

 Підсумовуючи цьогорічний фестиваль, голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов подякував команді «Молодості», партнерам та висловив сподівання зустрітися в наступному році:

   «Завдяки фестивалю “Молодість”, ми стали ще на один рік молодші. Завдячуючи роботі команди Державної агенції України з питань мистецтв і мистецької освіти, а також роботі команди “Тисячовесна”, сьогодні ми маємо можливість проводити цей фестиваль. Тож побачимось наступного року під мирним небом, на 56-й “Молодості”».

Церемонію вели Людмила Барбір та Єгор Гордєєв, ведучі 1+1 Медіа, головного медіапартнера фестивалю.

  Фестиваль пройшов за підтримки Міністерства культури, Державного агентства України з питань кіно, Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти та Національної спілки кінематографістів України.

Посольства та державні інституції
Посольство Італійської республіки в Україні
Італійський інститут культури в Україні
Goethe-Institut в Україні
Посольство Франції в Україні
Французький інститут в Україні
Посольство Бельгії в Україні
Посольство Іспанії в Україні
Посольство Польщі в Україні
Польський інститут в Україні
Посольство Чехії в Україні
Посольство Мексики в Україні
Посольство Аргентини в Україні
Українсько-Данський молодіжний дім
Данський інститут культури
German Films
Бюро програми ЄС «Креативна Європа»  в Україні
Спонсори та партнери
Оператор державних лотерей «М.С.Л.» Лото-Забава
Головний медіапартнер - 1+1 media
Телеканал 1+1 Україна
Платформа кіно та телебачення - Київстар ТБ
Креативний партнер - рекламна агенція McCANN Kyiv
Автомобільний центр «ІЛТА» на Печерську
Радіостанція «Пʼятниця»
Ресторан кримськотатарської кухні, шматочок Криму у столиці — «Мусафір»
Заклад, який впізнають за назвою, каштанами та гарячою піцою — «Автостанція Поділ»
Готельні партнери фестивалю — Radisson Blu Hotel, Kyiv Podil, City Centre та Maсkintosh Hotel
Кафе-бар-ресторан «Cinecitta» у Будинку кіно
Платформа та кінопродакшн Salt Cinema 
Медіа-партнери
Суспільне
Суспільне Культура
hromadske
#ПроШоКіно
Вечірній Київ

Світлини: Настя Телікова та Катерина Гринько https://drive.google.com/drive/folders/1RkJRFniJukAIl-pCH4WA0dyfh-OQdOGV?usp=drive_link 

06.11.26

Покоління, яке завжди на зв’язку, але дедалі частіше почувається самотнім.

Авторка:

Аліна Сухенко

  Сьогодні молодь має доступ до великої кількості інтернет-ресурсів, які допомагають у повсякденному житті та роботі. Ми можемо навчатися онлайн, працювати дистанційно, спілкуватися з людьми з різних куточків світу. Але водночас усе частіше люди відмежовуються від реального спілкування та переходять у соціальні мережі.

  Просто зверніть увагу: коли ви востаннє бачилися зі своїми друзями хоча б двічі на місяць? А тепер зайдіть у ваш чат і подивіться, скільки разів ви листувалися, надсилали одне одному смішні Reels або TikTok, ставили вподобайки на історії. Здається, що ми постійно спілкуємося, знаємо, що відбувається в житті наших знайомих, але чи справді це так?

  Ще 15 років тому поїхати в інше місто, щоб побачитися з родичами чи друзями, було звичною частиною життя. Звісно, люди й тоді мали роботу, домашні справи та власні проблеми, але сьогодні ми все частіше виправдовуємо свою відсутність втомою, нестачею часу або зайнятістю. Замість зустрічі обираємо залишитися вдома, відпочити й провести вечір за переглядом соціальних мереж. Так поступово пасивний спосіб життя стає для нас звичним.

  Ця проблема особливо помітна у спілкуванні з родичами, які живуть за кордоном або в інших містах. Ми можемо місяцями й навіть роками не бачити батьків, бабусь, дідусів чи інших близьких людей, але водночас знати про їхнє життя завдяки фотографіям, повідомленням і відеодзвінкам. Іноді здається, що цього достатньо. Проте чи можуть повідомлення в телефоні замінити обійми, спільну вечерю або звичайну розмову за чашкою чаю?

  Згідно зі звітом Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) Social Connections and Loneliness in OECD Countries, частота особистих зустрічей із родичами, які не живуть разом із нами, зменшувалася. У 21 європейській країні OECD частка людей, які щодня бачилися з такими родичами, становила 17% у 2006 році, 15% у 2015 році та приблизно 11% у 2022 році. Водночас дистанційне спілкування ставало поширенішим. Ці дані свідчать про зміни в наших комунікаційних звичках, хоча й не доводять, що причиною є виключно соціальні мережі.

  Багато хто навіть не замислюється над цією проблемою, адже вона вже стала звичною частиною нашого життя. Ми постійно зайняті роботою, навчанням, побудовою кар’єри та досягненням власних цілей. Або ж просто знаходимо виправдання, щоб не їхати до близьких цього року, як і минулого чи позаминулого. З часом відкладаємо зустрічі на потім, не помічаючи, як швидко минають місяці й роки.

  Соціальні мережі дають нам можливість бачити близьких людей на екрані, ділитися новинами та підтримувати зв’язок на відстані. Це справді зручно, особливо коли люди перебувають у різних країнах. Проте Instagram, TikTok чи Facebook не можуть повністю замінити живих емоцій, спільних спогадів і відчуття присутності іншої людини поруч.

   Проблема не в самому інтернеті, а в тому, як ми його використовуємо. Соціальні мережі можуть допомагати нам підтримувати стосунки, але іноді стають причиною того, що ми відкладаємо реальні зустрічі. Ми дивимося історії друзів, ставимо вподобайки, надсилаємо відео, але не завжди знаходимо час, щоб просто запитати: «Як ти? Може, зустрінемося?»

   Зрештою, ми можемо мати сотні підписників, десятки активних чатів і постійні сповіщення на телефоні, але все одно почуватися самотніми. Адже кількість повідомлень не завжди дорівнює якості спілкування.

  Можливо, варто вже сьогодні замислитися над тим, коли ми востаннє відвідували бабусю, обіймали батьків або проводили вечір із друзями без телефонів у руках. Не потрібно відмовлятися від соціальних мереж чи повертатися в минуле. Іноді достатньо просто відкласти телефон і знайти час для тих, хто справді важливий.

  Адже одного дня може виявитися, що ми чудово пам’ятаємо всі Reels, які надсилали одне одному, але майже не маємо нових спільних спогадів. І тоді постає питання: чи справді ми стали ближчими завдяки інтернету, чи просто навчилися бути постійно на зв’язку, залишаючись далеко одне від одного.

Посилання на статистику: https://www.oecd.org/en/publications/social-connections-and-loneliness-in-oecd-countries_6df2d6a0-en/full-report/trends-in-social-connections-are-people-becoming-more-or-less-connected_6e2f6d9a.html?utm_source=chatgpt.com 

Автор: Аліна Сухенко 

05.11.26

Наскільки складною буде зима для українців? На що чекати людям, хто живе в Україні? Думки експертів та поради від самих українців

Авторка: 

Олена Батіцька


   «Попереду дуже важка та сувора зима…» — це те, що українці чують із усіх медіа. Більшість телеканалів транслюють інформацію про можливість постійних обстрілів та масованих атак по енергетичних об’єктах.

 На сьогодні вже зафіксовано американською розвідкою готовність РФ до масованих обстрілів пунктів сполучення міст. Задля цього агресор використовує реактивні або звичайні «шахеди», "герані". Одна з цілей Росії до настання холодів — зробити сполучення між містами непридатним, перервати логістичний зв’язок за допомогою ураження об’єктів дронами. Адже це може спричинити перебої з постачанням продуктів харчування, ліків та всього іншого необхідного.

 Частіше використання саме «шахедів», "гераней" попередньо прогнозували аналітики, експерти, я українські так і іноземні. Вважають, що Росія накопичує ракети для зими щоб використати для ураження критичних об’єктів інфраструктури.

  Важка енергетична та логістична ситуація призводить до збільшення цін. До прикладу, ціни на продукти вже піднялися на 1,86% з початку вересня (за даними Мінфіну). А на початок жовтня вже прогнозується, що ціни підвищаться ще на 3,56%. Якщо враховувати те, що зарплати на цей момент не підвищуються, таке незаплановане подорожчання може суттєво вдарити по гаманцю в осінньо-зимовий період.

  Яка ж думка українців, зокрема мешканців столиці, стосовно цієї ситуації? Невеликий фрагмент інтерв’ю з мешканкою Києва — її коментар щодо ймовірної ситуації:

   Коментар мешканки Києва

— Чи чули Ви про наближення «важкої зими»?

— Так. Ще навіть не встигло закінчитися літо, а вже всі лякають, що зима буде дуже страшною.

   Ми, живучи у столиці, вже звикли до того, що кожна зима — це певне випробування. Тому розуміємо, що легко, скоріш за все, не буде.

   Люди продовжують вірити в краще й чекають, що ситуація зміниться.

   Не думаю, що потрібно скуповувати продукти на пів року вперед. Але мати вдома необхідний запас води, ліхтарі, павербанки, заряджені акумулятори, засоби для зв’язку та інші базові речі — це вже нормальна підготовка.

 Тому готуємося без паніки, з холодною головою і просто продовжуємо жити своє життя.

  Коментар мешканця Одеси

— Чи готуєтеся Ви якось до зими? Чи є хвилювання перед можливими випробуваннями?

— Якщо чесно, то взагалі нічого. Ми вже настільки звикли до постійного «ця зима буде важкою», що нам уже абсолютно все одно, що відбуватиметься. Зростання цін, постійні виклики для спокійного життя громадян — усе це вже відбувається.

   Завдяки нашим силам ППО ми все одно не отримуємо тієї шкоди від агресора та тих втрат, які могли б бути. Надіємось на поступове збільшення кількості засобів нашої ППО і її ефективності.

  Ми вже адаптувалися до більшості викликів і ситуацій. Порівняно з хлопцями, які перебувають на позиціях, ми залишаємося в більш комфортних умовах.

  Коментар мешканця села Одеського району

— Чи відчуваєте Ви тривогу перед зимою? 

— Так, звичайно, занепокоєння є. Ми вже заздалегідь зробили запаси. Але, дякуючи тому, що маємо власний город, більшість продуктів нам не потрібно скуповувати.

  Щодо електроенергії та можливих тривалих відключень, то це теж уже не вперше. Єдине, що страшно, — це атаки. Вони дуже посилилися та почастішали.

 Ось так українці говорять про майбутню зиму. Як бачимо, більшість готується та запасається продуктами в певній кількості, оскільки можуть виникнути проблеми з постачанням.

  Проблеми зі світлом чи опаленням не дуже лякають громадян. Більшість навіть не налякана, а вже втомлена. Наявність загрози обстрілів непокоїть громадян набагато сильніше, ніж інші можливі проблеми.

  Віримо та стежимо за новинами з надією на ймовірне припинення вогню, звільнення територій та якнайшвидше настання миру.

01.11.26

Осінь, плед і трохи магії: 10 фільмів та серіалів, які варто подивитися цієї пори

Авторка: 

Анастасія Степанчук






    Осінь - це час, коли хочеться загорнутися в теплий плед, зробити чашку чаю й увімкнути щось атмосферне. Поки за вікном холоднішає, а вечори стають довшими, саме час відкрити для себе нові історії. І для цього не обов’язково знову переглядати «Гаррі Поттера» чи «Сутінки».

   Ми зібрали десять фільмів і серіалів, які не завжди опиняються в центрі уваги, але здатні подарувати особливий осінній настрій: від затишної містики до загадкових історій і романтичних драм.

Фільми для атмосферного осіннього вечора


 «Практична магія» (Practical Magic, 1998)

   Дві сестри з родини відьом намагаються жити звичайним життям, але сімейне прокляття постійно нагадує про себе. Їхній будинок наповнений магією, старими таємницями й ароматом домашніх пирогів.

   Це фільм про сестринство, любов і прийняття себе. Особливо добре він пасує для вечора наприкінці жовтня, коли хочеться трохи магії, але без надмірного жаху.


 «Маленькі жінки» (Little Women, 2019)

   Історія чотирьох сестер Марч, які дорослішають, закохуються, мріють і шукають власне місце у світі.

   Фільм має особливу атмосферу: старі будинки, тепле світло, книжки, листи й затишні сімейні вечори. Він нагадує про те, що іноді найважливіше - це люди, які залишаються поруч, навіть коли життя змінюється.


 «Таємничий сад» (The Secret Garden, 2020)

    Після смерті батьків маленька Мері переїжджає до маєтку свого дядька, де знаходить занедбаний сад. Його таємниця поступово відкриває для дівчинки новий світ.

  Це красива історія про природу, самотність і внутрішнє відновлення. Особливо сподобається тим, хто любить старовинні маєтки, осінні пейзажі та казкові сюжети.


«Товариство мертвих поетів» (Dead Poets Society, 1989)

    У закритій школі для хлопців з’являється новий учитель літератури, який навчає своїх учнів дивитися на світ інакше. Його уроки стають початком змін, які впливають на життя кожного з них.

   Фільм не має містичного сюжету, але чудово підходить для тихих осінніх вечорів. Це історія про свободу, мрії, творчість і сміливість бути собою.

Серіали, які хочеться дивитися вечір за вечором


«Енн» (Anne with an E, 2017–2019)

    Серіал розповідає про рудоволосу сироту Енн Ширлі, яка випадково потрапляє до родини, що планувала усиновити хлопчика. Завдяки своїй фантазії, емоційності та незвичайному характеру вона змінює життя людей навколо.

   «Енн» - це справжня знахідка для осені. Зелені поля, старовинні будинки, книжки й щирі розмови створюють атмосферу, у якій хочеться залишитися надовго.


 «Нерегулярні частини» (The Irregulars, 2021)

  Лондон, вікторіанська епоха, таємничі злочини й надприродні явища. Група підлітків допомагає розслідувати дивні справи, пов’язані з доктором Ватсоном і Шерлоком Голмсом.

    Серіал поєднує детектив, містичні елементи й похмуру атмосферу старого Лондона. Він підійде тим, хто любить загадки, незвичайні історії та трохи темної магії.


 «Опівнічний клуб» (The Midnight Club, 2022)

    У хоспісі для молодих людей із невиліковними хворобами група підлітків збирається щоночі, щоб розповідати одне одному страшні історії. Але з часом вони починають помічати дивні речі, які неможливо пояснити.

    Це серіал не лише про страх, а й про дружбу, втрату та бажання залишити після себе щось важливе. Його похмура атмосфера ідеально пасує до холодних осінніх ночей.


«Кінець го світу» (The End of the Fing World, 2017–2019)

    Двоє підлітків вирушають у подорож, яка починається як втеча від звичайного життя, але поступово перетворюється на щось значно складніше.

    Серіал має незвичайний гумор, дивних персонажів і трохи меланхолійний настрій. Це історія про самотність, пошук себе та людей, які можуть зрозуміти тебе.

Для тих, хто любить загадки й незвичайні світи


 «Темні матерії» (His Dark Materials, 2019–2022)

     У світі, де людські душі існують у вигляді тварин-компаньйонів, дівчинка Ліра вирушає на пошуки зниклого друга. Її подорож відкриває таємниці, які можуть змінити уявлення про світ.

   Серіал поєднує фентезі, пригоди й філософські питання. Він підійде тим, хто хоче зануритися у великий фантастичний світ, але шукає щось менш очевидне, ніж популярні магічні франшизи.


«Дівчина з усіма дарами» (The Girl with All the Gifts, 2016)

    Людство намагається вижити після загадкової грибкової інфекції. Особливу увагу привертає дівчинка Мелані, яка може стати ключем до порятунку.

   Фільм поєднує елементи трилера, фантастики та жахів. Він змушує замислитися над тим, що означає бути людиною і хто є справжнім ворогом.

Що обрати для осіннього вечора?

    Якщо хочеться затишку й магії - обирайте «Практичну магію» або «Енн».

    Якщо шукаєте красиву історію про дорослішання - «Маленькі жінки».

   Якщо хочеться загадок і трохи містики - «Терріторія» або «Північне сяйво».

   А якщо осінній настрій для вас - це щось похмуре, незвичайне й трохи тривожне, зверніть увагу на «Дівчину з усіма дарами».

    Осінь не обов’язково має бути часом для повторного перегляду знайомих історій. Іноді достатньо одного незвичайного фільму чи серіалу, щоб вечір став особливим, а новий сюжет залишився у пам’яті надовго.

30.10.26

Як музичні жанри впливають на наш настрій: чому поп-хіти роблять нас щасливими?

Авторка: 

Ліна Пономаренко


   Як саме музика формує наше світосприйняття та настрій? Чому ми слухаємо поп-хіти, щоб почуватись краще, а рок-музику, щоб випустити агресію?

   Напевно, у кожного з нас є особливий і такий любий музичний жанр, який ми готові слухати незалежно від настрою. Проте є певні треки, які ми слухаємо щоб певним чином пережити свої емоції, сублімувати їх.

  Деякі пісні ви могли знайти абсолютно випадково, проте зараз вважаєте їх частиною вашої музичної ідентичності. А можливо, саме той трек, який ви додали в улюблений плейлист, вам показала особлива людина і, слухаючи його, ви згадуєте усе, що між вами було.

   Але чому це працює саме так? Чому одна пісня здатна за секунди покращити настрій, а інша - занурити у ностальгічні спогади?

   Справа в тому, що наш мозок сприймає музику не просто як звук, а як справжній набір максимально різних факторів.

Поп-музика та гормон щастя

  Ви могли помітити, що більшість поп-хітів мають чіткий ритм, передбачувану структуру та ритмічний мотив, який мозок легко запам'ятовує.

  Коли ми вгадуємо наступну ноту або приспів, мозок нагороджує нас порцією дофаміну - речовини, яка відповідає за відчуття задоволення.

  Саме тому бадьорий поп-хіт дарує нам легкість.

Сумні треки та ефект зцілення

  Здавалося б, навіщо слухати сумну музику, коли й так важко? Проте деякі з нас схильні саме до цієї послідовності дій.

  Науковці з'ясували, що під час слухання тужливих мелодій організм виділяє пролактин - гормон, який зазвичай заспокоює нас під час стресу та дарує відчуття комфорту. Це створює безпечний простір: ми відчуваємо сум, проте без реальної загрози, що допомагає нам прожити емоцію.

Рок, метал та розрядка

   Фахівці помітили, що сильні баси, важкі гітарні рифи та енергійний вокал, притаманні цим жанрам, допомагають знизити рівень стресового гормону - кортизолу. Енергійна музика дає змогу безпечно прожити агресію або тривогу, перетворюючи її на чисту енергію.

   І ми підійшли до важливого - чому ж деякі пісні викликають у нас настільки сильні відчуття ностальгії?

   Спеціалісти дослідили, що за спогади та емоції в нашому мозку відповідають гіпокамп і мигдалеподібне тіло. Музика закодовується в пам'яті разом із контекстом: де ви були в цей момент, що відчували та хто був поруч з вами.

   Саме тому через роки один акорд може миттєво повернути вас у той самий вечір чи до тієї самої людини.

   Тож, тепер ви розумієте, що прослуховування музики може бути не лише приємним проведенням часу, а й певним способом координувати, змінювати свій стан, або ж відчути ті емоції, з якими ви танцювали вальс у школі з вашим першим коханням під ту саму, ніжну й мелодійну пісню.

29.10.26

У Київській опереті відбулася церемонія відкриття 55-го міжнародного кінофестивалю «Молодість»

Вечір розпочався з виступу Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Під диригуванням Олега Маринченка на сцени Київського національного академічного театра оперети музиканти та музикантки виконали сюїту Івана Небесного «Тіні забутих предків» для скрипки з оркестром. Соло на скрипці виконала Богдана Півненко. Після виступу гості вшанували хвилиною мовчання захисників і захисниць України, які загинули на війні.


















Церемонію вели Людмила Барбір та Єгор Гордєєв, ведучі 1+1 Медіа, головного медіапартнера фестивалю. Цього року «Молодість» святкує свій 55-й ювілей. 

Зі сцени заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська зачитала вітання від Президента України Володимира Зеленського з нагоди відкриття кінофестивалю:

«Шановні друзі!

Якби мене попросили описати український кінематограф одним словом, я б сказав «молодість». І йдеться тут зовсім не про глибину історії чи досвід, а саме про емоції, якими «дихає» українське кіно, про риси характеру українських фільмів — неважливо, створені вони у ХХ столітті чи зняті зараз. Кожну нашу українську стрічку виділяє з-поміж інших саме молодість і все, що їй притаманне. Яскравість, сміливість виходити за рамки і порушувати правила, новий погляд і подих, любов до експериментів, у хорошому сенсі слів — творча зухвалість та бунтарство.

Серце українського кіно бʼється — і бʼється впевнено, попри всі історичні виклики й загрози. У радянські часи наші творці долали цензуру та заборони, на початку 90-х — економічні шторми і нестабільність, зараз наші кінематографісти творять сильні проєкти попри повномасштабну російську війну та масовані обстріли. Усе це свідчить про одне — українське кіно було, є і буде. 

Я щиро вітаю організаторів, учасників та гостей кінофестивалю «Молодість». Нашій «Молодості» — 55. Хтось скаже, це звучить дивно. Я вважаю, це точно оригінально.

І саме оригінальність — це ще одна притаманна українському кіно чеснота.

За ці роки кінофорум «Молодість» став знаковою подією в культурному житті України та міжнародної кінематографічної сцени. Він відкриває молодим талантам дорогу у світовий кінематограф і задає тон актуальним тенденціям кіномистецтва. Молоде українське кіно активно завойовує увагу глядачів по всьому світу. І це особливо важливо саме тепер, у часи війни з росією за нашу свободу і незалежність, у часи битви з наративами ворожої пропаганди.

Дякую всім, хто творить наше кіно, а з ним - створює світло для українців, опору для національного духу, хто надихає наш народ і мовою кіномистецтва обʼєднує суспільство довкола проукраїнських сенсів.

Удачі всім! Слава Україні!», — зазначив Володимир Зеленський у привітанні.

Із відеозверненням до гостей звернулася й Віцепрем’єр-міністерка з питань гуманітарної політики та Міністерка культури України Тетяна Бережна:

«Вітаю із відкриттям ювілейної, 55-ї “Молодості”. Дивлюсь на програму фестивалю, і думаю — секрет вічної молодості, це щороку відкривати нові таланти. І ваша команда чудово володіє цим мистецтвом! Ви вже понад півстоліття допомагаєте молодим режисерам знайти свого глядача, зустріти майбутніх партнерів, отримати підтримку для наступних фільмів. Дякую кожному і кожній в команді, що продовжуєте збирати українську та міжнародну кіноспільноти».

Вітальне слово зі сцени виголосив і Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

«Для мене велика честь і приємність брати участь в ювілейному фестивалі «Молодість». Кінофестиваль сьогодні відбувається попри все: попри дронові атаки, ракети та російський терор. І це прояв великої сили. Я впевнений, що все, що зараз відбувається в Україні, лягає в основу золотого літопису української культури. Так багато було сказано про наших іноземних гостей. На мою думку, це свідчення того, що Україну зараз бачать у світі. Про нашу нову роль на Міжнародній геополітичній арені, але також і на культурній мапі світу. Я вдячний, що сьогодні з нами в залі багато не просто дипломатів, а керівників дипломатичних місій. Це теж пряме визнання того, наскільки Київ, як майданчик, важливий для представлення своїх талантів.

55 років і кінофестиваль «Молодість». На мою думку, це звучить природньо. Адже саме фестиваль “Молодість” зберіг дух креативності, молодіжності, пошуку талантів і відкриття нових імен. 55 років тому «Молодість» починалась із перегляду студентських фільмів. А сьогодні — це міжнародний кінофестиваль, який поєднує українське кіно зі світом, дозволяє розмовляти зі світом емоцією. У цьому, власне, вся «Молодість»: вона дає шанс тим, кого світ ще не знає, допомагає побачити те, чого інші поки що не помітили.

Ми живемо у часи зміни  міжнародного порядку і часи випробування для європейської безпеки. Коли ще неможливе вчора, сьогодні є новою реальністю. Реальністю, яку створюють наші воїни на полі бою, і якій митці додають нового сенсу», — зазначив пан Міністр.

До привітань долучився Голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов:

«Кінофестиваль «Молодість» — це український бренд, це висока ознака якості. Я щиро радий, що Державне агентство України з питань кіно поруч із кінофестивалем не лише фінансово. Вся команда Держкіно та Рада з державної підтримки кінематографії підтримуємо цей кінофестиваль вже не один рік поспіль. Я беру на себе урочисте зобов’язання робити так і надалі!»

Після вітальних промов ведучі Людмила Барбір та Єгор Гордєєв запросили на сцену генерального директора «Молодості» Андрія Халпахчі. Він оголосив фестиваль відкритим і представив фільм-відкриття «Житє», світова прем’єра якого відбулася на фестивалі. Стрічка складається із шести новел про життя українців та українок під час повномасштабної війни: «Борщик», «Відпустка», «VIP-и», «Маріуполь», «Шахед-2008» і «Дві долі». Фільм представили продюсер і режисер новели «Відпустка» Пилип Іллєнко та режисер-постановник Євген Матвієнко. До них на сцені приєдналася знімальна група, зокрема режисер однієї з новел Олександр Тіменко, оператори-постановники Юрій Дунай, Святослав Булаковський та Олександр Джантіміров, а також виконавці ролей Віктор Андрієнко й Олена Узлюк та інші.

«Глядачі “Молодості” першими побачать стрічку. Насправді, мені самому цікаво подивитись фільм, адже я долучився до лав Збройних Сил України, тож за кілька років вже забув деталі того, що знімав. Фільм «Житє» — це рефлексія того, що відбувалось в часи, коли я був цивільним. Я спостерігав за нашим сьогоденням з боку звичайного громадянина і дуже хотів зняти фільм, який би показав наскільки війна вплинула на долі звичайних людей. Ми всі змінилися, також змінилися і життєві обставини. З часом, ми почали пристосовуватись, бо життя не можуть зупинити навіть такі страшні речі, як війна», — наголосив зі сцени режисер фільму Євген Матвієнко.

Фільми 55-ї «Молодості» оцінюватимуть журі міжнародного, національного й документального конкурсів, а також підліткове журі Teen Screen. Кожне визначить переможців своєї програми. Журі Спілки кінокритиків України також вручить диплом найкращому фільму національного конкурсу. 

Міжнародний конкурс

Журі очолює режисер і військовослужбовець ЗСУ Олег Сенцов. До складу також увійшли генеральний директор Європейської кіноакадемії Маттайс Ваутер Кнол, іранська режисерка Махназ Мохаммаді, театральний режисер Євген Лавренчук і латвійська кінознавиця та кінокритикиня Аніта Узулнієце.

Національний конкурс

Фільми оцінюватимуть режисер В’ячеслав Туряниця — переможець національного конкурсу «Молодості» у 2025 році, директор люксембурзького фестивалю CinEast Радек Ліпка та засновник агенції з міжнародних кінопродажів Film Republic Ксав’є Анрі-Рашід.

Документальний конкурс

До складу журі увійшли режисер і сценарист Дмитро Сухолиткий-Собчук, чий фільм «Памфір» мав прем’єру на Каннському кінофестивалі, режисерка й мисткиня Наталія Ільчук, переможниця Національного конкурсу «Молодості» 2023 року, а також кінооператорка, продюсерка й сценаристка Світлана Зінов’єва.

Teen Screen

Фільми конкурсної програми для підлітків віком від 14 до 16 років оцінюватимуть випускни_ці кіношколи Валерії Ходос Ярослав Гуренко, Нікіта Корягін, Вікторія Шиндерук та Анна Григоренко.

Журі Спілки кінокритиків України

Вперше до його складу увійшли кінокритикиня Анастасія Лях, незалежний кінокритик, член Міжнародної федерації кінопреси та Спілки кінокритиків України Дмитро Сидоренко, а також режисерка й редакторка Анастасія Тимусь.

Фестиваль проходить за підтримки Міністерства культури, Державного агентства України з питань кіно, Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти та Національної спілки кінематографістів України.

Посольства та державні інституції
Посольство Італійської республіки в Україні
Італійський інститут культури в Україні
Goethe-Institut в Україні
Посольство Іспанії в Україні
Посольство Франції в Україні
Французький інститут в Україні
Посольство Бельгії в Україні
Посольство Іспанії в Україні
Посольство Польщі в Україні
Польський інститут в Україні
Посольство Чехії в Україні
Посольство Мексики в Україні
Посольство Аргентини в Україні
Українсько-Данський молодіжний дім
Данський інститут культури
German Films
Бюро програми ЄС “Креативна Європа” в Україні

Спонсори та партнери

Оператор державних лотерей «М.С.Л.» Лото-Забава
Головний медіапартнер - 1+1 media
Телеканал 1+1 Україна
Платформа кіно та телебачення - Київстар ТБ
Креативний партнер - рекламна агенція McCANN Kyiv
Автомобільний центр «ІЛТА» на Печерську
Радіостанція «Пʼятниця»
Ресторан кримськотатарської кухні, шматочок Криму у столиці — «Мусафір»
Заклад, який впізнають за назвою, каштанами та гарячою піцою — «Автостанція Поділ»
Готельні партнери фестивалю — Radisson Blu Hotel, Kyiv Podil, City Centre та Maсkintosh Hotel
Кафе-бар-ресторан «Cinecitta» у Будинку кіно
Платформа та кінопродакшн Salt Cinema 

Медіа-партнери

Суспільне
Суспільне Культура
hromadske
#ПроШоКіно
Вечірній Київ