Як не втратити опору під час війни? Про втому, страх та маленькі речі, які допомагають триматися на плаву

Авторка: 

Василина Богоніс

  

  Можна звикнути до сирен. Можна навчитися спати після безсонної ночі, перевіряти новини щогодини, прокидатися від вибухів і зранку все одно йти на роботу.

  Але звикнути — не означає не втомлюватися.

  Вже не перший рік українці живуть у реальності, до якої неможливо по-справжньому звикнути. Ми читаємо новини про обстріли, переживаємо за рідних, чекаємо повідомлень від близьких, прощаємося з людьми, яких ще вчора бачили у своїх соціальних мережах. Хтось втратив дім, хтось — близьку людину, хтось — відчуття безпеки, яке колись здавалося чимось природним. А хтось просто дуже втомився.

  І, можливо, саме про цю втому ми говоримо недостатньо.

  Нам часто здається, що потрібно триматися. Бути сильними. Працювати, допомагати, донатити, підтримувати інших і не дозволяти собі «розклеюватися».

 Але іноді хочеться просто перестати бути сильною людиною.

  Хочеться, щоб тебе обійняли. Без порад. Без «все буде добре, візьми себе в руки». Без спроб одразу знайти рішення. Просто обійняли та дали зрозуміти: «Я бачу, як тобі важко». І це нормально.

  Нам усім іноді потрібно побути слабкими. Поплакати. Поспати зайву годину. Скасувати плани. Не відповідати на повідомлення. Залишитися вдома. Дозволити собі день, коли єдине завдання — пережити його.

 Турбота про психологічну витривалість під час війни — це не про те, щоб завжди залишатися позитивними. І точно не про те, щоб змусити себе «не думати про погане».

  Це про те, щоб помічати свій стан і не залишати себе з ним наодинці.

  Якщо є можливість, розмова з психологом може стати великою підтримкою. Це простір, де не потрібно соромитися своїх сліз, страху чи втоми. Не потрібно боятися, що ви знову говорите про ту саму проблему, яка не відпускає вже місяцями, а то й більше.

  Іноді нам справді потрібно, щоб нас просто почули. (Я спілкувалася з психологом і можу з упевненістю сказати - це того варте!)

  Але якщо психолог зараз недоступний — через фінанси, відсутність можливості чи тому, що цей формат вам поки не підходить, це не означає, що ви залишилися без варіантів допомоги собі.

  Спробуйте знайти те, що повертає вам хоча б трохи внутрішньої тиші.

   Для когось це спорт. Для когось — танці, йога, малювання, в’язання, садівництво, кулінарія чи музика. Хтось читає, пише історії, збирає конструктори або займається фотографією. А комусь, як мені, допомагає… прибирання.

 Я люблю перебирати речі, косметику, засоби для догляду, наводити порядок вдома. Іноді здається, що разом із речами я потроху збираю свої думки докупи. 

  Не обов’язково шукати якесь «правильне» заняття. Воно не повинно бути корисним, продуктивним чи приносити результат.

  Воно просто має допомагати вам дихати трохи легше.

  А якщо сил немає навіть на це — нічого страшного. Можна просто увімкнути тиху музику, медитацію або звуки дощу/моря, лягти під ковдру і дати собі 15 хвилин спокою.

  Без планів на майбутнє.

 Без прокручування проблем у голові.

 Без необхідності щось вирішити прямо зараз.

 Просто побути. 

  І, звичайно, не варто забувати про людей поруч. Друга, подругу, маму, тата, кохану людину, сестру, брата — того, кому можна написати: «Мені зараз так важко».

  Але якщо наразі поруч немає людини, якій можна це сказати, я хочу нагадати ще про одну важливу річ.

  Ви вже є у себе. І це не означає, що ви повинні самі впоратися з усім болем, який принесла війна. Не повинні.

  Це лише означає, що навіть у найважчі дні ви можете спробувати бути на своєму боці.

  Дозволити собі відпочити.

  Дозволити собі плакати.

 Дозволити собі сміятися, коли хочеться.

 Дивитися фільми. Гуляти. Будувати плани. Купувати собі ту смачну каву біля будинку. Радіти сонцю чи навіть дощу.

Зображення: Pinterest (Vestara Kinkarron)

  Війна забрала у нас дуже багато. Але вона не повинна забрати ще й право жити.

  І якщо сьогодні вам важко — не вимагайте від себе надзусиль.

  Іноді достатньо просто прожити цей день. А завтра буде новий.

21 серпня був день народження героя “Небесної Сотні” та активіста Євромайдану Сергія Байдовського

Авторка: 

Юлія Гоменюк

  21 серпня був день народження героя “Небесної Сотні” та активіста Євромайдану Сергія Романовича Байдовського. 

  Сергій вперше приїхав на майдан Незалежності у грудні 2013 після новин про побиття студентів, після цього часто відвідував його між робочими вахтами. Сергій також входив до 35-ї сотні Самооборони Майдану "Волинська Січ" та мав псевдо "Друг Байда". Востаннє Сергій приїхав на Майдан 20 лютого. О 8 ранку того дня він зателефонував рідним та повідомив, що в нього все гаразд. В той же день, Сергій пережив розрив гранати поруч з ним та його побратимом. Близько 9 ранку юнак отримав вогнепальне поранення на вулиці Інститутській: куля пройшла між ребрами та пошкодила внутрішні органи. Поранення стало фатальним. Сергій загинув у віці 23 роки. 

  Сергій народився 21 серпня 1990 року у місті Нововолинськ Волинської області в сім’ї Марії та Романа Байдовських та мав старших сестру і брата. Згодом родина переїхала до села Менчичі Іваничівського району Волинської області до родини дядька Онуфрія. Після закінчення Соснинської загальноосвітньої школи у 2007 юнак вступив до Луцького інституту розвитку людини Університету "Україна" на спеціальність "Програмне забезпечення автоматизованих систем", після закінчення якого у 2012 почав працювати на магістральному нафтопроводі "Дружба" в Дрогобичі. 

  Сергій з раннього віку вирізнявся цікавістю до громадянської активності та історії України. Ще у школі юнак проводив заходи на підтримку Помаранчевої революції. За років навчання в інституті цікавився історією козацтва та був членом Українського реєстрового козацтва, мав звання рядового. Одним з останнім дописів у соціальних мережах Сергія перед останньою поїздкою на Майдан була цитата Левка Лук’яненка: “Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе”

Указом Президента України, 21 листопада 2014 Сергію Байдовському було посмертно присвоєно звання “Героя України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” за “за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності”. 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет посмертно  нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України”.

  В останню дорогу його проводжали мешканці Луцька та рідного Нововолинська. Чин відспівування відбувся у Верхньому храмі Свято-Троїцького собору міста Луцька. Після чого траурною ходою Героя провели містом, співаючи Гімн України та скандуючи: “Слава Україні!” – “Героям слава!”, “Слава нації!” – “Смерть ворогам!”, “Сергій – Герой України!” та “Слава батькам!”.

  Зараз ім’я та портрет Сергія Байдовського є викарбуваним на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 14 травня 2014 року на фасаді приміщення філії ”Магістральні нафтопроводи ”Дружба” ПАТ ”Укртранснафта” у Дрогобичі – колишньому місці роботи Героя – було встановлено меморіальну дошку на його честь. Таку само дошку було відкрито 16 травня на фасаді приміщення львівської філії ”Магістральні нафтопроводи ”Дружба” ПАТ ”Укртранснафта” та 1 лютого 2015 року на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 6 (колишня № 12) в місті Нововолинськ, де навчався герой.

Як українські спортсмени підкорювали Бірмінгем та Париж на континентальній першості 2026 року

Авторка:

Анастасія Клиновська

  Континентальна першість з легкої атлетики у Бірмінгемі принесла українській команді чотири нагороди та одинадцяту позицію підсумкового заліку. Хоча за сумарною кількістю медалей виступ поступився результатам у Римі дворічної давнини, поточна позиція виявилася вищою у таблиці, яку очолили італійці з двадцятьма двома нагородами. Головний успіх збірної забезпечила Ярослава Магучіх, яка зберегла титул сильнішої на континенті в стрибках у висоту вже на третьому турнірі поспіль. Вона підкорила планку 1.97 метра з першої спроби, залишивши позаду суперниць із Польщі та Чорногорії, а Ірина Геращенко у цьому ж секторі фінішувала п’ятою.

  Срібну медаль виборов Олег Дорощук із результатом 2.30 метра, поступившись лише Джанмарко Тамбері. На третю сходинку зійшов молотобоєць Михайло Кохан із кидком на 79.49 метра, а також скороходка Людмила Оляновська, яка оновила рекорд України на півмарафонській дистанції з часом 1:31:07 години. За крок від подіуму зупинився Микола Рущак, який посів четверте місце також із національним рекордом, тоді як Марія Сахарук та Олександр Онуфрієв увійшли до п'ятірки найсильніших у своїх дисциплінах.

  На Євро з водних видів спорту в Парижі українські стрибуни у воду здобули п’ять медалей і фінішували п’ятими в командному заліку. Перемогу в міксті на десятиметровій вишці виборов дует Олексія Середи та Ксенії Байло. Срібло на триметровому трампліні здобули Ксенія Бочек і Діана Карнафель, а бронзові нагороди дісталися командній четвірці, жіночій парі Байло з дебютанткою Софією Виставкіною та чоловічому дуету Середи й Марка Гриценка.

Життя в кредит: чи стала молодь залежною від розстрочок і кредитних карток?

Авторка: 

Олена Батіцька

    У сучасному світі усе відбувається із надзвичайною швидкістю. Люди живуть у постійному русі. Ніхто вже давно не живе за принципом “життя на потім”. Люди 21 століття живуть тут і зараз. Вони не відкладають свої бажання та мрії. У сучасної молоді вже зовсім інше бачення на життя, пріоритети та фінанси. 

    Молоді люди обирають життя “тут і зараз”. Вони не обмежують себе у власних бажаннях. Вони, на відміну від попереднього покоління, не відкладають кошти у дальню комірку із підписом “на новий телефон”. Адже щоб стати його власником зараз не обов'язково відкладати роками, коли можна отримати вже в цей момент. Кредит та розстрочка - ось, що дає змогу без перешкод отримати бажане. На перший погляд, це швидко, легко і логічно. Адже ця річ, може вже не бути актуальною завтра, або ж бажаних квитків “Київ-Одеса” вже може не бути. Але ж чи так воно дзеркально, прозоро та логічно? 

  В Україні існує багато діючих кредитних банків: ПУМБ, Ощадбанк, Укрсіббанк та інші. Усі вони надають послуги кредитування та розстрочки для своїх клієнтів. Вони пропонують отримати кошти на свою картку в декілька кліків. Але це відбувається під відсоток самого банку. Що це означає? Банк надає людині певну суму,.але яку потім потрібно віддати. Термін розтермінування може сягати і 6 місяців, і 12 місяців, і навіть 2 роки. Протягом даного часу людина також і сплачує відсоток за кредитування. Він входить у щомісячний платіж для клієнта банку. Відсоток цей сягає від 2% до 7% згідно даним Кредитного Бюро. Це додатково обтяжує клієнта фінансово. Навіть мінімальне запізнення чи прострочення призводить до штрафів. 

    Проте проблема полягає не лише у відсотках. Найбільшою проблемою є уявлення про власні кошти. Таке уявлення дає ту саму «ейфорію». Кошти починають здаватись частиною бюджету. Кошти надходять, але тут же йдуть на погашення кредиту. Кредит погашається, і знову кредитний ліміт. І це коло продовжується. І молоді люди втрачають контроль. Вони втрачають ту саму грань. Втрачають бачення того, скільки грошей йде на погашення. 

    Але, це не означає, що кредит чи кредитний ліміт - це завжди мінус для комфортного життя людини. Його оформлення - це завжди про відповідальність, про вміння планувати свій бюджет. Це може стати у допомогу при правильному використанні та розумному підході. Саме тому для молодих людей дуже важливо правильно розуміти: «На що саме мені потрібні ці кошти? Чи це мені дійсно треба? І чи потягну я його?»

   Саме тому дуже важливим є попередньо розставити всі свої пріоритети, розписати свій дохід та витирати, а вже потім звернутися до банку. 

   В банках України таких як: ПУМБ, ПриватБанк та інші, можна безкоштовно отримати консультацію. Працівник банку допоможе підібрати ті умови кредитування, які не будуть обтяжувати фінансове становище клієнта. Дотримання строків, своєчасне закриття кредиту - це відповідальність та зрілість. Фінансово грамотна людина не живе за принципом «я можу собі це купити», вона обирає «я можу собі це дозволити». 

 Адже самі кредити та розтермінування ні є ні добром, ні злом. Усе залежить від того, як ним керувати. У «правильних» руках людини він може стати допомогою. 

Перша перемога у басейні Парижа та успішний старт Динамо у Лізі конференцій

Авторка:

Анастасія Клиновська

   Збірна України здобула першу вищу нагороду на чемпіонаті Європи з водних видів спорту 2026 року у Парижі. Напередодні Олексій Середа та Ксенія Байло виграли змагання у змішаних синхронних стрибках з 10-метрової вишки. Український дует набрав 323.16 бала, випередивши німецьку пару Оле Йоганнеса Рослера та Пауліну Александру Пфайф на 5.40 очка, які показали результат 317.76. Третє місце посіли представники Іспанії Хорхе Родрігес Ледесма та Ана Карвахаль Сан-Мігель з показником 297.48.

  Ця медаль стала четвертою для українських стрибунів у воду на континентальній першості. Раніше національна команда виборола три бронзові нагороди. Олексій Середа у парі з Марком Гриценком став третім у чоловічому синхроні на вишці, а Ксенія Байло разом із Софією Виставкіною здобула бронзу в аналогічній жіночій дисципліні. 

   Слідом за виступом у басейні вдалий день провела і футбольна команда. Київське Динамо обіграло азербайджанський Карабах з рахунком 1-0 у першій зустрічі третього відбіркового раунду Ліги конференцій. Долю матчу визначив влучний удар Матвія Пономаренка на 10-й хвилині. 

Діти-герої

Авторка: 

Юлія Гоменюк

   15-річна Діана Насібова з Ніжина виготовляє та продає прикраси з бісеру, а зібрані гроші передає на потреби Збройних Сил України. Її історією поділилось Міністерство внутрішніх справ України у своїй щорічній акції “Діти Герої”.

  Протягом останніх чотирьох років Діана щовихідних продає свої прикраси та співає для перехожих на ринку Ніжина, зароблені гроші з чого використовує на потреби захисників. 

   “У спеку, дощ, сніг чи мороз вона продає власноруч виготовлені прикраси та співає для перехожих, збираючи кошти на потреби української армії. Її наполегливість, щирість та відданість справі стали прикладом справжнього патріотизму для тисяч людей”, – зазначає МВС.

  За чотири роки волонтерської діяльності дівчина назбирала понад 7 мільйонів гривень, які пішли на потреби армії. На ці гроші було куплено таке приладдя, як автівки, тепловізори, старлінки, приціли, та речі повсякденного вжитку як харчування і ліки. Відомо, що Діана передала захисникам 6 автомобілів та спрямувала понад 70 тисяч гривень на лікування поранених військових.

   “У Ніжині мене знають досить багато людей. Деякі навіть протягом цих років, місяців кожного разу приходять і підтримують мене і хлопців своїми донатами. Пам’ятаю першу суму, зібрану за день. Це було 165 гривень з копійками. Для мене це був початок чогось великого”, – розповіла юна волонтерка.

  Сім’я та оточення Діани підтримує її волонтерську діяльність: дідусь щовихідних ходить разом з онукою на ринок, а співгромадяни підтримують донатами та добрим словом, як ділиться дівчина.

  Військові також проявляють свою вдячність юній волонтерці: кімната дівчини повна шевронів, подяк, підписаних прапорів та інших згадок про бригади, яким Діана допомогла.

  “Це всі бригади, які зараз боряться за нашу Україну, за наше майбутнє. Для мене честь, що я знайома з цими людьми. Кожна людина, навіть маленька дитина, здатна зробити щось велике. Залишилось тільки мати бажання і йти до мети”.

Сергій Корецький зустрівся з молодіжними лідерами з усіх регіонів України

 Як повідомляє Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України

 Прем’єр-міністр України Сергій Корецький зустрівся з молодіжними лідерами з усіх регіонів України в рамках нового формату — Палати регіональних молодіжних конгресів.

 Представники громад спільно з державними органами працюватимуть над посиленням представництва молоді у процесах ухвалення рішень. Зокрема, молодіжні лідери братимуть участь у виробленні рішень на найвищому рівні, у тому числі щодо формування бюджетів органів місцевого самоврядування.

  «Домовились про механіку роботи: кожен осередок акумулює проблеми своєї громади і підійматиме їх на рівень Палати, а звідти вони йдуть на найвищий державний рівень. Хочемо, щоб молоді люди поверталися у свої громади з реальними інструментами для роботи», — зазначив Сергій Корецький.

   Окремо під час зустрічі обговорили розвиток та покращення програм молодіжного житла. Домовилися детально опрацювати це питання.

 Прем’єр-міністр подякував молодіжним лідерам, які приїхали з різних куточків України, зокрема з прифронтових громад, в тому числі, і Офісу Президента України за ініціативу створення цього формату.