Штучний інтелект у повсякденному житті: допомога чи залежність?

Авторка: 

Євгенія Супрун

   Ще кілька років тому штучний інтелект здавався чимось далеким і пов’язаним переважно з фільмами або технологічними компаніями. Проте сьогодні AI став частиною повсякденного життя мільйонів людей. Багато хто користується ним навіть не помічаючи цього: алгоритми соціальних мереж, онлайн-перекладачі, голосові помічники, рекомендації у YouTube чи Spotify — усе це працює завдяки штучному інтелекту.

   Особливо популярними останнім часом стали чат-боти та генеративні нейромережі. Студенти використовують їх для навчання, журналісти — для пошуку інформації, дизайнери — для створення візуалів, а маркетологи — для написання текстів. З одного боку, це значно економить час і спрощує роботу. Наприклад, AI може швидко знайти потрібну інформацію, допомогти зі структурою тексту або перекладом.

   Проте разом із перевагами виникають і нові проблеми. Однією з головних є залежність від технологій. Деякі люди настільки звикають до допомоги штучного інтелекту, що поступово перестають самостійно аналізувати інформацію або розвивати власні навички. Особливо це помітно серед студентів, які іноді використовують AI не як допоміжний інструмент, а як спосіб повністю виконати завдання замість себе.

   Ще одна проблема — достовірність інформації. Штучний інтелект може помилятися, вигадувати факти або подавати неточні дані. Саме тому дуже важливо перевіряти інформацію, особливо якщо вона стосується новин, науки чи суспільно важливих тем.

   У журналістиці це питання є особливо актуальним, адже медіа несуть відповідальність за якість інформації, яку отримує аудиторія.

   У багатьох країнах уже активно обговорюють правила використання AI. Наприклад, у Європейському Союзі зараз працюють над законодавством, яке має регулювати використання штучного інтелекту та захищати права людей. Це свідчить про те, що технологія розвивається настільки швидко, що суспільство поки не встигає повністю адаптуватися до нових викликів.

   Штучний інтелект сам по собі не є ні небезпечним, ні ідеальним. Усе залежить від того, як саме люди його використовують. Якщо AI стає інструментом для розвитку, навчання та оптимізації роботи — це позитивно. Але якщо людина починає повністю покладатися на технології та втрачати критичне мислення, це вже може стати проблемою.

   Майбутнє медіа буде тісно пов’язане зі штучним інтелектом. Саме тому журналістам важливо не лише вміти користуватися новими технологіями, а й розуміти їхні ризики та вплив на суспільство.

ПСЖ – переможець Ліги чемпіонів 2025/26

Авторка: 

Анастасія Клиновська

Фінал Ліги чемпіонів сезону 2025/26 завершився перемогою «Парі Сен- Жермен». Матч проти лондонського «Арсеналу» не визначив сильнішого ні в основний, ні в додатковий час, тому доля трофея вирішилася з одинадцятиметрової позначки. У серії пенальті лондонці не реалізували два

удари, тоді як парижани схибили лише раз. Підсумковий рахунок футбольної лотереї – 4:3 на користь ПСЖ.

Матч почався для «Арсеналу» майже ідеально – лондонці відкрили рахунок вже на 6-й хвилині. Гол забив Кай Гаверц – той самий, хто свого часу відзначився у фіналі 2021 року у складі «Челсі» проти «Манчестер Сіті». Парижани вирівняли гру на 65-й хвилині завдяки пенальті – м'яч у сітку відправив Дембеле.

Загалом цей фінал став першим з 2018 року, у якому обидві команди забили в основний час. Тоді «Реал Мадрид» переміг «Ліверпуль» з рахунком 3:1. Крім того, овертайм у вирішальному матчі турніру трапився вперше за останні 10 років – востаннє таке було 2016-го, коли «Реал» у серії пенальті здолав «Атлетіко».

Особливим цей поєдинок став і для українських уболівальників, адже на полі нашу державу представив захисник ПСЖ Ілля Забарний. У другому овертаймі він вийшов на заміну, відігравши 15 хвилин. Символічно, що за цим тріумфом з трибун спостерігав президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко, який свого часу також вигравав цей престижний кубок.

Для ПСЖ ця перемога стала історичною – це другий титул у Лізі чемпіонів поспіль і загалом другий в історії клубу. Натомість «Арсенал», який лише

вдруге у своїй історії дійшов до фіналу головного єврокубка, знову залишився без омріяного трофея.

Чому українці все частіше підтримують локальні бренди

Авторка: 

Євгенія Супрун

   За останні кілька років в Україні помітно змінилося ставлення людей до локальних брендів. Якщо раніше багато хто надавав перевагу іноземним товарам через популярність або репутацію, то сьогодні українські виробники все частіше стають свідомим вибором покупців. Це стосується одягу, косметики, їжі, аксесуарів, книжок та навіть техніки. Причини такого явища пов’язані не лише з економікою, а й зі змінами в суспільстві. 

   Після початку повномасштабної війни тема підтримки українського бізнесу стала особливо актуальною. Люди почали більше звертати увагу на те, куди саме йдуть їхні гроші. Для багатьох купівля товарів українського виробництва стала не просто побутовою справою, а певною формою підтримки економіки країни. Особливо це помітно серед молоді, яка активно поширює інформацію про локальні бренди у соціальних мережах. 

   Ще одна причина популярності українських брендів — якість та сучасний підхід до роботи. Якщо кілька років тому існував стереотип, що українські товари поступаються закордонним, то зараз ситуація значно змінилася. Багато брендів працюють над дизайном, упаковкою, маркетингом та комунікацією з аудиторією на рівні міжнародних компаній. Деякі українські виробники навіть виходять на європейський ринок та отримують популярність за кордоном. 

   Також важливу роль відіграють соціальні мережі. Саме Instagram, TikTok та YouTube стали платформами, де локальні бренди можуть швидко знайти свою аудиторію. Людям подобається бачити “живий” контент, історії засновників брендів та процес створення продукції. Це створює відчуття довіри та ближчого контакту між продавцем і покупцем. 

  Як на мене, підтримка локальних брендів сьогодні є не лише модним трендом, а й показником змін у суспільстві. Українці поступово починають більше цінувати власний продукт та усвідомлювати, що розвиток малого бізнесу впливає на економіку країни загалом. Крім того, багато людей хочуть бачити українські бренди конкурентними не тільки всередині країни, а й на міжнародному рівні. 

   Я вважаю, що тема локального бізнесу сьогодні є важливою ще й з точки зору формування іміджу України за кордоном. Саме через культуру, бренди, дизайн та креатив інші країни також формують уявлення про сучасну Україну. 

Український боксер-професіонал в надважкій вазі Олександр Усик зберіг пояси після складного бою з Верховеном

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Олександр Усик достроково переміг нідерландця Ріко Верховена технічним нокаутом в 11-му раунді та зберіг чемпіонські пояси WBC, WBA, IBF і The Ring у надважкій вазі. Бій відбувся 23 травня на шоу Glory in Giza в єгипетській Гізі – просто біля знаменитих пірамід.

   Перші раунди склалися непросто. Верховен почав агресивно, а Усик тримав дистанцію й вичікував. Вже в третьому раунді між боксерами відбувся перший гострий обмін – нідерландець встиг зачепити українця. Але вже до середини четвертого Усик перехопив ініціативу. Пройшли кілька аперкотів та серія ударів, хоча Верховен відповів небезпечним правим.

   Нідерландець тримався значно довше, ніж від нього очікували. У шостому раунді він уперше в боксерській кар'єрі дістався такого пізнього відрізку поєдинку, у восьмому продовжив гостро атакувати, а в дев'ятому взагалі притиснув Усика до канатів. Наприкінці десятого раунду суперники знову обмінялися серіями ударів. 

   Усе вирішилося наприкінці 11-го раунду. Усик відправив Верховена в нокдаун, але нідерландець зумів підвестися й отримав дозвіл продовжити бій. Щойно поєдинок поновили, українець знову притиснув суперника ударами, і за мить до гонга рефері Марк Лайсон зупинив бій. Усик переміг. 

   Для українця це 25-та перемога в професійній кар'єрі без жодної поразки, 16 з них – нокаутом. Авторитетний рейтинг TBRB після бою залишив спортсмена на першому місці серед супертяжів світу.

Культура коротких відео: як Reels і TikTok змінили сприйняття інформації

Авторка: 

Євгенія Супрун

   Останніми роками короткі відео стали одним із головних форматів споживання контенту в інтернеті. Платформи на кшталт TikTok, Instagram Reels і YouTube Shorts суттєво змінили те, як люди отримують інформацію, розважаються та навіть навчаються.

   Головна особливість цього формату - швидкість. Користувач отримує максимум інформації за мінімальний час. Це робить короткі відео дуже зручними для повсякденного перегляду, але водночас формує звичку до швидкого споживання контенту без глибокого аналізу.

   Багато експертів зазначають, що такий формат впливає на концентрацію уваги. Люди звикають постійно “перемикати” контент і можуть втрачати терпіння до довших текстів, відео або складніших матеріалів. Це особливо помітно серед молоді, яка зростає у цифровому середовищі.

   Водночас короткі відео мають і позитивний бік. Вони дозволяють швидко поширювати корисну інформацію, освітні поради, новини або соціальні ініціативи. Багато викладачів, журналістів і експертів використовують цей формат, щоб зробити складні теми більш доступними.

   Цікаво, що подібні тенденції спостерігаються не лише в Україні, а й у всьому світі. Короткий відеоконтент став глобальним явищем, яке впливає на медіа, маркетинг і навіть освіту.

   Таким чином, культура коротких відео одночасно спрощує доступ до інформації та змінює спосіб її сприйняття, формуючи нові звички цифрового покоління.

Хто очолить збірну України і що про нього варто знати

Авторка: 

Анастасія Клиновська

    22 квітня 2026 року Сергія Реброва було звільнено з посади головного тренера збірної України з футболу. Його місце займе фахівець, чиє призначення стало несподіванкою для вболівальників і навіть аналітиків. Він вже прибув до Києва, щоб розпочати роботу на новій посаді, а, отже, настав час ближче придивитися до нового тренера головної команди країни – Андреа Мальдери.

Що передувало зміні тренера?

  Сергій Ребров пропрацював зі збірною два роки, але результати цього періоду залишили простір для дискусій. У футбольному середовищі дедалі частіше говорили не лише про його майбутнє на посаді, а й про потребу в новому підході до роботи зі збірною. Тому після офіційного рішення федерації головною інтригою стало вже не саме звільнення, а ім’я фахівця, якому довірять збірну.

Хто претендував на посаду?

  ТПоки федерація не робила офіційних заяв, медіапростір заповнювався іменами. Серед тих, кого називали кандидатами, були Мирон Маркевич, Руслан Ротань, Олександр Шовковський і Дмитро Михайленко із числа вітчизняних фахівців, а з іноземців – Паулу Фонсека та Ігор Йовічевич. Проте з наближенням офіційного оголошення дедалі виразніше вимальовувалася одна конкретна кандидатура – вже знайомий Україні Андреа Мальдера.  

Хто він?

   Мальдера народився 18 травня 1971 року в Мілані. І якщо дата здається вам знайомою, то так і є – день призначення збігся з його 55-річчям. Походить із родини футболістів – батько Луїджі і дядьки Альдо та Аттіліо Мальдери грали на професійному рівні. Сам Андреа обрав тренерський шлях і зосередився на аналітиці та тактичній підготовці. Першим великим етапом у його кар’єрі стала робота в системі «Мілана»: спочатку з юнацькими командами, а згодом у штабі першої команди у 2009-2015 роках, де працював з Аллегрі, Зеєдорфом та Індзагі. Там же займався матч-аналізом і технічним розбором суперників. У 2016 році Мальдера приєднався до штабу збірної України під керівництвом Андрія Шевченка. Разом з Олександром Шовковським та Мауро Тассотті він відповідав за стратегічний аналіз і підготовку до матчів. Той період увінчався найкращим результатом збірної на Євро – чвертьфінал у 2021 році. 

  Після закінчення співпраці з Шевченком він опинився у штабі Роберто Де Дзербі – спочатку в «Брайтоні», де пропрацював з 2022 по 2024 рік, а згодом продовжив роботу в марсельському «Олімпіку». 

Хто увійде до тренерського штабу?

  За даними видання «ТаТоТаке», аналітику та функції перекладача виконуватиме іспанець Авраам Кампомар. Він уже має досвід роботи в Україні – у 2020-2021 роках входив до штабу Олександра Петракова. Крім того, Кампомар встиг попрацювати в «Шахтарі» координатором молодих кадрів, у «Зорі» та казахстанському «Актобе».

  ТПаскуале Каталано, за словами нового тренера, стане головним асистентом. Він відомий як прихильник позиційного футболу з акцентом на короткий розіграш і тактичну гнучкість, у штабах займався розбором суперників і підготовкою до матчів. Кандидатуру Паскуале, за повідомленнями ЗМІ, рекомендував Роберто Де Дзербі, з яким вони раніше працювали у «Палермо» та «Фоджі». Пост тренера воротарів збереже Рустам Худжамов, який працював ще при Реброві. До тренерського штабу також увійдуть щонайменше двоє українців – Тарас Степаненко та Володимир Єзерський.

Що далі?

   Першу перевірку нового тренера заплановано на червень – товариські матчі, де Мальдера зможе придивитися до гравців і закласти перші принципи роботи. Справжнє випробування чекає восени у Лізі націй. Головна ж ціль на наступні роки – відбір на Євро-2028.

   Після призначення Мальдера став першим іноземним головним тренером в історії збірної України. Для федерації це нетиповий крок, але, судячи з усього, необхідний. Збірній потрібен новий імпульс, і це призначення  може стати спробою його знайти. 

Ейфорія – приємне відчуття, іноді небезпечне

Авторка: 

Марія Лушпіган

   Кожна людина хоча б раз відчувала стан ейфорії – інтенсивне та потужне почуттям піднесення або радості, яке викликане різними стимулами. Цей стан може проявитися від м’якого почуття задоволення до надмірного задоволення. Проте цей стан має і темну сторону медалі. Надмірне прагнення до цього стану може сильно впливати на психіку людини, викликати залежність і викривляти сприйняття дійсності. 

Типи ейфорійного стану наступні:

   Природний: отримана від моментів особистих досягнень, фізичних навантажень або приємних емоцій (закоханість, перемога чи затишок).

  Штучна: викликана певними речовинами або стимуляторами.

   Релігійна (духовна): глибокі емоційні переживання, викликанні духовними чи релігійними практиками.

Тінь ейфорії

   Коли говорять про ейфорію, то її сприймають як приємне і позитивне відчуття, вона іноді може приховувати головні внутрішні проблеми. Згідно з дослідженнями Національного інституту охорони здоров’я, люди  часто входять в стан ейфорії через періодичні та сильні повтори поведінки. Саме такий сильний зв’язок між «бажаним» і тим, що може його дати викликає залежність.

   Це говорить про те, що прагнення до ейфорії за допомогою вживання психоактивних речовин може призвести до шкідливого циклу, де початковий приємний досвід сприяє довгостроковій емоційній та фізіологічній нестабільності. З часом ця закономірність може призвести до таких станів, як зловживання алкоголем, коли нав'язливе прагнення до ейфорії стає руйнівною силою в житті людини.

Ейфорія згадування

  Один із найпоширеніших типів виклику ейфорії є «ейфорійне згадування» - це психологічний феномен, при якому люди пам’ятають минулий досвід більш позитивно, ніж вони були насправді, часто ігноруючи негативні моменти. Небезпека такого «ефекту» полягає у виборі мозку лише «приємних» фрагментів і забування «проблемних» моментів. Це може призвести до надмірного занурення у минуле та слабке зосередження на своєму теперішньому чи майбутньому.

Ейфорія серед українців у воєнний час

  У воєнні часи люди не позбавляються стану ейфорії, попри емоційне виснаження. Позитивні новини з фронту, успішні досягнення Збройних сил України та національна єдність сформували особливий психологічний стан, який можна назвати емоційною ейфорією. Такі моменти стали для людей не лише джерелом радості, а й способом психологічного відновлення у напружені часи. 

   Подібна ейфорія проявляється через масове поширення емоцій у соціальних мережах, активне створення мемів і зростання народного патріотизму та оптимізму. Важливу роль в цьому відіграє потреба людей, хоча б тимчасово, відчути контроль і усвідомлення ситуації, а також віру в майбутню перемогу. В психологічному плані це допомагає людям знижувати тривожність та підвищувати духовну стійкість.

 ЬтВодночас ейфорія у воєнний час має і суперечливі наслідки. Надмірне емоційне піднесення після важких переживань може змінюватися різким поверненням до жорстоких реалій, що призводить до так званих «емоційних гойдалок». Тому українське суспільство поступово навчається знаходити рівновагу між оптимізмом, психологічною підтримкою, та між усвідомленням реальності та складнощами війни. Це допомагає не впасти в прірву переживань, але й не залежати від постійної «порції підтримки».

  Отже, ейфорія – це потужний емоційний стан, який відіграє значну роль у нашій психологічній стійкості та емоційному благополуччі. Незалежно від того, чи досвідчений природно чи штучно викликаний, розуміння механіки ейфорії та її темнішої сторони, такої як ейфорійне відкликання, є важливим, особливо в контексті залежності. Визнаючи вплив ейфорії на нашу поведінку та емоційний стан, ми можемо краще орієнтуватися в складнощах нашого психологічного ландшафту та підтримувати збалансований, здоровий погляд на життя.