Перемога в Нідерландах. Ярослава Магучіх виграла етап Континентального туру

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Українська легкоатлетка Ярослава Магучіх посіла перше місце на змаганнях Золотого континентального туру в нідерландському місті Генгело. 

    Для золотої нагороди спортсменці вистачило результату 1.94 метра. 

     У секторі для стрибків у висоту українка випередила свою головну конкурентку – кубинку Даксі Брізон. 

   Шлях до лідерства змусив похвилюватися, адже на двох попередніх планках Ярослава використала по одній додатковій спробі. 

  Одразу після цього, уже в зафіксованому статусі переможниці, вона спробувала штурмувати висоту 2.00 метра. Проте подолати планку з трьох спроб не вдалося, тож найкращим у заліку Магучіх залишився її попередній переможний результат. 

    Тепер легкоатлетка готується до наступного старту, який відбудеться в середу, 24 червня, на змаганнях Золотого континентального туру в Загребі. 

Хатні улюбленці: домашні терапевти, чи привід для стресу?

Авторка:

Юлія Гоменюк

   Всім відомо, що хатні тваринки покращують настрій власників. Існує багато досліджень про те, як ігри та взаємодія з улюбленцями позитивно впливають на рівні стресу, психологічний стан та, навіть, фізичне здоров’я. Але чи дійсно все так просто? Звісно, є нюанс.

   Нове дослідження від дослідників нідерландських Open University та School for Mental Health and Neuroscience, опубліковане у Frontiers in Psychology, показало, що проведення часу з домашніми улюбленцями може мати негативний ефект на власниках. Згідно з дослідженням, взаємодія між твариною та її власником має багато складних механізмів, які залежать від виду тварину, частоти та тривалості взаємодії та контексту ситуації.

   Протягом 5 днів, 188 особам різних вікових категорій, рівнів освіти, шлюбного статусу та з різними улюбленцями 10 разів на день надходили сповіщення, що спонукали їх пройти опитування щодо того, що вони відчувають у даний момент. Дослідники отримали близько 8000 пройдених опитувань, які стали об’єктом аналізу.

   Науковці мали на меті дослідити не лише загальний вплив взаємодії з улюбленцем на психіку власника, а також здатність хатніх тваринок захищати господарів від стресу в момент, коли людина його відчуває.

   Згідно з його результатами, загалом, взаємодія з улюбленцями принесла господарям позитивні емоції, і чим більше було взаємодії – тим більш вираженим був позитивний ефект на настрої людини. Цей ефект спостерігався як у власників собак, так і у власників котів. Науковці зауважили, що власники собак частіше відносили себе до “собаколюбів”, а котів – до “котолюбів”. Частково цим дослідники пояснюють таку схожість у результаті між власниками обох видів.

   Щодо “поглинання” стресу власників тваринами результати виявились менш однозначними. Хоч просто бути в присутності улюбленців має допоміжні властивості, додаткова взаємодія з ними не приносить додаткових позитивних змін у стані, а часом навіть призводить до негативних. Це показує, що механізм відмінний від зменшення стресу призводить до позитивних ефектів взаємодії з улюбленцями. Як коментує один з дослідників: “Можливо, взаємодія з домашнім улюбленцем створює відчуття товариства, і домашні тварини допомагають людям відчувати більший зв'язок з навколишнім світом і менше самотності, що може сприяти покращенню емоційного добробуту.” Присутність улюбленця вже часто дає відчуття товариства та зменшення відчуття самотності, що дає ще одну підставу вважати, що саме присутність тварини відповідає за зменшення стресу, а не взаємодія.

   Цікавою знахідкою стала різниця в тому, як взаємодії з котами та собаками під час стресу по різному впливають на емоційний стан господарів. Коли власники котів взаємодіяли з улюбленцями перебуваючи у стресовому стані, ця взаємодія не допомагала зняти стрес, а навпаки – могла посилити його. Дослідники припускають, що це пов’язано з тим, що взаємодія з котами не така фізично активна та емоційно виразна, ніж взаємодія з собаками. Фізична активність пов’язується зі зниженням стресу, і взаємодія з котами не надає достатньо цього, в середньому. Взаємодія з собаками не показала погіршення емоційного стану під час стресу, але в той час не показала покращення: взаємодія з собаками під час стресового стану мала такий самий ефект, як і просто присутність улюбленця поруч. Несподівані результати щодо взаємодії з котами також пов’язують з неідеальністю дослідження: менше власників котів взяло участь у проєкті порівняно з кількістю власників собак, і зв’язок між котами та стресом у господарів не спостерігався послідовно в усіх аналізах.

   Дослідження також торкнулося теми різниці у рисах власників собак та котів. Попередні дослідження вказували, що власники собак схильні мати вищу самооцінку відносно людей без улюбленців, кращий ментальний стан та були більш задоволені життям. Власники котів же були схильні мати нижчу самооцінку (особливо жінки), відносно людей без хатніх тварин, мати гірший ментальний стан та бути менш задоволеними життям. Нідерландські дослідники наголосили, що ці відмінності у характері та сприйнятті також пояснювались такими факторами, як власні риси характеру господарів, задоволення базових потреб, емоційної урегульованості. Це дає підставу вважати, що не вид улюбленця впливає на самооцінку та задоволення життям, а певні риси характеру та емоційні потреби людей визначають, яку тварину вона заведе.

   Дослідники підсумовують, що на вибір улюбленця впливає на здатність того чи іншого виду регулювати стрес власника, а характер та вподобання самого господаря. Ефект собак та котів на настрій людей був загалом позитивним та схожим у мірі вияву, дослідження також показало, що взаємодія з ними не має додаткового ефекту полегшення стресу. Ці знахідки дають поштовх продовжувати вивчати стосунки між тваринами та людьми, та механізми, закладені у них.

  Дослідження команди Open University та School for Mental Health and Neuroscience: Human-animal interaction: understanding the role of dog and cat interactions in emotional wellbeing

   Попередні дослідження зв’язку між видом улюбленця та характером господаря: Schulz et al., 2020, Endo et al. (2020), Bao and Schreer (2016)

Великий старт футбольного свята. Як пройшов перший матч Чемпіонату світу 2026 року

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Чемпіонат світу з футболу 2026 року офіційно стартував. Збірна Мексики, яка ділить статус господарки турніру зі США та Канадою, розпочала свій шлях матчем-відкриттям проти Південної Африки.

   Рахунок у грі було відкрито дуже швидко – вже на дев'ятій хвилині завдяки влучному удару Хуліана Кіньйонеса. Взяття воріт дозволило мексиканцю увійти в історію та приєднатися до престижного списку футболістів, які забивали перші м'ячі на попередніх мундіалях. Він став в один ряд із Сезаром Сампайо, Папою Бубою Діопом, Філіппом Ламом, Сифіве Тшабалалою, Марсело та Еннером Валенсією.

  По перерві характер гри різко змінився. Вже на 49-й хвилині півзахисник Південної Африки Яя Сітоле достроково залишив поле і став першим вилученим футболістом на турнірі. Отримавши чисельну перевагу, господарі продовжили тиск, і на 67-й хвилині Рауль Хіменес збільшив перевагу своєї команди.

  Кінцівка зустрічі стала доволі неочікуваною. На 84-й хвилині африканська збірна втратила ще одного гравця через вилучення Темби Зване. Мексиканці також не змогли завершити гру в повному складі, адже на 92-й хвилині червону картку побачив Сезар Монтес. Подібна кількість вилучень вражає на тлі статистики попереднього мундіалю. На Чемпіонаті світу 2022 року за всі 64 матчі судді показали лише чотири червоні картки, тоді як зараз знадобився всього один поєдинок одразу для трьох.

  Найкращим гравцем матчу визнали Хуліана Кіньйонеса. Мексика стартувала з перемоги. Чемпіонат світу – з рекордом, якого ніхто не планував.

Інформаційна втома: люди починають уникати новин

Авторка:

Євгенія Супрун

   У сучасному світі люди щодня отримують величезну кількість інформації. Новини з’являються щохвилини, соціальні мережі постійно оновлюються, а Telegram-канали буквально змушують людину постійно бути “в курсі подій”. Проте останнім часом усе більше людей починають свідомо уникати новин або обмежувати їхнє споживання. Причиною цього стає інформаційна втома.

  Особливо гостро ця проблема проявилася після 2022 року. Українці щодня стикаються з великою кількістю тривожної інформації: новини про обстріли, втрати, політичні конфлікти, економічні труднощі. Постійне перебування в такому інформаційному середовищі сильно впливає на емоційний стан людини. Через це багато хто починає відчувати виснаження, тривогу та навіть апатію.

   Інформаційна втома проявляється по-різному. Хтось перестає читати новини взагалі, хтось видаляє соціальні мережі, а дехто просто намагається менше часу проводити в телефоні. При цьому проблема полягає не лише у великій кількості інформації, а й у швидкості її подачі. Людина часто не встигає нормально осмислити одну подію, як вже з’являється наступна.

   Окрему роль у цьому відіграють алгоритми соціальних мереж. Платформи спеціально підлаштовують стрічку так, щоб утримувати увагу користувача якомога довше. Через це людина постійно бачить емоційний контент, гучні заголовки та негативні новини. У результаті мозок перебуває у стані постійного напруження.

   Цікаво, що проблема інформаційної втоми актуальна не лише для України. У багатьох країнах Європи та США також говорять про те, що люди починають свідомо дистанціюватися від новинного потоку. Наприклад, у деяких європейських медіа вже навіть з’являється практика “повільних новин”, коли журналісти роблять акцент не на швидкості, а на якості та глибокому поясненні подій.

   Повністю відмовитися від новин сьогодні неможливо, адже інформація залишається важливою частиною життя сучасної людини. Проте дуже важливо навчитися контролювати власне медіаспоживання. Іноді корисно робити паузу, обмежувати час у соцмережах та обирати перевірені джерела інформації замість нескінченного скролінгу стрічки.

Українська мова закріплюється в польській освіті: вже 10 польських шкіл викладають українську як другу іноземну

Павло Левчук

 

   У Кракові обговорили, як зупинити мовну асиміляцію українських дітей у Європі. У Польщі українську мову вже можна обирати на державному випускному іспиті, а кількість шкіл, де її викладають як другу іноземну, продовжує зростати

   Один із найбільших міжнародних форумів, присвячених викладанню, дослідженню та популяризації української мови за межами України — ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Українська мова як іноземна в Польщі» відбувся 12–13 червня у Ягеллонському університеті в Кракові за підтримки Фундації Пилипа Орлика.

   Участь у конференції взяли понад 100 науковців, викладачів, дослідників, освітніх менеджерів та студентів із Польщі, України, Австрії, Франції, Італії та Канади. Захід проходив під почесним патронатом Посольства України в Польщі.

   ІІІ конференція відбулася на тлі історичних змін для української мовної освіти у Польщі. У травні 2026 року випускники польських шкіл уперше склали державний випускний іспит з української мови як іноземної. Таким чином українська офіційно стала однією з мов, які можна обирати на рівні з англійською, німецькою чи французькою.

   За словами голови оргкомітету конференції, доцента Інституту славістики Польської академії наук Павла Левчука, після появи навчальних програм та першого іспиту матури (державний випускний іспит у Польщі, який є аналогом українського НМТ та підтверджує здобуття повної середньої освіти) інтерес до української мови в польських школах суттєво зріс.

   «Польща є єдиною державою у Європі, де викладання української мови у національній системі освіти розвивається. Від вересня ми плануємо викладати українську мову ще у 5 нових закладах освіти. Польський досвід з впровадження української мови до польської системи освіти показує, що змінюється статус української мови, котра вже має ознаки важливої мови в освітньому просторі інших країн», — наголосив Павел Левчук.

  Сьогодні українську як другу іноземну або додаткову іноземну мову викладають уже у десяти польських школах. 

  Однією з центральних тем конференції стала загроза поступової втрати української мови серед дітей українських родин, які після початку повномасштабного російського вторгнення живуть в країнах Європи. Учасники конференції наголошували: вивчення польської, чеської, німецької чи інших мов є необхідною умовою успішної інтеграції, однак воно не повинно відбуватися ціною втрати рідної мови.

  До учасників конференції звернулася програмна директорка Фундації Пилипа Орлика Ярина Ясиневич. За її  словами, Україна сьогодні переживає історичний момент: якщо раніше йшлося переважно про збереження української мови в діаспорі, то тепер українська дедалі активніше утверджується як повноцінна іноземна мова в європейських університетах, школах та освітніх центрах.

  «Разом із цим зростає і відповідальність — створювати стандарти, методики, навчальні програми та якісні матеріали. Саме тому Фундація Пилипа Орлика підтримує проведення цієї конференції та розвиток української мовної освіти в Польщі», — підкреслила вона.

  Фундація підтримала розробку програми викладання української мови як другої іноземної у Польщі, а також реалізує освітні ініціативи для українських дітей у країнах Європи.

   Зокрема, в межах програми «Корені та крила», яку координує Наталія Омельчук, українські діти та підлітки у Чехії та Данії мають можливість підтримувати зв’язок із українською мовою, історією та культурою.

   «Рідна мова — це не лише засіб спілкування. Це доступ до власної історії, культури, сучасної української думки та живий зв’язок з Україною незалежно від місця проживання», — наголосила Ярина Ясиневич.

  Під час конференції також презентували безкоштовний електронний посібник «Українська щодня», створений на основі досліджень дитячої багатомовності та сімейної мовної політики.

   Автори видання — Ольга Шевчук-Клюжева та Павел Левчук.

  Невелика брошура містить «30 маленьких кроків для великої мовної історії» та покликана допомогти батькам сформувати власну сімейну мовну стратегію й підтримувати українську мову в повсякденному житті дитини. Завантажити матеріал можна тут: 

  Захід провели під почесним патронатом Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Польща Василя Боднара. Партнерами Конференції стали Фундація Пилипа Орлика, Донбаський державний педагогічний університет та Кафедра української мови Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. 

   Медіапартнери: Українсько-польська медіаплатформа та Radio Opole. 

Леонід Коваленко

Стрибки у висоту на командному чемпіонаті України. Клінцова виграє за спробами, а Петрук оновлює особистий рекорд

Авторка: 

Анастасія Клиновська

   Командний чемпіонат України зі стрибків у висоту показав два абсолютно різні характери боротьби за золото. У жіночому секторі ще до старту найбільша увага була прикута до трьох спортсменок: Лілії Клінцової з особистим рекордом 1,88 м, Ірини Безсмертної з 1,83 м та Анастасії Волкової з 1,80 м. Та перш ніж черга дійшла до фавориток, стартові висоти вже помітно прорідили склад учасниць.

   Аріадна Булигіна не подолала 160 см. Єлизавета Чорна двічі не змогла взяти стартову висоту, а третю спробу так і не виконала. Руслана Муравська взяла 160 з другої спроби, але 165 їй не піддалися після трьох невдалих підходів. Софія Прокопенко на 160 помилилась, зате на 165 виправилась, щоб потім зупинитися на 170. 

   Поки частина учасниць проходила стартові висоти, Клінцова підключилася відразу на 170 і взяла її з першої спроби. Волкова зробила те саме. Безсмертна на цій висоті вперше допустила помилку й подолала планку з другої. На 175 Клінцова знову впоралася без помилок. Волкова тричі не змогла подолати цю висоту й завершила виступ. Безсмертна двічі помилилася, але третьою спробою взяла планку, і боротьба перейшла у фінальну стадію вже між двома спортсменками. На 180 Клінцова знову впоралася з першої. У Безсмертної перші дві спроби не склалися, зате третя виявилася вдалою. Далі обидві дійшли до 183, але взяти цю висоту не змогла жодна. За рівного фіналу вирішальними стали попередні спроби. Клінцова пройшла їх чистіше, тому й залишилася першою.

   У чоловічому секторі фаворитами називали Дмитра Нікітіна (PB 2,28 м), Владислава Лавського (PB 2,29 м), Вадима Кравчука (PB 2,25 м), Кирила Луценка (PB 2,20 м) та Романа Петрука (PB 2,26 м). За особистими рекордами чоловічий сектор обіцяв щільну боротьбу, та до головних висот дісталися не всі.

   Данило Юхненко завершив виступ ще на старті, оскільки 1,90 йому не піддалися. Олексій Лясковець і Матвій Чауш дійшли до 1,95, але висоту 2,00 не здолали. Арсеній Гаврилов і Назар Боруцький її пройшли, однак 2,05 стали для них фінальною позначкою. Між ними різниця була в одну помилку. Боруцький узяв 2,00 з першої, Гаврилов – з другої. Через це вони й розташувалися на сьомому та восьмому місцях.

  ТАртем Пікаш взяв 2,05, але на 2,10 використав усі три спроби без успіху. Владислав Лавський 2,10 подолав і зупинився на 2,15. Дмитро Нікітін пройшов 2,15, але 2,21 не взяв. Чим вище піднімалася планка, тим менше залишалося учасників і тим гострішою ставала боротьба за місця. Найнапруженіший момент виник між Вадимом Кравчуком і Кирилом Луценком. Обидва взяли 2,15, але Луценко пішов далі й подолав 2,18, хоч і з другої спроби. Кравчук на цій висоті двічі помилився та завершив виступ. Саме через більшу кількість невдач на попередніх висотах він залишився третім, а не другим.

   Роман Петрук до цього моменту вже давно вийшов в окрему категорію. Усі висоти до 2,24 він узяв з першої спроби, не даючи жодного приводу для сумнівів. На 2,30 планка двічі не встояла, але третя спроба виявилася вдалою. Він переміг, оновивши особистий рекорд і виконавши норматив на чемпіонат Європи-2026. Раніше 22-річний спортсмен не стрибав вище 2,26 м, а серед українців цього сезону 2,30 м також підкорялися лише Олегу Дорощуку.

Волонтерство серед молоді: тренд чи нова суспільна норма?

Авторка:

Євгенія Супрун

   За останні роки волонтерство в Україні стало значно популярнішим, особливо серед молоді. Багато людей регулярно долучаються до благодійних зборів, допомоги військовим, підтримки переселенців або соціальних ініціатив. Якщо раніше волонтерство часто сприймали як щось тимчасове, то сьогодні для багатьох це вже частина повсякденного життя.

   Однією з причин такої активності є зміна суспільних цінностей. Молодь усе більше прагне бути корисною та відчувати свою причетність до важливих подій у країні. Значну роль у цьому також відіграють соціальні мережі, через які люди швидко дізнаються про збори коштів, потреби волонтерських організацій чи гуманітарні проєкти.

   Водночас волонтерство в Україні вже давно не обмежується лише допомогою під час кризових ситуацій. Молоді люди активно беруть участь у екологічних, освітніх та культурних ініціативах, організовують благодійні заходи та підтримують соціальні проєкти.

   Подібна практика популярна і в багатьох країнах Європи, де волонтерська діяльність є важливою частиною студентського та громадського життя. В Україні ця культура також поступово стає суспільною нормою.

   Попри всі труднощі та емоційне навантаження, волонтерство сьогодні залишається одним із проявів згуртованості суспільства та небайдужості людей одне до одного.