Як наше повсякденне життя формується та вирішується законною владою та бюрократією?

Авторка: Вікторія Пятницька

 Повсякденне життя окремих особистостей глибоко формується та вирішується юридичною владою та бюрократією, в основному влада/уряд кожної країни встановлює правила, яких має дотримуватися та має дотримуватися суспільство. Юридична влада — це влада, яку правова система має над окремими особами, щоб регулювати їхню поведінку та гарантувати дотримання ними певних законів і правил. Позитивним є те, що бюрократія піклується про організаційну структуру, яка виконує закони та правила, встановлені юридичною владою, щоб мати порядок у суспільстві. 

 На мою думку, університетська бюрократія є одним із найяскравіших прикладів того, як юридична влада та бюрократія впливають на повсякденну діяльність. Спілкування з бюрократичним апаратом університету є важливим, особливо коли ви маєте справу з різними відділами чи міжнародним офісом. Будь-яка взаємодія з цими відділами суворо базується на правових нормах і нормах, і всі сторони повинні дотримуватися цих правил, щоб підтримувати законність і раціональність. Але спілкування з університетом – це не лише кафедри. Йдеться також про повсякденне спілкування з викладачами, на яке теж впливає бюрократія університету: формально студент і викладач мають різні позиції, «рівні» в університеті. Тому я б не розмовляла зі своїми вчителями так само, як я розмовляю зі своїми батьками/друзями/знайомими. Існують різні етикети. Ще одним прикладом університетської бюрократії є уніформа. Я б не ходила на заняття так само, як я одягаюся, наприклад, на вечірки. Вчителі також не будуть одягатися так, як вони одягаються вдома. І так далі і тому подібне.

І ншим прикладом є процес реєстрації та прийому при зверненні за медичними послугами. Пацієнт повинен правильно зареєструватися та надати необхідні документи для легального доступу до медичних послуг. Без реєстрації пацієнти не можуть отримувати послуги від постачальників медичних послуг, що призводить до порушення правової системи.

 Іншим важливим прикладом є міграційний облік, порядок отримання візи чи посвідки на проживання. Наприклад, щоб отримати студентську візу в Німеччині (як ми всі знаємо, Німеччина добре відома своїми суворими бюрократичними процедурами) для мого студентського обміну Erasmus, мені довелося орієнтуватися в бюрократії, щоб заповнити необхідні документи та дотримуватися законодавства ретельні процедури, недотримання яких підлягає високому ризику депортації.

 Громадський транспорт також має закони та правила, яких необхідно дотримуватися для забезпечення законності та безпеки. Правила громадського транспорту забезпечують безпеку та ефективність як пасажирів, так і водія. Наприклад, у громадському транспорті завжди існують суворі правила щодо багажу, особистого транспорту (наприклад, велосипедів). Крім того, ті, хто не має дійсного квитка, обов’язково отримають штраф. Це завжди так.

Макс Вебер

 Ці наведені приклади показують нам, наскільки важливо дотримуватися правових норм і норм у повсякденному житті. Відповідно до ідей Макса Вебера (німецького соціолога, що відомий своєю теорією бюрократії та концепцією раціонально-правового домінування про бюрократію), бюрократична система розроблена/створена для сприяння раціонально-правовому домінуванню, що веде до прорахованої, передбачуваної та раціональної поведінки. Ця система допомагає наводити порядок у суспільстві, що дозволяє людям планувати своє життя, знаючи, що вони можуть, а що не можуть робити в рамках закону.

 Однак можна стверджувати, що бюрократична та юридична системи влади можуть стати занадто жорсткими, що призведе до розчарування світу, як це вже описував Вебер. Ця жорстка система може бути стійкою до змін, перешкоджаючи інноваціям і творчості. Він також може стати гнітючим для груп меншин, які стикаються з системною дискримінацією під приводом законної влади.

 Підсумовуючи, слід зазначити, що судові та бюрократичні органи мають значний вплив на повсякденну діяльність людей. Хоча ці системи створені для забезпечення раціональної та передбачуваної структури суспільства, дотримання правових норм і норм може бути задушливим. Тому баланс необхідно розірвати між бюрократичними структурами та індивідуальною свободою впроваджувати інновації та виявляти творчість.

Використана література:

1. Bourdieu, P. (1990). *The Logic of Practice*. Stanford University Press.

2. Castells, M. (2000). *The Rise of the Network Society*. Blackwell Publishers.

3. Dahl, R. A. (1971). *Polyarchy: Participation and Opposition*. Yale University Press.

4. Foucault, M. (1977). *Discipline and Punish: The Birth of the Prison*. Pantheon Books.

5. Giddens, A. (1984). *The Constitution of Society: Outline of the Theory of Structuration*. Polity Press.

6. Habermas, J. (1984). *The Theory of Communicative Action: Reason and the Rationalization of Society*. Beacon Press.

7. Parsons, T. (1951). *The Social System*. Free Press.

8. Ritzer, G. (2008). *The McDonaldization of Society 5*. Pine Forge Press.

9. Scott, J. C. (1998). *Seeing Like a State: How Certain Schemes to Improve the Human Condition Have Failed*. Yale University Press.

10. Turner, B. S. (2006). *Cambridge Dictionary of Sociology*. Cambridge University Press.

11. Weber, M. (1978). *Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology*. University of California Press.

Які уроки створення армії та мобілізації може нам дати Ізраїль ?

Авторка: Тетяна Мельник

  Новий закон про зміни в мобілізації сколихнув суспільство та спровокував бурхливі обговорення. Михайло Подоляк в інтерв’ю для Ігоря Яковенко та 24 каналу розповів про те, що вже існуючий закон потребує вдосконалення: “Війна довга, війна масштабна – 2 роки, вона дійсно велика. Відповідно ті підходи, з якими Україна заходила у війну, тими юридичними правилами, які визначали і мобілізаційні процеси, і процеси демобілізації, і процеси ротації, і процеси, які визначали роботу територіальних центрів комплектації та роботу лікувально-лікарських комісій – це все потребує змін, інших юридичних підходів з урахуванням довгої війни.” До 2013 року Україна взагалі не готувалась до військових конфліктів, скорочувала армію та ліквідувала боєприпаси. Тому тепер наше законодавство потребує змін, як в питанні мобілізації, так і в питанні підготовки армії загалом. Тут на допомогу може прийти досвід Ізраїлю, країни, яка нещодавно зіткнулась з новим витком ізраїльсько-палестинського конфлікту. 

В Ізраїлі існує три види військової служби: регулярна служба, постійна служба та резервна служба. На регулярну службу призиваються як чоловіки, так і жінки, відповідно усі громадяни країни мають певний рівень військової підготовки. Військовий резерв утворюється з громадян, які пройшли регулярну службу. Час від часу резервісти призиваються на службу та додаткові військові тренування тривалістю не більше одного місяця. У воєнний час резервісти можуть бути негайно призвані на службу. Після останньої атаки Хамасу Ізраїль швидко мобілізував 360 000 резервістів, адже процедури призову вже добре відпрацьовані в державі. З інтерв’ю з ізраїльськими резервістами зрозуміло – в мобілізації немає хаосу та примусу. Ізраїльський артист Ілля Аксельрод в інтерв’ю для Уніан розповів, що збори проходять швидко, усі резервісти знають в яку частину вони мають їхати та яке їхнє призначення на війні. В середньому після призову резервіст має з’явитись на базі протягом 24-48 годин, деякі підрозділи мобілізуються за лічені години. Крім того, в Ізраїлі воюють всі, в тому числі високопосадовці, політики та їхні сім’ї. Служба в армії та захист країни вважається чимось престижним та вартим поваги.

Безумовно Україна – не Ізраїль. Довгий час українці жили з вірою, що великої війни не буде, тоді як Ізраїль весь час готувався до найгіршого сценарію. І незважаючи на те, що раптовий напад застав ізраїльтян зненацька, країна все одно змогла мобілізувати резерви та дати відсіч. Ізраїльська армія та військова служба в ній має те, чого бракує Україні – визначеності. Невідомість породжує страх у населення, люди бояться, що опиняться на передовій та не будуть мати достатніх навичок чи ресурсів. Цей страх деморалізує навіть тих, хто готовий ставати на захист власної держави. Чи змінить новий закон про мобілізацію цю невизначеність поки невідомо, проте закон передбачає введення загальновійськової підготовки, що є гарним кроком для покращення української армії.

Джерело: офіційний сайт Сил оборони Ізраїлю 

https://www.idf.il/en/mini-sites/hamas-israel-war-23/

ПАВЛО ЖЕБРІВСЬКИЙ: ВОЇНИ «БОЙОВОГО БРАТЕРСТВА УКРАЇНИ» ГОТОВІ СТАТИ СТРИЖНЕМ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ

Журналіст газети «Українська молодь»  зустрівся із українським політиком, народним депутатом Верховної Ради України IV, V та VI скликань, лідером політичної партії «Республіканська платформа», президентом  Військово-цивільної спілки «Бойове Братерство України» Павлом Івановичем Жебрівським. Мова йшла про те, як нам побудувати міцну, заможну, сильну Україну.

УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО МАЄ СТОЯТИ НА ДВОХ КИТАХ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ СТАНДАРТИ  Й ЕКОНОМІКА 

-  Павле Івановичу, всі ми – родом з дитинства. Про що мріяли Ви у дитячі роки? 

- Пам'ятаю, як колись у школі до нас у клас прийшла зовсім молода вчителька біології пані Ядвіга. Характеризуючи моїх однолітків, про мене казала, що Павло буде головою колгоспу і збудує село. Ця ідея мені тоді запала в душу, і  з часом  я справді разом із сестрою Філею Іванівною та своєю родиною  почали відбудовувати рідне село Немиринці Ружинського району Житомирської області. 

На жаль, нині там живуть лише 600 людей. Але є хлібний цех, де випікається хліб, цех з виробництва соусів, і загалом господарство, яке на сьогоднішній день обробляє півтори тисячі гектарів землі. 

Тому  я розмірковую так. В Україні існує Міністерство аграрної політики. На моє переконання, повинно бути Міністерство розвитку сільських територій, куди як один із складників має належати агропромисловий комплекс.

 У центрі всіх процесів потрібно поставити людину з її інтересами, а також село як колиску української нації. 

Феномен українського села гідний найвищого поцінування: незважаючи  на всілякі перепони - царське російське кріпацтво або сталінське рабство - українська душа в селі  збереглася. Не всі хочуть жити в мегаполісі, в шумі-гамі, є люди, які прагнуть повернутися до природи. І для цього потрібно створити у селах найкращі умови для життя і розвитку. 

Але село має «стояти на двох китах». Це соціокультурні стандарти й економіка, що є взаємопроникні й взаємопов'язані. Якщо немає економіки, то можна сказати, що село гине. Якщо,наприклад, є соціальні стандарти -  школа, будинок культури, бібліотека, але немає роботи, то життєдіяльність людей можна підтримувати тільки за рахунок дотацій. Або  якщо є тільки економіка, то люди зможуть лише працювати,а не розвиватися, тому освічені не залишаться там жити. Приміром: молода дівчина прийшла з університету працювати вчителькою в село й не може там знайти собі споріднену душу через те, що люди тільки працюють і не розвиваються культурно, то вона втече звідти як біс від ладану.

На в’їзді  в  село Немиринці ліворуч стоїть останній автомобіль, на якому працював мій батько, а на заїзді  до набережної «Яніна», названої на честь моєї мами, гостей зустрічають альтанки з трояндами, ліхтарями, лавочками вздовж колишнього панського ставочка, в якому плавають чорні та білі лебеді. Праворуч міститься парк зі світло-музичним фонтаном, ротондами та  магноліями, сакурами, трояндами. А на горі - церква. Я особисто - римо-католик, та разом із сестрою відбудували колись знищену комуняками православну церкву. Далі -  школа, в якій ми за кошти сім’ї Жебрівських все перебудували, оскільки на час розвалу села від неї залишилися самі стіни. Зробили зовнішній та внутрішній ремонти, є комп'ютерні класи, мультимедійні дошки, спортзал тощо. Є й Купальський парк із фонтанами, деревами, місточками,  вказівником  відстані від Немиринців до великих міст світу, символічною земною кулею із жовто-блакитним прапорцем. Звідтам недалеко до фельдшерсько-акушерського пункту з новою апаратурою, де лікарі приймають хворих . Є і  палац культури 18 століття з картинами та новим кінопроектором. Такі у нас в Немиринцях соціокультурні стандарти. 

Маю переконання, що народжена в красі дитина, не зможе  жити в бруді . Тому, за великим рахунком , якщо ми думаємо про відродження України, то маємо не забувати про село. 

УКРАЇНА – ЦЕ МОЛОДА КРОВ ЄВРОПИ

- Павле Івановичу, Ви багато років живете у столиці. А також очолювали військово-цивільну адміністрацію на Донеччині. На Ваш погляд, якими мають бути державницькі підходи до розвитку мегаполісів та областей? 

-  Я в Києві живу ось вже 42 роки і бачу, що нині відбувається з містом. Таке враження, що Троєщина перебралася на Хрещатик замість того, щоб Хрещатик постав на Троєщині. Відчуття, що очільники Києва не люблять своє, дуже древнє,  місто. Сумно.

А на Донеччині якось почув, що шахтарі дають хабарі за те, щоб працювати в шахті за високу зарплатню. Жахнувся. Мабуть, нема такої шахти, куди б не спускався. Шахтарям казав, що вони живуть для того, щоб працювати,а потрібно працювати для того, щоб жити. І коли ця філософія зміниться, то тоді й буде життя.

 Один із проектів на Донеччині очолюваної мною адміністрації був пов'язаний з екологічним податком для підприємств. Це були й фірми Ахметова, Януковича, й усі підприємства з тимчасово окупованих територій . Тоді я поставив усім територіальним громадам завдання: в кожному районі та місті зробити хоча б один парк. Також ми відкрили низку молодіжних центрів, де б молодь могла влаштовувати культурницькі події. Окрім цього, було відремонтовано чимало мостів, доріг та інших життєво важливих  об’єктів . А ключовим питанням залишалася … краса, що врятує світ. 

На Донеччині років 10 тому рушійною силою прогресу був елемент виробництва і накопичення. Погляньмо на історію: люди спочатку убивали мамонта та відкладали його залишки,аби мати їжу на завтра й це було рушієм прогресу.  Одначе гіперінформаційне суспільство, в яке вступив світ зараз , на мій погляд, призводить до того, що накопичення перестало бути рушійною силою прогресу. Мені дуже подобається сентенція одного арабського шейха. Він казав, що його дід їздив на віслюку, батько на Toyota, сам він на Mercedes, а його син на Maserati. Боюсь, казав він, що мій правнук буде знову їздити на віслюку. Тобто коли людина має достатній фінансовий ресурс та може задовольнити будь-які свої забаганки, то втрачається стимул до розвитку, до дії.

 Що, на моє переконання, сьогодні потрібно в світі? Виписати модель людського життя згідно з прогресом, якого досягло людство.  

Сьогодні дуже мало справжньої фантастики. Не знаю таких сучасних фантастів, які давали  б прогноз про те, що буде через 100 років. Зараз ніхто не виписує модель людського життя у майбутньому, хоча ми ж розуміємо, що невдовзі ті ж водії не будуть потрібні. Років через десять не потрібні будуть бухгалтери, юристи та інші професії, яких замінить штучний інтелект, а  роботи будуть виконувати роботу. А що тоді робити людині?  Тому сьогодні дуже важливо виписати нову модель.

 Відтак я вважаю, що Україна -  це молода кров Європи . І  коли ми випишемо нову модель життя українця, то за великим рахунком будемо законодавцями моди у світі, тому що ми – неймовірні.

УКРАЇНЕЦЬ ПРАГНЕ  ЗАМОЖНОСТІ 

- Яким  Ви бачите майбутнє України?

-  По-перше, маємо збудувати політичну націю. Такого поняття як «чистокровний українець» я не знаю. Враховуючи монголо-татарське іго, переселення німців, єврейство, яке колись існувало в Україні в кожному містечку, а згодом полонізацію та зросійщення, можна припустити,що в нашій крові намішано чимало різних кровей. Але є архетип українця. Наприклад, один із аспектів  архетипу українця полягає в тому, що українець не прагне багатства, а прагне заможності. Насправді  є не багато націй, де середньостатистична людина не прагне багатства. Та якщо сьогодні провести соціологічне дослідження, то, я думаю, що не надто багато виявиться людей, які скажуть, що хочуть багатства. Нормальний середньостатистичний українець хоче заможності. Також середньостатистичний українець є працьовитою людиною, яка прагне освіти та освіченості. 

 Взагалі певні нації сформувалися на певних територіях завдяки географічному становищу, кліматичним умовам, природнім ресурсам. Україна має розкішне географічне становище, що сприяло утворення двох міжнародних шляхів: із варяг у греки та шовкового. Помірний клімат і неймовірно плодюча земля сприяли помірному, романтичному, працьовитому характеру. А ключовим для українця є цінність людського життя.

 Якщо у московита спалять хату  або заберуть городину, то йому кінець, і через це матеріальні речі для нього є важливими.  Для українця все навпаки: якщо спалять хату- збудує нову, заберуть городину- завтра заб'є кілка і за рік виросте нова груша. Чому у нас така мелодійна мова? Завдяки клімату. І ось на базі всього цього сформувався український архетип.

Тобто сьогодні українець - це архетип: те що всередині, на 25 кадрі в підсвідомості. Навіть якщо розтануть льодовики, то  дві третини  України все одно не затопить водою. Вартість землі рано чи пізно буде збільшуватися,  але наша земля буде годувати нас.  В Україні - біла раса, освічені та працьовиті люди. Тому на першому етапі Україна - це лідер Східної Європи, а в перспективі -  світовий лідер, власне, в цій частині.

 Чого нам бракує? Лідера нації. У нас були тільки керівники та технократи .

КОМАНДА «БОЙОВОГО БРАТЕРСТВА УКРАЇНИ» СФОРМУЛЮВАЛА ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ»

-А де нам знайти того довгоочікуваного лідера, який би зміг вивести Україну з кризи?

-  Лідера нації неможливо призначити, як і не можна спеціально привести . Лідер має відбутися, як відбувся світовий лідер поляк Іван Павло ІІ. Ніколи б Польща не стала самодостатньою державою, якби не Іван Павло ІІ. Не було б такої успішної Чехії, якби не було Вацлава Гавела, який задавав темпоритм, дух держави. І  в Україні такий лідер має народитися, котрий розумітиме , як, куди навіщо спрямувати розвиток нації й держави.

 Інколи кажуть, що в Україні немає національної ідеї. А що таке національна ідея взагалі  - ніхто чітко не сформулював. І тоді згадують Михайла Жванецького: «Якщо не знаєш куди йти, то куди б ти не йшов, ти думаєш, що йдеш вперед». 

Можу сказати,що команда «Бойового братерства України» загалом сформулювала зміст поняття «національна ідея». Орієнтовно до кінця вересня оформимо в друкованому вигляді . Маємо чітко виписані принципи національної ідеї, які хочемо презентувати  на початку жовтня. 

НАШ ОБОВЯЗОК ПЕРЕД ЗАГИБЛИМИ БРАТАМИ Й СЕСТРАМИ, ПОЛЯГАЄ У ТОМУ, ЩОБ ЇХНІ ДІТИ ЖИЛИ В СИЛЬНІЙ, ЗАМОЖНІЙ УКРАЇНІ

-Павле Івановичу розкажіть докладніше , як виникло «Бойове Братерство України», яке ви нині очолюєте?

 - У 2018-му році я завершив свою діяльність на посаді голови Донецької військово-цивільної адміністрації й повернувся до Києва.  Життя ж не закінчується із завершенням перебування на певній посаді. Коли йдеш на посаду – думай,  як звідти будеш «виходити», аби, прямуючи вулицею, не доводилося відводити погляд чи тікати від людей.  Тому я, йдучи з посади очільника військово-цивільної адміністрації Донецької області, спільно з ветеранами 54 окремого розвідувального батальйону та цивільними – колегами вирішили створити військово-цивільну спілку «Бойове братерство України». Адже ветерани російсько-української війни можуть  стати  стрижнем розвитку держави, рухати її вперед. Це золотий запас будь-якої держави - ті, хто воював і відстоював її. 

Коли ми спробували структурувати колишніх «атовців», то зрозуміли, що нічого не вийде. Кожен мер міста хотів собі мати кишенькову організацію , кожна політична партія хотіла обзавестися своєю «атошною» громадською організацією. Нині тільки, наприклад, у  Житомирі 60 організацій атовців. Це дроблення і структурувати їх неможливо.

 

Тому ми зрозуміли, що потрібно створювати  військово-цивільну спілку «Бойове Братерство України», мета якої - не дозволити всіляким шулерам здати Україну під окупацію іншої держави. Це є перше завдання нашої організації. Друге завдання: у випадку масштабного наступу Московії на Україну сформувати національний супротив вторгненню. 

Саме національного супротиву найбільше бояться московитські генерали.  Нині від широкомасштабного вторгнення московитів нас убезпечує  готовність та здатність української нації сформувати національний супротив. Коли тисячі «вантажів- 200» потечуть у Московію, хочу побачити, як вони далі будуть продовжувати цю війну. Через це - зброя почищена, а порох сухий. 

Третім завданням спілки є побудова отієї омріяної України, про яку говорили в окопах, в будиночках під Дебальцевим. Тоді, під час бойових дій,  нас зігрівали розмови про майбутнє України. Тому нині й працюємо над тим, щоб взяти відповідальність за Україну на себе.  Ми цю країну захищали, наші брати і сестри за неї загинули. Тому наш обов'язок перед братами і сестрами, які загинули, і виявляється у тому, щоб їхні діти та батьки жили в чудовій країні. То є наше завдання. 

Головою «Бойового Братерства України»   є полковник Леонід Климчук, який вступив у війну комбатом 54 ОРБ, очолював розвідку десантно-штурмових  військ,  відділ ГУРу та нагороджений орденом Богдана Хмельницького за мужність. Генерал Володимир Курдюк - професор, розвідник, займається національно-патріотичним вихованням. Полковник Сергій Бачурін - начальник розвідки оперативного командування - відповідає за проект «Батьківське серце»: вручаємо кожній дитині загиблого воїна кусочок срібла у вигляді сердечка, обрамленого терновим вінком з символічною крапелькою крові, де на звороті написано ім’я та  прізвище загиблого батька або матері. Вже вручено більше семи тисяч батьківських сердець. Загалом по всій України ще мінімум три тисячі потрібно вручити. Полковник Геннадій Фурсенко (позивний «Хмара»), колишній афганець, нагороджений  орденами збройних сил СРСР, польською медаллю  та орденом Богдана Хмельницького. Полковник Петро Скиба - комбриг, сотник Євромайдану, комбат на фронті, нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Командир полку в Одесі полковник Микола Павлишен -  комбриг 95 бригади до  2010 року, екс-начальник сухопутних військ Одеської академії, організатор і командир добровольчого батальйону «Шторм». Ось такі козаки  є в «Бойовому Братерстві України». 

2014 року вийшла друком перша моя книжка «Жити по-людськи», де я структурував  і виклав своє бачення розвитку України. Нині вже є нова книга «Роздуми», де я визначаю та обгрунтовую цінності, на яких має базуватися майбутня, найкраща у світі країна - Україна. Це 50 моїх роздумів. У  жовтні видаємо книгу про національну ідею . На грудень маємо план окреслити ідеологію, а на березень готуємо до видання доктрину, яка буде називатись «Україна - земля благословенна». 

Після появи всіх цих книг буде надрукована узагальнююча праця «Концепція стратегії розвитку України». Це і про розвиток сільських територій,  і про розвиток освіти, культури тощо. Її маємо завершити до осені наступного року. 

Окрім цього, займаємося і формуванням «Бойового братерства України» як структури, що готова взяти відповідальність за державу на себе.

ДВА В ОДНОМУ

- Ви також є лідером політичної партії «Республіканська платформа».  У чому вбачаєте її мету й поточні  завдання?

-«Бойове Братерство України» ніколи не стане партією, а залишиться громадською організацією. Але ми хочемо партію використовувати як інструмент. Тобто ті воїни «Бойового братерства», які побажають стати керівниками малих, середніх, великих ОТГ, депутатами різних рівнів та рад, матимуть можливість це зробити через партію «Республіканська платформа». Тобто два в одному. Але ключовим у нас є «Бойове Братерство України», членами якого є 40 % тих, хто воював, і 60% - хто не воював, а дієво любить Україну. Буде повністю  сформовано «ББУ»  у складі близько 120 тисяч воїнів. Із них відсотків 20 тих, хто воював, і 80%  - хто протидіяв інформаційним впливам Московії, хто займався бізнесом і платив податки, хто любить Україну і бачить її єдиним місцем, де живе і житиме. У «ББУ» є і будуть  люди, які готові відповідати за свої вчинки та брати відповідальність на себе.

ОБЄДНУВАТИСЯ НА ОСНОВІ ЦІННОСТЕЙ  І ПРОГРАМ 

- Чи маєте намір найближчим часом єднатися з якимись політичними силами? 

-  Зараз всі кажуть, що потрібно об’єднуватися.  Можна об'єднатись, образно кажучи, в братську могилу. Там теж всі разом лежать. На сьогоднішній день найбільш паскудно, коли об'єднуються «під когось».  Беруть особу, яка вже «розкручена» або її «розкручують». У неї вливають фінансовий ресурс та «запускають в телевізор». Після цього починають формувати команди на місцях. Так , є рейтинг, наприклад у Васі? Усі біжать  до Васі. Завтра буде рейтинг у Дуні - побіжимо до Дуні. І вже програма чи  ідеї тут визначальної ролі не грають. 

Чому ми достатньо широко описуємо наші ідеї? А тому, що потрібно об’єднуватися на цінностях, підходах , на програмах, які хочеш втілити. 

У нас же вибори відбуваються суто під гаслами. Один говорить, що війну закінчить за тиждень. Хтось казав, що почує кожного, а інший пропонував десять кроків назустріч . Хтось був за Європу, але перед цим за дружбу з Московією. Постає питання: а що конкретно вони збиралися робити в цій державі? Жоден із політичних очільників України не виписав програми дій, концепції розвитку України.  І політичних команд заздалегідь не сформував... 

Україна – це дім. Коли будуєш дім,насамперед  робиш фундамент. Фундамент - це цінності. 

Згадаймо, що батьком об'єднаної Європи був французький Міністр закордонних справ Шуман. Європейський Союз починався із підписання трьома країнами - Німеччиною, Францією, Італією -  угоди щодо спільного видобутку руди та вугілля. 

 Шуману тоді запропонували стати першим єврокомісаром об'єднаної Європи. Він погодився, але за умови,  що Євросоюз буде базуватися на консервативних цінностях. Проте лідери тих країн відмовилися прийняти його пропозицію, і зазначили, що формуватимуть ЄС на ліберальній ідеології. Він  відповів, що це буде недовговічний проект, бо фундаментом об'єднаної Європи має  бути консервативна ідеологія християнських цінностей. Нині бачимо, що Великобританія вже вийшла з ЄС, і що далі буде з Євросоюзом -  одному Богу відомо. Особливо після  провокації московитів з «Північним потоком-2» . 

Та повернемося до України. Отже, визначаємо цінності  як фундамент.  Далі має бути сама будівля . Це - національна ідея, до якої прагнемо. Стіни - це доктрина, а дах – ідеологія. Отакий український дім. То і є базис, на якому можна і потрібно об'єднувати людей, які люблять Україну та готові її будувати не під Васю, Маню, Дуню чи Вову, а під проєкт. 

 Згадаймо Біблію: спершу було слово. Спочатку ми маємо виписати основу,  і на базі проєкту об'єднаємося, а потім визначимо, хто на цьому етапі спроможний вести державу першим. Й тоді не важливо, яке місце в цій ієрархії ти займеш. Першому найважче, бо його люблять всі. А коли всі тягнуть в різні боки, хто в Європу, хто в Московію чи ще кудись, після цього маємо те, що маємо протягом 30 років. 

-Дякуємо за розмову. Слава Україні!

Розмову вів Леонід Коваленко

 

«З’єднати» Придністров’я і Крим – чи ризикне Росія наступати?

​МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

Молодіжна політика — певна система ідей, теоретичних положень стосовно місця, ролі та перспектив молоді в суспільстві, закріплених у законодавчих, нормативних актах, інших документах, а також діяльністю суб'єктів молодіжної політики щодо втілення цих теоретичних положень у реальність. Молодіжна політика здійснюється в суспільстві у всіх сферах життєдіяльності молоді як в її інтересах, так і в інтересах суб'єктів молодіжної політики. Суб'єктами її провадження є всі суспільні інституції, що взаємодіють безпосередньо чи опосередковано з молоддю, а також сама молодь. Молодіжна політика — це комплексне явище, що є результатом практичної, науково-теоретичної, ідеологічної та іншої діяльності соціальних інституцій стосовно молоді.

Молодіжна політика охоплює всі сфери життєдіяльності молоді, включає в себе всі питання, пов'язані з формуванням і вихованням молоді, охоплює всі процеси соціалізації, всю сукупність ідей щодо місця і ролі молоді в суспільстві та їхню реалізацію. Молодіжна політика є сукупністю дій всіх державних і громадських інституцій, проте кожний її суб'єкт, соціальна інституція здійснює її диференційовано відповідно до своїх потреб і можливостей з урахуванням місцевих умов.

Суб'єктами молодіжної політики є держава, державні органи (що практично реалізують цю політику), політичні партії, громадські організації та об'єднання, профспілки, соціальні інститути (освіти, культури), окремі громадяни і, обов'язково, самі молоді люди.

Представляємо як зразок позиції держави в проведенні молодіжної політики Державну цільову соціальну програму "Молодь України" на 2016-2020 роки. 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 лютого 2016 р. № 148

ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА

“Молодь України” на 2016-2020 роки

Мета програми

Метою Програми є створення сприятливих умов для розвитку і самореалізації української молоді, формування її громадянської позиції та національно-патріотичної свідомості.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Реалізація попередніх програм дала певні позитивні результати. Напрацьовано нові механізми підтримки молоді, що знайшли своє відображення у дорожній карті реформування молодіжної сфери. Проте існує ще багато проблем, пов’язаних з достатньо низьким рівнем економічної та громадської активності молоді. Так, за результатами соціологічного дослідження у 2015 році попри існування достатньої кількості молодіжних громадських організацій тільки 2 відсотки молоді є членами таких організацій та 6 відсотків молоді відвідують організовані ними заходи.

Залишається доволі низькою участь молоді у суспільно-політичному житті держави і формуванні політики з питань, що впливають на її життя, розвиток та вирішення нагальних проблем. Тільки 5 відсотків молодих людей брали участь в обговоренні законопроектів на державному або місцевому рівні.

Досягнення мети Програми може бути забезпечено за кількома варіантами.

Перший варіант реалізації Програми полягає у застосуванні традиційного механізму організації роботи з молоддю - на основі діючої управлінської вертикалі: центральні органи виконавчої влади - структурні підрозділи з питань молоді та спорту місцевих держадміністрацій - молодь. Проте така модель, як правило, майже цілком орієнтована на розв’язання проблем за рахунок бюджетних коштів, нівелює управлінську роль молодіжних громадських об’єднань, обмежує активність органів місцевого самоврядування.

Другий, оптимальний варіант реалізації Програми дасть змогу досягнути мету, оскільки забезпечить:

спільну та скоординовану діяльність органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства: молодіжними та дитячими громадськими організаціями; організаціями, установами та закладами, що працюють з молоддю і волонтерами, за безпосередньою участю молоді;

підтримку соціально значущих проектів інститутів громадянського суспільства, зокрема молодіжних та дитячих громадських організацій;

посилення роботи з розвитку міжнародного молодіжного співробітництва, сприяння інтеграції молоді у світову та європейську молодіжну спільноту;

застосування кращих досягнень світової та європейської практики формування та реалізації політики у молодіжній сфері.

Такий варіант реалізації Програми ґрунтується на системі загальноєвропейських принципів: відкритості, рівності можливостей, реалістичності Програми, дієвому та відповідальному підході, а також безпосередньому залученні молоді до її виконання.

Це сприятиме:

посиленню ролі молоді у суспільно-політичному житті держави та становленню її як одного із ключових суб’єктів державної політики у молодіжній сфері;

дієвій співпраці із залученням громадянського суспільства;

органічному поєднанню в ціннісних орієнтаціях молоді громадянської позиції та патріотизму;

фінансуванню заходів з виконання Програми за рахунок державного, місцевого бюджетів, надходжень від донорських та благодійних фондів;

створенню умов для розширення соціальних гарантій молоді;

підвищенню рівня доступу молоді до якісної освіти та створенню умов для її зайнятості.

З метою раціонального використання ресурсів Програма передбачає концентрацію зусиль на таких пріоритетних завданнях:

формування громадянської позиції і національно-патріотичне виховання - шляхом здійснення заходів, спрямованих на відродження національно-патріотичного виховання, утвердження громадянської свідомості і активної життєвої позиції молоді;

здоровий спосіб життя молоді - шляхом здійснення заходів, спрямованих на популяризацію та утвердження здорового і безпечного способу життя та культури здоров’я серед молоді;

розвиток неформальної освіти - шляхом здійснення заходів, спрямованих на набуття молодими людьми знань, навичок та інших компетентностей поза системою освіти, зокрема шляхом участі у волонтерській діяльності;

зайнятість молоді - шляхом створення умов та здійснення заходів, спрямованих на працевлаштування молоді (забезпечення первинної і вторинної зайнятості та самозайнятості молоді);

житло для молоді - шляхом створення умов для забезпечення молоді житлом;

партнерська підтримка молоді, що проживає на тимчасово окупованій території України, та внутрішньо переміщених осіб - шляхом здійснення заходів, спрямованих на соціальне становлення та підтримку молоді з числа внутрішньо переміщених осіб.

Процес реалізації Програми передбачає здійснення комплексу експертно-аналітичних, організаційних, впроваджувальних і підсумкових оціночних заходів із застосуванням гендерного підходу.

Координацію міжвідомчої співпраці щодо реалізації державної політики у молодіжній сфері здійснюватиме Мінмолодьспорт.

Завдання і заходи

Очікувані результати, ефективність Програми

Виконання Програми дасть змогу:

збільшити щороку на 10 відсотків кількість молоді, залученої до програм та заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання та підвищення рівня громадянської свідомості молоді;

збільшити щороку на 4 відсотки чисельність молоді, залученої до популяризації та утвердження здорового і безпечного способу життя та культури здоров’я;

створити цілісну систему неформальної освіти молоді;

збільшити щороку на 50 осіб підготовку працівників, які працюють з молоддю, із залученням державних службовців молодіжної сфери і представників молодіжних громадських організацій та забезпечити видачу зазначеним працівникам відповідних сертифікатів;

забезпечити розвиток молодіжного підприємництва шляхом удосконалення існуючої нормативно-правової бази та систематизації преференцій для молодих підприємців, формування підприємницьких навичок молоді;

забезпечити надання підтримки молоді у працевлаштуванні та сприяти створенню для неї нових робочих місць;

підвищити рівень самоорганізації і самоврядування інститутів громадянського суспільства та їх осередків;

забезпечити залучення молоді до волонтерства як форми суспільно значущої діяльності вторинної зайнятості;

знизити рівень правопорушень серед молоді до 2020 року на 20 відсотків, активізувавши правову освіту та участь молоді у суспільно значущій громадській діяльності;

забезпечити ефективне виконання державних і регіональних програм з метою забезпечення молоді житлом, насамперед осіб з особливими потребами, молодих сімей, що мають у своєму складі учасників бойових дій, інвалідів війни, а також молодих сімей, один із членів якої загинув (пропав безвісти) або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини;

забезпечити інтеграцію української молоді в європейські та світові молодіжні структури;

збільшити щороку на 5 відсотків чисельність молоді, що бере участь у реалізації проектів ЄС та інших іноземних держав, зокрема програми “Erasmus +”.

Оцінка стану виконання Програми проводиться Мінмолодьспорт разом з науковими установами.

У разі потреби здійснюватимуться перегляд запланованої діяльності, пошук та впровадження більш ефективних способів розв’язання проблеми.

Обсяги та джерела фінансування

Видатки на виконання Програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 542826,38 тис. гривень, у тому числі 143501,17 тис. гривень - за рахунок коштів державного бюджету, 386311,59 тис. гривень - місцевих бюджетів, 13013,62 тис. гривень - за рахунок інших джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів під час формування їх показників.

ПАСПОРТ

Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2016-2020 роки

1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 1018 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 80, ст. 2683).

2. Програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 148 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 21, ст. 828).

3. Державний замовник - Мінмолодьспорт.

4. Керівник Програми - Міністр молоді та спорту.

5. Виконавці заходів Програми - Мінмолодьспорт, МОН, МВС, Міноборони, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінрегіон, ДСНС, Національна академія наук, Національна академія педагогічних наук, Національна академія медичних наук, громадська організація “Центр “Розвиток корпоративної соціальної відповідальності”, обласні та Київська міська держадміністрації.

6. Строк виконання Програми - 2016-2020 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування

Джерела фінансування

Обсяг фінансування, тис. гривень

У тому числі за роками

Державний бюджет

Обсяг фінансування,  143501,17

2016р        8824,8

2017р      15145,5

2018р       32262,1

2019р        40638,77

2020р         46630

Місцеві бюджети

Обсяг фінансування    386311,59

2016р           37741,82

2017р           73114,22

2018р           108741,39

2019р           100178,71

2020р            66535,45

Інші джерела

Обсяг фінансування        13013,62

2016р               2323,8

2017р               2289,51

2018р               3560,7

2019р               2457,21

2020р               2382,4

__________

Усього обсяг фінансування

        542826,38

2016р        48890,42

2017р         90549,23

2018р          144564,19

2019р           143274,68

2020р.           115547,85

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

з виконання Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2016-2020 роки

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

виконання Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2016-2020 роки

1. Формування громадянської позиції і національно-патріотичне виховання молоді. 

Збільшення чисельності молоді, залученої до здійснення заходів, спрямованих на удосконалення національно-патріотичного виховання та підвищення рівня громадянської свідомості молоді. 

Збільшення чисельності молоді, залученої до здійснення заходів, спрямованих на забезпечення творчого і духовного розвитку, підвищення інноваційного потенціалу, інтелектуальне самовдосконалення молоді. 

Збільшення чисельності молоді, яка взяла участь у молодіжних програмах та заходах, спрямованих на розв’язання актуальних питань молоді. 

2. Популяризація та утвердження здорового і безпечного способу життя та культури здоров’я серед молоді

Збільшення чисельності молоді, залученої до популяризації та утвердження здорового і безпечного способу життя, культури здоров’я, зміцнення психічного здоров'я, формування внутрішньої культури взаємин у сім’ї та соціальному середовищі. 

3. Набуття молодими людьми знань, навичок та інших компетентностей поза системою освіти (розвиток неформальної освіти)

Збільшення чисельності фахівців, що працюють з молоддю, з числа державних службовців і представників молодіжних громадських організацій, що брали участь у програмі “Молодіжний працівник”. 

Збільшення кількості діючих установ, що працюють з молоддю, у тому числі державна установа “Всеукраїнський молодіжний центр”

Збільшення кількості досліджень/опитувань/методик/моніторингів про становище молоді в Україні. 

4. Створення умов для працевлаштування молоді (забезпечення первинної і вторинної зайнятості та самозайнятості молоді)

Збільшення чисельності молоді, залученої до здійснення заходів, спрямованих на створення умов для її працевлаштування та підвищення рівня знань і навичок, необхідних для отримання гідної роботи та провадження підприємницької діяльності. 

Зменшення, чисельності молоді, яка не працює, не навчається і не набуває професійних навичок, у загальній чисельності осіб віком 15-24 роки

5. Створення умов для забезпечення молоді житлом

Здійснювати заходи щодо проведення аналізу законодавства та удосконалення існуючих державних і регіональних програм з метою забезпечення молоді житлом. 

6. Забезпечення партнерської підтримки молоді, що проживає на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, та внутрішньо переміщених осіб

7. Надання фінансової підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям

Збільшення чисельності дітей та молоді, залученої до виконання програм молодіжних і дитячих громадських організацій

8. Забезпечення міжнародного молодіжного співробітництва

Збільшення чисельності молоді та експертів молодіжної сфери, що беруть участь у реалізації міжнародних молодіжних проектів. 

9. Надання фінансової підтримки молодіжній організації “Пласт - Національна скаутська організація України”

Підготував

В. Іваненко

 

МОДЕРНІЗАЦІЯ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Оборонно-промисловий комплекс (ОПК) України поставляє свою продукцію як для потреб української армії так і на експорт, будучи в зв'язку з цим потужним джерелом поповнення бюджету країни. І для керівництва держави, і для військового керівництва країни дуже важливо, щоб можливості ОПК, як економічні, так і технічні, були високі. Зростання економіки, модернізація армії визначені в числі стратегічних пріоритетів України.

ОПК є одним з головних виконавців названої стратегії держави. Для того щоб успішно функціонувати держава повинна постійно приділяти увагу розвитку ОПК і підтримувати його. Оборонна промисловість повинна отримувати необхідні їй кошти для створення своєї високотехнологічної матеріальної бази, для розробки нового більш досконалого озброєння і військової техніки (ОіВТ) на рівні і з випередженням якості кращих світових зразків. Отримані кошти повинні розподілятися в найбільш важливі та перспективні напрямки і при цьому повинна бути реальна віддача ОПК по завбанням, що стоять перед ним.

Ринковий механізм, спираючись на економічні закони, визначає порядок взаємодії його основних елементів і в першу чергу попиту і пропозиції, які пов'язані зі зміною цін, конкуренцією. Залежно від ціни і попиту відбувається перерозподіл фінансових коштів і трудових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу.

Ринковий механізм має свої позитивні сторони, властиві тільки йому: навіть при дефіциті ресурсів вони ефективно розміщуються; без труднощів працює при недостатній інформованості; швидка пристосованість до інших вимог ринку; найбільш раціональне використання наукових досягнень; можливість господарюючого суб'єкта самому вирішувати питання про направлення своєї діяльності; має здатність надавати товари і послуги в потрібній кількості і високої якості відповідно до запитів споживачів.

Держава, в свою чергу, бере відповідальність за інфляцію, за безробіття, за охорону навколишнього середовища, за дбайливе ставлення до поновлюваних ресурсів, за соціальну захищеність своїх громадян і включає в зону своєї відповідальності багато інших функцій, а головне - забезпечення безпеки країни і її громадян . Оскільки в економіці України діють ринкові відносини, то і ОПК країни змушений буде функціонувати в цих умовах.

В Україні починається процес вивчення, часом і копіювання, практичних знань розвинених держав щодо функціонування військової промисловості в умовах ринку.

Зараз в ситуації необхідні значні інвестиції в ОПК, щоб забезпечити потужну технічну і технологічну оснащеність для виробництва кращого в світі ОіВТ.

Далі, дуже болюче питання цін на військову продукцію. Коли держзамовлення падає, зростає собівартість одиниці виробу. Є й інші причини. Представники Міноборони (МО), наприклад, не погоджуються з цінами на метал, стверджуючи, що можна купити дешевше. Звичайно, можна, якщо мати на увазі вагонну поставку, але іноді потрібно тільки 50 кг цієї марки стали. Замовник закладає в собівартість вироби низьку заробітну плату, яка не відповідає реальній. Знову для підприємства збитки, перевитрата за собівартістю, оскільки свідомо в прийняту МО собівартість закладена низька зарплата. При розрахунку цін на військові вироби необхідно враховувати накладні витрати для військової продукції окремо, а не середні сформовані по підприємству. Підвищенню цін по держоборонзамовленню сприяють і зриви термінів оплати МО відповідно до умов держконтрактів. Гроші іноді доходять до підприємства в III кварталі, а то і до кінця року. Щоб почати виконання замовлення, підприємство змушене брати кредит, платити відсотки по ньому, що не враховані в ціні. Але в МО зазвичай не погоджуються з об'єктивним підвищенням ціни, вважаючи, що ціна, яка складається в процесі виробництва не повинна бути вище, ніж визначена в контракті.

Виникає ще одне питання - про своєчасність розміщення держзамовлення. Добре, якщо підприємство знайшло для себе замовлення на цивільну продукцію, але є ж такі специфічні виробництва зі спеціальним обладнанням, технологією, налаштованими на виробництво тільки певної військової техніки. В результаті простої, за які треба платити працівникам відповідно до закону, нараховуються амортизації, витрати на утримання обладнання та ін., Хоча і відсутня робота. А фактична собівартість на виріб все зростає. У Міноборони мають тільки одну точку зору: готові купувати найкраще,за самою вигідною ціною у будь-якого виробника. Така думка відповідає ринковим умовам, але слід враховувати, що військова промисловість ще далека від функціонування в ринковій економіці і МО - єдиний для неї монопольний покупець, оскільки експортувати підприємства ОПК в основному теж не мають можливості. Боротися з таким диктатом підприємствам немає сенсу, оскільки вони цілком залежать від роботодавця, можуть втратити держзамовлення і залишитися знову без роботи.

Важке фінансове становище підприємств ОПК не дозволяє їм проводити свої інноваційні розробки, продавати самим свою продукцію на експорт їм не можна, МО їх продукція не потрібна. Ця ситуація веде до втрати забезпечення національної безпеки країни.

У сучасній українській економіці дуже важливо при цьому враховувати такі фактори, як питома вага витрат на матеріали за держзамовленням, сума авансових оплат, здійснюваних МО

У питаннях ціни і прибутку дуже важливий фактор обороту капіталу. Досвід показує, що майже всюди ростуть запаси, незавершене виробництво, дебіторська заборгованість. Посилання на тривалі цикли виготовлення неспроможні, головне - невміле управління. Корінь цього зла - в оплаті праці керівників та головних менеджерів в ОПК. Замість низьких окладів потрібно встановлювати помірно високі а решта оплати - відсотки від прибутку підприємства, яка буде рости від кількості оборотів капіталу.

Більшість існуючих підприємств ОПК розраховане на серійний випуск військової продукції. Сьогодні невеликі держзамовлення (за минулим мірками) виявляються нерентабельними для підприємств ОПК. І навіть в такій ситуації підприємства-виконавці змушені брати держзамовлення, так як тільки в цьому випадку можуть щось заробити на життя.

Незважаючи на те, що проблема узгодження цін існує, завжди державний договір між держзамовником і підприємством-виконавцем держзамовлення є. Навіть якщо за контрактом зафіксована мінімальна оплата, вона передбачає виплату понесених витрат і прибуток. За ситуації, що склалася можна сказати наступне: ціноутворення - не диктат Міністерства оборони і Міністерства фінансів, а ринковий спосіб. З огляду на факт вступу України до СОТ, можна орієнтуватися на світовий ринок. І в цьому випадку МО серйозно постраждає, так світові ціни значно вище, ніж в Україні. Але з урахуванням різкого зростання оплати праці та інвестицій через рік-два ціни української продукції, в тому числі і військової, зрівняються з світовими цінами. А рентабельність 20% - це дуже хороший рівень, цілком можна погодитися і на 15%.

Заробітна плата керівників підприємств ОПК повинна залежати від прибутку. Тоді замість 0,6 обороту капіталу в рік, як зараз, матимуть 3-5 оборотів капіталу в рік і прибуток буде 50%. Можливо, умовою отримання держзамовлення повинні стати зобов'язання підприємства щодо прискорення оборотності, скорочення запасів.

Серед підприємств ОПК повинна з'явитися конкуренція. Для суміжників, постачальників комплектуючих справжні ринкові часи, під яким би крилом держкорпорацій або холдингу вони не знаходилися. Вже зараз зростає попит на високоефективні управлінські кадри на всіх рівнях. Українському ОПК треба функціонувати з урахуванням міжнародного поділу праці, він отримає більш широкий доступ до якісних комплектуючих імпортного виробництва, а при експорті військової техніки, можливо, до більш дешевих кредитів.

Ринковий механізм являє собою цілісну організаційну форму, яка базується на певних засадах, при їх поєднанні і взаємозв'язку. При цьому відбувається впорядкування діяльності; незалежне ціноутворення; основою стають угоди про взаємні зобов'язання; всі учасники ринку мають однакові права і можливість вибрати будь-який вид праці, занять; ринок охоплює всі сфери діяльності; управління стає менш централізованим, менш залежним від держави, проявляється ініціативність учасників ринку; виникає необхідність відповідати за результати своєї господарської діяльності; ринок охоплює всі сфери діяльності; функціонування ринку забезпечується самофінансуванням, державне регулювання вписується в ринкові відносини і в нових умовах виконує свої функції; виникає суперництво за переваги, за вигоди.

В уряду повинні бути стратегії, що сприяють виходу військової промисловості з критичного стану, що вимагають узгодженості всіх гілок влади щодо радикального перетворенню ОПК, відповідному нинішнім умовам.

Треба щоб йшла робота по вдосконаленню всіх напрямків ОПК від інноваційного задуму до виходу вироби в серійне виробництво, по експортних поставках озброєння, по завантаженню ОПК цивільними замовленнями; недостатньо фінансуються науково-дослідні роботи. Загалом, важко передбачити необхідну для цих цілей суму в бюджеті країни. В держзакупівлях потрібно використовувати систему Prozirro.

Конкуренція в ОПК майже відсутня. Держкорпорації, вертикально інтегровані холдинги - величезний пласт держвласності, який перекриває «кисень» конкуренції. Мабуть, єдине її присутність в боротьбі за право отримати держзамовлення і ще є конкуренція на світовому ринку. Саме на засіданнях РНБО повинні вирішуватися питання: що робити, де, які ресурси, хто генеральний замовник, хто підрядники, а головне - що проектувати на перспективу і в яких КБ і інститутах.

Дуже важливою умовою конкуренції може стати завантаження ОПК цивільною продукцією, можливо, навіть через держзамовлення, наприклад, медичною технікою, автомобілями для МНС і т. д. Тут може відродитися боротьба за ринки і держзамовлення.

Якби чиновники Мінекономіки і ВПК постійно пам'ятали визначення конкуренції, яка гарантує виробництво достатньої кількості матеріальних благ з мінімальними витратами, то, вирішуючи проблеми функціонування конкуренції в ОПК, одночасно б вирішували і проблему з ціноутворенням.

Українська військова промисловість працює під наглядом військових представництв, коли всі стадії виготовлення озброєння перевіряються представниками МО, які є свого роду елітою збройних сил, у всякому разі, завжди так себе позиціонували. І дійсно, ці фахівці мають унікальні знаннями як професійні військові, знають, в яких умовах може працювати військова техніка, присутні на випробуваннях і добре вивчили виробничий процес. Військпреди перевіряють якість усього металу, всіх покупних комплектуючих, відстежують проміжні операції обробки військових виробів, і тому готова вітчизняна продукція повинна бути якісною і не повинна мати браку та бути відома у всьому світі.

В даний час відбувається заміна досвідчених військпредів на цивільних представників, що, звичайно, не приведе до підвищення якості озброєння, а навпаки, погіршить його.

Повинна бути прийнята Державна програма на 3-5 років з передбачуваним фінансуванням-бюджетних коштів, інвестиції самих підприємств, першочергова увага в цій програмі має бути приділено розвитку ракетнокосмічної галузі, бронетанкової техніки, літакобудування, в т.ч. виробництва безпілотних літальних ударних комплексів, роботизованих  платформ в т.ч. бойових роботів і лазерної зброї, як протиракетному засобу. 

Купувати ОіВТ в інших країназ, коли є власне виробництво, це не зрозуміють українці, не зрозуміють працівники, які таким чином позбавляються своїх робочих місць. Тому краще поправити справи у себе на батьківщині, а не бігати шукати ширвжиток, в тому числі військовий, за кордоном. ОПК вже сьогодні необхідно працювати над тим, що буде потрібно завтра. Для цього в Україні потрібно створення подібної до американської БЛІРЛ організації, напрямок діяльності якої і буде пов'язаний з військовими технологіями майбутнього. Український ОПК потребує інвестицій для проведення НДДКР, оснащення виробництва сучасним обладнанням, потрібні гроші на оборотні кошти і ін. Але поки спроби залучення іноземних інвесторів в основному є безуспішними. Головна причина невдач - закритість українського ОПК, погана поінформованість потенційних інвесторів про стан справ компаній їх перспективи

Для залучення коштів в ОПК країни необхідна велика робота фахівців, так як у всьому світі це прибутковий бізнес. Крім того, інвесторів не можуть задовольняти методи ціноутворення, існуючі на продукцію військового призначення. Треба створювати ОПК заново, на нових принципах, на нових умовах.

Розвиток конкурентного середовища в ОПК дозволить підприємствам випускати сучасну та перспективну техніку, за рахунок якої і має протягом найближчих 10 років статися переозброєння армії і ВМС країни. Щоб конкурувати, треба мати не тільки передові технології, сучасне обладнання, кваліфікований персонал, гарну якість продукції, що випускається, але і проводити розширений маркетинг по постачальникам, споживачам, інвесторам. Необхідні ефективні взаємини з усіма структурами, що стосуються діяльності підприємства ОПК (банки, ЗМІ, конкуренти і т.д.), щоб при якихось змінам в зовнішньому середовищі, для яких характерна невизначеність, тому що інформація буває недостатньою і не завжди точною, приймати швидкі адекватні рішення, пристосовуючи виробництво до нових реалій.

В умовах ринку «вимоги до управління високотехнологічним промисловим підприємством ОПК умовно можна виразити так: знати -могти- хотіти - встигнути. Досить відсутності одного елемента і система руйнується.

Для стимулювання і залучення бізнесу в оборонну промисловість необхідно: визначити найбільш важливі напрямки для країни, в яких Україна має переваги, конкурентоспроможна, здатна впливати на світове технологічний розвиток; на державному рівні забезпечити розробку середньострокових і довнострокових технологічних програм розвитку, які будуть затребувані через 5-10 років; створити необхідні умови для конкуренції в ОПК; сформувати систему держзамовлення для підготовки фахівців для ОПК; створити умови участі українських підприємств у міжнародному поділі праці з випуску високотехнологічної продукції; розробити заходи податкового стимулювання інноваційної діяльності.

Менеджмент конкурентоспроможності продукції стверджує, що конкурентоспроможній великій компанії легше знайти свою нішу на світовому ринку і закріпитися на ньому, забезпечуючи собі фінансову стійкість і прибуток.

Рівень конкурентоспроможності об'єднання ОПК залежить в основному від декількох складових. До першої

віднесемо внутрішні компетенції, засновані на досвіді роботи в даній області, що включають в себе: наявність особливих технологій для створення продукту, котрий має високий попит; висококваліфікований персонал, який вміє організувати виробництво по створенню затребуваного продукту; сучасні управлінські технології, що забезпечують збут, планування бізнесу.

До другої складової, також залежить від часу і досвіду роботи в даному бізнесі, відносяться зовнішні компетенції: тісний взаємозв'язок з постачальниками і покупцями, вміле управління фінансовими потоками.

І найважливішою складовою високого рівня конкурентоспроможності підприємства ОПК є динамічні здатності, тобто вміння швидко перебудовуватися з урахуванням вимог ринку. Для цього треба добре знати ринок, для якого працює об'єднання, і вміти прогнозувати його зміни; мати необхідну технічну і технологічну оснащеність для виробництва необхідного устаткування, в тому числі роботів, зберігати фінансову стійкість при відсутності держзамовлення; зберігати режим секретності.

Для того щоб успішно керувати сучасним великим об'єднанням ОПК, треба чітко розуміти, до чого необхідно прагнути в подальшому розвитку даної компанії, які завдання потрібно вирішити в зв'язку з цим. Всі параметри наміченої мети повинні бути зрозумілі і ув'язані з потребами всіх учасників цієї бізнес-структури. Причиною неефективної управлінської складової більшості підприємств ОПК, які перебувають у державній власності, є не тільки низька кваліфікація державних чиновників, які намагаються управляти ОПК. Справа в тому, що держава в цій ситуації діє і в ролі власника, і в ролі замовника, і в ролі інвестора. Природно, починається зіткнення цілей, які насилу нівелюються, оскільки спільну мету в цьому випадку сформулювати неможливо, так як це пов'язано з поступками, що зачіпають інтереси якоїсь зі сторін, тобто є конфлікти інтересів.

Для того щоб забезпечити собі високий рівень конкурентоспроможності в доступному для огляду майбутньому, компанії ОПК повинні мати висококваліфікованих фахівців маркетингу, затребувані розробки науково-дослідних робіт в оборонній промисловості, оснащеність високотехнологічним устаткуванням, особливо роботами Існуючі структури по науково-дослідним роботам не мають добре налагоджених зв'язків з виробництвом і між собою, бувають зайняті дослідженнями по одній і тій же тематиці, не використовуючи продуктивно кадровий науковий потенціал і фінансові ресурси, які і так виділяються менші від необхідних сум. Таке становище не сприяє створенню високих конкурентних переваг випускається військовим виробам, знижує можливості компаній ОПК у випереджальних технологіях військового призначення, а кінцевому рахунку веде до втрати ринків збуту.

В даний час на цьому ринку посилюється конкуренція на післяпродажне технічне обслуговування військової техніки. А оскільки державі важливі тільки великі замовлення, то такою «дрібницею», як додаткові поставки запасних частин, додаткові послуги по поліпшенню якості проданої техніки, ремонтні роботи та т.п.,державні організації не займаються, що сприяє витісненню підприємств, які виробляють продукцію на експорт, з цих ринків. Для підприємств ОПК така робота по сервісному обслуговуванню дуже важлива і в частині завантаження, і в тому, що прямий зв'язок з покупцем допомагає правильніше зорієнтуватися на ринку, вивчати вимоги споживача, його бажання. В результаті вітчизняний ОПК позбавляється ринків збуту військової продукції, знижуються конкурентні якості українського озброєння. Головне, щоб реформування ОПК пройшло не формально, а при зваженому, вдумливому створенні структур, з урахуванням ефективності їх в перспективі.

Для успішного впровадження інноваційних технологій в ОПК не обійтися без вдосконалення виробництва, без залучення в військову промисловість необхідних науково-технічних і управлінських кадрів, без маркетингового вивчення попиту на інноваційний продукт, без взаємозв'язку оборонного і цивільного напрямків промисловості. На рівні держави необхідні законодавчі заходи, що гарантують правовий захист інвесторів. Україна також експортує зброю, часом на шкоду внутрішнім потребам. Можливість для ОПК брати участь в міжнародному співробітництві, підвищення зарплати в цій галузі вселяють надію, що через 6-10 років в ОПК будуть і кваліфіковані кадри, і передові технології, і він стане локомотивом для всієї промисловості.

Ринковій економіці треба вчитися, розвиток йде вперед і треба освоювати закони ринку, його принципи, щоб успішно функціонувати в ньому.

Підготував за матеріалами інтернет
Олександр Майстренко

Нова редакція закону про СБУ: яких змін очікувати у роботі служби?

Як повідомляв сайт Українського радіо, асоційований експерт програми реформування правоохоронної та судової систем Українського інституту майбутнього, учасник робочої групи із розробки законопроекту про Службу безпеки України Іван Ступак та експерт Центру політико-правових реформ Антон Марчук в ефірі Українського радіо спрогнозували, який законопроект щодо реформи Служби безпеки України може бути обраний і як до запропонованих проектів ставляться західні партнери України.

Програма:

Коло доброчесності

Ведучі:

Наталія Соколенко

"На початку вересня з’явився перший законопроект про реформу Служби безпеки України. Він був поданий партією "Голос". Але там було півтора аркуша, на кшталт, "тут відрізаємо спецрозділ "К", економічну контррозвідку, і все". Другий за хронологією з’явився від Служби безпеки України. Він був офіційно представлений керівництву Офісу Президента, міжнародним експертам і постійно оновлювався. За попередніми даними, він відкликаний і переданий знову у СБУ для врахування недоліків, оскільки там є багато речей, які не влаштовують західних експертів. Третій законопроект народився вже у Верховній Раді, у комітеті з нацбезпеки і оборони. Він є альтернативним, наразі не є зареєстрованим, триває його обговорення. Остання інформація, яка є, це те, що він був переданий представникам НАТО та ЄС. Вони сказали: "Дайте нам трохи часу, орієнтовно до 15 січня, ми його проаналізуємо і дамо свої висновки",  — зазначив Іван Ступак.

Ступак прокоментував, яка реформа служби вбачається авторами альтернативного законопроекту.

"Концептуально Україна хоче рухатися до НАТО і ЄС. Вони кажуть: "Рухайтесь. Але якщо ви рухаєтесь до нас, міняйте свою модель спецслужби і адаптуйтеся до нас. Є певний перелік стандартів, під який ви повинні підходити, зокрема, спецслужбою. У вас кількість ваших співробітників дуже велика, близько 30 тисяч". Для аналогії у Великобританії кількість співробітників близько двох-трьох тисяч, у Німеччині — близько шести тисяч. Інша складова — функціонал: "Якщо ви хочете залишитись в радянській системі, працюйте, але тоді не йдіть до нас. Змінюйтесь. Прибирайте підрозділ "К", економічну контррозвідку у розрізі економіки". І це треба врахувати, хоча у той же у нас не немає такого сліпого "як сказали європейці, так і зробимо". Ні. Є ключові параметри, з якими ми погоджуємось. А є декілька аспектів, які ми виносимо на дискусію з ними", — сказав він.

Учасник робочої групи із розробки законопроекту про Службу безпеки Українитакож наголосив, що "підрозділ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в структурі Служби безпеки України е буде взагалі. Підрозділ, який займатиметься економікою залишиться у складі підрозділу контррозвідки. Тобто повинна бути протидія діяльності спецслужб іноземних держав, установ, організацій, які впливають на економічні процеси. СБУ буде заборонено на законодавчому рівні розслідувати будь-які кримінальні провадження. Ми передбачаємо, що ця функція буде передана до Державного бюро розслідувань".

"У нашому проекті окремою статтею пропонується декларування рухомого та нерухомого майна працівників СБУ, але ми пропонуємо чіткий перелік посад, займаючи які, особа чітко декларує свої статки: голова, заступники голови, керівники регіональних підрозділів. Цей перелік розшириться до керівників функціональних підрозділів в центральному управлінні або до заступників керівників регіональних підрозділів. Принцип такий: якщо ти зростаєш кар’єрними сходинками, лізеш вгору — розкривайся. Не хочеш розкриватися, сиди внизу і не претендуй. І окремо пропонується норма про парламентський контроль", — додав Ступак.

Експерт Центру політико-правових реформ Антон Марчук висловив думку, що "одне із положень законопроекту, який був нещодавно зареєстрований перед новорічними святами, передбачає внесення поправки до Кримінального процесуального кодексу. І за цією нормою будь-яке кримінальне провадження, в якому вбачаються ознаки загрози державній безпеці, може бути за рішенням керівника СБУ, за погодження прокурора передане для розслідування до Служби безпеки України. І величезна небезпека тут у тому, що на сьогоднішній день Служба безпеки не спроможна здійснювати належне досудове розслідування у скоєнні кримінальних проваджень. І великий ризик є у тому, що через цю норму Служба безпеки буде намагатися забирати собі ті провадження, які є достатньо складними, стосуються корупційної діяльності, організованої злочинності тощо. Очевидно, що це не відповідає жодним міжнародним стандартам, які взагалі не рекомендують надавати функції кримінального розслідування таким органам, як Служба безпеки України. І особливо велика загроза виникає для кримінальних проваджень, які на сьогодні відносяться до Антикорупційного бюро, оскільки завдання Антикорупційного бюро — розслідування тих проваджень, які стосуються корупційних злочинів і в яких наявна загроза національній безпеці".