Як святкують Новий рік у різних країнах світу

Авторка: 

Олександра Мельниченко

 Новий рік – це свято, яке відзначають майже в кожному куточку планети, але традиції святкування можуть кардинально відрізнятися залежно від країни. 

Італія: новий рік – нове життя

  В Італії існує традиція позбавлятися від старих речей у новорічну ніч. У минулі часи люди навіть викидали меблі з вікон, символізуючи очищення перед новим роком. Сьогодні цей звичай став менш екстремальним, але дух оновлення все ще живе. Також італійці вірять, що червона білизна принесе удачу в новому році.

Іспанія: 12 виноградин на удачу

 В Іспанії важливо з’їсти 12 виноградин рівно опівночі – по одній на кожний удар годинника. Кожна виноградина символізує місяць року, а бажання, загадані під час цього ритуалу, обов’язково мають здійснитися.

Японія: дзвони та медитація

  У Японії Новий рік – це час для очищення душі. У храмах дзвонять у дзвони 108 разів, щоб позбутися людських гріхів і негативу. Також люди пишуть свої побажання на спеціальних дощечках "ема" і насолоджуються святковою стравою – "тосікосі-соба", довгою локшиною, яка символізує довголіття.

Бразилія: білі вбрання і квіти в океані

  На пляжах Бразилії тисячі людей зустрічають Новий рік у білому одязі, який символізує чистоту та мир. Багато хто приносить квіти в дар богині моря Йеманджі, кидаючи їх у воду, щоб отримати її благословення на наступний рік.

Німеччина: свинець і щастя

  Німці проводять новорічний вечір у колі родини або друзів і гаданням. Традиція "Bleigießen" полягає в тому, щоб розтопити шматочок свинцю, вилити його у воду і вгадати, що символізує отримана фігура. Це має пророкувати події майбутнього року

Китай: феєрверки та червоний колір

  Китайський Новий рік святкують за місячним календарем, але традиції цього свята відомі в усьому світі. Червоний колір вважається символом удачі та захисту від злих духів, тому в будинках висять червоні ліхтарі та прикраси. Феєрверки та петарди є важливою частиною святкування, щоб відлякати зло.

Шотландія: перший гість року

 У Шотландії існує звичай "First Footing" – перша людина, яка переступить поріг вашого дому після півночі, приносить удачу. Найкращим гостем вважається темноволосий чоловік із подарунками, такими як вугілля, хліб чи віскі.

США: падіння кулі в Нью-Йорку

 У США найвідоміша новорічна традиція – це спостереження за падінням кришталевої кулі на Таймс-Сквер у Нью-Йорку. Мільйони людей з усього світу дивляться це шоу по телебаченню, а після завершення всі хором рахують останні секунди року.

Індія: різноманіття свят

  В Індії Новий рік святкують у різні дати залежно від регіону та релігії. Наприклад, у штаті Пенджаб це свято весни – Байсакхі, а на півдні – Понгал. Спільною рисою є молитви, святкові страви та прикрашання будинків квітами та вогнями.

Австралія: літо і феєрверки

  Оскільки Новий рік в Австралії припадає на літо, багато людей святкують його на пляжі. У Сіднеї традиційно проходить одне з найяскравіших шоу феєрверків у світі над Сіднейською гаванню. Святкування Нового року в кожній країні має свої особливості, але є щось спільне: усі чекають на це свято з радістю, надією та бажанням щастя.

Міграційний контекст У США та вплив Камали Харріс через призму особистого досвіду

Авторка: Анастасія Кириченко

 Історія імміграції в Сполучені Штати Америки є ключовим компонентом формування національної ідентичності країни, яка протягом століть виступала магнітом для людей з усього світу, що шукали кращого життя та можливостей для реалізації своїх прагнень. Від часів колоніальної епохи, коли перші європейські поселенці прибули до Північної Америки, США пройшли через низку важливих імміграційних хвиль, кожна з яких наклала свій відбиток на соціальний, економічний і культурний ландшафт держави. Перша масштабна хвиля імміграції охоплювала період між 1815 і 1865 роками: мільйони європейців із Великобританії, Ірландії та Німеччини мігрували до США, намагаючись уникнути злиднів і політичного переслідування. Наступна значна хвиля, що тривала між 1880 і 1920 роками, привела до США мільйони іммігрантів із Південної і Східної Європи, кардинально змінюючи демографічну структуру країни. У цей період виникла концепція «расового плавильного котла», що символізувала інтеграцію різноманітних етнічних груп у єдину національну спільноту.

  Міграційні тенденції другої половини XX століття суттєво відрізнялися від попередніх історичних періодів. Прийняття імміграційного закону 1965 року, що скасував дискримінаційні етнічні квоти, призвело до суттєвого зростання імміграції з Азії та Латинської Америки. Наслідки технологічної революції та процеси глобалізації сформували новий прошарок високоосвічених трудових мігрантів, які зробили внесок у розвиток сфер інформаційних технологій, медицини та науки. Особливого значення набуло явище «відтоку мізків»—масова міграція кваліфікованих спеціалістівіз країн, що розвиваються, до США у пошуках кращих професійних перспектив. Це явище має подвійний вплив: з одного боку, воно зміцнює американську економіку та науковий потенціал; з іншого—породжує серйозні виклики для країн походження цих мігрантів.

  У наш час імміграційна політика США стикається із численними комплексними викликами. Нелегальна імміграція через південний кордон залишається однією з найактуальніших проблем уполітичному дискурсі країни. Тривають активні дебати щодо стратегій її врегулювання—від будівництва фізичних бар’єрів до запровадження всебічних імміграційних реформ. Аналогічно інтенсифікується обговорення питань надання притулку та захисту біженців, особливо у світлі глобальних гуманітарних криз. Легальна імміграційна система США також потребує довгострокового реформування. Тривалі черги на отримання віз, надмірна складність бюрократичних процедур і суворі квоти стають перешкодами для залучення кваліфікованих фахівців і підприємців, здатних значно посилити економіку держави. Крім того, майбутнє програми DACA (Deferred Action for Childhood Arrivals), яка стосується багатьох молодих іммігрантів, народжених або вирослих у США,залишається об’єктом запеклих політичних суперечок. 

  Демографічні зміни, спричинені міграційними потоками, створюють нові виклики для американського суспільства. Розмаїття етнічних і культурних компонентів вимагає від держави інноваційного підходу до інтеграції іммігрантів, одним з аспектів якого є сприяння їхній культурній ідентичності та створенню спільного американського громадянства. Питання мовної політики, доступу до освіти та соціальних послуг для іммігрантських громад потребують ґрунтовних рішень та значних ресурсів.

  Економічний аспект міграції залишається ключовою темою для наукових дискусій та політичних дебатів. З одного боку, іммігранти суттєво сприяють економічному зростанню Сполучених Штатів, заповнюючи дефіцит робочої сили на ринку праці та ініціюючи підприємницьку діяльність. З іншого боку, тривають суперечки щодо впливу міграції на рівень заробітної плати та зайнятості місцевих працівників, особливо в сегменті низькокваліфікованої праці. У межах глобальної конкуренції за висококваліфіковані кадри Сполучені Штати стикаються з нагальною необхідністю реформування своєї імміграційної системи для залучення і збереження таких працівників. Між тим, Канада та Австралія, розвиваючи гнучкіші імміграційні моделі, посилили конкуренцію в цій сфері, створюючи додатковий тиск на американську політику.

  На посаді генерального прокурора Каліфорнії Гарріс активно захищала права учасників програмиDACA (Deferred Action for Childhood Arrivals), подавши позов проти спроб федерального уряду її скасувати. В рамках своєї діяльності вона розробила керівні принципи взаємодії правоохоронців з іммігрантськими громадами, наголошуючи на важливості довіри та співпраці незалежно від міграційного статусу окремих осіб. Виконуючи обов’язки сенатора США, Гарріс залишалася послідовною адвокаткою масштабної імміграційної реформи, що передбачає створення чіткого механізму набуття громадянства для мільйонів нелегальних мігрантів. Вона публічно засуджувала практику примусового розлучення сімей на кордоні та закликала до гуманнішого підходу у роботі з шукачами притулку. Її законодавчі ініціативи передбачали посилення захисту трудових мігрантів, поліпшення умов утримання в імміграційних центрах і розширення доступу до медичних послуг для імігрантських громад.

  У галузі економічної політики особливий акцент зроблено на підтримці малого бізнесу в громадах меншин, а також на розширенні доступу до освіти та професійної підготовки для людей із низьким соціально-економічним становищем. Ініційовано програми, спрямовані на підтримку підприємництва серед меншин, полегшення доступу до кредитування та заохочення економічних реформ у громадах, які історично зазнавали недостатнього фінансування. Значну увагу приділено забезпеченню освітньої рівності та створенню можливостей для отримання якісної освіти, зокрема для дітей із іммігрантських родин і представників меншин. Зусилля спрямовуються на фінансування шкіл у неблагополучних районах, розвиток програм раннього навчання та надання мовної підтримки учням.

  Імміграція відіграє ключову роль у формуванні соціального, культурного та економічного ландшафту США. Історичні міграційні хвилі збагатили країну, але сучасні виклики, як-от нелегальна міграція та конкуренція за кадри, вимагають реформ. Баланс між економічними інтересами, гуманністю та інтеграцією іммігрантів є критичним для майбутнього США.

Література: 

Massey, D. S., Durand, J., & Malone, N. J. (2002). Beyond smoke and mirrors: Mexican immigration in an era of economic integration. Russell Sage Foundation.

Ngai, M. M. (2004). Impossible subjects: Illegal aliens and the making of modern America. Princeton University Press.

Portes, A., & Rumbaut, R. G. (2006). Immigrant America: A portrait (3rd ed.). University of California Press.

Новорічні традиції різних країн світу

Авторка:

Юлія Ясерова

Кожна країна святкує Новий Рік по-різному, проте усіх об'єднує одне : Новорічні свята дарують відчуття магії, справжньої казки та очікування чогось нового!

Новий рік в Україні

Хто, як не українці полюбляє Новий рік?

Саме в Україні приділяється багато уваги для прикрашання будинку, закупівлі подарунків і готуванні святкових страв, а прикрашання ялинки - справжній ритуал для кожної родини.

Варто зазначити, що предки українців святкували настання нового року 1 березня.

Вважалося, що Новий рік – це пробудження природи, зародження нового життя та початок землеробських робіт.

Вечір напередодні Нового року називали Щедрим через те, що він був надзвичайно багатим та різноманітним: м'ясне, кутя, ковбаси, холодець, смачні вареники та низка інших традиційних страв. 

Також напередодні Нового року серед дівчат були дуже поширені ворожіння на долю, а також і на судженого.

У наш час багато стародавніх традицій відійшли на задній план, тепер народ відвідує святкові ярмарки, новорічні локації, влаштовують родинні застілля та зустрічаються з друзями.

Новий рік в США

У США новорічне свято традиційно святкується з меншим розмахом, ніж Різдво. Зазвичай Новий рік американці зустрічають в колі друзів і, значно рідше, з сім'єю. Напередодні Нового року влаштовують паради, футбольні матчі і подібні видовищні заходи.

Звичайно ж, найяскравішим і популярним святкуванням Нового року можна назвати заходи на Таймс-сквер у Нью-Йорку. Сюди з'їжджаються тисячі жителів США і туристів з різних країн.

У символіці американського Нового року центральне місце займає зображення немовляти в підгузку, яке символізує оновлення та початок нового. Вважається, що за рік немовля дорослішає, передаючи свої функції наступному немовляті до наступного Нового року.

Водночас, для американців Новий рік не сповнений символізму : вони не вдягаються в кольори прийдешнього року за китайским календарем та й взагалі не цікавляться, яка тварина буде символом.

Також в Америці популярно давати собі так звані New Year's Resolutions, тобто новорічні обіцянки. 

Новий Рік в Англії

В Англії прийнято на Новий рік розігрувати п'єси для дітей по сюжетам старовинних англійських казок. Лорд Безладдя веде за собою веселу карнавальну ходу, в якій беруть участь казкові персонажі.

Всю новорічну ніч вуличні торговці продають іграшки, свистульки, пищалки, маски, повітряні кулі.

Саме в Англії виник звичай обмінюватися на Новий рік вітальними листівками.

Перед сном діти ставлять на стіл тарілку для подарунків, які принесе їм Санта Клаус, а в черевики кладуть сіно - частування для ослика. Про прихід Нового року сповіщає дзвін. Щоправда дзвонити він починає трохи раніше півночі і робить це "пошепки" - ковдра, якою він укутаний, заважає йому продемонструвати всю міць. Але рівно о дванадцятій дзвоники роздягають, і вони починають голосно дзвонити на честь Нового року.

В ці хвилини закохані, щоб не розлучатися наступного року, повинні поцілуватися під гілкою омели, яка вважається магічним деревом.

В англійських будинках до новорічного столу подають індичку з каштанами та смаженою картоплею під соусом, а також тушковану брюссельську капусту з м'ясними пирігами, після чого йдуть пудинг, солодощі, фрукти.

Новий рік і Китаї

Китайський Новий рік святкується між 17 січня та 19 лютого, під час молодика.  Вуличні процесії - найцікавіша частина свята.

Тисячі ліхтариків запалюються під час процесій, щоб висвітлити шлях у Новий рік.  Китайці вважають, що Новий рік оточений злими духами.Тому вони відлякують їх хлопавками та петардами.

Іноді китайці заклеюють вікна та двері папером, щоб не впускати злих духів.  Новий рік у Китаї – свято строго сімейне, і кожен китаєць прагне провести його у колі рідних. Увечері останнього дня року кожна сім'я у повному складі збирається у вітальні на святкову вечерю. Після закінчення трапези ніхто не лягав спати, щоб не прогаяти своє майбутнє щастя.

Новий рік в Німеччині

У Німеччині традиційний новорічний стіл теж насичений різноманітними частуваннями, але на перший план виходять келихи з шампанським. Усі члени сім'ї збираються разом у колі друзів, щоб весело провести час. 

Головна подія - феєрверк опівночі. Столи наповнюються вогниками і свічками, створюючи дивовижне світіння в останні миті року, що минає.

День перед Новим роком називають Silvester на честь Папи Римського Сильвестра I, який помер 31 грудня 335 року. За переказами, невіруючі люди неодноразово давилися в його присутності риб’ячими кістками. Тому забобонні люди 31 грудня уникають риби або ласують нею з особливою обережністю.

Оскільки Сильвестр і наближення Нового року пов’язані зі щастям, ви можете принести радість своїм близьким особам, подарувавши їм порцію щастя. Маленькі символи щастя, такі як свинка-скарбничка, комінчик, чотирилисник, або навіть лотерейні квитки, є популярними подарунками.

Протести у Грузії: з чого усе почалося?

Авторка: Наталія

Бондаренко

Наразі всі новини заповнені подіями з Грузії. Що ж насправді там відбувається і з чого все почалося? 

Грузинська влада оголосила про припинення процесу євроінтеграції до 2028 року, що викликало хвилю протестів та обурення серед громадян і міжнародної спільноти.

Варто почати з того, що 26 жовтня в Грузії відбулися парламентські вибори, які супроводжувалися численними порушеннями. За офіційними підрахунками Центральної виборчої комісії, перемогу здобула проросійська партія “Грузинська мрія”. Однак опозиція заявила про фальсифікацію результатів і відмовилася визнавати новий склад парламенту, оголосивши бойкот.

Напруга в країні продовжувала зростати. У листопаді опозиція активізувала протести в столиці, які переросли у масові демонстрації. 25 листопада ситуація загострилася: через невизнання результатів виборів протестувальники відновили акції в Тбілісі. Основною метою опозиції стало блокування роботи парламенту.

Поліція оточила будівлю парламенту та застосувала силу для того, щоб не допустити встановлення наметів біля головної площі. Такі дії силовиків лише розпалили обурення громадян, які вважають, що їхній вибір було вкрадено, а країна дедалі більше віддаляється від демократичних цінностей.

Після цих подій, 28 листопада, ситуація ще більше загострилася. Проросійський прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе зробив резонансну заяву про відмову уряду від переговорів щодо вступу до Європейського Союзу до 2028 року. Ця заява викликала значний резонанс як усередині країни, так і на міжнародній арені.

Десятки грузинських дипломатів відкрито засудили рішення уряду призупинити євроінтеграцію. Вони наголосили, що таке рішення суперечить прагненням більшості громадян Грузії, які бачать своє майбутнє в європейській спільноті.

Масові протести значно посилилися на тлі наростаючого невдоволення населення. На чолі грузинських протестів стала нинішня президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.

Демонстранти з новою силою вийшли на вулиці, висловлюючи своє обурення політикою уряду та звинувачуючи його в зраді національних інтересів.

Західні партнери, включаючи представників Європейського Союзу, висловили стурбованість щодо подальшого курсу Грузії. Відмова від євроінтеграції може ізолювати країну на міжнародній арені та ще більше посилити вплив Росії.

Таким чином, Грузія опинилася на роздоріжжі. Вибір між проєвропейським шляхом і орієнтацією на Росію визначить її політичне та економічне майбутнє.

Толерантність: єдність у різноманітті та різноманіття в єдності

  В міжнародний день толерантності у Київському домі вчених відбувся захід під гаслом «Толерантність: єдність у різноманітті та різноманіття в єдності». Захід, організований клубом «Культурно-історичні діалоги» на чолі із головою Оксаною Яремчук та ГО «Ранганатха» під керівництвом головного виконавчого директора Давіда Сурешвара, став справжнім святом культурного розмаїття та мистецтва.

Святковий захід присвячений темі толерантності, що набуває особливого значення у світі, де культури переплітаються, створюючи чудову мозаїку, а повага і розуміння один до одного стають ціннісними орієнтирами. Під одним дахом зібралися люди - представники багатьох народів світу, об’єднані прагненням до гармонії та поваги до багатогранності світового спадку. Через танці і музику учасники змогли доторкнутися до емоційної краси різних культур, що відкриває шлях до взаємоповаги та єдності, зміцнюючи наше спільне прагнення до миру і взаєморозуміння.

 У центрі уваги постали культурні традиції різних народів світу. Відвідувачі змогли насолодитися вишуканими танцями та мелодійними співами, що відображають духовну спадщину різних етносів і культурних напрямків.

  Програма вразила різноманітністю виступів, що об’єднали українські, індійські, іспанські, арабські, ромські, німецькі, киргизькі та корейські культурні традиції. Гості мали змогу насолодитися як класичними вокальними творами, так і яскравими танцювальними номерами, зокрема класичними індійськими танцями, виконаними самим Давідом Сурешваром.

  Висока виконавська майстерність артистів, серед яких народна артистка України Анжеліна Швачка, Юлія Сак, Аніруддха Госвамі, Анна Бєланова, Валентина Фролова, Давід Сурешвар, Анна Лігай, Марина Ліннік, ансамблі «Усмішка сонця», «Шовковий шлях», «Romano Yagori», «Escuela Flamenco», «Firedance», «Khamatliche Melodie», «Халом», а також ГО «Vedalife», створила унікальну атмосферу єднання культур. Особливий акцент було зроблено на гармонії традицій і сучасності, що символізувало глибокий зв’язок поколінь і народів.

  Промова почесних гостей і культурологів наголосила на важливості таких подій для збереження та популяризації національної спадщини в контексті глобалізації. Теплі слова подяки прозвучали на адресу організаторів та виконавців, які створили майданчик для відкритого діалогу між культурами.

  Захід завершився піснею «Vande Mataram» у виконанні Аніруддхи Госвамі, яка підсумувала ідею єдності через мистецтво. Гості залишилися під глибоким враженням і висловили сподівання на продовження таких ініціатив.

  Цей захід став не просто святом, а своєрідним мостом між серцями. Подібні ініціативи важливі, адже вони нагадують, що культурне різноманіття – це наша сила і натхнення. Спілкуючись через музику, танці й глибоке розуміння цінностей різних народів, ми будуємо міцний фундамент для толерантного майбутнього, в якому кожен голос був почутим, а кожна культура – вшанованою.

Леонід Коваленко

Давид Сурешвар

Катаклізми природи

Авторка: Олександра Мельниченко

 2024 рік став роком потрясінь в усіх напрямах. Особливо природні катаклізми створили багато проблем.

США пережили численні стихійні лиха, включаючи серйозні шторми, торнадо та повені. Канада також постраждала від кількох значних пожеж, особливо в провінціях. Європа зіткнулася з екстремальними погодними умовами, включаючи незвичайно сильні зливи та повені в Німеччині та Франції, які спричинили значні матеріальні збитки та втрати людських життів. В Азії, Японія постраждала від потужного тайфуну, який спричинив зсуви та значні руйнування в прибережних регіонах. В Україні сталися кліматичні зміни. Рекордну температуру фіксували в різних куточках країни. Як тільки почала стабілізуватись кліматична ситуація, пришли на заміну магнітні бурі та різке похолодання. Тому метеозалежним треба бути обережними та слідкувати за своїм здоров’ям. Кожного року світ стає свідком все жаркішого літа та теплішої зими, що саме хоче сказати нам природа поки не зрозуміло, але природні катаклізми підкреслюють важливість готовності до стихійних лих та необхідність вжиття заходів для зменшення їхніх наслідків. 

Японська міфологія та її секрети. Частина 3.

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

Сцена танцю богині Аме-но Удзуме перед печерою Ама-но-Івато

 У попередніх статтях ми досліджували міфологічні основи японської культури, розглянувши створення світу, поява перших богів та його значні дії. Ці міфи, зафіксовані в стародавніх текстах "Кодзіки" та "Ніхон секи", не тільки пояснюють природні явища та людські риси, а й формують основи японської релігії та філософії.

 Однак, міфологія Японії не обмежується лише давніми розповідями про богів та героїв. Її вплив глибоко проникло в японське мистецтво, літературу та повсякденне життя. Відображені на свитках і кімоно, оспівані в поезії та прозі, втілені в традиційних театральних постановках та сучасних фільмах, ці міфи продовжують жити та розвиватися, залишаючись актуальними та значущими для японців і сьогодні.

Сусаноо, який перемагає дракона Ямато-но Ороті

 Мистецтво. Японський живопис та декоративне мистецтво здавна черпають натхнення з міфологічних сюжетів. Багато сувоїв і гравюр епохи Едо зображують сцени з міфів про богів і героїв. Наприклад, сцена танцю богині Аме-но Удзуме перед печерою Ама-но-Івато часто зустрічається у традиційному живописі. Образ Сусаноо, який перемагає дракона Ямато-но Ороті, також широко популярний у японському мистецтві. Цей міфологічний сюжет можна побачити на багатьох гравюрах укіе-е.

 Орнаменти та малюнки на кімоно (традиційне японське вбрання) часто включають міфологічні мотиви. Зображення богів, міфічних істот та символів природи, таких як сонце та місяць, прикрашають традиційний одяг та текстиль.

 Література. Японська література багата на твори, натхненні міфологічними темами. Класична література: "Кодзіки" та "Ніхон секи" самі по собі є важливими літературними творами, які заклали основу для багатьох наступних текстів. Твори періоду Хейан, такі як "Повість про Гендзі" та "Маноїшю", також містять безліч посилань на міфологічні сюжети та образи.

 Сучасна література: Сучасні японські письменники, такі як Харукі Муракамі та Юкіо Місіма, часто звертаються до міфологічним тем, переплітаючи стародавні легенди із сучасними сюжетами та філософськими роздумами. Міфологічні образи та мотиви можна знайти у творах жанру фентезі та наукової фантастики, які популярні серед японських читачів.

 Театр та кіно. Театральні постановки та фільми також відіграють важливу роль у збереженні та популяризації міфологічних сюжетів. Театр но та кабукі (традиційний театр в Японії. Розвинувся з середньовічного мистецтва співу й танцю саруґаку): Театр але, з його медитативними рухами та символічними масками, часто зображує сцени з міфів, такі як історія про подорож Ідзанагі у світ мертвих. Театр кабуки, з його яскравими костюмами та драматичними сюжетами, включає постановки, засновані на міфах про богів та героїв, таких як подвиги Сусаноо.

 Кіно та анімація: Японська анімація (аніме) та кіно часто звертаються до міфологічних тем. Наприклад, фільми Хаяо Міядзакі, такі як "Віднесені привидами" та "Принцеса Мононоке", насичені міфологічними елементами та символікою. У кіно також популярні екранізації класичних міфів, таких як історія про чарівний меч Кусанаги або пригоди богів.

 Сучасні традиції та звичаї. Міфологічні сюжети та образи продовжують жити у сучасних традиціях та обрядах.

 Фестивалі та свята: Багато японських фестивалів (мацурі) засновані на міфологічних історіях і присвячені різним богам. Наприклад, Танабата, фестиваль зірок, пов'язаний з легендою про богину ткацтва та пастуха. Свято О-бон, присвячене духам предків, включає елементи міфів про світ мертвих та обряди очищення.

 Релігійні обряди та ритуали: У синтоїстських храмах проводяться ритуали та обряди, пов'язані з шануванням богів та духів, описаних у міфах. Це включає як повсякденні молитви, так і великі церемонії.

 Архітектура та сади: Синтоїстські святилища та буддійські храми часто прикрашені міфологічними символами та зображеннями богів. Традиційні японські сади створюються з урахуванням міфологічних та філософських концепцій гармонії та краси природи.

 Японська міфологія, будучи невід'ємною частиною культурної спадщини Японії, продовжує проводити різні аспекти життя японців. Вона оживає у мистецтві, літературі, театрі та кіно, знаходячи нове втілення та залишаючись актуальною для сучасних поколінь. Міфологічні сюжети та образи, передаючись із покоління до покоління, не лише прикрашають повсякденне життя, а й допомагають зберегти зв'язок із минулим, збагачуючи культурну та духовну спадщину Японії.

Японська міфологія та її секрети. Частина 1

Авторка: Вероніка Прокофьєва

Аматерасу, богиня Сонця, виходить з печери. XIX ст..

 Японська міфологія є захоплюючим і багатошаровим сплетенням легенд, сказань і вірувань, які формувалися протягом багатьох століть. Ці міфи і легенди відбивають унікальне світогляд японців, їх ставлення до природи, духів і богів. В основі японської міфології лежать стародавні тексти, такі як "Кодзики" та "Ніхон секи", які розповідають про походження світу, богів та людей. Японські міфи сповнені дивовижних історій про хоробрість, кохання, зраду та спокуту, які досі надихають письменників, художників та кінематографістів. Ця стаття пропонує занурення у світ японської міфології, щоб розкрити його багатогранність та багатство. Ми розглянемо найбільш значущі міфи та персонажі, їхню символіку та вплив на сучасну японську культуру.

 "Кодзики" (古事記), що в перекладі означає "Записи про діяння давнини", - це один із найстаріших і найбільш значущих текстів японської міфології та історії. Складено у 712 році н.е. При дворі імператриці Геммей, цей текст є унікальним зібранням міфів, легенд та історичних хронік Японії.

 "Кодзіки" складається з трьох частин:

1. **Камі-но маки (巻上)**: перша частина, яка описує створення світу і поява перших богів (камі). Ця частина включає міфи про богів Ідзанагі та Ідзанамі, які відіграли ключову роль у створенні японських островів та інших богів.

 Найважливішим епізодом є розповідь про богині сонця Аматерасу та її брата Сусаноо, бога бур та морів.

2. **Накацукуні-но маки (巻中)**: друга частина, яка з'єднує божественний світ із людським. Вона розповідає про перших правителів, напівбогах і героїв, чиї дії заклали основи японської державності та культури.

3. **Сім-но макі (巻下)**: третина, яка фокусується на історії імператорської династії та перших імператорах Японії, починаючи з легендарного імператора Дзимму. Ця частина розглядається як історична хроніка, хоч і містить міфологічні елементи.

 "Кодзики" написаний давньояпонською мовою, з використанням китайських ієрогліфів, що робить його унікальним з літературної точки зору. Його автором традиційно вважається О-но Ясумаро, який записав оповідання за наказом імператриці, засновані на усних переказах та легендах, що передаються в японському суспільстві.

 Цей текст як служить основою розуміння японської міфології, а й відіграє важливу роль культурної та національної ідентичності Японії. Історії з "Кодзіки" надихають сучасні витвори мистецтва, літератури та кіно, і залишаються важливим джерелом для вивчення японської культури та історії.

 "Ніхон секи" (日本書紀), також відомий як "Аннали Японії, є другий найважливіший текст японської міфології та історії, після "Кодзики". Він був завершений у 720 році і є одним із найстаріших письмових документів Японії. На відміну від "Кодзікі", "Ніхон секі" написаний класичною китайською мовою, що відображає сильний вплив Китаю на Японію того часу. 

 "Ніхон секи" як допомагає зрозуміти міфологічні та історичне коріння Японії, а й відбиває політичні і культурні процеси, що відбувалися країни у ранній період її історії. Це робить його незамінним джерелом для дослідників та тих, хто цікавиться японською культурою та історією.

 Теорії виникнення світу в японській міфології описані в стародавніх текстах "Кодзікі" та  "Ніхон секі". Ці міфи відбивають унікальне світогляд японців та його ставлення до космогонії. Основні елементи міфів про створення світу можна звести до наступних ключових епізодів та персонажів:

 На початку світу існував первісний хаос, іменований "камі-уме”, з якого поступово виникли перші божества. Спочатку з'явилися три первинних бога: Аменомінаканусі, Такамімусубі і Камімусубі.

 Головні творці світу в японській міфології - боги Ідзанагі та Ідзанамі . Вони отримали завдання від вищих божеств створити землі та мешканців Японії.

 Ідзанаги та Ідзанамі стояли на небесному мосту (Аме-но Укіхасі) і, використовуючи божественне спис (Аме-но Нубоко), збаламутили первісні води. Краплі солоної води, що стікли з списа, утворили перший острів — Оно-горо- дзіма. Після утворення першого острова Ідзанаги та Ідзанамі спустилися на землю і збудували там свій палац. Вони здійснили обряд одруження та почали створювати інші острови Японії. В результаті їхнього союзу з'явилися вісім головних островів Японії, а також численні інші острови та істоти.

 Ідзанаги та Ідзанамі також створили безліч інших богів, відповідальних за різні природні явища та аспекти життя.

 Ці міфи про створення світу відбивають глибоку повагу японців до природи та їхню віру в гармонію між божественними та природними силами. Вони також підкреслюють важливість очищення та обрядів, які відіграють ключову роль у японській культурі та релігії. Все це лише початок нашої подорожі у світ японської міфології. У наступних статтях ми поринемо глибше в окремі міфи та легенди, досліджуємо символіку та ролі різних богів, а також дізнаємося, як ці давні історії продовжують впливати на сучасну японську культуру та мистецтво. Досліджуватимемо не тільки міфологію, але і її відображення у фольклорі, ритуалах і повсякденному житті японців.

Як різні країни оновлюють свої бойові авіапарки

Як повідомляв АрміяInform 10 Листопада 2020:

Доволі очевидним є факт, що в сучасному світі авіація є одним з найважливіших видів збройних сил, а її роль у конфліктах постійно зростає. Саме тому країни, які дійсно переймаються питаннями національної безпеки, приділяють значну увагу цій галузі.

З огляду на це у світі спостерігається масове переозброєння військової авіації. З року в рік країни розробляють та купують сотні нових бойових літальних апаратів, які поповнюють авіаційні частини та замінюють застарілу техніку. Про те, хто і як здійснює «апгрейд» свого бойового авіапарку, розглянемо детальніше в цьому матеріалі.

Фінляндія

Фіни належать до когорти тих, хто «готує сани влітку, а воза взимку». Вже зараз військові цієї країни готуються ухвалити остаточне рішення щодо оновлення своїх ВПС. Адже 62 «застаріваючі» винищувачі F/A-18C/D Hornet, поставки яких почались у 1995 році, підлягають заміні до 2030 року. На думку фінів, із врахуванням часу, необхідного на закупівлю та освоєння нової техніки, процес переозброєння краще розпочати заздалегідь. 

Зокрема, керівництво міноборони Фінляндії розглядає можливість придбання 64-х Lockheed Martin  F-35 або 72-х нових Boeing F/A-18 за 12,5 та 14,7 мільярдів доларів відповідно. Також у межах конкурсу на роль наступника F-18 розглядають Dassault Rafale, Eurofighter Typhoon та Saab JAS 39 Gripen. 

Попри скрутну економічну ситуацію у зв’язку зі всесвітньою пандемією, уряд Фінляндії запевнив, що затримок чи будь-якого зменшення бюджету фінансування програми не передбачається. Остаточне рішення щодо вибору нового винищувача для повітряних сил Фінляндії буде ухвалене вже наступного року. 

Німеччина

За останньою інформацією, Бундесвер вже найближчим часом придбає понад сотню багатоцільових винищувачів Eurofighter EF-2000 Typhoon, F/A-18E/F Super Hornet та E/A-18G Growler. Нова техніка має замінити вже відносно застарілі винищувачі Panavia Tornado, які експлуатують Люфтваффе починаючи з 1970-х, та частину старіших «єврофайтерів». За останніми даними, наразі на озброєнні Бундесверу перебувають більше ніж 140  Eurofighter Typhoon та близько сотні Panavia Tornado.

Американські F/A-18 Super Hornet необхідні німцям для сумісності з ядерною зброєю США, що зберігається на авіабазі Бюхель у Рейнланд-Пфальц. Втім, аби отримати «офіційний статус» літаків-носіїв водневих бомб B61, їм все одно доведеться пройти відповідну сертифікацію, що може тривати кілька років. Що стосується E/A-18G, їх основне призначення полягає в радіоелектронному придушенні наземних і корабельних РЛС, а також мереж радіозв’язку і радіоліній управління систем ППО противника. Ці літаки замінять Tornado ECR, що виконують аналогічну функцію. Також, згідно із задумами, вони мають прикривати «шершнів» (F/A-18 Super Hornet) під час проведення ядерних та звичайних ударних місій проти ворога, який має  інтегровану мережу протиповітряної оборони на кшталт російської.

Не лишили поза увагою і транспортну авіацію. Зокрема, для потреб німецького війська замовили 53 військово-транспортні літаки Airbus A400M, з яких на даний час понад три десятки вже перебувають у строю. Крім цього, німецький уряд придбав три транспортники C-130J-30 Hercules та три паливозаправники KC-130J виробництва американської компанії Lockheed Martin.

Південна Корея

Не відстає від світових трендів і Південна Корея. Сеул анонсував оновлення авіапарку своїх повітряних сил ще у 2014 році. Тоді ж було укладено перший контракт вартістю 6,4 мільярда доларів на закупівлю сорока новітніх американських багатоцільових винищувачів F-35A Ligthning II від Lockheed Martin. На сьогодні щонайменше 24 «блискавки» вже надійшли на озброєння південнокорейських повітряних сил. 

Згідно з повідомленнями в корейській пресі, керівництво держави розглядає можливість закупівлі ще сорока «тридцятьп’яток». Зокрема, новий контракт може включати 20 літаків короткого зльоту та вертикальної посадки F-35B, необхідних для укомплектування майбутнього легкого авіаносця LPX-II, що має стати у стрій до 2033 року.

Також для потреб флоту придбали шість патрульних протичовнових літаків Boeing P-8 Poseidon, поставки яких очікують у 2023 році. Вони замінять Lockheed P-3 Orion, які перебували в експлуатації більше ніж 25 років.

Окрім закупівлі закордонних зразків авіатехніки, Південна Корея з 2016 року розробляє власний винищувач KF-X. Його презентація має відбутися наступного року, а вже з 2028-го він має піти в серію. У разі успіху Повітряні сили Південної Кореї планують придбати понад сотню KF-X до 2032 року. Вони замінять застарілі McDonnell Douglas F-4 Phantom II і F-5 Freedom Fighter/Tiger II, які вже більш як пів століття перебувають на озброєнні корейської армії.

Японія

За подібним до корейського сценарієм, бойовий авіапарк оновлюють і у країні, де сходить сонце. Тут вирішили не бути дріб’язковими і придбали у США аж 147 винищувачів п’ятого покоління F-35 Ligthning II. Загальна сума контрактів, укладених у 2012 та 2020 роках, сягає захмарних 30-ти мільярдів доларів. Цього року уряд США погодив продаж відразу 105-ти «блискавок», на додачу до 42-х літаків, придбаних у 2012-му. Так, для потреб Сил самооборони Японії придбали дві версії винищувача: F-35A та F-35B. Останні в кількості 42-х одиниць призначені для вертольотоносців класу Izumo та Hyuga.

Не забувають японці і про власний технологічний потенціал. Найближчим часом вони запускають розробку винищувача шостого покоління Mitsubishi F-3. Основою для новинки стане експериментальний літак 5-го покоління X-2 Shinshin, який був розроблений у 2000-х, але через високу вартість не потрапив у серію. Перші серійні Mitsubishi F-3 мають з’явитися у середині 2030-х років. Вони замінять винищувачі Mitsubishi F-15J/DJ Eagle та Mitsubishi F-2, які на той час вже остаточно вичерпають свій ресурс.

Польща

Наш західний сусід є однією з трьох країн-членів НАТО, які й досі експлуатують радянські літаки. Водночас вона має найбільшу їх кількість. Але так само, як і дві інші країни – Болгарія та Словаччина, Польща вирішила відмовитися від застарілої техніки на користь сучасних рішень від західних партнерів.

Перше серйозне переозброєння польських військово-повітряних сил відбулося у 2006 році із закупівлі 48 багатоцільових винищувачів F-16C/D Fighting Falcon. З того часу поляки шукали можливості для заміни ще 27-ми МіГ-29 та 18-ти Су-22, що лишилися у строю. Водночас вони витрачали десятки мільйонів євро на подовження ресурсів та модернізацію радянських літаків силами власних оборонних підприємств.

У 2017-му Польща у своїй оборонній концепції вперше заявила про наміри придбати винищувач 5-го покоління. А вже у 2020-му підписала контракт загальною вартістю 4,6 мільярда доларів на купівлю 32 винищувачів F-35. Контракт передбачає навчання льотно-технічного складу, створення спеціальної навчальної бази, до якої входять вісім тренажерів F-35, а також технічну підтримку до 2030 року. Озброєння доведеться докуповувати окремо. Перші «тридцятьп’яки» стануть до строю польських ВПС у 2024-му.

Болгарія і Словаччина

Згадані вище Болгарія та Словаччина теж вирішили не «пасти задніх» у питаннях переозброєння і, за прикладом інших партнерів із блоку НАТО, пересадити своїх льотчиків на більш сучасні літаки.

Чотирнадцять МіГ-29, що перебувають у строю ВПС Болгарії, замінять винищувачі F-16V. У серпні 2019 року болгарський парламент виділив фінансування для придбання восьми таких літаків. Вже у червні 2020 року перші чотири болгарські пілоти вирушили у США на навчання. А влітку 2022 року перший F-16 поповнить болгарський авіапарк. Решта літаків та озброєння до них очікуються у 2023 і 2024 роках.

Після виконання умов першого контракту заплановано закупівлю ще восьми літаків F-16V. А от стару радянську техніку пустять з молотка, аби хоча б частково компенсувати витрати на переозброєння.

Не відрізнилася оригінальністю і Словаччина, яка для забезпечення захисту свого повітряного простору теж вирішила замінити наявні на озброєнні 11 винищувачів МіГ-29. Для заміни «мігів», після певних вагань між шведським JAS-39 Gripen та американським F-16, обрали останнього. І у 2018-му підписали угоду вартістю 1,8 мільярда доларів на купівлю 14 винищувачів Lockheed Martin F-16 Block 70/72 у пакеті з навчанням, обладнанням, озброєнням та логістичними послугами. Перші чотири F-16 очікують у 2023 році. Нині у США навчаються 6 словацьких пілотів. Загалом навчання мають пройти 22 пілоти та 160 наземних спеціалістів.  

Владислав Дем'яненко

Кореспондент АрміяInform

Примітка редакції:

Саудівська Аравія

США підписали $29,4-мільярдну угоду з продажу 84 нових винищувачів F-15 винищувачів у Саудівську Аравію з адміністрацією президента США Барака Обами .

2007 року Саудівська Аравія підписала контракт з BAE на придбання 72 літаків Typhoon, 24 з яких були доставлені в Королівські військово-повітряні війська Саудівської Аравії. Угода, відома під назвою "Салам", становила близько 4,5 млрд фунтів стерлінгів ($7,3 млрд).

Місце України в рейтингу найпотужніших армій світу

Щороку міжнародна компанія Global Firepower складає рейтинг найпотужніших армій світу. Цього року до списку увійшло 140 країн.

Ідеальною «оцінкою» вважається 0,0000 та чим менше значення Pwrlndx, тим потужнішою є теоретична боєздатність нації. Вираховують даний індекс шляхом перевірки понад 50 факторів, серед яких, військова могутність, фінансові можливості й матеріально-технічний потенціал.

Сполучені штати Америки, які не один рік поспіль очолюють рейтинг, мають оцінку Pwrlndx 0,0453. На другому місці є Росія з індексом 0,0501. А трійку лідерів закриває Китай з оцінкою Pwrlndx 0,0511. Загалом, рейтинг першої десятки має такий вигляд:

Україна ж посіла 22 місце у рейтингу з оцінкою 0,3266. На сходинку нижче розташована Канада (0,3601), а вище – Тайвань (0,3215). У порівнянні з попереднім роком, Україна піднялася у міжнародному рейтингу на 3 позиції. Адже у 2021 році займала 25 місце.

Рейтинг за 2022 рік

Рейтинг за 2021 рік)

Ангеліна Вовк