Національний представник тваринного світу– це символ чи захисник?

Авторка: 

Марія Лушпіган

    Кожна країна аби підкреслює свою культуру та підкреслити індивідуальність на світовій арені повинна мати з собою символічні асоціації з її менталітетом, такі як колір прапора, герб, національні рослина чи тварина. Звичайно в залежності від періоду та пріоритетів кожна країна та її представник будуть по-різному оцінювати іншу націю та її батьківщину. А якщо брати до уваги в першу чергу не політичні, економічні чи наукові досягнення, а більш глибокі та метафоричні? Якраз тут і зіграють роль культурні символи держави! Як мінімум для маленьких дітей, яким складно запам’ятати особливості конкретної держави через складні для них ролі на світовій арені, а от через представників флори та фауни, і легше, і цікавіше. Для дорослішої аудиторії вони можуть слугувати заявою представника в стилі «що моя країна з себе представляє через даний образ». Таких типів символів досить багато, але зазвичай саме представники фауни привертають найбільше уваги, адже їхні образи поведінка та особливості використовують і виокремлюють в багатьох галузях, як спеціалістами, так і звичайними любителями, через що нам легше зрозуміти щось чи когось через риси тварин, ніж через риси тих самих рослин.

   Для прикладу можна взяти будь-яку країну, а, пізнавши характеристики його символічного «пухнастого друга», можна знайти паралелі з її загальновизнаним менталітетом. 

   Ось в Австралії – це кенгуру, яке не лише є одним із головним символів, а й предметом гордості, бо їх можна побачити лише тут і вони можуть рухатися лише вперед, що певно і стало метафорою для енергійного та наполегливого характеру континенту та їх жителів. 

   А в Китаї – всім відома панда, яка символізує гармонію, доброту та дружбу, яку китайці намагаються постійно популяризувати в своїй країні. 

   В Швейцарії – корова, яка передає не лише добробут і достаток, але і молоко з якого роблять славетні швейцарські сири та шоколад.    

   Перераховувати можемо довго, але хтось приділив особливу увагу цій темі і таким чином зміг виділитися серед решти, а саме – Шотландія зі своїм ЄДИНОРОГОМ. І оскільки цей випадок вважається особливим, то не зайвим буде розібратися в історії та причині саме «такого» вибору.

  Для початку, зазначимо що єдинороги фігурували в багатьох культурах ще з давніх часів і вважався символом чистоти, невинності та сили, яка зазвичай ішла від їхнього рога. Цих гордих і неприборканих істот, як відомо, важко приборкати або схопити, і схоже ця риса недосяжності не злякала, а привернула увагу шотландського народу, як дійсно щось магічне… Чи причина такого вибору більш логічна? Відповідь на це питання можна почати шукати в королівському гербі Шотландії, починаючи з середини ХVI ст. До союзу корон 1603 року він підтримувався двома єдинорогами. Однак, коли король Шотландії Яків VI Стюрт став королем Англії під іменем Яків І, він замінив одного з єдинорогів на національну тварину Англії, лева, як знак єднання між двома державами. Парадоксальним в цій ситуації є те, що лев і єдиноріг з давніх часів вважають ворогами, тому таке зображення гарним поєднанням протилежних символів, які можуть відображати конфлікт або рівне співіснування двох сутностей.

   З часом єдиноріг випередив лева у популярності, як символічна тварина Шотландії. Однією із причин цьому, може бути не лише глибина його загадковості крізь роки, але і така деталь як золотий ланцюжок, обмотаний навколо них. Сам народ і мистецтвознавці вважають це знаком, як самої міфологічної істоти, так і шотландських королів – що вони мають сили залишитися неприборканими, або ж підкорити неприборканого (це вже справа смаку). Про що б тут не казали: корону, гордість, країну, а сама ідея та образ дійсно надає країні особливих атмосфери, сили та магічності.

  Хоча, якщо бути чесними, то Шотландія – не єдина країна, яка поставила на свій «символічний захист» міфічну істоту. Наприклад, Чехія обрала лева з двома хвостами (на гербі), а Уельс – дракона.

 Проте чому в більшості інформаційних полях підкреслюють шотландського єдинорога? Причина в тому, що, на відміну від ієрархії інших держав, де теж серед символічних тварин зустрічаються фантастичні, Шотландія завжди ставить свого магічного друга на першу сходинку. Китай може згадувати про дракона, але пам’ятають зазвичай – панду, Греція може заявити про давнього фенікса (з 1967-1974), але люди не забуватимуть про сучасного критського козла (Крі-крі). Угорщина згадувала про турул, але угорська пухова мангалиця закарбувався у свідомості людей.

   Шотландія – сама перша країна, яка надала такий важливий титул, створінню, яке ми бачимо лише на анімації та своїй уяві, і з цього моменту минуло майже 500 років. Саме цей факт надає «конику» ще одне невід’ємне звання: «найдавніший носій титулу національної тварини серед міфологічних істот». І щоб, хто не казав, а це історична марка.

З першого погляду здається, що національна тварина – це просто частина культури, але саме це може відігравати роль в основі уявлення про її представника. Хоча, як показує історія – з часом цього представника можуть замінити, або ж дати цю роль одразу кільком кандидатам. Проте з часом люди навчилися гарно їх використовувати у взаємоповазі не лише між культурами чи народами, а й політикою. Ось китайські дипломати дарують панд як частину «пандо-дипломатії», щоб зміцнити зв’язки з іншими країнами. Хоча з 1984 року Китай не дарує, а здає їх в оренду… Хоча Австралія бачить в цьому «родзинку для туристів», ніж дипломатичну «згадку», що показує на різноманітне ставлення до символу в різних нішах суспільства.