ТЕАТР-КАБАРЕ «КЛАВДІЇ ПЕТРІВНИ»

 

   Традиційний ще торік широкополий капелюх поступово зникає з образу Клавдії Петрівни. Щоправда, на останньому концерті Соломиї Опришко у львівському клубі «Малевич» 13-14 лютого не обійшлося без нього. Навіть не одного - на головах танцювальної групи, що супроводжувала виступ співачки. Але вже на першій пісні в одного з  танцюристів капелюх несподівано спікірував на підлогу, і довгий час там лежав, сигналізуючи про своє теперішнє значення в кар`єрі співачки.  

   Розпочала Клавдія з педантичною точністю – 19-30, рівно на півгодини пізніше за вказаний час в афіші. Розпочала з хіта «Я тобі брехала, я тебе не кохала….». Вщерть заповнена фан-зона і другий поверх зі столиками зустріли з натхненним підспівуванням один з найпопулярніших шлягерів. Концерт був розбитий на дві частини. Виходячи з того, що практично всі пісні Соломиї – хіти, важко виділити цікавішу частину. Співвиконавцями стали OSTY в мелодійних «Дощ змиє усі сліди», «Не лякай», та «Творчі» в «Орбітах». Перерву зробили у театральному стилі – з трьома дзвінками в антракті. 

   Загалом виступ часто нагадував своєрідний театр. Не тільки з піснями та варіаціями про нього, а й добре поставленими сценками танцювальної групи і костюмами виконавиці. А ще виникало відчуття кабаре: музика, манери і, мабуть, несвідоме до цього прагнення самої Опришко. Завершувався концерт прем`єрою «Невже». Майже завершувався, адже  на біс пролунала «Я тобі брехала…», яку Петрівна несподівано закінчила експромтом «ти мені брехав, ти мене не кохав…».

   Протягом концертів збиралися гроші через аукціон для гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Був придбаний дизайнерський одяг від співачки, а один щасливчик вирішив віддати 50 тисяч гривень за особисту зустріч з Клавдією Петрівною. 

   Опришко можна сміливо назвати справжнім феноменом. Явищем. Протягом усіх років Незалежності жодна з виконавиць так швидко і легко не підкорювала поміст (не хочу образити Білик та тих, що за нею, але Клавдія Петрівна зовсім інша планета). І на близькому горизонті поряд в упор нікого не видно. Універсалка. Як для елітарної публіки, так і пересічного глядача. Як для жіночої аудиторії, так і чоловічої. Як для юнок, так і для старшого покоління. Все у піснях гармонійно - тексти, голос та інтонації, музика. Гармонійна і суміш стилів - етно, фолк, ритм&блюз, рок, поп, джаз.

   На сцені співає не гірше ніж підслухане в Інтернеті. Поки що входить у роль упізнаваної особи, тож іноді ще проскакували елементи легкої невпевненості в поводженні з глядачем, проте швидко шліфує. Добре підібраний колектив на підтанцьовці, знівелійовував певні огріхі в концерті, вдало перебираючи на себе увагу. Звісно, додавало впевненості захоплення глядачів.

   Їй лише 19, і такого стрімкого зльоту з півтора десятками хітів не на одну годину і не на один день не було в жодної з вітчизняних виконавиць. Порівняти цей феномен можна умовно хіба що з "Гадюкінами", котрі спочатку отримали розкрутку віртуально як і Клавдія Петрівна (тоді через касети), а потім вже вийшли на велику сцену з розкрученими шлягерами….

   Кожен з цих виконавців виражав думку своєї статі: "Брати" через стьоб, Соломія через легку іронію, дотепнішу, ніж в тих. Але і часи різні... Ну і фронтмен "Гадів" Кузьмінський прийшов у зіграний до нього колектив, і за плечами мав непростий життєвий досвід.

   А ще їх об'єднує місце формування як творчих особистостей - Львів та Львівщина.

  Сергій Бахін