Щоранку ми прокидаємось з думкою що за вікном все ще війна. Поки ми спали, десятки людей загинули, сотні ранено, і ще мільйони переживають втрати. На жаль, тут перемагає наша безпомічність. Бо ми не можемо напряму вплинути на хід війни. Бо скоріше, ця війна не про людей, або території, це війна за почуття всемогутності та хворого максималізму.
Але ми маємо вплив на нас самих. На наш стан, емоції та внутрішній світ. Щодня ми мусимо підкорювати тривожність, долати втому, справлятись з безпорадністю, направляти злість, переосилювати себе та памʼятати про духовну міць.
І це буде нашою маленькою перемогою. Наші невеликі кроки до значних звершень.
Тож щоранку вибирайте себе. Вибирайте ранковий донат, медитацію, спорт, улюблену роботу та додаткове хобі. Гарний відпочинок, смачну їжу, спілкування. Вибирайте піклування про свій стан натомість вічного очікування.
Отож чи може бути щастя постійним? На мою думку, ні. Зараз бути щасливим, це як знаходити світло в темряві. Коли все навколо здається настільки пригніченим, що радість буквально будується на фоні контрасту. Ніхто з моїх близьких не на фронті, я не втратила будинок, не отримала поранення, чи не потрапила в полон. Атакуючи Київ щоденно дронами, я хоч не чую цих вибухів сильно близько, я маю змогу ходити по магазинам та займатись такою банальною справою як похід в кафе. Це звучить просто жахливо, але чи варто мене засуджувати за це?
Страшно з думками що війна надовго, тому відкладаючи щастя на потім, ми втрачаємо зараз. Робіть вибір щодня, вибір боротись, жити, в першу чергу заради себе. Не погано радіти, щодня приносячи шану. Всім хто поклав своє життя заради цього, та дякуючи героям за життя. Будьте щасливі зараз, шукаючи це відчуття в дрібницях. Чи не так?
Немає коментарів:
Дописати коментар