Про особисті кордони

Авторка: 

Євгенія Буряк

   Поговоримо про особисті кордони та простір. Тема, що стала мені відомою не так давно, і від цього болючою. Особисті кордони це завжди боротьба і так складно її починати, коли все життя не мав змоги відборювати себе. 

   До певного моменту свого життя, я відчувала, що не маю особистості. Не мала думки, а погоджувалась з чужою. Не приймала рішення, а приймала образи. Не бачила маніпуляцій, а велась на них. Не  було того, що я могла назвати «своїм», адже забирали все те, на що я могла сказати «моє». 

   Головною метою зараз є вивчення себе. Це неймовірна робота. Дійсно складна і конче необхідна. 

   «Моя думка важлива, мої почуття пріоритет»- ось фраза що є моєю мотивацією щодня. Я перечитую її, піднімаючи віру в себе. 

   Сенсом моєї праці є питати під час кожної ситуації- «а що я відчуваю? Як я ставлюсь до цієї ситуації?Яку реакція це викликає в мене?І що я відчуваю всередині себе?»

   Спочатку я не могла дати відповідей на жодне з цих питань. Я зовсім не мала незалежної думки, покладаючись на те що навʼязано, і те, що було вже закладено. 

   Пройшов майже рік, а я до сих пір іноді потребую багато часу, щоб відповісти на питання- «а як я відчуваю це?».

   Тож поговоримо про особисті кордони та важливості їх дотримання. Кожна людина заслуговує на проживання власного життя. Ніякі поради не мають бути навʼязані, чи сказані без на то дозволу. Простір має бути вільним, рішення незалежними, а думка прийнятою. 

   Бажаю пізнавати себе, відстоювати та боротись за свою свободу. Ми заслуговуємо на це з народження і не маємо для цього нічого робити. Нехай наше життя буде білим кольором. Таким же незаплямованим, чистим, світлим та ясним.