Передмова. Функції ЗМІ
Відомо досить велика кількість функцій, які повинні виконувати ЗМІ. Починаючи від функцій Р. Блюма і продовжуючи плеядою дослідників різних країн та поколінь. Серед основних – функція інформування, функція критики і контролю, організаторська, функції обслуговування та розваги.
Здається, що вітчизняні ЗМІ, так чи інакше, справляються з обов’язками, покладеними на них: інформують про останні події, пильнують дії можновладців, формують думки та погляди суспільства, тим паче – розважають.
Але існують такі функції як виховна та освітня. ЗМІ повинні допомагати людині орієнтуватися у загальноприйнятій картині світу, поглиблювати її знання, допомагати розвиватися в ерудитному плані, постійно вдосконалюватися. У теорії воно, звичайно, красиво і просто: ЗМІ оформлюють ліцензію, наприклад, «культурно-просвітницьку», наповнюють ефірний час корисним та цікавим начинням, а аудиторія з радістю та вдячністю сприймає запропонований продукт, підвищуючи рівень своєї грамотності у тому, чи іншому питанні.
Але у нашій з вами реальності у запропонованій схемі працює лише її невелика частина, а саме: «аудиторія з радістю та вдячністю сприймає запропонований продукт». Тобто, і продукт телеканалів, і його вплив на аудиторію важко назвати освітнім. Як же так, запитаєте ви? Адже на українських телеканалах транслюють певні освітні та просвітні передачі. Не можуть не транслювати, адже у нас з вами сучасна країна, яка з кожним днем усе більше живе за європейськими стандартами. У нас і реформи проводять, і суспільне телебачення запровадили…
Тоді я просто пропоную вам здійснити захоплюючу мандрівку українськими телеканалами та спробувати відшукати там програми, які б виконували освітню або просвітительську функції, а саме, науково-популярні. Чому саме вони? Тому що науково-популярні програми покликані пояснювати публіці певні наукові або природні явища. Вони адаптовані для неспеціалістів у тій чи іншій галузі і, таким чином, допомагають людям орієнтуватися у науковій картині світу, тобто, бути трошечки ближчими у своїх знаннях дотакого поняття як «всеобізнаність».
Початок мандрівки. Просвітництво
Отже, почнемо з суспільного телеканалу, який, можливо, дехто усе іще пам’ятає як «Перший національний» - «UA: Перший».
Канал має програму «Як це?», яка виходить щонеділі о 9:15 ранку. Програма пояснює, як створюються ті чи інші проекти, якою є технологія виготовлення речей, матеріалів, речовин. Так, в одному з останніх випусків, за п’яте квітня 2015 року ведучі Тімур Мірошниченко та Сергій Шинкарук представляють повний процес виготовлення та використання засобів пересування та протезів верхніх та нижніх кінцівок для осіб з обмеженими можливостями. Завдяки інтерв’ю з фахівцями та відзнятому на відео процесові виготовлення, з коментарями ведучих, глядач може отримати уявлення щодо цього питання. До власне науково-популярних випусків можна віднести програму за 28 грудня 2014 року, у якій пояснювалися принципи роботи приладів: гірськолижного витягу, стимулятора літака та розповідалося про технологію захоплення руху у мультиплікації. Доступною для глядача майже будь-якого віку та рівня освіти мовою автори програми підвищують освітній рівень аудиторії.
Саме науково-популярним можна назвати спецпроект, який мав місце бути на Першому каналі у 2011 році під однозначною назвою «Україна наукова». Українські науковці особисто розповідали про наукові досягнення, відкриття та процеси з повним розумінням матеріалу. Це зрозуміло, адже фахівці завжди можуть наділити аудиторію ширшим та глибшим спектром інформації, ніж навіть кваліфіковані журналісти. Інше питання – доступність викладу.
Як приклад, інтерв’ю Бориса Патона, тривалістю близько п’яти хвилин на тему стану української науки, як і інтерв’ю з іншими науковцями, зовсім не мають коментарів журналістів. У цьому і є найбільший їхній мінус: робота журналіста у тому, аби коментувати та розтлумачувати слова співбесідника для широкоої аудиторії. Борис Патон зазначив, що великого значення в Україні набула інформатика, Національна академія наук України займає престижне місце у цій галузі наук, активно займається створенням нового матеріалу на основі нових технологій… Якого матеріалу, яких технологій? Тут журналіст міг би прокоментувати та розтлумачити слова реципієнта, адже людині, що не має технічної освіти, не зрозуміло, що є об’єктом дослідження такої науки як інформатика, та які матеріали створюються та, головне, завдяки яким технологіям, як вони працюють. Пан Патон говорив і про досягнення українських науковців – які саме? Також жодного коментаря.
Продовження мандрівки. Для найменших
Телеканали не балують глядачів науково-популярними програми, вірніше, їх взагалі не віднайти. Але ж повинні існувати освітні програми для найменших. Діти – наше майбутнє, а майбутнє повинно бути світлим, як розум дитини. Що ж пропонують телеканали?
Програмою науково-популярного типу можна назвати «Школу Мері Попінс», ведучою якої є Наталія Яковенко. Тут зустрічалися випуски і про принцип роботи двигуна внутрішнього згорання, і про технологію вирощування рослин. Наприклад, випуск за 26 квітня стосується астрономічної тематики. Так, у випуску розтлумачуються терміни «космос», «астероїд», «зірка», «атмосфера», розповідається історія створення літаків.
На телеканалі «К1» є програма «Чи знаєте ви, що…», також освітньо-просвітнцька, ведучим якої є маленький хлопчик Женя Лебедін. Тематика цієї програми також напрочуд широка, так, в одному із випусків ведучий розповів своїм одноліткам про ознаки та риси різних видів птахів, а у іншому – про принцип роботи літак. У випуску за розповідає про правила поводження у ліфті та бере інтерв’ю у фахівця, який пояснює його структуру та принцип роботи.
У таких програмах у ролі кореспондентів виступають безпосередньо діти, що є запорукою зацікавленості та зрозумілості для найменших глядачів, адже мова викладу таких передач є доступною для наймолодшої аудиторії.
Кінець мандрівки. Телеканал з науково-просвітницьким контентом.
Телеканал «МЕГА» порівнює себе з BBC, National Geographic, History Channel, Discovery, Animal Planet та вважається першим в Україні науково-розважальним каналом.
Телеканал близько року тому презентував програму «Наука.UA», яка розповідала про молодих винахідників та їхні розробки, про потенціал України як країни, де розвивається наукова діяльність. Так, один із випусків розповідав про спеціальну рукавичку, яка адаптувала мову жестів у звичну нам мову. Порівняти цю програму можна з інтернет проектом «Зроблено в Україні». Аналогів на українському телебаченні не було і немає.
Науково-популярною програмою є проект «Загадки Всесвіту», один із останніх випусків якого розповів про виникнення Наднових Зірок. Усе чудово, якщо заплющити очі на той факт, що передача не власного виробництва, а Американського, має оригінальну назву «The Universe (History)» та спродюсований аж ніяк не нашими режисерами (Луіс Тарантіно, Дуглас Коен). Добре, що хоч переклали українською, а не пустили в ефір із субтитрами.
Натомість, сьогодні на телеканалі глядач може подивитися надзвичайну кількість псевдо-наукових, антинаукових програм: документальний серіал «Секретні території», який намагається довести існування таких антинаукових явищ як НЛО або привиди (випуск за 18 травня 2015 року було присвячено над можливостям людського тіла, існування яких так і не було науково доведено у ході розслідування); науково-розважальне шоу «Містична Україна», я кому розважального шоу більше, ніж науково підтвердженої інформації відсотків на 90. Випуск, який було показано 17 травня 2015 року, який було присвячено мольфарам. Розповідається, що мольфари мають свої витоки від кельтських друїдів, але жодних документально підтверджених достовірних джерел автори програми не наводять. Тим не менш, слово «розважальна» дещо нівелює невідповідність фактам та відсутність документального підтвердження. Справді, нічого поганого у такому шоу не було б, якби воно не підривало авторитет офіційної медицини. Глядачів переконують, що сучасні медикаментозні методи лікування «не враховують містичного зв’язку людини і природи», медицина шукає рішення у фізіологічних особливостях організму, а не у віхах людської душі. Тим часом, усе частіше лікарі говорять про фатальні наслідки самолікування та лікування засобами нетрадиційної медицини.
Можна зробити висновок, що такі передачі не можуть називатися науковими, науково-пізнавальними, чи науково-розважальними не тому, що їхнє наповнення не відповідає елементарним рамкам наукової картини світу, а тому, що вони є небезпечними для життя людини: її фізичного та морального здоров’я.
Післямова. Висновки
Отже, науково-популярні програми довелося шукати і вдень, і вранці, і ввечері, і з вогнем, і з прожекторами. Ії, на сьогоднішній день, просто немає у чистому виляді. Є програми технічно-виробничого типу, є науково-розважальні, хоча, насправді, антинаукові. Просвітницькі програми є, але культурологічного плану. Можливо, власники та продюсери вітчизняних ЗМІ вважають, що аудиторія має високий рівень обізнаності і без засобів масової інформації достатньо орієнтується у наукових розробках і досягненнях. А, можливо, ЗМІ вбачають своєю головною функцією не інформування та просвітництво, а заробляння грошей на розважальних шоу, які, маскуються під ті чи інші види програм, але мають однакову суть.
«Ну і нарешті, інформація повинна бути… щоб люди могли попрацювати в наукових закладах», сказав Борис Патон у своєму інтерв’ю для проекту «Україна наукова». Слід продовжити цю думку: повинна бути хоч якась інформація, якісь програми науково-популярного типу, аби люди могли підвищувати рівень своєї обізнаності. Це є головним завдянням українських телеканалів: надавати інформацію. Але ж спробуй її відшукай серед розмаїття розважальних передач та новинних випусків…
Катерина Самойленко
Немає коментарів:
Дописати коментар