Интернет реклама УБС

09.04.16

«У пастці гібридності: зигзаги трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014рр.)»

Юрій Мацієвський — доцент кафедри політології Національного університету «Острозька академія». Магістр історії (1993), кандидат наук у галузі політології (1996) Львівського національного університету ім. І. Франка. У 1994-1998 навчався у Вищій школі соціальних досліджень у Варшаві. Впродовж 2004-2009 очолював кафедру політології Національного університету «Острозька академія», де в 2010 р. році створив Центр політичних досліджень. Здобувач наукових стипендій від програми ім. Фулбрайта (стажувався в Інституті Кеннана), Erasmus Mundus (Академія гуманітарних наук у м. Пултуськ, Польща) та Фонду Карнегі (Каліфорнійський університет, Берклі).

Чому еволюційні та революційні зміни влади не призводять до зміни визначальних правил гри в українській політиці?          

Юрій Мацієвський шукає відповіді на це питання, спираючись на поняття «інституційна пастка», яке він розвиває у своїй нещодавно опублікованій монографії. 
Насамперед, це вимагає визначення базових понять. Власне, що ми розуміємо під поняттям «політичний режим».  Режим – сукупність прийомів і правил, за допомогою яких здійснюється політична влада – книжне поняття (згідно з цим визначенням, люди в центрі уваги). Але інститути є не менш важливими. Інститути – це правила ( вони забороняють або дозволяють певні дії) . Ці правила усталюються настільки,  що набувають вигляду усталених норм. Тобто закріплюються  в документах, як наприклад, Конституції. Існують також правила загальноприйняті, але ніде не зафіксовані ( це правила неформальні) . Звідсіля, режим - сукупність формальних та неформальних правил, які визначають поведінку політичних гравців.
Коли ми можемо говорити про зміну режиму? – Про зміну режиму ми можемо говорити тоді, коли з’являються нові гравці (нові люди) , коли ці люди визнають інші правила, ніж діяли до того часу (тобто коли нові правила входять в силу, стають усталеними і ми можемо говорити про консолідацію демократії). 
Неформальні інститути визначають поведінку українських еліт – від «великої угоди» (знаємо з політичної літератури) у 1990 р. до гри не за правилами, а до систематичного порушення принципу верховенства права – інволюції конституціоналізму (ІК). 
ІК призвела до утвердження неефективної інституційної рівноваги – інституціональної пастки  (ІП), яку Юрій Мацієвський називає «пасткою гібридності». ІП – сукупність неефективних, але стійких інститутів, у зміненні яких еліти не зацікавлені.
Попри переконання про те, що в Україні змінилося кілька політичних режимів, Юрій вважає доречним говорити про одну зміну (91-96 рр.). У цей період сформувався гібридний режим, який не змінювався протягом усього періоду незалежності (гібридний не тому, що змішувалися демократичні та авторитарні правила, а тому , що неформальні правила визначають поведінку гравців, вони є фактично інституційним ядром).Є партії, є Парламент, є суд, але чи діють вони так, як потрібно. Номінально вони існують, і та сама Конституція України виконується  поки що лише на папері. Це питання мотивів, якими керуються гравці. А керуються вони тим щоб максимально довго бути при владі.
Гібридність тут означає, що формальні інститути виступають лише фасадом для неформальних інститутів, які переважають у політичному процесі.
Умовно можна виділити наступні етапи гібридизації:
1. – (лібералізація) – к.1980-х років до 1991 р.
2. – «демолігархізація» - 1991 – 2004 рр.
- 1991-1994 рр. – демократизація
- 1994-2004рр. – олігархізація (у цей період виникли і зміцніли декілька політико-економічних груп (ПЕГ), які фактично «захопили» державу. Саме тоді країна потрапила в пастку «гібридності».
3. –2005-2010 рр. «невдала демократизація». Характерною рисою є друга після 1991 року, але неповна зміна еліт. В Україні жодного разу не було глибокої глибокої зміни еліт. 1991, 2015, 2015 – можна вжити літературний термін «квазізаміщення»
4. – 2010- до поч. 2014рр. «невдала білорусизація». Період президенства Януковича.
5. – 2014 – до тепер «постреволюційна криза».
  Підсумовуючи вище зазначене, можна сказати, що неформальні інститути визначили особливості поведінки еліт – від «картельного пакту» на початку незалежності України, до гри не за правилами, як багато хто очікував, а до систематичного порушення принципу верховенства права, що врешті призвело до утвердження неефективної інституційної рівноваги – інституційної пастки. 
Разом з неформальними інститутами, на поведінку політичних гравців впливає і непотизм (тобто фаворитизм при владі, що надається родичам або друзям, незалежно від професійних достоїнств, або «любі друзі при владі», яких не можна звільняти). Приміром, в оточенні Януковича було мінімум 40 осіб , які мали родичів на різних посадах в органах державної влади.
Виникає питання, чи змінився  режим після Революції гідності і що змінилося? Можлива коротка  тезова відповідь:
1) Змінилися люди (нова більшість у ВР повернула в дію Конституцію в ред.2004 р.), влада опинилася в руках однієї  політичної сили «ВО Батьківщина» (О. Турчинова – А. Яценюка). 
2) Почався процес оновлення влади (президентські, парламентські і місцеві вибори), парламент оновився на 64 %. А нова коаліція мала виразну більшість – (але ця більшість хитка, ядро зменшується).
3) Кабмін Яценюка – наймолодший і найбільш професійний з усіх попередніх урядів ( середн. вік – 38 р., лише двоє мініст. не розмовл. англ.).
4) Верхівка міністерств оновлена на 80%.
5) Парламент почав законодавчі зміни, хоча темп занадто повільний.  
6) Vox Ukraine  відзначає найбільш позитивні зміни у сферах боротьби з корупцією (антикорупційне бюро, патрульна поліція, відкриті держреєстри).
7) Найбільший опір у сферах децентралізації, посилення конкуренції та держуправління.
Показниками зміни режиму  зараз є часткове (на рівні вищої ланки) реформування підтримуючих структур; часткове , знову ж таки, на рівні людей, але не на рівні практик усунення наслідків існування колишнього режиму; кількісне оновлення парламенту (64%) не переросло  в якісні зміни. Парламентська еліта залишається фрагментованою; економічна влада фактично не розосереджена; громадянське суспільство суттєво не зміцніло: суспільство громадянське – спонтанне, але ще не настільки самодостатнє, щоб запропонувати позитивну програму дій, чим політичні гравці скористувалися і «виграли», а значить і надалі продовжують грати за старими правилами . Хоча суспільство наше стало порівняно дорослішим, адже виникають волонтерські рухи небачених масштабів, маса журналістських досліджень, які збурюють суспільство. І контроль, з одного боку громадянами, а з іншого – Західними структурами – свого роду прес, який тисне на еліти. Це, можливо, змусить їх грати за правилами. В інакшому випадку – як альтернатива розвитку подій – відбуватиметься продовження революції. Україна ж  залишиться в стані гібридності.

Олена Нужна

Немає коментарів:

Опублікувати коментар