В жовтні 2003 р. на засіданні Генеральної асамблеї ЮНЕСКО було прийнято Міжнародну конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини, за яку проголосувала і наша країна. За кілька років, у 2008, Україна приєдналась до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (Закон України від 06.03.2008 №132 “Про приєднання до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини”).
Нематеріальна культурна спадщина — це культурно - духовні особливості ,які вирізняють один етнос від іншого , формуючи його національну ідею.
Самобутня українська культура — один з наймогутніших засобів пізнання історії, певна рушійна сили впливу на дійсність. Впродовж своєї багатовікової історії український народ створив величезну кількість як літературних, так і художніх, мистецьких шедеврів, які сьогодні посідають чільне місце в світовій культурі. Сьогодні до національного переліку нематеріальної культурної спадщини України включено 6 об'єктів: козацькі звичаї, традиції, танці, ігри та вправи, косівська та опішнянська кераміка, кролевецькі ткані рушники, відомий на увесь світ Петриківський розпис та писанкарство, що має свої традиції по всій Україні. Проте цей список може бути доповнений і багатим пісенним спадком гурту “Червона калина” з села Луки, що на Київщині. В його репертуарі понад 300 пісень, які виконавиці отримали у спадок від матерів та бабусь. Серед них є історичні, чумацькі, козацькі , пісні про кохання, народні романси та жартівливі пісні, а найархаїчніші з них — весільні.
Нещодавно було складено облікову картку “Пісенна традиція села Луки” для подання до розгляду Українським центром культурних досліджень при Міністерстві культури з метою включення до переліку ЮНЕСКО, а в мистецькій світлиці Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка в рамках “Репрезентації елементів традиційної пісенної культури села Лука Києво-Святошинського району” звучало унікальне українське багатоголосся, представлене “Червоною калиною”. Куратором проекту виступив професор кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету І. Я. Павленко. Говорячи про українську народну пісню, він сказав : “В пісні — душа. Проспівав — стає легше.” Це знають і молоді поціновувачі автентичного співу учасники гурту “Роксоланія”, студенти-фольклористи КНУ, та юні любителі народної пісні, учасники дитячого колективу “Коралі” с. Гореничі Києво-Святошинського району. Три покоління виконавців вкотре довели, що
“ Наша дума, наша пісня
не вмре , не загине...” (Т.Г.Шевченко).
Юлія Рачковська
Немає коментарів:
Дописати коментар