Интернет реклама УБС

02.04.17

Політика в сфері мінімальної заробітної плати в Україні – шанс на справедливий перерозподіл та зростання

Конференція “Політика в сфері мінімальної заробітної плати в Україні – шанс на справедливий перерозподіл та зростання?”

Організатори: Friedrich Ebert Stiftung, Центр соціальних і трудових досліджень.
30 – 31 березня 2017 р.
Великий конференц-зал Національної академії наук України
Мінімальна заробітна плата є одним з найбільш поширених засобів впливу на розподіл доходів на ринку праці. Насправді мінімальна заробітна платня зафіксована у законодавстві 90% країн світу. Проте механізм її впровадження, як з точки зору підходу, так і його ефективності, значно різниться від країни до країни. У зв’язку з потенційним впливом мінімальної зарплатні на перерозподіл доходів всередині країни, питання її встановлення стає доволі складним предметом політики і об’єктом численних суперечок й конфліктів між урядом, робітничими організаціями та працедавцями.
Протягом останніх 70 років питання мінімальної заробітної плати стає дедалі важливішим. Ця тенденція, певною мірою, демонструє слабкість професійних об’єднань, які не в змозі запобігти зниженню мінімальної зарплатні по відношенню до середньої по країні. Зміни у розмірі мінімальної заробітної плати можуть впливати на зайнятість, розподіл доходів і рівень цін. Емпіричні дослідження у багатьох країнах в різні історичні періоди показують, що прямого зв’язку між мінімальною заробітною платнею і безробіттям немає. Проте існує широкий консенсус щодо того, що мінімальна зарплата змінює рівень доходів на користь низькооплачуваних робітників.
У грудні 2016 року Верховна Рада України вирішила збільшити вдвічі рівень мінімальної зарплати із 1600 грн. (≈55 EUR) до 3200 грн. (≈110 EUR). Це політичне рішення супроводжується жвавими дебатами щодо ролі і впливу мінімальної зарплати на економіку країни. Український уряд сподівається, що збільшення рівня мінімальної зарплати допоможе легалізації «гібридної» зайнятості та скороченню частки тіньової економіки. Низка експертів відреагувала з великою підозрою на ініціативу уряду і навіть охрестила її популістською, у той час як більшість аналітиків погоджуються з тим, що вплив мінімальної зарплати на економіку після її підвищення вдвоє буде досить обмеженим і не перевищуватиме 2-3 відсотки. Деякі з аналітиків припускають можливе скорочення зайнятості в бюджетному секторі, а також перехід певних видів низькооплачуваної праці у тіньову економіку.

30 та 31 березня у Києві проходить міжнародна конференція "Політика в сфері мінімальної заробітної плати в Україні – шанс на справедливий перерозподіл та зростання?" за участі представників МВФ, МОТ, Кабміну, найбільших профспілок, а також українських та зарубіжних науковців .
Її організаторами виступили Фонд Фрідріха Еберта та Центр соціальних і трудових досліджень.
У перший день заходу вже вітальні слова були сповнені полемічних тез. Так, президент Українського союзу промисловців та підприємців Анатолій Кінах оголосив, що політика має поставити амбіційну мету: повернути українців із трудової міграції.
Лідер Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець заявив, що ініціативи влади можуть нашкодити боротьбі за подальше підвищення соцстандартів: цьому "допоможе" новий Трудовий кодекс.
Відзначимо, що постійний представник МВФ в Україні Жером Ваше висловив позицію, що гнучкість ринку праці вітається фондом, але це не є питання №1, що стримує інвестиції. Передусім, іноземців відлякує рівень корупції та якість бізнес-середовища.
В усьому світі зростання зарплат відбувається під тиском профспілок, тоді як ситуація, де Уряд своїм рішення підвищує оплату, радше є винятком.  Як наголосив представник Міжнародної організації праці Патрік Белсер, рішення про підвищення соцстандартів приймається після консультацій між соціальними партнерами. Це не тотожне „досягненню консенсусу”, що є рідким явищем у світі. Завдання Уряду полягає в урахуванні аргументів роботодавців та профспілок і встановленні стандарту оплати праці, що сприятиме росту. Також він заявив, що позитивною практикою є встановлення мінімальної зарплати у розмірі 60% від середньої (у Франції мінімальна зарплата найбільше наближається до медіанної, що сприяє соціальній рівності). Країни, що розвиваються, все частіше проводять активну політику у питанні мінімальної оплати праці (зокрема, Китай). Це свідчить про те, що окремі держави вже не хочуть бути лише регіонами постачання дешевої робочої сили.
Цілий ряд доповідачів заявив, що підвищення мінімальної зарплати веде до покращення добробуту. У Німеччині мінімальна зарплата, що зараз становить 8,5 Євро  за годину, запроваджена відносно недавно, у 2012 році. З тих пір рівень зайнятості не зменшився, хоча були прогнози про знищення мільйонів робочих місць, заявив директор архіву тарифних угод при Інституті економічних та соціальних наук Фонду Ганса Бьоклера Райнхард Біншпінк. За його словами, мінімальна зарплата покращила тип контрактів: багато тимчасово-зайнятих працівників отримали постійну зайнятість. Рівень зарплати у ФРН один з найвищих у Європі, проте безробіття — низьке (6,8%). Хоча варто відзначити, що близько 15 млн німців досі працюють за нетиповими трудовими договорами. Прогнози щодо інфляції не справдились: найбільше зросла вартість проїзду у таксі, а ціни споживчих товарів виросли несуттєво.
У Великобританії щодо мінімальної зарплати теж були дискусії, але реальність заперечила скепсис неолібералів, підкреслив науковий співробітник Бізнес школи при Університеті Грінвіча Піт Бьорджесс. За його словами, найбільше виграли отримувачі низьких доходів, хоча й загалом зарплати зросли. Дискусійним є питання щодо встановлення регіональної мнімальної зарплати для різних територій всередині держави (приміром, у столиці рівень життя завжди дорожче).
Стосовно України важливо відзначити, що завдяки підвищенню „мінімалки” середня зарплата зросла на 21% за рік.
Найбільше турбує можливість роботодавців відходити від нового стандарту. У ряді випадків зберігається прив’язки до прожиткового мінімуму (1600 грн). Це стосується праці бюджетників та багатьох колективних договорів. Окремі підходи до винагороди є алогічними, відзначає представниця Профспілки працівників охорони здоров'я Галина Голеусова. Згідно медреформи передбачається підхід, що заробіток залежатиме від кількості укладених з пацієнтами договорів. „Хто більше хапонув, той більше отримує”, – сформулювала вона. У дійсності лікарі не бачитимуть тих, кого повинні лікувати.
Співробітниця Інституту економіки та прогнозування НАН Вікторія Близнюк вважає, що одного підвищення мінімальної зарплати замало: проблеми потрібно вирішувати в комплексі. Як зазначали окремі експерти, досягнення рівності може досягатись за допомогою нематеріальних благ: доступ до освіти, медицини, житла. На думку пані Голеусової, необхідно запроваджувати прогресивне оподаткування доходів, передусім керівників підприємств-монополістів.
Відповідаючи на головне питання конференції якою була б прийнятна зарплата для українців представниця Інституту соціології НАН Наталії Толстих, сума у 2016 році складала 4,670 грн. Як бачимо, ця цифра навіть у минулому році була вищою за нинішній мінімальний розмір.
Згадали на конференції і болючу тему реформи освіти. Так, не дивлячись на упередження про те, що гнучкий найм (зокрема, у вигляді “part-time job”) заборонено законодавством, насправді маса молодих людей працює „from time to time”. Це не дозволяє планувати кар’єру. Маса студентів кидає навчання, адже стикається з необхідністю заробляти гроші. Україна поки що має перевагу у вигляді освіченої робочої сили, але ця характеристика може бути втрачена.

У підсумку було сказано, що розвивати малий та середній бізнес – це добре, але без купівельної спроможності населення йому буде важко. До того ж, потрібно змінювати структуру економіки: у країні, де не виробляють засоби виробництва, сподіватись на реальне підвищення зарплати важко. А накопичувальна пенсійна система не спрацює в умовах нинішньої інфляції.
Ігор Друженко


Немає коментарів:

Опублікувати коментар