Тканину віком 6 тис. років уперше в Україні представили в музеї на Черкащині. Ось чому це важливо

   Шість тисяч років тому на землі, яку сьогодні називають Україною, стояли величезні поселення – міста, що належали до Трипільської культури, однієї з основних аграрних давньоземлеробських культур, яка є пам’яткою надзвичайно багатої культури хліборобів і стала найвищим культурним виявом Європи. Коли «історія починалася в Шумері», їхні руїни вже давно були сховані під різнотрав’ям степу між Бугом і Дніпром. Люди, яких ми називаємо трипільцями, заклали підвалини цивілізації на нашій землі. Трипільці стоять біля витоків етнографічної культури та  багатотисячолітнього етногенезу формування української нації. 

   Одним із осередків Трипільської культури на Україні, де можна ознайомитися із її унікальними артефактами є державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» в селі Легедзине на Черкащині. Ознаками Трипільської культури на думку директора заповідника Владислава Чабанюка є протоміста-гіганти, сівозміна, першостворення гончарного горну (печі для випалювання кераміки), мальованої кераміки, парна упряж для волів і використання коліс та сохи при обробці землі, ткацтво (убирання в одяг з тканин, виготовленого на ткацькому верстаті), почин металургії (виготовлення з міді та бронзи знарядь праці та прикрас) та основи сучасного екологічного будівництва житла (прямокутні двоповерхові хати з дерев’яними стінами, що обмазані з обох боків багатошаровою глиною, розписані темно-червоною фарбою.

   Прадавня Трипільська цивілізація і досі залишається суцільною загадкою та є унікальним явищем в історії всього людства, а докладно збагатити її знаннями, захоплююче та на основі дивовижних артефактів і покликаний державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура». 

   Одним із таких дивовижних артефактів тканину віком понад 6000 років, уперше презентували на виставці музею заповідника. Ця тканина вважається однією з найдавніших у світі. Представлення унікального фрагмента тканини відбулося на відкритті оновленої вхідної групи музею. 

   «‎Спеціально для цього моменту лише на один день ми підняли зі сховища унікальний шматок тканини. Його виявили археологи на Хмельниччині. Тканина пережила спеку, вологу та холод, і сьогодні змінює уявлення про життя трипільців, розкриваючи їхню високу технологічність, винахідливість та інноваційність», – каже Владислав Чабанюк, директор Державного історико-культурного заповідника «‎Трипільська культура». 

   Сьогоднішній заповідник є місцем розташування 8 поселень-гігантів Трипільської культури. Серед них – найбільше поселення додержавного періоду історії людства – «Тальянки», площею 450 гектарів, яке існувало на початку IV тис. до н.е. Тут зберігаються унікальні артефакти часів трипільської культури, 

   Але до лютого 2024-го екскурсії до музею були обмежені через наявність лише одного старого входу, тоді як за всіма вимогами повинні бути центральний та пожежний входи. Щоб розблокувати екскурсійну діяльність музею та дати можливість відвідувачам зі всієї країни й світу знайомитися з унікальними експонатами трипільської культури, Благодійний фонд «‎МХП-Громаді» оновив вхідну групу в межах національного проєкту «‎Збереження культурної спадщини».

   «У часи, коли відбувається новий етап становлення й переосмислення національної ідентичності, вагому роль у цьому процесі набувають саме такі регіональні музеї. Адже наша сила – це Вінниччина, де ріс Василь Стус, Черкащина, де народився й ходив у школу В’ячеслав Чорновол і село Легедзине,  де знаходиться найбільша в Україні музейна Трипільська експозиція і де за тисячу років до перших єгипетських пірамід існували найбільші у світі поселення. Тому нашому Фонду було важливо “розблокувати” екскурсійний і туристичний потенціал цього унікального місця», – каже Тетяна Волочай, директорка Благодійного фонду «‎МХП-Громаді». 

   «За роки нашої діяльності частину робіт зі зберігання та експонування ми закривали своїми силами. Але такий вхід закрити своїми ресурсами не могли. Тепер же наш музей буде починатися з красивих сходинок, рецепції. Люди, які підійматимуться, будуть відчувати, що вже заходять у гранд-музей!» – наголошує Владислав Чабанюк. 

   Відкриття вхідної групи об’єднало митців з усієї України. Так, відвідувачам представили художню виставку Заслуженого художника України Володимира Козюка, присвячену темі трипільської культури та її символіці. В інших залах музею відомий казкар Сашко Лірник модерував показ патріотичного анімаційного серіалу про трипільську культуру «‎Моя країна Україна», а письменниця Марина Павленко презентувала дитячу книжку «Василина і трипільський слід» про кішку, яка живе в Легедзинському музеї і розповідає дітям про Трипільську культуру.

Тканина віком 6 тис. років

   Відвідувачі також навчилися створювати власні сувеніри за мотивами трипільської культури на майстер-класах з виготовлення оберегів від Ольги Собкович та керамічних виробів від гончара Діда Панаса. 

   Музейники кажуть, що після відкриття вхідної групи для заповідника «‎Трипільська культура» відкриваються нові можливості розвитку та запрошують на екскурсії відвідувачів зі всієї країни та світу для ознайомлення із дивовижними артефактами та досягненнями Трипільської цивілізації, що беззаперечно зіграла величезну роль у розвитку людства, та імовірно була колискою індоєвропейських народів.

Леонід Коваленко.

Субкультури та їхнє значення

Авторка: Аліна Музира

  Субкультура - це певний стиль, спосіб життя і мислення окремих соціальних груп суспільства, які відрізняються від загальноприйнятих норм і цінностей.

  Тобто це групи людей, які об'єднані спільними цінностями, інтересами, стилем одягу та поведінки. Вони відрізняються від мейнстрімів, що робить їх цікавими та іноді суперечливими.

  Субкультури існували завжди, але особливої популярності вони набули у XX столітті. В епоху 60-х років з’явились найвідоміші субкультури такі як: хіпі, панки, скінхеди, фурі та інші рухи кидали виклик консерватизму та ставили під сумнів цінності суспільства.

  В Україні наприклад субкультури з'явилися у 80-х роках. Найвідомішими з них були хіпі, панки, рокери та металісти.

  Хочу пояснити, що субкультури можуть мати різні форми, серед сучасних видів виділяють наступні напрямки:

• музичний (рокери, панки, готи, металісти, репери, емо, хіпі);

• спортивний (футболісти, баскетболісти, хокеїсти, боксери, борці, скейтери);

• арт (художники, поети, письменники, фотографи, скульптори, актори);

• індустріальний (кібер-готи, кібер-панки, стімпанки, байкери, геймери, хакери, мейкери, косплеєри, фуррі);

• інтернет-культурний (блогери, влогери, стрімери, мемери, тролі, фанфікери, фанати, антіфани, хештегери).

  Звичайно сьогодні субкультури не такі бунтарські, як раніше. Їх фокус більше на самоідентифікації та єднанні з людьми, які поділяють спільні інтереси.

  Субкультури є актуальними явищами сучасного світу, оскільки вони відображають різні аспекти суспільного життя, такі як культура, соціальні рухи, культурна толерантність, індивідуальність, творчість тощо. Вони також є важливими джерелами інновацій, творчості, самовираження, саморозвитку, та пошуку ідентичності. 

  В кінцевому рахунку, субкультури – це не просто модні течії, а динамічні та різноманітні групи, що існують за межами мейнстриму. Кожна з них володіє своїм унікальним кодексом честі, естетикою та цінностями, що робить їх неймовірно цікавими та автентичними. Наприклад, самураї жили за кодексом бусідо, який ставив честь та вірність понад усе. Хіпі виступали за мир та любов, а готи цінують індивідуальність та самовираження. 

  Не поспішайте судити людей, ґрунтуючись на їх зовнішності чи субкультурній приналежності. Відкрийте для себе їхні захоплення та те, що їх надихає. Це не лише розширить ваш кругозір, але й допоможе краще зрозуміти людську природу та емоції.