В Україні тема біржових торгів не має такої популярності як на Заході. Це продиктовано як суб'єктивними факторами, зокрема, нашим минулим, так і об'єктивними - проблемної економікою і боязню іноземних інвесторів йти на наш ринок. Розвиток біржових відносин в Україні гальмують і інші чинники.
Біржова діяльність в Україні на сьогоднішній день далека від загальноприйнятих у світі стандартів і правил. Жодна з функціонуючих в Україні бірж не відповідає за своєю суттю класичному поняттю біржі ні в економічному, ні в організаційному аспектах. Незважаючи на значну кількість бірж, їх достатній досвід роботи на товарному ринку, до сих пір не створено коло біржових товарів і не впроваджена торгівля стандартизованими контрактами з базових активів. Чинне законодавство України, яке регулює біржову діяльність, не стимулює впровадження в практику сучасного біржового механізму. Існуючі нормативні акти носять поверхневий характер і не містять цілого ряду головних аспектів створення повноцінного товарного ринку. Адже відомо, що при нестабільній економіці, різких скачках цін на сировину, інфляції, ринок форвардних, ф'ючерсних, опціонних контрактів дозволяє здійснювати страхові операції, істотно знижують фінансові ризики. Як правило, більше 50% бірж України, не займаються біржовою діяльністю і не виконують функцій, властивих класичним бірж. І хоча за кількістю бірж Україна далеко обігнала весь Захід, біржі в країні продовжують рости як гриби після дощу.
Що перешкоджає виходу наших підприємців на біржовий ринок. По-перше, незнання біржових механізмів. По-друге, реальні гарантії придбання товарів на біржових торгах, тобто відсутність гарантованого біржового товару як такого. Оскільки біржова торгівля вимагає значної концентрації попиту і пропозиції, то біржові товари повинні відповідати таким характеристикам, як масовість, можливість стандартизації, заміняємість, вільне ціноутворення. По-третє, як уже неодноразово говорилося, це слабка законодавча база, яка регулює біржові відносини в нашій державі.
Що потрібно нашій державі для створення цивілізованого товарного ринку?
Для того щоб в нашій країні створити цивілізований товарний біржовий ринок потрібна державна політика і державна підтримка ... Не існує законодавчого та регуляторного середовища, не сформовані ні тактичні, ні стратегічні засади державної політики у цій сфері. Немає координації, контролю і організаційного забезпечення системи біржової торгівлі.
Для того щоб створити сьогодні реальну систему торгів на біржі потрібно мати не тільки відповідне законодавство, але і можливість залучити інвестиції для створення відповідної світовим стандартам торговельної системи, впровадження платформ, системи розрахунково-клірингових операцій, програмного забезпечення. Потрібно не створювати нові біржі або наділяти особливими повноваженнями якусь одну з них. Пора відпрацьовувати схеми роботи діючих бірж, працювати над удосконаленням їх механізму, робити їх більш доступними і відкритими. Для того щоб була успішна торгівля на біржі, потрібні конкретні біржові товари і обсяги продажів, потрібна інформаційна система, що забезпечує процеси продажів і клірингу. Виробник, по-перше, не розуміє ні, що таке біржа, ні вигоду, яку він матиме від цієї торгівлі. Тобто, не вистачає інформаційно-просвітницької роботи. Товаровиробник може продати свій товар за реальною ринковою ціною завдяки біржовій торгівлі. Торгівля на біржі надає можливість, як товаровиробникам, так і посередникам, хеджувати свої ризики. Ринку такий механізм дає прогнозованість і стабільність, адже його учасники мають цінові орієнтири на тривалий час, що допомагає будувати зважену виробничу політику, планувати своє виробництво прогнозуванням ситуації на ринку. Так, фермер має уявлення, що вигідно вирощувати і в яких кількостях, він може укласти контракт і на його основі отримати в банку кредит для проведення посівної. Найбільше страждає від нерозвиненої системи біржового ринку сільгоспвиробник. Без економічного інструменту - розвиненого біржового ринку - виробник сільськогосподарської продукції не в змозі продавати вироблену продукцію за реальною ринковою ціною, бути впевненим у виконанні укладених ним угод, страхувати свій урожай від стрибків цін на ринку. Тому 20-30% свого прибутку сільгоспвиробники втрачають, оплачуючи послуги трейдерів-тіньовиків. У наш час скуповують зерно за демпінговими цінами і отримують надприбутки ті, хто користується відсутністю системи регулювання та прозорого ціноутворення. Біржевий же механізм забезпечує підкріплення кожного контракту «товарною масою», що виключає можливість «кидка». Для закордонних виробників можливість страхування цінових ризиків, отримання доступу до кредитних ресурсів і подальшого сталого розвитку існує завдяки торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами. Цьому сприяє високорозвинений біржовий ринок, дієве і системне законодавство. Відсутність даних чинників в Україні не дає можливості торгівлі ф'ючерсними контрактами: спочатку необхідно побудувати систему спотових і форвардних контрактов. Іноземним інвесторам це вигідно, «зайти» в Україні, вигідно інвестувати сюди, але вони в першу чергу, хочуть бачити прозорий ринок, реальні ринкові відносини, об'єкти інвестування та прогнозовану рентабельність цих інвестіцій.
Зараз актуальне питання - продаж державних підприємств інвесторам. В цьому сенсі Фонд державного майна України має відібрати для роботи українські а також закордонні біржі (наприклад, Лондонську біржу) для продажі майна державних і казенних підприємств.
Сьогодні на товарних біржах в Чикаго, Нью-Йорку, Лондоні неможливо шахрайство, так як для участі ти повинен внести гарантійний депозит «в живих грошах», «показати», скільки ти можеш купити термінових контрактів. Для цього існують певні фільтри - гарантовані депозити і т.д., тобто чітко розроблені правила, контрольовані спеціальною службою контролю над порушеннями біржі і Комісією з регулювання товарного ринку. За допущені порушення брокерські фірми позбавляють ліцензії та, відповідно, права роботи на біржах в майбутньому.
В. Величко
