Нове дихання для ЗРК

Як пише газета "День", на початку 2018 року тодішній президент України Петро Порошенко повідомив, що в Україні починається розробка власного зенітного ракетного комплексу середньої дальності. Інформація була сприйнята двояко, бо, як відомо, на території України за часів СРСР ніколи не вироблялися зенітні ракетні комплекси. При цьому ставлення до піар-акцій глави держави 2018 року в суспільства було вже загострено-насторожене. Отже, з одного боку, тема власного ЗРК залишалася гострою й украй актуальною для України, а з другого — неймовірно складною.

Фахівці пам’ятають, що найближче в Україні підійшли до розв’язання цієї проблеми 2004 року, коли найуспішніший у той час український державний спецекспортер «Укроборонсервіс» практично домовився з Росією про модернізацію зенітних ракетних систем С-300 і ЗРК «БУК», Повітряних Сил України, що перебувають на озброєнні. Але до контракту так і не дійшло...

Проте, в Україні набрала обертів дуже цікава традиція, коли українські спецекспортери почали досягати успіху в тому, щоб у контракти з продажаху озброєнь закладати дослідно-конструкторські роботи. Іншими словами, продавати таке озброєння, якого насправді ще немає, але яке в розробці. Забігаючи наперед, можна сказати, понад 80% усіх прийнятих на озброєння у ЗС України нових систем завдячують своїм народженням зовнішньоекономічним операціям.

НА БАГАТОГРАННІЙ АФРИКАНСЬКІЙ СЦЕНІ

Саме таким чином команда українських розробників, виробників і постачальників озброєнь спрацювала на ефіопському ринку, хоча, звичайно, для того, щоб «втиснути» ДКР — дослідно-конструкторську роботу — в контракт, мала місце велика робота торговців зброї. Якщо конкретніше, то налагодженню особистих зв’язків і виникненню довіри на ринку африканських держав сприяли серйозні постачання озброєнь. Це близько 8 станцій (РЛС) радіолокацій 36Д6, модернізація низки РЛС П-18, постачання 5 командних пунктів виробництва ГП «Іскра», ну й нарешті, постачання Ефіопії 250 частково модернізованих танків. Усе це діяло, як артилерійська підготовка перед основною атакою,  щоб пішов такий контракт. Так чи інакше команда українських спецекспортерів і підприємств взялася модернізувати всю систему ППО держави.

Хоча не можна не згадати ще одну найважливішу в цій справі деталь: Ефіопія понад усе потребує захисту греблі, що будується й дуже дратує Судан і Єгипет. Йдеться про так звану «греблю великого відродження Ефіопії» — без перебільшення, грандіозний об’єкт, споруджуваний на річці Блакитний Нил на території Ефіопії. Фахівці стверджують буквально: якщо для Ефіопії водосховище, що будується, й ГЕС ототожнюються з великим відродженням, то для Судану й Єгипту, розташованих нижче за течією, грандіозне будівництво може обернутися не менш грандіозним занепадом, оскільки вода Нила є безвідносною й фактично безальтернативною цінністю в цьому посушливому регіоні. ГЕС Хідасе (у перекладі й означає «відродження») 150-метрової висоти має стати найбільшою на африканському континенті, а її проектна потужність становить 6,45 ГВт проти 2 ГВт, що нині виробляються на всій території Ефіопії. Цікаво, що торговці зброєю з України мали в цій африканській державі таке міцне реноме, що саме українські компанії могли б скласти кістяк всього будівництва вартістю  4 млрд дол. На жаль, чиновники часів президента Януковича (будівництво ГЕС почалося  2011 року) вразили надмірними апетитами й неприродним тяжінням до відкатів — їхній проект виявився за вартістю в 2,5 разу дорожчим, ніж у світових лідерів. Утім, проектування гіганта все ж робилося українськими інженерами. Ну, а за фізичний захист найбільшого національного проекту Ефіопії взялися підприємства українського ОПК. Варто зауважити, що старт ГЕС Хідасе заплановано на 2020 рік, до цього часу повинна фінішувати й робота української команди.

«ТАНА». НОВЕ ЖИТТЯ «ПЕЧОРИ»

Отже, українська команда з таких відомих підприємств, як Київське державне конструкторське бюро «Промінь» і приватні підприємства «Радіонікс» і «Рамзай», взялася за спільну модернізацію семи ЗРК «Печора». За кілька років цей стихійно виниклий консорціум досяг абсолютно несподіваних результатів. Зокрема, якщо комплекс «Печора» мав максимальну дальність ураження повітряної цілі 17,8    км, а за допомогою попередніх версій модернізації дальність ураження повітряних цілей була збільшена до 33 км, то нинішня команда змогла досягти дальності ураження до 45 км.. При цьому, як зазначають розробники, якщо спочатку використовувалася напівактивна головка наведення, фактично ідентична вироблюваним у Києві на заводі «Артем», які застосовувалися для комплектації авіаційних ракет «повітря-повітря» Р-27, то нині «Радіоніксу» вдалося створити активну головку самонаведення.

Для досягнення дальності ураження цілі до 45 км була проведена модернізація окремих пристроїв і впроваджені нові цілісні системи в елементи комплексу.

По-перше, збільшена енергетика станції радіолокації виявлення і наведення за рахунок використання нового передавального пристрою й вибору найбільш енергетично оптимального випромінюваного сигналу, що дозволило довести дальність виявлення повітряних цілей каналу радіолокації до 120 км.

По-друге, розроблено новий автоматизований пункт управління вогнем ЗРК (АПУ) замість старої кабіни УНК, що привело до зменшення робочого часу бойового розрахунку за рахунок автоматизації процесу бойової роботи, розширення кількості джерел бойової інформації, підвищення точності видачі інформації.

По-третє, замість системи телекерування 1-го виду була застосована комбінована система наведення ЗУР на ціль, в якій реалізовано двоточковий метод наведення — пропорційного зближення.

Окрім цього в системі за рахунок правильного вибору кутів старту ракети реалізовуються близькі до оптимальної траєкторії наведення ракети на ціль.

По-четверте, здійснена модернізація власне зенітної керованої ракети 5В27Д до рівня 5В27Д-М1 (М2).

Фактично, грунтовно модернізований ЗРК С-125МЕ-2 (Тана) вийшов з характеристиками близькими до ЗРК сімейства «Бук», і при цьому він природно коштує у декілька разів дешевше цього комплексу. Саме тому такий комплекс є вельми цікавим для того, щоб використовувати його для посилення системи ППО України. Відомо, що в Україні на сьогодні є в наявності 8 ЗРК С-125, і на складах зберігається достатньо ракет, щоб нове життя радянського ЗРК мало сучасні перспективи. Якщо розв?язати таке завдання, то фактично Україна отримає модернізований ЗРК середньої дальності.

ПРОЕКТ НА СЛУЖБІ УКРАЇНИ

Глибока модернізація ЗРК С-125 «Печора», що виконується в рамках контракту на побудову системи ППО Ефіопії з опорою на РЛС 36Д6 і П-18МЕ1, П-18МЕ2 українського виробництва і ЗРК С-125, може дати серйозний імпульс власне українським розробкам. Саме на ефіопському проекті відточувалися всі ключові рішення, необхідні для створення вітчизняного ЗРК середньої дальності.

Вигляд і можливості будь-якого зенітного ракетного комплексу визначаються двома ключовими речами — це сама ракета й контур управління цією ракетою. Своя ракета і свій контур управління ракетою — це «аз» і «буки» керованого озброєння. Без цього все інше — просто білий шум. Якщо все дуже спростити, то під словом «контур» ховаються апаратні й програмні засоби, алгоритми, за якими розраховується траєкторія польоту ракети до повітряної мети, спираючись на технічні можливості самого засобу ураження й зовнішні умови, що перебувають у постійній динаміці.

Контур управління — це, власне, «мізки» комплексу, які повинні швидко й оптимально вирішувати бойові завдання. Але спочатку ці «мізки» слід навчити, подолавши заради цього досить довгий шлях проб і помилок. У цьому процесі досвід минулого дозволяє мінімізувати ризики хибних дій, але не може бути стовідсотковою гарантією. Лише практичні випробування і бойове використання визначають реальні можливості того чи іншого зразка озброєння або правильність прийнятого рішення. Саме у цьому контексті вкрай важливим є перебіг і результат робіт українських компаній, включених у виконання ефіопському контракту. Оскільки де-факто під час цього проекту якраз і відпрацьовується тандем нової ракети й контура управління. Причому цей контур управління за своєю суттю буде адаптивним для використання як у ЗРК з модернізованою ракетою, так і в інших вітчизняних розробках нових перспективних ЗРК з ракетами більшого радіусу дії.

На цьому тлі рішення, яке реалізує ДержККБ «Промінь» у партнерстві з компаніями «Радіонікс» і «Рамзай», цілком можна назвати підходом без компромісів. Друге життя «Печори» здійснюється у двох варіантах.

Варіант 1 включає:

—  глибоку модернізацію антенного поста УНВ;

— заміну старої кабіни УНК на новий АПУ ЗРК;

— модернізацію ракет 5В27Д до рівня 5В27Д-М1 (5В27Д-М2).

Варіант 2 включає:

— заміну антенного поста УНВ на нову станцію радіолокації виявлення й наведення вітчизняного виробництва;

— заміну старої кабіни УНК на новий АПУ ЗРК;

— модернізацію ракет 5В27Д до рівня 5В27Д-М1 (5В27Д-М2).

В обох варіантах передбачена стиковка АПУ комплексу з КП угруповання ППО, сполучення з ним модернізованих РЛС П-18 або РЛС 36Д6, а також стиковку з АПУ сусідніх комплексів.

Крім того, в обох варіантах модернізації передбачається постачання апаратури модернізованих автоматизованих контрольно-випробувальних пересувних станцій (АКВПС) для перевірки нових ракет.

Головна цікавинка — це модернізація ракет 5В27Д. Вона передбачає установку на ракети 5В27Д напівактивних (ракета 5В27Д-М1) або розроблених фахівцями компанії «Радіонікс» активних голівок наведення (ракета 5В27Д-М2). При цьому практично всі складові частини ракети отримують нове наповнення: від системи рульових машинок, нової бортової апаратури на базі сучасних комплектуючих до бортового джерела живлення. Так, наприклад, доведення штатної ЗУР до вигляду 5В27Д-М1 передбачає заміну пневматичного рульового приводу і приводу елеронів на електричний, що веде до поліпшення якості управління; модернізацію радіоприймального пристрою для забезпечення прийому й розшифровки сигналів корекції на інерціальній ділянці наведення; установку радіодетонатора на новій елементній базі тощо.

Контур управління ракетами відпрацьовується з опорою на нову систему радіолокації вітчизняної розробки, призначену для автономного виявлення, пізнання, супроводу повітряних об’єктів (цілей) і наведення на них ракет. Ця РЛС, розроблена фахівцями «Радіонікс» і «Рамзай», забезпечує супровід до 3 цілей і наведення на них до 6 ракет 5В27Д-М1 (М2). У РЛС застосований новий комплекс алгоритмів і програм забезпечення виявлення і супроводу повітряних об’єктів, а також наведення на них ЗУР по оптимальних траєкторіях.

З установленням нових голівок самонаведення далека межа ураження типових повітряних цілей модернізованим ракетним комплексом збільшується з 17,8 км до 45  км, а максимальна висота зони ураження відповідно з 18     км до 25 км. Як показують проведені дослідження й практичні випробування, енергетики ракети цілком достатньо, щоб збільшити максимальну дальність ураження цілей до 50 км, але це вже наступний етап.

Сьогодні ж украй важливо, що на практичному рівні підтверджені можливості альянсу як державних, так і приватних високотехнологічних підприємств України забезпечити створення ракет і власного контура управління високоточною зброєю для ЗРК середньої дальності. Спираючись на цей досвід і практику, можна упевнено рухатися далі.

«Тут немає незвіданих стежок і складних неперевірених рішень. Ми вже маємо все необхідне для того, щоб почати макетне виробництво чотирьох типів зенітних ракетних комплексів з максимальними дальностями ураження повітряних цілей відповідно в 7, 30, 50 і до 100 кілометрів. При оптимальних і розумних фінансових ресурсах, які міноборони виділить під ракетні програми і проекти і при чіткій взаємодії всіх державних структур і підприємств це завдання може бути виконане вже за два роки», — говорить генеральний конструктор ДержККБ «Промінь» Олег Коростельов.

Крім того, наразі в Україні проводяться роботи із заміни в маршевому двигуні ЗУР 5В27Д-М1 (5В27Д-М2) і стартовому прискорювачі зарядів твердого ракетного палива, що дає поштовх до створення ракет більшого радіусу дії.

Таким чином, при правильному підході до проблем системи ППО держави, чітко проведеному аудиті наявних зразків озброєння ЗРВ і ЗУР на базах (арсеналах), накопиченому досвіді розробок і створення зенітної ракетної зброї та  інших високотехнологічних зразків озброєння вітчизняними приватними компаніями і підприємствами ОПК, при оптимальному фінансуванні з боку держави в Україні можуть бути модернізовані або створені й вироблені ЗРК вітчизняного виробництва. Причому, як свідчить досвід, набутий ДержККБ «Промінь»  партнерстві з компаніями «Радіонікс» і «Рамзай», ці ЗРК можуть бути конкурентноспроможними й на світовому ринку озброєнь, як приклад, ЗРК С-125 «Печора» і ЗРК С-125 з різним рівнем модернізації досі перебувають на озброєнні армій понад 60 країн світу.

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express. Валентин БАДРАК, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

Газета: 

№179, (2019)

14-й Kyiv Food and Wine Festival

Kyiv Food and Wine Festival повернувся!

Новий сезон 2020 диктує певні зміни та обмеження, але будь-які труднощі лише роблять нас сильнішими та надають сили рухатись далі ще з більшою наснагою.

БЕЗПЕКА. На Kyiv Food and Wine Festival дотримувалися усіх офіційних рекомендацій МОЗ, на локаціях присутня обмежена кількість гостей, обов'язковою умовою було вхід у масці та носіння маски на території окрім часу, коли споживається їжа чи вино. Була розміщена достатня кількість антисептиків на всіх зонах контакту. Можна було придбати додаткову маску. 

НОВА ЛОКАЦІЯ. Kyiv Food and Wine Festival переїхав до галереї LAVRA, вул.Лаврська, 7В. Це атмосферна локація у самому серці Києва, з трьома великими дворами та лофтовими приміщеннями, де усім булр комфортно та затишно проводити час.

Що чекало гостей фестивалю? Перш за все, багато вина, сирів і всього, що з ними пов’язано:

🍷 Подаруноквий келих кожному гостю

🍷Найкращі українські виноробні з винами нового сезону

🍷Можливість безкоштовно продегустувати вина

🍷Імпортні вина

🧀Крафтові сировари з усіх куточків України, і не тільки

👨‍🎓Школа вина — безкоштовні лекції та дегустації від відомих сомельє, винних та сирних експертів

🎰♟Зона Wine Games — захоплюючі винні ігри: винна рулетка та експрес гра у Winespiration від Євгенії Ніколайчук, яка збільшить ваші знання у винному світі

🥑Смачний та різноманітний фудкорт

⚡️Музей вина

📸Фотовиставка Арсена Федосенка, присвячена українським виноробням 

🎷Джазові ритми

🥇Конкурси з подарунками 

🏵Фото та лаундж зони

☀️Неповторна амосфера

Все те, за чим ми з вами так скучили, було знову на Kyiv Food and Wine Festival! 

Public talk «Символи: еволюція українського наративу»

 27 серпня в Українському домі відбулися Public talk «Символи: еволюція українського наративу» — публічний діалог діючих керівників культурних установ про нові підходи до актуалізації та інтеграції символів, що ідентифікують країну, виконують представницьку та об'єднавчу функції як всередині України, так і за її межами. 

Спікери:

Олександр Ткаченко (Міністерство культури та інформаційної політики України), Вероніка Селега (Офіс Президента України), Юлія Федів (Український культурний фонд), Володимир Шейко (Ukrainian Institute - Український інститут), Антон Дробович (Український інститут національної пам'яті), Іван Козленко (Довженко-Центр : Dovzhenko Centre), Ірина Данилевська (Ukrainian Fashion Week), Павло Гудімов (Гудімов арт-проєкт, Ya Gallery), Влад Троїцький (ЦСМ "ДАХ", ГОГОЛЬFEST), Лідія Лихач (РОДОВІД), Богдан Логвиненко (Ukrainer), Олена Брайченко (Їжакультура), Євген Клопотенко 

Діалог відбувся у 3-х блоках:

• Культурна політика. Вертикалі формування та розповсюдження • Стратегії комунікації та інтеграція символів у площину публічного діалогу.

• Що є символом України? Реалізовані кейси.

Діалог «Символи: еволюція українського наративу» розпочав цикл публічних діалогів в межах нової програми Національний центр «Український дім» — «Символ». Програма покликана об'єднати професіоналів для міждисциплінарної співпраці з осучаснення культурного іміджу країни через пошук яскравих символів, що формують українську ідентичність. В межах програми будуть проведені діалоги з філософами, істориками, громадськими діячами, а також зустрічі молоді з фахівцями різних сфер.

Інформаційний партнер програми: Щоденна всеукраїнська газета «День»

На Public talk «Символи: еволюція українського наративу» лунало багато цікавих розповідей про те, як тема символів відтворюється у діяльності різних культурних інституцій та проєктів. 

 Спікери говорили:

💬 Про відкритість до дискусії та толерантність українського суспільства до різноманіття символів: національних, регіональних, історичних, релігійних (Олександр Ткаченко)

💬 Про відповідність своїй ролі всіх учасників процесу роботи над символами та неможливість держслужбовцям диктувати програмну політику культурним інституціям (Вероніка Селега)

💬 Про необхідність сміливих дій та готовність брати на себе відповідальність культурним діячам та створювати символи сучасної України (Юлія Федів)

💬 Про культурну дипломатію та варіативність акцентів та засобів трансляції символів на різних рівнях діалогу, про відбір символів, які б могли транслювати українські національні ідеї у світі (Володимир Шейко)

💬 Про змістовну цінність, яка стоїть за символами, і створення культурних продуктів як можливість її висвітлення, про необхідність і вишукувати, і створювати символи (Антон Дробович)

💬 Про Український Дім як символ новітньої України, пошуки актуальних сенсів та змістовності його функціонального наповнення (Ольга Вієру)

💬 Про настання часу великих питань щодо еволюції наративу, розвінчання застарілих міфів та зупинення міграції символів (Аліса Гришанова)

💬 Про релевантність символів різним ідентичностям та їх тяглість й цінність як для теперішніх, так і для наступних часів (Іван Козленко)

💬 Про необхідність осучаснення мови та підходів до роботи із символами, експертизу та важливість боротьби за привласнення своїх національних символів, які відомі у світі з іншою «пропискою» (Ірина Данилевська)

💬 Про «риб’ячу пам’ять» щодо вже реалізованих великих проєктів та відсутність медіа, які б висвітлювали питання культурної сфери (Влад Троїцький)

💬 Про необхідність використання айдентики, яка б маркували культурний проєкт як український у світі (Лідія Лихач)

💬 Про Ukraїner як ідею комунікувати Україну назовні та досліджувати країну, та як майданчик, на якому символи можуть або виникати, або підсвічуватися (Богдан Логвиненко)

💬 Про культурні контексти страв-символів як віхових та регіональних ознак України та створення смачних сувенірів як символів українських міст (Олена Брайченко)

💬 Про те, що від держави потрібна не допомога, а участь, про необхідність діалогу та формування державної політики у тісній співпраці із філософами, істориками, кураторами, митцями, бізнесменами та вибудову політики пам’яті (Павло Гудімов)

💬 Про щирість як кращу політику й силу мови мистецтва як дієвого ефективного механізму комунікації про аспекти нашої ідентичності (Аліса Ложкіна)

Чудову модерацію діалогу здійснив Олексій Ананов.

Важливо відзначити загальні прагнення до консолідації та активної роботи з символами, їхньою інтеграцією, дослідженням та переосмисленням. Ми ще раз переконалися, що можливо об'єднатися і спільно реалізувати знаковий проєкт, у якому кожна інституція запропонує своє розкриття теми українських символів.

Захід відбувся за участі:

Міністерство культури та інформаційної політики України Офіс Президента України Український культурний фонд Ukrainian Institute - Український інститут Український інститут національної пам'яті Довженко-Центр : Dovzhenko Centre Ukrainian Fashion Week ЦСМ "ДАХ" РОДОВІД Ukrainer Їжакультура

 

1000 доларів кожному за просто так? В чому ідея базового доходу

Сайт Економічна правда.

Уявіть  що відтепер щомісяця на вашому рахунку з'являється 1 тис дол, тому що ви громадянин. Так виглядає ідея гарантованого базового доходу, яка все сильніше вкорінюється у свідомості людей по всьому світу.

Уявіть собі, що відтепер першого дня кожного місяця на вашому рахунку з'являється близько 1 тис дол, тому що ви громадянин. Цей прибуток не залежить від будь-якого іншого джерела доходу і гарантує вам щомісячну стартову зарплату на рівні вищому, ніж межа бідності, протягом усього вашого життя.

Що ви робитимете? Чи, можливо, більш важливе питання в тому, чого ви би робити не стали? Як цей міцний фундамент економічної безпеки та свободи впливатимете на ваші нинішні та майбутні рішення, починаючи від роботи, яку ви обираєте, до відносин, які ви підтримуєте, та до рішень, які ви ухвалюєте?

Ідея гарантованого або універсального базового доходу — це своєрідне соціальне забезпечення для кожного, ідея, яка через безліч схожих причин вкорінюється у свідомості людей по всьому світу та по всьому політичному спектру.

Це і зростання нерівності, і десятиліттями "заморожені" зарплати, і трансформація кар'єрного життя в безліч безкінечних завдань, і поступальний технічний прогрес.

Роботи та нейронні мережі, які здатні замінити половину людської робочої сили, події, що змінюють світ, такі як Brexit чи обрання Дональда Трампа, — все це вказує на потребу гарантувати кожній людині принаймні мінімальний дохід.

Пообіцяти рівні можливості

"Базовий дохід" є сумою, якої достатньо для забезпечення основних потреб, тобто такого рівня доходу, нижче якого ніхто не може опуститися, і який замінить багато сьогоднішніх тимчасових пільг, що надаються тільки в разі виникнення крайньої потреби, або тільки тим, хто підпадає під конкретні критерії.

Базовий дохід був би обіцянкою рівних можливостей, а не однакового результату, міг би стати новою стартовою лінією, встановленою вище за межу бідності.

Як би це не було дивно, але частково універсальний базовий дохід існує на Алясці з 1982 року — варіант, випробуваний у США у 1970-х роках. Це стосується і Канади, де в місті Дофін протягом п'яти років завдяки програмі не було бідності.

Пізніше експерименти з впровадження базового доходу проводилися у Намібії, Індії та Бразилії. Інші країни теж експериментують: Фінляндія, Нідерланди і Канада впроваджують урядові програми. Водночас організації Y Combinator та GiveDirectly запустили проекти у США і Східній Африці, які фінансуються з приватних джерел.

Більшість людей можуть подумати, що не варто давати гроші людям, які не працюють. Це, мовляв, дорогий спосіб спонукати людей і далі нічого не робити. Це може здатися нелогічним, але насправді все навпаки. Дорожче не мати базового доходу, а те, що мотивує людей працювати, напряму не пов'язано з грошима.

Базовий дохід у цифрах

В ідеї базового доходу не до кінця усвідомлене те, і це стосується багатьох економістів, що вартість цих виплат для держави не рівнозначна сумі, яку отримають люди. Дати комусь 20 дол в обмін на 10 дол не коштуватиме 20 дол.

Аналогічно для того, аби дати кожному дорослому громадянину США 12 тис дол, а кожній дитині 4 тис дол, не треба 3 трлн дол, адже кожна сім'я платитиме різні суми податків в обмін на їхній базовий дохід.

Натомість це коштуватиме близько 30% від цієї суми або близько 900 млрд дол, і це ще до повного або часткового скасування інших програм та субсидій.

Іншими словами, щоб дати людині 12 тис доларів доходу, податки якої становлять 4 тис дол, треба лише 8 тис дол, а не 12 тис дол. Це стає також можливим завдяки іншим людям, чиї податки більші.

Ремені безпеки потрібні усім

Комусь це може здатися марнотратством. Навіщо давати гроші тим, кому вони не потрібні, а потім оподатковувати їхні доходи?

Подумайте про це інакше: чи є марнотратством ставити ремені безпеки в кожному автомобілі, а не тільки в автомобілях тих, хто потрапляв у аварії, продемонструвавши тим самим їхню потребу в ременях безпеки? Хороші водії не потрапляють в аварії, чи не так? Тому така дія може здатися марнотратством.

Насправді це не так, адже ми визнаємо абсурдність визначення того, кому знадобляться ремені, а кому ні, як і величезну ціну помилки. Ми також визнаємо, що нещасні випадки трапляються не лише з "поганими" водіями. Це може спіткати кого завгодно у будь-який час. Отже, ремені безпеки потрібні всім.

Правда в тому, що витрати на людей з недостатнім рівнем доходів досить великі. Це перевантажує систему охорони здоров'я, судову та освітню системи, потенційних підприємців, обтяжує купівельну спроможність споживачів та всієї економіки.

Загальна вартість цих навантажень значно перевищує 1 трлн дол на рік, тому кілька сотень мільярдів доларів додаткових витрат окупить себе багато разів.

Наслідки для мотивації

Як же бути з людьми, які вибирають не працювати? Хіба це не величезне навантаження? Тут починається справді цікава історія.

Соціальна допомога, яка надається за певних умов, створює перешкоду для роботи. Якщо погоджуватися на будь-яку роботу, яка залишить рівень добробуту на тому ж місці, або навіть погіршить його, який тоді в цьому сенс?

З базовим доходом дохід від роботи після сплати податків є додатковим доходом, тому з точки зору загального доходу кожен виграє за будь-якого виду зайнятості: повної, часткової чи тимчасової. Базовий дохід не стимулює відмову від праці, а нівелює негативний стимул працювати, створений соціальною допомогою.

У контексті збільшення стимулів роль базового доходу вражає. Дослідження мотивації показують, що винагорода праці грошима є хорошим мотиватором для механічних видів діяльності, але поганим мотиватором для творчих.

Водночас в перспективі залишаться саме творчі професії, після того як автоматична робота буде передана машинам, а ми дивимося в майбутнє, де діяльність, що лишається людям, мотивуватиметься не грошима, а переслідуванням важливіших цілей. Це різниця між тим, щоб робити безглузду роботу за гроші або використовувати гроші, щоб робити щось значуще.

Таким чином, базовий дохід відкриває ширші можливості для майбутнього ринку праці і робить можливим розширення неоплачуваної роботи, пов'язаної з внутрішньою мотивацією. Прикладом такої діяльності є неоплачувана робота осіб, які доглядають за людьми в США, що оцінюється 700 млрд дол.

Базовий дохід може стимулювати працю ще одним способом. Він може покращити відповідність працівників тій чи іншій роботі, підвищити рівень зайнятості і трансформувати деякі види роботи через можливість відмовитися від них.

Насправді вільний ринок праці

Скільки людей незадоволені своєю роботою? За даними Gallup, в світі тільки 13% працівників відчувають себе на своєму місці. У США 70% працівників не відчувають мотивації або взагалі відсторонено виконують свої обов'язки.

Наслідком цього є зниження продуктивності на суму близько 500 млрд дол на рік. Ця проблема асоціюється і з небажанням жертвувати гроші, бути волонтером. Водночас серед безробітних є охочі працювати, але "їхні" місця займають ті, хто не хоче там бути. Це неминучий наслідок необхідності працювати, аби виживати.

За відсутності реального вибору люди виконують завдання, які їм не подобаються, в обмін на гроші. Їх може бути замало, але це все одно краще, ніж нічого. Вони тримаються за це місце попри те, що вони є "зайнятими бідняками". Це безглуздо.

Країна на сто осіб

Візьмімо економіку без базового доходу. Назвімо її "Країна А". Припустімо, що на сто людей працездатного віку є лише 80 робочих місць. Половина робочої сили не залучена у свою роботу по-справжньому, а половина безробітних справді хоче працювати, однак їх, як у грі "Музичні стільці", залишили без стільців.

Базовий дохід може змінити цю реальність. Коли люди отримують дохід за межами зайнятості, вони можуть відмовитися від нецікавої роботи. Це вивільняє робочі місця для безробітних, які хочуть таку роботу. Це також дозволяє домовитися про вигідніші умови на переговорах щодо працевлаштування.

Скільки робочих місць стануть привабливішими, якщо за роботу платитимуть більше, або доведеться працювати менше? Як така реорганізація пропозиції робочої сили вплине на продуктивність? Наскільки тоді зросте добробут?

Тепер розглянемо економіку з базовим доходом. Назвемо її "Країна Б". Для ста дорослих працездатного віку існують знову ті ж 80 робочих місць, принаймні на початку. Робітники, які не хочуть працювати на цих посадах, йдуть, дозволяючи 50 людям, що хочуть працювати, зайняти відповідні робочі місця.

Щоб залучити тих, хто вимагає більшу оплату або коротший робочий тиждень, деякі роботодавці піднімають зарплату, інші зменшують кількість робочих годин.

Результат — трансформований ринок праці, де більше залучених працівників, де вищий рівень зайнятості, продуктивності та оплати праці. Менше людей виключаються з процесу працевлаштування, але і там, можливо, є більш широкі можливості для всіх працівників, аби стати підприємцями.

Простіше кажучи, базовий дохід покращує ринок праці. Перехід від примусового до вільного ринку означає, що роботодавці залучатимуть працівників за допомогою вищої оплати та гнучкішого графіку. Це означає продуктивнішу робочу силу, яка усуває необхідність в законах про мінімальну зарплату, що спотворюють ринок.

Навіть може зменшитися ефект тертя: людям стане простіше змінювати роботу, переключатися з роботи на навчання чи підприємництво. Усе це — завдяки більшій індивідуальної ліквідності, усуненню непродуктивних умов та бюрократії.

Мабуть, найкращим є те, що зростання зарплат стимулюватиме автоматизацію видів діяльності з низьким попитом. Робота, яку люди не захочуть робити за менші гроші, ніж якби цю роботу виконувала машина, і стане завданням для машин.

Водночас робітники, яким знайшлася заміна, але які мають базовий дохід, не залишаться на узбіччі ринку праці. Вони зможуть шукати роботу більш ефективно.

Вершина айсберга

Ідея базового доходу звучить просто, але ця простота оманлива. Насправді базовий дохід — це айсберг: чим глибше ви пірнаєте, тим більше відкривається.

Справжня ціна базового доходу — в інвестиціях у людський капітал для набагато більших прибутків, а його вплив на те, що дійсно мотивує людей, є лише проблисками цих глибин. А їх є дуже багато.

Деякі вже відомі, наприклад, позитивний вплив на рівень соціальної згуртованості та фізичного і психічного здоров'я. Так, рівень злочинності у Намібії впав на 42%, а кількість випадків госпіталізації у Дофіні знизився на 8,5%. Рівень заборгованості падає, підприємництво зростає. Подальші експерименти покажуть й інші ефекти.

Однак знаходиться все більше доказів, що вказують: базовий дохід є чинником, який може змінити ринок праці набагато більше, ніж вважалося раніше.

Людям потрібне відчуття безпеки, щоб мати достаток, а основний дохід і є безпечною економічною базою — новим фундаментом, з яким можна змінити нестабільне сьогодення та побудувати надійне майбутнє. Не можна сказати, що це панацея, однак це може вирішити найбільші проблеми.

Бідність не є надприродним противником, не є ним і кричуща нерівність або загроза втрати доходів через автоматизацію. Це все просто вибір і в будь-який момент можна зробити новий. На підставі наявних доказів можна сказати, що одним з таких виборів повинен стати базовий дохід.

Скотт Сантенс — один із засновників Economic Security Project, радник Universal Income Project, член-засновник Basic Income Action, член комітету США Basic Income Guarantee Network і засновник BIG Patreon Creator.

З Днем Незалежності України!

 

Підсвідомі бажання або приховані страхи: чому і навіщо ми бачимо сни?

Кожен з нас за своє життя не раз зустрічався з ними: зі страшними, нереальними, заплутаними і незрозумілими людськими снами. Що це таке? Чому і навіщо ми їх бачимо? Давайте розбиратись.

Сон людини складається з двох фаз: повільний сон (NON-REM) і швидкий сон (REM). Швидкий і повільний сон чергуються один з одним, це коло називається циклом сну. Зазвичай, людина проходить п'ять циклів сну. Повільний сон настає відразу після засипання, в цей час наш мозок малоактивний. Слідом за ним настає швидкий сон, під час якого мозок активно працює і саме в цей час ми бачимо сни.

Здавалося б дивно, але людські сни були, є і залишаються найменш вивченим психологічним явищем. У столітті інновацій, наукових досліджень і технологічних досягнень ніхто досі так і не зміг розгадати загадку цього феномену.

Але існує декілька теорій, одні з яких прийшли до нас з часів Фрейда і Юнга, інші з'явилися на сучасному етапі життя. Одна з них, передбачає, що сни - це наші підсвідомі бажання, інша - що це наші внутрішні приховані страхи. Є теорія, яка навпаки, заснована на твердженні,  що сон допомагає нам позбутися наших страхів і тривог, виплеснути всю негативну енергію, що накопичилася за день, і таким чином, уникнути психологічних зривів. Деякі дослідники дотримуються думки, що сни відображають наші дії та поведінку протягом минулого дня.

Цікаво, що вчені досі сперечаються про те, який же колір мають людські сни. Існує думка, що всі люди бачать сни в чорно-білих фарбах, а прокинувшись, несвідомо домальовують кольори тим предметам або людям, яких побачили, відповідно до тих, що вони бачили в реальному житті. Інші вчені, спростовуючи цю теорію, наполягають на здатності людей бачити різнокольорові сни, що можна підтвердити словами багатьох відомих художників, які запевняли, ніби свої майбутні картини вони побачили саме уві сні.

Так це чи ні, але ні для кого не секрет у чому полягає користь здорового людського сну, а ось символи цього сну, найкраще зможете зрозуміти тільки ви самі. За словами сучасного психолога Дар'ї Милай: «Для кожної людини один і той же символ може означати зовсім протилежне», тому вона не радить своїм клієнтам звертатися до сонників.

А чи замислювалися ви коли-небудь над тим, якого кольору сни у вас? І чому ви бачите те чи інше, коли спите?

У наш час мало що вдається приховати від сторонніх очей, особисте життя - стало не таким вже й особистим, ваші досягнення чи провали - не тільки вашими, а й сотнями інших людей, які їх бачили, чули або навіть встигли зняти на плівку. Але саме сни - це те сокровенне, що завжди буде належати тільки вам. Прислухайтесь до себе і цінуєте свої сни, можливо, вони - це ключ до пізнання самих себе?

Богуцька Вікторія

Фото Bruce Mars