Авторка:
Марія Труш
Впродовж історії у жінки положення було доволі простим: вийти заміж та відповідати за дім, багатство якого залежало від класового рівня чоловіка. Але були ті що не залежали від цієї моделі існування. Їх засуджували, але джентльмени того часу мріяли підкорити таких жінок, незважаючи на численні проблеми, які чекали на них. Вони могли жити як воліли, не втрачаючи своєї незалежності. Леді, що мають свою волю, називають «fem fatale» або «рокова жінка».
Доленосні жінки мали багато прикладів впродовж всієї історії людства. Вони так запам’ятались через те що їх образ був антипод уявлень «правильної» жінки тих часів: розпущеність напроти скромності, непокірність напроти слухняності… Продовжувати можна довго. Цей перелік був не просто так, бо як у Франції є вираз «cherche la femme», то в будь-якому феномену культури все треба шукати в Біблії.
Про створення людини в теології нам відомо: із глини зроблений Адам, а з його ребра Єва. Але в іудаїчній версії згадується Ліліт, перша дружина чоловіка що також була зроблена з глини. По повір’ям у перших людей не склалася сім’я, так як жінка не захотіла підкорятись Адаму, бо вона, як і він, створена з тої ж глини, тому Бог і створив Єву як вторичну істоту, Ліліт же втекла до демонів і породила частину з них.
Біблія взагалі повна на красунь, що були небезпечніші за армію. Саломія, Даліла, Юдильф – всі вони не особливо чимось відрізняються, навіть на картини епохи Ренесансу. Також жінка-вамп зустрічаються в інших віруваннях світу. Наприклад, в санскриті. В культурі Індії зустрічається такий міфологічний персонаж як Вишаканья – жінка-нещастя. По текстам, якщо дівчинка народиться під сузір’ям Чітра – вона стане «отруйною дівою», в батьківському домі не буде щастя та багатства, а майбутній чоловік помре через 6 місяців. Місцеві раджа (коли Індія була роздрібними королівствами) забирали таких дівчат до себе і садили на особливу дієту, що складалась з отрут. Більшість помирали, а ті що виживали ставали своєрідною зброєю для політичних вбивств. Їх шкіра та виділення ставали смертельно отруйними і вбивали тих що контактували з ними.
Також до рокових жінок відносили тих що брали активну участь в політиці, що дуже засуджувалось, так як могла використати «жіночі чари» проти чоловіків, що було аморально. Наприклад, цариця Іезавель, дружина царя Ахава, донька фінікійського царя Етбаала, вона була відома своїм деспотизмом та фанатичною вірою в культ Астарти. Цариця вирішила вводити в Ізраїль ідолопоклонство, а так як Ахав був слабкішим морально ніж фінікійка, то в Самарії був жертовник Ваала. Її зупинив пророк Ілля, обрікши жінку на жахливу смерть. З цікавого є те що можливо Іезавель була реальною людиною, але її образ наразі є прикладом якою не повинна бути порядна жінка. В китайській міфології була своя жінка-правитель – дружина останнього імператора династії Шан, Даджи. Ця полулегендарна особа описується як красуня з душею лисицею-демона, що довела правителя до безумства і малодушшя, який так знущався над підданими, що це привело до краху і зміні династії. Така жінка, що упивається своєю красою та владою, стала другим варіантом неправильної мадам, що не кориться чоловіку, після жінок убивць. Від Цирцеї та Клімінтрести, що постали з міфів греків, до реальних Клеопатри та Катерини Медичі. Якщо узагальнювати, то жінка, що мала хоч яку-небудь рішучість і гарні аналітичні якості, вважалась чудовиськом, хоча їх дії такі ж самі що і у чоловік-королів. Одна з показових історій – Ержебет Баторі, що по свідченням була дуже освіченою жінкою та протестанткою. Якийсь період навіть комплімент «красуня» в плані fem fatale було образою.
Але якщо в Давні Часі жінка могла отримати якусь владу та свободу, то в Середньовіччі їх прибрали під корінь. «Молот відьом» - самий великий трактат, як вичислити жінку, але якщо переглянути, то там будь-яка жінка – відьма по своїй природі. Відьмаки теж були, але у жінок було більше причин потрапити на вогонь інквізиції. Тому рокова жінка з життя перекочувала в літературу. Прекрасна діва, мрія рицаря та трубадура, була більше всього фантазією, до речі, часто заміжньою за іншою. А прозвати жінкою жорстокою, якщо ключ від її пояса вірності був у чоловіка, а чоловік – на війні з сарацинами. Дуже важко відповісти взаємністю бідному закоханому, якщо ти вже знаходишся в високій башні, а ключ – знову ж таки у чоловіка на війні з сарацинами. Також, жінка-вамп часто вміла чаклувати, як Фата Моргана, чим пояснювали їх таємничу владу над чоловіками та їх загадковість. Саме з Середніх Віків до нас прийшов образ рокової жінки, який ми знаємо – прекрасна, загадкова та небезпечна для чоловіків.
З появою романтизму в Європі, рокова дама була часто тропом для антагоніста: вона гарна та владна, має рокову таємницю, що зробили її матеріалісткою, яку цікавлять тільки гроші та влада. Фатальна жінка не боїться втратити чоловіка – зникне цей, з’явиться інший. Це повний антипод хорошій, ніжній та милій дівчини, що завжди означає добро, яка потім перейде в етапи люблячої матері та доброї бабусі, а рокова – в злу чаклунку. В «Айвенго» Вальтера Скотта Ребекка зустрічає таку відьму, що передбачає їй страшний кінець, так як вона з «невірних», тому одною ногою на стороні зла. Тай сама дівчина дуже смілива та норовиста, що трохи не підходить під образ невинної діви, як Ровена. До речі, часто fem fatale були з інших національностей, Ребекка – єврейка, Міледі з трилогії Дюми вірогідніше всього напів англійка та напів француженка, Есмеральда з «Собору Парижською Богоматері» - циганка, тощо. Жінка що мала владу над чоловіками до 19 століття завжди програвала добрій християнській діві, а потім - почали перемагати.
З прогресом фатальна жінка стала не засудженою, а таємною мрією чоловіків. На території Галичини рокових жінок оспівував письменник Леопольд фон Захер-Мазох, родоначальник мазохізму. В образотворчому мистецтві їх зображували пропафееліти. Дівчина могла бути будь-якого статусу, навіть вуличною попрошайкою (наприклад, Кармен), але за нею лишалось лише одне – магічна влада над чоловіками. Таких жінок возвеличували, але в кінці їх завжди вбивав чоловік, що робило все трагічним. Трагедія цієї жінки була в її житті, у неї завжди біда, а коханий допомагав їй, рятуючи від проблем та стаючи іграшкою фривольної діви. Рокова леді не збирається ставати дружиною та матір’ю, тому завжди одна – що є частиною трагедією – незрозумілою та неприйнятою суспільством. А потім з’явилось кіно.
З появою кіно fem fatale ставала ще більш незалежною та мала гарні навики психолога. Особливо в фільмах про вампірів. В фільмах «Вампір», «Розпусна жінка», «Камілла», «Клеопатра» та багато інших є дешо спільне – акторка Теда Барра. Наприклад, в кінематографічній стрічці, що згадана першою, герой акторки гіпнотизує чоловіків та отримує владу над ними. Саме Теда Барра стала одною з перших секс-символів німого кіно та жінкою-вамп, що додалось до рокових жінок. В фільмах ці жінки паралельно працюють на рівні з чоловіками та мають свої гроші, тому небезпечна. Вона була рівною їм, мала свої гроші і могла вести як чоловік. Так як в капіталістичному світі твоя незалежність, по крайній мірі одна з аспектів незалежності, - власні гроші, жінки швидко це зрозуміли. Також часто сюжети з фатальними дівчатами були повні криміналу. Це була або меркантильна жінка, що бажала грошей, або домогосподиня, що хотіла страховку, вбивши чоловіка. Але кінцівка повинна бути одною – або вона помре драматично та трагічно, або виявиться хорошою і стане жінкою, яка берегтиме домашній вогонь. В іншому випадку фільм просто не вийде в прокат. Потрібно було 50 років змін по відношенню до жінки та її незалежності, щоб у цього тропу був інший кінець – вона виходить сухою із води. Наприклад, в фільмі 1992 року «Основний інстинкт» головна підозрювана, Шерон Стоун, так і не отримує покарання за вбивство бізнесмена. В фільмі 1994 року «Викриття» героїня Демі Мур, бізнес вумен та глава корпорація, домагається до свого співробітника. Це також перший фільм, де домагання відбувається зі сторони жінки, а не чоловіка, хоча проблема порушення особистого кордону до сих пір є.
Образ рокової леді наразі став стереотипним та неприйнятним. Стає зрозумілим, що така жінка – сексуальна фантазія чоловіків, точніше про те, щоб підкорити таку жінку. Так як тепер жінка емансипована від чоловіка, їй непотрібно підкорювати його для виживання. Тому так, підкорювання сердець вже не актуально, але завдяки цьому можемо розпоряджатися своїми грошима та мати свободу.
