Авторка:
Марія Труш
Голлівуд ХХ століття. Епоха німого кіно, «Римських канікул», світські вечори та зустрічі. Актори – небожителі, а вихід нового фільму як нове відкриття в науці. Але все було не так спокійно в самому світі прожекторів та багатства. Небожителі ходили по струнці через одну мадам, що колись була одною з них. Вона була майстром пера, хоча не вміла користуватись друкарською машинкою, але як з пристрастю любила шантажувати, такою же пристрастю конфліктувала з Чарлі Чапліним. Ця жінка з невдахи дійшла до політичної сили, якою грамотно користувалася. Її «дім, побудований на страху» стоїть в Беверлі Хіллз. Ім’я жінки назавжди записано як жах всієї еліти Америки – Гедда Гоппер.
Справжнє ім’я журналістки – Елда Фуррі, вона була середньою дитиною із сімох, що народились у подружжя німецьких анабаптистів. Жінка народилась 2 травня 1885 року в місті Голлідейсберг, штат Пенсильванія. Сім’я була середнім класом, тому коли їй було 3 роки вони переїхала в сусіднє місто Алтуна, де у батька був м’ясний магазин. Характер Елди проривався вже в дитинстві. В якийсь момент містер Фуррі поїхав в Клондайк в часи золотої лихорадки, залишивши магазин на жінку та дітей. Основною проблемою, що вбивала прибуток були постійні покупці, що брали в борг. Місс Фуррі не могла потребувати гроші з земляків через лагідність характеру. За цю справу взялась 14-річна донька. Зрозумівши, що ні прохання, ні сльози, ні мольби не допомагають, дівчина перейшла на рекет, погрози та сварки, завдяки чому стала найефективнішою вишибалою боргів в місті. Тоді Елда зрозуміла, що маніпуляції діють куди краще, ніж добре слово.
Подорослішавши, дівчина вирвалась в Нью-Йорк, щоб побудувати кар’єру в театрі як хористка в Бродвеї. Але не все було так просто. Дійсно, у Елди була гарна фігура і напористий характер, але на цьому все закінчувалось, а недоліки голосу вона перебивала гучністю. Навіть Флоренз Зігфелд, відомий своїм шоу «Безумства Зігфелда», сказав, побачивши її, щоб прибрали «цю незграбну корову». Але в особистості дівчина була риса, за яку її поважали – впертість, завдяки якій завжди знаходила вихід з будь-якої ситуації. Так було і цього разу. Кілька років Єлда намагалась пробитись в якийсь театр і таким чином потрапила в трупу Девольфа Гоппера, актора, співака, коміка та театрального продюсера. Так вони познайомились. Через кілька місяць вона отримала роль у п’єсі «Сільський хлопчик», яка принесла їй першу славу. Далі вона просувалася завдяки роману з директором трупи, за якого в 1913 році вийшла заміж і стала його п’ятою дружиною, взявши ім’я Гедда Гоппер. Минулих дружин Елла, Іда, Една та Неллі, що було співзвучне з її реальним ім’ям, що ображало її. Сама Гедда казала, що «вийшла заміж не за Девольфа, а за можливість стати зіркою». В 1915 році вона народила сина Вільяма Гоппера, що в майбутньому теж став актором.
В 1916 році вона дебютувала в німому кіно. Першим фільмом в її кар’єрі став «Битва сердець». Загалом за 12 років вона зіграла в 120 кіно. В основному вона грала роль світської дами, ким і була в житті. В цей період, в 1922 році вона і розлучилась з Девольфом і продовжила кар’єру акторки. Але в середині 1930-х її відомість та популярність почала спадати і вводити мати з маленьким сином в скрутне положення. Все частіше її поштова скринька була пуста на пропозиції з світу голлівудського кіно, що сподвигло шукати інші джерела доходу. Торгівля нерухомістю, покупка акцій – вона пробувала багато чого. І ось нарешті вона дійшла до ідеї, щоб пробуватись в написанні текстів.
Королевою світською хроніки тоді вважалась Луелла Парсонс. Колумністка публікувала про відомих людей, і актори Голлівуду не були виключенням. Гедда Гоппер на той період була головною її інформаторкою, так як крутилась в їх кругах. Жінка писала їй довгі листи з новинами та плітками про колег, чим заслуговувала згадування в колонках Луелли. В якийсь момент кінокар’єра як акторки у Гоппер можна було сказати що померла і згадувати було нічого. Вірогідніше всього саме співпраця з Парсонс і сприяла ідеї стати колумністкою. Як журналістку Гедду ніхто не розглядав, тому що друкувати на машинці вона не вміла, а писала так неграмотно, що у коректорів очі на лоб лізли і вони потроху рахували сиві волосини. Але Гедда Гоппер, як згадувалось раніше, не вміла здаватись. Саме цей образ «безпорадної дами» і робив її ідеальною кандидаткою на роль маріонетки серед голлівудських небожителів. Для розуміння подій, на той період глав великих кінокомпаній бісила незалежність Луелли Парсонс і вони шукали будь-яку можливість зруйнувати її персону, що могла по своїй волі збудувати славу кінозірки або зруйнувати так, що відновити можливості ніколи не буде. Ось вони вирішити завести свою «Луеллу Парсонс», але ту що буде писати тільки під їх указкою. Колишня акторка і світська левиця міс Гоппер ідеально підходила на цю роль: жінка, що відома своєю доброчесністю і безвідмовністю, вела себе як леді і з великим стажем у кіно. З одної сторони, читачі будуть їй довіряти, з іншої – вона могла узнавати новини Голлівуду завдяки своєму шарму. І також, леді буде виконувати кожну їх вказівку. Перший час Гедда саме це і робила – піарила компанії, але поки цим вона й займалась, то її ніхто не читав. А популярність отримала з того моменту, як показала зуби і характер.
Сталось це не зразу, а через кілька років. На той час жінка перебралась в «Los Angeles Times» і мала свою колонку «Голлівуд Гедден Гоппер», що вийшла в світ 14 лютого 1938 року. Через рік вона зробила свою першу сенсацію, коли написала, що син діючого тоді президента Френсіса Рузвельта, Джеймс Рузвельт, що на той час був менеджером в кінокомпанії Семюеля Голдвіна, розлучується зі своєю дружиною Бетсі через роман з медсестрою. Звичайно, Рузвельт-молодший все заперечував, але через місяць все підтвердилось. Результат: Рузвельти розлучились, а Гедда Гоппер стає новою «Королевою Голлівуду». В далі все шло як по маслу: Гедда пробула дуже довго в фабриці зірок і знала все про темну сторону індустрії. Завдяки своїм зв’язкам вона мала багато інсайдерів. Саме вона написала про таємний роман Джозефа Коттена і Діною Дубрін, що були відомими на той час зірками та одруженими з іншими. Що привело до ситуації на одній з вечірок в честь прем’єри, коли Коттен запропонував стілець міс Гоппер і в останній момент висмикнув його з-під неї, що здивувало присутніх, але в наступну секунду були овації в честь Джозефа, так як Гоппер всіх тримала в страху. Через якийсь час, коли колумністка написала про Кері Гранта, прислав йому туфлю і інструкцію як використати його проти «Цієї змії Гоппер». Взагалі, якщо брати всі її виписки, то в основному вона писала про хороше: про нові фільми, кінокомпанії, просто події в Голлівуді, але багатьом запам’яталось більше про негатив. Одна із домогосподарок написала листа Гоппер, що завдяки їй зрозуміла, які грішні небожителі фабрики зірок і буде дивитись фільми тільки тоді, коли актори почистять свою карму.
Звичайно не все так було добре. Всю кар’єру між нею і Луеллою Парсонс була ворожнеча за інформацію і популярність. Одного разу акторка Інгрід Бергман народила в Італії дитину, але про це раніше дізналась Парсонс, на що Гедда образилась і написала що дитина від режисера Роберто Росселіні – чужого чоловіка. Через це з Бергман розірвали всі контракти та їй прийшлось поїхати в Європу, ще довго не приїжджати в США. Завдяки цій роботі Гедда Гоппер збудувала будинок в Беверлі-Хіллз – самому елітному районі Лос Анжелеса, який сама називала «Будинком, збудований на страху». Причина такої назви полягала в тому, що актори приходили до неї, вона давали їм алкоголь (сама пила газовані напої) і слухала, як вони, розкуті під дією спиртного, розповідали всі таємниці, які звичайно, публікувались в колонці. В епоху маккратизму, коли після ІІ-ї світової війни, коли почалась Холодна війна між США та СРСР, Гедда Гоппер мала велику владу над думками людей і публікувала тих, хто притримувався комуністичних ідей. Наприклад, їх ворожнеча з Чарлі Чапліном з цього приводу була весь час, що змусило в певний час емігрувати коміка в Швейцарію. З 1939 року вона створила власне радіо, що існувало аж до 1947.. Пізніше вела своє шоу на CBS. Її любов капелюшків (які були дизайнерські і вона замовляла біля 120 штук на рік). Її любов до капелюхів відображена у фільмі 1946 року «Голлівудський сніданок», де прозвучала пісня «Капелюшок для Гедден Гоппер».
Гедда Гоппер один з прикладів жінки, котра мала владу і як можуть використовувати. Також це один з прикладів журналістики та яку владу вона має над соціумом. Але це робота, так як колонку жінка писала кожен день і таким чином завдяки їй Голлівуд на її часи став відомим своїми фільмами і укріпив свою монополію в світі кіно.
Джерела:
Гедда Гоппер. Стаття, Вікіпедія
Louella Parsons. Стаття Вікіпедія
Hedda Hopper. Вікіпедія
Дефольф Гоппер. Вікіпедія
«A glimpse into Hedda Hopper Hollywood». Стаття Aurorasginjoint
Hedda Hopper Filmography. Фільмографія IMBD
