Квіти як частина природи і культури

Авторка: Діана Гайдук

   Квіти здавна вважалися однією з найпоетичніших частин живої природи. Вони наповнюють світ барвами, ароматами й відчуттям постійного оновлення. 

  Завдяки квітам у природі відбувається запилення рослин, а в результаті – збереження різноманіття флори. Як і всі рослини, квіти беруть участь у фотосинтезі, виробляючи кисень. 

  Уже багато століть квіти слугують способом комунікації між людьми. День народження, весілля, заручини, професійне свято – зазвичай такі свята не обходяться без букету квітів. Даруючи людині букет, ми говоримо їй про повагу, вдячність, підтримку чи любов. Людство зробило з квітів певний культ, який дарує ним радість і святкову атмосферу.

Цікаві факти про квіти:

• Експерименти довели, що квіти ростуть швидше під приємну музику.
• Квіти по-різному реагують на людей залежно від того, як ті до них ставляться.
• Деякі люди бояться квітів. Цей вид страху називається антофобія.
• Найдорожчу квітку у світі можна купити приблизно за 5 тисяч доларів. Це золота орхідея, що росте в горах Малайазії і вперше розпускається лише у віці 15 років.
• У США кожен зі штатів має власну квітку-символ.

   Квіти – це більше, ніж частина природи. Вони є містком між світом живого довкілля та світом людських почуттів. Їхня краса об’єднує нас із природою і нагадує про культурні корені, які ми несемо в собі.

   Тест «Звичні та екзотичні. Як добре ви знаєте весняні квіти?» від медіа «Українська правда» дозволить перевірити і водночас покращити свої знання про квіти:

https://life.pravda.com.ua/society/2023/05/10/254206/

У Данії відбулась перша зустріч менторської програми «Корені та крила: історія, яка обʼєднує» для вчителів діаспорних шкіл

 У Данії відбулась перша зустріч менторської програми «Корені та крила: історія, яка об’єднує», яка реалізується за підтримки Фундації Пилипа Орлика. Програма обʼєднує українських педагогів із різних міст Данії, які працюють у діаспорних школах та освітніх осередках.

 Під час зустрічі проєктна менеджерка Фундації Пилипа Орлика Світлана Квітницька та координаторка освітніх програм Наталя Омельчук представили  педагогам інтерактивну методику «Спогади в коробках» — навчальну модель, що поєднує роботу з історичними та культурними артефактами, музику, творчі завдання й інтерактивні елементи. Такий формат дозволяє дітям не просто отримувати інформацію, а відчувати історію через дотик, звук і власний досвід.

  Участь у програмі взяли вчителі українських шкіл і освітніх ініціатив Данії. У відгуках учасники відзначали практичність методики, її адаптивність до різного віку дітей та здатність зміцнювати самоідентифікацію українських дітей у діаспорі.

   «Повернення до коренів дає силу діяти далі. Знання власної історії допомагає усвідомити, хто ми є, і об’єднує нас навіть тоді, коли ми розпорошені по всьому світу», — зазначили педагоги.

   Наталя Омельчук, координаторка освітніх проєктів Фундації Пилипа Орлика, підсумувала результати програми:

   «Те, що починалося як мрія, сьогодні стає реальністю — ми працюємо з учителями за кордоном і разом будуємо живий зв’язок з Україною».

   Фундація Пилипа Орлика продовжує розвивати програму «Корені та крила» в різних країнах, підтримуючи українських педагогів і посилюючи український голос у світі через освіту, пам’ять і культуру.

ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025

   5 грудня в Україні відбулася церемонія першої національної премії ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025, де вперше визначили найкращих езотериків. 

  Премія проходила концерт-холі "FREEDOM Event Hall". Ця масштабна подія об'єднала провідних експертів у галузі езотерики, духовних практик та альтернативної психології.

   Премія визначила найкращих у 25 номінаціях: від таро та астрології до цілительства, регресології та духовного наставництва. Це перша в Україні офіційна платформа визнання для тих, хто працює у сфері, яка щорічно генерує мільйони гривень і впливає на життя мільйонів українців.

Чому ця премія є важливою?

   За останні роки езотерика в Україні трансформувалася з маргінального явища в повноцінну індустрію. Тисячі практиків консультують клієнтів, ведуть блоги з мільйонними аудиторіями, проводять навчання та створюють бізнеси. Однак до цього часу в країні не існувало єдиної платформи, яка б об'єднала спільноту та відзначила її лідерів.

ЩО ВІДБУВАЛОСЯ 5 ГРУДНЯ?

Церемонія тривала понад 4 години та включала:

-  Нагородження в 25 номінаціях — від Таролога року до Легенди української езотерики 

- Виступи зіркових гостей Тоні Матвієнко,  гурти “Авіатор”,  Sisters Mix та інші.   

- Червона доріжка — номінанти з'являлися у створених спеціально для події образах

На події було 500 гостей, включаючи номінантів, експертів індустрії, представників медіа та бізнесу.

25 НОМІНАЦІЙ: ВІД ТАРО ДО ПСИХОЛОГА

Премія охоплює весь спектр езотеричних та духовних практик:

Класичні: Таролог року, Астролог року, Нумеролог року, Рунолог року, Психолог року

Традиційні українські: Відьма року, Мольфар року

Енергетичні практики: Екстрасенс року, Цілитель року, Майстер Рейки року, Енергопрактик року

Сучасні: Езотеричний інфлюенсер року, Езотеричний магазин року, Відкриття року

Спеціальні: Легенда української езотерики, Духовний наставник року

Повний список номінацій та критерії оцінки доступні на офіційному сайті премії.

Благодійна місія премії ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025

   Окрім урочистої частини та відзначення найкращих представників духовних практик і сфер саморозвитку, цьогорічна премія ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025 мала особливу місію — благодійний збір для наших захисників.

   Під час церемонії організовано офіційний благодійний збір, кошти з якого буде передано на підтримку хлопців, що зараз боронять Україну. Це спосіб подякувати, об’єднати енергію світла й добра не лише у словах, а й у конкретних діях. Організатори вірять, що справжня духовність проявляється через підтримку та людяність. Тож кожен гість премії матиме змогу долучитися до спільної доброї справи — внести свій внесок у допомогу тим, хто сьогодні тримає наш тил.

ПРО  ОРГАНІЗАТОРІВ:

Тетяна Савіцька — українська підприємиця, продюсерка та експертка з інфлюенс-маркетингу. Засновниця Influence Company, компанії №1 в Україні у сфері інфлюенс-маркетингу та організації сотень масштабних подій під ключ, а також Bloggers Awards UA — національної премії для блогерів України, що стала головною подією року у світі діджитал-комунікацій.

   “Ми створюємо простір, де духовні практики стають видимими, а їхня праця — шанованою. Ця премія об’єднує людей, які змінюють світ через енергію любові й знань. Наша мета — показати, що духовні практики в Україні — це не щось “містичне”, а справжній шлях розвитку людини й суспільства.”

Макс Гордєєв — переможець литовської версії "Битви Екстрасенсів", найвідоміший мольфар України, таролог та медіум з 25-річним досвідом. Учасник понад 150 міжнародних телешоу. Найкращий блогер-екстрасенс 2024 року за версією Bloggers Awards.

   "Українська езотерика — це не імпорт з Індії чи Тибету. Це наші мольфари, наші відьми, наші традиції, які старші за багато релігій. Настав час показати світу, що ми маємо."

✨ ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025 — премія про енергію, віру і силу людського духу.

Олександр Сугак

Соціальна інтеграція ветеранів: як праця та освіта допомагають адаптуватися після війни

Авторка: Надія Котвицька

   Повернення з фронту — це не лише емоційна зустріч із родиною, а й серйозний виклик цивільного життя. Для багатьох ветеранів адаптація починається з пошуку роботи та здобуття нових знань чи перекваліфікації. Успішна соціальна інтеграція через освіту та працевлаштування є ключем до психологічного відновлення, економічної незалежності та активного громадського життя. Але на шляху постають численні бар’єри, що ускладнюють процес адаптації.

Проблеми працевлаштування ветеранів

   Ветерани стикаються з низкою системних та соціальних викликів:

• Стереотипи роботодавців. Багато людей вважають, що ветерани емоційно нестабільні або не здатні працювати у цивільному секторі. Таке упереджене ставлення обмежує доступ до вакансій та перспектив професійного зростання.
• Втрата професійних навичок. Військові спеціальності часто не мають прямого цивільного аналога. Наприклад, водій бронетехніки або військовий тактик може не знати, як адаптувати свої знання для роботи у бізнесі чи IT.
• Бюрократичні бар’єри. Підтвердження військового досвіду, доступ до державних програм, перекваліфікаційні курси — все це потребує часу і часто є непрозорим для ветеранів.

   За даними опитувань, понад 50% ветеранів стикаються з труднощами працевлаштування після повернення, навіть якщо мають вищу освіту чи значний професійний досвід.

Освіта та перекваліфікація

   Багато ветеранів прагнуть отримати освіту або опанувати нову професію, щоб мати можливість працювати у цивільному секторі. Проте вони стикаються з кількома викликами:

• Невідповідність програм сучасним потребам. Курси та університети не завжди враховують специфіку ветеранів, наприклад гнучкі графіки або психологічну адаптацію.
• Обмежений доступ до онлайн-навчання та стипендій. Ветерани, які мають сім’ю або фізичні обмеження, часто не можуть повноцінно користуватися освітніми ресурсами.
• Психологічні складнощі. Стрес, тривожність та посттравматичні прояви можуть знижувати мотивацію до навчання та адаптації у нових умовах.

Державні програми та ініціативи

   Україна реалізує низку державних програм для підтримки ветеранів:

• Державна служба зайнятості. Спеціальні вакансії для ветеранів, програми перекваліфікації та курси підготовки до цивільної роботи.
• Програми підтримки підприємництва. Гранти та консультації для ветеранів, які хочуть створити власний бізнес або соціальний проєкт.
• Пільгове навчання та стипендії. Можливість продовжувати освіту у вищих навчальних закладах або на коротких професійних курсах із фінансовою підтримкою.

Громадські ініціативи та успішні приклади

• Центри адаптації ветеранів. Вони пропонують консультації, тренінги та психологічну підтримку, допомагаючи інтегруватися у цивільне життя.
• Менторські програми. Досвідчені підприємці та професіонали допомагають ветеранам створювати бізнес-плани, освоювати нові навички та розвиватися у нових сферах.
• Історії успіху. Багато ветеранів відкривають власні справи, працюють у IT, освіті, громадських організаціях та стартапах. Ці приклади надихають інших та руйнують стереотипи про «неможливість» ветеранів адаптуватися.

Журналістське рішення

• Фокус на реальних історіях успіху. Медіа повинні показувати, як ветерани адаптуються через освіту та роботу, надихаючи громадськість та потенційних роботодавців.

• Розвиток програм перекваліфікації. Курси повинні враховувати психологічні та фізичні особливості ветеранів, пропонуючи гнучкий графік та підтримку.

• Підтримка підприємництва. Консультації, гранти та навчання допомагають ветеранам створювати робочі місця та економічну незалежність.

• Сприяння інтеграції у громади. Волонтерські та соціальні проєкти формують соціальні зв’язки, допомагають налагодити контакти та відчути приналежність до суспільства.

    Соціальна інтеграція ветеранів через працевлаштування та освіту — це не лише право, а й стратегічна інвестиція в суспільство. Коли ветерани мають можливість навчатися, працювати та розвиватися, вони адаптуються до цивільного життя, стають активними членами громади та посилюють економіку і соціальну згуртованість країни. Підтримка ветеранів — це не тільки турбота про окрему людину, а й внесок у майбутнє суспільства.

 

Хто такий святий Миколай?

Авторка: 

Оксана Морощук

   Для дитини Миколай — це не чоловіче ім’я, а справжнє диво. Це добрий дідусь із великою торбинкою за плечима, який приходить уночі, коли всі сплять, і таємно залишає омріяні подарунки — під подушкою,  чи біля ліжечка. Пригадаю себе дитиною: як думала, що дочекаюсь зустрічі з святим Миколаєм, довго не спала, але врешті-решт сон перемагав. І той дитячий страх, а якщо буде різочка?! А на ранок руки тягнуться під подушку, і ось воно, диво,  яке робило день чарівним.

   Чи справді був святий Миколай? Історія виникнення. Образ святого Миколая походить від реальної історичної постаті — єпископа Миколая Чудотворця, який жив у III–IV століттях нашої ери в місті Міри (сучасна Туреччина). Народився він близько 270 року в багатій християнській родині в місті Патара. Рано втративши батьків, Миколай роздав весь спадок бідним і присвятив життя служінню Богові та людям. Він став єпископом і прославився милосердям, допомогою нужденним та численними чудесами. Найвідоміша легенда про святого Миколая розповідає про бідного батька з трьома дочками, який не мав грошей на посаг, через що дівчата ризикували залишитися незаміжніми чи потрапити в скрутне становище. Миколай, дізнавшись про це, вирішив допомогти таємно: три ночі поспіль він підкидав через вікно чи димар мішечки із золотом.

  З давніх часів на Миколая влаштовували спільні трапези для бідних, роздавали одяг і їжу. У козацькі часи запорожці ділилися зі сиротами, а в селах громада збирала продукти для вдів і одиноких. 

   Листи для Миколая. Традиція писати листи Миколаю прийшла з Європи, але в Україні прижилася. У листах – вся дитяча щирість: криві літери, малюнки, сердечка. Останніми роками листи набули особливого сенсу. Діти просять не тільки іграшки, а й миру, здоров’я для тата на фронті чи перемоги для ЗСУ.

   Два Миколая: зимовий і весняний. Миколай Зимовий (6 грудня) — день пам’яті смерті святого Миколая. Саме зимовий Миколай асоціюється з подарунками дітям, таємними дарунками під подушку та початком зимових свят. Це найпопулярніше свято, символ добра, милосердя та чудес. Весняне свято прижилося через збіг з аграрним календарем: у травні починаються активні польові роботи, випас коней. У народі казали: «Прийшов Миколай — коней випасай». 

   Святий Миколай не є Дід Мороз. Святий Миколай символізує християнське милосердя, таємну доброту та віру в чудеса, а Дід Мороз — це світський новорічний персонаж без релігійного підтексту. В Україні традиційно шанують Святого Миколая як національне свято добра, тоді як Дід Мороз вигаданий персонаж, що асоціюється з радянським минулим і поступово відходить на другий план.

Національний представник тваринного світу– це символ чи захисник?

Авторка: 

Марія Лушпіган

    Кожна країна аби підкреслює свою культуру та підкреслити індивідуальність на світовій арені повинна мати з собою символічні асоціації з її менталітетом, такі як колір прапора, герб, національні рослина чи тварина. Звичайно в залежності від періоду та пріоритетів кожна країна та її представник будуть по-різному оцінювати іншу націю та її батьківщину. А якщо брати до уваги в першу чергу не політичні, економічні чи наукові досягнення, а більш глибокі та метафоричні? Якраз тут і зіграють роль культурні символи держави! Як мінімум для маленьких дітей, яким складно запам’ятати особливості конкретної держави через складні для них ролі на світовій арені, а от через представників флори та фауни, і легше, і цікавіше. Для дорослішої аудиторії вони можуть слугувати заявою представника в стилі «що моя країна з себе представляє через даний образ». Таких типів символів досить багато, але зазвичай саме представники фауни привертають найбільше уваги, адже їхні образи поведінка та особливості використовують і виокремлюють в багатьох галузях, як спеціалістами, так і звичайними любителями, через що нам легше зрозуміти щось чи когось через риси тварин, ніж через риси тих самих рослин.

   Для прикладу можна взяти будь-яку країну, а, пізнавши характеристики його символічного «пухнастого друга», можна знайти паралелі з її загальновизнаним менталітетом. 

   Ось в Австралії – це кенгуру, яке не лише є одним із головним символів, а й предметом гордості, бо їх можна побачити лише тут і вони можуть рухатися лише вперед, що певно і стало метафорою для енергійного та наполегливого характеру континенту та їх жителів. 

   А в Китаї – всім відома панда, яка символізує гармонію, доброту та дружбу, яку китайці намагаються постійно популяризувати в своїй країні. 

   В Швейцарії – корова, яка передає не лише добробут і достаток, але і молоко з якого роблять славетні швейцарські сири та шоколад.    

   Перераховувати можемо довго, але хтось приділив особливу увагу цій темі і таким чином зміг виділитися серед решти, а саме – Шотландія зі своїм ЄДИНОРОГОМ. І оскільки цей випадок вважається особливим, то не зайвим буде розібратися в історії та причині саме «такого» вибору.

  Для початку, зазначимо що єдинороги фігурували в багатьох культурах ще з давніх часів і вважався символом чистоти, невинності та сили, яка зазвичай ішла від їхнього рога. Цих гордих і неприборканих істот, як відомо, важко приборкати або схопити, і схоже ця риса недосяжності не злякала, а привернула увагу шотландського народу, як дійсно щось магічне… Чи причина такого вибору більш логічна? Відповідь на це питання можна почати шукати в королівському гербі Шотландії, починаючи з середини ХVI ст. До союзу корон 1603 року він підтримувався двома єдинорогами. Однак, коли король Шотландії Яків VI Стюрт став королем Англії під іменем Яків І, він замінив одного з єдинорогів на національну тварину Англії, лева, як знак єднання між двома державами. Парадоксальним в цій ситуації є те, що лев і єдиноріг з давніх часів вважають ворогами, тому таке зображення гарним поєднанням протилежних символів, які можуть відображати конфлікт або рівне співіснування двох сутностей.

   З часом єдиноріг випередив лева у популярності, як символічна тварина Шотландії. Однією із причин цьому, може бути не лише глибина його загадковості крізь роки, але і така деталь як золотий ланцюжок, обмотаний навколо них. Сам народ і мистецтвознавці вважають це знаком, як самої міфологічної істоти, так і шотландських королів – що вони мають сили залишитися неприборканими, або ж підкорити неприборканого (це вже справа смаку). Про що б тут не казали: корону, гордість, країну, а сама ідея та образ дійсно надає країні особливих атмосфери, сили та магічності.

  Хоча, якщо бути чесними, то Шотландія – не єдина країна, яка поставила на свій «символічний захист» міфічну істоту. Наприклад, Чехія обрала лева з двома хвостами (на гербі), а Уельс – дракона.

 Проте чому в більшості інформаційних полях підкреслюють шотландського єдинорога? Причина в тому, що, на відміну від ієрархії інших держав, де теж серед символічних тварин зустрічаються фантастичні, Шотландія завжди ставить свого магічного друга на першу сходинку. Китай може згадувати про дракона, але пам’ятають зазвичай – панду, Греція може заявити про давнього фенікса (з 1967-1974), але люди не забуватимуть про сучасного критського козла (Крі-крі). Угорщина згадувала про турул, але угорська пухова мангалиця закарбувався у свідомості людей.

   Шотландія – сама перша країна, яка надала такий важливий титул, створінню, яке ми бачимо лише на анімації та своїй уяві, і з цього моменту минуло майже 500 років. Саме цей факт надає «конику» ще одне невід’ємне звання: «найдавніший носій титулу національної тварини серед міфологічних істот». І щоб, хто не казав, а це історична марка.

З першого погляду здається, що національна тварина – це просто частина культури, але саме це може відігравати роль в основі уявлення про її представника. Хоча, як показує історія – з часом цього представника можуть замінити, або ж дати цю роль одразу кільком кандидатам. Проте з часом люди навчилися гарно їх використовувати у взаємоповазі не лише між культурами чи народами, а й політикою. Ось китайські дипломати дарують панд як частину «пандо-дипломатії», щоб зміцнити зв’язки з іншими країнами. Хоча з 1984 року Китай не дарує, а здає їх в оренду… Хоча Австралія бачить в цьому «родзинку для туристів», ніж дипломатичну «згадку», що показує на різноманітне ставлення до символу в різних нішах суспільства.