Невтішні реалії сьогодення: все більше молодих людей обирають для себе навчання за кордоном. А отже проблема "відпливу умів" не втрачає своєї актуальності. Престижний диплом, яскраві перспективи, цікаве життя - далеко не повний список аргументів молоді. Але чи дійсно краще там, де нас нема? У цьому мені допомогли розібратися студенти першого курсу факультету стоматології Лілія Руль (НМУ ім. Богомольця) та Віктор фон Гольц (Яґеллонський університет у Кракові, Польща)
- Вікторе, чому ви обрали саме польський ВНЗ?
Віктор - Я завжди мріяв вчитися за кордоном, тому що мені ніколи не подобався рівень навчання в наших учбових закладах. Натомість закордоном, зокрема в Польщі, можливо отримати освіту дійсно європейського рівня. Це не тільки слова, бо я вважаю, що після закінчення мого факультету я стану чудовим спеціалістом світового рівня і зможу працювати там, де захочу. Окрім того, тут нема хабарів, всі вчителі вчать на совість, не принижуючи студентів. Повністю відсутнє зверхнє ставлення. Я вважаю, що ці фактори є невід'ємними у підготовці майбутніх медиків, адже у наших руках здоров'я людей, тому ми маємо ставитися до пацієнтів з повагою й розумінням. Стоматологія дає можливість подарувати людям полегшення від болю і чарівну усмішку. Звісно, окрім цього, це дійсно непогане джерело прибутків. Вже через 10 років є велика перспектива того, що я зможу працювати сам на себе. А європейський диплом виступає певним каталізатором моєї професійної незалежності.
Лілія - Я повністю погоджуюся з Віктором. Стоматологія дійсно приносить достойний прибуток, але я обрала свій факультет не тільки через це. Я ніколи не хотіла бути офісним працівником. Стосунки з точними науками якось не складалися... Тому мені здалося, що найцікавіший варіант для мене - медицина. Дійсно, що може бути кориснішим і благороднішим, аніж робити людей здоровими та щасливими? Мені буде приємніше і цікавіше бачити результат своєї роботи, ніж сидіти в офісі і рахувати папери.
- Чи задоволені ви рівнем свого навчання?
В. - Щодо рівня навчання, я повністю задоволений. Я бачу реальні перспективи. Вже з першого курсу я тісно знайомлюся з працею стоматологів і техніків. У мене є багато стоматологічних предметів, які дають уявлення про майбутню професію. Крім того, в мене дійсно задовільний графік. З кожним разом я все більше і більше пересвідчуюся, що зробив правильний вибір. Мені подобається, що тут ніхто не примушує вчитися, як було у школі. Все залежить від твого бажання: якщо ти не бажаєш вчитися, то можеш заплатити за перездачу курсу, але тоді тобі ще рік доведеться заново вчити предмет і все здавати. Хоча база надається дійсно непогана, радує велика кількість практики. Акцент робиться на тому, що потрібно стоматологам. Наприклад, на іспиті з анатомії 80 % запитань - голова і шия. Звісно, інші частини тіла також вивчаються, але вони не є найголовнішими. Також кожен тиждень я маю 2-3 практики у групах з 9-10 людей. Якось в мене була змога відвідати заняття в НМУ і, порівнюючи, я можу сказати, що це значно нижчий рівень.
Л. - Що я можу сказати? Твоя освіта залежить лише від тебе. Сам університет дає відсотків 20 від повної освіти стоматолога. Якщо ти не хочеш вчитися, в принципі, якось на 3 ти позакриваєш, але вийдеш після навчання дуже поганим спеціалістом. Вітя зазначив, що в нього хороший графік, натомість в мене пари починаються о 9 ранку, а закінчуються о 7 вечора. Потім ще й домашнє завдання потрібно зробити. Щодо анатомії, то ми вчимо однаково повністю все. Я вважаю це мінусом, адже я не можу акцентувати свою увагу на потрібному. У нас питають абсолютно все. Діафрагму, плечі, руки, статеві органи, хоча я не розумію, навіщо це стоматологу. Звісно, я повинна мати поглиблене уявлення про організм людини, але все ж чому не можна зробити акцент на найголовнішому? Через це страждають мої знання щодо зубів і щелепи. А без цього неможлива робота стоматолога! На вивчення зубів і ротової порожнини відведена тільки одна пара (пара у НМУ триває 3 години - примітка автора), натомість інші частини тіла ми можемо вивчати набагато довше. Як таке можливо?! Але все ж плюс Богомольця в тому, що керівництво навіть у такі скрутні часи намагається покращити наше навчання. Нещодавно нам закупили нове обладнання, макети. Але користуватися ним ми зможемо тільки з другого семестру другого курсу.
В. - А нам вже розповідали про все обладнання. Воно дійсно відповідає стандартам ЄС. Хоч я на першому курсі, але вже знаю як користуватися фантомами (манекени людини з відкритою щелепою для стоматологічної практики - примітка автора). На 2 курсі в мене буде справжня практика, де я зможу перевірити свої знання. Хоча мій факультет досить новий, адже він англомовний і був створений спеціально для іноземців, за 5 років існування керівництво спромоглося створити чудову навчальну програму.
Л. - Дійсно, якщо Віктор хоч якось практикується і отримує професійні знання, то моя практика почнеться лише на третьому курсі. А основні стоматологічні знання і технології світу ми чомусь проходимо на англійській мові в рамках вивчення професійної лексики. Мабуть, найголовніший плюс мого навчання в Богомольця, це те, що я залишилася в рідному місті, рідній країні...
- Лілю, ходять чутки про корумпованість НМУ. Чи дійсно навчатися без хабарів неможливо?
Л.- Скажімо так, за 5 років, які ти вчишся, ти хоч раз за щось та й заплатиш. Тому що деякі викладачі навіть не дають можливості скласти іспит самостійно. Різними методами натякають на хабарі. Іноді вони не обмежуються лише квітами та цукерками. Звісно, не всі такі... Але засуджувати їх за це не можна, адже зарплатня викладачів у нашій країні занадто низька. Якщо б влада змогла підвищити ставку, то це був би перший крок до подолання корупції. Я розумію, чому вони так себе поводять. Це дуже важко сидіти з 9 ранку до 7 вечора на парах, а потім ще приймати відпрацювання ледаркуватих студентів, витрачаючи свій вільний час. Чесно кажучи, особисто я платила тільки за фізкультуру, тому що з таким графіком неможливо постійно відвідувати спортивні заходи. Це неймовірно виснажує.
В. - Натомість у Польщі хабарництво зовсім неприпустиме, тому що за спробу дати хабара можуть не просто виключити з університету, а навіть депортувати. І я вважаю, що це дуже правильно, тому що, на жаль, на даний момент в Україні можна зовсім не вчитися, а купити диплом за хабарі. Як такому спеціалісту можна довірити своє життя та здоров'я?!
- Вікторе, навчання на вашому факультеті коштує 12000 євро на рік, в той час, коли студенти НМУ сплачують 24.000 грн. На Вашу думку, чи вартий польський диплом таких грошей?
В. - Я вважаю, що вартий. Якщо в Україні кожен рік випускається велика кількість стоматологів, то в Польщі дуже обмежений випуск і набір на цей факультет, щоб зберегти престиж професії і рівень спеціалістів. І тому я вважаю, що 12000 у.о. - це не надто багато, якщо все життя я буду забезпечений працею, і за мою зарплату я зможу повернути ці кошти вже за декілька років. Тим паче, українцям дуже легко дається польська мова, тому можна обрати факультет стоматології польською, рік навчання на якому коштує у три рази менше. Взагалі, престиж мого ВНЗ достатньо високий. На англомовних факультетах 80 % студентів з Норвегії. Але є навіть американці, канадці, шведи, індуси, араби тощо.
Л. - У нас теж багато іноземних студентів. Це зазвичай індуси, африканці та жителі середнього Сходу.
- Лілю, чи погодились б Ви платити більшу суму за навчання, якби його рівень відповідав європейським стандартам?
Л. - Із задоволенням. Я була б згодна платити стільки, скільки змогла б собі дозволити. Якби Україна покращила рівень навчання згідно з європейськими стандартами, то можливо змогла б уникнути явища "відпливу умів".
- І все ж, якби ви мали можливість повернути час назад, чи змінилося б ваше рішення щодо вибору ВНЗ?
В. - Ні в якому разі. Я повністю задоволений, тому що Яґеллонський університет дав мені змогу побачити високий рівень навчання в ЄС і подарував можливість стати частиною великої інтернаціональної родини. Сподіваюся, що коли-небудь Україна теж зможе пишатися своєю системою освіти. А поки деякі українські студенти мають навчатися за кордоном, аби потім везти на Батьківщину нові знання та технології.
Л. - На початку року я думала, що моє рішення зміниться, тому що мені не подобається університет і навчання в цілому, але згодом у мою голову прийшло осмислення того, що я хочу бути стоматологом, тому університет - це лише на 5 років, а професія на все життя.
Ольга Черенкова
Немає коментарів:
Дописати коментар