ОПК є одним з головних виконавців названої стратегії держави. Для того щоб успішно функціонувати держава повинна постійно приділяти увагу розвитку ОПК і підтримувати його. Оборонна промисловість повинна отримувати необхідні їй кошти для створення своєї високотехнологічної матеріальної бази, для розробки нового більш досконалого озброєння і військової техніки (ОіВТ) на рівні і з випередженням якості кращих світових зразків. Отримані кошти повинні розподілятися в найбільш важливі та перспективні напрямки і при цьому повинна бути реальна віддача ОПК по завбанням, що стоять перед ним.
Ринковий механізм, спираючись на економічні закони, визначає порядок взаємодії його основних елементів і в першу чергу попиту і пропозиції, які пов'язані зі зміною цін, конкуренцією. Залежно від ціни і попиту відбувається перерозподіл фінансових коштів і трудових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу.
Ринковий механізм має свої позитивні сторони, властиві тільки йому: навіть при дефіциті ресурсів вони ефективно розміщуються; без труднощів працює при недостатній інформованості; швидка пристосованість до інших вимог ринку; найбільш раціональне використання наукових досягнень; можливість господарюючого суб'єкта самому вирішувати питання про направлення своєї діяльності; має здатність надавати товари і послуги в потрібній кількості і високої якості відповідно до запитів споживачів.
Держава, в свою чергу, бере відповідальність за інфляцію, за безробіття, за охорону навколишнього середовища, за дбайливе ставлення до поновлюваних ресурсів, за соціальну захищеність своїх громадян і включає в зону своєї відповідальності багато інших функцій, а головне - забезпечення безпеки країни і її громадян . Оскільки в економіці України діють ринкові відносини, то і ОПК країни змушений буде функціонувати в цих умовах.
В Україні починається процес вивчення, часом і копіювання, практичних знань розвинених держав щодо функціонування військової промисловості в умовах ринку.
Зараз в ситуації необхідні значні інвестиції в ОПК, щоб забезпечити потужну технічну і технологічну оснащеність для виробництва кращого в світі ОіВТ.
Далі, дуже болюче питання цін на військову продукцію. Коли держзамовлення падає, зростає собівартість одиниці виробу. Є й інші причини. Представники Міноборони (МО), наприклад, не погоджуються з цінами на метал, стверджуючи, що можна купити дешевше. Звичайно, можна, якщо мати на увазі вагонну поставку, але іноді потрібно тільки 50 кг цієї марки стали. Замовник закладає в собівартість вироби низьку заробітну плату, яка не відповідає реальній. Знову для підприємства збитки, перевитрата за собівартістю, оскільки свідомо в прийняту МО собівартість закладена низька зарплата. При розрахунку цін на військові вироби необхідно враховувати накладні витрати для військової продукції окремо, а не середні сформовані по підприємству. Підвищенню цін по держоборонзамовленню сприяють і зриви термінів оплати МО відповідно до умов держконтрактів. Гроші іноді доходять до підприємства в III кварталі, а то і до кінця року. Щоб почати виконання замовлення, підприємство змушене брати кредит, платити відсотки по ньому, що не враховані в ціні. Але в МО зазвичай не погоджуються з об'єктивним підвищенням ціни, вважаючи, що ціна, яка складається в процесі виробництва не повинна бути вище, ніж визначена в контракті.
Виникає ще одне питання - про своєчасність розміщення держзамовлення. Добре, якщо підприємство знайшло для себе замовлення на цивільну продукцію, але є ж такі специфічні виробництва зі спеціальним обладнанням, технологією, налаштованими на виробництво тільки певної військової техніки. В результаті простої, за які треба платити працівникам відповідно до закону, нараховуються амортизації, витрати на утримання обладнання та ін., Хоча і відсутня робота. А фактична собівартість на виріб все зростає. У Міноборони мають тільки одну точку зору: готові купувати найкраще,за самою вигідною ціною у будь-якого виробника. Така думка відповідає ринковим умовам, але слід враховувати, що військова промисловість ще далека від функціонування в ринковій економіці і МО - єдиний для неї монопольний покупець, оскільки експортувати підприємства ОПК в основному теж не мають можливості. Боротися з таким диктатом підприємствам немає сенсу, оскільки вони цілком залежать від роботодавця, можуть втратити держзамовлення і залишитися знову без роботи.
Важке фінансове становище підприємств ОПК не дозволяє їм проводити свої інноваційні розробки, продавати самим свою продукцію на експорт їм не можна, МО їх продукція не потрібна. Ця ситуація веде до втрати забезпечення національної безпеки країни.
У сучасній українській економіці дуже важливо при цьому враховувати такі фактори, як питома вага витрат на матеріали за держзамовленням, сума авансових оплат, здійснюваних МО
У питаннях ціни і прибутку дуже важливий фактор обороту капіталу. Досвід показує, що майже всюди ростуть запаси, незавершене виробництво, дебіторська заборгованість. Посилання на тривалі цикли виготовлення неспроможні, головне - невміле управління. Корінь цього зла - в оплаті праці керівників та головних менеджерів в ОПК. Замість низьких окладів потрібно встановлювати помірно високі а решта оплати - відсотки від прибутку підприємства, яка буде рости від кількості оборотів капіталу.
Більшість існуючих підприємств ОПК розраховане на серійний випуск військової продукції. Сьогодні невеликі держзамовлення (за минулим мірками) виявляються нерентабельними для підприємств ОПК. І навіть в такій ситуації підприємства-виконавці змушені брати держзамовлення, так як тільки в цьому випадку можуть щось заробити на життя.
Незважаючи на те, що проблема узгодження цін існує, завжди державний договір між держзамовником і підприємством-виконавцем держзамовлення є. Навіть якщо за контрактом зафіксована мінімальна оплата, вона передбачає виплату понесених витрат і прибуток. За ситуації, що склалася можна сказати наступне: ціноутворення - не диктат Міністерства оборони і Міністерства фінансів, а ринковий спосіб. З огляду на факт вступу України до СОТ, можна орієнтуватися на світовий ринок. І в цьому випадку МО серйозно постраждає, так світові ціни значно вище, ніж в Україні. Але з урахуванням різкого зростання оплати праці та інвестицій через рік-два ціни української продукції, в тому числі і військової, зрівняються з світовими цінами. А рентабельність 20% - це дуже хороший рівень, цілком можна погодитися і на 15%.
Заробітна плата керівників підприємств ОПК повинна залежати від прибутку. Тоді замість 0,6 обороту капіталу в рік, як зараз, матимуть 3-5 оборотів капіталу в рік і прибуток буде 50%. Можливо, умовою отримання держзамовлення повинні стати зобов'язання підприємства щодо прискорення оборотності, скорочення запасів.
Серед підприємств ОПК повинна з'явитися конкуренція. Для суміжників, постачальників комплектуючих справжні ринкові часи, під яким би крилом держкорпорацій або холдингу вони не знаходилися. Вже зараз зростає попит на високоефективні управлінські кадри на всіх рівнях. Українському ОПК треба функціонувати з урахуванням міжнародного поділу праці, він отримає більш широкий доступ до якісних комплектуючих імпортного виробництва, а при експорті військової техніки, можливо, до більш дешевих кредитів.
Ринковий механізм являє собою цілісну організаційну форму, яка базується на певних засадах, при їх поєднанні і взаємозв'язку. При цьому відбувається впорядкування діяльності; незалежне ціноутворення; основою стають угоди про взаємні зобов'язання; всі учасники ринку мають однакові права і можливість вибрати будь-який вид праці, занять; ринок охоплює всі сфери діяльності; управління стає менш централізованим, менш залежним від держави, проявляється ініціативність учасників ринку; виникає необхідність відповідати за результати своєї господарської діяльності; ринок охоплює всі сфери діяльності; функціонування ринку забезпечується самофінансуванням, державне регулювання вписується в ринкові відносини і в нових умовах виконує свої функції; виникає суперництво за переваги, за вигоди.
В уряду повинні бути стратегії, що сприяють виходу військової промисловості з критичного стану, що вимагають узгодженості всіх гілок влади щодо радикального перетворенню ОПК, відповідному нинішнім умовам.
Треба щоб йшла робота по вдосконаленню всіх напрямків ОПК від інноваційного задуму до виходу вироби в серійне виробництво, по експортних поставках озброєння, по завантаженню ОПК цивільними замовленнями; недостатньо фінансуються науково-дослідні роботи. Загалом, важко передбачити необхідну для цих цілей суму в бюджеті країни. В держзакупівлях потрібно використовувати систему Prozirro.
Конкуренція в ОПК майже відсутня. Держкорпорації, вертикально інтегровані холдинги - величезний пласт держвласності, який перекриває «кисень» конкуренції. Мабуть, єдине її присутність в боротьбі за право отримати держзамовлення і ще є конкуренція на світовому ринку. Саме на засіданнях РНБО повинні вирішуватися питання: що робити, де, які ресурси, хто генеральний замовник, хто підрядники, а головне - що проектувати на перспективу і в яких КБ і інститутах.
Дуже важливою умовою конкуренції може стати завантаження ОПК цивільною продукцією, можливо, навіть через держзамовлення, наприклад, медичною технікою, автомобілями для МНС і т. д. Тут може відродитися боротьба за ринки і держзамовлення.
Якби чиновники Мінекономіки і ВПК постійно пам'ятали визначення конкуренції, яка гарантує виробництво достатньої кількості матеріальних благ з мінімальними витратами, то, вирішуючи проблеми функціонування конкуренції в ОПК, одночасно б вирішували і проблему з ціноутворенням.
Українська військова промисловість працює під наглядом військових представництв, коли всі стадії виготовлення озброєння перевіряються представниками МО, які є свого роду елітою збройних сил, у всякому разі, завжди так себе позиціонували. І дійсно, ці фахівці мають унікальні знаннями як професійні військові, знають, в яких умовах може працювати військова техніка, присутні на випробуваннях і добре вивчили виробничий процес. Військпреди перевіряють якість усього металу, всіх покупних комплектуючих, відстежують проміжні операції обробки військових виробів, і тому готова вітчизняна продукція повинна бути якісною і не повинна мати браку та бути відома у всьому світі.
В даний час відбувається заміна досвідчених військпредів на цивільних представників, що, звичайно, не приведе до підвищення якості озброєння, а навпаки, погіршить його.
Повинна бути прийнята Державна програма на 3-5 років з передбачуваним фінансуванням-бюджетних коштів, інвестиції самих підприємств, першочергова увага в цій програмі має бути приділено розвитку ракетнокосмічної галузі, бронетанкової техніки, літакобудування, в т.ч. виробництва безпілотних літальних ударних комплексів, роботизованих платформ в т.ч. бойових роботів і лазерної зброї, як протиракетному засобу.
Купувати ОіВТ в інших країназ, коли є власне виробництво, це не зрозуміють українці, не зрозуміють працівники, які таким чином позбавляються своїх робочих місць. Тому краще поправити справи у себе на батьківщині, а не бігати шукати ширвжиток, в тому числі військовий, за кордоном. ОПК вже сьогодні необхідно працювати над тим, що буде потрібно завтра. Для цього в Україні потрібно створення подібної до американської БЛІРЛ організації, напрямок діяльності якої і буде пов'язаний з військовими технологіями майбутнього. Український ОПК потребує інвестицій для проведення НДДКР, оснащення виробництва сучасним обладнанням, потрібні гроші на оборотні кошти і ін. Але поки спроби залучення іноземних інвесторів в основному є безуспішними. Головна причина невдач - закритість українського ОПК, погана поінформованість потенційних інвесторів про стан справ компаній їх перспективи
Для залучення коштів в ОПК країни необхідна велика робота фахівців, так як у всьому світі це прибутковий бізнес. Крім того, інвесторів не можуть задовольняти методи ціноутворення, існуючі на продукцію військового призначення. Треба створювати ОПК заново, на нових принципах, на нових умовах.
Розвиток конкурентного середовища в ОПК дозволить підприємствам випускати сучасну та перспективну техніку, за рахунок якої і має протягом найближчих 10 років статися переозброєння армії і ВМС країни. Щоб конкурувати, треба мати не тільки передові технології, сучасне обладнання, кваліфікований персонал, гарну якість продукції, що випускається, але і проводити розширений маркетинг по постачальникам, споживачам, інвесторам. Необхідні ефективні взаємини з усіма структурами, що стосуються діяльності підприємства ОПК (банки, ЗМІ, конкуренти і т.д.), щоб при якихось змінам в зовнішньому середовищі, для яких характерна невизначеність, тому що інформація буває недостатньою і не завжди точною, приймати швидкі адекватні рішення, пристосовуючи виробництво до нових реалій.
В умовах ринку «вимоги до управління високотехнологічним промисловим підприємством ОПК умовно можна виразити так: знати -могти- хотіти - встигнути. Досить відсутності одного елемента і система руйнується.
Для стимулювання і залучення бізнесу в оборонну промисловість необхідно: визначити найбільш важливі напрямки для країни, в яких Україна має переваги, конкурентоспроможна, здатна впливати на світове технологічний розвиток; на державному рівні забезпечити розробку середньострокових і довнострокових технологічних програм розвитку, які будуть затребувані через 5-10 років; створити необхідні умови для конкуренції в ОПК; сформувати систему держзамовлення для підготовки фахівців для ОПК; створити умови участі українських підприємств у міжнародному поділі праці з випуску високотехнологічної продукції; розробити заходи податкового стимулювання інноваційної діяльності.
Менеджмент конкурентоспроможності продукції стверджує, що конкурентоспроможній великій компанії легше знайти свою нішу на світовому ринку і закріпитися на ньому, забезпечуючи собі фінансову стійкість і прибуток.
Рівень конкурентоспроможності об'єднання ОПК залежить в основному від декількох складових. До першої
віднесемо внутрішні компетенції, засновані на досвіді роботи в даній області, що включають в себе: наявність особливих технологій для створення продукту, котрий має високий попит; висококваліфікований персонал, який вміє організувати виробництво по створенню затребуваного продукту; сучасні управлінські технології, що забезпечують збут, планування бізнесу.
До другої складової, також залежить від часу і досвіду роботи в даному бізнесі, відносяться зовнішні компетенції: тісний взаємозв'язок з постачальниками і покупцями, вміле управління фінансовими потоками.
І найважливішою складовою високого рівня конкурентоспроможності підприємства ОПК є динамічні здатності, тобто вміння швидко перебудовуватися з урахуванням вимог ринку. Для цього треба добре знати ринок, для якого працює об'єднання, і вміти прогнозувати його зміни; мати необхідну технічну і технологічну оснащеність для виробництва необхідного устаткування, в тому числі роботів, зберігати фінансову стійкість при відсутності держзамовлення; зберігати режим секретності.
Для того щоб успішно керувати сучасним великим об'єднанням ОПК, треба чітко розуміти, до чого необхідно прагнути в подальшому розвитку даної компанії, які завдання потрібно вирішити в зв'язку з цим. Всі параметри наміченої мети повинні бути зрозумілі і ув'язані з потребами всіх учасників цієї бізнес-структури. Причиною неефективної управлінської складової більшості підприємств ОПК, які перебувають у державній власності, є не тільки низька кваліфікація державних чиновників, які намагаються управляти ОПК. Справа в тому, що держава в цій ситуації діє і в ролі власника, і в ролі замовника, і в ролі інвестора. Природно, починається зіткнення цілей, які насилу нівелюються, оскільки спільну мету в цьому випадку сформулювати неможливо, так як це пов'язано з поступками, що зачіпають інтереси якоїсь зі сторін, тобто є конфлікти інтересів.
Для того щоб забезпечити собі високий рівень конкурентоспроможності в доступному для огляду майбутньому, компанії ОПК повинні мати висококваліфікованих фахівців маркетингу, затребувані розробки науково-дослідних робіт в оборонній промисловості, оснащеність високотехнологічним устаткуванням, особливо роботами Існуючі структури по науково-дослідним роботам не мають добре налагоджених зв'язків з виробництвом і між собою, бувають зайняті дослідженнями по одній і тій же тематиці, не використовуючи продуктивно кадровий науковий потенціал і фінансові ресурси, які і так виділяються менші від необхідних сум. Таке становище не сприяє створенню високих конкурентних переваг випускається військовим виробам, знижує можливості компаній ОПК у випереджальних технологіях військового призначення, а кінцевому рахунку веде до втрати ринків збуту.
В даний час на цьому ринку посилюється конкуренція на післяпродажне технічне обслуговування військової техніки. А оскільки державі важливі тільки великі замовлення, то такою «дрібницею», як додаткові поставки запасних частин, додаткові послуги по поліпшенню якості проданої техніки, ремонтні роботи та т.п.,державні організації не займаються, що сприяє витісненню підприємств, які виробляють продукцію на експорт, з цих ринків. Для підприємств ОПК така робота по сервісному обслуговуванню дуже важлива і в частині завантаження, і в тому, що прямий зв'язок з покупцем допомагає правильніше зорієнтуватися на ринку, вивчати вимоги споживача, його бажання. В результаті вітчизняний ОПК позбавляється ринків збуту військової продукції, знижуються конкурентні якості українського озброєння. Головне, щоб реформування ОПК пройшло не формально, а при зваженому, вдумливому створенні структур, з урахуванням ефективності їх в перспективі.
Для успішного впровадження інноваційних технологій в ОПК не обійтися без вдосконалення виробництва, без залучення в військову промисловість необхідних науково-технічних і управлінських кадрів, без маркетингового вивчення попиту на інноваційний продукт, без взаємозв'язку оборонного і цивільного напрямків промисловості. На рівні держави необхідні законодавчі заходи, що гарантують правовий захист інвесторів. Україна також експортує зброю, часом на шкоду внутрішнім потребам. Можливість для ОПК брати участь в міжнародному співробітництві, підвищення зарплати в цій галузі вселяють надію, що через 6-10 років в ОПК будуть і кваліфіковані кадри, і передові технології, і він стане локомотивом для всієї промисловості.
Ринковій економіці треба вчитися, розвиток йде вперед і треба освоювати закони ринку, його принципи, щоб успішно функціонувати в ньому.
Підготував за матеріалами інтернет
Олександр Майстренко
Підготував за матеріалами інтернет
Олександр Майстренко
Немає коментарів:
Дописати коментар