Интернет реклама УБС

11.02.14

До питання про боротьбу з рейдерством

В останні кілька років у засобах масової інформації, виступах посадових осіб органів державної влади, в підприємницькому середовищі використовуються терміни: «рейдер», переділ власності, захоплення бізнесу та інші.
Особлива суспільна небезпека рейдерства полягає саме у використанні держави як прикриття для здійснення злочинних діянь: крім прямого збитку, що наноситься економіці, рейдер ще й дискредитує державу, спричинюючи розпад його ключових інститутів та окремих громадян, в першу чергу через стимулювання коррупціі.Виникає питання, які способи боротьби або попередження незаконного переділу власності?
Враховуючи чималу історію розвитку майнових та товарно-грошових відносин людства, слід згадати і про основні способи захисту прав на речі, в тому числі і права власності. Проводячи аналіз пропозицій щодо зміни законодавства з метою припинення рейдерських захоплень, найбільш часто звучать думки про розширення ролі нотаріусів, покладанні на них нових повноважень, про введення в чинне законодавство терміна «рейдерство», про встановлення нових складів злочину і закріпленні їх в кримінальному законодавстві, про зміну порядку ведення реєстру акціонерів, про зміну організаційно-правових форм юридичних осіб, про зміну процесуального законодавства і багато іншого.
  Для початку розглянемо можливість використання інституту нотаріату як перешкоду на шляху недобросовісних осіб.
  Як показує практика податкових органів, всі рейдерські захоплення, вчинені шляхом зміни керівника або учасників юридичної особи, здійснюються на підставі документів, що пройшли нотаріальне засвідчення. Всім відомо, що будь-яка заява, що подається до реєструючого (податкового) органу, підлягає нотаріальному посвідченню .
   На початку 90 -х років минулого століття проходила масова приватизація підприємств торгівлі, сфер послуг, громадського харчування, промислових підприємств. На ринку виявилися значні цінності, які на перших порах були зосереджені в руках членів трудового колективу, потім - менеджменту підприємств, а надалі - і третіх осіб.
   Були суперечки, скарги на порядок розподілу часток  акцій, контролю над бізнесом, але учасники таких суперечок не були професійними фінансистами і зрештою поступалися в обмін на право, наприклад, не бути звільненими з підприємства, на якому пропрацювали тривалий час.
  Пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в частині зміни видів юридичних осіб, зміни порядку ведення реєстру акціонерів, на наш погляд, взагалі не може вплинути на незаконний переділ власності, оскільки рейдерство завжди пов'язане з порушенням закону, порушенням порядку ведення обліку, вчиненням нікчемних або угод, які можна оспорити. У зв'язку з цим, будь-яка спроба встановити обмеження цивільно-правового характеру має негативні наслідки тільки для сумлінних учасників обороту, уповільнює ділову активність або збільшує непродуктивні витрати бізнесу, але ніяким чином не представляє собою перешкоду для злочинного діяння.
  При скоєнні злочину діяння як би набуває видимість цивільно-правової угоди, однак, метою або кінцевим результатом угоди буде перехід прав на матеріальні блага.
  Відомі численні способи рейдерства , але всі вони зводяться до одного - переділу власності.
  Які основні способи рейдерства ?
- Незаконне заволодіння активами шляхом угод, актів державних органів, рішень судів, згодом скасованих, але виконаних;
- Заволодіння управлінням організації шляхом «придбання» контрольного пакета голосів , зміни виконавчих органів юридичної особи з метою подальшого розпорядження активами компанії;
- Реорганізаційні процедури, що тягнуть «перехід» основних активів в руки «нових» власників;
- Ліквідація і банкрутство юридичної особи, як з ініціативи самої організації, так і з ініціативи третіх осіб, наслідком чого є перехід матеріальних благ «новим» власникам;
- Примушування до «добровільної» реалізації активів або зміну органів управління з використанням адміністративного ресурсу. Під адміністративним ресурсом розуміються не тільки дії органів державної влади та місцевого самоврядування, а й приватних осіб і компаній, що використовують домінуюче положення (кабальні угоди, змова на ринку товарів, фінансів і послуг, інше).
Позначений перелік не є вичерпним.
Яким же чином можна захистити права? Необхідно на законодавчому рівні забезпечити можливість контролювати інформацію про юридично значимі факти щодо активів і найбільш цінних майнових прав. Потрібно закріпити норму права, що зобов'язує всіх учасників цивільного обороту здійснювати публічні оголошення про найбільш значущі події і рішеннях. До них можна віднести угоди з нерухомим майном, пакетами акцій або часток участі понад 20 %  рішення про зміну складу органів управління організацій, зміна адреси місця знаходження юридичних осіб, інше. Крім публічного оголошення повинен бути встановлений термін для публічних слухань (обговорення), протягом якого уповноважені органи державної влади (наприклад  органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб або прав на нерухоме майно) не здійснюватимуть юридично значимі дії. Протягом зазначеного строку будь-який учасник цивільних правовідносин у міру своєї обачності зможе здійснити необхідні заходи, спрямовані на захист своїх прав, дізнавшись про намір третіх осіб їх порушити. Відповідно, захист
буде ефективним, а, швидше за все, загроза рейдерства зникне, оскільки буде втрачено властивий рейдерству елемент раптовості. Думаю, не варто сперечатися про те, що є більш ефективним: можливість запобігти порушенню прав або спробувати захистити вже порушене право.
Де має бути розміщено публічне оголошення? На наш погляд, має бути одне друковане видання національного рівня, таке, наприклад, як газета "Урядовий кур'єр", і одне регіональне друковане видання, в кожному регіоні своє. Чому одне? Пояснюється просто. Можливість публікації повідомлення в будь-якому друкованому виданні на вибір заявника буде зручною для недобросовісних осіб, оскільки істотно ускладнює зустрічну можливість дізнатися про юридичний факт (подію), що цікавить. На національному рівні повинна існувати електронна інформаційно -пошукова система, що дозволяє в будь-який час доби безкоштовно в мережі Інтернет здійснювати пошук про публікації відповідних юридичних фактів і подій. ЕІПС повинна містити в собі сервісну можливість моніторингу за заздалегідь встановленими координатами (ідентифікаторами), наприклад, найменування організації, адреса земельної ділянки, прізвище,
Для ефективності пошуку інформації особливе значення має якість публічного
оголошення. У законі повинні міститися вимоги до оголошення: зазначення юридичного факту, події, повне найменування, основний державний реєстраційний номер, адреса місця знаходження юридичних осіб - учасників відносин, прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб, місце проживання для індивідуальних підприємців, характеристика об'єктів (наприклад, фізичні показники, місце знаходження, реєстраційні номери, інші ідентифікатори).
Який має бути термін для публічних слухань? На наш погляд, цей термін повинен бути достатнім для того, щоб будь-який учасник підприємницької діяльності в межах звичайної обачності мав можливість отримати інформацію і при необхідності скористатися правом на спростування, на подачу скарги в державні органи, позовної заяви до суду. З іншого боку, зазначений термін не повинен уповільнювати активність ділового обороту.
Функціями державного органу будуть:
- Контроль факту публікації;
- Контроль за відповідністю відомостей, що містяться в публікації  вимогам закону та наявним обліковим та реєстраційним відомостям;
- Контроль за дотриманням терміну публічного слухання, встановленого законом;
- Розгляд скарг і прийняття по них рішень;
- Проведення перевірочних заходів при необхідності;
- Відмова у вчиненні юридично значущих дій через порушення вимог закону про публічне оголошенні і публічні слухання.
  У разі дотримання вищезазначеного алгоритму дій шанси рейдерів на успіх будуть мінімальні.
   Публічність і відкритість відомостей може докорінно змінити бачення такого явища як рейдерство, а також наше уявлення про способи боротьби з ним.

   Медіація - термін з цивільного права. У праві кримінальному подібна процедура називається примиренням з потерпілими, також, можливо, і від рейдерства. Якщо той, хто зробив правопорушення, припинить здійснювати вказане діяння (рейдерство), публічно відмовиться від продовження здійснення протиправних діянь, матеріально компенсує завдані збитки, у тому числі моральні, принесе вибачення, і це приймається потерпілою стороною, то за заявою останньої справа може бути припинено.     Вирок в цьому випадку не виноситься. За умови щирого каяття сторони, яка здійснила правопорушення, процесуальне примирення сторін можливе. Такі публічні вибачення, визнання своєї провини, каяття будуть розцінені як пом'якшувальні провину обставини.
   Якщо потерпілі від злочину попросять про поблажливість, підтвердять каяття тих осіб, які вчинили правопорушення, то, швидше за все, покарання буде умовним, і в даній ситуації це добре: умовний термін не позбавляє свободи, але особа повинна розуміти, що якщо повторить подібні дії  умовне покарання буде замінено реальним, і тому має вести себе більш законослухняно.

Олександр Зубенко

Немає коментарів:

Дописати коментар