Интернет реклама УБС

13.04.14

ЗАТРИМАННЯ ОЗБРОЄНИХ ЗЛОЧИНЦІВ І БОРОТЬБА З ДИВЕРСІЙНО-РОЗВІДУВАЛЬНИМИ ФОРМУВАННЯМИ

ЗАТРИМАННЯ ЗЛОЧИНЦЯ, умови ПРАВОМІРНОСТІ.
Незмінним завданням залишається використання всієї сили законів у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями, щоб люди в будь-якому населеному пункті відчували турботу держави про їх спокій і недоторканність, були впевнені, що жоден правопорушник не уникне заслуженого покарання.
Для працівників органів внутрішніх справа затримання злочинця - це обов'язок, а для громадян - право.
Дії громадян, спрямовані на припинення злочинних посягань і затримання злочинця, є відповідно до законодавства правомірними і не тягнуть кримінальної або іншої відповідальності, навіть якщо цими діями змушені були завдати шкоди злочинцю. Затримання злочинця як обставина виключає суспільну небезпеку і протиправність діяння, у кримінальному законодавстві розглядаються як дії, вчинені потерпілим та іншими особами безпосередньо після вчинення посягання з метою затримання злочинця і доставлення його у відповідні органи влади, і, як правомірні, прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для затримання злочинця.
Суспільно-корисне призначення дій по затриманню злочинця полягає в тому, щоб припинити вже початий затримуваним злочин, а також попередити вчинення з його боку нових суспільно-небезпечних діянь. Затримання сприяє реалізації завдань правосуддя.
Затримання злочинця - дія суспільно корисна. Вона, як і необхідна оборона, спрямована на боротьбу зі злочинністю. Тому заподіяння шкоди злочинцю, якщо це викликано необхідністю, визнається правомірним.
Злочинці можуть затримуватися за різних обставин.
Підставою затримання може служити:
- Якщо злочинець був застигнутий в момент вчинення злочину;
- Якщо очевидці, потерпілі точно вкажуть на дану особу, як на особу, яка вчинила
злочин;
- Якщо особа підозрюється у вчиненні злочину;
- Якщо на ньому, його одязі, тілі є явні сліди злочину;
- Якщо особа здійснює втечу з-під варти.
Підставою затримання служить скоєний злочин.
Яка мета затримання? Усунення небезпеки, що загрожує, припинення протиправних дій.
Коли злочинця застигнуть в момент скоєння злочину, то його дії проти затриманої особи розглядаються як напад. Припинення в цей момент посягання розглядається за правилами необхідної оборони.
А як бути, якщо після вчинення злочину пройшов значний проміжок часу - чи не обмежує час заподіяння шкоди злочинця при його затриманні?
Затримання злочинця після скоєння ним злочину (незалежно від того скільки часу минуло) характеризується тими ж ознаками, що і затримання злочинця в момент посягання. Застосовувані при цьому насильницькі заходи не повинні виходити за межі необхідності; вони визнаються правомірними, якщо вжиті саме в цілях затримання і не були засобом помсти, актом особистої розправи із злочинцем. При цьому тяжка шкода може бути заподіяна тому, хто затримується, якщо:
1. Ним скоєно тяжкий злочин.
2. Він по своєму минулому або цій злочинні діяльності представляє велику небезпеку для суспільства.
3.Іним шляхом за даних обставин затримати злочинця не можна.

Неприпустимо заподіяння шкоди для затримання осіб, які вчинили малозначні злочини, адміністративні та дисциплінарні проступки.
Право на затримання злочинця виникає з моменту вчинення злочинного посягання і припиняється із закінченням терміну давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Дії по затриманню обов'язково передбачають заподіяння шкоди тому, хто затримується.
Як уже відзначалася раніше, шкода при затриманні може завдаватиметься лише за наявності твердої впевненості в тому, що саме затримувана особа вчинила
злочин і шкода, яка заподіюється злочинцю,  повинна знаходиться в точній відповідності з характером і небезпекою вчиненого злочину.
Важливо, щоб не було явної невідповідності між заподіюваною злочинцеві шкодою і характером і небезпекою посягання.
У деяких випадках працівники органів внутрішніх справ або військовослужбовці антитерористичних підрозділів можуть застосовувати при затриманні осіб, які вчинили злочин, зброю.
Не застосування зброї в ситуаціях, коли це необхідно, веде до невиправданого ризику для життя працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців антитерористичних підрозділів і громадян, створює сприятливі можливості для ухилення злочинця від кримінальної відповідальності та вчинення нових злочинів.
Аналіз даних про жертви серед працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців дозволяє виділити типові умови та обставини їх загибелі і поранень при виконанні службових обов'язків. Ось найбільш суттєві:
- Слабке знання нормативних актів, що регламентують застосування зброї;
- Погана організація проведення операцій із затримання злочинців;
- Недостатня бойова і фізична підготовка окремих співробітників;
- Порушення встановленого порядку несення служби;
- Невміле поводження з табельною зброєю.
Законодавством передбачаються наступні випадки застосування зброї працівниками органів внутрішніх справ або військовослужбовцями антитерористичних підрозділів при виконанні ними функціональних обов'язків по боротьбі зі злочинністю:
- Для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю або здоров'ю, якщо іншими способами і засобами їх захистити неможливо;
- Для відбиття нападу на особливо важливі або інші важливі об'єкти, а також для відбиття збройного нападу на охоронювані об'єкти;
- Для відбиття нападу на працівників органів внутрішніх справ або військовослужбовців антитерористичних підрозділів, коли їх життя піддається безпосередній небезпеці, а також при нападі на підрозділ, якщо він не може бути відбитий іншими заходами;
- Для затримання злочинця, який вчинює збройний опір, або захоплений при вчиненні особливо небезпечного злочину, або злочинця (за винятком жінок і неповнолітніх) який здійснює втечу з-під варти, коли іншими способами і засобами затримати цих злочинців неможливо.

Для визнання правомірним застосування зброї працівниками органів внутрішніх справ або військовослужбовцями антитерористичних підрозділів під час затримання злочинців підставою застосування зброї є затримання злочинця, який надає збройний опір;
друга підстава - при затриманні злочинця, захопленого при вчиненні особливо небезпечного злочину;
третя підстава - при затриманні злочинця, що здійснює втечу з-під варти (за винятком жінок і неповнолітніх).
Без попередження зброя застосовується:
- При втечі збройного затриманого, який санкціоновано і законно утримується під вартою;
- При втечі, яка здійснюється за допомогою транспортних засобів швидкого пересування, а також з рухомого вагону пасажирського поїзда.
Після застосування зброї працівники органів внутрішніх справ або військовослужбовці антитерористичних підрозділів зобов'язані:
- У разі поранення злочинця вжити заходів до надання потерпілому невідкладної
долікарської допомоги, викликом мед. працівників, дотримуючись при цьому необхідних заходів від раптового нападу;
- При смертельному результаті забезпечити охорону тіла вбитого і збереження обстановки події до прибуття представника прокуратури;
- Про застосування зброї негайно повідомити черговому по органу, а після прибуття в підрозділ - доповісти рапортом із зазначенням: коли, де проти кого застосовувалася зброя, обставин і наслідків його застосування, кількості витрачених патронів.
Про кожний випадок застосування зброї складається протокол і негайно повідомляється прокурору.
Відповідальність працівників органів внутрішніх справ або військовослужбовців антитерористичних підрозділів за неправомірне застосування зброї при затриманні злочинців
Застосування зброї при затриманні злочинців вимагає від працівників органів внутрішніх справ або військовослужбовців антитерористичних підрозділів великої витримки, самовладання, уважності. За неправильне використання зброї встановлена ​​дисциплінарна та кримінальна відповідальність. Але й за незастосування зброї, коли це було необхідно для виконання службового обов'язку, співробітник несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
При затриманні ініціатива виходить від особи, яка володіє правом на затримання, крім того, що заподіюється шкода, але це єдина можливість припинити протиправні дії особи і тому заподіяна шкода не завжди може бути меншою.

Значення умов правомірності заподіяння шкоди затримуваному злочинцеві шляхом застосування зброї сприяє якісному виконанню працівниками органів внутрішніх справ або військовослужбовцями антитерористичних підрозділів своїх професійних обов'язків, зміцненню законності, робить позитивний вплив на ефективність боротьби зі злочинністю в нашій країні.
Однак поряд з обставинами, які виключають протизаконність дій існують обставини не передбачені в законі,але визначені судовою практикою. Одним з цих обставин є виконання наказу.
Наказ може бути законний і незаконний. Якщо наказ законний, то виконавець за настали наслідки не відповідає. Якщо наказ не законний, то за настали наслідки несе відповідальність особа, що віддала цей наказ.

СПОСОБИ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ
У боротьбі з злочинцями можуть застосуються такі способи дій як пошук, прочісування, переслідування, оточення, захоплення і знищення, якщо захоплення неможливе.
Пошук - це дії оперативно-військових сил з виявлення точного місця знаходження злочинців, що виражаються в суцільному або вибірковому обстеженні можливих місць їх укриття. Буває гласним і негласним.
Прочісування - це суцільне обстеження рухомими, як правило, ланцюгом, учасниками операції порівняно обмеженої ділянки закритої місцевості, на якій можуть перебувати злочинці.
Переслідування - це рух оперативно-військових нарядів по напрямку, в якому зникли злочинці з метою їх виявлення та затримання.
Оточення - це дії оперативно-військових сил, що виражаються в оточенні ділянки місцевості або якого-небудь об'єкта,  де знаходяться злочинці, з метою забезпечити їх затримання. Буває потайне і відкрите.
Блокування - це відкрите чи потайне виставлення заслонів по периметру ділянки місцевості або об'єкта, де сховалися злочинці, з метою припинення їх виходу за межі блокованого району. Буває суцільним і за напрямками ймовірного руху.
Захоплення - це сукупність дій і заходів усіх учасників операції із затримання злочинців, які чинять збройний опір.
Власне, захоплення - це дії групи захоплення (штурмової групи) по безпосередньому фізичному затриманню і роззброєння злочинців з метою припинення подальшого опору.
Знищення або ліквідація злочинців - здійснюється шляхом застосування вогнепальної зброї на ураження. Рішення на ліквідацію приймає керівник операції.
Спостережні пости - попередньо зазначені місця або ділянки місцевості, з яких озброєні співробітники ведуть спостереження і своєчасно повідомляють про появу або пересування злочинців.
Заслони - це підрозділи співробітників ОВС чи війсковослужбовців антитерористичних підрозділів,  виставлені для прикриття ймовірних шляхів руху злочинців, що ховаються, або для блокування району,  де вони живуть і тимчасово ховаються від переслідування.
Засідки - це підрозділи співробітників, скритно розташовані в точно визначених місцях, де за отриманими відомостями можуть з'явитися злочинці. Мета засідки - раптово провести захоплення і роззброєння злочинців.
Пошукова група - підрозділ співробітників, який проводить пошукові роботи на своїй ділянці (об'єкті) з метою встановлення точного місця розташування злочинців.
Група блокування - формується з працівників органів внутрішніх справ або військовослужбовців антитерористичних підрозділів, яка заслонами, засідками і наглядовими постами виконує завдання з ізоляції району операції з метою недопущення припливу громадян та забезпечення їх безпеки від вогню злочинців, припинення спроб виходу злочинців з району операції.

Група оточення - має своїм завданням оточити злочинців і захопити їх. Її бойовий порядок складається з підрозділів, розгорнутих в ланцюг, груп блокування, захоплення, резерву.
Група тилового забезпечення - формується із співробітників ДАІ, господарчого управління і медпрацівників. Завдання групи забезпечення-забезпечити висунення сил і засобів в район операції, матеріально-технічне забезпечення, медзабезпечення всіх груп бойового порядку.
Резерв керівника операції - призначений для здійснення маневру, вирішення раптово виниклих в ході операції завдань і посилення найбільш вразливих елементів бойового порядку. Чисельність резерву залежить від обсягу і виду
операції.

ПІДГОТОВКА ДО ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНІЙ ОПЕРАЦІЇ
МЕТОДИ АНАЛІЗУ ОБСТАНОВКИ
1. Відомості про злочинців:
- Чисельність
- Озброєння
- Боєздатність
- Наміри
- Фізичний стан
2. Свої сили:
- Чисельність особового складу
- Озброєння
- Засоби зв'язку
- Спеціальні засоби
- Транспортні засоби
3. Умови проведення операції:
- Пора року
- Час доби, метео умови
- Характеристика об'єкта, в якому сховалися злочинці:
а) окремо стоячу будівлю:
- Габарити
- Кількість віконних, дверних і горищних прорізів
- Наявність «глухих» стін
- Близькість лісових масивів, проїжджих доріг і залізниць, зупинок, вокзалів, аеропортів і т.п.
- Можливість відходу злочинців через сусідні двори
б) квартири багатоповерхових будівель:
- Поверховість будівлі
- Поверх, на якому розташована квартира, що нас цікавить  
- Кількість віконних і дверних прорізів
- Наявність балконів і лоджій
- Розташування і кількість квартир на сходовій клітці
- Планування квартири
- Можливість проникнення на балкони або лоджії з балконів або лоджій сусідніх квартир
в) пересічена місцевість (ліс, гори і т.д.)
- Місце, обране злочинцями як укриття:
а) печера
б) вершина гори, пагорба
в) штучне укриття на схилі гори і т.д.
- Захисні властивості укриття
- Наявність маскувальних факторів
- Можливість оточення, підходу зверху, знизу і т.д.
г) автотранспорт:
- Марка автомобіля
- Здатність пересування по путівцях
- Запас палива
- Максимальна і крейсерська швидкості
д) літак:
- Марка літака
- Кількість прорізів по кожному борту, висота їх розташування
- Кількість салонів
4. Сусіди:
- Інші підрозділи (забезпечення, підтримки, тощо)
5. Населення:
- Наявність, особливості, заходи по його безпеки
6. Зв'язок, способи взаємодії
7. Медичне забезпечення
На основі аналізу обстановки за запропонованою схемою видається бойовий наказ:
- Оперативний задум (вибір тактичного варіанту) для кожного підрозділу
- Визначення кількісного складу
- Постановка задачі кожному співробітнику
- Спосіб і місце висування
- Порядок дій (умовні сигнали початку і закінчення дій, послідовність дій підрозділів, способи взаємодії підрозділів).
Виходячи із завдань основну увагу буде приділено діям особового складу груп блокування та захоплення.

РОБОТА ГРУПИ БЛОКУВАННЯ
Завдання:
- Взяти під контроль всі отвори (віконні, дверні, горищні) з метою припинення ведення вогню з них злочинцями, забезпечивши тим самим підхід групі захоплення впритул до об'єкта.
Мінімальна кількість особового складу - на одну людину більше, ніж кількість прорізів на кожній зі сторін об'єкта.
Спосіб висування на вихідні позиції:
- Вихідна позиція має бути по можливості захищена на відстані, що забезпечує впевнене придушення вогню злочинців;
- З вихідного району особовий склад групи блокування може бути доставлений на максимально можливу відстань за допомогою транспортних засобів.
Безпосередньо бойові позиції займаються скритно (переповзанням, кидком), використовуючи маскувальні властивості місцевості, при необхідності прикриваючи вогнем пересування товариша.
Взаємодія з особовим складом групи захоплення (штурмової групи) досягається
попередньої відпрацюванням кожного конкретного завдання. Передбачаються наступні сигнали взаємодії:
- «Припинити вогонь»
- «Посилити інтенсивність вогню (по окремих напрямках)»
- «Відстріл спецзасобів»
- «Посилити групу захоплення (штурмову групу) особовим складом»
При будь-якому способі виконання завдання необхідно посилити увагу на сигнали взаємоопознавання, що особливо важливо при використанні доданих підрозділів Національної гвардії, "Альфа", корпусу швидкого реагування та ін.)

РОБОТА ГРУПИ ЗАХОПЛЕННЯ
Завдання - захопити (знищити) озброєну групу злочинців. З району попереднього зосередження група захоплення ( штурмова група ) висувається на вихідний рубіж . Звідти по команді, після припинення вогню групи блокування приховано або кидком зближуються з об'єктом , де ховаються озброєні злочинці, концентруючись в «мертвих зонах». Проникнення на об'єкт здійснювати з максимально можливої ​​кількості напрямків , під
впливом шумових, світлових ефектів, спецзасобів, службово-розшукових собак і т.д.
Кількість особового складу - у два- три рази повинна перевищувати кількість злочинців.
Аналіз дій груп захоплення показує , що всі основні випадки їх використання можна звести до чотирьох типових ситуацій :
- В польових умовах;
- В автотранспортному засобі;
- В окремо  стоячій будівлі ;
- В літаку.

Застосування спеціальних засобів «Черемха »

Спеціальні засоби «Черемха» призначені для застосування співробітниками органів і установ внутрішніх справ військовослужбовцями в якості крайнього заходу у випадках :
а ) відбиття групового нападу на службові та адміністративні будівлі, приміщення громадських організацій, зал. станції, банки, пошту, телеграф, радіо і телебачення, сховища державних цінностей або інші важливі об'єкти , а також для припинення масових заворушень, що супроводжуються погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями ;
б) виникнення масових заворушень і групової непокори у виправно-трудових установах , слідчих ізоляторах і в'язницях (виключаючи ІТК для неповнолітніх та жінок);
в) затримання озброєних злочинців, що переховуються в приміщеннях та інших важкодоступних місцях ;
г ) необхідності припинення суспільно - небезпечних дій однієї особи або групи осіб, пов'язаних із загрозою життю і здоров'ю громадян або співробітників органів внутрішніх справ.
У число спеціальних засобів «Черемха » входять: навчально- отруйна граната Уч.ЯДГ , газові патрони « : ГП і 10ГМ , дистанційна газова граната 26ГД і ручна
граната газова РГ- 1 . 
- Граната Уч.ЯДГ - « Черемуха -1» - приводиться в дію вручну ;
- Патрон 26 ГП - « Черемуха -2» - відстрілюється за допомогою ракетниці
- Патрон 10ГМ - « Черемуха -3» - відстрілюється за допомогою пристрою для відстрілу
11мм сигнальних патронів ;
- Граната 26ГД - « Черемуха - 4 » - відстрілюється за допомогою ракетниці
- Граната РГ- 1 - 2Черемуха - 5 » - приводиться в дію вручну.
Спецзасіб « Черемуха - 1 » застосовується тільки з дозволу начальника і заступників начальника УВС

Хімічний засіб « Черемуха - 10 » є зброєю індивідуального користування і застосовується військовослужбовцями груп захоплення при затриманні небезпечних злочинців , які чинять фізичний опір і виявляють буйство й інші небезпечні дії . Рішення про застосування спеціального засобу « Черемуха - 10 » працівники органів внутрішніх справ або військовослужбовці антитерористичних підрозділів приймають самостійно з урахуванням оперативної обстановки .
Спецзасіб « Черемуха - 10 » видається особам, список яких затверджується начальником УВС , тільки на період проведення операції із затримання небезпечних злочинців.

Олександр МАЙСТРЕНКО

Немає коментарів:

Дописати коментар