Корупція є гальмом на шляху розвитку будь-якої країни, оскільки вона підриває довіру суспiльства до іститутів державної влади. Особливо шкідливі наслідки корупція має для розвитку країн перехідного періоду, тому що кошти, яких так потребує держава, незаконно привласнюються і осідають в кишенях окремих осіб. Отримані через корупційні схеми ресурси іноді трансформуються в економ1чний та пол1тичний вплив. Це послаблюе інститути демократичної влади та створює умови для подальшого розповсюдження порочного кола корупії. В кінцевому результаті корупція підриває підвалини самої держави. Однак, в деяких сферах діяльності корупція вважається особливо небезпечною з огляду на те, що вона безпосередньо впливає на стан головного компоненту державної безпеки. 3 випадками корупії боротися дуже важко, але ще важче боротися з корупцією в оборонному секторі Сприятливі умови для такої шкщливої діяльності часто виникають саме в сфері оборони, де панує культура секретності та безкарності, яка унеможливлює здійснення суворого нагляду й контролю.
Корупцію необхідно сприймати як загрозу для безпеки держави: корупція в оборонному секторі не тільки знижує ефективність військової діяльності, але й підриває морально-психологічний стан військовослужбовців, таким чином перетворюючись на внутршній чинник послабления нацюнальної безпеки і оборони.
Діяльність з виховання доброчесності в оборонних відомствах, розповсюдження передового досвіду та зниження корупційного ризику повинна стати невід'ємною складовою програми спільної роботи ГПУ, СБУ, військових юристів та спеціалістів з патріотичного виховання в структурах МО України. Така діяльність здійснюється з використанням інструменту підготовки державних службовців сектору безпеки за програмами підвищення стандартів доброчесності та прозорості.
Всеохоплююче поширення корупції у сфері оборони ставить під серйозну загрозу ефективжсть збройних сил, підриває довіру до війська, призводить до деграда- ції державного управління у сфері оборони й загрожує самому існуванню держави. Корупція відбирає обмежені кошти від державних безпекових, економічних і соціальних програм на задоволення приватних інтересів. Як свідчить світовий досвід, сприятливі умови для корупційної діяльності часто виникають саме в оборонному секторі, де є додаткова можливість уникати контролю, прикриваючись секретністю.
Численні випадки корупційних зловживань у багатьох сферах оборонної діяльності в Україні свідчать, що корупція у міністерстві оборони вже набула ознак системного явища. Зокрема, у таких сферах д1яльності, як відчуження військового майна, забезпечення віськовослужбовців житлом, закупівля та ремонт військової техніки та майна, отримання неналежних пільг і виплат чи компенсацій з бюджету, використання оборонних активів та військовослужбовців у приватних інтересах, утилізація озброєння та боєприпасів, тощо. Останніми роками також спостергається специфічне корупційне явище - зростання корупційної напруги навколо питания надання оборонних послуг приватними підприємствами (аутсорсинг).
Сьогодні Збройні Сили України черговий раз стали на порозі глибоких реформ. Головним напрямком у цьому процесі має стати переозброєння військ та перехід на нові технології управлжня, вдосконалення бойової підготовки та реформування.
Корупція у питаннях використання коштів бюджету на оборону та наповнення спеціального фонду державного бюджету
Проблема фінансування Збройних Сил України у тих обсягах, які б забезпечили їх достатність для відведення загрози анексії території України іноземними військами і подальший розвиток стоїть перед державою як ніколи актуально.Рівень бойової підготовки Збройних Сил України, озброєння і в1йськова техніка не відповідають сучасним вимогам.
В минулому при скороченні, вивільнене (надлишкове) нерухоме та рухоме майно ЗСУ мало б бути додатковйм резервом для обороннйх реформ у разі його вигідної реалізації. Постало питання, хто має займатися збутом надлишкового вмськового майна: спеціальні державні структури чи оборонне відомство? Перемогла думка, що військові мають самі поповнювати свій спеціальний фонд виконанням невластивих для Міністерства оборони та Збройних Сил УкраТни комерційних функцій.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, основним джерелом наповнення спеціального фонду державного бюджету є власні надходження бюджетних установ, якими у даному випадку є Міністерство оборони та підпорядковані йому Збройні Сили України.
На практиці Спеціальний фонд державного бюджету Міністерства оборони поповнюється за рахунок відповідної діяльності, а саме:
• від реалізації озброєння, техніки та іншого майна Збройних Сил;
• надходжень від діяльності державних підприємств Міністерства оборони України;
• надання військовими частинами відповідних платних послуг з транспортування, аеродромного забезпечення, зберігання майна;
• оренди об'єктів інфраструктури, що тимчасово не використовуються Збройними Силами;
• надання платних медичних та санаторно-профілактичних послуг, тощо.
Наповнення спеціального фонду до сьогодні є традиційним обов'язком і, водночас, проблемою української армії. Схема фінансування української армії була така: на папері виділяється певна сума, але при цьому частину цієї суми Міністерство оборони повинне заробити самостійно госпрозрахунковими заходами: продажем техніки і т.д. I коли закладалися ці цифри в бюджет, то у армії не було ніяких господарських договорів, і сказати - чи вдасться заробити ці гроші чи ні - не міг ніхто.
Публічні заяви щодо необхідності звільнити військове відомство від невластивих комерційних функцій на практиці не знаходили своєї реалізації. Переважали думки про те, що арм1я сама мусить шукати альтернативні джерела фінансування. При цьому, зацікавленість відповідних посадових осіб займатися комерційною діяльністю з формальною метою фінансування потреб Збройних Сил, на ділі нерідко породжена саме можливістю отримувати неправомірні доходи.
Причини неефективності господарської діяльності в сфері управління військовим майном, їх корумпованості, наповнення спеціального фонду завжди не перевищувало 50% від запланованих обсягів.
Однією з ключових обставин, які спричиняють невиконання планових показників наповнення спеціального фонду, вочевидь, також е корупція. На думку експертів основними причинами цього є:
• зрощування посадових осіб Міністерства оборони та Збройних Сил України з підприємницькими і комерційними структурами, формування між ними недоброчесних тіньових стосунків;
• непрозорістьь та складність бюрократичних процедур щодо управління військовими матеріальними ресурсами;
• закритість Міністерства оборони та Збройних Сил України від громадського контролю в силу специфіки завдань оборони;
• низький р1вень соціального забезпечення військовослужбовців, тощо. Практика дійсно показує, що заходи контролю, які вживаються всередині Міністерства
оборони є недостатніми. При цьому, майже кожне з джерел поповнення спеціального фонду вражене корупцією.
Сфера реалізації озброєння, техніки та іншого майна Збройних Сил України є, напевне, самою тіньовою сферою діяльності оборонного відомства.
Відсутність належної бойової підготовки в умовах недофінансування, зниження вимог військового керівництва до підлеглих в частиині підтримання належного рівня бойової готовності підпорядкованих частин, зміцнення акцентів в бік «фасадної», показової д1яльності військ створюють умови для ведения деякими командирами (начальниками невійськової діяльності. Під виглядом ведення господарської д1яяьності для наповнення спеціального фонду окремі командири виршують особисті питания за рахунок наявного військового ресурсу. Зловживаючи службовим становищем, використовуючи військову техніку, інфраструктуру, особовий склад військових частин окремі командири (начальники) будують власні будинкй, роблять ремонти в квартирах, виконують подібні завдання старших начальників, заробляють необліковані гроші, порушуючи закон.
Сьогодні одним із найнебезпечніших корупційних чинників у оборонному секторі є використання земельних ресурсів.
Джерела корупційних зловживань, пов'язані з використанням земель оборони
•укладання договорів купівлі-продажу військового нерухомого майна для спільного будівництва на землях оборони, якими фактично відбувається реалізація земельних ділянок;
•зволікання Міноборони з прийняттям рішень щодо подальшого використання вивільнених в ході реформування Збройних Сил України будівель та споруд, що призводить до додаткових витрат, пов'язаних з їх утриманням;
•отримання на рахунки спеціального фонду Міноборони доходів, які не передбачено для бюджетних установ;
•невідображення в обліку міністерства дебіторської заборгованості перед суб'єктами господарювання;
•неоприбуткування, заниження в обліку вартості нерухомого майна та розміру орендної плати за користування нежитловими приміщеннями;
•фактична відсутність контролю за виконанням зобов'язань інвесторів за договорами спільного будівництва житла, що не дозволяє отримати'повну і достовірну інформацію про наявність у Міноборони активів у вигляді житла або коштів, які установа має отримати від інвесторів (пайовиків);
•самозахоплення земель оборони, використання їх не за цільовим призначенням, вилучення земельних ділянок із державної до комунальної власності з порушенням вимог Земельного кодексу України;
•невиконання суб'єктами господарювання умов договорів щодо передачі Міноборони житла в обмін на припинення права користування земельними ділянками колишніх військових-містечок та списання з обліку розташованих на них будівель. Через корупційні зловживання бюджет міністерства оборони недоотримує значні суми коштів, що мали б бути спрямовані на виконання заходів з підтримання бойової готовності Збройних Сил України та соціальних програм для військовослужбовців. Комерційна (господарська) діяльність відволікає військовослужбовців від виконання основних функціональних завдань, а корупція деморалізує особовий склад української армії і значною мірою знижує оборонний потенціал України.
Державні закупівлі у оборонному секторі: основні тенденції корупційних правопорушень
Забезпечення Збройних Сил України ресурсами, необхідними для досягнення військових спроможностей та повсякденної діяльності здійснюється шляхом закупівлі ними товарів, робіт і послуг за кошти державного бюджету у зовнішніх організацій за законами, що регулюють відносини держави та ринку. Одні посадові особи оборонного відомства є розпорядниками державних коштів, а інші посадові особи з багатьох інших відомств регулюють закупівельні відносини і контролюють ефективне і цільове витрачання державних коштів та дотримання прав і обов'язків сторін. При цьому, військові керівники, які в недалекому минулому приймали рішення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за правилами ринку не мали ні економічної освіти ні належного досвіду, але витрачали мільярди державних грошей. Це питання не вирішене й зараз. Традиція постійних змін, або уточнень нормативно-правової бази процесу державних закупівель негативно відображалася на якості стосунків його учасників.
За таких умов корупція у сфері витрачання державних коштів набрала загрозливого характеру в масштабах держави і це не обійшло міністерство оборони та Збройні Сили, які перебувають у його підпорядкуванні.
Проблема корупції у сфері закупівель товарів, робіт і послуг для потреб Збройних Сил напряму пов'язана зі зниженням бойових спроможностей військ, а також здатності надійно виконати головне завдання - оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості (стаття 17 Конституції України).
Закупівельна діяльність Міністерства оборони України ґрунтується на загально-державних принципах та складається з різноманітних процесів, які умовно можна поділити на три групи, а саме:
•визначення потреби у тих чи інших послугах чи обладнанні;
•визначення шляхів придбання необхідного обладнання або послуг для забезпезчення цих потреб;
•придбання необхідного обладнання або послуг.
Водночас, кожна група, кожен етап цього процесу може бути корумпованим. А практичні моменти відповідних зловживань, в принципі, правоохоронцям добре відомі.
При цьому, питання обмеженого фінансування бюджетних програм Збройних Сил України посилює корумповані ризики процесу державних закупівель з причин повної залежності визначення потреб, вибору предмета закупівлі, послуг, робіт від командира (начальника) розпорядника коштів, що, в певних випадках може не бути напряму пов'язаним з питанням підвищення бойової готовності. Так, можна за державні кошти здійснити продовження ресурсу декілька літакам МіГ-29 на одному підприємстві, або дати перевагу ремонту літаків Су-27 на іншому. З причин хронічної недостатності фінансового ресурсу, ремонт декількох літаків того чи іншого типу принципово не змінить загальний стан бойової готовності окремих авіаційних частин, тим більше, Повітряних Сил в цілому, тому військовий керівник приймаючи рішення в ту чи іншу сторону майже нічим не ризикує.
Особливості корупційних зловживань у процесі державних закупівель в оборонному відомстві
Розглянемо далі загальні практичні моменти.
Так, тендери (конкурси) виграють комерційні структури (посередники), а фактично виконують роботи державні підприємства або виробники. І це за наявності у сфері управління МО України сотень державних підприємств і філій, тільки одиниці з яких отримують замовлення. Взагалі складається така ситуація: в управлінні Міністерства оборони є велика кількість авторемонтних, будівельних підприємств, а надають послуги по ремонту автомобільної техніки, будівництву, реконструкції здебільшого комерційні організації, де вартість тих самих робіт завищена у рази. Це призводить до збиткового простою підприємств оборонного відомства та зростання заборгованості по заробітній платі працівникам.
Усі знають вимогу закону про надання пріоритету виробникам продукції, а якщо проаналізувати підсумки державних закупівель, то побачимо, що здебільшого акцептуються пропозиції посередників. Слід підкреслити, що часто-густо самі виробники створюють посередників з метою уникнення фінансових перевірок тощо, але здебільшого у зв'язку зі складністю процедури оформлення тендерної документації виробникам немає необхідності брати участь у тендерах якщо їх продукція і так користується попитом.
За нібито проведені роботи з заводом розраховуються грішми зі стабілізаційного фонду бюджету і військовим майном. Питання лише в тому, скільки відбувається таких ремонтів і яку техніку ми отримуємо в результаті. Так само буває важко знайти логічне обґрунтування ефективності багатьох інших прийнятих міністерством оборони рішень з питань державних закупівель. Також багато цікавих прикладів напевне можуть дати рішення міністерства оборони та командирів (начальників) Збройних Сил щодо закупівлі медичного обладнання, засобів зв'язку, запасних частин та ремонтних послуг до техніки і озброєння тощо.
Закупівля товарів, робіт і послуг оборонним відомством та Збройними Силами здійснюється на підставі річного плану закупівлі. Однак, під різними приводами до плану можуть вноситися зміни, що дозволяє відповідному керівнику - розпоряднику державних коштів, діяти на власний розсуд, наприклад, у залежності від надходження вигідних неправомірних пропозицій з боку комерційних структур.
В силу об'єктивних вимог секретності деяких сфер діяльності Збройних Сил, закупівлі, які повинні забезпечувати збереження державної таємниці, здійснюються у обмеженого кола учасників, що мають відповідну сертифікацію. На зазначену процедуру не розповсюджуються стандартні норми Закону України «Про державні закупівлі». На цьому тлі також можуть відбуватися правопорушення в частині необґрунтованого засекречування закупівель.
Мабуть вже хрестоматійним є приклади постійних проблем із закупівлею Міністерством оборони послуг з харчування особового складу Збройних Сил, де регулярно «виникають» умови для застосування процедури закупівлі у одного учасника.
Проведення закритих торгів або закупівля товарів, робіт і послуг у одного учасника унеможливлює конкуренцію та прозорість формування ціни товару (послуги). Це дозволяє необгрунтовано збільшувати закупівельні ціни, які потім перетворюються у хабар. Обмеження кола учасників закупівлі товарів робіт і послуг для потреб Збройних Сил, що приводить до необгрунтованого завищення цін, лягає тягарем на оборонний бюджет держави та негативно впливає на її оборонний потенціал.
Суттєву роль у корупційних схемах при закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти грають комітети з конкурсних торгів (тендерні комітети), на які покладено безпосереднє проведення закупівельних процедур. Цим органом можуть створюватися умови для корупційних зловживань шляхом утворення неконкурентного середовища, сприяючи перемозі визначеного учасника. Зокрема, у міністерстві оборони організація роботи тендерного комітету покладається на його ж структурний підрозділ. Заступником голови комітету є директор Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України, якого приймає на роботу та звільняє міністр оборони. У вищих органах військового управління з приходом нового керівника, як правило, змінюється керівництво та більшість членів комітету з проведення торгів.
Комітету з проведення торгів приділяється значна роль у вибудовуванні корупційних схем. Потрібно звернути увагу також і на відсутність публічності та суб'єктивізм при прийнятті рішень, цо створює умови для корупції.
Слід зазначити, що корупційні зловживання у оборонному відомстві можуть проявлятися не лише на етапі прийняття рішення про закупівлю, але й на завершальному етапі придбання продукції, отримання послуг та робіт за державні кошти, під час процедури їх прийому. Продукція, виконані роботи, отримані послуги повинні відповідати умовам договору і тільки тоді мають підписуватися акти прийому продукції (виконаних робіт) та проводитися фінансові розрахунки з підприємством. Корупційні зловживання на етапі прийняття товару (робіт, послуг) можуть суттєво вплинути на стан бойової готовності зразка озброєння та військової частини (підрозділу). Але низька якість товару (виконаних робіт з ремонту) може бути не поміченою. Це створює додаткові умови для корупційних зловживань військовими посадовцями.
Коли Збройні Сили України очікують реформ, пов'язаних із процесами переозброєння та переоснащення, вони потребуватимуть значного обсягу фінансування оборонних закупівель. Основні витрати передбачаються на закупівлю озброєння, військової техніки та засобів ураження, проведення дослідно-конструкторських робіт тощо. При офіційно визнаному зловживанні та корупції при здійснені закупівель за державні кошти є великі ризики того, що може бути закуплене озброєння, військова техніка тощо, які не будуть відповідати сучасним вимогам та не забезпечать заявлений рівень обороноздатності держави.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Загалом в Україні проблема боротьби з корупцією сьогодні стоїть дуже гостро. На жаль, оборонний сектор не став виключенням. Корупцією суттєво вражені практично всі сфери діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, особливо там, де розподіляються ресурси. Якщо нинішній небезпечний рівень корупції у оборонному секторі збережеться й ситуація не виправиться, то це матиме суттєві негативні наслідки у вигляді збереження тенденцій відволікання обмежених ресурсів держави від завдань безпеки і оборони, та зниження боєздатності Збройних Сил. Суттєвої шкоди буде завдано і так низькому на фоні корупції морально-психологічному стану військовослужбовців, які бачать збагачення окремих посадовців, а самі змушені платити хабарі за отримання належного їм соціального забезпечення.
Головними стратегічними цілями на шляху подолання корупції в оборонній сфері на сьогоднішньому етапі мають бути:
•по-перше, рішуче реформування діяльності Міністерства оборони у напрямі зниження ризиків корупційно містких процедур і забезпечення ефективного контролю за діяльністю посадових осіб міністерства;
•по-друге, поступове усунення Збройних Сил України від економічної діяльності-здійсненням закупок товарів, робіт і послуг для потреб армії повинні займатися відповідні структури Міністерства оборони та інші державні органи.
У деяких сферах (забезпечення житлом, державні закупівлі, відчуження майна і утилізація тощо) потрібна спільна робота з іншими відомствами та постійна підтримка з боку Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України. Зокрема, викорінення корупції у сфері державних закупівель - це загальнодержавне завдання, і Міністерство оборони та Збройні Сили України самостійно повністю подолати це ганебне явище не зможуть через тиск корумпованого середовища сучасного бізнесу. Так само і ліквідація корупційних схем у питаннях забезпечення житлом неможлива без затвердження урядом нових процедур. У цьому контексті також важливо якомога швидше відійти від практики фінансування видатків на оборону через спеціальний фонд. Для подолання корупції необхідно серед іншого мінімізувати корупційні ризики, пов'язані з залученням міністерства до комерційної діяльності, бо практика спеціального фонду навпаки, заохочує комерційну діяльність. ,
Досвід країн Центральної та Східної Європи, які мали схожі проблеми і досягли значних успіхів у подоланні корупції в оборонному секторі, свідчить про доцільність створення доступних баз даних корупційних зловживань і запровадження реальних обмежень для тих хто був помічений у зловживаннях.
В теперішніх умовах недостатньої ефективності правової системи боротьби з корупцією і недостатності зусиль виконавчої гілки більш важливу роль могли б відігравати громадські організації і незалежні засоби масової інформації, які за наявності доступу до інформації та більшої підтримки відповідних державних структур були б спроможні послідовно боротися з корупцією.
Так само доцільно посилити роль парламентського контролю за сектором оборони. Результати перевірок Рахункової палати України повинні стати більш доступними і для народних депутатів і для громадських організацій.
Безумовно, є теза про залежність стану боротьби з корупцією в оборонному секторі від загального стану корупції в країні, від політичної волі і особистого прикладу керівників держави і оборонного відомства, від надміру розповсюджених сьогодні в суспільстві песимістичних, цинічних або споживацьких цінностей на кшталт: «Правий той, у кого більше прав», «Не спійманий - не злодій», «Бабло перемагає зло», «Не підмажеш - не поїдеш» тощо.
Рекомендації для керівництва країни і для оборонного відомства:
Вжити заходів щодо відновлення високого статусу військовослужбовця Збройних Сил і поваги в суспільстві до професії військового:
•забезпечити належний рівень соціального забезпечення військовослужбовців (сьогодні він неадекватний, що постійно провокує побутову (або так звану «пиріжкову») корупцію з метою виживання);
•відновити повагу самих військовослужбовців до професії захисника Батьківщини - для цього, наприклад, відновити практику щорічних урочистих прийомів Президентом України найкращих випускників військових навчальних закладів, забезпечити державне сприяння випуску українських фільмів (серіалів) що висвітлюють і пропагують національну військову тематику і демократичні цінності, несумісні з корупцією тощо;
Висновки і рекомендації
•ліквідувати ганебне явище сьогоднішнього чинного механізму забезпечення військовослужбовців житлом (безкінечна житлова черга) - виконати вимоги Статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосовно можливості отримувати грошову компенсацію взамін житла.
Підвищити роль і ефективність механізмів парламентського контролю у сфері
оборони:
•дати Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони повноваження викликати для свідчень з питань запобігання та протидії корупції будь-яку посадову особу України;
•внести доповнення до Закону України «Про Рахункову палату» з метою повноцінного забезпечення реалізації принципу гласності в роботі Рахункової палати (Відсутність публічної інформації про адекватне реагування на виявлені Рахунковою палатою недоліки у секторі безпеки провокує недовіру до парламенту і не стимулює посадових осіб до бюджетної дисципліни, зберігає передумови для корупції й неефективного витрачання коштів).
Внести зміни до механізмів контролю виконавчої влади:
• підвищити дієвість і забезпечити максимальну незалежність в роботі Націо-нального антикорупційного комітету шляхом внесення змін до персонального складу комітету, збільшивши представництво Верховної Ради, громадських ор¬ганізацій і незалежних дослідницьких центрів а також зобов'язати комітет по¬годжувати перед призначенням на посади кандидатури Головного інспектора Міністерства оборони, начальника Військової служби правопорядку у Зброй¬них Силах, директора контрольно-ревізійного департаменту та директора де-партаменту державних закупівель;
•вдосконалити механізми запобігання та протидії корупції у оборонному відомстві:
•підвищити ефективність Військової служби правопорядку - забезпечити відповідну підготовку персоналу з питань запобігання та протидії корупції й дати повноваження з оперативно-розшукової діяльності;
•терміново завершити створення системи професійної підготовки цивільних державних службовців міністерства оборони, наповнити її відповідним мотиваційним і професійним змістом з питань запобігання та протидії корупції;
•розширити перелік завдань контрольно-ревізійного департаменту з питань запобігання корупції, зокрема, у напрямі посилення освітньої та виховної роботи з військовослужбовцями Збройних Сил і персоналом Міністерства оборони;
•визначити перелік посад, що найбільше пов'язані з ризиком корупції і чітко обмежити термін перебування на цих посадах;
Забезпечити дієвість громадського контролю з питань запобігання та протидії корупції-відновити роль і посилити вплив Громадської ради при Міністерстві оборони:
•міністр оборони має регулярно особисто брати участь у засіданнях Громадської ради;
•представники Громадської ради повинні запрошуватися до участі у годинах прийому громадян міністром та його заступниками;
•діяльність Громадської ради має висвітлюватися на офіційному сайті міністерства оборони;
•голова Громадської ради повинен запрошуватися до участі у відкритих засіданнях Колегії міністерства оборони.
Підготували:
Олександр Майстренко
Леонід Коваленко
Немає коментарів:
Дописати коментар