Интернет реклама УБС

01.06.16

Про високі зарплати, прогресивний податок і інше

Роботизований цех "Ситроена"
В 1970-і роки американські робочі, будуючи трубопровід на Алясці працювали за контрактом - 10 місяців, один вихідний на місяць, робочий день - 10 годин. Зате заробіток - 140-160 доларів за зміну. За сезон робочий, харчуючись на будівництві, повністю за рахунок фірми, міг відкласти 20-25 тисяч доларів. Це - доларів 1976 року народження, що в перекладі на нинішні - десь 50 тисяч. За кілька сезонів американський найманий робітник на Алясці міг міцно стати на ноги і завести власний бізнес. Тобто, заробити ті ж чверть мільйона за п'ять-шість років. Це ми говоримо не про менеджера і не про бізнесмена, а про простого найманого робітника!
ВИСОКІ ЗАРПЛАТИ НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ - КЛЮЧ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ І ШВИДКОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ
В країні, яка успішно розвивається якісна робоча сила повинна бути дорогою. Тобто, кваліфіковані працівники повинні мати високі заробітки.
По-перше, високі зарплати працівників дозволяють їм бути масовим і ємним ринком для будівельної індустрії (квартири і будинки), для роздрібної торгівлі, для виробництва легкових автомобілів, для сфери послуг, для транспорту, для банківського сектора (де зберігаються трудові заощадження), для медицини та освіти. Тобто, високі зарплати стимулюють розвиток цих сфер економіки, що повертається державі у вигляді збільшеного обсягу податків і відрахувань. Ефективно може працювати іпотека, розвиватися споживчий кредит.
По-друге, висока зарплата кваліфікованих працівників - це вирішення проблем пенсійної системи, а також - потужне підживлення інвестиційних та пайових фондів, що всі разом забезпечують економіці потужних інституціональних інвесторів з пристойними грошима. А це - здешевлення кредитів для реального сектора і кратне збільшення їх обсягів.
По-третє, це рішення не тільки житлової проблеми, а й демографічної. Бо хороша зарплата дозволяє людям заводити дітей та утримувати сім'ю.
По-четверте, високі зарплати дають державі стабільно високі податкові надходження, бо податки з середнього класу стягувати легше, ніж з купки мільярдерів. Середній клас не виводить гроші в офшори і в закордонні активи, їхні гроші залишаються і витрачаються на 90% в рідній країні.
По-п'яте, високі зарплати полегшують рядовим громадянам можливість обзавестися своїм малим бізнесом
По-шосте, високі заробітки кваліфікованих трудівників роблять їх професії престижними, спонукають молодь опановувати ними - і постійно підвищувати кваліфікацію.
Все це - прямий шлях до українського національного відродження.
ДОРОГАЯ РОБОЧА СИЛА - НАЙСИЛЬНІШИЙ СТИМУЛ МОДЕРНІЗАЦІЇ І ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Високооплачувані кваліфіковані працівники - це найвірніший шлях до підвищення продуктивності праці та зростання автоматизації / роботизації виробництва. Вони - найсильніший стимул для поглинання інновацій реальним сектором.
Перш за все, високооплачуваний працівник (при застосуванні передових форм оплати праці та при вимогливості роботодавця) працює набагато краще, з більшою віддачею, ніж нещасний робітник, який одержує гроші, яких ледве вистачає на злиденне життя. Людина з хорошою зарплатою має велику продуктивність праці, вона висуває рацпропозиції, в умовах бригадного підряду - шукає резерви економії коштів і ресурсів, вносить пропозиції щодо поліпшення виробничого процесу. Вона цілком віддається справі, а не думає про те, де б заробити ще й на чому б зекономити. Якщо застосувати систему участі колективу в управлінні підприємством, то продуктивність робітників і інженерно-технічних працівників виростає ще більше.
Власники підприємств цього не розуміють: ви готові працювати за мізерні гроші? Ну, ми більше платити і не станемо. І чого тоді дивуватися ганебно низькій продуктивності праці в Україні на тлі Європи, Китаю, Японії? Або тому, що за рахунок величезної недоплати найманим працівникам олігархи витрачають шалені гроші на розкіш і платять за вечерю в ресторані по кілька тисяч доларів?
Тільки дорога робоча сила змушує керівників підприємств впроваджувати інновації та роботизацію виробництва. Дешеві робітники - це застій у розвитку країни, деградація. Директорату невигідно, скажімо, замінювати зварників на конвеєрі на зварювальних роботів. Тому що дешевше найняти більше людей, ніж купувати дорогі машини. Тільки дорогі працівники стимулюють роботизацію виробництва. Високі зарплати робітників - це дорога до створення повністю безлюдних, роботизованих, гнучко перенастроюваних заводів. До масового освоєння вже не верстатів, а обробних центрів, які заміняють по 10-15 робочих кожен.
Курс на високі зарплати повинен супроводжуватися активною політикою держави щодо створення нових робочих місць і нових видів діяльності, особливо давати розвиватися малому та середньому бізнесу - туди підуть ті, кого витісняють роботи. Така держава повинна дотримуватися балансу інтересів, при необхідності не допускаючи опору найманих працівників інноваціям і роботизації.

ПРОГРЕСИВНИЙ ПОДАТОК І ІНШЕ
Одночасно з високими стандартами оплати праці кваліфікованих працівників держава повинна застосовувати найсильніші заходи для загнуздання приватного капіталу. Один із таких заходів - прогресивний податок на особисті доходи.
Згадаймо: саме золотий час США - 1960-і роки. Саме вони стали епохою, де поєднувалися найвищі темпи економічного розвитку і нестримний інноваційний порив. Але саме тоді в Америці застосовувався найжорстокіший прогресивний податок на особисті доходи. У 1961 році американський підприємець був змушений платити 98% податку на особисті доходи, колі вони перевищували 2 мільйони доларів на рік. Щось схоже існувало і в гітлерівській Німеччині: ти мав право власності на прибуток, але витратити на себе особисто більше 5% прибутку не міг. Все інше - вкладай в переоснащення наявних підприємств і у створення нових бізнесів.
Тим самим і США їх «золотого століття», і Німеччина включали механізм: якщо ти, власник підприємства, не хочеш платити великий прогресивний податок, вдосконалюй свій бізнес і створюй нові компанії, даючи тим самим роботу все більшому числу співгромадян і піднімаючи економіку країни. Так, твоє багатство буде рости (адже капіталізація справи капіталіста росте, у нього - все більше власності), але купатися в показній розкоші ти не зможеш.
Тим самим влада забезпечувала контроль над споживанням еліти, прекрасно розуміючи: дай олігархам повну свободу - і вони своїм надспоживанням просто зруйнують суспільство, розколють націю, знищать мотивацію громадян до чесної праці. Олігарх, таким чином, буде витрачати гроші на наукові дослідження та інновації. Богач Осгуд Філдінг Третій з безсмертного фільму в «Джазі лише дівчата» говорив: «Мати яхту довший дванадцяти метрів - поганий смак».
В сукупності високі заробітки працівників і прогресивний податок на особисте споживання приводили до того, що ріс шар «середнього класу» - забезпечених кваліфікованих людей.


Наній Ольга

Немає коментарів:

Опублікувати коментар