Серед економічних воєн минулого можна згадати «континентальну блокаду». Це комплекс заходів по блокуванню торгівлі Великобританії, що проводилися Наполеоном Бонапартом у 1806-1814 рр. До блокаді Британських островів Наполеону вдалося підключити більшу частину держав континентальної Європи. Взагалі в XIX столітті найбільш поширеним видом економічної війни була морська блокада. У період 1827-1914 рр. 21 блокаді піддавалися: Туреччина, Португалія, Нідерланди, Колумбія, Панама, Мексика, Аргентина і Сальвадор. Ініціаторами блокад були: Великобританія (12 разів), Франція (11 разів), Італія, Німеччина (по 3 рази), Австрія і Росія (по 2 рази) і Чилі.
Інший приклад - обмеження на поставки технологій. Ще в 1949 році була створена міжнародна організація під назвою Координаційний комітет з експортного контролю, більш відомий як КОКОМ (Coordinating Committee for Multilateral Export Controls, CoCom). КОКОМ встановив переліки стратегічних товарів і технологій, що не підлягали експорту в будь-які країни. Комітетом була розроблена стратегія «контрольованого технологічного відставання» країн. КОКОМ був ліквідований лише в 1994 році, але на зміну йому прийшла Вассенаарська угода. Вона дозволяла не менш ефективно обмежувати надходження технологій військового та подвійного призначення в «небажані» країни.
З арсеналу методів економічної війни в XXI столітті
На початку XXI століття арсенал засобів економічної війни значно розширився.
Вкрай руйнівний ефект мала і така санкція, як заморожування золотовалютних резервів країни - «ізгоя». Прецеденти вже були. Наприклад, в 2011 році були арештовані резерви Центрального банку і суверенного фонду Лівії (загальна сума арештованих активів 150 млрд. дол.).
При сильному розкручуванні маховика економічної війни можуть відбуватися арешти, конфіскації та націоналізації зарубіжних активів, що належать приватним компаніям і банкам.
По-друге, до засобів ведення економічної війни слід віднести дії, що формально не пов'язані з тими політичними мотивами, які використовуються для оголошення санкцій. Яскравий приклад - маніпуляції на товарних і фінансових ринках. Країни-ініціатори економічної війни, спираючись на можливості своїх банків, що діють в країнах-об'єктах війни, можуть штучно підвищувати і знижувати ціни на сировинних ринках, процентні ставки на фінансових ринках, валютні курси на грошових ринках і т.п. При цьому все можна списувати на «стихію ринку» або на «жадібних спекулянтів». Рейтингові агентства безсоромно знижують котирування українських цінних паперів до рівня «сміттєвих», але при цьому агентства роблять вигляд, що їх оцінки «незалежні».
В. Гонська
Немає коментарів:
Дописати коментар