Интернет реклама УБС

09.03.15

Мінські угоди-2

Угоди, які досягли переговорники 12 лютого, глобально нічим не відрізняються від договору, підписаного 19 вересня, і можуть бути порушені в будь-який момент

Щоб чітко розуміти, який реальний підсумок минулих мінських переговорів, слід чітко розділити результати цього діалогу на дві частини. Перша - це декларація, яку підтримали, але навіть не підписали, Петро Порошенко, Володимир Путін, Франсуа Олланд і Ангела Меркель. Її суть зводиться до того, що сторони сприятимуть подальшому мирному врегулювання конфлікту на Донбасі. Друга - "Комплекс заходів з виконання Мінських угод", який підписали учасники тристоронньої групи, куди, нагадаємо, входить Леонід Кучма, представник ОБСЄ, посол Росії в Україні Михайло Зурабов, а також лідери сепаратистів Олександр Захарченко та Ігор Плотницкий. Чим закінчилося підписання цими ж людьми, юридичний статус яких у війні на Донбасі досить абстрактний, попереднього мирного договору, всім добре відомо - ще більш масштабними зіткненнями. Тому новий документ також не може гарантувати, що війна припиниться.

По-перше, тому що плани Росії щодо України, а саме ця держава є реальною воюючою стороною на Донбасі, за цей час не змінилося. Кремль згоден лише на два варіанти розвитку подій: прихід до влади в нашій країні проросійського уряду або поступове знищення української державності взагалі.

По-друге, сам документ, який підписала тристороння контактна група, містить цілий ряд положень, виконати які буде дуже складно, якщо взагалі можливо. 

Зупинимося на ключових пунктах цієї угоди.

Повне припинення вогню з 00:00 15 лютого. Аналогічний пункт був і в попередный мирній угоді, але на практиці бойовики "ДНР" та "ЛНР" продовжували локальні атаки на позиції ВСУ по всій лінії фронту. Спочатку це носило хаотичний характер, але з часом переросло в повномасштабний наступ по всіх напрямках. Тому гарантій того, що ситуація не повториться знову, - ні. Те ж саме стосується і відведення важкого озброєння від лінії зіткнення сторін, прописаному в 2 пункті угоди і повноважень з моніторингу дотримання цих зобов'язань, які знову покладаються на ОБСЄ. Хоча ця організація з початку боїв на Донбасі вже повністю себе дискредитувала. Поки що ОБСЄ, керована дружньою до РФ Сербією, ретельно фіксує кільість і види української зброї і військової техніки України, яка відводиться від так званої лінії розмежування..

Проведення місцевих виборів на Донбасі. Цей пункт один з найбільш "цікавих" в цьому документі. З одного боку за проведення таких виборів раніше виступав і президент України Петро Порошенко, підкреслюючи при цьому, що вони повинні пройти строго за українським законодавством. У підписаному ж угоді сторони домовилися, що "питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської області в рамках тристоронньої контактної групи". У цьому зв'язку відразу ж виникає кілька питань: ким будуть ці "представники", хто отримає право їх делегувати в робочу групу по узгодженню правил проведення виборів, і які вони будуть мати повноваження? Адже якщо вибори пройдуть за українським законом, який ще не узгоджений і про які саме "питання" може йти мова. Виходить, що в цьому пункті навмисно закладена бомба зі зриву цих виборів.

Повна амністія всіх сепаратистів, терористів і найманців. У цьому пункті, швидше за все, навмисно не згадується про громадянство учасників війни на Донбасі, щоб під судове переслідування не потрапили і тисячі російських громадян, у тому числі і кадрових військових, які воюють проти України. Фактичним доповненням до цього пункту є і домовленість щодо обміну полоненими за принципом "всіх на всіх". Але в цьому контексті незрозуміло, чи варто в цей список включати і нашу льотчицю Надію Савченко. Адже Росія явно не погодиться зарахувати її в категорію "заручників" або "незаконно утримуваних осіб", про які йде мова в документі. Залишається сподіватися, що Савченко, як і десятки інших наших військових, утримуваних росіянами, будуть звільнені за окремою усною домовленістю двох президентів.

Проведення в Україні конституційної реформи із закріпленням особливого статусу для Донбасу. Цей пункт здатний зірвати весь процес мирного врегулювання. Адже йдеться про такі повноваження для окремих районів Донецької та Луганської області: право органів місцевого самоврядування на призначення судів і прокурорів, можливість укладати прямі договори про економічне співробітництво з окремими регіонами Росії, створення загонів народної міліції, яка не буде підпорядковуватися Києву, а також заборона на дострокове припинення повноважень місцевих рад. Іншими словами, мова йде про створення широкої автономії, яку повинен утримувати Київ. Відповідний пункт поданий під соусом "повне відновлення соціально-економічних зв'язків, включаючи соціальних виплат". При цьому відповідні зміни до Конституції повинні вступити в силу вже до кінця поточного року. Тільки в цьому випадку "ДНР" та "ЛНР", а де-факто Росія, обіцяють Україні повне відновлення контролю над україно-російським кордоном.

Виведення всіх іноземних збройних формувань, техніки, найманців і роззброєння всіх незаконних груп. Як виконати цей пункт на практиці - залишається загадкою. Адже досі, ні "ДНР", ні "ЛНР", ні Росія не визнавали, що на Донбасі воюють найманці. Тому, виникає питання - кого вони будуть виводити і куди. Те ж саме з незаконними військовими групами, яким, по-суті, і є вся збірна армія сепаратистів. Зрозуміло, що виводити її з України ніхто не збирається. В крайньому випадку, більшість бойовиків підуть в ту ж "народну міліцію". Крім того, в угоді не вказано терміни виконання цієї вимоги. Отже, виводити найманців можна нескінченно.

В цілому ж цей "Комплекс заходів" спрямований на реалізацію Росією в Україні другого сценарію, тобто поступове знищення української державності. Адже, якщо цю угоду реалізувати на практиці, то Україна отримає абсолютно непідконтрольний регіон, з мільйонами ворожо налаштованих до Києва виборцями, які захочуть і будуть під диктовку Москви вимагати скасування курсу на зближення з ЄС і підтримувати інші проросійські "хотілки" часів правління Партії регіонів. До того ж, цей регіон буде висмоктувати з центрального бюджету десятки мільярдів гривень, не даючи нічого взамін. Зрозуміло, що погодитися на таке Петро Порошенко не зможе. Адже тоді його кар'єрі, як політика і державного діяча, прийде кінець. А Україні доведеться ще на кілька десятиліть забути про своє європейське майбутнє і розвиток, як держави, взагалі. Тому підписаний договір слід сприймати, як тимчасовий засіб, що встановлює нове затишшя перед початком чергового етапу російсько-української війни.
"Ми вимагали під час моїх переговорів з лідерами Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу жорсткої реакції світу на грубе порушення Росією Мінських домовленостей, режиму припинення вогню, почала відведення важкої техніки", - заявив Порошенко.

Україна використовує ситуацію з Дебальцеве для того, щоб нарешті таки отримати від європейських, і, насамперед, від американських партнерів летальну оборонну зброю. Ситуація з Дебальцеве показує, що дотримання домовленостей - це не до Путіна, тому Київ цілком в праві розраховувати на реальну допомогу, маючи під боком некерованого сусіда.
Друга відповідь може слідувати з рішення РНБО про запрошення на Донбас миротворців з ООН. Президент Порошенко згадав, що для України пріоритетним виглядає поліцейська місія Європейського Союзу.

Враховуючи, що в мінських домовленостях немає ні слова про миротворців, Київ фактично вказує на можливість виходу з них, оскільки протиборча сторона не дотримується навіть першого пункту домовленостей. При цьому ситуація з Дебальцеве є більш ніж твердим доказом цьому, що вже встигли засвідчити в ОБСЄ.
Разом з тим, для того, щоб миротворці ООН виявилися в зоні конфлікту необхідне рішення Ради Безпеки ООН, в якій Росія має право вето. Чи буде вона цим правом користуватися? Природно. Більше того, Москва буде наполягати на присутності своїх військових у миротворчій місії. Тут Україна також може апелювати до порушення домовленостей з боку Росії в Дебальцеве, однак право вето є право вето, і навряд чи хтось захоче Кремль його позбавити. Але у випадку, якщо зверненні до ООН буде заблоковано Росією, то Україна може безпосередньо звернутись до ЄС з проханням прийняти рішення про проведення власної поліцейської або миротворчої операції. Але ЄС навряд чи буде в захваті від такої пропозиції, але, можливо ситуація складеться так, що відмовити в такому проханні буде дуже складно.
Але, навіть якщо рішення про миротворчу місію і буде прийнято, на її організацію знадобитися від 6 до 12 місяців, тобто як мінімум весну і літо Україні доведеться прожити в напруженому стані. Віри в те, що бойовики припинять бойові дії, немає, тому як мінімум весь цей час, Україні доведеться оборонятися. Непогано було б, щоб Україна була до цього готова і озброєна. Бажано тими, хто є нашими гарантами по Будапештському меморандуму. І тут це зовсім не Росія.

Петро Чирухін

Немає коментарів:

Опублікувати коментар