«Бабусі Чорнобиля» . Вижити у зоні відчуження.

 Про життя Чорнобильської зони після аварії впродовж останніх років зняли низку цікавих фільмів.   

10 травня в Києві відбулася прем’єра фільму "Бабусі Чорнобиля" відомої американської документалістки Холлі Морріс, Енн Богарт  та продюсерки  Елеонори Вілсон.

    Створенням проекту захопилися після того як побували  в зоні відчуження. Вони були здивовані тим, що там проживають люди , і більша з них частина – жінки, чоловіки яких вже померли через вік або хвороби, а жінки похилого віку самостійно займаються господарством. Звідси назва фільму «Бабусі Чорнобиля».

     30 років після Чорнобильської катастрофи, близько 100 жінок відчайдушно хапаються за свою прабатьківщину всередині радіоактивної "зони відчуження". У той час як більшість їхніх сусідів вже давно втекли, і їхні чоловіки поступово вимерли, ці вперті  жінки намагаються культивувати існування на токсичній землі.

     Проживаючи в радіоактивно мертвій зоні реактора Чорнобильської АЕС в № 4, вони поділяють цей нав'язливо красивий, але смертоносний  пейзаж, працюють на свої городах, показують свої угіддя.

    Чому центральні персонажі фільму, Ганна Заворотня, Марія Шовкута і Валентина Іванівна, вирішили повернутися після катастрофи, кидаючи виклик владі, і поставити під загрозу своє здоров'я? Чому вони проживають на цій землі, визнаній вченими  непридатною  для проживання? Як їм вдається обживати ізольований покинутий  край, що  рясніє дикими тваринами? Як випромінювання вплинуло на них за  останні 3 десятиліття? На всі питання відповідь дає документальний фільм.

    

Це розповідь про тяжіння до рідного будинку та суб'єктивний характер ризику. Продюсерів цікавить не стільки сама катастрофа, скільки почуття, відчуття бабусь, які там проживають: чим вони займаються, що їдять.

     Вдома Ганна Заворотня варить самогон і пече домашній хліб, заготовляє шматки сала, витоплює свинячий жир – хоча  суворо заборонено їсти місцеву їжу. "Голодування мене лякає, а не радіація," говорить вона.

    Цей разючий вибір показує неймовірну «подорож» жінок: від насильницьких голодоморів Сталіна в 1930 році, через нацистські окупації до ядерної катастрофи.

   Як вовки, лосі, кабани та інші дикі тварини, які повернулися до покинутого лісу навколо Чорнобиля, жінки із зони відчуження  теж мають свою дивовижну історію виживання, і показують темний портрет життя пост-апокаліпсису.

Олена Нужна