"Щоб не плакать, я сміялась...". Ці рядки з відомого вірша Лесі Українки "Як дитиною, бувало" вже давно стали крилатими.
В цих словах приховано невичерпний оптимізм та мужність, які через все життя пронесла поетеса.
Людині, яка ніколи не хворіла на туберкольоз, важко зрозуміти, що відчувала Леся Українка під час хвороби.
Як страждала від мук та пекучої болі.
Але, незважаючи, на все це, вона не здавалася: як могла лікувалася.
Леся хотіла жити, а це дуже велике бажання, яке змушує йти вперед.
Чому я ввважаю Лесю Українку символом жіночої мужності?
Тому що тільки людина з сильною волею не опускає руки навіть при найскрутніших життєвих ситуаціях.
Перед тим як здатися, подумай, до чого ти прагнув раніше. Хто тебе тримав на цьому світі. Згадай це і тобі стане краще.
Ти зрозумієш, що безвихідних ситуацій не буває.
Отже, Леся Українка – це та людина, з якої треба брати приклад. Поетеса на власному досвіді показала, що навіть із найтяжчим захворюванням можна жити та творити!
Анна Слезіна
Немає коментарів:
Дописати коментар