Интернет реклама УБС

28.03.22

Знову почуватися живим... Чи можливо це за війни та як допомогти собі й не зробити гірше?


Автор Вікторія Дуженко 


Навіть переїхавши в достатньо безпечний регіон, вже побувавши під ракетними, артилерійськими обстрілами і поживши в підвалах, деякі без їжі, без світла, без води, в небезпеці бути розстріляним, майже кожен усе ще відчуває відголос війни. Не знаючи, як з цим жити дехто поринає в соціальні мережі та шукає там пояснень. Популярними в них нині є пости про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Начитавшись їх і я спершу приписала собі цю хворобу. Проте, коли стала заглиблюватися більше, то зрозуміла, що не все так просто. До того ж як зазначає МОЗ лише близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Читайте нижче, як у воєнний час не поставити собі помилкового діагнозу та допомогти рухатися далі.

Війна стала для кожного українця кровоточивою раною та болем у серці...Не так просто відновитися після побачених жахів, тож навіть коли людина вже у значно більшій безпеці вона все ще не може одразу повернутися до звичного режиму й налаштуватися. Замість того, щоб докоряти їй чи власне собі за слабкості зрозумійте — це закономірна реакція в такому випадку. Ви не одні.

Ті хто виїхав з пекла справді відчувають наслідки побаченого та відчутого, маючи труднощі з адаптацією, відсутністю сил і т.д. Тільки з часом, якщо нічого не робити, такий стан може перерости в ПТСР (хронічне порушення психічного стану, що є різновидом неврозу).

За даними ВООЗ, близько 80 % постраждалих в екстремальних ситуаціях успішно справляється з травматичним стресом і лише у 20 % його прояви трансформуються у посттравматичний стресовий розлад, як хворобу.

Симптоми ПТСР бувають різні, але з основних це небажане повторне переживання травматичної події (наприклад через гнітючі спогади чи нічні кошмари; відчуття, немов пережиті страшні події відбуваються знову), більш збудлива поведінка (дратівливість, гнівні вибухи, ризикована поведінка, більша за потребу пильність і т.д.), негативні думки про себе, почуття відчуження чи відстороненості від власних психічних процесів/тіла або інших людей, втрата інтересу до важливої діяльності та нездатність переживати позитивні емоції.

Утім, слід зауважити, що не варто призначати собі самостійно діагнозів, які хіба здатні тільки більше ввести в тривожний стан. Краще розкажіть про свої переживання психологам в чиїх силах не лише вас заспокоїти, а й дати чіткі рекомендації. До того ж на сьогодні багато спеціалістів працює безплатно, роблячи все можливе, щоб прийняти кожного, хто цього потребує в умовах війни.

Окрім розмов з фахівцями, ви також можете допомогти собі почуватися краще. Ось перелік порад:

-  Намагайтеся вчасно лягати спати та не надто пізно прокидатися. За можливості не пропускайте приймання їжі й робіть свої трапези більш збалансованими.

- Спробуйте зайнятися фізичними вправами (можливо це буде йога чи регулярна розминка у ліжку), практикувати різні способи дихання. Або займіться іншою діяльністю, яка допомагає вам зменшити стрес. Наприклад, слухання музики або малювання.

- Ставте собі реалістичні цілі й поступово виконуйте їх. Нехай спершу це буде те, що вам цікаво, тоді змусити почати буде простіше.

- Краще уникайте вживання алкоголю. Не прибігайте до наркотиків.

- Якщо ви вже в безпеці, то частіше виходьте на вулицю.

- Спробуйте позбутися тригерів травматичних спогадів та нав'язливого бажання перегляду новин.

- Спілкуйтеся з близькими. Причому бажано не лише про війну.

Найголовніше усвідомте важливість життя та вірте в краще ! Усе буде Україна!

Немає коментарів:

Дописати коментар