Евакуація та повернення: історії людей, які виїхали та повернулися до України

Українці продовжують евакуюватися до безпечних місць, зокрема за межі України. За кордон можна потрапити на авто, пішки або залізницею, скориставшись евакуаційними потягами до країн ЄС — Польщі, Румунії та Угорщини. Та є і ті, хто не дивлячись на вторгнення російської армії та активні бойові дії, навпаки повертаються додому. Суспільне зібрало кілька подібних протилежних історій, повідомляло Суспільне

Евакуація з України

Жителька Києва Анастасія Каспрук з дочкою вимушена була тікати з Києва на Волинь, щоб потрапити до Польщі.

“Мені довелося у Києві пережити дуже важкі три ночі, я думала що здурію, всивію. Довелося ховати дитину по бомбосховищах, вночі бігти. Ми недосипали, недоїдали, на нашому районі на Лівому березі були обстріли й вибухи. Коли зірвали міст у напрямку Житомира нам довелося добиратися лісами, селами, іншими шляхами до Луцька. Донька після цього почала заїкатися, не може спати нормально, так само як і я”.

Понад добу вони добиралися до прикордонного з Польщею містечка Устилуг на Волині. Тут людям облаштували намети, роблять бутерброди, чай. Дуже багато людей з маленькими дітьми, домашніми тваринами. Приїжджають з Бучі, Ірпеня, Києва, Львова, Луцька.

“Черги хоч і великі, але йдуть жваво. Тут холодно, але люди терплять, в теплому одязі, в рукавичках, з рюкзаками. Сумок багато не беруть.

Наступного дня Анастасія з донькою дісталася до міста Грубешів, у східній Польщі за 5 кілометрів від кордону з Україною. Польська сторона всіляко допомагає вимушеним біженцям. Майже у кожному місті, де приймають людей, створені тимчасові прихистки, на яких працюють сотні волонтерів, зокрема українців.

“Людей просто море. Там цілий спортивний зал і все забито вщент. Тут розкладні ліжка, ігрова кімната для дітей, спеціальний блок, де лежать необхідні речі, блок для тварин, де їх можна погодувати. Люди забезпечені їжею та усім необхідним.

Польська сторона забезпечує людей безкоштовними стартовими пакетами, що включають 100 безкоштовних хвилин по Україні та дзвінки у середині Польщі, картку реєструють на паспорт.

“Коли ми переходили кордон над людьми пролетіли дві лелеки, ніби обіймаючись. І люди почали кричати, аплодувати й говорити що Слава Богу, ми повернемося. Люди вірять і сприймають це, як знаки. Нашому ЗСУ уклін великий.”

Повернення до України

Кореспондент Суспільного Андрій Погорілий ще до початку воєнного вторгнення Росії перебував за кордоном та вже після початку активних бойових дій намагався повернутися в Україну.

“Я був у Відні з 22 лютого. Вирішив здійснити свою мрію — побувати на балеті у віденській опері. 24 лютого мав бути зворотний рейс, але через напад Росії його скасували. У перший день повномасштабного нападу я отримав безліч пропозицій від друзів з-за кордону. Пропонували житло в Римі, Відні, Таллінні, Вашингтоні, навіть віллу у Франції. Пропонували й гроші, усім сказав, щоб надсилали кошти українській армії".

Кілька днів Андрій шукав можливість виїхати з Відня. У неділю чоловік узяв автобусний квиток до польського Катовіце де пересів на потяг до прикордонного з Україною містечка Перемишль. Проїзд безплатний — за наявності українського паспорта. (Гуманітарний жест польської залізниці PKP — до 25 березня).

Опинившись у Перемишлі Андрій зустрічає евакуаційний потяг зі Львова. У ньому вісім вагонів — переповнених біженцями. Частину людей після приїзду розміщують на залізничному вокзалі. Багатьох одразу садять на польські потяги й відправляють до Катовіце, Варшави й інших польських міст.

Після оформлення біженців на платформу пропускають охочих їхати до України. Усього — 16 людей, з них троє — жінки. Зокрема жителька Львівщини — із донькою, якій 25 лютого виповнилося 18 років. Вони єдині, хто погодився поспілкуватися, але на умовах анонімності, та розповісти чому повертаються до України.

Мама: “Ми вивозили старшу дочку до родичів, яка погодилася евакуюватися. Молодша не захотіла. Хочеться всім додому і бути зі своєю сім’єю.”

Донька: “Повертаємося до сім’ї. Тато залишився в Україні, оскільки чоловікам виїзд з країни заборонено. Наші бабусі, дідусі не мають закордонних паспортів, ми їх не можемо залишити вдома. Мені було б важче сидіти самій за кордоном ніж тут разом, все одно я буду хвилюватися. Мені спокійніше тут. Я волонтер у церковному таборі, після повернення буду допомагати там”.

Що відомо

АТ "Укрзалізниця" призначила додаткові дизель-поїзди з західної України до польського міста Хелм і зворотно для покращення обслуговування пасажирів, які прямують до країн Євросоюзу.

Укрзалізниця повідомила, що українцям, які хочуть перетнути кордон України з країнами ЄС, слід прибувати на станцію Чоп. Там створили транспортний хаб.