Психологія фейків

Фразу «хто володіє інформацією, той володіє світом» знає кожен. З її правдивістю можна не сперечатись. Дійсно, бути в курсі всіх новин завжди корисно. Адже це робить нас обізнаними людьми, які можуть спілкуватись на будь-які теми. 

У сучасному світі ми не страждаємо від нестачі інформації, але потерпаємо від її якості. Кожен день звідусіль на нас звалюється шалена кількість новин: із соціальних мереж, телеграм-каналів, новинних сайтів, телебачення. А можливо хтось ще читає газети та слухає радіо. Можна було б сказати, що така множинність джерел – це добре, тому що в нас є вибір. А також це певна конкуренція серед різних ЗМІ, яка змушує їх змагатись за читача та надавати тільки якісну інформацію. Проте це не зовсім так. Новинні канали дійсно борються за увагу, але роблять це не завжди чесними методами. 

Ми схильні клікати по заголовках з такими словами: «ШОК!», «СЕНСАЦІЯ!», «ВИ МАЄТЕ ЦЕ ПОБАЧИТИ» тощо. Через клікбейт (словесну пастку) журналісти «заманюють» читачів на свої сайти. Проте під подібними назвами можуть приховуватись фейки. 

Що таке фейк?

Під словом фейк ми зазвичай маємо на увазі несправжню новину; інформацію, яка не відповідає дійсності. Експерти класифікували таку маніпулятивну інформацію та поділили її на три види: 

Mis-information – неправдива інформація, яка не має на меті завдати шкоди;

Dis-information  – неправдива інформація, яка поширюється для нанесення шкоди;

Mal-information – справжня інформація, яка поширюється з метою нанесення шкоди. 

Така категоризація дає нам змогу краще зрозуміти природу фейків та ефективніше працювати над їхнім спростуванням.   

Чому фейки небезпечні?

Останнім часом фейки стали достатньо поширеним явищем, і цьому сприяли різні події. Наприклад, пандемія коронавірусу, облетівши весь світ у 2020 році, стала чудовим приводом для дезінформації. Можна було почути багато нісенітниці на кшталт «від перчаток і масок може виникнути рак шкіри» або «через щеплення від COVID-19 вводять чіпи» та багато іншого. Подібні фейки є вкрай небезпечними, адже стосуються здоров’я людини і можуть завдати великої шкоди.

До того ж з 2014 року наша країна перебуває у стані гібридної війни з рф, це супроводжувалось великою кількістю фейків. Сьогодні ми стикаємось із ще більшою російською пропагандою. І загроза полягає в тому, що деякі люди, беручи інформацію з кремлівських або інших неперевірених джерел, піддаються її впливу.     

Чому люди схильні вірити фейкам?

Існує багато гіпотез стосовно того, чому люди вірять у фейки. Деякі експерти вважають, що спроможність відрізняти достовірні й недостовірні новини залежить від віку. У літніх людей когнітивний спад впливає на аналіз інформації. Через це вірогідність сприйняття брехні за правду є вищою. Крім того, тенденцію поширення фейків пов’язують із самотністю. Розповідаючи сенсаційну (неправдиву) новину, людина опиняється в центрі уваги і збільшує коло свого спілкування. Але такі теорії не варто сприймати як максиму, адже вони потребують додаткових досліджень. 

З інших причин можна також виділити цифрову неграмотність і недостатньо розвинене критичне мислення. Часто люди, читаючи новину, покладаються на емоції, а не на здоровий глузд. Так, ми не завжди перевіряємо та аналізуємо інформацію, бо не дуже хочемо витрачати час і сили на те, щоб провести якісний фактчекінг. Тому ми ладні повірити в будь-яку новину, яку почули з телевізора чи прочитали на сайті.

Це можна пояснити тим, що наш мозок шукає легших шляхів до інтерпретації складних речей. Звичайно простіше повірити якомусь блогеру, якого ще й вважаємо авторитетом, ніж самостійно розібратись у питанні.

Також людина схильна вірити в ту інформацію, яку чула багато разів з декількох джерел. На перший погляд може здатись, що така інформація є правдивою. Але тут потрібно бути обережним. У подібних випадках варто відстежувати повторюваність новини. Якщо на різних сайтах зустрічається одна й та ж фраза, то скоріше за все – це фейк. 

Як перевіряти інформацію?

Насправді перевірити інформацію не так і важко. Просто потрібно дотримуватись певних правил. Читаючи чергову новину, задавайте собі такі запитання: звідки журналісти могли дізнатись цю інформацію; чи підтверджена вона офіційними джерелами; чи викликає ця інформація якусь емоцію; якщо так, то кому це вигідно. Не буде зайвим також перевірити, хто саме написав новину, що це за людина, чи дійсно вона розбирається у сфері, про яку згадує.

Окрім цього, можна звертатись до різних фактчекінгових організацій. В Україні це StopFake та VoxCheck. Вони займаються перевіркою новин і висловів, а також спростовують найпоширеніші фейки.

Варто пам’ятати: здатність поширювати дезінформацію пов’язана не тільки з тим, чи є в нас освіта або скільки нам років, але й з психологічними особливостями. Тож будьте уважними до новин, які споживаєте. 

Катерина Шпак