Синдром відкладеного життя – стан сучасного українця

Авторка: Доломанжи Карина

Чи помічали Ви, що люди  почали використовувати фрази «зроблю це після війни», «одразу після перемоги скажу йому», «запрошу її після війни»? Можливо, у них з’явився синдром відкладеного життя. З початку повномасштабного вторгнення рф до України час втратив швидкість. Для багатьох досі триває той самий лютий. 

Синдром відкладеного життя – це стан людини в очікування сприятливого часу для щасливого життя. Українці все частіше починають ставити  собі певні терміни для дій. Це може бути закінчення війни, повернення до своєї квартири, забезпечення ЗСУ ще однією партією аптечок чи допомога тим, хто її потребує, тоді нарешті і почнеться справжнє життя. А зараз дні, які ми проживаємо, ніби то й не рахуються і не мають особливого значення, вони просто фон на шляху до «мирного майбутнього».

Ознаки синдрому відкладеного життя у людини :

• живе думками про безхмарне майбутнє;

• постійно очікує слушний момент;

• відкладає чи навіть забороняє собі насолоджуватись приємними моментами, квітами, заходом сонця, книжками, манікюром, кавою тощо;

• відчуває себе спостерігачем власного життя.

Психолог Одеського обласного центру громадського здоров’я Лейла Гасанова пропонує перелік дій  для людей, котрі помітили у себе симптоми синдрому відкладеного життя.

1. Почніть діяти. Можна почати з елементарного: пересадити квіти, перебрати речі, почати малювати картину.

2. Створіть детальний план. Виконуючи перший пункт, ви час від часу будете зупиняти себе: «Навіщо це все?». Тому має бути продуманий план для різних варіантів розвитку подій. Що б не сталося, наявність плану не зіб’є вас з колії.

3. Організовуйтесь. Почніть зі свого побуту, режиму дня і допоможіть у цьому іншим.

4. Будьте активними та стійкими. Активність у нинішніх умовах може бути різною, але, перш за все, вона має приносити задоволення. Важливо знайти те, що дійсно подобається робити: вести сторінку в соціальних мережах, готувати, волонтерити тощо.

5. Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.

6. Говоріть з тими, хто вас підтримує у цій ситуації.

7. Задовольняйте свої потреби. За можливості, регулярно харчуйтеся, пийте достатньо води та висипайтеся. Інші ваші потреби ідуть від відчуттів та бажань.

Важливо продовжувати жити і фізично, і ментально. Треба пам’ятати, що навіть якщо Ви помітили щось з симптомів, то Ви не хвора чи якась неправильна людина. Втеча від реальності  – це захисна реакція психіки і вона допомагає нам подолати наслідки  великого стресу війни та не хвилюватися з приводу того, що зараз ми приділяємо величезну кількість часу життя не тим речам, якими ми хотіли б займатися.  

Наш мозок намагається скинути з плечей емоційний важіль. Під час війни важливо робити собі перерви для відпочинку. Наприклад, почитати легку книжку чи декілька годин не читати новини. Звичайно, це слід робити якщо немає небезпеки для вашого життя.  Хваліть себе навіть за найменші зміни й за будь-який маленький успіх. Цінуйте сьогодні, бо час — один із найдорожчих ресурсів. Тож якщо життя подарувало вам можливості, не втрачайте їх. Шанси, які у вас є сьогодні, унікальні, тому дійте відповідно до обставин. 

Війна – це лише проміжок часу. До, під час та після неї існує життя. Важливо не втратити себе в очікуванні кращого моменту. Може, зараз саме той час, аби передивитися улюблений серіал, прочитати захопливу повість чи почати вчити нову мову ? Життя одне та саме в цю мить воно триває та набирає обертів.