Розум чи серце?

Авторка:

Юлія Черевко

     Яка справжня людська сутність? Що робить нас людьми? Скільки потрібно часу на усвідомлення інстинктивної природи людини?

  Нас оточує жорстокий світ, який зроблений з воєн, страждань, голоду та смерті. Земля ніби горить в цій довголітній  агонії, просячи нас зупинитись і подивитись навколо, але ми цього не робимо, тому що боїмося побачити наслідки свого безвідповідального ставлення до рідної планети  та один одного. Ми застрягли в погоні за мізерними, позбавленими сенсу матеріальними речами. Звісно що заперечувати матерію Вас ніхто не змушує(іти в монахи Тибету теж),однак це не має бути основним орієнтиром у  житті якщо Ви бажаєте стати Людиною. Адже ми народжені для цього, чи не так? Та як часто ми задумуємось про істинне значення цієї ролі? Пишучи цю статтю, я не маю наміру повчати Вас. Але я маю намір змусити Вас подумати.

  Навіть такі речі, як кінець світу, екологічні катастрофи, глобальне потепління не підштовхнули нас еволюціонувати у моральному сенсі. Чому так? Чому ми поводимось так безвідповідально, розв'язуємо війни один проти одного у 21 столітті? Чому техногенний розвиток вдесятеро важливіший, ніж благополуччя природи, завдяки якій ми ще досі живі (навіть попри всі вищезгадані жахи світу)? Це доволі прості запитання, але на них більшості важко знайти відповідь. Я залишу ці питання відкритими аби Ви мали змогу визначитись самі.

  Маю сміливість припустити точку відліку, коли ми звернули зі шляху і  обрали не те. Це досить природно жадати розвитку, тож не дивно що люди захотіли посмакувати чогось нового для них. Так само як Адам і Єва спробували гріх на смак, так і  ми пішли шляхом розуму, а не серця. Адам і Єва стали нашим вічним архетипом. Праобразом. Ми обрали віддалитись від природи, наївно  подумавши, що впораємось самі. Тому і втратили вдячність до неї, (хоча в культурах Південної Америки таке збереглось), почали вбивати і її, і самих себе. В минулій статті я згадала, що війна не тільки ззовні, а й всередині нас. Кожен тут подумав щось своє, але війна між серцем та розумом є спільною для  усіх. На жаль, більшість обирають не те, цим самим програючи. Більшість ідуть за розумом, завдяки чому стають прагматиками, прораховують все наперед, скрізь шукають для себе вигоду і живуть з Его, а не з Душі. Дуже нагадують нещасливих рабів, чи не так? Атож.

  Що робити з цим? Вирішувати Вам. Я ж пропоную вибрати інший шлях – шлях Вашого серця. Воно завжди на боці Світла і чекає доки ми повернемось до нього. Йти ним не завжди простіше, але завжди правильно, адже, він веде нас до істини. До того, ким ми народжені бути. До нашої справжньої Суті. 

  А  вона дуже абстрактна і сильна, бо є наслідком щирої Любові, зародженої між двома людьми. Цей шлях для  сміливих та відданих, тому що в наші дні так важко обирати любов попри все. Але це так потрібно нам усім. Кожна душа таємно жадає цього, як спраглий бажає склянки чистої джерельної води. Хочу щоб Ви спробували цей шлях, оскільки, якщо дочитали аж сюди, то Ви і є тією самою спраглою людиною, що загубилася в пустелі буття. Однак зараз Ви маєте орієнтир. Ви не самі.

  У пошуках істини Вам допоможе серце. А той, хто шукає - той завжди знаходить. Ви головне ідіть цим шляхом. Ідіть та не зупиняйтесь. Там з Вами і зустрінемось, неочікувано усвідомивши що щастя - і є цей шлях.