Напередодні останнього дня зміни епох із остаточним входженням останньої планети Сонячної системи Плутон з 20 на 21грудня в зодіакальний знак Водолія в рамках перформансу-презентації книги «Бгаґавад-ґіта: оберіг героя» відбулась художня виставка «Гра в хованки з життям». На ній були представлені роботи талановитої молодої художниці, режисерки, поетеси, актриси Марії Саулко, присвячені відчуженості та возз’єднанню зі світом. Це картини про перекоси в станах усвідомлення себе особистістю і душею, що з’єднана з усім живим. Творінням, що живе, граючи тут, роблячи це зі смаком і водночас отримує тут свій духовний досвід. А також про Его, що може бути як гарним помічником для контакту зі світом, а може – величезною перешкодою. В залежності від того, як ми користуємось цим інструментом.
Полотна Марії, які вона виставила на показ глядачам і назви мали відповідно до зазначеної теми. Так можна було полюбуватися картинами «Блакитне озеро», «Окремість», «За бортом», «Публічна самотність», «Обійми світу».
В своїх роботах авторка піднімає глибокі філософські питання.
Наприклад картину «Обійми світу» художниця так описала: «Усвідомлення, що світ всіма життєвими ситуаціями нас обіймає. Що в кожному вдалому дні сигнал, що ти на правильному шляху, а в кожній проблемі прихований подарунок. Про те, щоб бачити в складнощах посвяту. І навіть в болі продовжувати розкриватись, розширятись, бачити у всьому сенс і цінність».
"Обійми світу"
Перша картина, що зразу кинулась в очі, була чорного кольору. В ній я побачив образ «Чорного Сонця». Познайомившись із привабливою привітною художницею, почув із слів Марії Саулко, що ця робота була написана ще в час навчання на в Національному університеті України імені Тараса Шевченка. Вона її написала прямо на центральній сцені актового залу головного корпусу найпрестижнішого вузу під час творчого виступу. Проводячи цей перформанс, Марія ще вмудрилася розлити чорну краску й на червоні килими університету, після чого прославилася на весь університет.
Гра в хованки з життям"
Далі чарівна художниця розповіла мені, що інші її картини були написані як пости із масла замість листочків з паперу для зйомки свого короткометражного фільму «Дисперсія». Це була часткова розкадровка до фільму, який теж має глибокий зміст і сучасну візуалізацію та пропонує глядачам зануритися в філософію глибокого світу сутності особистості, Головна ідея, яка пронизує сюжет, є Файсис – енергія, що веде людину до свого місця і своєї справи.
«Дисперсія» – це розпад світла на кольори і збірка в єдине сяйво. Це життєва ініціація, втілена в абстрактних образах. Вона супроводжувалась отриманням унікального знання, що було направлене на пошук відповіді на питання: «чому ми робимо те, що робимо?».
Художницею Марія стала саме тоді, навчаючись в університеті на кінорежисера, паралельно беручи приватні уроки по академічному малюнку у художника Євгена Лозового.
"Блакитне озеро"
Виставка «Гра в хованки з життям» є для талановитої дівчини своєрідною посвятою, переходом із одного життєвого стану в інший з надбанням досвіду та звільненням від ілюзій, що колись для неї існували. І кожна її картина на виставці пов’язана із розбором, що таке Его, душа, як вони в принципі співіснують і як від їхньої дружби залежить те, як тебе приймають в соціумі.
Переглянувши ці чудові роботи та поспілкувавшись із прекрасною сонячною дівчиною Марією Саулко, я зрозумів для себе, що дійсно єдиною реальністю людини є її повернення до свого внутрішнього джерела, пізнання самої себе через матерію, цінністю чого і є прихід до себе. І тоді починається гра з матрицею, де все стає легким і приємним, приходять прекрасні люди та рідні душі. Все приходить, що забажаєте, але ви не прив'язані до цього, тому що ви бог і вам подобається грати з матерією та відчуваєте щастя й зв'язок із земними і космічними енергіями.
Немає коментарів:
Дописати коментар