Интернет реклама УБС

05.10.24

Осінній романс: мелодія прощання


Авторка: Яна Вугліцька 


 Золота пора - це справжня художниця, яка розфарбовує світ у теплі, багряні кольори.  Різнокольорові листочки, немов барвистий килим, вкривають всю землю. Під ногами вони шелестять, а легкий вітерець несе солодкий аромат осені. Діти, як маленькі дослідники, з радістю стрибають по калюжах, пускають кораблики і насолоджуються свіжим повітрям. Адже стрибки по калюжах - це не просто забава, а й справжнє фізичне тренування, яке зміцнює імунітет.


 Це час дощів, які додають особливого шарму цьому сезону. Хтось обожнює гуляти під дощем навіть без парасольки, адже відчуває у цьому якусь чарівність, ба навіть якусь заспокійливу дію. Дехто навпаки  - воліє сидіти вдома, закутавшись в ковдру їсти смаколики та читати улюблену книгу або дивитися серіал.


  Осінь – мить меланхолії та спокою. Голі гілки дерев тягнуться до неба, ніби простягають руки до останніх теплих променів сонця. Будинки, що стоять уздовж вулиці, здаються затишними і гостинними, а годинник на вежі нагадує про неквапливий плин часу.   У цей час року здається, що все навколо засинає, готуючись до зими. Але ця тиша і спокій мають свою душевну атмосферу. Здається, що світ затамував подих в очікуванні нового циклу життя, а тиша наповнює повітря передчуттям майбутніх змін. 


  Пора мрій і спокою – це водночас  сезон змін і оновлення. Листя опадає, готуючись до зими, а потім знову розквітає навесні. Так само і життя людини – це постійний рух вперед.  У той же час почуття загострюються, а серця стають особливо вразливими.  Поцілунки під парасолькою, коли світ навколо розмивається в сірих тонах, а в очах коханої людини відбивається лише спільне щастя – це, мабуть, одна з найромантичніших картин у світі.  Після прогулянки, повернувшись додому, так приємно загорнутися в теплий плед і випити чашку гарячого чаю з лимоном. Сидячи поруч з коханою людиною, відчуваючи її тепло і слухаючи шелест дощу за вікном, розумієш, що справжнє щастя – це не матеріальні речі, а маленькі миті, проведені разом...


Тиха осінь. Гарна осінь.

Мов зійшла з полотен

Ні, тобі це не здалося,

Бо вже справді жовтень.


Вітер грає стоголооссям

В парках з ліхтарями.

Тиха осінь. Гарна осінь

Незбагненні гами.


Мокрі килими із листя.

Краплі… І три крапки.

Мовчазні та урочисті.

Верби, наче мавки.


Твої очі неба просять.

Мої хочуть сяйва.

Тиха осінь. Гарна осінь.

Все. Слова тут зайві.


Так, мені це не здалося.

Слів не треба більше

Тиха осінь. Гарна осінь.

Тиша… (вірш Марини Кузьменко)

(фото з міста Зборів, Тернопільська область (маленьке, мальовниче містечко)


Немає коментарів:

Дописати коментар