Легендарний “Щедрик” вперше прозвучав у Києві 25 грудня 1916 року у виконанні студентського хору університету Святого Володимира. У наступні роки Симон Петлюра ініціював створення Української республіканської капели, яка гастролювала країнами Європи, популяризуючи не лише “Щедрик”, а й інші українські пісні. Метою було показати світу, що Україна — це самобутня держава з унікальною культурою, яка має право на незалежність і яку не можна ототожнювати з Росією.
На початку ХХ століття “Щедрик” побував у 17 країнах Європи та навіть в Америці. У 1922 році він прозвучав у одному з найпрестижніших концертних залів Нью-Йорка. На цьому виступі був присутній американець українського походження Пітер Вільговський, співробітник радіо NBC. Захоплений піснею, у 1936 році він написав її англомовну версію під назвою “Carol of the Bells”. Ця інтерпретація стала справжнім різдвяним гімном у багатьох країнах.
На жаль, сам Леонтович не дожив до цього моменту. У 1921 році він трагічно загинув від рук підісланого енкаведиста.
“Щедрик” став більше ніж піснею. Це символ культурної дипломатії, який довів, що мистецтво може бути інструментом у боротьбі за національну ідентичність. Сьогодні мелодія Леонтовича, знайома мільйонам, лунає на всіх континентах і є яскравим нагадуванням про багатство української музичної спадщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар