Сучасне українське кіно

Авторка: 

Софія Топоркова

  Я думаю, всі вже зрозуміли, що українське кіно може бути якісним та цікавим. Зараз – коли цікавість до всього українського підвищена, вважаю треба поділитись якісними фільмами. Українське кіно дійсно зробило величезний крок уперед за останнє десятиліття. Якщо раніше багато хто асоціював його лише з класичними радянськими стрічками чи маловідомими артхаусними роботами, то зараз ситуація змінилася. З'явилися якісні, сучасні, сміливі фільми, які виграють міжнародні нагороди та викликають жваве обговорення.

  Далі я розкажу про декілька таких стрічок.

  «Між нами» (2021) - український психологічний трилер, режисерський дебют Соломії Томащук. Фільм розповідає про двох жінок: Сашу, молоду наркозалежну, яка намагається втекти від свого болю, та Аню, лікарку- гінеколога, чиє сімейне життя руйнується. Їхні долі переплітаються після того, як Саша дізнається про свою вагітність і звертається до Ані для проведення аборту.

  Після процедури вони опиняються втягнутими в кримінальну ситуацію, що змушує кожну з них робитискладний вибір між близькими людьми та моральними принципами.

  Фільм отримав схвальні відгуки за глибокий сюжет та акторську гру, особливо відзначаючи перформанс Ірми Вітовської, яка постала в незвичному для себе амплуа. Прем'єра стрічки в Україні відбулася 2 листопада 2023 року.

  «Плем'я» — український драматичний фільм 2014 року режисера Мирослава Слабошпицького. Стрічка унікальна тим, що повністю знята без слів – персонажі спілкуються мовою жестів, а субтитрів чи озвучення немає. Головний герой, Сергій, потрапляє до інтернату для глухих підлітків. Там панують жорстокі правила кримінального угруповання, яке займається грабежами, проституцією та насильством. Щоб вижити, Сергій стає частиною цієї системи, але ситуація змінюється, коли він закохується в дівчину з «Племені».

  Фільм жорсткий, реалістичний та не прикрашає суворі реалії підліткового кримінального світу. Він отримав міжнародне визнання, зокрема Гран-прі «Тижня критики» на Каннському кінофестивалі. Це один із найвідоміших українських фільмів, що піднімає важкі соціальні теми та вражає своєю атмосферою.

 «Мої думки тихі» (2019) – трагікомедія та режисерський дебют Антоніо Лукіча.

 Молодий звукорежисер Вадим отримує шанс змінити своє життя — йому пропонують роботу в Канаді. Але перед цим він має виконати одне завдання: записати звуки закарпатських тварин, зокрема рідкісного рахівського крижня. Подорожуючи Закарпаттям, Вадим змушений співпрацювати зі своєю матір'ю, яка стає його напарницею. Вона мріє втримати сина в Україні, а він прагне свободи. Ця подорож стає випробуванням їхніх стосунків, сповненою кумедних і зворушливих моментів.

 Фільм отримав багато нагород, у тому числі приз глядацьких симпатій на Одеському кінофестивалі та спеціальний приз журі на фестивалі в Карлових Варах. Це комічна, але дуже глибока історія про взаємини батьків і дітей, пошук себе та дорослішання.

  «Коли падають дерева»  (2018) - українсько-польсько- македонський драматичний фільм, режисерка Мариса Нікітюк.

  Події розгортаються у провінційному українському селі. Головна героїня, 5-річна Вітка, спостерігає за життям своєї старшої кузини Лариси, яка закохується в кримінального авторитета на прізвисько Шрам. Вони планують втечу, щоб почати нове життя, але жорстокі реалії не дають їм шансів. Фільм поєднує соціальну драму з елементами магічного реалізму. Він досліджує теми свободи, бунту, кохання та розпаду традиційного світу.

  Ці фільми – лише невелика частина багатого українського кіно, тому важливо досліджувати наш кінематограф та підтримувати роботу людей які над ним працюють. Українське кіно формує нашу культурну спадщину та голос у світовому кінематографі.