Марія Труш
Події відбуваються в майбутньому, де науковці перемогли ген старіння, тому люди візуально зупиняються в 25 років. Але з’являється таймер часу, де години та дні життя одночасно і валютою в цьому світі. Місцевість, де відбуваються події, ділиться на гетто, де все залежить від кількості зароблених годин і хвилин, та Нью-Грінвіч, де жили багатії, що жили вічно. Події починаються з одного дня Вілла Салас, хлопця з нетрів, що разом з матір’ю тяжко працює щоб заробити ще одні 24 години. Одного вечора Вілл рятує від рекетирів, що відбирали у інших час, одного чоловіка з міста вічних, і той віддає своє століття, пояснивши це тим що набридло жити. Хлопець хотів відвести матір в місто її мрії, але вона помирає, закінчився час. З горя Салас поїхав в Нью-Грінвіч, де знайомиться з Філіпом Вейзом та його донькою Сільвією. Весь час за Віллом слідкують вартові часу, що не вірять в те що він отримав 100 років задарма і підозрюють у вбивстві. Тікаючи від вартових, Вілл Салас хапає з собою Сільвію. Після гонитви вони потрапляють у гетто, де намагаються вижити та одночасно грабуючи банки батька дівчини, роздаючи години життя біднякам. Тим часом їх розшукують: Леон, один з вартових часом, та містер Вейз.
Це кістяк всієї історії фільму. Без сумніву, задумка цікава та незвична, а ідеї подані цікаві: кожне життя важливе та кожна хвилина його неповторна. Але якщо дивитись касові збори, то в 2011-му році «Час» зайняв третє місце після «Кота в чоботях» та «Паранормального явища 3». Якщо дивитись тверезо на фільм, то це типова історія Робін Гуда, але в пост-кіберпанку. В нас є багаті, і вони погані тому що живуть краще ніж люди в гетто. Головний герой обкрадає багатих, впевнений що свій час вони всі заробили лише грабуванням інших та жорстокістю, та віддає бідним, хоча бачив приклади як вони спускали цю можливість (наприклад, його друг, якому він дав 10 років,той пропив їх і помер). Так робив і його батько, що може значити, що герой впевнений в своїй правоті. Але, в нас є герой Леон, що зміг вирватись із зубожіння, ставши вартовим часом. І він теж є поганцем в лорі сюжету. Про типовість також вказують персонажі. Сільвія – дівчина з багатої сім’ї, любить небезпеки, закохана в Вілла. Це все що про неї дізнається глядач. Лінія кохання швидко почалась, як тільки вони познайомились, та як тільки хлопець приймає її сторону, не задумуючись. Філіп Вейз теж не те що дуже розкритий злодій: він багатий, має декілька банків в гетто, гіперопікає доньку. Це все, що про нього ми знаємо. Трошки олюднений Леон: вартовий часу, теж з гетто, сумлінно робить свою роботу. Тобто Філіп і Леон погані, тому що один багатий, а інший виконує свої обов’язки. Зрозуміло, що засуджується сама система, але вищезгадані герої просто змогли добитись успіху в ній, швидше за все знайшовши альтернативу в житті. Через що розповідь не відповідає на питання: як цей світ працює загалом, якими методами багатії ставали, окрім рекету (більш того, подається лише так, що вони свої статки отримали лише нечистим методом, хоча Філіп Вейз має свою систему банків, звідки він заробляє), за рахунок чого люди ідуть у вартові часу та як їх обирають, а також скільки гетто взагалі та який відсоток багатих на бідних.
Підсумовуючи, «The Time» - фільм, що має гарну основну думку, що час швидкоплинний і ти сам вирішуєш як повинен прожити, але, якщо розглядати його через призму грошових відносин, а в сюжеті час це гроші, то ненависть Вілла Салас до багатих безпідставна. Тому оцінка фільму 5/10: якщо з точки зору людських життів глядачу сподобається, якщо з точки зору деталей та економіки – невідомо.
Немає коментарів:
Дописати коментар