Мова і війна: як фронт змінив наші слова та їхні значення

Авторка:

Аліна Бокатова

 Україна сьогодні переживає один із найтяжчих періодів у своїй історії. Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року змінює суспільство, але не менш відчутно воно змінює й мову. Вона зазнала разючих змін, наповнилася новими сенсами й образами, стала дзеркалом війни та водночас зброєю спротиву. Те, що ми говоримо і як ми це формулюємо, вже є частиною нашого культурного фронту.

Лексичний фронт: нові слова і нові значення

  Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України зафіксував, як швидко і масово змінюється українська лексика під впливом війни. Ті слова, які раніше були вузькоспеціальними чи взагалі незнайомими широкому загалу, сьогодні стали буденністю.

   Ми почали щодня чути й вживати балаклава, бронежилет, тепловізор, турнікет. Назви сучасних видів озброєння — байрактар, джавелін, хаймарс, шахед, дрон, коптер, квадрокоптер — вийшли за межі військової термінології та закріпилися в повсякденному мовленні.

  Паралельно в українській мові народжуються нові слова, що звучать іронічно, болісно або героїчно водночас: азовці, орта, берці, бандеромобіль, волонтерити, добробрат, тероборона, а ще трагічні коди війни — двохсотий, задвохсотити, трьохсотий, затрьохсотити. У побуті прижилися й вирази затрофеїти (захопити трофей) та закобзонити (знищити ворога).

   Ці слова не лише передають реалії фронту — вони відображають наш досвід і наш біль.

    Мова стала не лише описом війни, а й інструментом боротьби. Українці вигадали десятки прізвиськ для загарбників: рашисти, орки, свинособаки. Ворожа ідеологія отримала власні назви — рашизм, ватність, а їхні дії описують дієслова мародерити, могилізація.

Відомі слова отримали нові відтінки:

бавовна — тепер означає вибух на території ворога, але з присмаком гумору;

утилізувати — евфемізм для ліквідації ворога;

паляниця — стала маркером відрізнення «свій-чужий».

  А сама росія в українській мові втратила велику літеру. Написання росія, рф, путін з малої — це не орфографія, а мовний жест, акт зневаги і відмови визнавати величину того, що принесло стільки смерті.

Неологізми і фразеологізми війни

 

    Креативність українців під час війни породила цілу хвилю неологізмів. Слово «чорнобаїти» означає вперто робити те саме й раз за разом зазнавати поразки (натяк на невдалі обстріли Чорнобаївки). Слово «затридні» стало символом іронії щодо російських планів «взяти Київ за три дні».

З’явилися і свіжі прислів’я та фразеологізми:

«не будь москалем» — заклик не поводитися підло;

«як долар у росії» — означає щось дуже дороге.

   Ці мовні винаходи не просто прикрашають побутове спілкування — вони працюють як психотерапія, даючи змогу сміятися навіть у темні часи.

Мова як символ стійкості і світовий феномен

   Українська мова стала символом нескореності не лише всередині країни. У світі зросла хвиля інтересу до її вивчення — на платформі Duolingo зафіксували 577 % зростання бажаючих вчити українську, особливо у США. В англомовному сленговому словнику Urban Dictionary навіть з’явилося слово Ukrained — «бути заукраїненим», тобто зазнати ганьби, як росія після свого вторгнення.

    Фрази «Слава Україні! Героям слава!» сьогодні звучать на площах європейських міст, у промовах світових лідерів і на плакатах іноземних волонтерів. А українська мова перетворюється на культурний код, який розуміє і світ.

   Слова змінюються — і змінюють нас. Війна зробила українську мову гострішою, емоційнішою, бойовішою. Вона стала інструментом не лише комунікації, а й спротиву, самоідентифікації, навіть помсти. Коли ми називаємо речі своїми іменами — ми контролюємо наратив, а отже, й реальність.

    Українська мова сьогодні не просто описує війну. Вона воює разом з нами — на сторінках соцмереж, у піснях, у нових словах і старих гаслах. І поки вона живе, ми залишаємося незламними.