Мова у побуті та публічному просторі: виклики та перспективи впровадження мовного закону

Авторка: Софія Кутова

Мова: стратегічний вимір національної стійкості

   Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (№ 2704-VIII, 2019 рік) є визначальним актом, що закріпив українську мову як єдину державну, надавши їй статус фактора єдності та національної безпеки. Важливо, що законодавчі норми поширюються виключно на громадську сферу — діяльність державних органів, ЗМІ, рекламу та обслуговування споживачів. Закон жодним чином не обмежує приватне спілкування громадян.   

   Прийняття цього закону створило фундаментальну юридичну рамку для утвердження української мови як обов'язкової публічної норми, протиставляючи цей вибір історичній політиці русифікації, зросійщення. Водночас, ключові норми, зокрема щодо штрафних санкцій та мови реклами, вводилися поетапно, деякі лише з 2020 та 2022 років, що відображає свідомий, поступовий підхід до інституційних змін. Знання державної мови є обов’язковою умовою для набуття громадянства та для обіймання посад у державних органах.   

Соціолінгвістичний злам: добровільний перехід у побуті

 Паралельно з державним регулюванням публічної сфери, у приватному спілкуванні відбувся значний соціолінгвістичний зсув, не спричинений законом, а мотивований ціннісним вибором в умовах повномасштабної агресії. За даними Gradus Research, частка громадян, які спілкуються українською в побуті, зросла з приблизно 52% у 2022 році до 68% у серпні 2025 року.   

  Це підтверджується результатами опитування КМІС, згідно з якими частка українськомовних у побуті зросла на 11% порівняно з 2020 роком (до 63%), тоді як використання російської мови знизилося на 12% (до 13%). Ще 19% використовують обидві мови рівною мірою. Найбільш помітні регіональні зміни відбулися на Півдні (зростання з 22% до 39% українськомовних) та Сході (до 29% українськомовних), що свідчить про глибоку переоцінку ідентичності та прискорення мовного зсуву. Перехід на українську мову дедалі більше стає повсякденною нормою та свідченням змін у суспільстві.   

Інституційний опір та цифрові виклики

   Попри успіх у побутовій сфері, публічний простір продовжує демонструвати інституційний опір. Основним джерелом фіксації проблем є звернення до Уповноваженого із захисту державної мови. Київ стабільно виступає лідером за кількістю зафіксованих порушень: 823 звернення у 2022 році та 491 звернення лише на початку 2023 року. Таке лідерство столиці відображає не лише концентрацію бізнесу, але й високий рівень громадянської свідомості та готовності інституціоналізовано фіксувати некомплаєнс.   

   Найбільш проблемним сектором у 2022 році став Інтернет: було зафіксовано 989 звернень щодо відсутності україномовної версії вебпредставництв, включаючи сайти бізнесу, ЗМІ та держустанов. У сфері обслуговування споживачів зареєстровано 123 звернення. Мова реклами, яка відповідно до статті 32 має бути державною, також викликала значні питання. Фінансові санкції за порушення вимог закону (від 3400 до 5100 грн), які почали застосовувати з липня 2022 року, стали необхідним інструментом примусу для забезпечення відповідності у бізнес-середовищі.   

Міжнародний діалог та виклики балансу

   Впровадження закону викликало реакцію міжнародних інституцій. Венеціанська комісія підтримала мету закону щодо захисту української мови, але розкритикувала його за порушення балансу прав мов меншин. Критика стосувалася створення ієрархії прав між мовами корінних народів, офіційними мовами ЄС та "іншими мовами". Фактично, ВК стала на захист російської мови, яка за чинним законодавством отримала найменше прав порівняно з іншими групами мов. Це демонструє фундаментальний конфлікт між українською стратегією національної безпеки, що вимагає рішучого утвердження державної мови, та європейськими стандартами для меншин, що прагнуть рівноправності.   

Висновки: вектори мовної стійкості

   Впровадження Закону № 2704-VIII стимулює двоєдиний процес. З одного боку, відбувається успішний, добровільний культурний зсув, де українська мова перетворюється на ціннісний символ національної стійкості. З іншого боку, залишаються значні інституційні виклики, особливо у цифровому та комерційному просторі, де високий рівень порушень вимагає постійного нагляду та застосування штрафних санкцій. Стратегічна перспектива полягає у забезпеченні незворотності цих змін, інтегруючи державну мову як невіддільну функціональну норму, що зміцнює єдність нації.

Джерела:

https://jurliga.ligazakon.net/news/192320_z-16-schnya-reklama-stane-ukranomovnoyu-koli-pochnut-shtrafuvati

https://www.navs.edu.ua/files/zakon_ukr/ukr-mova.pdf

https://ips.ligazakon.net/document/T192704?an=1