Екранізації творів

Авторка: 

Оксана Морощук

   Читати книги і уявляти свою картинку, коли твоя уява і режисер, і оператор. Коли ти сам обираєш, як виглядає той чи інший персонаж, чи який колір очей підходить більше, не зважаючи на сюжет. З часом людство почало знімати екранізації, де книголюби то захоплювалися кінострічкою, чи могли сказати «книга краща в сто разів». Екранізації творів – це сюжет, який спочатку був на аркушах, але у деяких випадках спотворення оригіналу, а з іншого боку, бувають екранізації, які додають те, чого тексту бракувало: чи то неймовірну харизму акторів, чи то динамічні сцени. Бо коли режисер бере книгу в руки, він не просто переносить текст на екран – він переписує її своєю мовою. Він вирішує, що залишити, що вирізати, що додати від себе. Схоже на професію лікаря, коли він знає, як вилікувати пацієнта, так дивне порівняння, але суть є. 

   «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського  акцент на внутрішньому світі героїв, на символах, на «тінях предків», які живуть у свідомості, на природі Карпат як живій силі. В фільм  Сергія Параджанова додає тексту все життя. Параджанов додає те, чого тексту бракувало для екрану: динаміку, ритм, фольклорну магію в русі, звук трембіти, що пронизує душу. Фільм не спотворює оригінал – він його підсилює, робить епічним і світовим.

   Якщо говорити про нещодавні екранізації, то це «Служниця» (The Housemaid) Фріди Мак-Фадден – бестселер-трилер, який тримає читача в напрузі і підозрах. Про екранізацію багато пишуть  чудових відгуків, а саме акторська гра підкорює багатьох.

   У підсумку екранізація – це не зрада книги, а її інша форма життя. Як хірург, режисер «оперує», щоб врятувати твір від забуття або зробити його доступним мільйонам. 

   Тим паче, якщо для когось лінь читати, то рятує перегляд стрічки.